Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Аналіз і дослідження створення Харківського інженерно-будівельного інституту





Скачати 30.17 Kb.
Дата конвертації 24.01.2019
Розмір 30.17 Kb.
Тип контрольна робота

Контрольна робота

По курсу "Історія ХГТУСА"

Харків 2009


зміст

Вступ

Розділ 1. Історія створення ХИСИ

Розділ 2. Навчальний процес інституту

Розділ 3. Наша професура

Розділ 4. ХИСИ з 1941 по 1945 року

Розділ 5. Наші герої за часів Великої вітчизняної війни

висновки

література


Вступ

В даній контрольній роботі проводився аналіз і дослідження створення будівельного факультету, а також самого Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури. Університет був створений для розробки професійних кадрів з різних спеціальностей. За всю історію ХИСИ були створені такі факультети: будівельний, архітектурний, санітарно-технічний, механіко-технологічний.

У цій роботі розглядається діяльність університету, а також його стан до війни і під час бойових дій. Оголошено весь викладацький склад тих часів. Також були оголошені герої нашого університету, які загинули на фронтах Великої вітчизняної війни.

Проаналізувавши літературу про Харківському технічному університеті будівництва та архітектури в даній роботі були розглянуті такі питання:

1. Історія створення ХИСИ.

2. Навчальний процес інституту.

3. Наша професура.

4. ХИСИ з 1941 по 1945 роки.

5. Наші герої за часів Великої Вітчизняної війни.

Дана робота дає повне уявлення про створення Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури, а також про його розвиток та існування за часів війни.


Розділ 1. Історія створення ХИСИ

Харківська школа архітекторів і будівельників була відома ще в другій половині XVIII століття. З 1805 року їхня навчання велося в Харківському університеті, а з 1885-го - в технологічному інституті.

Революційні потрясіння початку XX століття, громадянська війна і іноземна інтервенція залишили Україні зруйновані заводи і фабрики, розорені села, голод, злидні.

Відновлення народного господарства молодого Радянського держави було неможливо без кваліфікованих фахівців, в тому числі інженерів-будівельників та архітекторів. У 20-і роки в Харківському технологічному інституті продовжували працювати викладачі старшого покоління - академік А.Н. Бекетов, професора Я.В. Столяров, Ф.А. Беляков, А.Г. Малишевський, А.Г. Молокіні і ін. Вони взяли активну участь в підготовці фахівців за будівельним і архітектурним справі, інженерним конструкціям, санітарної техніки. Відповідно до постанови Ради комісарів вузів Харкова навесні 1920 року в ХТИ був відкритий інженерно-будівельний факультет. Одним з його організаторів був видатний вітчизняний зодчий, дійсний член Академії архітектури СРСР, згодом заслужений діяч мистецтв УРСР Олексій Миколайович Бекетов (1813-1941).

Перший випуск інженерно-будівельного факультету Харківського технологічного інституту відбувся в 1924 році, але проблема забезпечення будівельних об'єктів висококваліфікованими кадрами стояла як і раніше гостро. При ХТИ паралельно з будівельним факультетом починає працювати будівельний технікум (в 1929 році відбулося їх об'єднання).

У 1927 році в Харкові був заснований художній інститут, при якому створюється архітектурний факультет.

Разом з тим фахівців катастрофічно не вистачало. У промисловості України, наприклад, на 1 жовтня 1929 року працювало всього 5437 інженерів з вищою освітою, а необхідно було 26777.

Задовольнити багаторазово збільшену потребу народного господарства в кваліфікованих кадрах дозволила корінна перебудова всієї системи вищої школи.

У січні 1930 року ВЦВК і РНК СРСР прийняли постанову "Про підготовку технічних кадрів для народного господарства Союзу РСР". З метою збільшення випуску фахівців у вищих навчальних закладах встановлювалися безперервні робочий тиждень і навчальний рік, проводився весняний прийом абітурієнтів. На додаток до теоретичної підготовки студентів вводилася безперервна виробнича практика на заводах і фабриках. Терміни навчання в вузах скорочувалися до чотирьох років в зв'язку з вузькою спеціалізацією.

У грудні 1929 року Харківська технологічний інститут був перейменований в Харківський політехнічний інститут (ХПІ), а в 1930 році пройшла його реорганізація.

Постановою Ради Народних Комісарів Української СРСР №19 / 672 від 12 червня 1930 року на базі будівельного факультету Харківського технологічного інституту та архітектурного факультету Харківського художнього інституту був створений Харківський інженерно-будівельний інститут. З перших днів його існування тут працювали відомі вчені: академіки О.М. Бекетов, Б.Л. Остащенко-Кудрявцев, професора Ф.А. Беляков, А.Г. Молокіні, Л.В. Столяров, а також Е.С. Бєлінський, Б.Г. Шварцбург, В.А. Трубін, які внесли вагомий вклад у розвиток науки і техніки України.

Будівельний вуз, як це і повинно було бути, починався з зведення власного будинку. У 1930-1931 роках в північно-західному районі Харкова, на пустирі за Шатилівському ярами (нині проспект Леніна, 14), для інституту було вирішено будувати навчальні корпуси за проектом архітектора Я. Штейнберга (зараз в них розташований Харківський державний технічний університет радіоелектроніки).

В кінці 1930 року був закладений фундамент під головний корпус ХИСИ, а з наступного року почалося його інтенсивне будівництво.

Розділ 2. Навчальний процес інституту

У 30-і роки навчання в інституті проводилося в складних умовах. До закінчення будівництва власного навчального корпусу заняття проходили в приміщенні Харківського технологічного інституту.

В організації навчального процесу використовувалися нові, але, на жаль, не завжди кращі форми. Термін навчання скоротився до чотирьох років, в якості експерименту (явно невдалого) застосовувався "метод бригадного навчання", були скасовані іспити та захист дипломних проектів. Традиційна структура вищих навчальних закладів - факультети, кафедри - була замінена підрозділами, що іменувалися тоді "спеціалізаціями", "предметними комісіями".

Володимир Олексійович Кучеренко закінчив ХИСИ в 1935 році, працював заступником декана будівельного факультету. Після Великої Вітчизняної війни займав пост заступника Голови Ради Міністрів СРСР, потім очолював Держбуд СРСР. Він був депутатом Верховної Ради СРСР, членом ЦК КПРС, лауреатом Державної премії СРСР.

Віталій Миколайович Титов також був випускником ХИСИ 1935 року. Надалі він захистив дисертацію, став кандидатом технічних наук. Працював першим секретарем Харківського обласного комітету Компартії України.

У 1932 році вводиться в експлуатацію перший корпус ХИСИ, в ньому розміщуються інститут, робочий факультет (робітфак ХИСИ) і створений на базі Вищих інженерних курсів вечірній факультет.

Значний трудовий внесок в будівництво навчального корпусу інституту був зроблений студентами під час суботників і недільників. Одночасно будувався студентське містечко "Гігант" по вулиці Пушкінській, 79, в одному з його корпусів розмістилося гуртожиток студентів ХИСИ.

На початку 1934 року за рішенням Ради Народних Комісарів СРСР Харківський інженерно-будівельний інститут був переданий у відання Нарком-важкопрому СРСР. В інституті створюється геодезичний факультет на базі колишнього Харківського геодезичного інституту та Науково-дослідного інституту геології і картографії. Таким чином, у складі інституту вже налічувалося п'ять факультетів:

1. Строітельнийсо спеціальністю "Промислове та цивільне будівництво", з групами конструкторів (проектувальників) і виробничників (виконробів). Загальна кількість студентів становила до 300 осіб. Декан факультету - доцент Олександр Тимофійович Беділо.

2.Архітектурнийсо спеціальністю "архітектура промислових і цивільних споруд". Кількість студентів: 150-200 чоловік. Декан факультету - доцент Микола Дмитрович Плехов.

3.Санітарно-техніческійс двома спеціальностями: "водопостачання і каналізація", "опалення та вентиляція". Кількість студентів - 250 осіб. Декан факультету - доцент Микола Іванович Кондратьєв.

4.Геодезіческійс двома спеціальностями: "астрономо-геодезична" і "аерофотогеодезичних". Кількість студентів - 250 осіб. Декан факультету - доцент Андрій Данилович Моторний.

5.Вечернійфакультет з чотирма спеціальностями: "залізобетонні конструкції", "металеві та дерев'яні конструкції", "інженери-виробничники" і "інженери-сантехніки". Кількість студентів - 200 осіб. Улітку 1934 року на посаду директора інституту вступив Семен Леонтійович Крол. Секретарем парторганізації було обрано Павла Лаврентійович Рудім. Обидва - випускники ХИСИ 1933 року.


Розділ 3. Наша професура

У ХИСИ налічувалося 20 кафедр. Провідні кафедри очолювали видатні вчені. В інституті працювали 22 професори:

Я В. Столяров - завідувач кафедри залізобетонних конструкцій, доктор технічних наук, професор, основоположник вітчизняної теорії залізобетону, автор капітальних праць в області розрахунку залізобетонних конструкцій за граничними станами;

А.С. Іловайський - завідувач кафедри будівельної механіки, доктор технічних наук, професор. У 1946 році йому було присвоєно звання заслуженого діяча науки і техніки УРСР;

Ф.А. Бєляков - завідувач кафедри основ і фундаментів, доктор технічних наук, професор;

А.Г. Молокіні - завідувач кафедри архітектурних конструкцій, професор архітектури;

Я.А. Штейнберг - професор кафедри архітектури;

Н.Г. Малишевський - завідувач кафедри водопостачання та каналізації, доктор технічних наук, професор;

А.І. Неровецкій - завідувач кафедри будівельного виробництва, професор. З 1946 року він був президентом Академії будівництва і архітектури УРСР;

Ю.М. Лейбфрейд Олександр Юрійович - професор кафедри будівельного виробництва;

В.А. Трубін - професор кафедри будівельного

виробництва;

Б.Г. Шварцбург - завідувач кафедри металевих конструкцій, професор;

Г.І. Єременко - професор кафедри будівельного виробництва;

А.Г. Давидсон - завідувач кафедри будівельних машин і механізмів, професор;

А.К. Симонов - завідувач кафедри живопису і малюнка, професор;

І.М. Ілик - завідувач кафедри опалення вентиляції, професор.

А.Б. Тиц - завідувач кафедри вищої математики, професор;

Б.П. Остащенко-Кудрявцев - завідувач кафедри математичної картографії, доктор фізико-математичних наук, професор;

М.М. Євдокимов - завідувач кафедри астрономії, доктор фізико-математичних наук, професор, заслужений діяч науки УРСР;

А.Ф. Сердобінскій - завідувач кафедри геодезії, професор;

М.В. Вяхірєв - професор кафедри геодезії; Я І. Николин - професор кафедри водопостачання каналізації і санітарної техніки;

Я.Т. Ненько - професор кафедри гідравліки;

Н.М. Підгорний - професор кафедри архітектури.

Крім згаданих професорів, в інституті в довоєнний період працювали і інші видатні вчені, що підготували понад три тисячі інженерів.

З почуттям глибокої поваги і вдячності згадують студенти довоєнного часу імена своїх найкращих викладачів - відомих вчених Володимира Павловича Манжаловского, доцента кафедри будівельної механіки та доцента Миколи Івановича Коровіна, завідувача кафедри фізики.

За перші п'ять років свого існування Харківський інженерно-будівельний інститут перетворився на велике навчальний заклад, що випускало фахівців високої кваліфікації.

РНК СРСР і ЦК ВКП (б) 23. червня 1936 року прийняли постанову "Про роботу вищих навчальних закладів і про керівництво вищої школи", що сприяло всебічному розвитку системи вищої освіти.

У вузах затверджувалися єдиноначальність директорів і їх персональна відповідальність за організацію навчальної, наукової і виховної роботи. Закріплювалися такі основні форми навчальної діяльності: лекції професорів і доцентів; практичні заняття студентів в лабораторіях, кабінетах, майстернях під керівництвом професорів, доцентів і асистентів; виробнича практика. Значно підвищилися вимоги до організації самостійної роботи студентів і їх відповідальність. Єдиним критерієм успішності студентів стали іспити в кінці семестрів по лекційним курсам і заліки з практичних занять. Навчання у всіх вузах, крім технічних, завершувалося державними іспитами, а в технічних - захистом дипломних робіт. З 1936 року були встановлені терміни навчання 5 і 6 років.

Основні підрозділи інституту були реорганізовані відповідно до традиційних для вищих навчальних закладів формами, які збереглися до теперішнього часу.

Великий внесок у розвиток водопостачання та каналізації в містах України вносив колектив кафедри, очолюваної доктором технічних наук, професором Н.Г. Малишевський - автором монографій по насосах, насосних станцій, водоприймального і очисних споруд. Під його керівництвом був розроблений метод парних откачек для визначення дебету свердловин, проводилися дослідження по горизонтальних відстійників і фільтрів.

Професорсько-викладацький склад ХИСИ, успішно виконуючи завдання підготовки інженерів, разом з тим активно брав участь у вирішенні наукових проблем. Вчені інституту давали консультації з проектування найбільших будівництв країни.

При інституті був організований науково-виробничий відділ (НУО), що виконував великий обсяг наукових досліджень і консультацій за заявками виробничих і проектних організацій. Відділом велися роботи, переважно по випробуванню споруд і конструкцій, робилися наукові висновки з складним інженерним питань.

Викладачі, аспіранти та студенти архітектурного факультету ХИСИ брали участь в роботі 1-го Всесоюзного з'їзду радянських архітекторів, що проходить в 1937 році в Москві. Студенти С. Брусов, В. перекати, М. Конарев, Ю. Романенко представили проект на Всесоюзному конкурсі проектів готелів в Києві.

Наведені приклади лише частково відображають багатогранну роботу наукового колективу ХИСИ, що проводиться ним в довоєнний час.

Період з 1935 по 1940 рік в ХИСИ характеризується активізацією наукової діяльності, підйомом суспільного життя колективу. "Молодіє" студентський склад за рахунок випускників шкіл-десятирічок. Значно збільшується чисельність комсомольської організації інституту, працюють спортивні секції, гуртки художньої самодіяльності. З 1931 року виходить багатотиражна газета "Червоний Будівнік" - друкований орган ХИСИ.

У 1937 році інститут був переданий в відомче підпорядкування Наркомату вугільної промисловості СРСР, що сприяло подальшому інтенсивному будівництву і матеріального оснащення навчальної та наукової бази вузу. На обладнання інституту і його розширення відпускаються значні кошти.

Створюється велика лабораторія будівельних машин і механізмів, встановлюються діючі машини, управління якими потім навчаються студенти. Лабораторії будівельної механіки, інженерних конструкцій, тільних матеріалів також оснащуються новою технікою.

Викладацький колектив налічує понад 150 осіб, з них 21 професор і більше 100 доцентів. У 1938 році директором інституту був призначений Володимир Васильович Блінов, випускник ХИСИ 1937 року. У числі викладачів працювали студенти ХИСИ перших випусків Л.П. Винокуров, Н.А. Попович, П.А. Шкільний, В.П. Шевченко, М.С. Владовский і ін.

Студентський колектив кінця 30-х років відрізнявся високою активністю. На проведеному в 1936 році в Харкові огляді художньої самодіяльності студенти інженерно-будівельного інституту зайняли ряд призових місць. Досить сказати, що серед вокалістів був видатний український співак, а тоді студент ХИСИ Борис Гмиря, після війни отримав звання народного артиста СРСР. У драмгуртку ХИСИ займався студент Борис гарем, згодом артист Українського драматичного театру. Хореографічний ансамбль зайняв 2-е місце, а естрадний оркестр під керівництвом студента 2-го курсу Георгія Хургина 1 -е місце серед студентських колективів Харкова. Керівництво інституту неодноразово заохочувало преміями найактивніших учасників художньої самодіяльності.

Велика увага приділялася розвитку фізкультури і спорту. Особливо популярні в той час були альпінізм і туризм. Секція альпінізму ХИСИ була найчисленнішою в Харкові і складалася з 169 осіб, мала 11 інструкторів. Майстер спорту

Андрій Мацкевич, старший інструктор Кирило Барів, інструктори Юрій Наливайко, Іван Воскресенський, Михайло Чудновський, Юрій Москальця проводили велику роботу з підготовки альпіністів.

У 1936 році студенти ХИСИ здійснили сходження на гору Казбек. Це було важливим спортивною подією, про який повідомлялося в центральній пресі.

Влітку наступного року інститутом був організований піший похід по Кавказу для студентів-відмінників. Розповідь про це туристичному поході і фотознімки групи були опубліковані в газеті "Червоний Будівнік".

У 1939 році група студентів ХИСИ здійснила високогірний перехід по Кабардино-Балкарії і Верхньої Сванетії.

Велопробіг по маршруту Харків-Москва, в якому брала участь і команда велосипедистів ХИСИ, відбувся в 1935 році.

Спортсмени-волейболісти інженерно-будівельного інституту входили до складу збірної команди міста.

Свій перший, десятирічний, ювілей Харківський інженерно-будівельний інститут відзначив 7 грудня 1940 року. У будівлі Харківського державного театру опери та балету (нині Палац культури ХЕМЗ) був проведений урочистий вечір, присвячений цій знаменній події.

До ювілею вузу були підготовлені спеціальні

Евакуація. Тил-фронту. Окупація Харкова. Солдатські долі. Вічна слава і вічна пам'ять. Звільнення Харкова. Повернення. Відновлювальні роботи. Відновлення навчальної діяльності.

Розділ 4. ХИСИ з 1941 по 1945 року

22 червня 1941 року о 12 годині 15 хвилин по радіо було передано урядове повідомлення про віроломний напад фашистської Німеччини на Радянський Союз.

Війна, увірвавшись в мирне життя радянських людей, поставила під загрозу знищення всю систему людських цінностей.

На мітингах і зборах викладачі, співробітники, студенти та аспіранти інституту говорили про свою рішучість внести вклад в перемогу над фашизмом: "Ми клянемося віддати свої сили для якнайшвидшого розгрому озвірілих полчищ, що зробили замах на рідну радянську землю, на нашу свободу, честь і незалежність. Ми віддамо всі свої знання, всі свої сили, все своє життя для захисту улюбленої Батьківщини, для перемоги над знахабнілим ворогом ". Війна проти фашизму була воістину народної, священної, а з серпня 1941 року її стали називати Вітчизняної.

Коли над Харковом нависла загроза ворожого вторгнення, навколо міста розгорнулися фортифікаційні роботи. У них взяли участь інститутські батальйони народного ополчення, які входили в одну з дивізій, які обороняли Харків. В районі залізничних станцій Ріпки і Перещепине Харківської області споруджували дзоти, протитанкові рови, рили окопи і траншеї, влаштовували завали, встановлювали дротяні загородження, брали участь в роботах по спорудженню притулків протиповітряної оборони для цивільного населення. За півтора місяця, був оперезаний двома, а місцями трьома лініями протитанкових загороджень. Оборонні роботи проводилися вдень і вночі. Самовіддана праця ополченців неодноразово відзначався наказами по дивізії, державними нагородами.

У числі учасників будівництва оборонних споруд були викладачі нашого інституту В.І. Швиденко, І.В. Давидов, СМ. Шафранський, Н.А. Попович та інші.

В середині вересня 1941 року гітлерівці вдерлися в межі Харківської області. Фашистські війська рвалися до Харкова. Запеклі бої розгорялися на підступах до міста. У Харкові почалася евакуація, йшла підготовка до неї і в інституті. Це була напружена і важка робота. В кінці вересня за наказом Наркома вугільної промисловості (20.09.1941г.) Професорсько-викладацький персонал інституту був "звільнений від роботи в зв'язку з припиненням діяльності інституту". Частина педагогічного персоналу інституту евакуювалася з Харкова на схід, в Караганду, частина залишилася в рідному місті. У цей період обов'язки директора інституту виконував викладач Ф.А. Смирнов.

Особовий склад ХИСИ за рішенням Наркомугля влився на правах інженерно-будівельного факультету в Московський гірничий інститут, евакуйований в Караганду. У вересні 1943 року, після реевакуацію МДІ, він тимчасово як будівельний факультет увійшов до Дніпропетровського гірничого інституту, також знаходиться тоді в Караганді.

Багатьом викладачам і студентам довелося евакуюватися з Харкова з іншими організаціями. Опинившись в різних містах Уралу, Сибіру, ​​Середньої Азії і Закавказзя, вони самовіддано працювали, налагоджуючи роботу вивезених з окупованих областей промислових підприємств, будували житло для людей, робили все для того, щоб наблизити перемогу.

Професори нашого інституту Олександр Иннокентьевич Неровецкій, Юлій Маркович Лейбфрейд Олександр Юрійович, Борис Григорович Шварбург були спрямовані на будівництво Магнітогорського металургійного комбінату. За участь в будівництві та пуску нової домни Магнітки, за особистий внесок у зміцнення обороноздатності країни вони були нагороджені державними нагородами, нагрудними знаками "Відмінник Мінбуду СРСР" і Почесними грамотами. Крім того, з ініціативи цих вчених в Магнітогорську був організований будівельний факультет при Магнітогорському гірничо-металургійному інституті, який існує і понині.

Викладачі інституту - професор Я.В. Столяров, доценти Н.Ф. Давидов, П.А. Шкільний за завданням командування Червоної Армії брали участь у спорудженні моста через річку Дніпро в Кременчуці. Їм вдалося в короткий термін, ретельно вивчивши проект, внести в нього ряд дуже цінних доповнень, які поліпшили роботу конструкцій без збільшення витрат матеріалів і термінів будівництва. За цю роботу інститут отримав подяку від 25-го Управління оборонного будівництва, а доцент П.А. Шкільний був удостоєний ордена "Знак Пошани".

Після запеклих боїв 24 жовтня 1941 року фашисти увійшли до Харкова. В той же день, щоб паралізувати волю населення до опору, гітлерівці повісили на балконах будинків уздовж головних вулиць 116 осіб. Захоплений ворогом місто переживало трагічні дні. За найменшу спробу протесту проти свавілля окупантів карали смертю. У Харкові лютував голод, який забрав тисячі людських життів. Від недоїдання і нервового виснаження помер академік архітектури А.Н. Бекетов. В кінці 1941 року фашисти розстріляли доцента В.І. Шифа. В цей страшний час викладачі ХИСИ, яким не вдалося евакуюватися, намагалися врятувати від знищення майно, інституту і бібліотеку. На жаль, їм це не вдалося. Книжковий фонд бібліотеки був розграбований і знищений фашистами, найціннішими книгами вони розтоплювали печі. Гинули люди, гинули книги.

Випускник 1938 Георгій Васильович Сіхарулідзе пройшов всю війну, воював у званні підполковника в 18-й армії в Новоросійську. Був нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-ї та 2-го ступеня, орденом Червоної Зірки і вісьмома медалолямі. Після війни Сіхарулідзе повернувся до Харкова, в мирний час він став автором проектів чудових будівель, які прикрасили рідне місто (Академія міського господарства, Автотранспортний технікум і ін.).

Звання Героя Радянського Союзу було посмертно присвоєно викладачеві військової кафедри, підполковнику Райнберг Яну Людвіговичу.

Ян Райнберг входив до складу окремого лижного батальйону. У ніч на 14 січня 1944 року його группаіз трьох чоловік прорвала оборону німців в районі Федорухново, здійснила рейд в тил ворога, перерізала залізничний вузол Новосокольники-Дно. Зайнявши село Маноково, радянські воїни розгромила штаб німецького саперного батальйону, захопили при цьому прапор батальйону і взяли в полон 26 фашистів, в числі яких був обер-лейтенант. Проти групи Райнберг рушили танки, артилерія і піхотний полк. 12 годин тривав нерівний бій. Були відбиті вісім танкових і три атаки піхоти, знищені три батальйони фашистів, виведено з ладу дев'ять танків.

Але становище групи Райнберг було вкрай складним.Ворожі танки наблизилися на 30-40 метрів, а протитанкова гармата наших бійців не діяло, гранати закінчувалися. І все ж лижники зуміли утримати зайняті позиції до приходу підкріплення. Виконуючи свій обов'язок, в цьому нерівному бою загинув смертю хоробрих Ян Райнберг.


Розділ 5. Наші герої за часів Великої вітчизняної війни

Число студентів і випускників ХИСИ, загиблих на фронтах Великої Вітчизняної війни, точно не встановлено. До теперішнього часу зібрані неповні відомості про 54 полеглих в боях студентах старших курсів і випускників інституту. Пошук тих, хто не повернувся з війни, триває.

Пам'ятайте батьків і дідів ваших, Тих, хто до кінця стояли тут. Не буває без вісті зниклих, Є лише загублене звістку.

Загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни:

1. Азарха Адольф, студент 5 курсу, член КПРС;

2. Балагула Михайло, студент 5 курсу, комсомолець;

3. Баланов Ілля, випускник 1941 р .;

4. Балашов Євген, студент;

5. Бородавкін Борис, випускник 1940 р .;

6. Боровський Георгій, студент 5 курсу, секретар комітету комсомолу;

7. Батьківський Валерій, студент 5 курсу;

8. Варламов В.Н., студент;

9. Васильєв Олексій, студент 5 курсу;

10. Вахтерман Володимир, випускник 1940,

11. комсомолець;

12. Волошин Олександр, студент 5 курсу;

13. Воскобойников Леонід, студент;

14. Галаган Микола, випускник 1940 р .;

15. Гарбер Юхим, студент;

16. Гершман Йосип, студент;

17. Глуховой Костянтин, студент;

18. Гордієнко Валентин, студент;

19. грудки С, студент;

20. Дорош Ігор, студент;

21. Зінгер Григорій, випускник 1939 р .;

22. Іванов Валентин, випускник 1941 р член КПРС,

23. доброволець;

24. Івашко Анатолій, студент;

25. Іващенко Михайло, студент;

26. Ісаєв Микола, випускник 1941 р комсомолець;

27. КрАЗ Сергій, студент 6 курсу, комсомолець;

28. Кахновер Григорій, студент 4 курсу,

комсомолець;

29. Кашкін Сигізмунд, студент 5 курсу, комсомолець;

30. Коренчук Андрій, випускник 1931 р член КПРС;

31. Керзон Григорій, студент 4 курсу, комсомолець;

32. Лупев Олексій, студент;

33. Львівський Наум, студент 4 курсу, комсомолець;

34. Лук'янов В.В., студент;

35. Лешті Борис, студент 4 курсу, комсомолець;

36. Любарський В.Г., студент;

37. Мороз Євген, студент 3 курсу, комсомолець;

38. Наливайко Юрій, випускник 1941 р

39. комсомолець;

40. Певзнер Лазар, студент 5 курсу; .

41. Приходько Євген, студент;

42. Прокопченко Костянтин, студент;

43. Рейзін Володимир, студент 5 курсу;

44. Рейзер Юрій, випускник 1939 р .;

45. Ситник Петро, ​​випускник 1940 р .;

46. ​​Сученко Сергій, студент 5 курсу, комсомолець;

47. Ткаченко Василь, студент 5 курсу, комсомолець,

48. доброволець;

49. Тарасов Володимир, студент 5 курсу;

50. Устенко Михайло, студент 5 курсу, комсомолець;

51. Файсберг Євген, випускник 1941 р комсомолець;

52. Шафоренко Микола, випускник 1941 р член КПРС, доброволець;

53. Шкамерда Микола, студент 5 курсу, комсомолець;

54. Шелудяков Олег, студент 3 курсу, комсомолець;

55. Шлез І.Д., випускник 1937 р .;

56. Ямпільський Михайло, студент;

57. Ярош І.К., студент.

Зникли безвісти:

1. Кащеєв Борис, студент;

2. Маковеїв Анатолій, студент;

3. Цебулевскій Михайло, студент.

Навіки залишаться в нашій пам'яті подвиги вихованців ХИСИ.

Студент 3 курсу архітектурного факультету ХИСИ Олег Шелудяков, гвардії старший лейтенант, брав участь у Сталінградській битві, загинув героєм. Його ім'я висічене на гранітному прапора в центрі пантеону на Малаховому кургані в Волгограді. Серед авторів величного меморіалу був випускник 1941 року тієї ж факультету Федір Лисов.

Студент 4 курсу комсомолець Григорiй Кахновер згорів в танку, звільняючи в 1943 році рідний Харків.


висновки

Незважаючи на загальні важкі умови воєнного часу, розруху в місті, що пережили дворічну окупацію німецьких загарбників, роботу в напівзруйнованих приміщеннях без меблів, без необхідного лабораторного обладнання, без потрібних навчальних посібників, колектив інституту успішно провів перший організаційний період свого відновлення.

Організовуючи навчальний процес в інституті, вчені ХИСИ надавали також велику допомогу народному господарству країни. Перед ними було поставлено завдання - в найкоротший термін в умовах воєнного часу відновити промисловість, комунальне господарство, житлові і громадські будівлі міста.

До кінця Великої Вітчизняної війни в будівлі по вулиці Сумській, 40 інститут займав корисну площу всього близько 5000 квадратних метрів, мав 12 аудиторій для занять і близько 100 кабінетів і службових кімнат. На п'ятому поверсі навчального корпусу розташовувався будівельний технікум, а в лівому крилі розміщувалося студентський гуртожиток. Робочі приміщення були висвітлені.

У зв'язку зі святкуванням річниці визволення Харкова від окупантів багато працівників Харкова і області були удостоєні урядових нагород за великий особистий внесок у відновлення Харкова. Серед нагороджених орденом "Знак Пошани" були і вчені ХИСИ: доктор технічних наук, професор Яків Васильович Столяров, доктор технічних наук, професор Федір Олексійович Бєляков, професор Олександр Григорович Молокіні.

Місто відроджувався з руїн і попелу. Було завершено роботи по створенню генерального плану його реконструкції. Цей план став основним документом, за яким тривалий час здійснювалося міське будівництво. Усюди були потрібні досвідчені фахівці і молоді сильні руки.

Ми зберігаємо світлу пам'ять про тих, хто стояв біля витоків створення нашого університету, хто разом з вузом і країною переживав радість перемог і гіркоту переживань, етапи підйому і нелегкі часи ... Їх добрі справи і славні традиції продовжує сьогодні нове поповнення вчених, педагогів, також пристрасно відданих обраній справі, а це означає, що у Харківського державного технічного університету будівництва і архітектури є майбутнє.


література

1. Мартиняк Т.П. Сторінки історії 1930-2000гг. - Харків: Наука, 2000.- 288 с.