Боротьба проти ординського ярма почалася з моменту його встановлення. Вона проходила у вигляді стихійних народних виступів, які не могли скинути ярмо, але сприяли його ослаблення. У 1262 р в багатьох російських містах відбулися виступи проти відкупників ординської данини - бесерменов. Бесермени були вигнані, данина стали збирати і відвозити в Орду самі князі. А в першій чверті XIV ст., Після неодноразових повстань в Ростові (1289, 1320) і в Твері (1327), російські князівства покинули і баскаки. Визвольна боротьба народних мас приносила свої перші результати. Монголо-татарське завоювання мало вкрай важкі наслідки для Русі "Батиїв погром" супроводжувався масовими вбивствами російських людей, багато ремісники були поведені в полон. Особливо постраждали міста, які переживали період занепаду, Зникли багато складних ремесла, більш ніж на сторіччя припинилося кам'яне будівництво. Величезної шкоди завдало завоювання російській культурі. Але збитки, що завдала завойовниками Русі, не обмежувався "Батиєвим погромом". Вся друга половина XIII ст. заповнена, ординськими вторгненнями. "Дюденева рать" 1293 р своїми руйнівними наслідками нагадувала похід самого Батия. А всього за другу половину XIII в. монголо-татари 15 раз робили великі походи на Північно-східну Русь.
Але справа була не тільки у військових нападах. Ординськими ханами була створена ціла система пограбування завойованої країни шляхом регулярної данини. 14 видів різних "данини" і "тягар" виснажували економіку Русі, заважали їй оговтатися після руйнування. Витік срібла, основного грошового металу Русі, перешкоджала розвитку товарно-грошових відносин. Монголо-татарське завоювання. Надовго затримало економічний розвиток країни.
Найсильніше постраждали від завоювання міста, майбутні центри капіталістичного розвитку. Тим самим завойовники хіба що законсервували на довгий час чисто феодальний характер економіки. У той час як західноєвропейські країни, уникли жахів монголо-татарської навали, переходили до більш передового капіталістичному ладу, Русь залишалася феодальною країною.
Як вже було сказано, вплив на сферу економіки виражалося, по-перше, в безпосередньому руйнуванні територій під час ординських походів і набігів, які були особливо частими у другій половині XIII в. Найбільш важкий удар був нанесений по містах. По-друге, завоювання призвело до систематичного викачування значних матеріальних коштів у вигляді ординського "виходу" і інших поборів, що знекровлювали країну.
Наслідком навали XIII в. стало посилення відособленості російських земель, ослаблення південних і західних князівств. В результаті вони були включені до складу виник в XIII в. ранньофеодальної держави - Великого князівства Литовського: Полоцьке і Турово-Пінське князівства - до початку XIV ст., Волинське - у середині XIV ст., Київське та Чернігівське - в 60-і роки 14 ст., Смоленське - на початку XV ст.
Російська державність (під сюзеренітетом Орди) збереглася в результаті тільки в Північно-Східній Русі (Володимиро-Суздальська земля), в Новгородській, Муромської і Рязанської землях. Саме Північно-Східна Русь приблизно з другої половини 14 ст. стала ядром формування Російської держави. В цей же час остаточно визначилася доля західних і південних земель. Таким чином, в XIV в. перестала існувати стара політична структура, для якої були характерні самостійні князівства-землі, керовані різними гілками княжого роду Рюриковичів, всередині яких існували дрібніші васальні князівства. Зникнення цієї політичної структури знаменувало собою і зникнення склалася з утворенням Київської держави в IX - Х ст. давньоруської народності - предка трьох нині існуючих східнослов'янських народів. На територіях Північно-Східної та Північно-Західної Русі починає складатися російська (великоруська) народність, на землях ж, що увійшли до складу Литви та Польщі, - українська і білоруська народності.
Крім цих "зримих" наслідків завоювання в соціально-економічній і політичній сферах давньоруського суспільства можна простежити і значні структурні зміни. У домонгольський період феодальні відносини на Русі розвивалися в загальному за схемою, властивої всім європейським країнам: від переважання державних форм феодалізму на ранньому етапі до поступового посилення вотчинних форм, щоправда, більш повільного, ніж в Західній Європі. Після навали цей процес сповільнюється, відбувається консервація державних форм експлуатації. Багато в чому це було пов'язано з необхідністю вишукування коштів для виплати "виходу". А. И. Герцен писав: "Саме в цей злощасний час Росія і дала обігнати себе Європі".
Монголо-татарське завоювання призвело до посилення феодального гніту. Народні маси потрапили під подвійний гніт - своїх і монголо-татарських феодалів.
Дуже важкими були політичні наслідки навали. Політика ханів зводилася до розпалювання феодальних усобиць, щоб не дати країні об'єднатися.
При підготовці даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.studentu.ru
|