|
Чи намагався Сталін спровокувати світову війну?
Якщо нацистське керівництво розраховувало використовувати німецько-радянські домовленості в інтересах війни проти західних держав, а, в кінцевому рахунку, і для розв'язання війни і проти самого СРСР, то радянський уряд, підписуючи з Німеччиною договір про ненапад, переслідувало іншого роду мети. В умовах наростання агресії фашизму в Європі, японського мілітаризму в Азії і провалу спроб створення системи колективної безпеки воно розраховувало таким чином відвести від СРСР загрозу нападу з боку Німеччини і зірвати спроби країн Заходу залучити радянська держава в імперіалістичну війну. Економічний стан угоду з Берліном давало СРСР надію на те, що він зможе зміцнити свій промисловий і оборонний потенціал за рахунок німецьких поставок.
Говорячи про завдання, які намагався вирішити Радянський Союз, ставши на шлях врегулювання відносин з Німеччиною, не можна не згадати про широко поширеною концепції, згідно з якою Сталін, укладаючи з Німеччиною договір про ненапад, прагнув нібито спровокувати нову світову війну і з її допомогою викликати революційний вибух в капіталістичних країнах. Останнім часом її особливо активно пропагують Суворов, Хоффман і інші прихильники тези про "превентивної війни" гітлерівської Німеччини проти СРСР. Не вдаючись в детальний розбір такого роду міркувань, відзначимо: автори, які говорять про "підступних намірах Кремля", випускають з уваги одну вельми суттєва обставина. Мета розв'язати світову війну радянський уряд ставити перед собою не могло з однієї тільки причини: воно було глибоко переконане (і про це свідчить доповідь Сталіна на XVIII з'їзді ВКП (б) 10 березня 1919 г.), що "нова імперіалістична війна" давно йде, проявляючись в актах агресії і територіальних захопленнях Японії, Італії та Німеччини. Втягуючи в свою орбіту все нові країни і сотні мільйонів людей, ця війна, на думку радянського керівництва, сама неухильно переростала у "Загальну, світову" {1}, так що її не потрібно було ні провокувати, ні підштовхувати.
Не можна визнати переконливим твердження, що німецько-радянський договір дав нібито "зелене світло" нападу Німеччини на Польщу. Остаточне рішення про війну проти Польщі було прийнято Гітлером у лютому та оформлено відповідною директивою на початку квітня 1939 р {2}, тобто ще тоді, коли про німецько-радянському зближенні не було й мови. Ні в той момент, ні в наслідку похід проти Польщі, як свідчать документи, Гітлер не ставив в залежність від досягнення домовленостей з СРСР. Більш того, в червні 1939 р підтверджуючи свій намір домогтися "радикального дозволу польського питання", він підкреслив (як за агентурними доповідям стало відомо в Москві), що його не зупинить навіть англо-франко-радянський політичний союз {3}, т . Е. не тільки відсутність домовленостей з СРСР, але навіть його участь в антинімецької коаліції.
Питання про війну проти Польщі був для Гітлера вирішеним задовго до 23 серпня 1939 р Фюрер не сумнівався в тому, що Німеччина доб'ється успіху. Він був упевнений, що ні західні держави в силу своєї угодовську позицію, ні СРСР через складність його відносин з Варшавою і побоювань бути втягнутим один на один у війну з рейхом не вступить за Польщу, а поляки з принципових міркувань не візьмуть радянську допомогу, навіть якщо та їм буде запропонована {4}. Гарячкова дипломатична активність, що мала на меті домогтися поліпшення відносин з Москвою, яку німецька дипломатія почала проявляти з липня 1939 р визначалася не стільки потребами підготовки самої польської кампанії, скільки прагненням забезпечити Німеччини тил для подальшого протиборства проти Англії та Франції.
Заяви про те, що німецько-радянський договір спровокував напад Німеччини на Польщу, не витримує критики і з військової точки зору. Підготовка будь-якої війни вимагає часу, оскільки необхідно розробити плани операцій, зосередити війська, розгорнути їх у бойові порядки, провести мобілізаційні заходи і т.д. Неможливо уявити, що за кілька днів, що минули з моменту підписання угоди з Москвою, і навіть за місяць - починаючи з кінця липня 1939 р з того моменту, коли стали позначатися деякі зрушення на німецько-радянських переговорах, - нацистське керівництво змогло провести весь комплекс заходів з підготовки до війни. Вся ця робота була проведена значно раніше. К 23 серпня 1939 німецьке збройні сили фактично вже завершили бойове розгортання для нападу на Польщу в відповідно до оперативного плану, затвердженого ще 15 травня 1939 р {5}.
Радянський уряд мав у своєму розпорядженні досить докладної і точної інформації про військові приготування і планах Німеччини, а також про можливі терміни початку війни {6}. Воно побоювалося, що західні держави видадуть Польщу Гітлеру (ці побоювання, як показали подальші події, виявилися не марними) і спробують штовхнути його ще далі на схід - проти СРСР. В умовах, коли війна могла початися в будь-який момент (за повідомленнями радянської розвідки, з можливістю нападу Німеччини на Польщу слід було рахуватися, починаючи з 20 серпня 1939 року), коли Англія і Франція проводили в Європі і на Далекому Сході той же курс, що і напередодні Мюнхена в 1938 р, а позиція їхніх представників на переговорах в Москві не дозволяла говорити про серйозність намірів Заходу організувати рішучий колективний відсіч агресору {7}, радянський уряд зробив вибір на користь запропонованого Німеччиною мирного соглаше ия. Це рішення навряд чи можна порівняти з діями зловмисника, який задумав розпалити світову пожежу. Воно швидше порівняно з поведінкою людини, який спробував врятувати свій Дої від пожежі, разожжённого іншими.
Список літератури
{1} Рік кризи. 1938 - 1939: Документи і матеріали. Т. 1. М., 1990. Док. № 177.
{2} Akten zur deutschen auswartigen Politik. Serie D. Bd. VI. Baden-Baden, 1961. Dok. № 149.
{3} Документи зовнішньої політики Т. XXII. Кн. 2. М., 1992. С. 583.
{4} Ursachen und Folgen. Eine Urkunden- und Dokumentensammlung zur Zeitgeschichte / Hrsg. von H.Michaelis, E.Schraepler. B., sa Bd. XIII. Dok. № 2792d, 2824c.
{5} Das Deutsche Reich und der Zweite Weltkrieg. Bd. 2. Stuttgart, 1979. S. 93 - 110.
{6} Рік кризи. Т. 2. Док. № 533, 542, 543, 550, 582.
{7} Там же. Док. № 387, 404, 421, 453, 458, 465 і сл .: Політичні переговори СРСР, Великобританії і Франції 1939 року в світлі французьких дипломатичних документів // Нова і новітня історія. 1989. № 6. С. 89 - 117; Панкрашова М., Сиполс В. Чому не вдалося запобігти війні: Московські переговори СРСР, Англії і Франції 1939 року: Документальний огляд. М., 1973; 1939 рік: Уроки історії / Под ред. О. А. Ржешевскій. М., 1990. С. 298 - 317.
Вішлёв О.В. Договір з Німеччиною - цілі СРСР
|