Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Етапи розвитку Запорізької Січі





Скачати 17.91 Kb.
Дата конвертації30.12.2017
Розмір17.91 Kb.
Типреферат

4

Дніпропетровський державний університет

внутрішніх справ

реферат

на тему:

"Етапи розвитку Запорізької Січі"

Виконаю:

Перевірів:

Дніпропетровськ

2007

план

1. Становлення Запорізької Січі.

2. устрій Січі.

3. Загальні стосунки Ciчi з Сусідами та іншімі країнамі.

4. Роль у загальнонаціональному руху та Візвольній вiйнi.

5. Встановлення контролю Москви над Запорізькою Січчю.

6. Кінець Запорізької Січі. Підсумок.

література

1. Становлення Запорізької Січі

За визначенням Запорізька Січ - представляет собою Суспільно-політична та військово-адміністративна організація українського козацтва за порогами, что склалось у першій половіні 16 ст. за дніпровімі порогами у районі острова Хортиця.

Поняття Запорізька Січ вжівається у двох значеннях: у широкому - всі землі, Які перебувалі в управлінні й володінні козаків, у вузьких-центральне поселення, де знаходится Адміністративне управління Січі.

Виникнення З.С. Було зумовлене колонізацією Середнього Придніпров'я феодалами Великого князівства Литовсько, посилений феодально-кріпосніцького та національного гніту и Пробудження самосвідомості українського народу. За Перші десятіріччя 16 ст. панству удалось підкоріті життя без власти значний теріторію СЕРЕДНЯ Придніпров'я й обернути більшу часть українського козацтва на феодально залежних або напівзалежне населення. Однако частина козаків, щоб позбутіся феодального гноблення, відступіла на Південний Схід, у пониззях Дніпра.

Перші козаки зявилися на порогах Днiпра, ймовірно, на качану 16 ст. Вже +1527 р. кримський хан Сапіг-Гірей скаржівся Литовсько урядові на Черкаських и канівськіх козаків, Які около татарських кочовіщ ставили "уходи" (Займаюсь промисли), а рибу, хутра й мед Вивезення звідсі на продаж у "волості" (державну теріторію Литви). Багаті угіддя за порогами прінаджувалі литовських та українських феодалів. Пані з загонами озброєної челяді не раз вдіраліся в Козацькі володіння.

Таким чином, біля порогів, як и Ранее на Середньому Прідніпровї, зіткнуліся две колонізаційні Хвилі: Панська - в особі магнатів, в основном старост Південно-східного Прикордонний Великого князівства Литовсько, та народна, якові представляли Запорізькі козаки. Чи не менше булу для запорожців загроза й з Півдня, від кримсько татар, Які Безперервна спустошувалі "йди" та захоплювалися в полон козаків. Постійні напади ворогів заставил козаків будуваті укріплення для оборони. Спочатку смороду заснувалі ОКРЕМІ містечка або січі в різніх місцях, у тому чіслі, напевне, й на о. Великій Хортиці. Пізніше, в звязку з Посилення настане панів и Кримська татар на Запоріжжя, козаки для згуртування своих сил обєдналіся в одну Січ.

Першу письмовий згадку про Січ залиша польський хроніст м.Бєльсько. За его розповіддю, козаки за Дніпровімі порогами влітку Займаюсь промисли (рибальство, мисливство, бджільніцтвом), а взимку розходу по найближче містах (Київ, Черкаси та ін.), Залішаючі в безпечності місці на острові в Коші кількасот озброєніх вогнепальна зброєю и Гармата козаків. Оповідання м.Бєльсько про запорожців дает змогу сделать Висновок, что обєднання окремий січей у З.С. відбулося, ймовірно, десь у 1530-х рр. М.Бєльсько подає Відомості и про размещения козацького Коша на о. Томаківка (поблизу суч. М. Марганця Дніпропетровської області), затопленого ніні водами Каховська водосховища. Острів Томаківку (назв пізніше Буцька, а такоже Дніпровськім и Городищем), Який панували над НАВКОЛИШНЬОГО місцевістю и БУВ чудовим природним укріпленням, можна вважаті місцем, де Було засновано З.С. як організацію Всього козацтва за порогами.

2. Устрiй Січі

Утворення З.С. Було видатних подією. Січ стала для українського народу Могутнє підпорою в борьбе против феодально-кріпосніцького та національного гніту і проти турецько-татарської агресії. Разом з тім феодала намагались укріпітіся за порогами. Ще в 1533 р. черкаський староста Є.Дашкевіч подавши Литовсько сеймові проект побудова фортеці на Дніпрових островах. Вона мала буті форпостом у борьбе против турків и татар і проти козацтва, щоб Забезпечити Панська колонізацію Запоріжжя. Оскількі для Здійснення цього проекту в литовського правительства НЕ Було коштів, організацію боротьбу за оволодіння Прикордонний узялі на собі магнати, передусім черкаський и Канівський старості. В цьом аспекті треба розглядаті и діяльність Черкаського и канівського старости князя Д.І.Вішневецького. За свідченням Д.Яворницького, існувалі 8 січей: Хортицький, Базавлуцька, Томаківська, Мікітінська, Чортомлицька, Олешківська, Камянська и Нова (Підпільненська), хоча после жорстокости зруйнування у 1775 р. З.С. росiйськім царатом Певень годину існувала ще й Задунайський Січ. З.С. булу обведена скроню валами, на якіх БУВ частокіл и Зруб, что на них ставити Гармата. Між валами булу широка площа, на краю якої стояли курені, будинки, де мешкали запорожці. Козацька застави на З.С., что звали такоже кошем, нараховувала кілька тисяч (іноді це число доходило до 10 тис.) Озброєніх козаків. На площади містілася церква, будинки старшини, школа та інші господарські та військові споруди. Січова церква и духовенство перебувалі під зверхністю Києво-Межігірської архімандрії. Площа біля церкви булу центром Суспільно-політічного життя З.С., де відбуваліся Січові заради ТОЩО. Поза валами БУВ Січовій базар, куди пріїжджалі купці зі своими товарами. Січовікі продавали тут продукти своєї праці - рибальства и Мисливство. На Січі НЕ Було ні феодальної власності за на землю, ні кріпосніцтва. На Запоріжжі панували НЕ феодальний примус, а принцип найму. Панівну верств З.С. стають не феодала як прівілейованій стан, а ВЛАСНИКИ рибна проміслів, багаті скотарі й торговці, а пізніше, в міру розвитку землеробства та других галузь господарства - ВЛАСНИКИ великих зімівніків, водяних Млинів, Чумацький валок ТОЩО. Цім багатіям протистоять сірома (голота) - маса бідняків, позбавленіх ЗАСОБІВ виробництва и власного житла. Між цімі двома протилежних класового групами стояв прошарок дрібніх власніків. Із середовища багатого козацтва Вихід правляча Верхівка - старшина, яка зосереджувалися у своих руках адміністратівну владу и суден, керували військом и розпоряджалася фінансами. Вона представляла З.С. у зносинах Із зовнішнім світом. Усю старшину обирали на військовій козацькій раді, причому у ВИБОРИ мало право брати участь усе козацтво. Однако, незважаючі на це, козацька Заможне Верхівка в більшості віпадків домагатися вігідніх для себе ухвала козацької ради. Відзначаючі спеціфічні РІСД Політичної организации запорозького козацтва, Січ назівають "Козацька республікою". Запорізькі козаки становили товариство - громаду, яка поділялася на курені. Найвищий органом влади на Січі булу військова козацька рада, у Якій брали участь усі козаки. Рада грабувала кошового отамана, Козацьку старшину, спільно вірішувала найважлівіші питання. На З.С. діяв козацький військовий суд, Який нещадно карав за вбивство товариша, крадіжкі у побратимів. Кара такоже приведення у Січ жінок, піяцтво во время походів, кривда жінки, зухвалість до начальства ТОЩО. На Запоріжжі при церквах діялі школи, де діти козаків навчаюсь листи, церковного читання, співу та музики. Ще одним Показники розвитку культури на Січі Було шанобліве Ставлення запорожців до книги. Звичайно, купуваті та даруваті книги могли дозволіті Собі лишь заможні козаки.

3. Загальнi cтосункі Ciчi з сусiдамі та iншiмі країнамі

Сформувавшісь в условиях жорстокої БОРОТЬБИ проти литовських, польських та українських феодалів, з одного боку, и турецько-татарських агресорів - з іншого, З.С. героїчно відстоювала свою незалежність. Литовський уряд, а пізніше уряд шляхетської Польщі, будучи неспроможності ліквідуваті Січ, демонстративно відмовіліся Юридично Визнати ее Існування. Щоб перешкодіті Втеча селян на Січ и Повністю ізолюваті Запоріжжя від України, польсько-шляхетський уряд збудував на Дніпрі фортецю Кодак. Проти Спроба шляхетської Польщі зніщіті Січ успіху НЕ малі. Коли слава про подвиги запорожців у борьбе против шляхетської Польщі, Криму й Турции ширше в Західній Европе, допомоги з боку Січі начали шукати Уряди багатьох західноєвропейськіх держав. У 1594 р. за дорученням австрійського імператора Рудольфа ІІ на Січ прібув посол Еріх Лясота, щоб укласті союз проти Турции. Не раз у діпломатічні отношения Із З.С. вступати и російський уряд. Часто були, особливо после тисячі шістсот п'ятьдесят чотири р., Діпломатічні стосунки з Січчю кримського, турецького та ін. Урядів. Безперервні Війни з турками и татарами, політика ізоляції Запоріжжя від центральних районів України, якові провівши польсько-шляхетський уряд, стояли на перешкоді народній колонізації цього багатого на природні ресурси краю. В течение 16-17 ст. на Запоріжжі жило кілька десятків тисяч, а Інколи только кілька тисяч козаків. Головного їхнім заняття були промисли и скотарство.

4. Роль у загальнонаціональному руху та Візвольнiй вiйнi

Запорізьке козацтво відіграло видатних роль у всех найзначнішіх Виступ народних мас України проти феодально-кріпосніцького гноблення и национального гніту - в Повстань під проводом К.Косінського (1591-1593 рр.), С.Наливайка (1594-1596 рр.), Павлюка і К .Скідана (тисячу шістсот тридцять сім р.), Я.Остряніці и Д.Гуні (1638 р.). Повстань у січні 1648 р. Запорізькі козаки поклали початок візвольній війні українського народу 1648-1654 рр. під керівніцтвом Б.Хмельницького. Саме на Запоріжжі згуртуваліся сили, Які Очола загальнонаціональній рух проти панування шляхетської Польщі в Україні, что завдан ніщівніх ударів польсько-шляхетського військам в Жовтоводській Битві 1648 р., Корсунській Битві 1648 р., Пілявецькій Битві 1648 р., Зборівській Битві +1649 року та Батозькій Битві 1652 р.

Великої слави здобулі запорожці своєю Боротьба проти турецько-татарських загарбніків. Їхні походи на Узбережжя Криму, Малої азії та Фракії відбуваліся спільно з реєстровімі козаками та Донська козаками. Не раз козаки загрожувалі й Стамбулові, несподівано зявляючісь на его околицях та руйнуючі укріплення (1615, +1621, 1624, 1630 рр.). Головного метою ціх походів Було не только ослабіті військові сили агресор. Козаки руйнувалі маєтки татарських и турецьких феодалів и візволялі невільніків. Недарма український народ так тепло оспівував Козацькі походи в своих історічніх піснях и думах. Визвольний характером козацьких походів пояснювалося и, что пригнобленими місцеве населення підтрімувало козаків, коли смороду зявляться на ворожій территории.

Поворотним етапом в історії З.С. стала Переяславська рада 1654 р. За З.С. Було признал ті самі права, Якими корістуваліся й інші Козацькі війська в Російській державі, передусім право на самоврядування та на Прийняття (хоч и не Офіційно) збігліх селян. Згідно царський уряд почав посілаті запорізькому війську жалування грішми, хлібом, порохом ТОЩО. Одночасно з ЦІМ на Запоріжжі начали зявлятися и царські війська, а Згідно там начали будуваті й урядові фортеці. Під властью Російської держави зміцніліся позіції З.С. у борьбе против агресії татарських, турецьких и польських феодалів, а це спріяло, зокрема, народній колонізації запорізькіх володінь. Розшірюваліся Межі Запорізької территории (на півночі до лівіх притоків Дніпра - р. Самари та р. Орелі), зросли населення, розвинулася промисли й торгівля.

5.Встановлення контролю Москви над Запорiзька Сiччю

Разом з тим царський уряд Використана свои війська и фортеці на Запоріжжі НЕ только для оборони краю, а й для встановлення контролю над З.С. в інтересах кріпосніцької держави. З.С. поступово втрачала незалежність, зберігаючі, однак, автономію. У 2-й пол. 17 ст. шляхетська Польща, захопівші Правобережну Україну, Почаїв ніщіті козацтво та реставруваті кріпосніцькі порядки, а Крим і Туреччина розгорнулі наступ на Україну. У тій тяжкий час для українського народу Запорізьке козацтво мужньо боролися проти польських, Кримська и турецьких агресорів. Особливого значення Набуль походи запорожців проти Польщі й Криму під проводом уславлених кошового отамана І.Сірка в 60-х-70-х роках 17 ст.

Запорізьке козацтво підтрімувало такоже антіфеодальні Виступи народних мас России. Во время повстання на Дону під проводом К.Булавіна (1707-1708 рр.) Запорізька сірома прийшла на допомогу донській голоті й мужньо білася з Царське карателями. После поразка Чима повстанців нашли притулок і захист на Запоріжжі.

Уряд царя Петра І розглядав З.С. як один з осередків візвольної БОРОТЬБИ. После переходу на БІК шведів гетьмана І.Мазепи та части Запорізької старшини й невелікої кількості обманутих ними козаків, царський уряд обвинили усе Запорізьке козацтво в зраді. За наказом Царське правительства 14 (25) .V.1709 р. З.С. Було зруйновано (т.зв. Стару Січ, яка містілася на о.Базавлук (Чортомлик)). Частина козаків перейшла на підвладну Кримська ханству теріторію и около нінішнього Херсона заснувала т.зв. Олешківську Січ. Тут запорожці попали у дуже складне становище. Відрів від рідного краю тяжко позначівся на економічному побуті козацтва. Пріпінівся и Приплив утікачів з України. Кроме того, хан, побоюючісь запорожців, заборонено Їм споруджуваті укріплення й користуватись Гармата. Бажання козаків вернуться на Батьківщину здійснілося лишь в 1734 р. Почаїв підготовку до Війни з Крим і Туреччина, царський уряд дозволив запорожцям вернуться на Запоріжжя. У березні +1734 р. запорожці заснувалі на р. Підпільній (рукаві Дніпра), поблизу колішньої Старої Січі, т.зв. Нову Січ.

6. Кiнець Запорізької Січi. Пiдсумок

Останній период (1734-1775 рр.) В історії З.С. позначівся з одного боку, помітнім економічнім піднесенням Запоріжжя, з іншого - поступовім занепад автономії З.С. и тихий порядків, Які були властіві їй у Ранній период. Посилення феодально-кріпосніцького и национального гніту в центральних районах України и відносній спокій на Російсько-Кримська кордонах сприя-ли народній колонізації Запоріжжя. У 70-х роках 18 ст. населення Запоріжжя становило, ймовірно, 100 тис. чол. У звязку з ЦІМ ускладнено й управління краєм. Саме тоді Склаві адміністративно-територіальний поділ Запоріжжя на 8 паланок (округів). Відбуліся Зміни и в економіці З.С., что пролягав самперед, у розшіренні землеробства, которого Ранее почти НЕ Було, в далі розвитку скотарство и проміслів. У сільському господарстві Значне місце зайнять зімівнікі, де успешно розвивалась скотарство, Конярство, Вівчарство та землеробство. РОбочий силу великих зімівніків становили наймити. Основна маса населення зосереджувалися, однак, не в зімівніках, а в слободах. Земля вважаю власністю Всього війська и Кіш відводів ее власникам зімівніків и слобідськім громадам. Населення слобід віконувало Різні повінності. Головного повінністю козака булу військова служба на власний кошт. Посполитих звільнялі від ВІЙСЬКОВОЇ служби, но натомість смороду відбувалі много других повинностей на Користь війська и сплачувалі Грошові податки. Найману працю широко застосовувалі и на промисли - рибний, соляний, у чумацтві ТОЩО. Заможне козацтво всіляко обмежувало компетенцію ВІЙСЬКОВОЇ заради, прагнуло замініті ее радою старшини і "значного товариства". За Нової Січі козацтво Почаїв відокремлюватіся від посполитих, перетворюватіся на верстви, головні обовязки якої Було відбування ВІЙСЬКОВОЇ служби, а прівілеєм (для більшості в основному только формально) - доля у самоврядуванні, передусім у військовій раді.

Для Нагляду за діямі кошової старшини біля Січі 1735 р. Було збудовано Новосіченській ретраншемент и поставлено військову залогу. Вживалися заходи для Перевірки козацьких компутів (Списків) и Впровадження паспортів. На кордонах Запоріжжя за наказом Царське правительства збудовано систему укріпленіх ліній и засновано військові поселення Нову Сербію (одна тисяча сімсот п'ятьдесят-два р.) И Слов'яно-Сербію (1 753 р.). После ліквідації гетьманства (1764 р.) З.С. позбавляти Єдиним Українським краєм, де ще зберігалася автономія. За Кючук-Кайнарджійськім мирним договору 1774 р. кордони России відсунуліся до гирла Південного Бугу, и З.С. втрачала значення форпосту в борьбе против турецько-татарської агресії. На качану червня 1 775 р. царські війська на чолі з генералом П.Текелієм, что Повертайся з турецького фронту, обложили З.С. и 4-5 (15-16) .VI.1775 р. Чи не маючі сил боронити, кошовий отаман Петро Іванович Калнишевський змушеній БУВ здати фортецю без бою. Разом Із старшиною его Було заарештовано i на пропозіцiю Потьомкіна зiслано одвiчно до Соловецького монастiру, де вiн помер на 113 году життя у 1803 р. Запорізьке військо Було Оголошення розпущенім. Землі З.С. царський уряд почав роздавати поміщікам, а козаків покріпачуваті. Це спричинило до втечі части запорожців на підвладну Туреччині теріторію в гірлі Дунаю, де смороду заснувалі Задунайський Січ.

література

· Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назв и поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000..

· Довідник з історії Україні.За ред. І.Підкові та Р.Шуста.- К .: Генеза, 1993.

· Рад. енциклопедія історії України.- К., 1969.- т.2.

· УРЕ.- К., 1962.- т. 5.

· "Оповідання про славне військо Запорозьке Низове" А.Кащенка

· Енциклопедія українського козацтва



  • 1. Становлення Запорізької Січі
  • 2. Устрiй Січі
  • 3. Загальнi cтосункі Ciчi з сусiдамі та iншiмі країнамі
  • 4. Роль у загальнонаціональному руху та Візвольнiй вiйнi
  • 6. Кiнець Запорізької Січi. Пiдсумок