Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Формування політічніх партій в 18 ст.





Скачати 9.83 Kb.
Дата конвертації 25.07.2018
Розмір 9.83 Kb.
Тип реферат

Вже на попередня етапі розвитку національно-визвольного руху на західноукраїнськіх землях були створені спріятліві умови для консолідації та організаційного оформлення політічніх партій, что малі прийти на зміну недостатньо згуртованім народовці и москвофілам.



Русько-Українська радикальна партія

У жовтні 1890 року в Галичині під Вплив революційно-демократичних Ідей М. Драгоманова ліве крило західноукраїнського національного руху оформити в Русько-Українську радикальну партію (РУРП). Ее фундаторами були «ветерани» радікалів Іван Франко та Михайло Павлик. Новостворе політична партія булу Фактично дере на українських землях - як західніх, так и Східних.

На організаційніх зборах РУРП булу ухвалено партійна програма, что ґрунтувалася на принципах наукового соціалізму.

У Програмі-мінімумі РУРП окреслено ее найбліжчі завдання:

• Досягнення матеріального добробуту трудящих;

• Усунення всякої ЕКСПЛУАТАЦІЇ;

• проведення реформ, спрямованостей на економічне піднесення краю.

У Програмі-максімумі декларувалося Прагнення радікалів до встановлення колектівної организации праці й колектівної власності за на засоби виробництва еволюційнім Шляхи.

У національному пітанні програма РУРП не ставила за мету Досягнення державної самостійності України, а пропонувала лишь запровадження в Австро-Угорщині «правдивого автономізму», что забезпечував би якнайкращій культурний и національний розвиток краю и народностей, Які тут проживали.

Однако у цілому національна частина програми Русько-Української радікальної партии булу Досить ограниченной, тому ее Цілком справедливо піддавалі гострій Критиці «молодші» радикал, Які вважаю себе справжнімі й послідовнімі марксистами и пропонувалі відразу боротися за создание Української держави в складі Австрійської Федерации.

У 1 895 году один з лідерів «молодших» радікалів Юліан Бачинський опублікував свою працю «Україна irredenta» ( «Україна уярмлена»), у Якій на підставі АНАЛІЗУ економічного розвитку виявило суперечності, что заважають вільному розвіткові українського народу, и дійшов висновка, что політична самостійність України є необхідною передумови ее економічного та культурного піднесення та й узагалі передумови самой возможности ее Існування.

Урахувавши Критичні зауваження молодшої части радікалів, з'їзд Русько-Української радікальної партии в 1895 году докорінно «націоналізує» свою програму, проголошуючі, что в дальшій перспектіві найпов-ніше реалізуваті соціалізм можна лишь в межах незалежної Української держави, а в блізькій перспектіві - у Цілком автономній українській провінції Австро-Угорщини.

Персоналїї

Юліан Бачинський (1870-после 1934)

Український громадський діяч. Публіцист. Член Української радікальної партии, а з 1898 р. - Української соціал-демократичної партии. У 1918 р. Вхід до складу Української национальной заради ЗУНР - ЗО УНР. З 1919 р. - представник УНР у Вашингтоні. У 20-х роках вернулся до України. Працював у редакции «радянської енциклопедії». У тисяча дев'ятсот тридцять чотири р. заарештованій и заслання. Подальша доля невідома.

(За «Довідніком з історії України»)



Українська соціал-демократична партія

У вересні одна тисяча вісімсот дев'яносто дев'ять року частина радикально налаштованих Членів РУРП, что Вийшла з партии, створи окрему Українську соціал-демократичну партію (УСДП). Лідерамі ее були М. Ганкевич, С. Вітик, Ю. Бачинський та ін.

У програмній статті первого номера Друкований орган УСДП «Воля», видання в 1900 году, позначають: «Щоби міжнародна єдність пролетаріату розвинулася вповні, треба, аби Кожний народ БУВ паном у своїй хаті». А далі наголошувалося: «Наша ціль є вільна держава українського люду - Українська Республіка».

УСДП засновувалася як складового частина австрійської соціал-демократії, у Програмі якої тези про право націй на самовизначення НЕ Було. Австрійська соціал-демократична партія (АСДП) Вимагаю только перебудови Австро-Угорщини на засадах теріторіальної та культурно-Національної автономії. Потребу Збереження Австро-Угорської держави соціал-демократи мотівувалі загроза Европе з боку Російської імперії. Тому національну програму АСДП з'їзд Української соціал-демократичної партии, Який состоялся 1903 року, змушеній БУВ Визнати для себе обов'язковою.

Лідери УСДП водночас підкреслювалі історічну необходимость побудова в перспектіві незалежної соборної Української держави, что, у свою черга, зумовлювало потребу актівізації виховної роботи среди украинских робітніків. У зв'язку Із ЦІМ виник Конфлікт между УСДП та польською соціал-демократією, Керівники якої заборонялі Українським соціал-демократам вести пропагандистсько роботу среди Галицьких робітніків, уважаючі їх в основній масі поляками.

У 1907 году УСДП, усупереч позіції польських соціал-демократів, вісунула Вимоги поділу Галичини на українську та польську автономні частині, что могло б стати Перший Крок до создания української национальной державності. Усередіні партии значний посил самостійніцьке крило, очолюване В. Левинського, представник которого з 1909 року начали засновуваті ОКРЕМІ від Польської партии соціал-демократів Політичні организации міськіх робітніків, унаслідок чого Конфлікт з поляками ще более загострівся.

Позиція УСДП з національного питання на початку XX ст. помітно вплівала на діяльність других партій, зокрема Революційної української партии (РУП), яка вінікла на українських землях, что входили до складу Російської імперії. Таких самих програмних засад дотрімуваліся й Буковинські Радикальна партія (1906 рік) та Національно-демократична партія (1907 рік). З їх з'явилося Вимога самостійності України стала головним гаслом національного руху й на Буковіні.



Українська національно-демократична партія

Певна роль у процесах становлення й розвитку політічніх партій на західноукраїнськіх землях відігралі консолідаційні заходи, Які здійснювала Народна рада. ее керівництво Опис вірішіло розповсюдіті свою організаційну програму, сподіваючісь об'єднати вокруг неї для наступної СПІВПРАЦІ як невдоволеніх радікалів, так и розчарованих угодовців.

Кінцевою фазою цієї підготовчої роботи стала нарада у Львові, что відбулася 20 грудня тисячі вісімсот дев'яносто дев'ять року за участю понад 150 представителей з усієї Галичини. Серед них були колішні народовці на чолі з Ю. Романчуком та група радікалів (В. Будзиновського, К. и Є. Левіцькі, В. Охрімовіч, І. Франко та ін.). У работе Наради брав участь и М. Грушевський. Ее головного підсумком Було офіційне создания нового політічного угруповання - Національно-демократичного сторонніцтва, або Української національно-демократичної партии (УНДП).

Склавші програму, что мала пріміріті и радікалів, и русофілів, націонал-демократи проголосують своєю головного метою національну Соборність и незалежність України. Тому одним з першорядніх завдання керівництво Опис партии вбачалася виховання почуття єдності з російськімі українцями, з Якими «йти разом до культурної спільності, підтрімуваті ті Прагнення, что ведуть до превращение Російської держави з абсолютної й централістської в державу констітуційно-федералістічну, что спірається на автономію народностей» .

Для удовольствие національніх потреб українського населення Галичі-ні й Буковини націонал-демократи Вимагаю создания з українських частин ціх регіонів однієї национальной провінції з окремим адміністраціямі та національнім сеймом. Стосовно українців Закарпаття націонал-демократи заявляли, что боротімуться за виховання среди них национальной самосвідомості та розгортання національно-визвольного руху.

Новостворе політична партія відразу прикрутив до себе Рамус передової інтелігенції, оскількі вона об'єднувала діячів, якіх заслужено поважаю й шанувать в Галичині.

Поміркована орієнтація націонал-демократів, підтримка їхніх позіцій з боку таких Народовський ОРГАНІЗАЦІЙ, як «Просвіта», спріялі того, что УНДП Незабаром стала найвплівовішою Політичною партією Західної України.

Російська національна партія

Неухильне зростання організаційної та Політичної сили українофілів у Галичині спричинило поступове ослаблення впліву москвофілів. Сподіваючісь загальмуваті цею процес, молодший поколение москвофілів проголосує в 1900 году «новий курс», заклікаючі до цілковітого ототожнення України с Россией. На протівагу Українським націонал-демократам смороду заснувалі Російську національну партію, яка получила дотації від Царське правительства. Новостворене партію такоже підтрімувалі польські аристократи.

Неухильне зростання національного руху в Галичині істотно вплівало на взаєміні между східними та західнімі українцями. Саме східноукраїнські діячі В. Антонович, О. Кониський, П. Куліш, а пізніше М. Драгоманов та М. Гру-Шевська, дерло дійшлі висновка, что Галичина здатно стати надійною базою національного відродження України.

На початку XX ст. східні українці Досить часто були Кореспондент й передплатнікамі Галицької преси. Учені та письменники обох регіонів нерідко працювала разом у Науковому товаристві ім. Шевченка, студенти з підросійської України не раз їзділі слухати літні курси до Галичини, а українські емігранті знаходится тут притулок и засновувалі свои штаб-квартири у Львові, особливо после революційніх подій 1905-1907 pp. и настане Політичної Реакції в России.

Так поступово Галичина превратилась в Твердиня українського національно-визвольного руху, Який, Безумовно, значний мірою вплівав на розвиток політічніх подій на Наддніпрянщіні.

Олександр Кониський (1836-1900)

Письменник, педагог, громадський діяч. Учасник полтавської и Киевськой Громад. У 1863 р. БУВ заарештованій и вісланій до Вологди, потім до Тотьму (до 1866 р.) Один Із засновніків журналу «Зоря», Наукового товариства імені Шевченка у Львові.