|
Це був останній великий кофікаційні акт моск. періоду. І це перший общегос-ий акт, опублікований для загального відома тоді ж в 1649р. Всього відбулося 2 видання. Акт неймовірно популярний в подальшому. З нього починається Повне Зібрання законів Рос. Імперії. Формально в Росії діяв до 1835г, коли був введений в дію Звід законів Рос. Імперії, тобто до складання наступного кодифікаційної акту. ** 16 липня 1648р цар і Дума разом з собором дух-ства вирішили солгасовать між собою всі джерела діючого права і доповнивши їх новими постановами звести в один кодекс. Проект кодексу становила комісія з бояр: кн. Одоєвського, кн. Сем. Прозоровського, окольничого кн. Волконського і д'яков Гавр. Леонтьєва і Фед. Грибоєдова. Тоді ж вирішено зібрати для розгляду і затвердження цього проекту зем. собор до 1 сент. Обговорення Уложення закінчено в 1649р. Справжній сувій Уложення, що я розшукав за наказом Ек.2, Міллером, нині зберігається в Москві. Укладення це перший з рос. законів, надрукований негайно ж після його затвердження. В 1 раз друкувалося 7 Квітня. -20мая 1649р. Потім в Того ж 1649 (26авг-21дек). Коли зроблено 3ье видання при Олексія Мих-невідомо. З тих пір друкування законів входить необхідною умовою до складу публікації законів. Джерела: 1) попередні кодіфікаціонние акти моск. уряду -судебнікі і подальший указной матеріал. Найбільш повне уявлення про джерела дає преамбула: які статті написані в правилах святих апостолів і святих отців і в градских заеонах грекскіх царів, а також треба колишніх вів. государів царів і вел.князей російських укази і бояр.пріговори зі старими судебниками має справити. А будь статей не було, ті статті за тим же написати і ізложіті по його государеву указу загальним радою. * Не названий тільки Літ. статут -один із гл. джерел. Визна. роль зіграли чолобитні населення. Структура Улож: перші 10 глав і глави 19, 23, 24 становлять 1-ий відділ, де переважно статті, присвячені тодішньому гос-ному праву Моск. державию Значить. частина з них визначає покарання за держ. прест-вам. Другий відділ (гл. 10-15)-процесуального право. Третій відділ (гл.16-17, 19, 20) -постанови переважно цивільних. права. Четвертий відділ (гл. 21, 22) -кут право і процес тієї епохи. Решта глави -Дозвіл приватних питань, що хвилювали тоді моск. прав-во.
Вотчинное і помісне право по Укладенню 1649.
Право володіння землею "в батька місце" -вотчінное право постійно перебувало в центрі уваги моск. законодавця. тенденція злиття статусу вотчин зі статусом маєтків. Улож. підвело риску розвитку вотч. права в Р, але межу неостаточним. Незавершеність злиття вотчин і маєтків можна бачити і в основній меті сущ-ня вотчин і маєтків самих по собі. 2 т.з .: вотчина зрівнялася з маєтком за спадковим ознакою або вотчина так і залишилася не дорівнює маєтку по службовою ознакою. Іншими словами, вотчинник несе воєн. службу не як слуга, а як господар, який захищає свої права на монопольне володіння землею. Т.ч. поміщик і вотчинник не одного поля ягоди. АЛЕ: по вотчині служба, а не по служити вотчина, що радикально суперечить існуванню тоді жалуваних (вислуженних) вотчин. Те, що вотчинник не був у очах прав-ва чимось винятковим, підтверджує, правда побічно, Указ від 1573, авторизований. покупку в вотчину пустопорожніх помісних земель. Тому законодавець і ставив перед собою завдання вирівнювання становища обох форма володіння. У наявності прагнення перетворити вотчини в маєтку, а не навпаки. Звідси і проміжна форма у вигляді вислуженних вотчин. Пік цього держ. прагнення припав на Петра1. ** Т.о. Улож. знає 3 типи вотчин: родові, скаржитися (вислуженние), куплені. Родові вотчини за своїм статусом наближені до вислуженной. відмінність-у принципі наслідування. Куплені розглядаються як res communis чоловіка і дружини. Такі вотчини діляться за жеребом всім колом спадкоємців (Ст5). Широта свободи заповіту. Родову і вислуженной передавали згідно строгому правіду успадкування. але вотчина все ж варто в Нект службово стосунках із службою Государю її господаря. Загальні ж правила родового успадкування вотчин: в основі-принцип анатского спорідненості. Чоловіки кінчалися-жінки. Ж. в рівній мірі з чоловіками володіла правом родового викупу. Сини -наследнікі першої черги. Онук-населднік 2ий черзі. *** Маєтку появілісб судячи з пам'ятника права в 1497 (як соц. Явище-прі Вас.2). Помісне право-група норм, що регулює земельні подарували з палацового, а потім з казенного фонду в якості вознагр. за службу. осн. принцип помістити. права -по службі маєток. Нижча межа розміру служби вже за часів Івана Грозного складався в 100 четях землі, з КТХ належало висталвять тяжеловооруженного кавалериста. Осн. тенденція-зростання речових прав на маєток. На час Улож. вона виражалася в слід. правомочиях поміщика: в області успадкування було отримано наиб. зближення маєтків. і вотч. права. На слід. відносини частково грали роль забезпечення вдів і сиріт дітей боярських. Загальний принцип-разом з маєтком сини успадковують і службу батька. Указ від 17дек. 1636р уточнив, що маєтку йдуть малі. синам, оскільки як Парво старші вже були іспомещени (служба дворян-с 15лет согл. Указом 1558г). ** Обязат. умова міни маєтку-його регістраіця в Помісному наказі. Інтерес служби не допускав неравноченного обміну. Маєток було неможливо поміняти на вотчину, але маєток можна було викупити в вотчину. Право застави використовувалося людьми служивих як завуальована форма продажу маєтку, що прямо було заборонено законом. За подібні дії Улож наказувало бити батогом і засилати в полки. Продане маєток поверталося безоплатно (в кодексі Хаммурапі теж саме-30 століть назад). Т.ч. історія -є наслідок дії різних закономірностей, збіг яких в певній точці простору і часу здатне викликати до життя явище, подія, з КТХ складається історія. ** Положення вотчинного і помісного права поширювалися і на вільних селян общинників, а так само на людей простого звання, службовців по приладу: ст50- "Та й козаком своїх козачих вотчинних земель нікому не продавати і не здавать".
Публічне право по Укладенню 1649 р
1глава-захищається догопочетаніе. 2-особистість государя. 3-честь государева двору. 4-забороняється підробка держ. актів. 5-підробка монет і дорогоці. речей. 6-паспортний статут. 7-статут військової служби і спеціальне військово-карний кодекс. 8-закони про видачу полонених. 9-о митах і шляхах сполучення (останні 2 -це адм-фін. Постанолвенія). Гос-во було стурбоване підтриманням розпорядку і благочиння церковних служб. бачачи в їх ослабленні і падіння авторитету церкви та її впливу на маси. Глава1-цар. влада брала під захист христ-кое віровчення. Проти церк. заколотників (безчинство в храмі, образу словом). Заборона подачі чолобитних царю під час служби. Глава2 "Про государской честі і як його государеве здоров'я оберігати": на 2 частини-проти держ. честі і проти здоров'я (умисел на здоров'я, разл. види зради царю і гос-ву, змова проти царя і воєвод на місцях). Улож. вперше в історії закон-ва дало систематичне визначення держ. злочину, надавши їм політ. хар-р і встановило процес по ним. До військових артікудов Петра1 глава 2 була од. джерелом по політ. злочинів. Извет-публічно-правовий обов'язок, за невиконання якої-смерть. кара. Извет-тільки до держ. злочинів. Глава3 "Про государеве дворі, щоб на государеве дворі ні від кого ніякої безчинства і брані не було". Присвячена охороні честі царя, зростання культу особи монарха. Новий вид прест -поруганіе честі государева двору. Заборона носіння зброї на дворі без дозволу. Глава4 "Про подпіщеках і які друку підробляють". Зростання і ускладнення ф-ций гос. апарату в центрі і на місцях і пов'язане з цим збільшення обсягу делопроіз-ва викликали до життя закони про підробку документів. Нарядні, злодійські листи -подложние, смерть. Глава5 "Про грошові майстрів, які учнут делати злодійські гроші". Переслідування за підробку грошей почалося з моменту зосередження карбування монети в руках гос-ва, тобто з 16в. Ден. майстрам заливали розплав. метал в горло за напоготові мідних, олов'яних і укладние (зі сталі) під відлм срібних (мотивовано заподіянням збитку гос-ву). Тим самим склад злочину віднесений до прест-ям гос-ним. Псування виробів з золота та срібла -приватні інтереси -Менше покарання. Глава6 "Про проїжджих грамотах в інші держави". Глава стосується порядку управління. Улож. законод-но закріпило практику оформлення виїзду за кордон. осн. питання глави -проезжіе грамоти. Воєводи оформляються негайно пд загрозою великої опали з боку царя. Глава7 "Про службу всяких ратних людей Моск. гос-ва ". Улож. вперше кодифікований і доповнило прав. основи феодальної орг-ції війська. Війни 2ий підлогу. 16в значить. зростання воор. сил рус. гос-ва. Великі зміни в співвідношенні родів військ (поряд з подвір'я. Ополченням -стрелецкое військо). Падає воїн. дисципліна в період Хрест. війни і Смути. Держ-рт зобов'язаний виплачувати ратним людям платню. Але даточние люди (влад. Кр-яне і холопи) отримували платню, тому що служили не за наймом, а з примусу. Покарання за дезертирство (батіг і позбавляли половини ден. І помісних окладів). Заборона під час просування війська грабувати населення. Заборона відпусток під час нападу противника. Проти сотенних голів, кт НЕ імют права давати відпустки. Смерт. кара за перехід на бік ворога. Посада пристава-без нього не закл. жодна сдеока в армії. Глава8 "Про спокуту військовополонених". 1 частина вкл. порядок збору грошей "на окуп полонянікам" -по переписним книг по Дворний. На привилег. стан цей збір не поширювався. Збір доручалося Посольському наказу. Глава9 "Про митах, і про перевозех, і про мости". Наїб. повний виклад отримав дорожній правовий статус. Помітний етап торгівлі, поч. етап складання Всерос. ринку та ін. зробили необхідним правове регулювання режиму внутрішніх шляхів сполучень. Всі мита, що стягувалися в сфері торгівлі, ділилися на проїжджі і торгові. Заборона самовільного збору мит.
|