ІСТОРІЯ В ШКОЛІ, Плюси і мінуси
ПРЕПОДАВАНИЯ
(Досвід суб'єктивного аналізу)
Історія стала тепер як би
підставою і єдиною умовою
всякого живого знання ...
В.Г.Белинский
У нашому класі за сім років змінилося не менш десяти вчи-
телей історії. Серед них були непогані, навіть,
може бути, хо-
рошіе, але чомусь ніхто з них мені не запам'ятався по-настоя-
щему. З одного боку, мені як учневі, добре знає перед-
мет, було досить вільно. Адже вчителі мене любили і раз-
вирішували займатися на уроках тим, чим я хотів.
Але часом стано-
вітся прикро: адже я так і не зустрів жодного історика,
історика за покликанням.
Вже сама те, що в нашому класі змінилося так багато пре-
подавача, дуже погано. Тільки встиг звикнути до вчителя,
завоювати у нього авторитет, як у нього йде.
доводиться на-
чину спочатку. Звичайно, вчитися повноцінно в таких умовах
важко. Але це, так би мовити, об'єктивні причини. Гірше інше.
Вчителі мало звертали уваги на те, щоб вселити учням
розуміння важливості предмета. Я не кажу про учнів, яким
все одно, чим займати час в школі, аби швидше воно кон-
чілось. Але навіть хороші хлопці не замислюються над тим, що
дає нам історія, чому важливо знати історію якнайкраще.
Навпаки, після того, як
іспит з історії замінили з-
розмові, а підручник безнадійно застарів, ставлення до цього
предмету стало як би розважальним: що там такого нам се
годні піднесуть.
Звичайно, ми записували визначення історії,
висловлювання
про цю науку від світочів, але цього зовсім недоста-
точно! А питання про роль історії в житті людей важкий. Я не
один місяць розмірковував над ним, поки не зрозумів, як бідний був би
мій внутрішній світ,
світогляд, як важко було б ориентиро-
тися мені в житті без знань про минуле. А скільки непоправі-
мих помилок і злочинів могли не зробити люди, що вершать
історію, якби хоч трохи знали її! Трагедії,
що сталися
після революції в нашій країні, в інших державах можуть
повторитися, якщо не зробити вчасно потрібних висновків. А як їх
зробити без вивчення історії!
Я вважаю, що викладачам було б присвятити
кілька
уроків тільки цього питання, а потім постійно возв-
ращаются до нього. А що було у нас? Більшість учнів не лю-
било історії, вважало її другорядним предметом. І тільки
необхідність змушувала їх вчити урок, вірніше зубрити. адже
історію потрібно розуміти, а цього навчити дуже не просто. але
зате праця окупається сторицею.
Успіх буде тільки тоді, коли
учень навчиться вловлювати внутрішній зв'язок подій, поні
мати закономірність історичних процесів, порівнювати, з-
постачати епохи, витягати з минулого уроки на майбутнє. ліг-
до помітити, що переказати параграф зможе більшість, але
аналізувати і довести свою думку - лише одиниці.
Подібне відбувалося і з картою. Вимагали вміння пра-
тать з нею, знання номенклатури, але ж карту вчать постійно,
роками. А ми працювали з нею уривками, від випадку до випадку. те
ж і з заучування дат. Учні примудрялися плутати не тільки
десятиліття, а й століття. Але ж ясно,
що всі дати НЕ за-
пам'ятаєш. Їх слід розуміти і відчувати, коли, в який
час могло статися ту чи іншу подію.
Мені здається, що було б дуже корисно, якби на уро
ках історії частіше користувалися прикладами з літератури, при-
калі знання з природничих наук. Адже вони так могли приго-
диться на уроках, присвячених культурі та науці.
Звичайно, бували у нас по-справжньому цікаві, запоміна-
ющиеся уроки. Мені особливо подобалося, коли показували фільми,
водили на екскурсії, зачитували
оригінали документів, при-
носили предмети старовини. Звичайно, таких уроків було мень-
шинство. Я знаю, що вчителі завантажені. Але часом навіть один но-
вий факт, згадка про цікаву статті або книзі можуть
скрасити заняття.
Мені пригадується один з уроків,
коли молода учітельні-
ца принесла дуже красивий хрест роботи сімнадцятого століття. Усе
дуже пожвавилися. Але вона неправильна витлумачила нашу радість.
"Хіба ви, хлопці, не розумієте, що ченці змушували насіль-
але майстрів працювати на церкву? ". Було це ще до нового від-
носіння до релігії і церкви. У мене відразу пропав всякий инте-
рес. Хіба може не розуміти вчитель, провчившись п'ять років в
інституті, що люди середньовіччя щиро вірили в Христа і
вважали за честь працювати для церкви? Хіба створили б свої
шедеври художники Відродження, не будучи переконаними в свя-
тости своєї справи? Щоб навчити учнів любити історію, треба
перш за все самому знати і любити її!
Хотілося б ще додати про іспит. Мені здається, він
потрібен. Я чув, що в деяких країнах
діти вчаться не по од-
ному, а по декількох підручників історії, порівнюючи точки зре-
ня. Швидше б наші вчені створили правдиві і цікаві кни-
ги!
Можна було б ще нескінченно говорити про це близькій мені
предметі, але для мене зараз важливіше інше. Як домогтися, що-
б мої майбутні учні любили і розуміли історію?