|
план
Вступ
1 Біографія
1.1 Історія титулу роду де Садів
1.2 Раннє дитинство
1.3 Зрілі роки
1.3.1 Гучні скандали і тюремні ув'язнення
1.3.2 Бастилія
1.3.3 Звільнення
1.3.4 Революційні руху
2 Заповіт
3 Питання про порнографію
4 Основні аспекти філософії
5 Спадщина
6 Найбільш значущі роботи Маркіза де Сада
7 Повна бібліографія маркіза де Сада
7.1 Проза
7.2 Історичні роботи
7.3 Есе
7.4 П'єси
7.5 Політичні памфлети
7.6 Листи і замітки
8 Кінематограф
9 У інших авторів
Список літератури
Вступ
Донасьен Альфонс Франсуа де Сад (фр. Donatien Alphonse François de Sade; 1740-1814), який увійшов в історію як маркіз де Сад (фр. Marquis de Sade [maʁki də sad]) - французький аристократ, письменник і філософ. Він був проповідником абсолютної свободи, яка не була б обмежена ні моральністю, ні релігією, ні правом, а основною цінністю життя вважав угамування прагнень особистості.
За його імені сексуальне задоволення, одержуване шляхом заподіяння іншій людині болю і / або принижень, одержало (в роботах сексолога Ріхарда фон Крафт-Ебінга) назва «садизм» (згодом слова «садизм», «садист» стали вживатися і в більш широкому сенсі) .
1. Біографія
1.1. Історія титулу роду де Садів
Герб роду де Сад
Предки де Сада носили графський титул (фр. Comte). Дід Донасьена був першим з цього прізвища, хто отримав титул маркіз і став іменуватися «маркіз де Сад», хоча в офіційних документах він частіше згадується як маркіз де Мазан (marquis de Mazan) [1]; батько письменника титулувався «граф де Сад», до графського роду де Садів по шлюбу належала муза Петрарки Лаура. Відомо, що рід де Садів відноситься до «дворянству шпаги» (noblesse d'épée), що дозволяло передавати титул батька синові у спадок. Незважаючи на цей факт, передача титулу маркіза до батька де Сада і йому самому не була ніяк зафіксована, що ставить його титул саме маркіза, а не графа, під питання. Суперечки про те, чи був Донасьен саме маркізом, не вщухають досі. У деяких прижиттєвих документах він називається маркізом де Садом (в тому числі у вироку парламенту 1772 р ряді листів), в деяких - графом (включаючи акт про кончину). В історію літератури він увійшов саме як маркіз де Сад, незалежно від того, чи мав він юридичне право користуватися цим титулом.
1.2. Раннє дитинство
Донасьен Альфонс Франсуа де Сад народився 2 червня 1740 в замку Конде в Парижі. Його батьком був Жан-Батист Жозеф Франсуа граф де Сад, який був спадковим намісником в провінціях Брессе, Бюже, Вальроме і Ж. До отримання почесного титулу він служив посланником при дворі кельнського курфюрста, потім - послом в Росії. Його мати - Марі-Елеонор де Майї-Брезі де Карман - була фрейліною принцеси де Конде.
Мати де Сада сподівалася на те, що у її сина і юного спадкоємця принца де Конде зав'яжуться тісні дружні відносини, які допоможуть Донасьену влаштуватися в житті. Перебуваючи при дворі, Марі-Елеонор змогла домогтися дозволу принцеси грати її синові з принцом. Але маленький де Сад не виявляв абсолютно ніякого інтересу до свого друга, а одного разу навіть побився з ним, після чого був висланий з палацу і відправився жити до своїх родичів в Прованс [2].
Портрет Жан-Батиста Жозефа Франсуа графа де Сада
Портрет Марі-Елеонор де Майї-Брезі де Карман
У 1745 році де Сада відправили жити до його дядька, абата де Сад (абат д'Ебрей), який повинен був займатися його вихованням. Донасьен оселився в старовинному замку, огородженому масивними кам'яними стінами. У ньому знаходився великий підвал, в якому Донасьен любив залишатися на довгий час один. Пам'ять про це місце де Сад зберіг на все життя. Абат де Сад допоміг хлопчику познайомитися з мадам де Сен-Жермен, яка стала для останнього другою матір'ю, а також з Жаком-Франсуа Абле, який допомагав Донасьену в навчанні, а згодом став керуючим в його будинку [2].
У 1750 році де Сад разом зі своїм учителем, Жаком Абле, повернувся в Париж, щоб продовжити навчання в знаменитому Єзуїтському корпусі (коледжі д'Аркур). Донасьену доводилося жити в апартаментах Абле через те, що до моменту його повернення в столицю мати де Сада розлучилася з батьком, переїхавши в належала їй резиденцію Кармеліт, де і померла на самоті в 1777 році.
1.3. зрілі роки
У 1754 році Донасьен вступив до кавалерійського училища в надії зробити військову кар'єру. У 1755 році він отримав звання молодшого лейтенанта королівського піхотного полку. В цей час (1756-1763 рр.) В Європі розгорілася Семирічна війна, в якій маркіз де Сад взяв активну участь. За заслуги в боях 14 січня 1757 він отримав звання корнета карабінерів, а 21 квітня 1759 року - звання капітана кавалерії Бургонского полку. У 1763 році де Сад пішов у відставку в званні капітана кавалерії.
Після повернення в Париж Донасьен почав вести активне світське життя. Він став доглядати за молодшою дочкою пана де Монтрей, президента податкової палати Франції. Але пан Монтрей був проти цього весілля, зате він зміг організувати весілля де Сада зі своєю старшою дочкою Рене-Пелажі Кордье де Монтрей. 17 травня 1763 року зі благословення короля Людовика XV і королеви вони одружилися. Але, маючи буйний характер, де Сад не міг сидіти в новому будинку і тому відвідував різні розважальні заклади. 29 жовтня він був укладений у вежу замку Венсенн за скандальну поведінку в будинку побачень, звідки був випущений через п'ятнадцять діб.
Гучні скандали і тюремні ув'язнення
У 1764 році Донасьен де Сад зайняв пост свого батька, ставши королівським генеральним намісником в провінціях Брессе, Бюже, Вальроме і Ре. У 1767 році 24 січня помер граф де Сад. Донасьен Альфонс Франсуа успадкував сеньйоріальні права в Лакост, Мазаний, Сомані і землі Ма-де-Кабак поблизу від Арля. 16 жовтня того ж року в донесенні бургундського інспектора Маре з'явився запис: «Незабаром ми знову почуємо про жахливі вчинки де Сада, який нині намагається умовити дівчину Рів'єр з Опери стати його коханкою, пропонуючи їй за це по двадцять п'ять луїдорів на місяць. У вільні від вистав дні дівчина зобов'язана буде проводити час з де Садом на віллі д'Арно. Дівиця, проте, відповіла відмовою ». У 1768 року Сад був притягнутий до суду і поміщений в замок Сомюр за зґвалтування француженки Рози Келлер [3]. Деякий час де Сад знаходився в замку під вартою. Потім інспектор бургундський Маре, виконуючи постанову суду Ла Турнель, забрав де Сада з замку Сомюр із завданням помістити затриманого в фортецю Пьерре-Ансіз, недалеко від Ліона. 2 червня його перевели до в'язниці Консьержери в Париж, а через тиждень за рішенням Людовика XV переслідування було припинено і де Сада зобов'язали виплатити штраф у розмірі 100 луїдорів.
23 серпня 1770 року маркіз де Сад знову вступив на військову службу в чині майора, а 13 березня 1771 року його отримав звання полковника кавалерії.
5 січня 1772 року маркіз де Сад запросив знайомих дворян на прем'єру комедії власного твору, яку він поставив самотужки в родовому маєтку Лакост. 27 червня того ж року було порушено так зване «Марсельське справа». О 10 годині ранку маркіз де Сад разом зі своїм лакеєм піднявся в кімнату дівиці Бореллі, на прізвисько Марієтта. У кімнаті також були ще три дівчини - Роза Кост, Маріонетта Ложі, Маріанна Лаверн. Зазначені особи, як засвідчено в поліцейському протоколі, віддавалися в кімнаті з де Садом наступним заняттям: активна і пасивна флагелляціі, анальний секс, від якого дівчата, за їхніми словами, відмовилися, вживання збуджуючих цукерок, запропонованих де Садом (насправді це була шпанська мушка, відома як шкідливий для здоров'я афродизіак). О 9 годині ранку 6 січня де Сад відвідав Маргариту Кост. За документами, маркіз запропонував дівчині зайнятися содомією, від чого та відмовилася. Потім маркіз почастував Маргариту тими ж самими цукерками. Через кілька днів, зі скаргами на біль в шлунку, всі дівчата подали в поліцію скаргу на маркіза. 4 липня французький суд виніс указ про арешт де Сада і його пажа. У замку Лакост був проведений обшук, але нічого забороненого не було знайдено. Маркіз де Сад, побоюючись судової справи, біг в невідомому напрямку. 3 вересня було винесено рішення королівського прокурора Марселя: «Маркіз де Сад і його слуга Латур, викликані в суд за звинуваченням в отруєнні і содомії, на суд не з'явилися і звинувачуються заочно. Їх засуджують до публічного покаяння на паперті кафедрального собору, потім їх повинні доставити на площу Святого Людовика з тим, щоб відрубати де Саду голову на ешафоті, а згаданого Латура повісити на шибениці. Тіла де Сада і Латура повинні бути спалені, а прах - розвіяний за вітром ». 11 вересня того ж року Прованський парламент ухвалив привести у виконання рішення суду від 3 вересня. На наступний день (12 вересня) на одній з центральних площ Ексі спалили опудала де Сада і його лакея.
Але справжня кара так і не відбулася. Кілька днів по тому Де Саду і Латур вдалося втекти з фортеці, і вони вирушили до Італії, в Шамбері. Після втечі і ще до від'їзду Донасьен умовив сестру своєї дружини поїхати; остання погодилася і відправилася разом з ним до Італії, де у них зав'язався бурхливий роман. Дізнавшись про це, теща де Сада мадам де Монтрей добилася у французького короля так званого Lettre de cachet - королівський дозвіл на арешт і ув'язнення під варту будь-якої особи без пояснення причин. 8 грудня за наказом короля Сардинії де Сада разом зі слугою заарештували в Шамбері і помістили в фортецю Міолан, де вони провели близько п'яти місяців.
У 1773 року в ніч з 30 квітня на 1 травня де Сад, Латур і барон Аллі де Сонжі втекли з цієї фортеці. У здійсненні цього їм допомогла мадам де Сад. Після цього Донасьен перебрався у свій родовий маєток в Лакост, де безвилазно жив весь 1774 рік, побоюючись чергового арешту, загроза якого постійно висіла над ним. У момент перебування маркіза в замку його дружина, мадам де Сад, зібрала групу незадоволених сексуальними збоченнями свого господаря і таємно покинула разом з ними маєток. У лютому 1775 року де Сад, втомившись від самітницького життя, викрав трьох місцевих дівчат з метою зґвалтування. Історія про зникнення дівчат швидко обійшла всю місцевість, і розслідування цієї справи швидко завершилося. Де Сада звинуватили у викраденні дівчат з метою спокушання. Черговий скандал ще більше посилив і без того незавидне становище Донасьена.
Аби не допустити більше перебувати в порожньому замку і чекати арешту, він в липні-грудні того ж року під ім'ям графа де Мазан побував в Італії, де займався вивченням окультних наук, а також записав ряд своїх світоглядів про науку та мистецтво.
У 1776 році де Сад повернувся в Лакост. У жовтні того ж року Донасьен найняв в свій будинок кілька молодих служниць, які незабаром бігли, за винятком однієї дівчини - Катерини Тріль (Catherine Trillet), яку Донасьен любив називати Жюстін. 14 січня 1777 року в Парижі померла мати де Сада, Марі-Елеонор де Майї-Брезі де Карман. 17 січня батько Катерини Тріль, дізнавшись ніж може займатися його дочка в замку маркіза, публічно зажадав де Сада відпустити його дочка додому. Маркіз відмовився, після чого розгніваний батько пробрався в Лакост і вистрілив в де Сада, але промахнувся і був схоплений вартою. 30 січня [2] Донасьен разом з дружиною прибув до Парижа, щоб побачити свою хвору маму. Незабаром він отримав звістку про її смерті. 13 лютого інспектор Маре заарештував де Сада, виконуючи приписи lettre de cachet. Донасьен був укладений в Венсенский замок, в якому він провів 13 років. 31 грудня дядько де Сада, абат де Сад, помер в своєму замку.
27 травня 1778 французький король видав дозвіл де Саду оскаржити постанову від 11 вересня 1772 року.14 червня Донасьен в супроводі інспектора Маре прибув в Екс. 30 червня прованський парламент скасував рішення марсельського суду, але засудив маркіза до ув'язнення в Венсенському замку. 16 липня по шляху в замок де Саду вдалося втекти з рук ескорту, і він сховався в замку Лакост, але незабаром пані де Монтрей повідомила в поліцію про місцезнаходження Донасьена, і інспектор заарештував його знову. У в'язниці з ним обходилися жорстоко, і він часто писав своїй дружині листа з проханнями допомогти йому з їжею, одягом і особливо з книгами. Тоді ж де Сад почав писати свої перші п'єси, оповідання та новели.
У січні 1779 року було спрощено умови ув'язнення. Йому надали перо і чорнило, а також дозволили зрідка ходити на прогулянки. 13 липня 1781 року мадам де Сад вперше отримала дозвіл на зустрічі з чоловіком, але через напади агресії і ревнощів, які долали Донасьена кожен раз при вигляді дружини, відвідування припинилися, а мадам постриглася в черниці.
У 1782 році де Сад закінчив роботу над своєю першою збіркою літературних творів. Найвідоміший твір цієї збірки - «Діалог між священиком і вмираючим» [4] - буде неодноразово перевиданий і стане першим знаменитим творінням маркіза.
Бастилія
План Бастилії. Спочатку камера де Сада знаходилася на 2-му поверсі, а потім його перевели на 6-й
Рукопис «Жюстіни», написана де Садом в Бастилії
29 лютого 1782 року де Сада перевели в Бастилію, а Венсенский замок закрили з економічних причин.
22 жовтня 1785 року Донасьен почав роботу над романом «120 днів Содому» [5]. Через 37 днів де Сад закінчив роботу над манускриптом, який був написаний на рулоні туалетного паперу довжиною близько двадцяти метрів. Маркіз спробував сховати його у себе в камері, але в 1789 році, коли Донасьена вже не було в Бастилії, охоронець знайшов цей рукопис і виніс її ще до штурму фортеці.
8 липня 1787 року Донасьен закінчив роботу над повістю «Нещастя чесноти». 7 березня 1788 року де Сад завершив свою чергову роботу - один із шедеврів французької новелістики - «Євгенію де Франваль».
27 квітня 1789 року спалахнули народні заворушення. Керівництво в'язниці вирішило посилити охорону. 2 липня де Сад прокричав з вікна своєї камери, що в Бастилії б'ють арештантів, і закликав народ прийти і звільнити їх. 4 липня за скандальну витівку Донасьена перевели в лікарню Шарантон, заборонивши йому забрати книги і рукописи, серед яких знаходилася рукопис «120 днів Содому». 14 липня Бастилію зайняли народні натовпу, почалася Велика французька революція. При взятті Бастилії камера де Сада була розграбована і багато рукописів були спалені.
звільнення
Прижиттєве видання роману «Жюстина, або нещастя чесноти», один тисяча сімсот дев'яносто один
2 квітня 1790 року, після дев'яти місяців ув'язнення, де Сад покинув Шарантон; за рішенням Національної Асамблеї були скасовані всі звинувачення, висловлені в lettres de cachet. На наступний день (3 квітня) мадам де Сад домоглася в суді розлучення зі своїм чоловіком і зобов'язала його виплатити їй компенсацію. 1 липня маркіз де Сад, під ім'ям громадянин Луї Сад (citoyen Louis Sade), приєднався до однієї з революційних угруповань. 1-14 липня маркіз де Сад проживав у Президентша де Флер, яка була його коханкою з квітня по серпень цього року. 25 серпня Маркіз де Сад познайомився з молодою актрисою Марі Констанс Ренель, яка стала його коханкою до останніх днів його життя.
У 1791 році де Сад опублікував свій роман «Жюстина, або нещастя чесноти» ( «Justine ou les malheurs de la vertu»). 22 жовтня того ж року в одному з театрів Парижа була поставлена драма маркіза де Сада «Граф Окстьерн, або Наслідки розпусти», яку він закінчив ще в Бастилії. 24 листопада Донасьен читав в «Комеді Франсез» свою п'єсу «Жан Олені, або Облога Бове».
революційні руху
У 1792 році де Сад продовжував писати п'єси і успішно показувати їх у французьких театрах. 5 березня гурт якобінців, так звана «Якобінська кліка», освистала комедію маркіза «Спокусник», яка була поставлена в Театрі італійської комедії. 10 серпня під Франції відбулося повалення монархії і встановлення «Першої республіки». В цей же день французькими властями був убитий один і соратник де Сада Станіслас де Клермон-Тоннер. 17 жовтня Донасьена призначили комісаром по формуванню кавалерії, надалі він був зобов'язаний відвідувати всі засідання очолюваного ним комітету, писати політичні замітки і памфлети. В цей же день група невідомих бунтівників увірвалася в родовий замок де Сада Лакост і повністю розграбувала його. 30 жовтня де Сад був призначений комісаром державного Ради з охорони здоров'я. Його колегами стали комісари Карре і Дезормо.
1793 рік почався з страти короля Людовика XVI, якому 21 січня відрубали голову за допомогою гільйотини. 13 січня маркіза призначили присяжним революційного трибуналу. 12 травня Де Сад став головою революційної секції «Пік», але незабаром відмовився від посади, передавши її своєму заступникові. Завдяки своїм становищем 23 травня Донасьен зміг домогтися, щоб всі імена його родичів були внесені в список невинних осіб (на той час на сім'ю де Сада і сім'ю його дружини почалися гоніння). 15 листопада в Конвенті де Сад публічно зачитав свій памфлет «Прохання секції Пік, адресований представникам французького народу».
8 грудня [2] за наказом поліцейського департаменту Парижа де Сада заарештували в його власному будинку і відправили до в'язниці Мадлонетт. У ній і в ряді інших в'язниць Донасьен просидів протягом 10 місяців, в які в країні почався якобінський терор [2]. В кінці терміну суд виніс маркізу смертний вирок, але де Саду вдалося втекти.
В останні роки де Сад животів у злиднях і хворобах і працював в версальському театрі за сорок су в день. Декрет від 28 червня 1799 р зарахував його ім'я до списку аристократів, які підлягають вигнанню. До початку 1800 г він отримав все ж право громадянства, але незабаром опинився в Версальської лікарні, «вмираючий від голоду і холоду», під загрозою нового тюремного ув'язнення за борги. 5 квітня 1801 року його поміщають в притулок Сент-Пелажі, а потім переводять у Шарантон, куди за ним їде мадам Кене - єдина прихильність його останніх років. Там він знову зміг повністю присвятити себе писанню комедій і навіть ставить їх на сцені для мешканців притулку.
2. Заповіт
Перед смертю маркіз де Сад написав заповіт [6] [7], в якому попросив поховати його в лісі і насипати на його могилу жолудів, щоб дорога до його могилі була забута, а саме ім'я його стерлося з пам'яті людей. Де Сад помер в Шарантоні 2 грудня 1814 р Смерть його була мирною. Він помер від астматичного нападу. Його передсмертна воля була порушена: тіло Донасьена було розкрите; Ленорман, по всій видимості місцевий священик, ні попереджений, і де Сада за християнським звичаєм поховали на кладовищі в Сен-Моріс. Поховання відбулося 4 (за деякими даними 5-го) грудня 1814 года [8]. За іншою версією, його поховали в глухому куті його власного маєтку.
3. Питання про порнографію
Жюльєтта, 1800
Аліна і Валькур
Аліна і Валькур
Протягом більш ніж двох століть точаться суперечки, чи є творчість де Сада порнографією. Однозначної відповіді на це питання дати не можна. Близько 90% тексту в романах де Сада «Жюстина», «Жюльєтта», «120 днів Содому» становить детальний опис збочених форм сексу. Метою порнографічної літератури є сексуальне збудження читача. У механічному ж описі де Сада немає ніякої чуттєвості, там більше відображено розкриття людської природи, вільної від будь-яких обмежень, часом підкреслено гротескне, нарочито відразливе, що доводить ідею вседозволеності до абсурду, можливо, свідомо. У перервах між оргіями герої де Сада пускаються в філософські міркування, цьому присвячений і одягнений в художню форму трактат «Філософія в будуарі». Крім того, з усього літературної спадщини де Сада видаються тільки його скандально відомі твори, тому об'єктивну оцінку його творчості дати вкрай складно.
4. Основні аспекти філософії
1. Заперечення традиційного для його часу поділу суспільства на дворянство, духовенство і третій стан. У де Сада існують лише стан володарів і стан рабів.
2. Ідея про те, що вбивство є благом для суспільства, інакше народи загинуть цілком і повністю від перенаселення і брак ресурсів. Аналогічні ідеї були у Томаса Мальтуса.
3. Інтерес до поведінки людини, з якого зняті всі обмеження, починаючи від соціальних, і закінчуючи релігійними.
4. Лібертінаж.
5. Спадщина
1. Створення прийомів шокування споживача художньої продукції, сильно вплинули на розвиток сюрреалізму, екзистенціалізму, масової культури.
2. Філософське і естетичне спадщина либертинажа, гедонізму.
3. Створення творів, які, спочатку викликаючи природний інтерес, неминуче призводять до відторгнення своєю навмисною, позамежної, безглуздою жорстокістю, можливо, за задумом автора, підштовхуючи, таким чином, людину в протилежну сторону від ідеї вседозволеності, до умовно-християнському моральному кодексу.
6. Найбільш значимі роботи Маркіза де Сада
У Вікіцитати є сторінка на тему
Маркіз де Сад
· 1782: Діалог священика з вмираючим;
· +1785: Сто двадцять днів Содому, або Школа розпусти;
· +1787: Нещастя чесноти;
· 1788: Жюстина, або Нещасна доля чесноти;
· 1788: Алін і Валькур, або Філософський роман;
· 1788: Дорсі, або Примхи долі;
· 1787-88: Казки, байки і фабліо;
· 1787-88, 1799: Злочини любові, героїчні і трагічні новели, які супроводжуються Думками про роман;
· 1791-93: Політичні праці: Послання паризьких громадян королю Франції, Секція Пік і т. П .;
· 1790: Філософія в будуарі;
· 1790: Нова Жюстина, або Нещастя чесноти, або Успіхи пороку;
· 1790: Окстьерн, або Нещастя розпусного життя;
· 1797: Жюльєтта;
· 1800: Звернення автора «Злочинів любові» до Вільтерку, бідний писаці;
· 1803: Нотатки до «Дням Флорбеля» під назвою «Останні спостереження і зауваження до даного великому праці»;
· 1812: Аделаїда Брауншвейгская, принцеса Саксонська;
· 1813: Таємна історія Ізабелли Баварської, королеви Франції.
Книги де Сада доступні на мові оригіналу на сайті Французької Національної бібліотеки.
7. Повна бібліографія маркіза де Сада
7.1. проза
· 120 днів Содому, або Школа розпусти (Les 120 journées de Sodome, ou l'École du libertinage, роман, 1785)
· Нещастя чесноти (Les Infortunes de la vertu, роман, перша редакція «Жюстіни», 1787)
· Жюстина, або Нещасна доля чесноти (Justine ou les Malheurs de la vertu, роман, друга редакція, 1788)
· Алін і Валькур, або Філософський роман (Aline et Valcour, ou le Roman philosophique, роман, тисячі сімсот вісімдесят вісім)
· Дорсі, або Насмішка долі (Dorci, ou la Bizarrerie du sort, новела, тисячі сімсот вісімдесят вісім)
· Казки, байки і фабліо (Historiettes, Contes et Fabliaux, 1788)
· Змій (Le Serpent)
· Гасконський дотепність (La Saillie Gasconne)
· Вдале удавання (L'Heureuse Feinte)
· Покараний звідник (Le M ... puni)
· Застряглий єпископ (L'Évêque embourbé)
· Привид (Le Revenant)
· Провансальські оратори (Les Harangueurs Provençaux)
· Нехай мене завжди так надувають (Attrapez-moi toujours de même)
· Догідливий чоловік (L'Époux complaisant)
· Незрозуміле подія, засвідчене всій провінцією (Aventure incompréhensible)
· Квітка каштана (La Fleur de châtaignier)
· Учитель-філософ (L'Instituteur philosophe)
· Недоторка, або несподівана зустріч (La Prude, ou la Rencontre imprévue)
· Емілія де Турвіль, або жорстокосердість братів (Émilie de Tourville, ou la Cruauté fraternelle)
· Огюстін де Вільбланш, або любовна виверт (Augustine de Villeblanche, ou le Stratagème de l'amour)
· Буде зроблено, як вимагатися (Soit fait ainsi qu'il est requis)
· Обдурений президент (Le Président mystifié)
· Маркіз де Телем, або наслідки либертинажа (La Marquise de Thélème, ou les Effets du libertinage)
· Відплата (Le Talion)
· Сам собі наставила роги, або непередбачене примирення (Le Cocu de lui-même, ou le Raccommodement imprévu)
· Чи вистачить місця для обох (Il ya place pour deux)
· Виправити чоловік (L'Époux corrigé)
· Чоловік-священик (Le Mari prêtre)
· Сеньйора де Лонжевіль, або помсти жінка (La Châtelaine de Longeville, ou la Femme vengée)
· Шахраї (Les Filous)
· Філософія в будуарі (La Philosophie dans le boudoir, роман в діалогах, 1795)
· Нова Жюстина, або Нещасна доля чесноти (La Nouvelle Justine, ou les Malheurs de la vertu, роман, третя редакція, 1799)
· Злочини любові, героїчні і трагічні новели (Les Crimes de l'amour, Nouvelles héroïques et tragiques, 1800)
· Думки про роман (Une Idée sur les romans)
· Juliette et Raunai, ou la Conspiration d'Amboise
· Подвійне випробування (La Double Épreuve)
· Miss Henriette Stralson, ou les Effets du désespoir
· Faxelange, ou les Torts de l'ambition
· Флорвіль і Курваль, або Невідворотність долі (Florville et Courval, ou le Fatalisme)
· Rodrigue, ou la Tour enchantée
· Лауренціу і Антоніо (Laurence et Antonio)
· Ернестіна (Ernestine)
· Dorgeville, ou le Criminel par vertu
· La Comtesse de Sancerre, ou la Rivalle de sa fille
· Ежені де Франваль (Eugénie de Franval)
· Історія Жюльєтт, або Успіхи пороку (Histoire de Juliette, ou les Prospérités du vice, роман, продовження «Нової Жюстіни», 1801)
· Аделаїда Брауншвейгская, принцеса Саксонська (Adélaïde de Brunswick, princesse de Saxe, роман, 1812)
· Маркіза де Ганж (La Marquise de Gange, роман, 1813)
· Таємна історія Ізабелли Баварської, королеви Франції (Histoire secrète d'Isabelle de Bavière, reine de France, роман, 1814)
7.2. Історичні роботи
· La Liste du Suisse (загублена)
· La Messe trop chere (загублена)
· L'Honnete Ivrogne (загублена)
· N'y allez jamais sans lumiere (загублена)
· La justice venitienne (загублена)
· Adelaide de Miramas, ou le Fanatisme protestan (загублена)
ЕссеIdee sur les romans, introductory text to Les Crimes de l'AmourL'Auteur de «Les Crimes de l'Amour» a Villeterque, folliculaire П'єси
· Dialogue entre un pretre et un moribond
· La Philosophie dans le boudoir
· Le Comte Oxtiern ou les Effets du Libertinage
· Les Jumelles ou le / choix difficile
· Le Prevaricateur ou le Magistrat du temps passe
· Jeanne Laisne, ou le Siege de Beauvais
· L'Ecole des jaloux ou la Folle Epreuve
· Le Misanthrope par amour ou Sophie et Desfrancs
· Le Capricieux, ou l'Homme inegal
· Les Antiquaires
· Henriette et Saint-Clair, ou la Force du Sang (загублена)
· Franchise et Trahison
· Fanny, ou les Effets du desespoir
· La Tour mysterieuse
· L'Union des arts ou les Ruses de l'amour
· Les Fetes de l'amitie
· L'Egarement de l'infortune (загублена)
· Tancrede (загублена)
7.5. політичні памфлети
· Adresse d'un citoyen de Paris, au roi des Français (1791)
· Section des Piques. Observations presentées à l'Assemblee administrative des hopitaux (28 octobre один тисяча сімсот дев'яносто дві)
· Section des Piques. Idée sur le mode de la sanction des Lois; par un citoyen de cette Section (2 novembre тисячу сімсот дев'яносто два)
· Pétition des Sections de Paris à la Convention nationale (1793)
· Section des Piques. Extraits des Registres des déliberations de l'Assemblée générale et permanente de la Section des Piques (тисяча сімсот дев'яносто три)
· La Section des Piques à ses Frères et Amis de la Société de la Liberté et de l'Égalite, à Saintes, departement de la Charente-Inferieure (1793)
· Section des Piques. Discours prononcé par la Section des Piques, aux manes de Marat et de Le Pelletier, par Sade, citoyen de cette section et membre de la Société populaire (тисячу сімсот дев'яносто три)
· Petition de la Section des Piques, aux representants de peuple français (одна тисяча сімсот дев'яносто три)
· Les Caprices, ou un peu de tout (загублена)
7.6. Листи і замітки
· Letters From Prison
· Correspondance inédite du Marquis de Sade, de ses proches et de ses familiers, publiée avec une introduction, des annales et des notes par Paul Bourdin (1929)
· L'Aigle, Mademoiselle ..., Lettres publiées pour la première fois sur les manuscrits autographes inédits avec une Préface et un Commentaire par Gilbert Lely (1949)
· Le Carillon de Vincennes. Lettres inédites publiées avec des notes par Gilbert Lely (1953)
· Cahiers personnels (1803-1804). Publiés pour la première fois sur les manuscrits autographes inédits avec une préface et des notes par Gilbert Lely (1953)
· Monsieur le 6. Lettres inédites (1778-1784) publiées et annotées par Georges Daumas. Préface de Gilbert Lely (1954)
· Cent onze Notes pour La Nouvelle Justine. Collection "La Terrain vague," no. IV (1956)
8. Кінематограф
· Жюстина, або Нещастя чесноти (Justine ovvero le disavventure della), 1969 г. - фільм режисера Хесуса Франко. Це перша велика екранізація однойменного роману Маркіза де Сада для масового глядача.
· «Сало, або 120 днів Содому» (Salò o le 120 giornate di Sodoma), 1975 г. - фільм П'єра Паоло Пазоліні, вільна екранізація роману «120 днів Содому». Дія перенесена в фашистську республіку Сало, 1944 рік.
· «Маркіз де Сад» (Sade), 2000 р, Бенуа Жако. Життя маркіза де Сада за часів якобінського терору.
· «Перо Маркіза де Сада» (Quills), 2000 р, Філіп Кауфман. Дія відбувається в XVIII столітті. Сексуальна, шокуюча історія про маркіза де Сада, про те, як його провокаційна творчість перевернула долі багатьох людей.
· «Маркіз де Сад», 2002 р, Джо Д'Амато. Дія відбувається в XVIII столітті, маркіз де Сад укладений в Шатільонскій замок і займається спогадами про свої пригоди.
· «Філософія будуара маркіза де Сада» (L Educazione sentimentale di Eugenie), 2004 року, Ауреліо Грімальді.
· «Божевілля» (Sílení), 2005 року, Ян Шванкмайер, Фільм знятий за мотивами двох оповідань Едгара Аллана По і творів де Сада. Сам Маркіз є одним з головних героїв фільму.
У інших авторовОдін з центральних персонажів п'єси японського письменника Юкіо Місіми «Маркіза де Сад» .Спісок літератури:
1. Vie du Marquis de Sade by Gilbert Lêly, 1961
2. Сайт Neil Schaeffer'a (англ.)
3. Barthes, Roland [1971] (2004). Life of Sade. New York: Farrar, Straus, and Giroux.
4. Dialogue entre un prêtre et un moribond (фр.)
5. «Les cent vingt journees de Sodome». Oluvres ompletes du Marquis de Sade, tome premier. 1986, Paris. Pauvert
6. Текст заповіту
7. Джерело: В. Б. Бабенко. Прекрасний недоумкуватий маркіз Донасьен де Сад. Життя. Пристрасті. Творчість. М .: Арт-Бізнес-Центр, 1999. с. 405-407
8. Коротка біографія маркіза
Джерело: http://ru.wikipedia.org/wiki/Маркиз_де_Сад
|