план
Вступ
1 Визначення онлайн-врегулювання суперечок 1.1 Альтернативні визначення онлайн-врегулювання суперечок
2 Процедури онлайн-врегулювання суперечок 2.1 Судові процедури онлайн 2.1.1 Інтернет-арбітраж
2.2 Альтернативне врегулювання спорів онлайн 2.2.1 Автоматизовані переговори 2.2.2 Допомога в переговорах
3 Практика онлайн-врегулювання суперечок 3.1 Онлайн-врегулювання суперечок в США 3.2 Онлайн-врегулювання суперечок в Європейському Союзі 3.3 Онлайн-врегулювання суперечок в Азії
4 Національні та міжнародні організації в сфері онлайн-врегулювання суперечок
5 Програмне забезпечення для процедур онлайн-врегулювання суперечок
Список літератури
Вступ
Онлайн-врегулювання суперечок (англ. Online dispute resolution (ODR)) - сукупність методів врегулювання спорів (конфліктів) із застосуванням Інтернет-технологій. Західними юристами і практиками ODR розглядається як онлайн-еквівалент методів альтернативного врегулювання спорів (ADR), що включають в себе переговори, медіацію, Третейський суд, або поєднання цих трьох підходів. Впровадження інноваційних технологій, включаючи Інтернет-технології, дозволяє значно розширити можливості цих традиційних процедур.
Онлайн-врегулювання може бути застосовано для вирішення широкого спектра проблем - від міжособистісних суперечок, в тому числі споживчих спорів (C2C), до міждержавних конфліктів [1]. Великий потенціал онлайн-врегулювання має для вирішення конфліктів у сфері електронної комерції [2].
Найбільшого поширення онлайн-врегулювання суперечок має в США. За даними на 2003 рік, з 76 сайтів організацій, що надають ці послуги, 43 припадало на США, 4 - на Канаду, 20 - на Європу, 5 -на Австралію, і 4 - на інші країни [3].
1. Визначення онлайн-врегулювання суперечок
Онлайн-врегулювання суперечок (ОУС) - процедури, що з'явилися як синергетичний ефект від взаємодії між методами альтернативного врегулювання спорів та інформаційно-комунікаційними технологіями (ІКТ). ОУС виникли як метод вирішення спорів, що виникають в процесі взаємодії різних людей і організацій в Інтернеті, для яких традиційні засоби врегулювання суперечок виявлялися неефективними. ІКТ, що впроваджуються в процедури врегулювання конфліктів, американські дослідники Кац і Ріфкін назвали «Четвертої стороною» [4]: на додаток до двох (або більше) учасникам конфлікту і третьої нейтральної сторони (медіатора), технології виступають в якості четвертого учасника процесу. «Четверта сторона» може бути використана для вирішення багатьох завдань, що підвищують ефективність процеса врегулювання конфлікту і зниження вартості врегулювання, таких як впорядкування інформації, призначення зустрічей, контроль розкладу, автоматична розсилка по електронній пошті, блокування небажаної інформації (наприклад, нецензурної лайки).
1.1. Альтернативні визначення онлайн-врегулювання суперечок
В даний час для онлайнові методи врегулювання конфліктів в англомовній практиці позначаються різними термінами, що нерідко призводить до плутанини, особливо для тих, хто не знайомий з цим напрямом альтернативного врегулювання спорів. Зокрема, використовуються такі формулювання:
· Інтернет-вирішення спорів - (англ. Internet Dispute Resolution (iDR))
· Електронне вирішення спорів - (англ. Electronic Dispute Resolution (eDR))
· Електронне альтернативне врегулювання спорів - (англ. Electronic ADR (eADR))
· Онлайновое альтернативне врегулювання спорів - (англ. Online ADR (oADR)).
Найбільш іспользуемимим англомовним терміном в останні роки є «онлайн-врегулювання суперечок» (англ. Online dispute resolution (ODR)). Неясно, призведе чи розвиток ІКТ до виділення онлайн-врегулювання суперечок (ОУС) в самостійний напрям (дисципліну), або ж ОУС залишатиметься не більше ніж інструментом для офлайнових процедур альтернативного врегулювання спорів. Найбільш перспективним представляється розглядати ОУС як междісцісплінарную сферу вирішення спорів.
Технології онлайн-врегулювання суперечок можуть бути застосовані до багатьох процедур врегулювання -як до судових, так і альтернативного врегулювання спорів.
2. Процедури онлайн-врегулювання суперечок
Судові процедури онлайн Інтернет-арбітраж Альтернативне врегулювання спорів онлайн
автоматизовані переговори
Допомога в переговорах
3. Практика онлайн-врегулювання суперечок
3.1. Онлайн-врегулювання суперечок в США
Процедури онлайн-врегулювання суперечок в США застосовуються з 1996 року [5] і набули широкого поширення, особливо у врегулюванні суперечок з приводу розподілу доменних імен. Найбільш наочним прикладом є Політика вирішення спорів в області доменних імен (англ. Uniform Domain Name Dispute Resolution Policy, (UDRP)), розроблена ICANN. UDRP є прозорим глобальний процес онлайн-врегулювання суперечок, який дозволяє власникам торгових марок ефективно боротися з кіберсквотингу. UDRP використовується для вирішення спорів між власниками товарного знака та тими, хто зареєстрував доменне ім'я в недобросовісних цілях (з метою перепродажу або незаконного використання репутації торгової марки). Компанії, які використовують UDRP, домоглися успіху в більш ніж 30 тисячах суперечок з приводу доменних імен. Це позитивно позначається на розвитку електронної комерції, оскільки сприяє зростанню впевненості клієнтів через зниження кількості шахрайському зареєстрованих доменних імен.
У США в 2001 році вступив в силу єдиний закон про медіацію (Uniform Mediation Act), який за фактом об'єднав 2,500 різних законів, які регулювали процедури медіації в різних штатах.
3.2. Онлайн-врегулювання суперечок в Європейському Союзі
Європейська комісія розробила Європейську Процедуру врегулювання малих претензій (ESCP), яка вступила в силу для всіх членів Європейського Союзу з січня 2009 [6]. Ця процедура передбачена для вирішення транскордонних спорів, в яких розмір претензій не перевищує 2 тисяч євро. Згідно ESCP, врегулювання здійснюється в письмовій формі при використанні інформаційно-комунікаційних технологій (електронна пошта, відеоконференцій і т. Д.) [7]. Положення ESCP є рекомендаційними, а не директивними, і держави-члени ЄС розробляють власні правові норми онлайн-врегулювання суперечок. Проте, ESCP задає певну рамку, яка буде сприяти впровадженню онлайнових судових процедур, а також підвищувати в цілому рівень довіри до альтернативного врегулювання спорів.
3.3. Онлайн-врегулювання суперечок в Азії
В Індії процедури онлайн-врегулювання суперечок знаходяться на зародковому етапі, але використання їх поступово набуває популярності. З прийняттям у 2000 році Закону про інформаційні технології (англ. Information Technology Act) електронна комерція і технології електронного уряду в Індії знайшли правову основу. Були внесені зміни в арбітражне законодавство, і тепер індійський закон про арбітраж 1996 гармонізований зі стандартами моделі UNCITRAL, а цивільний процесуальний кодекс 1908 року модифікований в плані введення процедур альтернативного врегулювання спорів.
4. Національні та міжнародні організації в сфері онлайн-врегулювання суперечок
· Національний центр технологій і вирішення спорів [8];
· Міністерство торгівлі США і Федеральна комісія США з торгівлі;
· Канадська робоча група по електронній комерції і споживачам [9];
· Австралійський національний консультативну раду з альтернативного вирішення спорів (NADRAC) [10];
· Альянс за глобальний бізнес [11];
· Глобальний бізнес-діалог по електронній комерції;
· Міжнародна організація споживачів;
· Європейський союз споживачів (BEUC);
· Міжнародна торгова палата (ICC);
· Американська асоціація юристів [12].
5. Програмне забезпечення для процедур онлайн-врегулювання суперечок
Провідним постачальником програмних рішень для процедур онлайн-врегулювання суперечок до теперішнього часу була американська компанія SquareTrade, яка в 2000 році вивела на ринок свій перший онлайновий сервіс для вирішення конфліктів між учасниками ринку електронної комерції [13]. Першим клієнтом цієї компанії став відомий онлайновий аукціон eBay, згодом SquareTrade уклала контракти на надання послуг онлайн-врегулювання суперечок з рядом інших гравців ринку електронної комерції - Amazon.com, Cutchfield, eCost, Buy.com, Woot, Vanns, Abt і іншими. Сервіси SquareTrade не містили опцій для врегулювання суперечок між користувачами і власниками eBay, і призначалися тільки для врегулювання суперечок між продавцями і покупцями eBay. Рішення SquareTrade пропонують два рівня вирішення спорів: допомога в переговорах і медіація. За останні кілька років з допомогою сервісів SquareTrade було дозволено кілька мільйонів суперечок в 120 країнах на 5 мовах [14].
На ринок виходять інші розробники спеціалізованого програмного забезпечення для процедур ODR, зокрема, компанія Qualtrust [15].
Кац і Вінг описують використовувану National Mediation Board програму STORM (Simple Tools for Online Resolution and Mediation) [5].
Список літератури:
1. Національний центр технологій і врегулювання конфліктів, практичні стандарти (англ.)
2. L. Bygrave, «Online Dispute Resolution- What it Means for Consumers». Paper presented at a conference entitled 'Domain Name Systems and Internet Governance' Grace Hotel, Sydney, (7 May 2002) p. 2.
3. Мелісса Тайлер, Ді Бретертон, Аналіз ODR-сайтів (англ.)
4. [книга | автор = Ethan Katsh, Janet Rifkin, M. Ethan Katsh | назву = Online Dispute Resolution: Resolving Conflicts in Cyberspace | місце = New York, NY, USA | видавництво = John Wiley & Sons, Inc. | рік = | 2001 | ISBN = 0787956767
5. http://www.odr.info/toledo%20article%20katshandwing.pdf/ Етан Кац, Лі Вінг. Десять років вирішення конфліктів онлайн: погляд у минуле і конструювання майбутнього (англ.)
6. Regulation 861/2007 / EC of the European Parliament and of the Council of 11 July 2007 establishing a European Small Claims Procedure OJ (L. 199) 1.
7. http://www.adr.eu/_inc/en/resource/press_release_pilot.pdf
8. odr.info - NCTDR
9. Industry Canada Site - Electronic Commerce
10. NADRAC
11. http://www.iccwbo.org/home/e_business/word_documents/3rd%20Edition%20Global%20Action%20Plan.pdf
12. American Bar Association - Defending Liberty, Pursuing Justice
13. Getting to Yes - Online! SquareTrade's Online Dispute Resolution Service
14. UNECE Forum on ODR 2003
15. http://www.qualatrust.com/index.html/
Джерело: http://ru.wikipedia.org/wiki/Онлайн-урегулирование_споров
|