Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Органи місцевого самоуправління на Вінниччині в роки фашістської окупації (1941-1944)





Дата конвертації21.11.2018
Розмір21.9 Kb.
Типреферат

реферат

Органи місцевого самоуправління на Вінниччині в роки фашістської окупації (1941-1944)


После вторгнення на теріторію України гітлерівці приступили до реализации розроблення ще до качана агресії планів, согласно з Якими передбачало Впровадження тут нового теріторіального поділу, адміністративного устрою и организации власти.

Зокрема, окуповані області були поділені на две части: зону Цивільного и зону військового управління. Перша у політико-адміністратівному відношенні підпорядковувалась імперському міністерству у справах для окупованіх Східних областей. Друга, за вінятком вопросам економічного грабунку, підлягала Головному командуванню сухопутних войск Вермахту (ОКХ). [1]

17 липня +1941 року Гітлер підпісує наказ для включення Цивільного управління на окупованіх Східних теріторіях. [2] Міністерство у справах для окупованіх територій на Сході Очола Альфред Розенберг. Необходимость Введення новой системи управління, адміністративно-теріторіального поділу на окупованій территории и, Фактично, напрямки діяльності окупаційної адміністрації були обгрунтовані и візначені Гітлером на нараді, что відбулася в ставці Верховного головнокомандуючого 16 липня 1941 року, де ВІН виголос: «Тепер перед нами стоит завдання розрізаті теріторію цього величезне пирога так, як це нам нужно, з тім щоб зуміті: по-перше, панувати над нею, по-друге, управляти нею, по-Третє, експлуатуваті ее »[3]. Апарати «східного» міністерства и підлеглого Йому рейхскомісаріату Україна відповідалі ЦІМ поставлених цілям.

Українські землі, де здійснювалося цивільне управління, були «поділені» между польським генерал-губернаторством, Румунією та рейхскомісаріатом України.

Рейхскомісаріат охоплював основнову часть українських земель и складався з шести генеральних округів (генералбецірків): 1. «Волинь» (центр - м. Рівне). До него входили Рівненська, Волинська, Кам'янець-Подільська (ніні Хмельницька) області, а такоже Південні райони Брестської и Пінської областей БРСР. 2. «Житомир» (центр - м. Житомир) включає Житомирська область, Північні райони Вінницької з Вінніцею и Південні райони Поліської області БРСР з Мо-зірем. 3. «Київ» (центр - м. Київ). До цього округу увійшлі Київська (в тодішніх кордонах) и Полтавська області. 4. «Миколаїв» (центр - м. Миколаїв), куди входили Миколаївська (без західніх районів) и Кіровоградська області. 5. «Таврія» (центр - м. Мелітополь): лівобережні Південні райони Херсонської, Запорізької областей и Крим. 6. «Дніпропетровськ» (центр - м. Дніпропетровськ): власне Дніпропетровська и частина Запорізької області. [4]

Генералбеціркі поділяліся на 114 крайзгебітів (округів), Які включали в себе 431 район. Віділяліся 5 крайзгебітів «міського типу». Іншімі містамі керували штадткомісарі, невелика - ортскомісарі, на чолі відповідніх комісаріатів. Керівніком (гебітскомісаром) Вінницького Гебіту Було Призначено Маргенфельда, ВІН кож Займаюсь посаду штадткомісара міста Вінниці. [5] Вінниччина в адміністратівному плане булу розділена между рейхскомісаріатом України (частина земель з м. Вінніцею входила до генералбецірку Житомир) та Румунією (Південні и Південно-західні райони по Лінії Могилів-Подільський-Жмеринка-Бершадь - так кличуть входити «Трансністрія») [6]

Кордони колішніх районів и громад були збережені, оскількі це влаштовувало окупантів з адміністратівної и господарської точки зору, а такоже того, что населення звікло до них. Як віняток, з'являлися відхилення, например, там, де ситуация, пов'язана з рухом Опору, Вимагаю втручання кількох місцевіх комендатур. Тоді для забезпечення єдності керівніцтва Боротьба проти партизанів и підпільніків и адміністративного з одного утворювалі два райони, а їх кордони проходили по кордонах місцевіх комендатур.

Окрім німецького окупаційного апарату, на захопленій теріторіїУкраїні були створені органи місцевого «самоуправління».

Сільські, общінні, Районні и міські управи (управління) організовувалісь Одразу по всій зоне німецької адміністрації. На чолі районів стояли начальники райуправ, громадами керували бургомістрі. Оскількі в сільську громаду входило кілька СІЛ, то під общиною мається на увазі об'єднання СІЛ (територія колішньої сільраді), в кожному з якіх «Працювала» старості.

В руках начальника райуправи (районного управляючого) знаходится загальне керівництво Опис районом. ВІН ніс політічну відповідальність за всі підлеглі Йому Місцеві заклади, господарство і управління, винен БУВ Забезпечувати «спокій і Безпека» на підпорядкованій территории, боротися з проявити саботажу, діверсіямі, непокірний окупаційній власти, організовувати «вилучення» продукції для рейху та задовольняті спожи армійськіх підрозділів . [7]

Керівник району прізначався и звільнявся з посади за пропозіцією коменданта місцевої комендатури чи гебітскомісара. Цю посаду Займаюсь здебільшого люди, Які Вже зарекомендувалі собі «політичне надійнімі» и активно прібічнікамі окупантів. Особливе проблем з формуваннями районних управ НЕ спостерігалося, їх склад БУВ Досить різношерстнім, хоча при комплектуванні виконавчого апарату (відділів и Управлінь) гітлерівці намагались добіратся ПРАЦІВНИКІВ з колішніх СЛУЖБОВЦІВ чи осіб, Які були Знайомі з роботом ціх ОРГАНІВ.

Одразу после окупації Вінниці Було Створено Вінніцьку обласна управу. Вона Почаїв функціонуваті з 9 серпня +1941 року. [8] Головою обласної управи Було Призначено головного інженера медінстітуту Бернарда Сидора Фадійовіча, Який народився 28.2.1878 року в с.Борівка Вінницького району. [9] Его заступником - професора Качеровського Микола Олександрович (1887 р.н.), уродженця с. Зеленче Проскурівського району. Для забезпечення керівніцтва області при Вінницькій обласній управі станом на 18 серпня тисяча дев'ятсот сорок одна року Було утворено Такі відділи: [10]

1. Адміністративний з бугалтерською Груп (очолюваній професором Чорногоровім Євгеном Анатолієвічем).

2. Шкільний (очолюваній професором Серафимовичем-Вовчком Василь Олександрович).

3. Фінансовий (очолюваній професором Каспровськім Анатолієм Петровичем).

4. Агрономічно-зоотехнічний. (Очолюваній професором Рурінкевічем).

5. технічно-ШЛЯХОВИЙ (очолюваній професором Бросманом Фердинандом Леопольдовичем).

6. Торговельно-промисловий. (Очолюваній професором Тимчак Савою Іовічем).

7. Планово-статистичний (очлюваній професором Любомськім Віктором Микитович).

8. Землевлаштування (очолюваній професором Кунілакісом).

9. Санітарно-медичний (вакантних).

10. Водний и лісовий (очолюваній професором Снесарев Йосифом Микитович).

11. Відділ забезпечення (вакантних).

12. зв'язку (як Тимчасовий) (очолюваній Німковічем Кузьмою Михайловичем).

13. обласної міліції (Назімов Микола Миколайович - заступник начальника обласної Міліції).

Всього в Вінницькій обласній управі Працювало 384 особини. [11]

На качана окупації, коли німецьке військове управління НЕ уявляю Собі потреб в кількості "місцевіх кадрів", Керівники управ часто «проштовхувалі» на більш Вигідні посади своих людей та родічів, з чим довелося боротися комендатурам та, пізніше, гебітскомісарам. Тому в «Правилах внутрішнього розпорядку Вінницької обласної управи на тисячу дев'ятсот сорок один рік» чітко йшося, что «обсада вільніх Місць у відділах повина буті обмежена ... Керівник відділу повинен мати НЕ более одного замісніка ...» [12]

Друкований органом окупаційніх влади у Вінниці стала газета «Вінницькі вісті». Вона Почаїв віходити 31 серпня тисячі дев'ятсот сорок одна року. Метою ее видання булу пропаганда німецького «нового порядку». Так у статті «Порядок урядування ч.1» йшлось:

«1. З визволення України Німецькімі Збройних Сил, вся виконавча сила перейшла до німецької влади, но Керувати Україною повінні як найбільш Самі українці. Для цього наявний дотеперішній порядок урядування поки-що НЕ змінюється ... Спільна праця з німецькою властью на базі довір'я - це обов'язок місцевого управління. Тому Кожна ділянка управління винна зараз же зв'язати з найближче комендатури.

2. Німецька влада проводити только вищий контроль. Вона НЕ має на меті сама Керувати або розв'язувати дрібні Суперечка. Найближче властью для населення є Ортскомандатура (ОК), над нею стоит Фелькомандатура (ФК).

3. Фелькомандатура (від.VІІ) провадиться Загальний догляд за місцевім урядування. Вона дает ділові вказівки й пляни в работе ...

До Ортскомандатурі належати усі Місцеві справи ... В окремий невіразніх харчування потрібно звертатися до Фельдкомандатурі ... урядування мусіть Керувати духом українського народу та інтересами німецькіх Збройних сил. Воно відповідає за превращение народу від більшовіцької розбещеності до национальной дисципліни та РОбочий піднесення ... »[13] чи не головні завдання, Пожалуйста Було поставлених окупаційною властью перед обласна управою, поряд з відбудовою промісловості, Було збирання з населення різноманітніх податків. Так, в Постанові №3 Вінницької обласної управи від 30 вересня тисяча дев'ятсот сорок одна року «Про запровадження на территории візволеної Вінницької області податків: національного та поземельного» йшлось: «Для ВІДБУДОВИ зруйнованої Вінницької області та удовольствие першорядніх культурних, господарських та адміністратівніх потреб до кінця біжучого тисяча дев'ятсот сорок одна року , Вінницька обласна управа постановлює: Запровадіті на территории Вінницької області оподаткування національнім та Поземельної Податками на таких засадах:

І. ПОЛОЖЕННЯ ПРО одноразові загально-Громадянська НАЦІОНАЛЬНИЙ податок

Одноразовий національний податок сплачується всіма особами, Які мешкають у межах області, ВІКОМ: чоловіки від 18 до 60 років та жінки - від 18 до 55 років ...

Одноразовий національний податок встановлюється в размере 3-х німецькіх марок, або 30 крб. з кожної особини, яка підлягає оплаті податку ...

Проведіння податку покладається на районові (міські) фінансові відділи, під загально догляд та керівніцтвом обласна Фінансового відділу.

ІІ. ПОЛОЖЕННЯ ПРО Поземельної податок

1. Поземельної податку оподатковується вся земля, яка перебуває в корістуванні колгоспів радгоспів, колгоспніків, одноосібніків та других осіб або ОРГАНІЗАЦІЙ, Які Працюють в царіні сільського господарства ...

3. Оклад поземельного податку до кінця біжучого року встановлюється в размере 5-ти німецькіх марок, або 50 Радянська карбованців з одного гектара оподаткованої землі ...

У селах збирання податку провадиться Сільськими управами, Які передаються Зібрані гроші за належності ... »[14]

Пропрацювала обласна управа до 1 березня тисяча дев'ятсот сорок два року, после чего булу ліквідована. [15] Приводом для цього БУВ наказ Рейхскомісара України та Генерального Комісара Житомира від 1 лютого 1 942 року. [16] У «Вінницьких вістях» ця Подія булу прокоментована так: «Тепер існує Житомирський Генеральний Комісаріят ... Найвищий властью в ТІМ ж пространстве є Генеральний Комісар у Житомире, якому підпорядковуються Гебітскомісаріяті на чолі з Гебіткомісарамі. Гебітскомісаріяті складаються Звичайно з трьох районів, на чолі якіх стоит шеф району - українець. Кроме Гебітскомісаріятів, існують ще два самостійні міські комісаріяті (Житомир, Вінниця) під управою міськіх Комісарів ». Частина чіновніків, Які Працювала в обласній управі були переведені до Житомира де смороду «під німецькім проводом могтімуть Найкраще застосуваті свои здібності на Користь населенню». [17]

Поряд з Обласний управою у Вінниці Було Створено ТИМЧАСОВЕ міське самоврядування. [18] У Накзі №75 «По Вінницькій обласній та Вінницькій міській управах» йшлось: «Внаслідок того, что незалежне Існування самоврядування м. Вінниці зустріло низьку труднощів, негативно відбіліся на вірішенні вопросам як міського, так и обласного значення, вінікло питання про злиттів ОРГАНІВ самоврядування и про підпорядкування міста Вінниці обласній управі реорганізацією Тимчасова самоврядування міста в Вінніцьку Міську управу.

Порушеннях в Цій делу клопотання Розглянуто та задоволена Фельдкомендатурою, а тому наказується:

1.Місто Вінницю з 1-го листопада 1 941 року підпорядковується обласній управі.

2. Апарат Тимчасова самоврядування м. Вінниці з 1-го листопада Реорганізувати а Вінніцьку Міську управу.

3. Керівнікові обл. планового відділу п. Любомірському доручається: а) Зібраті и Розглянуто обгрунтовані проекти відділів обласної управи ...

в) Роботу по реорганізації Закінчити до 25 листопада ». [19]

Головою міської управи Було призначеня професора Савостьянова. На усіх папери Савостьянов тітулував собі такими словами: «Голова міської управи професор Савостянов», або скорочено - «Голова міста професор Савостьянов». [20] У газеті «Вінницькі вісті» его прізвище писали так: «Савостіянов». Управа мала свою печатку, на Якій по колу Було вібіто слова: «Вінницьке міське ТИМЧАСОВЕ самоврядування», в середіні печатки - тризуб. Заступником голови міської управи Було Призначено професора Махулько-Горбацевич.

После відступу з Вінниці частин Червоної Армії місто лежало в руїнах. Тому першочергове завдання Пожалуйста лягли на Вінніцьку Міську та обласна управи відновіті діяльність промислових підприємств міста та області, та налагодіті мирне життя в цілому. Стараннями заступника голови управи професора Махулько-Горбацевич та інженера Бернарда, зруйновані об'єкти відновілі роботу. Завдяк зусилля завідуючого шкільнім відділом управи доцента Гайового на качана 1 942 року відкріліся міські школи. У відновленні роботи лікувальніх закладів много зусіль доклалися завідуючий санітарно-медичним відділом управи професор Ган. Ще напрікінці 1941 року розпочалі роботу технікумі, а в 1942 году відновілі навчання студентів педагогічний та медичний Інститути. [21] Такоже без зволікань були змінені назви вулиць Вінниці. Замість комуністічніх назв з'явилися Український проспект, Німецький провулок, Братський провулок, вулиці - Князя Данила, Петра Могили, Гетьмана Полуботка, Циганська та інші.

Робота міської управи в период Війни булу дуже важка. Через Вінницю Постійно проходили німецькі військові частітні на східний фронт. Більшість Із них затрімуваліся у городе на 2-3 дні. Їх нужно Було розквартіруваті. Інтенданті з ВІЙСЬКОВОЇ комендатури йшлі на все: вікорістовувалі приміщення вузів, технікумів, шкіл. Солдати, в меншій мірі, чем місцеве населення, но теж ніщілі майно, меблі вікорістовувалі для опалення приміщень, в лабораторіях медінстітуту влаштовувалі погроми, тощо. Трохи пізніше, коли східний фронт БУВ заповнений німецькімі дівізіямі, рух Військових частин уповільнівся.

Професор Савостьянов Швидко завоювала Довіру німецько-фашістськіх окупантів як голова міської управи, ВІН перебував у около стосунках з німецькою адміністрацією та військовою властью, особливо, з фельдкомендантом полковником бароном фон Буклер та з штадткомісаром Маргенфельдом. У них ВІН користувався особливо Довірою. Провадо значний роботу для Надання всебічної допомоги німецько-фашістській армії, за що БУВ нагордженій німецькім УРЯДОМ медаллю «Для народів Сходу». [22]

Вінницька міська управа проіснувала Фактично до самого визволення міста Радянська військамі 20 березня 1944 року. [23] После втечі Савостьянова та других німецькіх посібніків, 17 січня тисяча дев'ятсот сорок чотири року на посаду голови міської управи Було Призначено професора Гана. [24] Приступивши того ж дня до виконання обов'язків голови, ВІН Швидко навів порядок у міській управі, повернувши на роботу завідуючіх відділамі та технічних ПРАЦІВНИКІВ.

Нижчих інстанцією місцевого управління булу сільська управа, на чолі якої стояв староста. Последнего, як правило, прізначав бургомістр, Який и відповідав за его благонадійність. Практична робота сільуправ іноді зводу до бухгалтерської роботи, но в більшості віпадків, и це характерно для України, внаслідок труднощів зі зв'язком, протяжності территории и, головне, активного опору населення окупаційній політіці робота в селах часто виходом далеко за рамки ОБСЯГИ, что передбачався .

Справи правления Вимагаю докладання таких зусіль, что в багатьох районах окупантам довелося віплачуваті старостам платних. Спочатку ж смороду працювать на Громадському засідках.

Староста зі Своїм помічником и бухгалтером та підпорядкованімі управі поліцейськімі повінні були Проводити «в життя» Розпорядження німецькіх адміністратівніх ОРГАНІВ та бургомістра и начальника райуправи (например, реєструваті прібуліх, вести облік місцевого населення, збіраті податки, Забезпечувати військові поставки, надаваті РОбочий силу, Гужов транспорт , квартири та ін.). Кроме того, смороду допомагать німецькім каральнім органам у проведенні розшуку червоноармійців, командирів, політпрацівніків, парашутістів, партизан та ін., Віявленні осіб, что дають Їм притулок.

Так, в Оратівському районі існувало 29 Сільських управ, в якіх Було 39 Громадський господарств. [25]

Сільська управа забезпечувала вилучення у населення оружия, боєприпасів, радіо- и фотоапаратів, розшук продовольчих Військових складів, організацію Дотримання світломаскування, прибирання вулиць, поховання трупів, проведення сільськогосподарських робіт, Залучення населення на будівельні та шляхові роботи, проведення антієврейськіх обмежень и репресій та ін. [26]

19 серпня 1941 року кондукетор (керівник держави) Румунії маршал Іон Антонеску при попередня погодженні з Гітлером Надав декрет для включення румунської адміністрації на территории между Дністром и Бугом, Офіційно названої в ньом "Трансністрією". Своїм повноважнім представником кондукетор призначила професора Г. Алексяну. [27]

Загальна структура управління "Трансністрією" була змінена. Губернаторство поділялося на 13 округів (повітів), Якими керували префекти. Смороду, в свою черга, Складанний з 65 районів (волостей), очолюваніх преторами. Міські и сільські управи (прімарі) на чолі з примар були нижчих Ланка управління.

Зв'язок румунський керівніцтва з губернаторами, а такоже управління окупаційною адміністрацією, Координацію ее ДІЯЛЬНОСТІ здійснював Створений при кабінеті міністрів так звань "військово-цивільний" кабінет для адміністрації Бессарабії, Буковини і "Трансністрії" (КББТ), очолюваній генеральним секретарем румунський правительства. [ 28] Основною відмінністю между органами місцевого самоуправління в Рейхскомісаріаті та Трансністрії Було, что в німецькії зоне окупації війтамі, бургомістрамі Сільських и міськіх громад та старостами СІЛ були Звичайно українці, в Трансністрії ж Місцеві органи наполеглива румунізувалісь.

Органи місцевого управління діялі в условиях повної підконтрольності и залежності від німецькіх адміністратівніх и поліцейськіх окупаційніх ОРГАНІВ.

В цілому ж фашістській окупаційній режим, встановлений в Україні, БУВ злочин військово-поліцейською та адміністративно-господарському системою ОРГАНІВ и ЗАХОДІВ, спрямованостей на колонізацію и анексування окупованіх областей, ліквідацію в них национальной державності, масового депортацію, терор та геноцид місцевого населення, економічне пограбування и знищення национальной культури. Діяльність німецькіх и румунський адміністратівніх ОРГАНІВ в розглядуваніх окупаційніх зонах булу спрямована на Здійснення жорстокости колоніального управління. Органи місцевого самоуправління перебувалі в цілковій залежності від німецької та румунської адміністрацій и відігравалі активну роль у проведенні окупаційної політики на территории Вінниччини.


[1] Рекотов П.В. Органи управління на окупованій территории України // Український історичний журнал. - 1997. - №3. - С. 90.

[2] «Історія застерігає»: Трофейні документи про злочини німецько-фашістськіх загарбніків та їх пособніків на тимчасово окупованій территории України в роки Великої Вітчізняної Війни. - К., 1986. - С 26.

[3] Злочинні мети - злочинні кошти: Документи про окупаційну політику фашистської Німеччини на території СРСР (1941 - 1944 рр.). - М, 1968. - С. 20.

[4] Безсмертя. Книга Пам'яті України. 1941 - 1945: Наук.-публіцист. видання / Гол. редколегії І. О. Герасимов. - К., 2000. - С. 175.

[5] Мельничук І.П. Німецько-фашістській окупаційній режим у Вінниці // Наукові записки ВДПУ

ім. М.Коцюбинського. Вінниця. - 2000, вип. 2, С.175.

[6] Книга Пам'яті України. Вінницька область. - У 9-й т. / Гол. редколегії М. М.Ільчук (1; 2; 7 тт.);

А. Д. Ткаченко (3-8 т.). - К .: тисяча дев'ятсот дев'яносто чотири -1997. - С. 11.

[7] Рекотов П.В. Органи управління на окупованій территории України // Український історичний журнал. - 1997. - №3. - С. 94.

[8] ДАВО Ф.Р. - 1311.- Оп.1. - Спр. 286 - Арк.1

[9] ДАВО Ф.Р. - 1311.- Оп.1. - Спр. 287 - Арк. 62

[10] ДАВО Ф.Р. - 1311.- Оп.1. - Спр. 286 - Арк.3

[11] ДАВО Ф.Р. - 1311.- Оп.1. - Спр. 286 - Арк.20

[12] ДАВО Ф.Р. - 1311.- Оп.1. - Спр. 287 - Арк.63

[13] Вінницькі вісті. - 1941. - 1 жовтня.

[14] Вінницькі вісті. - 1941. - 11 жовтня.

[15] Вінницькі вісті. - 1942. - 23 лютого.

[16] Вінницькі вісті. - 1942. - 1 березня.

[17] Там само.

[18] Давидюк А. Шляхом зради // Подолія. - 2001. - 13 березня.

[19] Вінницькі вісті. - 1941. - 1 листопада.

[20] Давидюк А. Шляхом зради // Подолія. - 2001. - 13 березня.

[21] Там само.

[22] Давидюк А. Шляхом зради // Подолія. - 2001. - 13 березня.

[23] Гальчак С.Д. Визволення Вінниччини від націстськіх загарбніків. - Вінниця: «Книга-Вега» ВАТ «Вінобллдрукарня», 2004. - С.12.

[24] Давидюк А. Шляхом зради // Подолія. - 2001. - 13 березня.

[25] ДАВО Ф.Р. - 1311.- Оп.1. - Спр. 287 - Арк. 129.

[26] Рекотов П.В. Органи управління на окупованій территории України // Український історичний журнал. - 1997. - №3. - С. 96.

[27] Там само. - С. 97.

[28] Рекотов П.В. Органи управління на окупованій территории України // Український історичний журнал. - 1997. - №3. - С. 97.