|
Міністерство освіти и науки України
Черкаський національний університет
імені Богдана Хмельницького
Павло Скоропадський (1873-1945) гетьман Української Держави
ПОВІДОМЛЕННЯ з історії України
студента 1-Б курсу
факультету фізичної культури
Супрун Богдан Олександрович
Черкаси - 2008
Павлові Скоропадського в історії НЕ поталанило. За Іншої розстановкі сил ВІН МІГ бі віявітіся героєм, которого шанувати б на Батьківщині нащадки, як, скажімо, Ю.Пілсудського в Польщі або К.Маннергейма у Фінляндії. У Неймовірно складних условиях 1918 р., Ставши гетьманом, ВІН Зробив усе можливе для создания дієздатної Української Держави (така булу офіційна назва України за его правления), без соціалістичних та націоналістічніх крайнощів. Позиція, звертаючись Скоропадського у 1918 р., Знайшла розуміння в багатьох раціонально міслячіх політіків того часу. Усвідомлюючі масштаби червоної Загрози, ВІН прагнув об'єднання всех антібільшовіцькіх сил на теріторіях поваленої Російської імперії заради головної мети - знищення більшовізму. На жаль, більшість лідерів білого руху та українських національніх партій виявило НЕ такою далекоглядною ...
Павло Петрович походивши Із давно відомого роду. Пряма Батьківська лінія его родоводу наблюдается від Уманського козака Федора Скоропадського, Який у найперші дні прієднався до повстання Б.Хмельницького й загінув у Битві з поляками під жовто Водами у травні 1648 го. Найвідомішім представником роду БУВ Іван Скоропадський, полковник Стародубського полку, напрікінці 1708 р. избран Українськими козаками, Які НЕ ПІШЛИ за І.Мазепою, на гетьманство. Скоропадські були пов'язані шлюбом з найвельможнішімі й найвплівовішімі пологами України: Апостолами, Гамаліямі, Кочубеями, Лизогубами, Миклашевський, Полуботками, Розумовський. Золотими літерами вписала своє имя в Історію України тітка Павла Петровича Єлизавета Милорадович. У часи царської Заборона на українське Друкований слово вона фінансувала українські видання й булу засновніцею в 1873 р. Наукового товариства імені Шевченка у Львові, а з 1878 го очолювала Полтавське філантропічне общество. Українофілами були батько й дід майбутнього гетьмана.
Павло Скоропадський народився 3 травня 1873 р. в німецькому курортному містечку Вісбадені, де его мати, Марія Миклашевський, проходила курс лікування. Дитячі роки Павла Петровича пройшли в сімейному маєтку Тростянець у Полтавській губернії, де зберігалася зібрана Величезна колекція предметів української старовини. Великий Вплив на майбутнього гетьмана справили его дід Іван Скоропадський, Багаторічний предводитель дворянства Полтавської губернії, та відомій громадський діяч П.Дорошенка (небожем которого БУВ Д.Дорошенко).
У 1886 р. Павла Скоропадського відсілають до Петербурга, в Пажеській корпус - прівілейованій військовий навчальний заклад. После его Закінчення в 1893 р., Отримав звання корнета, Скоропадський став офіцером Кавалергардського полку, де віконував обов'язки командира ескадрону. У вільний від служби час ВІН много подорожує країнамі Європи та близьким Відразу, розшірюючі Кругозір и погліблюючі освіту. У Паріжі Скоропадський відвідував лекції у знаменитому Сорбоннському університеті.
11 січня тисяча вісімсот дев'яносто вісім р. відбулося весілля Павла Скоропадського й Олександри, дочки генерал-лейтенанта Дурново (їхній рід походив від сина Ярослава Мудрого Святослава). Незабаром у Скоропадського Народилися две дочки, Марія та Єлизавета, и три сини - Петро, Данило й Павло.
Во время Російсько-японської Війни Скоропадський командував п'ятою сотнею Іншого Чітінського полку Забайкальський Козачі війська, взявши участь у бойовому операціях. За мужність и героїзм БУВ нагородження золотою Георгіївською зброєю та чотірма орденами.
У грудні 1905 р. Микола IIпрізначів П.Скоропадського своим Флігель-ад'ютант, а у квітні 1910-го Павло Петрович становится командиром 20-го драгунського Фінляндського полку. Через рік Скоропадський одержує у своє командування Лейб-Гвардії кінний полк. У березні 1912 р. Йому Було присвоєно звання генерал-майора. Військова кар'єра Складанний блискучії.
На качана Першої Світової Війни ВІН вірушів на фронт, и Вже 6 серпня 1914 р. полк генерала Скоропадського відзначівся в бою під Краупішкеном. После цієї баталії Павло Петрович здобувши нагороди за мужність и героїзм - орден Св. Георгія IVступеня. Невдовзі Скоропадського призначила Командувачу Першої Гвардійської Кавалерійської дивізії. 1915 р. вона Зупини наступ войск фельдмаршала Гінденбурга Неподалік Західної Двіні. Влітку 1916 р. Скоропадський Було присвоєно звання генерал-лейтенанта.
У січні 1917-го Павла Петровича призначила командиром 34-го корпусу, Який Займаюсь позіції на Південно-ЛЬВОВІ ТА Фронті на Волині. Саме тут его застала звістка про Лютнева революцію та про відречення від престолу царя, до которого генерал ставівся з повагою и якому БУВ особисто відданій. У революційному хаосі, что охопів суспільство й армію, Скоропадський вдаватися в довіреніх Йому Частина підтрімуваті скроню дісціпліну та боєздатність.
У Надзвичайно мінлівій Політичній ситуации необходимо Було прійматі неордінарні решение. Одним Із них стало проведення на вимоги українських Військових з'їздів (на якіх з офіційної санкції Головнокомандувачем - генерала Л.Корнілова - головував С.Петлюра) українізації підпорядкованіх Скоропадського Бойовий частин у серпні 1917 р. Українізація пролягав в тому, что Особова склад набірався з українців, у полках, поряд Із загальноросійською, вводиться національна символіка, запроваджувалась українська мова. Факт, что Л.Корнілов, усупереч А.Денікіну, охочих Пішов на Такі нововведення, пояснюється Досить просто. Інспектуючі части Південно-західного фронту, Головнокомандувачем зауважів, что завзятіше и смілівіше борються ті полки, де переважає український склад, Аджея за спиною солдат-українців перебувалі їхні рідні села й міста, якіх смороду НЕ Бажана віддаваті німцям и австрійцям. Віхідці з центральних губерній России, Поволжя та Уралу НЕ боялися, что ворог дійде до їхніх рідних Місць, а пропагандістські патріотичні гасла на четвертому году Війни Вже ні на кого не діялі. Від чому ставка Головнокомандувачем санкціонувала реорганізацію очолюваного Скоропадського 34-го корпусу в Перший Український корпус Із восьми полків, об'єднаних у две дивізії (60 тисяч бійців).
Особиста мужність, уміле командування, розуміння вимог часу й, не в Останню черга, походження спріялі стрімкому зростанню популярності генерал-лейтенанта Скоропадського в армійськіх и цівільніх колах України. У жовтні 1917 р. в Чігіріні, першій гетьманській столиці України, З'їзд Вільного козацтва, делегати которого представляли всі українські губернії та Кубань, звертаючись его отаманом Вільного українського козацтва.
Енергійні заходи Скоропадського относительно создания ПРОФЕСІЙНИХ українських Збройних сил, які не розбещеніх мітінговою демагогією, що не на жарт тривожить головного діячів Центральної Ради М.Грушевського, В.Винниченка та військового комісара С.Петлюру. Як и більшість українських соціалістів, С.Петлюра виступали тоді проти создания регулярної армії, покладаючи лишь на "революційну свідомість" народу.
Зростаючий Популярність талановитих генерала, Гідність и незалежність, Із Якими ВІН трімався, й особливо аристократизм та матеріальне благополуччя, дратувалі верхівку УНР, яка Відкрито звінувачувала его в наполеонівськіх намірах. Проти Скоропадський жодних разу не перевіщів повноважень и в тогочасній вкрали складній обстановці діяв у інтересах України та ее правительства.
Маловідомім, но Надзвичайно важлівім епізодом в історії України 1917-го року булу невдало, Завдяк рішучім діям Скоропадського, спроба пробільшовіцькіх армійськіх частин скинути Центральну Раду. Напрікінці жовтня піднятій Євгенією Бош другий Гвардійський корпус Очола велику ділянку фронту й, захопівші Вінницю та Жмеринку, рушів на Київ. Альо перший Український корпус Скоропадського 4-5 листопада в районі вузлової залізнічної станції Козятин здійснів блискучії Безкровний операцію з роззброєння та Відправлення в Россию повсталіх частин. Водночас, Завдяк зусилля полковника В. Павленко, такоже без кровопроліття, Вірні Центральній раді части ВСТАНОВИВ повний військовий контроль над Києвом.
Безпека Української Народної Республики, проголошеної IIIУніверсалом Центральної Ради 7 листопада 1917 р., Булу гарантована Завдяк рішучім и професійним діям кадрових Військових Скоропадського та Павленка. Однако Лідери українських соціалістів, зокрема військовий, комісар С.Петлюра, постаратся позбутіся їх як потенційніх суперніків. В. Павленко за Спроба відновіті дісціпліну в Частина Незабаром БУВ зміщеній Із посади Командувачу Київського військового округу, а зразковий, що не заражень більшовізмом, 60-тисячний корпус Скоропадського напередодні зими позбавивши без продовольства, зимового одягу та взуття, Якими, до речі, були завалені військові склади в Києві. Такі Дії деморалізуваті бійців, и в грудні 1917 р. смороду начали розходітіся по домівках. Зазнаючі постійного тиску з боку керівніцтва Центральної Ради, Скоропадський заради порятунку корпусу напередодні 1918 р. змушеній БУВ подати у відставку.
У цею годину більшовікі наступати до Дніпра. Перед загроза українські соціалісти продемонструваті цілковіту безпорадність. Напрікінці січня червоні загони захопілі Київ і вчинили "революційний" терор, что коштував життя кільком тисячам его жителей.
У ЦІ дні Скоропадський остаточно переконався в нездатності керівніцтва Центральної Ради до державотворчої ДІЯЛЬНОСТІ. Тому з приходом німців (покликання Центральною Радою для звільнення України від більшовіків), во время черговий демонстрування соціалістамі невміння Забезпечити нормальне життя в стране, генерал у березні 1918 го прийнять решение взяти владу. У середіні березня Павло Петрович Очола опозіційну относительно Центральної Ради політічну організацію "Українська громада" (пізніше "Українська народна громада"), підтріману русски демократично-хліборобською партією та Спілкою землевласніків.
Нездатність Центральної Ради Установити тверду владу на місцях компенсувано Фактично запровадження німецького контролю, віклікаючі гнівні протести й Виступи селян. Становище ускладнено серією скандалів та Відверто крімінальніх акцій. Німці, Переконайся у неспроможності Центральної Ради Виконати зобов'язання относительно поставок сільгосппродуктів, готові були Прийняти решение про ее Усунення та введення в Україні прямого військового правления, як це відбулося в зайнятості ними Бельгії та Польщі. Дізнавшісь про переворот, Який готувала "Українська громада", смороду Негайно начали переговори зі Скоропадського и пообіцялі зберігаті нейтралітет.
29 квітня 1918 р. Всеукраїнський з'їзд хліборобів у складі 6432 повноважніх депутатов від восьми губерній одноголосно проголосує Павла Петровича гетьманом України. Гетьман и делегати з'їзду, Які его звертаючись, підняліся з Хрещатика на Софійський майдан, де їх вітало вищє духівніцтво міста. Члени Центральної Ради розійшліся по домівках. Ніякіх переслідувань и утісків Стосовно них Із боці новой власти НЕ Було.
Вірні гетьману офіцері, діючі за планом операции, у ніч на ЗО квітня зайнять найважлівіші встанови. Следующего дня по всьому місту були розклеєні листівки зі Звернення гетьмана до населення й коротким виклад его програми, загаль Досить поміркованої, без перегінів - як правих, так и лівіх. Кияни поставили до Зміни влади з розумінням, оскількі Центральна Рада Вже довела свою політічну недієздатність, а запровадження прямого німецького окупаційного правления НЕ обіцяло Нічого доброго.
У Перші дні травня 1918 р. за дієвої участия знаного історика й громадського діяча М.Василенка Було сформувати Раду Міністрів, очоліті якові гетьман запросив Ф.Лізогуба. М.Василенко намагався залучіті до співробітніцтва зі Скоропадського лівоцентрістську партію соціалістів-федералістів, но на Цю пропозіцію відгукнувся лишь Д.Дорошенко, Який ставши міністром закордоних справ. До Відновлення нормального життя Скоропадського удалось підключіті професіоналів різніх національностей - українців, росіян, євреїв, поляків, Які прітрімуваліся центрістськіх політічніх поглядів. В условиях Зміцнення більшовіцького режиму в России всі смороду щиро боролися за розбудову української державності, однак перспективи розвитку країни бачіліся Їм по-різному. Хтось вважаю за доцільне федератівні отношения з демократичною, звільненою від червоних Россией, інші послідовно відстоювалі незалежність. Павло Петрович поділяв погляди останніх, однак першочерговім завдання вважаю об'єднання всех антібільшовіцькіх сил проти Спільного ворога.
Гетьманська влада відновіла права пріватної власності за, спіраючісь на підтрімку німецького командування, забезпечен порядок, створи умови для Дивовижний Швидкого поновлень нормальної роботи всех сфер життя країни.За кілька тіжнів Було розроблено и Прийнято державний бюджет, забезпечен стабільність национальной валюти. Економічному зростанню значний мірою спріяв Інтенсивний розвиток торгівлі з Німеччіною, яка закуповувала українську сільськогосподарську продукцію, сировина й поставляла в Україну першокласні промислові товари. Розвіткові торгівлі допомогло Відновлення нормального залізничного сполучення й упорядкування Фінансової системи. Розроблялася аграрна реформа, что передбачало создания міцного СЕРЕДНЯ класу селян-землевласніків. Планувалося Відновлення козацтва як соціально-політічного гаранта державності. Велася робота з формирование українського війська, но ЦІ зусилля Відверто блокуваліся німецькім командуванням, що не зацікавленім, щоб Україна мала Власні збройні сили.
Внутрішньополітічна стабілізація та економічне зростання, что начали у травні-червні 1918 р., Спріялі зміцненню позіцій Української Держави на міжнародній Арені. Кроме Німеччини, діпломатічні отношения Було встановлен з Австро-Угорщиною, Туреччина, Болгарією, Швецією, Норвегією, Данією, Нідерландамі, Іспанією, Швейцарією, Персією, а такоже ДЕРЖАВНИЙ утвореннями, что вініклі на территории колішньої Російської імперії: Козачі Доном и Кубань, Грузією та Фінляндією. З місцевім УРЯДОМ Криму веліся переговори про входження півострова до складу України на правах автономії, Із Румунією - про статус Бессарабії; відбуліся переговори и з Радянська Россией, яка 23 травня 1918 р. признал Гетьманська Україну Незалежності. Однако гетьман, що не сумніваючісь у намірах більшовіків захопіті Україну, прагнув до взаємодії та коордінації всех НЕ більшовицьких державних Утворення и Крайова Урядів, что вініклі на просторах колішньої імперії. Дон и Кубань Цілком підтрімалі его, но Головнокомандувачем Добровольчої армії А.Денікін Вимагаю попередньої відмові від Ідей української державності, что для гетьмана Було цілковітім абсурдом. Проти Скоропадський и Денікін підтрімувалі неофіційні стосунки, й гетьман, ігноруючі німців, надававши "добровольців" відчутну допомогу зброєю та боєпріпасамі.
Скоропадський БУВ противником насільніцької українізації, бо розумів, что така політика відвернула б російськомовну часть Суспільства. Водночас ВІН рішуче підтрімував природний процес розвитку культури й освіти, здійснюваній рідною для більшості жителей України мовою.
Серед чисельного культосвітніх почінань Гетьманська ПЕРІОДУ особливе значення мало создания під Гетьманська патронатом Української академии наук. Діяльну доля у ее створенні взяли М.Василенко й А.Крімській. Коли пропозіцію гетьмана очоліті академію відхілів М.Грушевського, дерло президентом УАН став В.Вернадській.
Український уряд и особисто Скоропадський прийнять багатьох утікачів Із Радянської Росії - представителей Наукової та мистецької інтелігенції, визначний державних діячів та воєначальніків, что рятуваліся від червоного терору й голоду. У Києві опінію НЕ только корінні кияни М.Булгаков та О.Вертінській, а й В.Вернадській, П.Мілюков, поетеса Теффі, сатирик Дон-Амінадо та ін.
Однією з головних помилок гетьмана булу повільність у проведенні аграрної реформи, хоча Скоропадський добре розумів ее важлівість. Створена ним комісія розробляла земельний проект Із особливо старанністю. Передбачало наділення малоземельних селян землею з державного фонду, створюваного за рахунок викуп державою на виплату надлішків земель у великих землевласніків. Загаль ідея булу прогресивний: передбачало провести законодавчо оформлені превращение в січні-лютому 1919 р .. до качана польових робіт.
Однако здійснітіся ним та іншім планам не судилося. Революція в Німеччині та ее капітуляція разом з Австро-Угорщиною перед державами Антанти кардинально змінілі сітуацію на сході Європи. Гетьманська Україна опинилась сам на сам зі зміцнілімі внутрішнімі й зовнішнімі ворогами, успешно боротися з Котре без достатніх Військових Формування и ПІДТРИМКИ з боку населення, что Вже НЕ віріло нічіїм обіцянкам, Було Неможливо.
Скоропадський НЕ удалось дива загальнонаціональнім лідером України. В опозиції до него перебувалі як більшовікі та українські соціалістічні партии, так и консерватівні російські кола, что НЕ бажати візнаваті Української Держави. Жорстокості, чінені в селах німцямі й австро-угорцями, асоціюваліся в селян Із Гетьманська правлінням, хоча Іноземні війська в Україну прівів НЕ Скоропадський. Проти активна антігетьманська пропаганда есерів и соціал-демократів досягала мети. Восени 1918 р. в Києві ліві національні радикал Володимир Винниченко та Микита Шаповал підпісаті з офіційнімі представник більшовіцької России секретну угоду про Спільні Дії проти гетьманату. Водночас активно підготовку до Збройних виступа сформованому Іще Центральної Радою частин Січових Стрільців розгорнув Симон Петлюра. Окупаційні війська, деморалізовані поразка на ЛЬВОВІ ТА Фронті й Листопадового революцією в Німеччині, дотрімуваліся нейтралітету. Збройні сили Гетьманська правительства, зокрема Сердюцька дивізія, на якові Скоропадський покладали Великі Сподівання, що не змоглі стріматі розгортання Повстанської Війни, очоленої Діректорією. Через много лет у своих мемуарах Павло Петрович Напишіть про ЦІ дні: "Я думаю, час покаже, хто зрадив Україну, я чи Діректорія. Не кажучи Вже про ті, что только ворог МІГ узагалі бажати такого Безлади Україні".
15 грудня 1918 р. повстанські війська Діректорії під командуванням С.Петлюри вступили в Київ. Того ж дня гетьман зрікся влади й перейшов на нелегальне становище. Якийсь час ВІН переховувався в городе у друзів, а потім перебрався з родиною до Німеччини. ОселілісяСкоропадські в Берліні. Відразу ж Павло Петрович почав писати "Спомини" - книгу, яка НЕ только є ціннім історічнім Джерело, а й має Безумовно Літературну ВАРТІСТЬ.
Невдовзі у Скоропадського народилася молодша дочка Олена. На Якийсь час смороду переїхаті до Швейцарии, де зібраліся всі члени сім'ї, змушені в різний час и різнімі шляхами покинути Батьківщину. До Берліна Скоропадські повернув Вже всі разом. Осел смороду в передмісті Берліна Ванзеє.
1920 р. на настійну Вимоги друзів-емігрантів Скоропадський вернулся до активного політічного життя й Очола Український союз землеробів-Державників, організованій его соратниками - філософом В.Липинського та політіком помірковано-правого напряму С.Шеметом. У 20-х - на качану 30-х років філії цієї организации діялі в Німеччині, Австрії, Чехословаччіні, Польщі, Франции, США, Канаді й даже у Китаї та Маньчжурії.
Колишній гетьман усіляко спріяв организации 1925 р. Українського наукового інституту при Берлінському університеті. У цьом інстітуті, что ставши справжнім центром української науки та культури в еміграції, працювати Такі Великі Вчені, як історик Дмитро Дорошенко та філософ Дмитро Чижевський.
Із приходом до влади в Німеччині націстів становище Скоропадського помітно ускладнено. Чи не пріймаючі їхньої ідеології, Павло Петрович напередодні Другої Світової Війни відправів до Англії сина Данила, в якому бачив продовжувача своєї справи. У роки Другої Світової Скоропадський широко вікорістовував свои Давні зв'язки з представником німецького генералітету для Надання допомоги Українським діячам, переслідуванім нацистами. Завдяк его зусилля Із німецькіх концтаборів були звільнені А.Мельник, С.Бандера, Я.Отецько та інші українські емігранті.
Павло Петрович Ніколи НЕ МАВ ілюзій Із приводу того, что гітлерівці відновлять українську державність.
16 квітня 1945 р. во время бомбардування станції Платлінг біля Мюнхена в Баварії Скоропадський БУВ смертельно поранений. Через десять днів, 26 квітня, ВІН помер у госпіталі римо-католицького монастиря Меттен на руках своєї дочки Єлизавети, яка до останньої хвилини перебувала біля поміраючого батька, хоча теж булу поранена й ледве тримаюся на ногах. Коли війна закінчілася, батьківщина Павла Петровича перевезла его останки в Оберсдорфа, на цвинтарі которого спочівають усі Скоропадські.
Справу Павла Скоропадського продовжено его син Данило, інженер за освітою. Коли в 1957 р. ВІН Раптова помер, почти ні в кого не Було сумнівів у прічетності до цього Радянська спецслужб. Молодша дочка гетьмана, Олена Скоропадська-Отт, жива й зараз.
Висновки
Отже, можна Сказати, что Павлові Скоропадського в історії НЕ поталанило, хоча у важкий условиях 1918 р. ВІН створював усі умови для дієздатності Української держави.
Походивши Павло Скоропадський з відомого роду, віхідці которого залиша слід в історії України. Це, зокрема, Іван Скоропадський, Єлизавета Милорадович.
За мужність и героїзм Скоропадський Неодноразово нагородження у революційному хаосі 1917р. Павло в довіреніх Йому Частина підтрімував скроню дісціпліну та боєздатність.
Відбувалася Українізація підпорядкованіх Йому частин: Особова склад набірався з українців, вводять національна символіка, запроваджувалася українська мова.
За особисту мужність и уміння командуваті Скоропадського Було звертаючись отаманом Вільного українського козацтва.
Енергійні заходи ВІВ Скоропадський относительно создания українських Збройних сил. Аристократизм та матеріальне благополуччя дратувало верхівку УНР.
Завдяк рішучім діям Скоропадського, спроба пробільшовіцькіх армійськіх частин скинути Раду булу Невдалий. Це Було Здійснено без кровопроліття. Лідер українських соціалістів С. Петлюра старався позбутіся суперніків. Скоропадський заради порятунку свого корпусу подавши у відставку. ВІН остаточно переконався у нездатності керівніцтва Центральної Ради. Генерал прийнять решение взяти владу. За кілька тіжнів Було розроблено и Прийнято бюджет, забезпечен стабільність национальной валюти.
Розвивалась торгівля з Німеччіною зміцнюваліся позіції Української Держави на міжнародній Арені.
Скоропадський БУВ противником насільніцької українізації - така політика відвернула б російськомовну часть Суспільства.
Альо ВІН підтрімував розвиток культури й освіти, здійснюваній українською мовою. Під Гетьманська патронатом Було Створено Українську академію наук.
Головного помилки гетьмана Було повільність у проведенні аграрної реформи.
Книга ,, Спомини ,, Павла Петровича - цінне історичне джерело.
Завдяк его зусилля Із концтаборів були звільнені А. Мельник, С. Бендера, Я. Опіцько та інші емігранті.
Час показав, хто зрадив Україну.
|