Вступ
Наростання застійних, кризових явищ в соціально-економічній і політичній (колосальне зростання бюрократичного апарату, його плановість, свавілля, корупція) життя країни призвело керівництво країни на чолі з М.С. Горбачовим до думки про необхідність оновлення, вдосконалення соціалізму, який отримав назву перебудови (1985-1991 рр.).
1. Основна частина
завдання перебудови
a) Перехід від планової економіки до ринкової;
b) Зменшення вкладень в ВПК і космос;
c) Прискорення і реформація економіки на базі НТР і НТП.
Соціально-економічне і внутрішньополітичне становище в Радянському Союзі в середині 1980-х рр. було досить неоднозначним, навіть суперечливим. З одного боку, СРСР продовжував утримувати високий статус з двох світових «наддержав», мав дуже великий військово-технічним, промисловим, науковим, кадровим, сировинним потенціалом. Радянська економіка за своєю загальній величині була другою в світі. На досить високому рівні знаходилося промислове виробництво, деякі відросли якого, наприклад космічна та авіаційна, військово-промисловий комплекс, кольорова і частково чорна металургія, як і раніше займали лідируючі позиції.
З іншого боку, внутрішньо проблеми в багатьох важливих сферах життя радянського суспільства поступово, але неухильно зростали і до середини 1980-х рр. придбали вже досить широкі масштаби. Найвиразніше це спостерігалося в економічній області. Темпи зростання радянської економіки не просто істотно сповільнилися, але стали неухильно падати. Ще гіршими були справи інтенсифікацією промислового і особливо сільськогосподарського виробництва, зростанням продуктивності праці, впровадженням передових технологій. На низькому рівні перебували ресурсозбереження. Все це в кінцевому рахунку закономірно вело до зростаючого технологічного і загальному економічному відставанню СРСР від найбільш розвинених країн.
Поступово накопичувалися і були соціальні проблеми і протиріччя. До вже сталим і став, по суті справи, звичним складнощів у житловій, продовольчої, побутовій сферах в першій половині 1980-х рр. додалися і реальне зниження життєвого рівня основної частини населення, ЇЇ збільшення дефіциту промислових і продовольчих товарів, прихований зростання цін. Процвітала в оплаті праці зрівнялівка сприяла подальшому падінню рівня продуктивності, загального нехтування людей до виконання своїх професійних обов'язків. Знижувався авторитет, престиж і соціальна значимість освітнього і кваліфікаційного рівня громадян, стимули до їх підвищення ставали, як правила, номінальними. Девальвували звичні соціальні цінності і орієнтири. Посилювалися тенденції різних антисоціальних проявів (дармоїдства, пияцтва, побутової та кримінальної злочинності).
У загальному і цілому радянська суспільно-економічна система остаточно ще не вичерпала всього свого внутрішнього потенціалу, ще могла певний період часу продовжувати своє існування. Однак до середини 1980-х рр. її основні соціально-політичні інститути, базові відросли економіки фактично перебували в стадії стагнації, а деякі - і в явному передкризовому стані. В окремих сферах життя радянського суспільства чітко відбилися і зростали конкретні кризові прояви.
1.2 Початок перебудови
заходи перебудови
a) Антіолкагольная компанія (втрата 37 млр руб.);
b) Боротьба з нетрудовими доходами;
c) Оновлення господарського керівництва (господарсько економ. свобода.);
d) Закон про державний підприємство.
Вже на наступний день після смерті К.У. Черненко, 11 березня 1985 р Відбувся позачерговий Пленум ЦК КПРС, на якому новим Генеральним секретарем ЦК партії був обраний М.С. Горбачов. Через трохи більше місяця, на квітневому Пленумі ЦК партії новий радянський лідер заявив про необхідність перетворень. Їх основним напрямком проголошувалося «прискорення соціально-економічного розвитку країни», що передбачала досить масштабне і швидко технічне переоснащення і загальну технологічну модернізацію всієї виробничої сфери, якісне переоснащення всього народно-господарського комплексу країни. Серйозні зміни передбачалися в структурної та інвестиційної політики. Замість який вимагав великих витрат нового капітального будівництва основні засоби планувалися перерозподіляти на реконструкцію діючих підприємств.
Крім масштабного технічного переозброєння і виходу на нові технологічні рівні концепція «прискорення» передбачала залучення прихованого потенціалу працівників народного господарства шляхом так званої активізації людського фактора. Даний підхід поєднував в собі як зміцнення трудової дисципліни і підвищення персональної відповідальності, так і широке впровадження різних видів стимулювання, нових форм організації праці. Підйому економіки повинно було сприяти і оздоровлення соціально-побутової обстановки, перш за все за рахунок різкого зменшення пияцтва. Однак таку серйозну і застарілу соціальну проблему спробували вирішити виключно шляхом поспішних адміністративно-заборонних заходів. У травні 1985 р Вийшла постанова ЦК КПРС «Про заходи щодо подолання пияцтва і алкоголізму», що містив конкретні напрямки розгорталася масової антиалкогольної кампанії.
В результаті кадрових змін в середовищі вищого радянського керівництва М.С. Горбачову вдалося вже до кінця 1985 р Забезпечити переважання в ньому своїх прихильників. Замість відправлених на пенсію противників нового генсека, таких як Г.В. Романов, Н.А. Тихонов, В.В. Гришин, до складу Політбюро і Секретаріату ЦК КПРС були введені активно підтримували тоді Горбачов Є.К, Лігачов, Н.І. Рижков, О.М. Яковлєв, А.І. Лук'янов, В.А Медведєв, Е.А. Шеварднадзе, Б.Н. Єльцин. Головою Ради Міністерства СРСР в вересні 1985 року став Рижков. Менш ніж за два роки майже на половину був оновлений весь склад ЦК КПРС, замінено дві третини секретарів ЦК компартії союзних республік, крайкомів і обкомів партії.
2. Початок економічних і політичних реформ. Демократизація Радянського суспільства
У суспільно-політичному лексиконі з'явився і почав дуже активно використовуватися термін «перебудова». Багато в чому він носив загальний і досить умовний характер і позначав необхідність часткових змін перш за все в економічній і соціальній сферах.
Демократизація Радянського суспільства
Невдача намічених економічних перетворень спонукала горбачовський керівництво декілька дещо змінити і розширити пріоритети своєї реформаційної діяльності. Активізація реформ і істотного розширення їх соціальної бази повинні були сприяти що не зачіпали основ радянського політичного ладу заходи щодо часткової демократизації суспільного життя. Пленум КПРС в січні 1987 р затвердив оновлений внутрішньополітичний курс на «демократизацію всіх сторін життя радянського суспільства».
Завдання внутрішньої політики:
1. Зробити СРСР миролюбною державою;
2. Припинити гонку озброєнь і холодну війну;
3. Здійснити демократизацію суспільства шляхом надання населенню реальних громадянських прав і свобод;
4. Зрадити всім процесам гласність.
Завдання зовнішньої політики
1. Початок роззброєння, припинення холодної війни;
2. 1989вивод військ з Афганістану;
3. Установка дипломатичних відносин з Ізраїлем, ПАР, Південної Карелією.
перебудова економіки
Триває ускладнення ситуації в економіці, і особливо у фінансовому секторі, перемогло радянське керівництво піти по шляху поглиблення економічних перетворень. Економісти і господарники стали розробляти нову економічну модель так званого госпрозрахункового соціалізму; в основу її були покладені принципи максимально широких госпрозрахункових відносин і розширення на цій основі економічної самостійності підприємств. Вони повинні були працювати на основі повної самоокупності, отримання прибутку, самофінансування. Передбачалося посилення самоврядування на підприємствах аж до їх повної передачі безпосередньо трудовим колективам.
У червні 1987 р Пленум ЦК КПРС розглянув питання «докорінної перебудови економіки». Були прийняті важливі рішення про перехід до економічних методів управління народним господарством, значній зміні найважливіших принципів його функціонування. І вже через три дні після Пленуму 30 червня був затверджений Закон «про державний підприємство (об'єднання)». У відповідність з цим Законам управлінські повноваження суттєво перераспределились від міністерств до підприємств. Жорсткі планові завдання замінилися загальними контрольними цифрами і економічними нормативами. Вводився державне замовлення на виробляє продукцію, обсяги якого були менше колишніх планів. Продукцію, вироблену понад держзамовлення, підприємства могли продавати за вільними ринковими цінами; розміри держзамовлення повинні були з кожним роком знижуватися. Таким чином підприємства поступово переводилися б на ринкові методи господарювання. У повному обсязі Закон набрав чинності з відстрочкою - з 1 січня 1989 р
Однак більша частина рішень в економічній політиці не була всебічно продумана, прийняті законодавчі акти містили безліч різних обмежень і протиріч. Чи не був визначений і механізм їх реалізації. У підсумку результат їх прийняття виявився вельми обмеженим. Збільшувався дисбаланс усієї економіки, значно погіршилися основні економічні показники. Країна опинилася перед обличчям найсерйознішої соціально-економічної кризи. У суспільстві зростало значну напругу, ускладнювалася і без того непросте соціальна ситуація.
Основні напрямки реформи політичної системи країни були розглянуті на 19 Всесоюзній партійної конференції, що проходила 28 червня - 1 липня 1988 на ній була проголошена «політична мета перебудови»: передача реальних владних повноважень народу в особі його представницьких органів - рад народних депутатів усіх рівнів. Вони повинні були стати основними носіями державних функції. Партійні органи, від низових до вищих, «звільнялися від невластивих їм функцій» і фактично позбавлялися повноважень на здійснення державної та господарської управлінської діяльності і повинні були нести тільки політико-ідеологічне навантаження. Конференція прийняла важливе рішення про серйозне реформування державно-політичної системи. У відповідність з ним істотно видозмінилися правові та організаційні форми вищих владних державних структур. Вищим органом влади в країні ставав знову утворений З'їзд народних депутатів СРСР. На з'їзді з числа його делегатів формувався постійно діючий законодавчий, розпорядчий і контрольний орган - двопалатний Верховна Рада СРСР. Почалася розробка нового, набагато більш демократичного виборчого законодавства. Зокрема, гарантувалися принципи загальності, свободи, рівності, таємниці і альтернативності виборів.
На закінчення роботи конференції були прийняті розширені резолюції. Їх назви говорило саме за себе: «Про деякі невідкладні заходи щодо практичного здійснення реформи політичної системи країни», «Про хід реалізації рішень 27 з'їзду КПРС і завданнях по поглибленню перебудови», «Про демократизацію радянського суспільства і реформу політичної системи», «Про боротьбу з бюрократизмом »,« Про міжнаціональні відносини »,« Про гласність »,« Про правову реформу ».
3. Криза перебудови і крах СРСР
Причина невдач перебудови:
1.Відсутність чіткої програми;
2. Опір з боку ВПК і АПК, чиновників, партійної верхівки;
3. Непідготовленість населення до різких змін;
4. Природні катастрофи (1986-Чорнобиль, 1988 Вірменія-землетрус).
Внутрішньополітична ситуація в країні після серпневих подій сильно змінилося. У відповідність з Указом Єльцина від 23 серпня 1991 на території РРФСР припинялася діяльність компартії. Пішовши назустріч рішучим вимогам демократичних політичних і громадських сил, перш за все російських, 24 серпня Горбачов склав з себе повноваження Генерального секретаря ЦК КПРС і фактично заявив про саморозпуск КПРС. Були закриті партійні комітети всіх рівнів, друковані органи КПРС і РКП, конфіскована належала їм власність, яка перебувала в РРФСР.
У відповідність до досягнутої домовленості 8 грудня 1991 у перебувала в заповіднику «Біловезька пуща» білоруської урядової резиденції «Вискули» Президент РРФСР Б. М. Єльцин, Президент України Л.М. Кравчук і Голова Верховної Ради Білорусі С.С. Шушкевич заявили про ліквідацію Союзу РСР і підписали спільну «Угода про створення Співдружності Незалежних Держав». У преамбулі цієї Угоди констатувалося, що «Союз РСР як суб'єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування». Через день цю Угоду ратифікували Верховних Рад України і Білорусії. 12 грудня 1991 Верховна Рада Української РСР денонсував договір про утворення СРСР і також ратифікував угоду про утворення СНД.
Розпад СРСР
Потужним чинником до розпаду СРСР став національне питання. Отримавши великі права республіки почали заявляти про свій вихід з СРСР.
23 серпня Єльцин забороняє діяльність КПРС.
25 грудня 1991 Верховна Рада Української РСР ухвалила рішення р перейменування РРФСР в Російську Федерацію. У той же день М.С. Горбачов заявив про припинення своєї діяльності на посту Президента СРСР.
Радянський Союз як держава офіційно припинив своє існування.
висновок
Підсумком перебудови стало усвідомлення суспільством і владою неможливості кардинального реформування соціалізму. Вихід був знайдений в переході до ринкових відносин і ліберальної демократії Західного типу.
бібліографічний список
1. Хрестоматія з історії Росії. 1917-1940. / Упоряд. М.Є. Гловацький. - М., 1995.
2. Історія Росії з давніх часів до наших днів. / Под ред. М.Н. Зуєва. - М., 1995.
3. Історія Росcии IX-XX ст. Посібник з вітчизняної історії для старшокласників, абітурієнтів і студентів. - Санкт-Петербург: Нева, 1996. С. 604.
|