|
Прийняття християнства.
За князювання великого київського князя Володимира Святославича відбулася найважливіша подія в історії Стародавньої Русі - прийняття християнства.
Русь приймала християнство в складній історичній обстановці. В кінці 986 р командувач азіатської армією Візантії Варда Склір підняв повстання проти Василя II. Візантійський імператор направив проти бунтівного полководця колишнього в опалі Варду Фоку. У вересні 987 р Фока захопив Склира, але в свою чергу, підняв заколот і проголосив себе імператором. До кінця року війська Фоки підійшли до Хрізополю, фортеці на малоазійському березі, навпроти Константинополя. Відповідно до джерел того часу, серйозно стурбований таким станом імператор Василь II звернувся по військову допомогу до вороже налаштованому в той період часу правителю Русі князю Володимиру. Володимир погодився надати військову допомогу Візантії тільки за умови укладення почесного шлюбу між ним і сестрою імператора Василя II Анною. У свою чергу як умова шлюбу уряд Візантії висунуло вимогу прийняття язичниками-руссами християнства. Князь Володимир організував варязький загін і послав його імператору для надходження на візантійську службу до укладення шлюбу. За допомогою русів заколот був придушений, проте імператор не поспішав виконувати свою частину договору, що змусило князя Володимира вдатися до військового. Прагнучи забезпечити мир і спокій північним візантійським провінціях, імператор виконав умови договору, і шлюб Володимира з царівною Анною був укладений.
У 988 р великий київський князь Володимир хрестив населення Києва. З цього моменту християнство стало офіційно поширюватися по всій Русі. Не скрізь хрещення мирно: в Новгороді протистояння населення, вірного традиційної релігії, і християнської дружини вилилося в криваве протистояння. У Києві будується соборна Десятинна церква, на утримання якої князь виділив десяту частину своїх доходів. За правління князя Ярослава з'являється чернецтво. Грецьке духовенство принесло разом з новою релігією і нові поняття про права та обов'язки правителя і підданих, подання про правителя як про пастиря, відповідальному перед Богом за добробут підвладного йому народу. Представники церковної ієрархії з'явилися на перших порах природними союзниками князів. Особиста влада князів після хрещення Русі значно зміцніла.
Введення християнства було не тільки величезним культурно-історичною подією, але і найважливішим політичним актом, яка зміцнила культурне й ідейна єдність молодої держави. З прийняттям християнства на Русі поширилися грамотність, книжність, письмові закони, змінилися уявлення про світ, пом'якшилися звичаї людей.
|