ПРИВАТНІ Колекції антікваріату - як Збереження чи Втрата культурної спадщини України

Скачати 9.07 Kb.
Дата конвертації	28.12.2017
Розмір	9.07 Kb.
Тип	реферат

ПРИВАТНІ Колекції антікваріату - як Збереження

чи Втрата культурної спадщини України ПРИВАТНІ Колекції антікваріату - як Збереження

чи Втрата культурної спадщини України

Колекціонування - вид хобі Який існував у всі віки и у всех державах. Колекціонують все: марки, монети, живопис, археологію, ікони, кераміку, зброю. За останні роки в Україні збільшілося число колекціонерів. Мати вдома Антикварні РЕЧІ стало пристойно. Много людей купують Антикварні речі для того щоб просто вігідно вложити гроші. Та є люди, Які люблять свою Історію, заощаджують на всьому, щоб прідбаті в колекцію монети або лістівку якої немає, Колекціонері, Які збірають антикваріат сильно и чесно люблять свою Батьківщину, свою Історію

Образліво что у всех державах люди вільно, чи не ховаючісь, збірають предмети старовини, особливо холодну зброю, та в Нашій державі це заборонено. Аджея Завдяк "фанатикам" колекціонерам, які не Дивлячись на суворі закони дерло десятіліток Радянської влади, удалось Зберегти до наших днів відносно велику Кількість орденів, медалей и солдатських георгіївськіх хрестів дореволюційної России, а кож документів, фотографій та других речей.

Є кож Державні музеї, Які зберігають культурну спадщину країни: проводять виставки, за Певної суму демонструють свои надбання населенню.

Ось тут и вінікає питання: що доброго роблять колекціонері для Суспільства, Аджея їхні експонатів мало хто може Бачити, и яка Користь державі від приватних колекціонерів? Одні, особливо працівники музеїв, твердять что колекціонері просто знищують и розпродають історичні та декоративно-Прикладні витвором мистецтва. Що всі раритети вівозяться за кордон, а Самі колекціонері, лишь заробляють гроші. Самі ж колекціонері говорять, что именно смороду зберігають культурно-історічну спадщину держави, и Якби смороду малі более прав, то ще более корісті принесли бі суспільству.

Чи не будемо заперечуваті, антикваріат вівозять за кордон, це ми нерідко бачим по телебачення, іноді читаємо в прессе. Для незнаючіх людей ЦІ РЕЧІ - Дійсно раритети. Альо насправді, у більшості випадки, це сміття, Мотлох, як назівають колекціонері антікваріату. ЦІ РЕЧІ непотрібні музеям, тому что такими промовами у них Повністю заповнені фонди, такоже НЕ потрібні смороду и колекціонерам - бо НЕ являються великою цінністю. Справжні колекціонері антікваріату намагають з за кордону привезти РЕЧІ на Україну, через ті, що там їх более, и тому ціна дешевше чем у нас (в доказ цього можна привести аукціонні каталоги Європи). З такими перевезених вінікають проблеми на кордоні, даже Українському. Закон України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей" (Міністерство культури і мистецтв України ст. 21, 29, 35). Та стаття 44 Митного кодексу України. Хоча Такі РЕЧІ нужно пропускаті без перешкоду, Аджея яка різніця де будут знаходітіся ЦІ раритети, в музеї чи у приватного колекціонера, головне что смороду знаходітімуться в Україні.

Вже два роки Рівненський краєзнавчий музей запрошує на "Музейні гостини" колекціонерів з Рівненської міської громадської організації "Товариство колекціонерів" Антикваріат давнього міста ". Від цього всі лишь задоволені: і музей, и Глядачі, Які могут Побачити ті, чого немає в музеях, и колекціонері, Які зайвий раз зроблять Собі рекламу. Потім музей и колекціонері обмінюються подарунки; колекціонері, за Бажанов, своими промовами Аджея це для свого міста, музей грамотою, яка буде дуже приємна колекціонеру. Дуже радує, что в Рівному таке Взаєморозуміння между Державним музеєм и приватності колекціонерамі старожитностей. А ще добре, что в городе є таке товариство: Рівненська міська громадська організація "Товариство колекціонерів" Антикваріат давно міста "засновником и президентом которого є Литвинчук Олександр Дмитрович. Основна мета создания Товариства - є удовольствие та захист своих закону, СОЦІАЛЬНИХ, економічних, творчих, вікових, національно-культурних та других спільніх інтересів.

Для Досягнення поставленої мети Товариство в межах, визначених діючім законодавством України та своим Статутом, вбачає основне завдання у створені науково обгрунтованих, вісокохудожніх експозіцій та виставок різноманітніх культурних цінностей, что спріяє відродженню национальной та духовної культури, Формування високих естетичних смаків народу, задоволений культурних потреб и ОРГАНІЗАЦІЙ відпочинку населення. (Статут "Товариства колекціонерів" Антикваріат давно міста ". Пункт 2.1; 2.2).

І не тільки на "Музейні гостинах" в 2004 и 2005 роках проводили колекціонері свои виставки. Такоже смороду проходили на "Майдані Незалежності" в 2003, в Рівненському драматичному театрі в тому ж 2003. На "День міста" в 2004р. разом з антикварних магазинів "АКВАРІУС" У 2005 Товариство провести виставку запросив музей-заповідник "Козацькі могили".

Нажаль, на таких виставках люди не могут Побачити Колекції холодної оружия, Аджея відразу вінікає питання де взялася така колекція, Аджея купуваті и продавать холодну зброю в Україні заборонено законом, Який остался ще від колишня Радянського Союзу. На всех Європейськіх біржах (Антикварні ринкі) холодна зброя вільно продається, и непотрібно ее ніщіті (делать тупою), чи вібіваті якісь номери, непотрібно Ніякого офіційного Дозволу (у нас такого ще немає и невідомо коли буде)

Великі проблеми є и в самих пріміщеннях музеїв, особливо в районних центрах - смороду в аварійному стані (прикладом может буті Кременецький краєзнавчий музей в Тернопільській області). У фондах цього музею зберігається велика Кількість стародруків, Які убожіє через велику вологість, бо в музеї аварійна ситуация Із теплопостачання. Держава коштів на ремонт не віділяє вже років сім. Ось тут и можна Було б Зберегти Іще деякі книги, если продати їх Шляхом аукціону Приватним колекціонерам-букіністам, а на віручені кошти сделать ремонт. Та немає закону, Який дозволив би провести такий Захід и Міністерство Культури и Мистецтв України навряд чи дасть згоду. Ось тут и прігадується українська народна приказки "Що згори - ті НЕ зогніє, что зогніє - ті НЕ згори"

Щодо проведення антикварних аукціонів, то у Европе смороду проводяться у багатьох містах, а в Україні ж лишь годину від годині только в Киеве, и то ціни на таких заходах Високі и Нереальні. Такоже в Европе у багатьох містах існують Антикварні ринкі (біржа). У нас же Такі ринкі існують лишь в Києві и во Львове. Колекціонері Рівного Хотіли би таку біржу раз в місяць Проводити и в своєму місті, та немає місця для проведення такого заходу, а головне Дозволу на це відповідніх структур. Альо ж віручені кошти могли б іти до міського бюджету, на культурний розвиток міста. І много людей могли би приходити на ЦІ ринкі просто подивитись, бо на них действительно цікаво. Можливо Дехто захотів би Собі Щось прідбаті, Аджея це своє, рідне, це своя культура. Много хто з молоді вместо того, щоб сідіті в барі, начали бі Щось колекціонуваті, цікавітіся історією.

Ві скажете - "І знову всі цікаві РЕЧІ осядуть у приватних руках и мало хто и коли їх побачим" .Так, нажаль, Державні музеї НЕ ма ють змогі втрачають Такі кошти, и платіті за РЕЧІ, за Які может Заплатити приватний Колекціонер антікваріату.

Державні музеї, в Нашій державі, даже НЕ могут обмінятіся промовами Які існують в двох примірниках у фондах, и убожіє там .Адже у приватних колекціонерів є такоже "подвійні" речі, Які б зацікавілі б музей.

Щоб ПРИВАТНІ Колекції побачим люди, и з них булу Користь для Суспільства, нужно створюваті муніціпальні музеї на базі ціх колекцій. І, повірте, много колекціонерів на це погодяться. Потрібно лишь вірно Розробити закон, щоб держава узгоділа его з колекціонерамі. Такі музеї діють в Европе та в других розвинутих странах світу.

Ві скажете - "При чому тут Європа? Чому всегда Європа? Невже Неможливо придумат Щось своє?. А хіба Україна Це не Європа. І що поганого в тому, что людина цікавиться своєю історією, культурою, державою, мистецтвом. Аджея приватний Колекціонер знаходится ЦІ рідкісні РЕЧІ, купує їх за свой кошт, економлячі на своєму бюджеті, реставрує їх, и зберігає для майбутнього поколение. А це ж, загаль, и для держави в цілому. І нехай ЦІ РЕЧІ, можливо, побачать лишь его діти, та це Вірна запорука того, что з них вже не вирости погана людина. Аджея дитина віховуватіметься в пошані до свого рідного, до своих родителей, дідів, до своєї культури. А це такоже позитивно для України в цілому.

А если сделать так, як в Європейськіх странах, сделать ПРИВАТНІ музеї, то на скільки можна підняті культуру України в цілому.

Я бачив з Яким Захоплення діти на антикварних виставках роздівляються предмети старовини, як у них загоряються очі від цікавої історії того чи Іншого предмету. Аджея, створи Такі музеї, стане можливий прямо в них Проводити уроки "історії України", де педагогам зможуть допомагаті, за Бажанов, и Самі колекціонері. І тоді діти зрозуміють "Чіїх батьків ми діти", и не продадуть за кордон ікону своєї бабусі, або річ, яка в родіні, як пам'ять, передається Із поколение в поколение.