|
Миколаєва Л.С., к.і.н., доц. кафедри, історії та культурології НГМА
Пролеткульт - масова культурно-освітня організація з самого початку свого виникнення у вересні 1917 року поставила задачу: створити нову пролетарську культуру, використовуючи буржуазну культуру минулого, протиставляючи одну інший і поширюючи в масах пролетарську культуру, завдання розвитку пролетарської науки, посилення справді товариських відносин в пролетарської середовищі, розробку пролетарської філософії і підпорядкування мистецтва інтересам пролетаріату.
До жовтня 1917 більшовики вважали, що ця програма створить духовні передумови для політичної влади, яку ще потрібно було завоювати. Але так як революція змінила порядок поетапного розвитку, то тепер слід було, вже отримавши політичну владу, придбати і духовну - шляхом культурної революції. При цьому вважалося, що пролетаріату вдасться опанувати всією повнотою влади, якщо він розподілить її захоплення за трьома напрямками: партія бере політичну владу, профспілки - економічну. Пролеткульт - культурну. Вирішено було відмовитися від допомоги відсталого селянства, різко відрізняється від пролетаріату.
Допускалося "використовувати" "революційну" інтелігенцію, хоча згодом саме з неї вийшла більшість прихильників пролетарської культури. Незважаючи на розподіл функцій між партією, профспілками і Пролеткульту, не виникало навіть думки про те, що це конкуруючі організації, а саме потім це стало точкою спотикання між партією, профспілками і Пролеткульту. Мета у всіх трьох організацій була одна: затвердити панування пролетаріату у всіх значних суспільних сферах.
Пролеткульту сприяло те обставина, що А. Луначарський, який симпатизував йому, став Наркомом освіти. Від Наркомосу Пролеткульт отримував значну фінансову допомогу: на освітню турботу по ліквідації неписьменності, на збирання фольклору, організацію робочих клубів, літературних студій і так званих робочих університетів, на навчання пролетарських письменників і т.д.
Після 1918 року в відносинах між партією і Пролеткульту існувало три проблеми: 1) відносин Пролеткульту до успадкованої буржуазної культури, 2) створення нової пролетарської культури, 3) автономна Пролеткульта. Дві перші проблеми були пов'язані з ідеологією, третя - з політикою.
У так званої дискусії про спадкоємність слід ре-шити, чи може пролетарська культура створюватися планомірно, незалежно від всіх минулих культур, або вона виникає автоматично як надбудовне явище після завоювання влади пролетаріатом. В ході дискусії виявилося - одностайна думка, що буржуазне мистецтво не в змозі відобразити революційну боротьбу робітничого класу і виховати для будівництва нового життя ті верстви робітничого класу, які ще не збагнули сенсу революції. Бо, по-перше, твори буржуазного мистецтва висловлюють класову буржуазну ідеологію і чужий пролетаріату світ почуттів, а по-друге, вони надають на комуністів розкладницьке, а не творче вплив. Одночасно прийшли до висновку, що неможливо розвивати пролетарську культуру тільки своїми власними силами. Тому пролетаріату рекомендувалося критично осмислити все те, що в культурі минулого носило "друк загальнолюдського". Пролеткульт на перший план висував створення пролетарської культури самостійно класів. Як заявив В. Полянський, голова Ради Пролеткульту в липні 1918 р - це повинно було відбуватися "незалежно від тих організаційних форм, які наказували державними органами", поза всяких "декретів". Але тим самим ідеологічна проблема ставала політичної.
Основними пунктами розбіжностей були проблеми пролетарської культури і питання про залежність "від тих організаційних форм, які наказують державні органи". Цікаво, як далеко розійшлися думки з цих питань. Н.І. Бухарін, вельми позитивно ставився до створення пролетарської культури, розглядав Пролеткульт як несамостійну, допоміжну організацію, якій він бажав "великого успіху". В.І. Ленін не прийняв тези А. Богданова (керівника Пролеткульту до 1920 г), згідно з яким пролетарська культура повинна створюватися абсолютно незалежно від інших культур. Покровський ж - в то в той час заступник А. Луначарського в Наркомосі - суперечачи А. Луначарського - вважав непотрібною всю "культурно-творчу діяльність Пролеткульту". Він відводив Пролеткульту допоміжну роль в рамках тієї діяльності, яка була виключно прерогативою Наркомосу і була націлена на підвищення рівня освіти населення. Деякі йшли ще далі, оголошували всі пролетарські культурні установ непотрібними і вимагали їх розпуску, аргументуючи це тим, що питання освіти знаходяться в компетенції держави, а не Пролеткульта.
Вирішальною була позиція А. Луначарського в Наркомосі. В цілому він мав на думці, що слід "з найбільшим дове-риємо приймати такі молоді організації ж охороняти їх", а так-же поважати "право пролетаріату на самостійне створення власної культури, незалежної навіть від радянської держави". Тому А. Луначарський захищав Пролеткульт, як "абсолютно самостійну організацію". Питання про те, чи є Пролеткульт самостійною організацією, або існує поряд з тими, які контролює партія (якби цей принцип здійснився, він був би унікальним в період "диктатури пролетаріату"), вперше викликав розбіжності на 2-й конференції московських міських пролеткультівських організацій (20-25 березня 1919 г.), де П.І. Лебедєв-Полянський запропонував резолюцію, згідно з якою Пролеткульт оголошувався вільної творчої організацією. Вона не пройшла. Тоді на голосування була висунута друга резолюція, де пропонувалося Пролеткульту злитися з відділом освіти дорослого населення в Наркомосі. Так як і друга резолюція була відхилена, представники цього відділу звернулися за допомогою до місцевого міський комітет партії. Виконавча комісія московського комітету партії визнала це злиття несвоєчасним (15 квітня 1919 г.). Розбіжності поглиблювалися тим, що в останніх публічних виступах політичних діячів і в різних резолюціях тривало протистояння поглядів на становище Пролеткульту в державі. 6 травня 1919 року на Першому Всеросійському з'їзді представників позашкільної освіти після оголошення там мови В.І. Леніна, де вказувалося, що не слід віддавати ніяких паралельних організацій, було прийнято резолюцію, в якій підкреслювалося, що робота Пролеткульту є частиною діяльності Наркомосу, і координацію між ними повинен здійснювати відділ позашкільного навчання. Потім, після резолюції ЦК РКП (б) 1. грудня 1920 г. "Про Пролеткульту" ця творча, самодіяльна організація була підпорядкована контролю партійних і державним-них органів. Творчі самодіяльні організації, який був Пролеткульт, виявилися зайвою ланкою в формується тотали-тарної системі, були розпушені в 1932 році і замінені Спілками художників, письменників, зручними організаціями для проведення в культурі партійних рішень. Культура все більше підпорядковується по-літики, стає рупором партійних вказівок.
|