Реформи Столипіна і аналіз причин їх краху

23

Ме-ж-ду тим ис-то-ри-че-ський досвід пред-став-ля-ет з-бій не-ис-чер-паї-мий ис точ-ник цін-ней-шей ін-фор-ма ції: кон-крет-но ис-то-ри-че-ських при-ме-рів. Ес-ли мова йде про ре-фор-ма-тор-ської дея тель але сті, то мож-но з уве-рен-но-стю ска-мовити, що на ос-но-ве цих при-ме -ров мож-но в ка-кой то ме-ре при-бли-зить-ся до по-ні-ма-ня ре-форм со-ча-мен-них, а в оп-ре-де-льон-них слу-ча-ях і пред-ска-мовити, спрог-но-зи-ро-вать прин-ци-пі-аль-ні на-прав-ле-ня їх раз-ві-ку в бу-ду-щем. Тут розумі-ст-но до-ба-вить, що, до со-жа-ле-нию, цін-ний ис-то-ри-че-ський досвід іно-гда ос-та-ет-ся НЕ-вос- тре-бо-ван-ним: ми сно-ва і сно-ва по-дру-ря-му ошиб-ки про-йшло-го, що-б на-ши по-том-ки в свою оче-гу і в своє вре-мя за-б-ли про ошиб-ках на-ших. Хо-чет-ся ве-рить, що мак-си-маль-но ис-поль-зо-вать досвід пре-ди-ду-щих по-ко-ле-ний все-та-ки мож-ли-во.

Те-ма реформ в російській історії ретельно і ґрунтовно ис-сле-до-ва-на нау-кою, при-ніж осо-бен-но мно-го пуб-лі-ка-цій б-ло зро-ла-но за по-слід-ня 10 років. Природно, що ін-ті-рес до ре-фор-ма-то-рам про-йшло-го регулярно виявляється в свя-зи з не-уда-ча-ми ре-фор-ма-то-рів з-вре- мен-но-сті, постійно виникають і аналізуються різні історичні паралелі.

Дана робота присвячена огляду та аналізу так званих «столипінських реформ». Найбільшу увагу приділено аграрної реформи П. А. Сто-ли-пі-ну, що вважає автор справедливим, т. К., По суті, імен-но аг-Рар-ва ре-фор-ма рас-по-ло-же -на в са-мом цін-тре про-грам-ми сто-ли-пін-ських пре-про-ра-зо-ва-ний, яв-ля-ет-ся ос-нов-ної її со-став- ної ча-стю. У пе-ча-ти годину-то мож-но зустрів тіть сло-во-со-че-та-ня "сто-ли-пін-ська ре-фор-ма", під ко-то-рій мається на увазі лише аг -рар-ва ре-фор-ма. Однак, так як при розгляді столипінських реформ ми все ж име-ем де-ло з про-грам-мій, т. Е. Сво-його ро-да упо-ря-до-чен-ної сис-те-мій, то со-вер-шен-але не-про-хо-ді-мо рас-смот реть аг-Рар-ву ре-фор-му в її НЕ-раз-рив-ної свя-зи з не-ко-то- ри-ми дру-ги-ми на-прав-ле-ня-ми ре-фор-ми-ро-ва-ня, а так-же з про-бле-ма-ми які, так чи іна-че име- ють до неї від-но-ху: до при-ме-ру, по-прос про со-від-но-ше-ванні ре-фор-ми і Ду-ми.

Слід ска-мовити НЕ-як-ко слів про прин-ци-пах, покладених в основу даної роботи. Пер-вий прин-цип - зв'язок з со-ча-мен-но-стю. Ні-ко-то-які про-бле-ми, рас-смот-рен-ні в ре-фе-ра-ті, име-ют свої пря-мі ана ло гі в на-стоячи-щем. Вів-рій - ис-поль-зо-ва-ня іс-то-ри-че-ських па-ра-ле-лей ре-фор-ми 1906, до при-ме-ру, ре-фор-ми 1861 року, а так-же їх крат-кая срав-ні-тель-ва ха-рак-те-ри-сти-ка. Це зроблено в спробі рас-смот реть про-бле-му, чи не ви-ри-вая її з ис-то-ри чого ско-го кон-тек-ста, а в тес-ної свя-зи з ним .

У даній роботі не приділяється уваги самої особистості П.А. Столипіна і фактами його біографії, оскільки вони самі по собі можуть служити темою для окремого дослідження.

Робота написана максимально простою мовою, щоб уникнути непотрібних ускладнень і з метою максимального спрощення сприйняття інформації.

1.1. Ідеї, покладені в основу аграрної ре-фор-ми

Загальновідомо, що у гла-ву уг-ла сво-їх пре-про-ра-зо-ва-ний Сто-ли-пін ста-вив через ме-ні-ня в сфе-рі еко-но-мі-ки . Пре-мьер був переконатися-ж-ден, і його ви-сту-п-ле-ня сві-де-тель-ст-ву-ють про це, що на-чи-нать НЕ-про-хо-ді-мо з аг-Рар-ної ре-фор-ми. І сам Сто-ли-пін, і його оп-по-нен-ти під-чер-ки-ва-ли глав-ву за-да-чи ре-фор-ми ство-дати бо-га-тое кре-сть -ян-ст-во, про-ник-ну-те иде-їй соб-ст-вен-но-сті і по-то-му не ну-ж-даю-ний-ся в ре-во-лю-ції , ви сту-паю-ний як опо-ра пра-ви-тель-ст-ву. Тут чет-ко про-сту-па-ють по-лі-ти-че-ські з-об-ра-же-ня аг-Рар-ної ре-фор-ми: без кре-сть-ян-ст-ва ні-ка-кая ре-во-лю-ція в Рос-ці б-ла не-мож-ли-во на. 5 де-каб-ря 1908 го-да в ре-чи про "зе-мель-ном за-ко-но-про-ек-ті і зем-ле-уст-рій-ст-ве кре-сть-ян" Сто-ли-пін ут-вер-чекав, що "на-настільки-ко ну-дружин для пе-ре-уст-рій-ст-ва на-ше-го цар-ст-ва, пе-ре-уст- рій-ст-ва його на креп-ких мо-нар-хі-че-ських ус-то-ях, креп-кий лич-ний соб-ст-вен-ник, на-настільки-ко він яв-ля-ет -ся пре-гра-дою для раз-ві-ку ре-во-лю-ци-он-но-го дві-же-ня, вид-но з тру-дів по-слід-ні-го с'ез-да з -ціа-ли-стов ре-во-лю-цио-ні-рів, бувши-ше-го в Лон-до-ні в сен-тяб-ре на-стоячи-ще-го го-да ... ось те , що він по-ста-но-вил: пра-ви-тель-ст-во, по-да-вив по-пит-ку від-кри-то-р про вос-ста-ня і за-хва-та зе-мель в де-рев-ні, по-ста-ви-ло се-бе це-ллю рас-пи-лити кре-сть-ян ст у уси -льон-ним на-са-ж-де-ні-му лич-ної ча-ст-ної соб-ст-вен-но-сті або ху-тор-ським хо-зяй-ст-вом. Вся-кий вус-Пех пра-ви-тель-ст-ва в цьому на-прав-ле-ванні на-но-сит серь-ез-ний збиток де-лу ре-во-лю-ції ".

Кро-ме по-лі-ти-че-ських уст-рем-ле-ний, в за-кон 9 но-яб-ря 1906 пра-ви-тель ст у за-ло-жи-ло і еко- но-мі-че-ський сенс. Сто-ли-пін ут-вер-чекав в ре-чи пе-ред Го-жа-ст-вен-ним Со-ве-том 15 мар-та 1910 що "... імен-но цим за- ко-ном за-ло-дружин фун-да-мент, ос-но-ва-ня но-во-го со-ци-аль-но еко-но-мі-чого ско го кре-сть-ян ско-го ладу ". Еко-но-мі-че-ські ас-пек-ти ре-форм ос-но-ви-ва-лись на те, що без нор-маль-но-го аг-Рар-но-го фун-да-мен -та, без про-коль-таю-ще-го сель-ско-го хо-зяй-ст-ва, без ви-пле-скі-ва-ня з се-ла на ри-нок тру-да мил-ліо -Новий бувши-ших кре-сть-ян, де-ше-вої пра-цю-чий сі-ли, про-мис-льон-ність Рос-ці бу-дет про-ре-че-на на чах-білу життя при по-сто-ян-ної "під-корм-ке" в ві-де ка-зен-них за-ка-зов.

Дей-ст-ві-тель-но, з-глас-но кон-ціп-ції Сто-ли-пі-ну, мо-дер-ні-за-ція стра-ни тре-бо-ва-ла НЕ-як -ких ус-ло-вий. Пер-ше - зро-лать кре-сть-ян пів-но-вла-ст-ни-ми соб-ст-вен-ні-ка-ми, що-б "креп-кі і силь-ні", ос по-бо-дів-шись від опе-ки про щі ни, міг-ли обой-ти "убо-тьох і пья-них". Вів-рої - до-бити-ся усі-льон-но-го рос-та про-мис-льон-но-сті, під-кре-п-льон-но-го раз-ві-ти третьому внут-рен -не-го рин-ка.

Аг-Рар-ва ре-фор-ма вклю-ча-ла в се-бе ряд взаємо-мо-свя-зан-вих-блем. Упор був зроблений не на про-щі-ну, а на оди-но-лич-но-го соб-ст-вен-ні-ка. Ні-со-мнен-но, це був пів-ний раз-рив з идео-ло-гі-їй ре-фор-ми 1861 го-да, ко-ли упор був зро-лан імен-но на кре-сть- ян-ську про щі ну як на глав-ву опо-ру, ба-зу са-мо-дер-жа-вия і, со-від-вет-ст-вен-но, го-жа-ст Відень-но-сті в це-лом.

Раз-ру-ше-нию кре-сть-ян-ської про щі ни спо-соб-ст-во-вал не тіль-ко указ від 9 но-яб-ря 1906 го-да, а й дру-Гії за-ко-ни 1909-1911 рр., пре-ду-гля-ри-ваю щие рос-пуск про щі ни і мож-ли-ність його про-ве-де-ня ре-ше-ні- ням про-сто-го біль-шин-ст-ва, а не 2/3, як це б-ло рань-ше. Як і сле при-ня-ку вка-за 9 но-яб-ря Го-жа-ст-вен-ної Ду-мій він по-сту-пив на про-су-ж-де-ня Го-су -дар-ст-вен-но-го со-ве-та і так-же був при-нят, по-сле че-го став име-но-вать-ся за-ко-ном 14 ію-ня 1910 го- да. У цій гла-ве ми не мо-жем рас-смот реть со-дер-жа-ня цих двох за-ко-нів тут розумі-ст-но з-ло-жити їх сущ-ність, ос-нов-ні чер-ти. За сво-йому еко-но-мі-чого ско го со-дер-жа-нию це б-ли, без-ус-лов-но, чи-бе-раль-ні бур-жу-аз-ні за ко-ни, спо-соб-ст-ву-щие раз-ві-тію ка-пі-та-ліз-ма в де-рев-ні та, сле-до-ва-тель-но, про-грес- сив-ні. Раз-ні ис-сле-до-ва-ті-ли да-ють-лич-ву сущ-но-ст-ву ха-рак-те-ри-сти-ку цих за-ко-нів.

Так, со-глас-но кон-ціп-ції А. Я. Ав-ре-ха, за-кон "забезпе-пе-чи-вал про-прогрес по худ-ше-му, прус-ско-му про- раз-цу, то-гда як ре-во-лю-ци-он-ний шлях від-кри-вал "зе-ле-ву ули-цу" "аме-ри-кан-ско-му", фер-мер -ско-му пу-ти, мак-си-маль-но еф-ФЕК-тив-но-му і б-ст-ро-му, в рам-ках бур-жу-аз-но-го про-ще- ст-ва ".

Г. Як пов рас-гля-ри-ва-ет сущ-ність сто-ли-пін-ської аг-Рар-ної ре-фор-ми і, сле-до-ва-тель-но, сущ-ність її ос-нов-них нор-ма-тив-них актів-тов, по іно-му. Ось хід його рас-су-ж-де-ний.

Ще Ле-нин вва-тал, що ре-фор-ма Сто-ли-пі-на - прус-ський шлях раз-ві-ку ка-пі-та-ліз-ма, що не-що, ви-рік-ве по-ме-щі-кам. Але ж опо-ра прус-ско-го пу-ти - юн-ке-ра, по-ме-щі-чиї хо-зяй-ст-ва; CТО-ли-пін ж ис-кал опо-ру сере-ді бо-га-то-го кре-сть-ян-ст-ва. Ле-нин до-пус-тил ту ж ошиб-ку, що і Чер-ни-шев-ський, ко-то-рий вва-тал ре-фор-му 1 861 го-да по-ме-щічь-їй. На са-мом де-ле, все кон-крет-ре-ше-ня ре-фор-ми тисячу вісімсот шістьдесят-один го-да від-ве-ча-ли в пер-шою чер-гу ін-те-ре-сам зі -хра-ні-ня ца-ря і його бю-ро-кра-ні. І Сто-ли-пін то-же ду-малий про со-збе-ні-ванні бю-ро-кра-ні в ши-ро-ком смислі-ле сло-ва, про со-збе-ні-ванні рос- сій-ско-го го-жа-ст-ва. У 1861 го-ду з цієї це-ллю від-верг-ли і по-ме-щі-чий ва-ри-ант ре-фор-ми (ос-по-бо-дить кре-сть-ян без зем-ли ), і кре-сть-ян-ський ва-ри-ант (ос-по-бо-дить, від-давши кре-сть-я-нам всю зем-лю). Ви-бра-ли об-щин-ний ва-ри-ант ос-по-бо-ж-де-ня. Імен-но він по-зво-лив з-збе-нить го-жа-ст-вен-ву ма-ши-ну Рос-ці та Рос-сій-ську їм-пе-рію. Уже то-гда ста-ло яс-но, що ца-ря біль-ше ін-те-ре-су-ет рос-сій-ське го-жа-ст-во, ніж по-ме-щі-ки . Сто-ли-пін то-же ис-кал шлях збереження, пре-жде все-го рос-сій-ско-го го-жа-ст-во, ко-то-рої він ото-жде-ст -По-вав з пра-ви-тель-ст-вом і ца-рем. Фактично, Сто-ли-пін був бли-таки не до юн-кер-ско-му, а до аме-ри-кан-ско-му пу-ти. У США Лін-Кольн від-крив до-ро-гу на за-пад усім, же-лав-шим стати фер-ме-ра-ми. Поч-ти той же пи-тал-ся зро-лать Сто-ли-пін, толь-ко до-ро-гу він від-крив на Вос-ток. За су ще ст-ву він пи-тал-ся з-оди-нить аме-ри-кан-ський шлях раз-ві-ку еко-но-мі-ки ка-пі-та-ліз-ма з зі -хра-ні-ні-му ап-па-ра-та бю-ро-кра-ні са-мо-дер-жа-вия.

1.2. Практичне со-дер-жа-ня аграрної ре-фор-ми

Кон-крет-ні ме-ри проведення в життя аг-Рар-ної ре-фор-ми Сто-ли-пі-на досконально з-вест-ни. З-глас-но 1-й ста-тє за-ко-на 14 ію-ня 1910 го-да "ка-ж-дий до-мо-хо-зя-ін, вла-Маю-щий на-дель-ної зем-лею на про-нок-ном пра-ве, мо-же під вся-кое ча-ма тре-бо-вать ук-ре-п-ле-ня за со-бій в лич-ву соб-ст-вен ність, при-чи-таю-щей-ся йому годину-ти з оз-на-чен-ної зем-лі ". Бо-леї то-го, за-кон раз-ре-шив йому ос-та-вить за со-бій через лиш-ки, ес-ли він за них за-пла-тит про щі не по бо- леї низ-кою ви-куп-ної це-ні 1861 на тре-бо-ва-ню ви-де-лив-ших-ся, про щі на б-ла зо-за-на ви-де- лити їм вза-мен че-резпо-ло-сих зе-мель від-дель-ний когось пакт-ний навчаючи-стік від-руб. До-пол-ні-ні-му до за-ко-ну 14 ію-ня 1910 го-да був при-ня-тий обеі-ми па-ла-та-ми 29 травня 1911 го-да за-кон про зем -ле-уст-рій-ст-ве. У со-від-вет-ст-вії з ним, для про-ве-де-ня зем-ле-уст-рій-ст-ва які тре-бо-ва-лось пред-ва-ри-тель-но го ук-ре-п-ле-ня зем-ли за дво-ро-хо-зяе-ва-ми. Се-ле-ня, де б-ли про-ве-де-ни зем-ле-уст-рої-тель-ро-бо-ти, ав-то-ма-ти-че-скі об'єк-яв-ля -лісь пе-ре-шед-ши-ми до на-слід-ст-вен-но під-злодій-но-му вла-де-нию. Зем-ле-уст-рої-тель-ні ко-міс-ці б-ли на-де-ле-ни ши-ро-ки-ми пів-но-мо-чия-ми, ко-то-які вони пус -ка-ли в хід, що-б на-са-дить як мож-но біль-ше ху-то-рів і від-ру-бов.

Важ-ним ін-ст-ру-мен-том раз-ру-ше-ня про-щі-ни і на-са-ж-де-ня крейда-кою ча-ст-ної соб-ст-вен-но сті був кре-дит-ний банк. Як і середовищ-ст-вом НЕ-го го-жа-ст-во по-мо-га-ло мно-гим кре-сть-ян-ським сім-ям в при-про-ре-ті-ванні зе -мель. Банк про-да-вал в кре-дит зем-ли, ську-п-льон-ро-неї у по-ме-щі-ков, або при-над-ле-жа-щие го-жа-ст -ву. При цьому кре-дит для оди-но-лич-но-го хо-зяй-ст-ва був удвічі ні-же, чим по кре-ді-там про-щі-ні. Ме-ж-ду 1905 і 1914 рр. в ру-ки кре-сть-ян пе-ре-йшли та-ким пу-тем 9,5 млн. га зем-ли. Необхідно, однак за-ме-тить, що ус-ло-вия про-даж б-ли до-воль-но ж-ст-ки-ми за про-сроч-ку пла-ті-жей зем-ля у по- куп-щі-ка від-бі-ра-лась і воз-вра-ща-лась в бан-ков-ський фонд для но-вої про-да-жи. За сві-де-тель-ст-ву Н. Вер-та, ця по-лі-ти-ка б-ла весь-ма ра-зум-ної в від-но-ше-ванні най-бо-леї ра- бо щось-спо-соб-ной годину-ти кре-сть-ян, вона по-міг-ла їм, але не міг-ла ре-шити аг-Рар-ний по-прос в це-лом (кре-сть -я-ні бід-ня-ки не міг-ли при-про-ре-сти зем-ли). Бо-леї то-го, ви-де-ле-ня в від-дель-ве хо-зяй ст у звичайні-але не так-ва-ло навчаючи-ст-ки, дос-та-точ-ні для еф-ФЕК-тив-ро-бо-ти і так-же кре-ді-ти де-ла су ще ст вен але не ме-ня-ли, і Сто-ли-пін взяв курс на пе -ре-се-ле-ня кре-сть-ян на сво-бод-ні го-жа-ст-вен-ні зем-ли. Як на мене-нию Н. Ей-дель-ма-на мас-со-ше пе-ре-се-ле-ня б-ло ор-га-ні-зо-ва-но для то-го, що-б, нема на-де-ляя кре-сть-ян по-ме-щічь-їй зем-лей (ра-ди-ка-лизм), обо-га-тить од-них кре-сть-ян за рахунок дру-гих, рас-пус-тив про щі ну і про-ліг-чив пе-ре-хід то-го, що при-над-ле-жа-ло бід-ня-кам в соб-ст-вен-ність за- жи точ-них му-жи-ков. Ос-тав-ших-ся без зем-ли, дол-дружин був в пер-шу чергу при-няти го-род, а у дру-гу ок-раї-ни, ку-да ор-га-ні-зу- ет-ся пе-ре-се-ле-ня. З цієї точ-ки зо-ня Сто-ли-пін ста-ра-ся дос-тічь когось про-мис-са про ще ст вен них сил, що-б, з од-но-ро ни, не обмежить-лять за-кон-них прав по-ме-щі-ков на зем-лю, а з дру-гой забезпе-пе-чить зем-лей най-бо-леї ство-на-тель-ву частина кре-сть-ян-ст-ва, як перед-по-ла-га-лось, опо-ру са-мо-дер-жа-вия.

Пе-ред тим як про-дол-жити ис-сле-до-ва-ня пе-ре-се-лен-че-ської по-лі-ти-ки П.А. Сто-ли-пі-на, що не-про-хо-ді-мо про-вага-ти короткий ана-ліз вельми цікавою в світлі даної теми і, безперечно, за-слу-жи-ваю-щей вни-ма -ня ста-тьі кан-ді-да-та вико-то-ри-че-ських на-ук В. Пан-ті-ше-ва "Сі-бір-ська Одис-сіючи сто-ли-пі-на" .

У кон-це ав-гу-ста, на-ча-ле сен-тяб-ря 1910 го-да П. Сто-ли-пін і глав-но-управ-ляю-щий зем-ле-уст-рій-ст -вом і зем-ле-де-лі-му А. Кри-по-ше-ін з-вер-ши-ли по-езд-ку по Сі-бі-ри. За вікон-ча-нию де-ле-га-ції був со-ставши-льон від-чет, з ура-те ко-то-ро-го Сто-ли-пін і Кри-по-ше-ін ви-дві -ну-ли кому-плекс-ву про-грам-му при-ва-ти-за-ції си-бір-ської зем-ли. У ко-рот-кий термін був раз-пра-цю-тан па-кет за-ко-но-про-ек-тов і по-ста-нов-ле-ний, на-прав-лен-них на вве- де-ня ча-ст-ної соб-ст-вен-но-сті на зем-лю в Сі-бі-ри. Уже в но-яб-ре 1910 го-да Глав-ве управ-ле-ня зем-ле-уст-рій-ст-ва і зем-ле-де-лія на-пра-ви-ло в Го-су дар-ст-вен-ву ду-му глав-ней-ший з тих до-ку-мен-тів "по-ло-же-ня про по-зе-мель-ном уст-рій-ст-ве кре-сть -ян і іно-род-ців на ка-зен-них зем-лях сі-бір-ських гу-бер-ний і про-лас-тей ". Суть його б-ла весь-ма ре-ши-тель-на: без вся-ко-го ви-ку-па пре-дос-та-вити зем-лю сі-бір-ським сель-ським оби-ва-ті -лям в соб-ст-вен-ність.

Про-ве-де-ня за-ко-но-про-ек-ту в життя зустрів ти-лось з не-ма-ли-ми працю-но-стя-ми:

По-перше, зем-ле-уст-рої-тель-ро-бо-ти в Сі-бі-ри нема за-вер-ши-лись (через не-хват-ки го-жа-ст Відень-них зем-ле-ме-рів), а по-друге, не вис-та-ло засобів.

Як ще од-ну при-чи-ну, мож-но ви-де-лити па-ра-док-саль-ву, на пер-вий погляд, про-бле-му, ко-то-раю, як по- ка-за-ла іс-то-рія, име-ла дуже важ-ні по-слід-ст-вия для всієї Ріс-сій-ської їм-пе-рії в це-лом: Сі-бірь, бу-ду чи "стра-ної кре-сть-ян-ської" за пра-ші пар-тії на ви-бо-рах в го-жа-ст-вен-ву ду-му не го-ло-со-ва- ла (!). З-ставши сі-бір-ських де-пу-та-тов була попередня-ставши-льон ис-лю-чи-тель-но оп-по-зи-ци-он-ни-ми то-гдаш-ні-му по-лі-ти чого ско-му ре-жи-му пар-ку-ми і ока-зал біль-шОЕ впливав-ня на ха-рак-тер об-су-ж-де-ня за-ко- но-про-ек-ту про зем-ле-уст-рій-ст-ве кре-сть-ян Сі-бі-ри.

Отже, ви-ше-вка-зан-ний про-ект про зем-ле-уст-рій-ст-ве ока-зал-ся сі-бір-ським де-пу-та-там не по ду-ше: вони мо-ті-ві-ро-ва-ли це тим, що "сі-бір-ські ста-ро-жи-ли, жи-вя сво-го жит-нью, ні-ка-ко-го зем-ле уст-рій-ст-ва не про-стяти ". Об-су-ж-де-ня за-ко-но-про-ек-ту за-тя-ну-лось без-ре-зуль-тат-но аж до пре-кра-ще-ня дея тель але -сті IV Го-жа-ст-вен-ної ду-ми. Прав-да, до смер-ти Сто-ли-пі-на пра-цю-та йшла срав-ні-тель-но спо-ро, але по-тому, як з-вест-но, по-сле смер-ти пре-мье-ра, за-ко-но-про-ект ли-шив-ся глав-ної сво-їй за-вод-ний пру-жи-ни та пра-цю-та за-тя-ну-лась.

Од-на-ко, ще в 1908 р пра-ви-тель-ст-во при сту-пі-ло до раз-ме-жі-ва-ню на-де-лов кре-сть-ян-ських про -щін в Сі-бі-ри. Ін-ті-рес-но від-ме-тить один цир-ку-ляр, від-прав-лен-ний пре-мьер мі-ні-ст-ром си-бір-ським гу-бер-на-то-рам : "не до-пус-кая ка-кі чи-бо насильства над по-лею са-мих ста-ро-жи-лов або но-во-се-лов, со-дей-ст-во-вать то-му , що-б сель-ські про ще ст-ва з про-нок-ним зем-ле-поль-зо-ва-ні-ем пе-ре-йшли до вла-де-нию лич-но-му " . Ме-ст-ним чи-нов-ні-кам в бе-се-дах з на-се-ле-ні-ням ре-ко-мен-до-ва-лось про-яв-лять слу-жеб-ний такт і бла-го-ж-ла-тель-ву на-стій-чи-с. Безсумнівно, в цьому пред-пі-са-ванні від-ра-зи-лись но-ші під-хо-ди в по-пит-ках пра-ви-тель-ст-ва про-вага-ти фер-ме ри-за-цію Рос-ці. Адже в цен-траль-них про-лас-тях на-сі-лиє при ство-да-ванні ху-то-рів і від-ру-бов б-ло зви-ної прак-ти-кою.

У Єв-ро-пей-ської Рос-ці по-пит-ки ви-де-лити-ся на ху-то-ра і від-ру-ба зви-но ви-зи-ва-ли со-про-тив -ле-ня се-ред-НЯЦ-кою годину-ти де-рев-ні (мно-Гії кре-сть-я-ні пси-хо-ло-гі чого ски не міг-ли ос-під-бо -діти-ся від про-нок-но-го ук-ла-да жит-ні). У Сі-бі-ри ж про щі на б-ла за-мет-но сла-бей, і кре-сть-я-ні полювань-но йшли на від-де-ле-ня. Імен-но від-но-си-тель-на не-зо-лость сі-бір-ської об-щі-ни у мно-гом де-ла-ла ко-рен-но-го де-ре-вен-ско -го му-жи-ка, що не го-во-ря вже про пе-ре-се-лен-цах, на-деж-ним сто-рон-ні-кому сто-ли-пін-ських пре-про-ра -ЗО-ва-ний.

Отже, вер-ньому-ся до про-бле-ме пе-ре-се-лен-че-ської по-лі-ти-ки. В за-да-чу пе-ре-се-лен чого ско-го управ-ле-ня, як це вже б-ло ска-за-но, вхо-ді-ло раз-ре-ху на -сущ-но-го по-про-са пе-ре-на-се-лен-но-сті цін-траль-них гу-бер-ний Рос-ці. Ос-нов-ни-ми рай-вона-ми пе-ре-се-ле-ня б-ли Сі-бірь, Серед-ня Азія, Даль-ний Вос-ток і Се-вер-ний Кав-каз. Пра-ви-тель-ст-во вся-че-скі по-ощ-ря-ло за-се-ле-ня дан-них ре-гио-нів: б-ли уст-ра-ні-ни все пре- п'ят-ст-вия і ство-дан серь-ез-ний сти-мул для пе-ре-се-ле-ня в ос-ваї-ває-мі рай-они стра-ни. Кре-ді-ти, від-пус-кає-мі пе-ре-се-лен-цям, збіль-ли-чи-лись в че-ти-ре рази по срав-ні-нию з пе-ріо-будинок 1900 1904 рр. Про-езд був біс-плат-ним, спе-ци-аль-ні по кон-ст-рук-ції, "сто-ли-пін-ські" ва-го-ни, по-зво-ля-ли вез- ти з со-бій худобу і иму ще ст-во.

1.3. Ме-то-ди проведення аграрної ре-фор-ми

До Сто-ли-пі-на пра-ви-тель ст у той-же ста-ра-лось по-мо-гать бо-га-тим кре-сть-я-нам, дос-та-точ-но допом-нить пільг-ні кре-ді-ти кре-сть-ян-ско-го бан-ка. За-ме-тім, що Сто-ли-пін, на-про-тив, від-по-діл гла-вен-ст-ву-щую роль в де-ле го-жа-ст-вен-но го по-ощ-ре-продукти не можуть кре-ді-там (тобто де-неж-ним середовищ-ст-вам), а го-во-ря со-ча-мен-ним язи-ком, ве- ще ст вен-ним ри-ча-гам. Дей-ст-ві-тель-но, день-ги кре-сть-я-нин міг по-про-сту про-пити, стати жерт-вой дель-цов, фі-нан-со-вих по-ро-тил і чи-нов-ні-ков. Імен-но по-це-му Сто-ли-пін ста-ра-ся реа-лі-зо-вать по-міць в на-ту-раль-ном ві-де. У пер-вих, пу-тем ство-да-ня раз-ві-тій ін-фра-струк-ту-ри: в зо-нах пе-ре-се-ле-ня пра-ви-тель ст у будів-ло ж-лез-ні до-ро-ги, по-до-збе-ні-ли-ща, ко-лод-ці, шко-ли. Так, до при-ме-ру, толь-ко ме-ді-цин-ських пунк-тів би-ло від-кри-то око-ло 500.

Кре-сть-я-нин так-же по-лу-чал по-міць в ві-де се-мян, ско-та, ін-вен-та-ря, все це мож-но б-ло ис-поль зо-вать толь-ко в хо-зяй-ст-ве: про-дати все це в Сі-бі-ри б-ло НЕ-ко-му. У зв-ке "го-жа-ст-во кре-сть-я-нин" ис-лю-чал-ся пе-ре-куп-щик тор-го-вець.

Го-во-ря про ме-то-дах про-ве-де-ня ре-фор-ми нель-зя немає від-ме-тить, що вони опи-ра-лись на на-жим ап-па-ра- та, чи-нов-ні-ков, по-лі-ції. (Адже це б-ла ре-во-лю-ція свер-ху!). Ми вже упо-ми-на-ли, ре-фор-ма реа-лі-зо-ва-лась в то вре-мя, ко-ли в стра-ні ца-ри-ла об-ста-нов-ка рас -стре-лов, ви-се-осіб, пря-мо-го на-сі-лія вла-стей. Пре-ступ-ник він і є пре-ступ-ник, але те, що са-ма влада з по-мо-гою військово-польового су-да, в со-ставши ко-то-ро-го Сто-ли- пін за-пре-тил вклю-чати юри-стов, рас-стре-ли-ва-ет сво-їх гра-ж-дан, це б-ло НЕ-ві-дан-но. За пе-ри-од з 1905 до 1909 го-да чис-ло ка-нен-них ре-во-лю-цио-ні-рів без пе-ви-ша-ло 2,4 тис. Че-ло-вік (срав-ні-ті з 2,7 тис. уби-тих перед-ста-ви-ті-лей вла-сти), але це на-нес-ло ог-ром-ний мо-раль-ний удар по вла- ня. Сто-ли-пін ство-дав пре-це-дент: пра-під вла-сти ка-рать без об'єк-яс-ні-ний.

Сто-ли-пін ут-вер-дил і пра-під вла-сти вме-ши-вать-ся в су-гу-бо еко-но-мі-че-ські від-но-ше-ня. Пра-во го-жа-ст-ва на на-сі-лиє в еко-но-мі-ке впер-ші про-де-мон-ст-ри-ро-ва-но в про-ще-ріс -сій-ському мас-шта-бе імен-но Сто-ли-пі-ним в хо-де його ре-форм.

1.4. Підсумки і наслідки аграрної реформи

Громада встояла в зіткненні з приватною земельною власністю, а після Лютневої революції 1917 року перейшла в рішучий наступ. Тепер боротьба за землю знову знаходила вихід у підпалах садиб і вбивствах поміщиків, які відбувалися з ще більшою жорстокістю, ніж в 1905 році. "Тоді не довели справу до кінця, зупинилися на півдорозі? - міркували селяни. - Ну вже тепер не зупинимося і знищимо всіх поміщиків під корінь. "

Підсумки столипінської аграрної реформи виражаються в наступних цифрах. К1 січня 1916 р з громади в чересполосное зміцнення вийшло 2 млн. Домохазяїнів. Їм належало 14,1 млн. Дес. землі. 469 тис. Домохазяїнів, що жили в беспередельних громадах, отримали посвідчувальні акти на 2,8 млн.дес. 1,3 млн. Домохазяїнів перейшли до хутірського і висівкового володінню (12,7 млн. Дес.). Крім того, на банківських землях утворилося 280 тис. Хутірських і відрубних господарств - це особливий рахунок. Але й інші наведені вище цифри не можна механічно складати, оскільки деякі домохазяїни, зміцнивши наділи, виходили потім на хутори й села, а інші йшли на них відразу, без чересполосного зміцнення. За приблизними підрахунками, всього з общини вийшло близько 3 млн. Домохазяїнів, що становить трохи менше третини загальної їх чисельності в тих губерніях, де проводилася реформа. Втім, як зазначалося, деякі з виделенцев фактично давно вже закинули землеробство. З общинного обігу було вилучено 22% земель. Близько половини їх пішло на продаж. Якась частина повернулася в общинний котел.

За 11 років столипінської земельної реформи з общини вийшло 26% селян. 85% селянських земель залишилося за громадою. В кінцевому підсумку владі не вдалося ні зруйнувати общину, ні створити стійкий і досить масовий шар селян-власників. Так що можна творити про загальну невдачу столипінської аграрної реформи.

Разом з тим відомо, що після закінчення революції і до початку першої світової війни становище в російському селі помітно покращився. Звичайно, крім реформи, діяли й інші фактори. По-перше, як вже творилося, з 1907 р були скасовані викупні платежі, які селяни виплачували протягом 40 з гаком років. По-друге, закінчився світової сільськогосподарський криза і почалося зростання цін на зерно. Від цього, мабуть, дещо перепадало і простим селянам. По-третє, за роки революції скоротилося поміщицьке землеволодіння, а в зв'язку з цим зменшилися і кабальні форми експлуатації. Нарешті, по-четверте, за весь період був тільки один неврожайний рік (1911), але зате поспіль два роки (1912-1913) були відмінні врожаї. Що ж стосується аграрної реформи, то таке широкомасштабний захід, який зажадав настільки значною земельної перетрушування, не могло позитивно позначитися в перші ж роки своєю проведення. Проте заходи, котрі виникли їй, були хорошим, корисною справою.

Це стосується надання більшої особистої свободи селянам, пристрої хуторів і висівок на банківських землях, переселення до Сибіру, ​​деяких видів землеустрою.

До позитивних підсумків аграрної реформи можна віднести:

- з громади виділилося до чверті господарств, посилилося розшарування села, сільська верхівка давала до половини ринкового хліба,

- з Європейської Росії переселилося 3 млн. Господарств,

- 4 млн. Десятин общинних земель були залучені в ринковий оборот,

- вартість с / г знарядь збільшилася з 59 до 83 руб. на один двір,

- споживання суперфосфатних добрив зросла з 8 до 20 млн. Пудів,

- за 1890-1913 рр. дохід на душу сільського населення зріс з 22 до 33 руб. на рік,

Негативні підсумки реформи:

- від 70% до 90% вийшли з общини селян так чи інакше зберегли зв'язку з громадою, основну масу селян становили трудові господарства общинників,

- повернулося назад в Центральну Росію 0,5 млн. Переселенців,

- на селянський двір припадало 2-4 десятини, при нормі 7-8 десятин,

- основне с / г знаряддя - соха (8 млн. Штук), 58% господарств не мали плугів,

- мінеральні добрива застосовувалися на 2% посівних площ,

- в 1911-1912 рр.країну вразив голод, що охопив 30 млн. чоловік.

1.5. Аналіз причин краху аграрної реформи

В ході революції і громадянської війни общинне землеволодіння здобуло рішучу перемогу. Однак десять років потому, в кінці 20-х років, знову спалахнула гостра боротьба між селянською громадою і державою. Підсумком цієї боротьби стало знищення громади.

Але ряд зовнішніх обставин (смерть Столипіна, початок війни) перервали столипінську реформу. Якщо ж подивитися на все ті реформи, які були задумані Столипіним і оголошені в декларації, то ми побачимо, що більшості з них не вдалося збутися, а деякі були тільки розпочато, але смерть їх творця не дала їм завершитися, адже багато введення трималися на ентузіазмі Столипіна, який намагався хоч якось удосконалити політичну чи економічну структуру Росії.

Сам Столипін вважав, що для успіху його починань буде потрібно 15-20 років. Але і за період 1906 - 1913 років було зроблено чимало.

Революція показала величезний соціально-економічний і політичний розрив між народом і владою. Країні потрібні радикальні реформи, яких не було. Можна сказати, що країна в період столипінських реформ переживала не Конституційний криза, а революційний. Стояння на місці або напівреформи не могли вирішити ситуацію, а тільки навпаки розширювали плацдарм для боротьби за кардинальні перетворення. Тільки знищення царського режиму і поміщицького землеволодіння могли змінити хід подій, заходи, які зробив Столипін ході своїх реформ були половинчастими. Головний же крах реформ Столипіна полягає в тому, що він хотів здійснити реорганізацію поза демократичним шляхом і всупереч йому Струве писав: "Саме його аграрна політика полягає в кричущому протиріччі з його решті політикою. Він змінює економічний фундамент країни, тоді як вся інша політика прагне зберегти в якомога більшій недоторканності політичну "надбудову" і лише злегка прикрашає її фасад. Звичайно ж Столипін був видатним діячем і політиком, але при існуванні такої системи, яка була в Росії, всі його проекти "розколювалися" про нерозуміння або про небажання зрозуміти всю важливість його починань. Треба сказати, що без тих людських якостей, таких як: сміливість, цілеспрямованість, наполегливість, політичне чуття, хитрість - Столипіну навряд чи вдалося зробити хоч якийсь внесок в розвиток країни.

Які ж уроки можемо ми витягти з досвіду столипінської реформи? У чому причини її поразки?

По-перше, Столипін почав свої реформи з великим запізненням (не в 1861 році, а тільки в 1906). По-друге, перехід від натурального типу економіки до ринкового в умовах адміністративно - командної системи можливий, насамперед, на основі активної діяльності держави. При цьому особливу роль має відіграти фінансово-кредитна діяльність держави. Прикладом цього може служити уряд, який зумів з вражаючою швидкістю і розмахом переорієнтувати потужний бюрократичний апарат імперії на енергійну роботу. При цьому "локальна економіко-господарська рентабельність була принесена в жертву свідомо заради майбутнього громадського ефекту від створення і розвитку нових економічних форм". Так діяли міністерство фінансів, Селянський Банк, Міністерство землеробства, інші державні інститути.

По-третє, там, де панували адміністративні принципи управління економікою і зрівняльні способи розподілу, завжди буде існувати сильна опозиція перетворенням. Отже, необхідно мати соціальну опору в особі ініціативних і кваліфікованих верств населення.

Крах столипінської реформи не означав, що вона не мала серйозного значення. Вона була великим кроком по капіталістичному шляху, сприяла в певній мірі росту застосування машин, добрив, збільшення товарності сільського господарства.

Після Столипіна діяльність уряду в 1912-1914 рр. показувала те, що всі великомасштабні реформи будуть згорнуті. Микола II відмовився від співпраці з політичними діячами він оточив себе бездарними людьми, зате які поділяють його погляди на історичний шлях Росії.

Як на мене-нию Г. По-по-ва, су ще ст-ву-ет по-сто-ян-ний па-ра-Докс, со-стоячи-щий в сле-дую-щем: з од-ної сто-ро-ни ре-фор-ми-ро-ва-ня Рос-ці перед- по-ла-га-ет ство-да-ня і раз-ві-тя пред-ста-ви-тель-ний вла- сти, а з дру-гой, в біс-ко-неп-них де-ба-тах всіх вет-вей цієї вла-сти на-чи-ва з Ду-ми на дол-Гії ме-ся-ці "то- нут "са-мі НЕ-про-хо-ді-мі ме-ри. Цей про-процес ес-ті-ст-ве-нен, він обу-слів-льон са-мій при-ро-дою пред-ста-ви-тель-чої вла-сти: вона при-зва-на забезпе-пе -чіть світ-ве УРЕ-гу-ли-ро-ва-ня ін-ті-ре-сов раз-лич-них груп про ще ст-ва, а сле-до-ва-тель-но, цей про -цесс НЕ мо-же же не бути пів-ним когось про-мис-сов і тривалий-тель-ним. У стра-ні, де про ще ст вен ная сі-туа-ція дос-та-точ-но бла-го-по-промінь-на, ці де-мо-кра-ті-че-ські пар -ла-мент-ські про-це-ду-ри иг-ра-ють в це-лом про-грес-сів-ву і по-ло-жи-тель-ву роль. Але в епо-ху ре-ши-тель-них, ко-рен-них ре-форм (тим бо-леї в ба-зи-се!), Ко-ли про-мед-ле-ня "рав-но силь-но смер-ти "ці про-цес-си гро-зят по-про-ще все за-тор-мо-зить.

І Сто-ли-пін, і пра-ви-тель ст у осоз-на-ва-ли, що зе-мель-ва ре-фор-ма че-рез Ду-му в ка-кі то при третьому -ле-мі зро-но не прой-дет, а то і по-все "уто-ні".

З са-мо-го на-ча-ла вона ока через-лась в цен-тре глав-них за-бот Сто-ли-пі-на. Пер-вая Ду-ма сво-їм біль-шин-ст-вом ви-дві-га-ла тре-бо-ва-ня, ні до третьому-ле-мі для са-мо-дер-жа-вия і 8 ію-ля 1906 го-да б-ла рас-пу-ще-на. II Го-жа-ст-вен-ва ду-ма б-ла через бра-на Сто-ли-пі-ним як по-лі-гон для бу-ду-ще-го бонапартистського курей-са, хо -тя ви-бо-ри про-ис-хо-ді-ли по ста-ро-му з-бі-ра-тель-но-му за-ко-ну. Але рез-кое ос-лаб-ле-ня ка-дет-ско-го цен-тра і настільки ж яв-ве усі-ле-ня ле-по-го даху-ла вже го-во-ри-ло про те , що мож-ли-ність з-гла-ше-ня ме-ж-ду пра-ви-тель-ст-вом і Ду-мій ста-ла ще бо-леї при-зрач-ної. Пре-мьер яв-но-во-ци-ро-вал Ду-му на від-кри-ті кон-флік-ти з пра-ви-тель-ст-вом, при-бли-жая годину раз-го- на.

III Го-жа-ст-вен-ва Ду-ма, через бран-ва по "біс-сти-же-му" з-бі-ра-тель-но-му за-ко-ну, ви- йшла імен-но той-який, ка-кая йому б-ла нуж-на, яви-лось тим ін-ст-ру-мен-том, на ко-то-ром, як він по-ла-гал, йому уда -ст-ся ис-пол-нить свою сіль-ву пар-тію. Глав-ва осо-бен-ність з-бі-ра-тель-но-го за-ко-на III ію-ня, по-ми-мо його край-ні-го ан-ти-де-мо-кра Тіз-ма, со-стоячи-ла в бо-на-пар-Тіз-ме, ство-да-ванні мож-ли-но-сті ла-ві-ро-ва-ня ме-ж-ду пра-вим і ле-вим кри-лом Ду-ми. Ста-ти-сти-че-ський ана-ліз по-ка-зи-ва-ет, що біль-шин ст у міг ство-дати толь-ко ок-тяб-ри-ст-ський "центр", го-ло-сунути зі свої-ми пра-ви-ми або ле-ви-ми со-се-дя-ми. Та-ким об-ра-зом, сто-ли-пін-ський аг-Рар-ний бо-на-пар-тизм був за-вер-шен і до-пол-нен бо-на-пар-Тіз-мом по -Чи-ти-че-ським, по-пло-щен-ним в третє-червень-ської Ду-ме. Він став на за-ме-ну про-ва-лив-ше-го-ся це через-риз-ма (з опо-рій на кре-сть-ян-ст-во). Це хоч як то сгла-ді-ло про-ти-по-ре-ність ме-ж-ду пра-ви-тель-ст-вом і ду-мій.

На-до від-ме-тить, що Сто-ли-пін НЕ-як-ко раз на-ру-шив за-кон для осу ще ст-в-ле-ня сво-їй по-лі-ти- ки (бути мо-же, це од-на з глу-бін-них при-чин НЕ-удач його ре-фор-ми-ст-ско-го курей-са...). Так, наприклад, б-ст-ро ут-вер-дить у ца-ря Указ про зе-мель-ної ре-фор-ме ста-ло мож-ли-вим толь-ко бла-го-да-ря ста -тье 87 Ос-нов-них за-ко-нів Рос-сій-ської їм-пе-рії. Ця ста-тя так-ва-ла пра-во пра-ви-тель-ст-ву ме-ж-ду Ду-ма-ми при-ні-мати через-ви-чай-ні вка-зи по які-від -Лягай-ним по-про-сам. Сто-ли-пін і вос-поль-зо-вал-ся 87 стати-їй і ут-вер-дил аг-Рар-ве за-ко-но-да-тель ст у сра-зу по-сле ріс -пус-ка пер-виття і до со-зи-ва вто-рій Дум. При цьому він два-ж-ди на-ру-шив ста-ма 87 (по-пер-вих аг-Рар-ве за-ко-но-да-тель-ст-во не б-ло над-ви-чай -ним по-про-сом, на-про-тив, це був глав-ний по-прос Рос-ці, по-дру-яких двох-ме-сяч-ний строк не був спів-блю-ден). Та-ким об-ра-зом, ко-рен-ної по-прос про аг-Рар-ної ре-фор-ме був ре-шен поч-ти без навчаючи-сті рос-сій-ско-го пар-ла- мен-ту і в про-хід його. Як і в 1861 р, бю-ро-кра-тія обош-лась без де-мо-кра-ті-че-ських ме-ха-низ-мов.

Ні-ко-лай II одоб-рил ре-фор-му, але не був її дві-га-ті-лем. Дві-га-ті-лем був сам Сто-ли-пін (це, кста-ти, від-ли-ча ет ся від сі-туа-ції 18-19 ве-ка, ко-ли іні-ціа- то-ра-ми ре-форм ви-сту-па-ли їм-пе-ра-то-ри) Коль ско-ро вогнище пре-про-ра-зо-ва-ний на-хо-дил-ся нема на її вер-ши-ні, то енер-гія тра-ти-лась не тіль-ко на пре-про-ра-зо-ва-ня свер-ху вниз, але і на "пра-цю-ту з на-чат ко -ст-вом ". Віз-ні-ка-ет борь-ба на два фрон-ту, до то раю від-лу-ка-ет ре-сур-си і через ма-ти-ва-ет сі-ли. І так-же ги-Гант-ська енер-гія Сто-ли-пі-на чи не ви-дер-жи-ва-ла та-ко-го по-ряд-ка про-ве-де-ня ре-форм.

У аб-со-лю-ти-ст-ської монархії, як і лю-бій дру-гой то-та-лі-тар-ної сис-те-ме дуже слож-но-во-дить ре-фор-ми : ста-рий ре-жим, за щі щая се-бе, не по-зво-ля-ет сфор-ми-ро-вать-ся сі-лам, за-ін-те-ре-со-ван- вим в ре-фор-мах. Він все по-дав-ля-ет. Імен-но по-це-му дві-жу-щей сі-лій мо-же толь-ко сам ре-жим, вер-неї та його частина, до то раю ре-ши-лась на ре-фор-ми . Отже, ре-фор-ма з са-мо-го на-ча-ла б-ла ос-лаб-ле-на тим, що її ве-ло НЕ пер-ше ли-цо пі-ра-мі-ди вла -сті. Але ця ре-фор-ма ще бо-леї ос-лаб-ла, по-скільки-ку у неї не б-ло і дос-та-точ-ний під-держ-ки в про ще ст-ве. Сто-ли-пін у мно-гом пе-ре-оце-Ніл ак-тив-ність тієї годину-ти кре-сть-ян, до то раю хо-ті-ла раз-бо-га-тіток. Бо-га-ті кре-сть-я-ні ще не ста-ли в се-ле са-мо-стоячи-тель-си-лій. З-від-вет-ст-вен-но, вони не зміг-ли стати опо-рій сто-ли-пін-ської ре-фор-ми. У пер-спек-ти-ве, ко-неп-но, шар са-мо-стоячи-тель-них кре-сть-ян фер-ме-рів став би мощ-ним фак-то-ром по-лі-ти -Че-ської жит-ні Рос-ці. Але це в пер-спек-ти-ве. А в на-ча-ле все за-ві-сит від ак-тив-но-сті її іні-Циа-то-рів. Од-на-ко дли-тель-ним на-ча-тое свер-ху бути не мо-же ус-Пех ре-форм за-ві-сит від б-ст-ро-го фор-ми-ро-ва- ня їх со-ци-аль-ної ба-зи. Сто-ли-пін так і не су-крейда най-ти спо-соб, ко-то-рий по-зво-лив би на-ча-тій свер-ху сі-ла-ми бю-ро-кра-ні аг -рар-ної ре-фор-ме опе реть-ся на ак-тив-ність кре-сть-ян-ст-ва. Воно, до со-жа-ле-нию, ос-та-ва-лось лише ма-те-ріа-лом, ко-то-рий ре-фор-ми-ро-ва-ли. Лі-шен-ва з-ци-аль-ної опо-ри, сто-ли-пін-ська ре-фор-ма ос-та-ва-лась когось плек-сом ад-мі-ні-ст-ра тив-них заходів. А в по-лі-ти-че-ської жит-ні стра-ни, як і раніше дей-ст-во-ва-ли си-ли, ви сту-пав-шие про-тив ре-фор-ми і спра -ва, і сле-ва. У цій со-ци-аль-ної і по-лі-ти-че-ської з-ля-ції з-сто-ит, кста-ти, глав-ное від-ли-ність ре-фор-ми 1906 р від ре-фор-ми 1861 р

Крах сто-ли-пін-ської ре-фор-ми, не-мож-ли-во ність сра-стить то-та-лі-та-ризм і ав-то-ри-та-ризм з са-мо-стоячи- тель-но-стю, крах курей-са на кре-сть-я-ні-на фер-ме-ра став уро-ком для біль-ше-ві-ков, ко-то-які пред-по-члі опе- реть-ся на кол-хо-зи.

Шлях Сто-ли-пі-ну, шлях ре-форм, шлях пре-дот-вра-ще-ня ок-тяб-ря 17 го-да був від-верг-нут і ті-ми, хто ре-во-лю ції НЕ хо-тел, і ті-ми, хто до неї стре-мил-ся. Сто-ли-пін по-ні-малий і ве-рил в свої ре-фор-ми. Він був їх идео-ло-гом. Це силь-ная сто-ро-на Сто-ли-пі-на. З іншого боку, Столипіну, як і будь-якій людині, властиво було помилятися. При співвіднесенні різних аспектів столипінських реформ з сучасною російською дійсністю слід пам'ятати як про ту користь, яку можна отримати з даного історичного досвіду, так і про ті помилки, що завадили успішному проведенню в життя реформ Столипіна.

Список літератури

1. Ав-рьох А.Я. «Сто-ли-пін і судь-б ре-форм в Рос-ці» М., З-д. по-лі-ти-че-ської лі-ті-ра-ту-ри, 1991.

2. Бок М.К. П.А. «Сто-ли-пін» М., "Со-ча-мен-ник", 1992.

3. Верт Н.Р. «Іс-то-рія з-вет-ско-го го-жа-ст-ва» М., ІПА 1995.

4. Ко-валь-чен-ко І.Д. "Сто-ли-пін-ська аг-Рар-ва ре-фор-ма" "Іс-то-рія СРСР" М., 1992.

5. Ост-рів-ський І.В. "П.А. «Сто-ли-пін і його ча-ма" Изд. Но-по-си-Бірськ, 1992.

6. Пан-ті-ле-їв В.А. «Сі-бір-ська Одис-сіючи Сто-ли-пі-на» «Б-лое», N9-10 1996.

7. Ру-мян-ців М.А. "Сто-ли-пін-ська аг-Рар-ва ре-фор-ма: пред-по-сил-ки, за-да-чи і Іто-ги" "Під -про-си еко-но-мі-ки "№10 М., 1990..

8. Збір-ник ре-чей "Петро Ар-кадь-е-вич Сто-ли-пін" "Нам нуж-на ве-ли-кая Рос-ця" М. "Мо-ло-дая гвар-Дія", 1990 .

зміст

Введение ...................................................................... ............... 1

1.1. Ідеї, покладені в основу аграрної ре-фор-ми ............................... 2

1.2. Практичне со-дер-жа-ня аграрної ре-фор-ми .............................. .... 4

1.3. Ме-то-ди проведення аграрної ре-фор-ми .............................. .. ......... 7

1.4. Підсумки і наслідки аграрної реформи .................................. ...... 8

1.5. Аналіз причин краху аграрної реформи ................................. .. ... .. 10