Україна на початку ХХ ст.

Входила Східна, Південна та Центральна Україна, де проживало понад 20 млн.українців.

Українські землі давали 70% вугілля, 57,2% залізної руди, 52% чавуну, 80% цукрів імперії, 90% експортованої Россией пшениці.

На Україну припадало 70% Усього відобутку сировини імперії та 15% ее потужного у ВИРОБНИЦТВІ готових товарів. Економічна криза 1900-1903 pp. найбільшої гостроті Набуль у важкій промісловості.

Високий рівень концентрації виробництва. Монополістічні об'єднання: синдикат цукрозаводчіків (1887), «Продамет», «Трубопродажа». «Продвагон» (1902), «Цвях» (1903), «Продвугілля» (1904). Швидко розвівається кооперативний рух, Який очолював «Артільний батько» М. Левитський.

Нараховувалося 130 міст (Одеса -404 тис. Мешканців. Київ - 248 тис., Харків - 174 тис.). Українці становили менше третина міського населення. На селі зберігалося поміщіцьке землеволодіння, Пожалуйста Швидко занепадало. Поглібілася соціальна диференціація селянства.

Малоземелля штовхало селян до міграції у східні райони Імперії.

Царський уряд переслідував нас немає, культуру

Входила Східна Галичина, Буковина, Закарпаття. Проживало около 5 млн.українців.

ЦІ землі були одними з найубогішіх у Европе, їх називали «Комора економічних абсурдів». У промісловості »переважалі дрібні підприємства. Найбільш розвінуті Галузі промісловості: нафтова (давала 5% СВІТОВОГО відобутку нефти), деревопереробна, горілчана, Видобуток СОЛІ, гірського воску.

Вінікають монополістічні об'єднанні: «Галицько-Карпатське товариство», «Галичина», «Мундус», «Сольва».

У 1904 р. засновано Ревізійній союз українських КООПЕРАТИВіВ (РСУК), что ставши організаційно-ідейнім центром українських КООПЕРАТИВіВ. На качана XXст. пряшівській єпископ Ю. Фірцак започаткував «Верховинська Акцію» (так назвали ряд ЗАХОДІВ относительно Поліпшення становища селян), засновуваліся кооперативи, ощадні каси, господарські та промислові спілки.

Найбільші міста: Львів (200 тис. Мешканців); Чернівці, Мукачеве. Українці становили 25-30% міськіх жителей. Поляки - понад 30%, євреї - более 40%.

Продовжувало зберігатіся поміщіцьке землеволодіння (понад 40% орніх земель належало 2400 великим землевласнікам).

Безземелля селян зумов велику еміграцію за океан

Основні форми: страйки, Демонстрації.

Початок рухові поклала перша в Російській імперії велика Маївка 1 травня 1900 р. в Харькове (взяло участь 10 тис. чоловік, розігнана військамі, 150 чоловік заарештовано).

1901-1902 pp. страйки и Демонстрації пройшли в Києві, Харькове, Катерінославі, Одесі, Полтаві. У липні-серпні 1903 р. до загальнополітічного страйку прієдналіся робітники Одеси, Києва, Миколаєва, Єлисаветграда, Катеринослава, Житомира, Донбасу, Чернігова, Севастополя

Спрямованостей проти поміщіків, за ліквідацію поміщіцького землеволодіння й Розподіл землі между селянами. У 1900-1904 pp. на Україні сталося понад тисячі селянських віступів, что охопілі 1300 СІЛ. Кількість активних учасников становила понад 800 тис. чоловік.

Широкого розмахом селянські Виступи набрали в Полтавській, Харківській губерніях навесні 1902 р. Смороду охопілі 337 СІЛ з населенням 160 тис. чоловік. Селяни розгромили 105 маєтків. Виступи були прідушені військамі. Понад 1 тис. чол. Було віддано під суд. На селян Накладено грошовий штраф у 800 тис. крб.

У червні-серпні 1902 р. состоялся масовий страйкових рух селян Західної України, в якому взяло участь понад 100 тис. чол. Був придушений військамі. Поміщікі ПІШЛИ НА вчинки

Актівізації руху спріялі «Тимчасові правила про відбування ВІЙСЬКОВОЇ повінності Вихованця Вищих Навчальних Закладів, якіх віганяють з ціх закладів за Вчинення гуртом безпорядків», ЗАТВЕРДЖЕНІ в 1899 р.

У червні 1900 р. в Одесі пройшов нелегальний Всеросійській з'їзд студентів. Поліція заарештувала делегатів.

У січні 1901 р. за Розпорядження властей 183 студентів Київського університету за революційну діяльність Було віддано у солдати. У січні-лютому 1902 р. пройшов загальноросійській студентський страйк, в якому взяло участь 30 тис. студентов 35 Вищих Навчальних Закладів.

У 1 901 р. актівізувався Студентський-учнівській рух у Галичині. Его Очола студенти Львівського університету. Вимагаю Скасування обмежень на культурний розвиток українського народу, создание українського університету

Центрами ліберального руху стають земства.

У 1 901 р. у Полтаві представник земств чотірьох Лівобережний губерній України провели з'їзд. У его работе активну участь брав В.Г. Короленка. З'їзд ухвалено резолюцій з Вимогами забороніті тілесні наказание.

У 1904 р. Земському ліберальній рух вілівся у «Земському» и «бенкетний» кампании, На своих зборах, з'їздах, бенкетах, у петіціях земці-ліберали звертає до Царське правительства з Проханов провести реформи зверху

Кінець ХІХ - початок ХХ ст.

1 896 р.

1 896 р.

1899 р.

1900 р.

Травень 1900 р.

Боротьба українців за загальне виборча право

Молодий радикал Юліан Бачинський написавши працю, в Якій вісунув ідею українського іредентізму

І. Франко написавши рецензію на книгу Ю. Бачинського

Народовці Ю. Романчик и К. Левицький, радикал М. Грушевський и І. Франко заснувалі Українську національно - демократичну партію (УНДП)

Ліві радикал и українські соціал-демократи заснувалі Українську соціал-демократичну партію (УСДП)

Кирило Трильовський, адвокат, один Із провідніхдіячів Галицької радікальної партии, заснував у с. Заволя на Станіславщіні перший осередок «Січі»

Скасовано систему курія и запроваджен загальне виборча право (1907 р.)

Доводи необходимость создания власної Української соборної держави

Обстоювалося ідею Політичної незалежності України

Стояла на ліберальній платформі. Найближче мета - здобуття автономії Галичини в складі Австро-Угорської імперії. Довготривала мета - здобуття Україною незалежності. Була найбільшою українською партією Галичини

Центральним органом стала газета «Воля», а лідерамі - М. Ганкевич, С. Вітик. УСДП візнавала лишь легальні форми БОРОТЬБИ, вважаю, что капіталізм можна замініті соціалізмом только Шляхом реформ, візнавала теорію «культурно-Національної автономії»

Масова молодіжна організація, діяльність якої булу спрямована на Фізичне загартування и виховання молодих українців у Дусі козацького лицарства Запорозької Січі

січень

1900 р.

осінь

1904 р.

У 1903 р. в Полтаві відбулося Відкриття пам'ятника І. Котляревському, Пожалуйста превратилась в справжнє «свято українського слова». На него з'їхалися представник з Наддніпрянської України, з Галичини, Буковини. Зокрема: І. Карпенко-Карий, М. Коцюбинський, М Кропивницький, М. Лисенко, Панас Мирний, І. Нечуй-Левицький, М. Старицький, П. Саксаганський, Леся Українка та ін. У 1903 р. в Києві українська інтелігенція влаштувала Урочисте вшанування композитора М. Лисенка з нагоді 35-річчя его Музичної ДІЯЛЬНОСТІ.

У 1904 р. культурна громадськість урочистих відзначіла в Києві 35-річчя літературної ДІЯЛЬНОСТІ письменника І. Нечуя-Левицького. ЦІ події малі велике значення для піднесення масової української национальной свідомості

Археологічні з'їзди (XIвідбувся в 1899 р. У Києві, ХІІ - 1902 р. В Харькове, XIII-1905 р. У Катерінославі, XIV- 1908 р. У Чернігові) прикрутив Рамус вчених Усього світу до української науки, культури.

У 1904 р. Вийшов у світ «Нарис історії українського народу». Ця праця стала однією з найбільш популярних робіт М. Грушевського. Вона відіграла значний роль у формуванні інтересу українського народу до своєї історії.

Ряд українських земств и міськіх дум ухвалено постанови про потребу запровадіті в школах навчання українською мовою. Аналогічні постанови віносять Різні з'їзди - агрономічні, технічні та ін.

Як наслідок, Синод, Який півстоліття не дозволяється українського слова в церковному жітті, давши благословення Українському перекладу Євангелія и видав его своим коштом.

У кінці 1904 р.Рада міністрів России
поставила питання про Скасування цензурних Заборона українського слова

У січні-березні 1905 р. страйкових рух охопів 170 тис. робітніків Києва, Харкова, Катеринослава, Бердичева, Житомира та ін. міст.

У Жовтні 1905 р. понад 120 тис. робітніків промислових центрів України взяли участь у Всеросійському політічному страйкові. В Харькове, Катерінославі, Одесі відбуліся збройні сутички з військамі. У Катерінославі Створено Першу на Україні Раду робітнічіх депутатов (в грудні 1905 р. Їх нараховувалося 81). Робітники стали об'єднуватися в Професійні спілки (в 1907 р. Їх нараховувалося на Україні 280).

У жовтні-лістопаді 1905 р. у Києві, Катерінославі, Одесі, на Донбасі відбуліся поліцейсько-чорносотенні погроми, Які трівалі декілька днів.

9-18 грудня 1905 р. в Харькове, Олександрії, Катерінославі, на Донбасі відбуліся збройні повстання. Прідушені військамі.

У 1905 р. на Україні страйкувало понад 100 тис. чол. У 1907 р. - почти 55 тис. чол.

У січні-березні в Чернігівській, Харківській, Полтавській губерніях відбулося около 140 селянських віступів. На вересень-грудень 1905 р. припало 1900 віступів, розгромлено 600 маєтків, в 61 селі відбуліся сутички з військамі. Вінікають Масові безпартійні организации - селянські спілки. Напрікінці 1905 р. існувало 7 губернськіх, 12 повітових комітетів и понад 120 Сільських и волосних ОРГАНІЗАЦІЙ спілки. Вплив в них малі есерів и українські соціал-демократи.

У жовтні 1905 р. в с. Віхвостові на Чернігівщіні заможні селяни організувалі самосуд над 15 учасниками анти поміщіцького виступа и вбили їх ( «Віхвостівська трагедія»).

18-22 грудня 1905 р. жителі с. Великі Сорочинці на Полтавщині захопілі владу и звертаючись революційний селянський комітет. Війська зайнять соло и влаштувалі розправу. ЦІ події описавши В. Короленка в документальному Нарисі «Сорочинська трагедія».

У 1906 р. на Україні відбулося 2194 селянських Виступи, у 1907 р. - 641.

У червні 1905 р. відбулося повстання на броненосці «Потьомкін». Очолював его матрос Г. Вакуленчук (родом Із бідної Селянської родини села В. Коровинці (тепер Чуднівський р-н Житомирської обл.).

11-16 листопада 1905 р. вібухнуло повстання матросів на 12 кораблях Чорноморського флоту. Керували ним лейтенант П. Шмідт. Повстання зізналася поразка. П. Шмідт и три его помічники були Страчені. 18 листопада 1905 р. в Києві виступлять 1 тис. саперів. Очола їх підпоручік Б. Жаданівській. Повстання Було придушено. Жаданівського засудили до страти, якові замінілі довічною каторгою

У січні-лютому у Львові, Чернівцях, Тернополі, Дрогобичі, Станіславі, Коломиї прокотилася хвиля мітингів, демонстрацій, зборів солідарності з трудящими Наддніпрянщіні.

У 1905 р. число підприємств, охопленіх страйками, зросли проти 1900 р. в 4 рази, а Кількість страйкарів - більш як у 3 рази. Течение 1905-1907 pp. у Східній Галичині відбулося понад 220 страйків, у якіх взяли участь 40 тис. робітніків. Революційне піднесення заставил австрійський уряд 4 листопада 1905 р. заявіті для включення загально виборча права

У багатьох містах и ​​селах відбуваліся збори и мітинги, Які прийомів резолюції з вимог запровадження навчання у школах українською мовою. Малі місце випадки, коли вчителі явочним порядком - вводили навчання учнів рідною мовою. У Деяк Вищих Навчальних закладах начали викладати Українознавчі курси. Так, в Харківському університеті проф. Д Багатій почав читати курс історії України. У Київському університеті проф. А. Лобода читав курс з історії української літератури. У кінці 1905-1906 р. на Україні вінікають культурно-освіт-ні товариства «Просвіта». Перша з них вінікла в Катерінославі, а до середини 1907 р. їх налічувалося 45. У них активно працював відомі діячі української культури. Смороду організовувалі школи, бібліотеки, лекції, концерти для народу, відавалі українською мовою книги. Органи влади всіляко перешкоджалі ДІЯЛЬНОСТІ «Просвіт».

У грудні 1905 р. відбулася Реорганізація РУП в Українську соціал-демократичну робітнічу партію (УСДРП). Лідери - В. Винниченко, С. Петлюра, М. Порш. Робілі ставку на победу пролетарської, революції. У національному пітанні виступала за автономію України в складі Російське видання! держави.

У 1905 р. на базі УДП и УРП Було Створено Українську, демократично-радикальну партію. Лідери - Б. Грінченко, С. Єфремов, Д. Дорошенко. Виступала за автономію України та земельну реформу.

У 1906 р. на Буковіні Було засновано Соціал-демократичну партію. Лідер - О. Безпалов Мала своим гаслом «Пролетарі всех стран, єднайтеся!». У 1906 р. там же Було засновано радикально партію. Лідери - Т. Галіп, І. та О. Попович. Вимагаю економічних та культурних змін. Лояльно ставить до австрійського правительства.

У 1907 р. на Буковіні Створено Національно-демократичну партію. Лідери - С. Смаль-Стоцький, М. Василько.

Від українських губерній до І і ІІ Думи Було звертаючись по 102 депутати. Частина депутатів-українців створі в Думі українську фракцію - Українську Думська громаду під керівніцтвом Іллі Шрага. У І Думі
вона нараховувала 44 депутати, в ІІ - 47. головного гаслом цієї громади булу автономія України. Думська фракцією були розроблені законопроекту щодо місцеве самоврядування, про права української мови в школі, суді, з земельних вопросам, охорони праці. Велику допомогу надававши М Грушевський, Який спріяв Заснування в Петербурге Друкований ОРГАНІВ «Вільна Україна», «Рідна справа», «Вісті з Думи».

З червня 1907 р. розігнано IIДержавну думу. 19 серпня 1907 р. на Україні начали діяті військово-польові суди. Почалося переслідування людей, Які брали участь в революційніх Виступ. У грудні 1908 р. в Катерінославі пройшов Судовий процес над учасниками грудневий Збройних повстання 1905 р. у Донбасі. Було засуджено 123 чол. до тріваліх строків ув'язнення, 1 чол. до Страті.

У Ш Державну думу від українських губерній Було звертаючись 111 депутатов (64 поміщікі, 13 священіків, 20 селян). У травні 1908 р. Дума відхіліла внесень 37 депутатами законопроект про использование української мови у початкових школах та СУДОВИХ установах України. У 1908 р. Створено Товариство українських поступовців (ГУП) - міжпартійній політичний блок. Очолювалі М. Грушевський, С. Єфремов, Є. Чикаленко.

У 1908 р. в Києві Було засновано «Клуб російських націоналістів», что ставив перед собою мету «вести суспільну й культурну войну против українського руху на захист основ Російської держави на Україно». У 1910 р. Було Прийнято циркуляр про Заборона будь-якіх українських ОРГАНІЗАЦІЙ. У 1911 р. Століпін обгрунтував Цю заборонено в рапорті до сенату. У ньом позначають: «Історічнім завдання російської державності є боротьба з рухом, что містіть у Собі ідею відродження старої України». 13 вересня 1911 р. в пріміщенні Київського міського театру есерів Д. Богров смертельно поранив П. Століпіна. 18 вересня П. Століпін помер. Похований на территории Києво-Печерської лаври

Указ царський правительства про вільний вихід селян Із общини від 9 листопада 1 906 р. поклала початок століпінській аграрній реформі. 14 червня 1910 р. ВІН БУВ учет Державною думою. Реформа передбачало: руйнування общини й закріплення за селянами землі у приватну власність; організація на селі хутірського и відрубного господарства; переселення селян.

З 1906 по 1916 pp. в семи губерніях України (без Волині и Поділля) з общини Вийшла 468 тис. селянських дворів, їх земельні наділі становили 30,2% общінної надільної землі. З 1906 по 1916 рр. на Україні Створено около 440 тис. хутірськіх и відрубніх господарств, что становило 13% за - гальної кількості селянських дворів.

Століпінська аграрна реформа на Україні мала Найбільший, порівняно з усіма іншімі регіонамі Російської імперії успіх: если в губерніях Європейської России 24% господарств Вийшла з общини, то на Україні - 33%; з 2,5 млн чол., Які віїхалі на Схід, 1 млн. були з України

Листопад 1912 -

лютий 1917 рр.

Склад депутатов от українських губерній не дозволено організуваті русский фракцію. Головою Думи звертаючись октябриста, велікоросійського шовініста, катеринославського поміщіка М. Родзинка

Напередодні Першої Світової Війни Західна Україна переживала тяжкі соціальні ускладнення. Залишайся сировина и аграрної придатком Австро-Угорщини. Більша частина землі належала поміщікам, як правило, іноземним (полякам у Галичині, Румунію у Буковіні, угорцями у Закарпатті). Зростан диференціація села. У 1908 р. в Галичині нараховувалося 5% заможніх селян. Водночас 614 тис. селянських господарств НЕ забезпечувалі Прожитковий мінімуму.

Відбувається піднесення кооперативного руху. У 1911 р. Створено сільськогосподарський Крайова союз торговельних спілок. У 1914 р. засновано Крайовий ревізійній Союз, Який об'єднав 609 КООПЕРАТИВіВ. Промисловість запішалася відсталою. Розвівався Дрогобицька-Бориславський нафтовий район.

Много добуваюся гірського воску, СОЛІ. Усі промисли, за невеликим вінятком, знаходится в руках іноземного Капіталу (німецького, французького, англійського)

Національний рух МАВ Регіональні Особливості в орієнтації: Східна Галичина на Австро-Угорщину, Північна Буковина и Закарпаття на Россию.

Провідником українського національного культурно-освітнього житія Східної Галичини БУВ митрополит А. Шептицький. ВІН дбав про школи, заснував науковий інститут при Богословській академии та «Академічний дім» у Львові. За свои кошти посіла людей для навчання за кордон, заснував українську лікарню у Львові.

У 1913 р. організував у Львові національний музей. 12 квітня 1908 р. український студент М. Січинський вбивши Галицького намісніка П. Потоцького. Цім ВІН Хотів привернути Рамус Світової громадськості до долі українського народу.

У 1913 р. на Західній Україні Вихід 80українськіх періодичних видань. Діялі «Просвіти».

У 1914 р. на Галичині діяло почти 900 «Соколів» и понад 1 тис. «Січей».

У 1911 р. учні львівських шкіл (Р. Сушко, І Чмола, син І. Франка П. Франко) заснувалі перший таємний гурток - «Пласт»

Нова хвиля масової української еміграції спрямовувалася в основном на Американський континент (Канада, США, країни Латінської Америки). Вважають, что до 1914 р. до Канади віїхало 170 тис. українців; до США- почти 200 тис.

У 1903 р. у Вінніпезі (Канада) Було Відкрито читальню ім. Т.Г. Шевченка. З'являються товариства «Просвіта».

У 1903 р. Почаїв віходити перша в Канаді газета українською мовою «Канадійській фермер».

З 1912 р. українців регулярно почінають обирати до провінційніх законодавчо ОРГАНІВ Канади. Українські емігранті создали Федерацію Української соціал-демократичної партии в Канаді (ФУСДП), что булу Автономної Частина соціалістічної партии Канади