Міністерство освіти и науки України

Військовий інститут телекомунікацій и інформатізації

НТУУ «КПІ»

Кафедра №__

Варіант № 23

РЕФЕРАТ

на тему

«Військова організація Запорізької Січі»

Виконаю:

студент 1803 навчальної групи

Рудь Михайло Миколайович

Перевірів:

Викладач кафедри історії НУТУ «КПІ»,

к.і.н. Ховрич Сергій Миколайович

Дата здачі: «__» _____________ 2009р.

Підпис: ______________

Київ - 2009 рік

ПЛАН

Вступ.

1. Особливості військово-політічного та адміністративного устрою Запорізької Січі.

2. Право и судочинство у Запорізькому низовому війську.

Висновки.

Використана література.

Вступ

Розташована в недосяжності для урядової влади Запорізька Січ булу військовою організацією, шкірні християнин чоловічої статі Незалежності від свого СОЦІАЛЬНОГО стану МІГ прийти до цього острова-фортеці з его непрімітнімі куренями з дерева та очерету й прієднатіся до козацького братства. Як політична організація Запорізька Січ булу Козацька республікою на чолі з віборною військовою радою, Якою керували кошовий отаман.

В адміністративно-теріторіальному відношенні Запорізька Січ ділілася на паланки (округу) на чолі з полковниками. У військовому відношенні військо Складанний з куренів на чолі з куріннімі отаманом. Всі керівні пости в Республіці були віборнімі на загально козацькому сході.

Козацьке військо мало свои ОКРЕМІ Уряди. Старший або гетьман керували усім військом и во время Війни МАВ Необмежений владу над козаками; но после походу в усьому відповідав перед радою. Писар ВІВ канцелярію й рахунки війська. Осавул заступали гетьмана и служили Йому за ад'ютантів. Обозний керували табором и артілерією. Судді судили козаків. Хоч Запорізьке військо зростан під Вплив литовського й польського воєнного устрою, вся его організація прийнять зовсім окремий самобутній характер.

1. Особливості військово-політічного та адміністративного устрою Запорізької Січі

Запорізька Січ булу військовою організацією: козаки жили в куренях (військовий Підрозділ), ними керували отаман або гетьман, что керували Січчю с помощью козацької верхівкі - старшини. Козаки робілі успішні походи в Крим і даже доходили до Стамбула (Константинополя). За ріках и морю смороду плавауцклі на невеликих човни, відовбаніх Із цілого дерева, Які називається чайками. За краях прікріплюваліся зв'язаний з очерету, что надавало додатковий стійкість. У козаків булу кіннота, но все-таки основою їхнього війська булу піхота. Щоб протістояті татарській кінноті козаки почінають активно використовуват вогнепальна зброя - пищали, пістолі, невелікі гармати. За степу смороду пересуваліся на возах, Які у випадка нападу татар, козаки встановлювали у квадрат и вели сильний вогонь по татар. Прорватіся в середину квадрата Було дуже Важко, и Звичайно татари відступалі.

Складаючісь під верховною протекцією спершись польського, потім російського правительства, тимчасово під заступніцтвом кримського хана, Запорізькі козаки в усі часи свого історічного Існування керували власним, Звичайно щорічно что змінювалось и неодмінно Неодружений начальством.

Запоріжжя стало зародки новой української державності. Козаки создали органи влади, Які поступово зосереджувалися в руках козацької адміністратівної та СУДОВОЇ власти. Остання пошірювалась як на козаків, так и на тих людей, что мешкали за межами Запоріжжя в укріпленнях - "паланках". Кіш очолював віборній кошовий отаман. Йому допомагать віборній суддя, писар, обозний, осавул, хорунжий. Найважлівіші питання військового та політічного характером розглядаліся на засіданнях ВІЙСЬКОВОЇ заради. Согласно Із звичаєм правом на них МІГ буті прісутнім будь-який козак. Збирай Військова рада тоді коли для вирішенню того чи Іншого питання потрібна булу воля Всього товариства, но два рази на рік - 1 січня и 1 жовтня - вона Збирай обов'язково.

Існувалі такоже заради на Рівні куренів, Які звали "сходками", и смороду Збирай для вирішенню вопросам місцевого значення. Для таких же цілей скликали и сходки в паланках.

Підкреслімо такий факт: на Запорізькій Січі державна система народилася з ВІЙСЬКОВОЇ организации, тому Державні органи, адміністративно-територіальна система, посади були як військовімі одиниць, так и державною.

Кошовий отаман, військовий суддя, військовий осавул и військовий писар становили військову старшину. Смороду оббирати Військовою радою щорічно 1 січня. У мирний час військова старшина віконувала Адміністративні та судові Функції, а во время Військових походів очолювала Запорізьке Військо, передаючі свои повноваження наказній старшіні.

Кошовий отаман з'єднував у своих руках військову, адміністратівну, Судову й духовну владу. Его Влад не булу абсолютною: Він звітував перед Військовою радою, его повноваження обмежуваліся річним терміном перебування на посаді. У воєнний час кошовий БУВ «головним командиром», «фельдмаршалом» війська й діяв як зовсім Необмежений диктатор:

ВІН МІГ вікінуті Неслухняний за борт човни або ж на шії з Мотузка тягті его за Важко обозом;

у мирний час ВІН БУВ «констітуційнім монархом» Запоріжжя й тому управляв всією областю козацьких вільностей з їх паланками, селищами, зімівнікамі й бурдюгами;

віконував роль верховного судді над всіма провіненімі й злочинця, и тому Кара вінніх за провини й визначавши страту ліходіям за злочини;

вважався верховним начальником запорізького духівніцтва й тому прийомів и визначавши духовних осіб з Києва в січові й паланочні церкви.

Обов'язки кошового пролягав в тому, что ВІН затверджував обраних на раді всех чінів, что віплівалі за ним, узаконював Розподіл «по лясам» землі, косовиці, рибна ловель, звірініх відходів, розділяв військовий добуток, військові доходи, Царське платних, прийомів Нових осіб у Січ, відпускав старих козаків Із Січі, відавав Атестати заслуженим Товаришам, посіла ордера паланочній старшіні, входить у діпломатічні отношения Із сусіднімі державами. Альо при всій життя без сілі кошовий отаман, однак, не БУВ Необмежений Владар запорізького війська. Життя кошового отамана, як и других старшин, анітрошкі НЕ відрізнялася від життя других козаків.

Військовий суддя БУВ другою особою после кошового отамана в запорізькому війську; як и кошовий отаман, ВІН обірався на військовій раді Із простого товариства. Суддя БУВ охоронцем тих предківськіх звічаїв и віковічніх порядків, на якіх ґрунтувався весь лад козацького життя; у своих рішеннях ВІН керувався неписані законом, як зовсім НЕ існуючім у запорізькіх козаків, а переказ або традіціямі. Обов'язком військового судді Було судити вінніх; ВІН розглядав Карні й цівільні справи й чинів суд над злочинця, залішаючі залишкової вирок суду вірішуваті Кошового отаманові або військовій раді. Зовнішнім знаком влади військового судді булу велика срібна печатка, ВІН зобов'язаний БУВ тримати ее при Собі во время Військових зборів або радий и прікладаті до ПАПЕРІВ, на якіх встановлювали решение всієї заради. Суддя, як и кошовий отаман, що не МАВ ні особливого житла, ні окрема столу, а живий и харчувався з козаками свого куреня. Головного прибутком судді Було Царське жалування.

Військовий писар, як и кошовий отаман и військовий суддя, вібірався товариством на Загальній раді й завідував всіма письмовий справами запорізького війська. Обов'язок писаря БУВ у Запоріжжі настолько важлівім и відповідальнім, что Якби хто Інший, вместо него, насмілівся писати від імені коша кому-небудь або прійматі листи, что надсілають на имя писаря, того без пощади б стратили. Значення військового писаря в Запоріжжі Було дуже велике. Вплив Військових пісарів БУВ дуже важлівім на Запоріжжя, тому что більшість Із них Залишайся на своих посадах в течение багатьох років беззмінно. Зовнішнім знаком достоїнства військового писаря булу в довгій срібній оправі чорнільніця - каламар.

Військовий осавул, так само, як кошовий отаман, суддя й писар, обірався Козацька радою Із простих козаків низового товариства; обов'язки військового осавул були дуже СКЛАДНІ: Він спостерігав за порядком и благополуччя между козаками в мирний час у Січі, и військове в таборі; стежа за виконання СУДОВИХ віроків за рішенням кошового або всієї ради, як у самій Січі, так и у віддаленіх паланках війська; робів Наслідки Із приводу різніх суперечок и злочінів у середовіщі сімейних козаків запорізького посольства; заготовляв продовольство для війська на випадок Війни, прийомів хлібну й копійчаного платних й, за наказом кошового, розділяв его согласно посади шкірного старшини; охороняв всех запорізькіх вільностей, что проїжджалі по степах; захищали Захоплення війська на прікордонній Лінії; посіла попереду війська для розвідки про ворогів; стежа за ходом битви во время бою; допомагать тій або іншій стороні в жаркі хвилини бою. Зовнішнім знаком влади запорізького військового осавул булу дерев'яна тростина, на обох кінцях скована срібнімі кільцямі, что ВІН зобов'язаний БУВ тримати во время Військових зборів. Життя й доходи військового осавул були Такі ж, як и військового писаря; но Платні ВІН одержував 40 рублей у рік. У помічники військовому осавул вібірався військовий підосавульній, а на випадок Війни військовий обозний, что відав артілерією и військовім продовольством и розділяв всі праці осавул.

Посада курінніх отаманів, назва просто «отаманом», числом 38, по числу куренів у Запорізькій Січі, як и інші, булу віборна; у курінні оббирати людина розторопній, Хоробрий, рішучій, іноді з колішньої ВІЙСЬКОВОЇ старшини, а більшою Частина Із простих козаків; вибір курінного отамана відомого куреня становила приватна справа только цього куреня й віключає втручання козаків Іншого куреня. Курінні отамане самперед віконувалі роль інтендантів у Січі; прямою їхнім обов'язком були доставка провізії й дров для власного куреня й зберігання грошей и майна козаків у курінній Скарбниці; тому в курінного отамана всегда перебувалі ключі від Скарбниці, Які в его Відсутність ніхто НЕ смів брати, если на ті НЕ Було Дозволу від курінного. Курінні отамане піклуваліся про козаків свого куріння, як батьки про Власний дітей І, у випадка яких-небудь провин з боку козаків, вінніх карали тілесно, що не просячі на ті ні в кого дозволено. Улюблених курінніх отаманів Запорізькі козаки слухать іноді более, чем кошового або суддю, и тому часто через курінніх отаманів кошовий отаман у важкий и небезпечний харчування або випадки діяв и на настрій Усього війська. Нездатніх, п'яниць, недбаліх або просто что НЕ зумілі сподобатися козакам курінніх отаманів козаки Негайно скидали й даже іноді страчувалі.

После ВІЙСЬКОВОЇ старшини й курінніх отаманів віплівалі так звані «батьки» або «старі», «сівоусі діди», «знатні радці», тобто колішні військові Запорізькі старшини, что посади залиша свои, по старості років и через хворобу, або залиша їх іншім после ВІЙСЬКОВОЇ заради. Досвідченість, прославлена ​​Відвага, розпачліве молодецтво замолоду - давали Їм право на величезне моральний авторитет у середовіщі запорізького війська. Це були «стовпи» Усього низового війська, носії всех его переказів и строгих віконавців козацьких звічаїв. На рідній площади «сівоусі діди» Займаюсь місце после ВІЙСЬКОВОЇ старшини; во время Війни командувалі над окремий загонами й даже іноді над самими полковниками; при відправленні «аркушів» від січового товариства пріпісуваліся Негайно после імені кошового отамана, а после смерти корістуваліся такою честю, что, при їхньому похованні, один раз палили з гармат, «а Із дрібної рушніці более, чем по іншім пробачимо козакам».

За військовою старшиною віплівалі військові служітелі - довбуш, Пушкар, Товмач, кантаржій, шафар, канцеляристи й шкільні отамане.

Несмотря на засади братерства та рівності, Якими керували запорожці, между Козацька старшиною й рядовими козаками (чорний) поступово вініклі соціально-економічні Відмінності та напруженість

Під кінець XVI ст. на Запоріжжі Вже існувало військо. зі стрункою організацією. Очолював его кошовий отаман (пізніше - гетьман). Основною військовою одиницею БУВ полк з 500 мушкетів. Полк поділявся на сотні, а ті в свою черга - на десятки. Посади кошового отамана (гетьмана), полковника, сотника, отамана, Який командував десятком (пізніше - курінного отамана), були віборнімі. У своих грамотах и ​​аркушах смороду тітулувалі собі "Військом Запорізькім". Основну его часть Складанний піхота. Військо мало гармат. Рядовий козак БУВ озброєній мушкетом, пістолетом, шаблею, ножем, спис, іноді вікорістовувався цибулю и стріли.

Чісельність Запорізького війська НЕ ​​булу став. На кінець XVI ст. воно нараховувало около 15 тис. козаків. Січ мала такоже свой флот, Який складався з великих човнів - чайок або байдаків.

На качана Візвольної Війни віщим органом влади булу Військова рада Війська Запорізького. До компетенції ВІЙСЬКОВОЇ заради входило вирішенню найважлівішіх державних вопросам як воєнніх, так и політічніх: вона вибирала гетьмана и генеральний уряд и мала право їхнього Усунення, вірішувала всі питання зовнішньої політики, відсілала посольства, прийомів послів, здійснювала правосуддя. Право на участь в ній малі всі козаки.

Починаючі з тисячі шістсот сорок-дев'ять р .. Військова рада склікається Рідко. Є Відомості про одну раду в 1650 р., Две - в 1651 р., Декілька - в 1653 р. і ще одну (Останню) в січні 1654 р. - в Переяславі.

Одночасно з падінням роли ВІЙСЬКОВОЇ заради растет значення старшинському радий. І хоча це БУВ дорадчих орган при Гетьмані, его решение були обов'язковими для него.

Система управління Складанний з трьох ступенів: Генерального, полкового та сотенного Урядів.

Генеральний уряд БУВ центральним органом управління. ВІН очолював всю систему управління и БУВ Постійно діючім органом.

Генеральний уряд обірався Військовою радою. Очолював Генеральний уряд гетьман: як глава держави, вищий суддя та Верховна головнокомандуючій, законодавець, оскількі ВІН відавав універсали - Нормативні акти, обов'язкові для Виконання на всій территории України.

Генеральний уряд БУВ віщим розпорядча, виконавчим та судових органів держави.

Окрім гетьмана, до Генерального правительства входили генеральні старшини, Які керували окремий галузь управління.

Найближче до гетьмана державною особою БУВ генеральний писар. ВІН керували зовнішнімі відносінамі та канцелярією, через якові проходили всі документи як до гетьмана, так и от него. Генеральний обозний, генеральний осавул тагенеральній хорунжий Займаюсь військовімі справами, відповідалі за боєздатність війська та его матеріальне забезпечення. Генеральний бунчужний охороняв знаки гідності гетьмана та Війська Запорізького, а такоже віконував ОКРЕМІ доручення гетьмана. Генеральний суддя БУВ віщою Апеляційною інстанцією за відношенням до полкових та сотенних судів. Генеральний підскарбій очолював фінансову систему держави.

Перераховані Державні особини Складанний раду генеральної старшини, яка з часом вітісняє Військову раду.

2. Право и судочинство у Запорізькому низовому війську

На Запоріжжі формуван и своєрідна судова система. Судові Функції тут віконувалі усі представник козацької старшини. Кошовий отаман (гетьман) БУВ найвищу судів органом. У середіні XVII ст. ВІН превращается в вищу апеляційну інстанцію.

Основні судові Функції покладали на військового суддю, Який розглядав Кримінальні й цівільні справи козаків. Найбільш СКЛАДНІ справи ВІН передаючи Кошового отаманом (гетьману) або Військовій раді. Військовий суддя відправляв правосуддя за звічаєвім правом, Пожалуйста склалось на українських землях в течение останніх століть.

Судові повноваження других представителей ВІЙСЬКОВОЇ старшини були Менш значимими. Так, військовий осавул віконував Функції слідчого та стежа за виконання СУДОВИХ РІШЕНЬ. У межах своих повноважень віконувалі судові Функції курінні та паланкові отамане. Цікаво, что на Запоріжжі діяв принцип: "де три козаки - два третього судять".

У роки Візвольної Війни Було Здійснено спроба відокреміті судові органи від адміністратівніх. Були створені Генеральний, полковий та Сотенний суди. До складу Генерального суду входили два генеральні судді. Генеральний суд БУВ Апеляційною інтонацією для полкових та сотенних судів. Альо Повністю провести Розподіл влади в Україні того часу не удалось. Органи адміністративно-теріторіального управління продовжувалі Виконувати судові Функції.

Систему судів ОРГАНІВ очолював гетьман, якому належала вища судова влада. Гетьман затверджував вирок (решение) Генерального та полкового судів у найважлівішіх справах для, особливо вироку до смертної кари. Гетьману подавали Скарги на решение всех судів, перевірку якіх ВІН провівши вібірково, посилаючися представителей старшини на місця для РОЗГЛЯДУ справ по суті. Роль Вищих СУДОВИХ ОРГАНІВ віконувала такоже старшинському рада. Полкові та сотенні суди розповсюджувалі свою юрісдікцію НЕ только на справи Всього козацтва, а й на все населення, Пожалуйста проживало на їхній территории.

З Карно злочінів самими найбільшімі вважаю: зрадництво, убивство козаком товариша; побої, заподіяні козаком козаку у Твереза ​​або п'яний стані; злодійство чого-небудь козаком у товариша й пріховування ним краденої РЕЧІ: «особливо строгі були за велике злодійство, за Пожалуйста, коли только двома достовірнімі свідкамі доведе, стратять»; зв'язок з жінкою й домівській гріх через звичай, что забороняв шлюб січовім козакам; образу жінці, коли козак «зганьбити жінку не по прістойності», тому что подібний злочин «до обезславлення Всього війська запорізького простірається»; зухвалість проти начальства, особливо у відношенні чиновних людей російського правительства; насильство в самому Запоріжжі або в Християнсько селищах, коли козак віднімав у товариша кінь, худобу и майно; дезертирство, тобто самовільна відлучка козака під різнімі приводами в степ во время походу проти ворога; гайдамаківство, тобто злодійство коней, худоби й майна в мирних поселенців українських, польських и татарських областей и купців, что проїжджалі по запорізькіх степах, и мандрівніків; привід у Січ жінки, кроме матері, сестри або дочки; піяцтво во время походів на ворога, что всегда вважався в козаків Карно злочином и несло за собою найсуворіше наказание.

Висновки

Період польсько-литовської доби прініс в Україні Нові структурні Зміни в суспільстві. Передусім українська Верхівка, яка покатоличити, особливо после Берестейської унії +1596 року, оформлюється в новий стан. Міста дістають законодавство и систему самоврядування - так званні Магдебурзьке право. Українці призвичаювалися до тих Законів, до тієї системи управління, яка існувала на Западе. Усвідомлення своих прав, відповідальності и обов'язків перед законом Було визначальності у Громадській свідомості Суспільства. Таке суспільне буття пов'язували українське населення Із західною Політичною и правовою культурою. Головного Чинник державотворення становится українське козацтво. На Запоріжжі утворюється нова військова організація, яка через Деяк годину становится основою української державності. Тут формуються підваліні республіканської форми правления, нові принципи судочинства, нові джерела права. Одною з найяскравішіх сторінок в історії українського народу булу Визвольна війна 1648-1654 рр. Саме в цею годину начинает міцніті Україна, в державі з'являється нова військово-адміністративна система. Український народ здобуває національну та особисту волю. Продовжує розвіватіся право та судочинство. І лишь после залишкового зруйнування Запорізької січі (4 червня 1775 р.) Російською армією під командуванням генерала Текелі почінається згасання найяскравішої Сторінки в історії України - Козацької доби.

Використана література

1. Антонович В. Розповіді про запорізькіх козаків. - К., 1992.

2. Грушевський М. Історія української козаччини // Вітчизна. - 1989.№1-11.

3. Історія Держави та права / за ред. А Рогожина. - К., 1996..

4. Історія держави та права України / за ред. П. Музиченко. - Київ. - 1 999.

5. Історія України / за ред. В.А Смолія. - К., 1997..

6. Субтельний Орест Україна: історія. - К., 1991.

7. Яворницький Д. Історія запорізькіх козаків. - К., 1990-1991. - Т.1-2.