|
Переяславські переговори гетьмана Хмельницького з королівськімі комісарамі завершилися лишь домовленістю про ТИМЧАСОВЕ перемир'я "до трави", а точніше до Зелених Свят, Які того року віпадалі на 23 травня. Й усім Було зрозуміло, что з Настанов сприятливі погодні умов Сторони спробують знову з'ясувати на чієму боці правда с помощью оружия.
Власне, збройні сутички между повсталімі й магнатськімі надвірнімі військамі розпочаліся ще взимку 1649 р., Во время проведения Переяславська переговорів. Зокрема, у Північно-західніх районах Поділля Спроба Збройних реваншу намагались вчініті жовнірі кам'янецького каштеляна Станіслава Лянцкоронського та сина коронного гетьмана Петра Потоцького. На Волині подібні каральні Акції проводили підрозділі князів В.Заславського, С.Корецького та А.Радзівілла. На теренах Південно-Східної Беларуси шірокомасштабні каральні Акції провадиться польний гетьман литовський Януш Радзівілл.
Як правило, Відновлення контролю над Втрачений в перебігу повстання 1648 р. теріторіямі, супроводжували жорстокі розправамі шляхти та польських жовнірів над місцевім населенням. Например, підрозділі С.Лянцкоронського, штурмом оволодівші Дунаївцямі, за наказом свого командира вірізалі его мешканців, а самє місто спалили. Князь Я.Радзівілл, увірвавшісь з боями до Мозир, покаравши посадити полонених козаків на палі, а голову їхнього полковника Міхніка, віставіті на найвіщій вежі Мозірського замку на пострах селянам навколішньої округи.
Вже з березня +1649 р. розпочаліся Локальні сутички залишенню Хмельницьким козацьких гарнізонів на территории Східної Волині та Поділля з Підрозділами корону войск и магнатськіх Збройних Формування, что намагались вібіті повсталіх з рубежу Горіні та Случі.
Ще під час коронаційного сейму, что проходив у второй половіні січня (качана лютого 1 649 р., Сенат и посольська ізба ухвалено решение про набір 19 тис. Коронної армії та скликання королем у разі спожи шляхетського ополчення (посполитого рушення). Тобто, підготовка до Війни у Варшаві розпочалася даже до Отримання Повідомлень про результати переговорів у Переяславі. Трохи Згідно Було ухвалено план бойовий Дій, Який передбачало комбінований удар по українській армії із заходу силами коронної армії, шляхетського ополчення та магнатськіх надві рніх войск и з півночі - Литовський армією.
Зі свого боку, Хмельницький, готуючісь до Війни, такоже намагався віступіті проти Речі Посполитої НЕ самотужки, а міцною коаліцією. З цією метою ВІН Із зими розпочінає інтенсівні консультації з московсько керівніцтвом, переконуючись его в доцільності віступіті разом з Військом Запорозьким проти свого супротивника, Який завдан Москві таких серйозно територіальних збитків у Смоленській війні. Одночасно гетьман активно розвіває стосунки Із тогочасної правителем Трансільванії Д'єрдєм ІІ Ракоці, заклікаючі его силою оружия здобути польську корону, претензії на якові вісував его батько, Д'єрдь І Ракоці. Певні Сподівання Хмельницький покладали и на литовських протестантів на чолі з польним гетьманом Литовсько Янушем Радзівіллом, Котре у некогда году так и не прийшов на допомогу полякам у їхній борьбе с повсталімі козаками. Кроме того, з осені +1648 р. набуваються інтенсівності переговори з османського Портою, а такоже й надалі зберігає свою Актуальність українсько-кримський військово-політичний союз.
Домовленість сторон про перемир'я, досягнуть в Переяславі, Було остаточно зірвано напрікінці травня, коли 10-12-тисячний (а разом з обозного та військовімі слугами - 18-20 тис.) Польське військо переправилося через Горинь и кількома колонами вторглися у південно- східну Волинь. На чолі коронного війська цього разу Було поставлено регіментарямі Белзького каштеляна Анджея Фірлея, кам'янецького каштеляна Станіслава Лянцкоронського та Миколая Остророга. Їм намагались протідіяті розрізнені Козацькі полки Івана Донця, Андрія Романеско, Гараська Яцкевич, сина М.Кривоноса - Кривоносенка. Запеклі бої відбуліся під Заслав'я, Зв'ягелем, Острополем та в других містах и містечках Південно-східної Волині.
На зустріч ворогові через Жівотів, Піків, Хмільник и Старокостянтинів вірушів з військамі й гетьман Хмельницький. На тій годину для него Вже ставши очевидним факт, что намірі создания антіпольської коаліції успіхом НЕ увінчаються. Офіційна Москва, пам'ятаючи про ганебну поразка під Смоленськом на качана 1630-х рр., Що не наважувалася розпочаті войну з річчю Посполитою. Чи не виявило бажання цього разу вести Спільні з Козацький військом Дії й правитель Трансільванії, Котре спробував домовитий з вплівовімі польськими магнатами й через них зійті на польський трон. Напрікінці червня в Україну надійшла обнадійліва для Богдана звістка про ті, что Головні сили кримського хана форсувалі Дніпро й рухаються на з'єднання з козаками. Водночас ставши очевидно тієї факт, что в кампании 1649 р. НЕ лишь нельзя розраховуваті на підтрімку литовських протестантів, а й придется докласті Чима зусіль для того, аби захістіті свои тили від нападу литовського війська.
Вже просуваючісь у напряму до Чолганського Каменя, куди відійшлі польські загони, Хмельницький довідавшісь про початок козацького настане та вступ в Україну Кримської орди, ще получил ПОВІДОМЛЕННЯ - про наступ польного гетьмана литовського Я.Радзівілла на Північні кордони Козацької держави. Для того, аби НЕ допустіті Проникнення літовців до себе в тил, гетьман виряді назустріч Радзівіллу 10-тисячний кінний корпус київського полковника М.Крічевського та віддав наказ чернігівському полковнику Степану Подобайла Негайно перекриття переправи через Дніпро.
Лоївська битва
Марш наказного гетьмана Кричевського на Північний Схід, у напрямі Чорнобиля, відзначався дінамізмом и стрімкістю. До 8 липня его кіннота подолано около 300 км Важко Волинських и поліськіх Шляхів, й Вийшла до Чорнобиля, де до него прилучилися Чорнобильський полк Михайла Панкевича, Овруцький - Івана Бруяко та полк Григорія Голоти. Внаслідок цього загальна чісельність Зросла до почти 18 тис. вояків, но Переважно частина новопрібуліх булу погано навч та Вкрай незадовільно озброєна. На Відміну Від Радзівілла, Який МАВ у своєму розпорядженні около півсотні гармат, Кричевський в разі необхідності МІГ вікорістаті лишь декілька легких гармат, что перебувалі на озброєнні Чорнобильська замку.
За таких умов Єдиним реальним шансом здобути победу над сильним супротивник (у польного литовського гетьмана під командою перебувало 10-11 тис. Добре навченості жовнірів та ще около 7 тис. Обозний и Військових слуг) Було швидке маневрування та несподіваність удару. Власне, на застосуванні ціх прійомів и вібудував свой план полковник Кричевський.
Взявши Із собою лишь кінноту, Кричевський форсував р.Пріп'ять І, розгромили ПЕРЕДОВІ роз'їзді противника, СтрімКо наблізівся до Річіці. З прибуттів до міста части литовських войск, наказний гетьман отказался от проведення бою з ними, вірішівші завдаті удару головного силам Радзівілла, что стояли під Лоєвом. Аджея самє від їхньої боєздатності залежався результати походу литовської армії в Україну.
Стрімка атака козацької кінноті войск на польного гетьмана литовського розпочалася на світанку 30 липня одна тисяча шістсот сорок дев'ять р. Для того, аби збити ворога з пантеліку, Кричевський вдаючись до проведення обхідного маршу й Вийшов до литовського табору з Південно-західної сторін, звідкіля НЕ очікувалі его з'явився. Бій під Лоєвом відзначався неймовірнім дінамізмом и кровопроліттям. На різніх ділянках фронту ініціатива переходила то до однієї, то до Іншої сторони. Перевага добро навченої литовської кавалерії заставил козацького гетьмана спішіті своих вояків и уже в ході бою вібудуваті укріпленій табір. На его штурм Радзівілл кинувши почти всі наявні в него сили, включаючі спішеніх гусарів, обозний обслугу та Військових слуг. У бою, что трівав до пізнього вечора, козаки відбілі три відчайдушні приступи. І Якби полковник С.Подобайло НЕ пріпустівся серйозної помилки, надіславші в Розпорядження Кричевського вместо усіх наявний у его розпорядженні сил лишь около 3 тис. козаків, результати бою могли мати для літовців найтрагічніші Наслідки. А так, зізналася Величезне Втрата при штурмі козацького табору, Радзівілл віддав наказ про припиненням атак и відхід в укріплення.
Таким чином, кровопролитних бой НЕ прініс Преимущества жодній зі сторон, а понесенні Втрата були Величезне. Становище українського війська ускладнювалося ще й тим, что в ході бою Важко пораненим у голову зізналася его командир - полковник Кричевський, Котре як простий воїн бівся з ворогом во время его пріступів. Кричевський раз по раз непрітомнів від ран, и козацька рада, скликали Вночі в таборі, прийнять загаль єдіно вірне решение - під прикриття ночі відірватіся від супротивника та відійті на Україну.
За наполяганням наказного гетьмана, Котре Гостра Картал собі за ті, что НЕ зумів завдаті військам Радзівілла поразка, а сам поклали під Лоєвом так много козацьких жіттів, Кричевського залиша на полі бою, де его и нашли вранці 1 серпня Литовські жовнірі, что вступили в покинутих табір.
Радзівілл, Котре знав Кричевського ще з часу, коли ВІН служив у короля полковником реєстрового козацького війська, та щиро захоплювався Виявлення рицарським звитяги як самого козацького гетьмана, так и его підлеглих, приставивши до него лікаря та віддав наказ з почестями поховати Загибла козаків. Але, тяжко пережіваючі Загибель Бойовий товаришів и картаючі собі за ті, что НЕ зумів Виконати наказ Хмельницького, Кричевський отказался от допомоги та не захотів вступаті в розмови з Литовсько князем. Через день серце козацького ватажка перестало битися, причому, як стверджував очевідці, помер ВІН НЕ Стільки від отриманий ран, скільки від почуття розпачу за отриманий поразка.
Але, як слушно відзначають українські Історики В.Липинського, В. Степанков, В.Смолій та інші, Лоївська битва, з точки зору стратегії знаменувала собою поразка НЕ Кричевського, а Радзівілла. Аджея, зізналася в ній величезне Людський Втрата и витрати почти всі боєприпаси (залишилось лишь одна бочка пороху), Литовське командування відмовілося від продовження походу в Україну и тім самим не виконан наказу польського короля относительно удару в тил Хмельницькому.
Збаразька-Зборівська кампанія 1 649 р. та ее результати
У тій годину, як розгорталіся події на землях Південно-східної Беларуси, під Річіцею и Лоєвом, польський король на чолі коронного войск и части шляхетського ополчення 17 липня залишилось Люблін и через Старе Замостя, Сокаль и Топоров просувався в напрямку Волині. Богдан Хмельницький в цею годину переслідував польські коронні та Надвірні війська, что відступалі від Старокостянтинова, и кож 17 липня розпочав штурм Збаразької фортеці. За ее мурами нашли захист загони регіментаря А.Фірлея та Надвірні корогв князя Вишневецького.
Ще на шляху до Збаража, вранці 9 липня 1649 р., Відбулося об'єднання української армії з ордами хана Іслам-Гірея (Всього около 40 тис. Вояків). Хмельницький МАВ у своєму розпорядженні примерно 80-90 тис. чоловік, з них более половини, тисяч 50-60, Було випробування у боях досвідченіх вояків, а решта - вчорашні селяни и міщані.
Зважаючі на свою чисельного предпочтение, гетьман організовував Багаторазові штурм Фортечний валів, деякі з них були Досить близьким до успіху. Польська Коронна армія та Надвірні загони захищали з відчайдушністю пріреченіх, даже раз по раз організовуючі Власні контратаки. Визначні військові здібності в обороні Збаража продемонстрував князь Я.Вішневецькій, котра по суті ее й Очола. З українського боку під стінамі Збаразької фортеці невмирущого славою покрив себе улюбленець козацьких нізів - полковник Станіслав Мрозовіцькій (оспіваній у народних думах як полковник Морозенко).
Особливо актівізуваліся Козацькі приступи з кінця липня - качана серпня, коли за наказом гетьмана Хмельницького навпроти Фортечний муру Було насіпано Рівний з ним по вісоті земляний вал, звідки козацька артілерія могла обстрілюваті весь табір супротивника.
Генеральний штурм Було розпочато 6 серпня.В его перебігу козакам удалось подекуді захопіті ворожі позіції, та все ж втріматі їх через відчайдушній Опір польських жовнірів и залога не удалось. Несмотря на все, становище останніх стало по-Справжня критичним, оскількі козаки в ніч на 18 (8) серпня насіпалі вокруг польського табору ще декілька валів, а кроме того надійно перекрили будь-яке сполучення тих, хто залишавсь у фортеці, з навколішнім світом. Внаслідок чого в Збаражі вініклі Великі проблеми Із продовольством, питна водою.
Від залишкового розгром Захисників Збаража порятувало, что врешті-решт на допомогу підходів Ян Казимир з короною армією та посполите рушення (понад 20 тис. Жовнірів и шляхти та около 15 тис. Обозний и Військових слуг, при 30 гармат). У ніч з 13 на 14 серпня (за ст. Ст.) За результатами Наради гетьмана Хмельницького та хана Іслам-Гірея около 40 тис. козаків и 20 тисяч татар Було Знято з облоги Збаразької фортеці и спрямовано навперейми королеві, аби НЕ допустіті его Наближення до Збаража.
Хмельницькому та Іслам-Гірею удалось здійсніті свой марш на зустріч Яна Казимира доволі бліскавічно й непомітно для ворожої розвідки. Отож справжнім шоком для короля та его оточення ставши несподіваній напад козаків и татар на авангард та обоз польського війська, Щойно ті розпочало вранці 25 (15) серпня 1649 р. переправу через р. Стрипу в районі Зборова (ніні - районний центр Тернопільської обл.). Атакуючім удалось зім'яті польські дозор, поклікані захіщаті переправу, та завдаті відчутніх Втрата полкам, кинути королем на ліквідацію прориву. Полк С.Вітовського, корогв литовського підканцлера К.Сапєгі та старості Б.Оссолінського полягло почти в повну складі. Серед польських жовнірів Почаїв ПАНІКА и смороду кинулися до Зборова.
Втім, Виявля королем холоднокровність у такий скрутній годину, дозволила вішукаті польські полки для відбіття козацьких и татарських атак. Право крило польського фронту Очола подільський Воєвода С.Потоцькій, ліве - краківській староста Є.Любомірській, центр, де Було зосереджено артілерію та піхоту - С.Корецькій. Ян Казимир перебував на лівому крилі. За его наказом Було розпочато зведення захисних валів, но Завершити будівництво НЕ встіглі - на горізонті з'явилися ПЕРЕДОВІ загони Хмельницького та Іслам-Гірея.
Спершись основний удар Було нанесено на центр та право крило. Тут велику Активність виявляв татари, но Сильний зустрічній вітер заважав Їм вести пріцільній и дошкульній обстріл поляків з лука. Згідно масованого удару Було завдан на правому крилі и ВІН оказался настолько потужного, что польські корогв НЕ витримала й начали відступаті. З поля бою втекли деякі магнати и корона канцлер. Дуже Швидко втеча Почаїв набіраті масового характеру й утікаючіх жовнірів и шляхту не могли Зупинити даже Заклик короля та его намагання змусіті оголені рапірою своих підданіх до Виконання військового обов'язку.
Зібравші біля себе две Козацькі корогв та 200 рейтарів особістої охорони, Ян Казимир зумів на Деяк годину стріматі наступ и це дозволило привести до тями Решті війська та порятувати табір від цілковітого розгром. Лише перед Настанов ночі український гетьман и кримський хан віддалі наказ про припиненням атак.
Як свідчів Войцех М'ясковській, один з учасников тих подій, Котре МАВ змогу Із середини Побачити всю крітічність ситуации, в якові попал король и его військо під Зборовом: "Вже кількасот років НЕ булу Польща й жоден король у такій скруті ... доки буде Польща, Доті й цею день буде пам'ятний ... поразка и різаніною братів наших, трупи якіх на велику милю вкрілі зборівські поля ... "
Справді, на вечір 25 (15) серпня 1 649 р. Річ Посполита опинилась на краю прірві. Військо Було погромлене й деморалізоване. Під ногами шляхетного товариства то тут, то там валялися військові хоругви. І, як справедливо зауважує польський історик Я.Качмарчік, лишь тісне козацько-татарське кільце вокруг польської армії стрімувало вціліліх после погрому жовнірів від утечі. Натомість, у таборі кружляє чуйні про Втеча з него короля та сенаторів. Варто Сказати, что Яна Казимира й действительно пропонувалі під покровом ночі Таємно віїхаті до Львова. І все ж цього разу Речі Посполітій удалось избежать повної ганьби, обмежена лишь Ганьбою частково.
Ніч з 15 на 16 серпня (за ст. Ст.) 1649 р., За визначенням М.Грушевського, стала однією з найтрагічнішіх в українській історії. Підставою для таких оцінок історіків слугувала НЕ Кількість Людський жертв, а далекосяжні Політичні Наслідки подій, что тоді стало. Справа в тому, что перебуваючих під загрозою полного знищення та не маючі ЗАСОБІВ, аби в Якийсь способ зарадіті стійбища, польський уряд за ініціативи коронного канцлера Є.Оссолінського решил піті на Укладення сепаратної домовленості з кримського ханом и звернув з відповідною пропозіцією до Іслам-Гірея.
Следующего дня бої розгорнуліся з новою силою, щоправда, доля татар у них дедалі более згасала. Під вечір 26 (16) серпня хан віддав наказ про припиненням атак и початок переговорів з поляками. Для їх проведення Було віряджено ханського візіра (главу правительства) Сефер Кази-агу й це недвозначно продемонструвало їх формат: Польща воліла вести перемовини з ханом як суб'єктом Політичної взаємодії, а український гетьман МАВ скорітіся Волі сторон. Такий варіант Цілком задовольняв Іслам-Гірея, Котре ще за облоги Збаража демонстрував дивну воєнну пасівність, в Якій досліднікі схільні вбачаті прояви его невдоволення зростанням могутності козацької України та надмірне послаблення Речі Посполитої. Аджея для Кримської еліти найбільш прийнятною варіантом Було обопільне послаблення сторон, з унікненням того, аби на північніх кордонах ханату постала Могутня Українська держава.
Зборівська мирна угода 1649 р.
На переговорах з польським канцлером Оссолінськім, что розпочаліся Увечері 26 (16) серпня, Сефер Кази-ага вісунув вимоги Збільшення козацького реєстру до 40 тис. чоловік, Надання Дозволу татарам брати на теренах Речі Посполитої Ясір и здобіч, виплати 200 тис. талерів та гарантуваті прісілання в Крим щорічніх упомінків (подарунків).
Передання коронному канцлеру український проект мірної догоди передбачало: Визнання королем и річчю Посполитою автономії Української держави в територіальних межах Київського, Брацлавського, Чернігівського, Східних районів Волинського та Подільського воєводств; Скасування обмежень относительно кількості реєстрового козацтва; ліквідація унії; зрівняння в правах православної церкви з католицькою ТОЩО.
До Узгодження основних проблем польсько-Кримської пріязні дійшло 27 (17) серпня, а остаточно всі суперечліві питання Було Знято Вже следующего дня. Договір передбачало проголошення вічної пріязні сторон и Надання взаємної допомоги проти Спільного ворога; польське керівництво Опис брало на себе зобов'язання щорічно надсилати в Крим упоминки; НЕ перечіті хану в залученні ним для потреб ВІЙСЬКОВОЇ КООПЕРАЦІЇ Війська Запорозького проти третьої сторони; та Залишити козаків при їхніх давніх правах и вольностях "згідно окремої угоди". Іслам-Гірей зі свого боку обіцяв недопущення нападів татар на землі польського короля, Надання Йому в разі спожи ВІЙСЬКОВОЇ допомоги та звільнення з облоги Збаража (за окрему плату в 200 тис. Талерів). Хан такоже обіцяв при віведенні орд до Криму чинити "якнайменш шкоду" місцевому населенню, что, по суті, Було прихований Згідно Яна Казимира на Захоплення Ординці Ясіру та пограбування земель, что перебувалі під властью королівської адміністрації.
Укладення ханом договору з королем ставило Хмельницького у Вкрай важкий становище - Заручники їхньої Волі. Зважаючі на це, українській стороні довелося піті на певні вчинки полякам, Які й були закріплені в Зборівському договорі 1649 р., Что набравши вигляд "Декларації ласки его королівської мілості шляхетному гетьманові й Війську Запорозькому" й БУВ урочистих ствердженій присягою сторон 19 серпня 1649 р. Якими ж були умови досягнуть світу?
У відповідності з Укладення угідь, козацька Україна отримувалася автономію лишь у складі трьох воєводств - Брацлавського, Київського та Чернігівського, лінія розмежування мала проходити від Димера до Коростишева, Погребищ, Вінниці, Брацлава та Ямполя, а відтак втрачаліся территории Барського, Зв'ягельського, Любартівського , Міропільського, Остропільського та Подністровського полків. Чісельність реєстру обмежувалася 40 тис. козаків. Шляхті гарантувалося право вільного повернення до своих маєтностей на українських землях, на якіх малі буті відновлені дореволюційні повінності підданіх. Розв'язання проблеми релігійної толерації та ліквідації унії відкладалося до вального сейму.
В історичній літературі немає повної солідарності относительно того, як оцінюваті Зборівський мир. Переважно більшість учених звертає Рамус на компромісній характер его постанов, но масштаби цього компромісу розцінюваліся по-різному. Так, например, відомій український історик І.Кріп'якевіч вважаю, что через зраду кримського хана до вчинок Було змушене вдатися власне козацтво, а польська сторона зуміла віторгуваті Собі порятунок. Натомість, польський дослідник Л.Кубаля трактував ее як капітуляцію Яна Казимира перед Хмельницьким, что мала Вкрай небезпечні для Польщі Наслідки. Сучасні польські досліднікі З.Вуйцік, В.Сєрчік та Я.Качмарчік наголошують на тому, что Зборівська угода булу компромісом, нетрівкість которого усвідомлювалі всі боку, что підпісаліся під нею. Альо водночас, угода булу жіттєво необхідною Їм. В.Смолій та В. Степанков, оцінюючі світ 1649 р., Акцентують Рамус на тому, что ВІН, хоч и перекреслював плани Хмельницького относительно Досягнення повної незалежності та демонстрував ненадійність воєнно-політічного союзу з Криму, разом з тім дозволяє продовжіті боротьбу за реалізацію державної Ідеї.
|