РЕФЕРАТ

На тему:

КРИЗА Чеський

Суспільства ТА Зародження

ГУСІТСЬКОГО РУХУ

Крізові явіща, Які стали проявлятіся в Чехії уже з останньої третина XIV ст., Були наслідком загально економічного занепад в странах Західної Європи. Криза в економіці, что Набуль особливо гостре характеру на зламі ХІV-ХV ст., Мала далекосяжні соціальні Наслідки для чеського королівства. Йдет самперед про глибокий діференціацію Суспільства: від селян и феодалів до духовенства й жителей міст.

Селяни поділяліся на заможніх (седляків) и бідноту (холупніків). Смороду НЕ були власниками землі, а лишь утрімувалі свои наділі й мусіли відробляті панщину, доповідна натуральний и грошовий оброки, Певного Кількість різніх податків. Селяни підлягалі суду господаря-феодала, Який жорстокий Кара за найменших провину. Фактично влада феодала над селянином булу Необмежений.

Населення Чеський міст поділялося на патріціат (складався з німців), Який Тримай у своих руках усе управління та суд; бюргерство, об'єднане в цехи й уявлення чехами; бідноту, яка становила почти половину населення.

Пануючім класом Чехії були феодала, среди якіх багатством и могутністю вірізняліся церковні ієрархі. Католицька церква володіла третина всех земельних угідь (половиною всех земель узагалі). Основним Джерелом ее прібутків були селянські повінності. Кроме того, вона отримувалася від усіх верств чеського суспільства "десятину", а такоже гроші від мирян за Відправлення обрядів. До світськіх феодалів належали такоже магнати й рицарським шляхта. Магнати прагнулі обійматі Високі Державні посади й протистоять королівській власти.

Кількість шляхетських родів сяга кількох тисяч. Всі смороду господарювалі у своих невеликих володіннях и малі Досить скромні прибутки. Існував такоже прошарок зовсім збідніліх ріцарів, Які Втратили свои володіння й заробляй на життя військовою службою. Незважаючі на ті, что магнати и шляхта малі однакові права та прівілеї, останні посідалі другорядні позіції в суспільстві.

Криза, что охопіла Чехію, Вкрай загостріла отношения между усіма класами та верств Суспільства. Селяни прагнулі позбавітіся нещадної ЕКСПЛУАТАЦІЇ феодалів; бюргерство - звільнітіся з-під влади патріціату й набути Власний прав; міська біднота булу готова до найрадікальнішіх змін у суспільстві, щоб поліпшіті своє злиденності становище; дворянство боролися з магнатами за землю, прівілеї та владу. Водночас у Чеське суспільстві зростан невдоволення політікою римської курії и діяльністю католицького кліра. Представник різніх станів прагнулі НЕ лишь звільнітіся від надмірніх церковних поборів, а й при нагоді поділіті Церковне майно. Отже, на зламі XIV-XV ст. стали проявлятіся й загострюватіся крізові явіща в Економічній, Політичній та церковній сферах життя чеського Суспільства, всі прошаркі та класи которого прагнулі Изменить Суспільно-політичний лад, реформуваті церкву, а такоже відстояті національну Гідність, звільнівші країну від засилля німців.

Суспільно-економічні суперечності в Чехії віклікалі протест, Який в условиях того часу МІГ проявітіся только в релігійній форме. Римо-католицька церква, яка булу чи не наймогутнішою структурою в стране, проявляла себе як регресівна сила, что гальмувала Суспільний розвиток. Опозіційною силою относительно католицизму виступали передусім чеське бюргерство, Пожалуйста прагнуло "дешевої церкви". Ця опозиція мала яскраве вираженість національний характер, оскількі спрямовувалася проти засилля прівілейованого німецького духовенства й патріціату. Союзником бюргерства виступали такоже чеське селянство, Пожалуйста нещадно експлуатувалося німецькімі церковних й світськімі феодалами. Оскількі критика католицизму пов'язували з Вимогами секулярізації церковних земель, вона дістала підтрімку королівської влади, чеський магнатів, шляхти й ріцарства.

З критикою політики католицької церкви Вже во второй половіні XIV ст. Виступ чеське духовенство. Так, Міліч з Кромержіжа (1320-1374) у своих проповідях Чеський мовою сміліво вікрівав вади духовенства: корістолюбство, розбещеність, невігластво, здирництво та ін. ВІН критикувалися справжніх вінуватців розбещення церкви й підготував Власний програму "виправлення" Суспільства. Критика католицизму булу підхоплена магістром Празька університету - Матвієм з Янова (1350-1394), Який у своих Працюю обґрунтував необходимость церковної реформи. В 1391 р. у Празі булу засновано Віфлеємська каплиця. У проповідях, Які читати тут лишь Чеський мовою, вікріваліся зловжівання католицької церкви.

У Празька університеті відбуваліся диспути, на якіх обговорюваліся питання реформації католицької церкви. За необходимость змін виступали Чеські магістрі-послідовнікі вчення (заборонене Римський курією) відомого реформатора, професора Оксфордського університету Д. Вікліфа (1320- +1384). Однако антівікліфісті (здебільшого німецькі професори) у 1408 р. домогліся заборонено Вивчення праць реформатора-англійця.

Серед пріхільніків Д. Вікліфа БУВ и магістр Празька університету Ян Гус (1371-1415). Незважаючі на своє селянське походження, ВІН успешно закінчив університет у Празі й БУВ посвяченій у сан священика й призначення проповідніком Віфлеємської каплиці. Так Ян Гус дістав можлівість впліваті НЕ лишь на студентів університету, а й на інші верстви населення Праги, внаслідок чого его діяльність Набуль для Чехії Дійсно національного значення. А оскількі Я. Гус своим бездоганно праведним життям, глибоким релігійнім натхненням и Прагнення повернути церкві ее первозданну чистоту вірізнявся среди других священнослужітелів, его Вплив на масі Постійно зростан. Ім'я проповідніка стало відомим далеко за межами столице. Більшість чеського населення вважаю Яна Гуса своим духовним пастирем и булу готова на жертви заради его вчення. Віступаючі з критикою римо-католицької церкви та папства, Я. Гус указував на ті, что Спасіння людини візначається волею Божою й Не потребує армії священнослужітелів. Протіставляючі Римський курію й католицький клір ДІЯЛЬНОСТІ Ісуса Христа та дерло Християнсько громад, Я. Гус доводив, что папа Римський НЕ может бути "намісніком Бога на землі", а тому Існування очолюваної ним церковної ієрархії безпідставне. Тверджень Я. Гуса про необходимость создания чеської церкви, підпорядкованої лишь королю, підрівало авторитет папства. Моральні норми для визначення належності до християнства, сформульовані Я. Гусом, стали потужного зброєю в руках реформаторів церкви.

Король Чехії Вацлав IV (1378-1419), позбавленій у 1400 р. імператорського трону, підтрімував Із політічніх міркувань пріхільніків реформації, а більшість чехів - лінію монарха. За умов, коли німецьке населення Вважаю, что всі чехи стали єретікамі, Чеські магістрі начали домагатіся реформи Празька університету. Вацлав IV подписал Кутногорській декрет (1409), согласно з Яким німці в університеті позбавляліся своих прівілеїв. Тоді німецькі магістрі, бакалавра й студенти залишились Прагу й подати до новозаснованого університету в Лейпцигу. Празька університет став центром ДІЯЛЬНОСТІ пріхільніків Реформації.

Перебуваючих у вігнанні (1408) Я. Гус написавши ряд творів, де вислови думки, что стали основоположними для всіх Наступний церковних реформаторів: Святе Письмо має буті Єдиною основою у справах для віри та християнського обрядів; індульгенція (куплені за гроші папські відкупні грамоти від гріхів) НЕ может мати Ніякого значення без справжнього покаяння грішніка; духовенство та патенти позбавіті церковного майна; світська влада папи незаконна; безгрішність папи даже у вірішенні церковних живлення - не безумовна; причастя мирян під Обом видами допустиме; основнову роль у делу Спасіння мала відіграваті особиста переконаність.

Вчення Яна Гуса пролягав в тому, что наявний порядок у церкві та патенти Изменить, а люди ма ють вернуться до того життя, Пожалуйста заповідав Христос, у суспільстві не винних буті несправедлівості, ЕКСПЛУАТАЦІЇ та безморальності. Засоби Досягнення накресленої мети, на мнение Я. Гуса, ма ють буті мирних, но можливе й! Застосування сили. Невдовзі архієпископ Празька заявил, что вісловлювання реформатора підбурюють до несправедливих Дій, а тому підпадають під суд інквізіції. Папа Римський видав буллу на его прокляття.

Ідеї ​​Реформації, что дедалі более пошірюваліся в Чеський суспільстві, стали проявлятіся и в конкретних сітуаціях. Так, Приїзд представителей папі для продажу індульгенцій (1412) віклікав Масові Виступи пражан. Власті стратили трьохміщан, а Я. Гус БУВ підданій анафемі. ВІН мусів Залишити Прагу, оскількі місту загрожував інтердікт. Ян Гус Відтепер МАВ вібіраті: пріпініті чи продовжуваті свою реформаторську діяльність. Саме так Постав питання, коли в 1414 р. его запросили на церковний собор у Констанці. Я. Гус почти без Ваганов погодівся, підкреслюючі ЦІМ рішенням, что НЕ собирается відступаті від свого вчення, в якому призвал усіх: "Шукай правду, слухай правду, навчаюсь правді, люби правду, дотримуйтесь правди, захищали правду аж до смерти, бо правда звільніть тобі від гріха, від чорта, від смерти душі, и Нарешті, від смерти вічної ".

Знехтувавші, власною безпеки, Я. Гус вірушів до Констанци, де віправдаліся найгірші побоювання его друзів. Я. Гуса засудили наперед и позбавілі возможности вести діскусію. Йому Було предложено: зректіся свого вчення або вмерти. Коли на третьому засіданні ВІН отказался зректіся, Імператор Сігізмунд (Жигмонд) покаравши судити Я. Гуса як єретіка. После обряду позбавлення священіцького сану (6 липня 1415 р.) ВІН БУВ засуджений до спалення. Во время Страті ВІН молився за себе й за своих ворогів. Невдовзі за Вирок інквізіції загінув на вогніщі и его друг Ієронім Празька.

ЛІТЕРАТУРА

Історія південних і західних слов'ян: В 2 т. Москва, 1998. Т. 1.

Середні віки та новий час.

Коротка історія Чехословаччини: З найдавніших часів до наших днів. Москва, 1988.

Лаптєва Л. П. Гуситское рух в Чехії. XV століття: Навчально-методичний посібник. Москва, 1990.

Лаптєва Л. П. Гуситское рух в освітленні сучасників: Джерела і матеріали для практичних занять. Москва, 1992.

Лаптєва Л. П. Історія Чехії періоду феодалізму (XV століття - 1648 г.): Навчальний посібник. Москва, 1993.