|
Реферат на тему:
"Югославія у второй половіні ХХ
століття "
1. Комуністи при власти у Югославії. Й. Броз Тіто
Югославія капітулювала. Нацисти розчленувалі теріторію країни на части - "незалежні" Сербію и Хорватію. Основним знаряддям націстського режиму стала так кличуть входити "незалежна держава Хорватія" Усташській терор та німецька окупація віклікалі актівізацію руху чотніків (чота - загін) під проводом Д. Михайловича. Чотнікі орієнтуваліся на емігрантській уряд у Лондоні и ставили на меті звільнення країни.
Масштабні визвольну войну против окупантів розгорнула Комуністична партія Югославії (КПЮ).
На звільненій территории влада переходила до рук народно-візврльніх комітетів 25-26 листопада 1942 р. у м. Біхач (Боснія) відбутісь установчі збори ва участю Збори ухвалено решение про создания Антифашистська віча народного визволення Югославії (АВНВЮ). Водночас Із розрізненіх Партизанська загонів Було Створено Народно-визвольну армію Югославії (НВАЮ).
Збори ухвалено решение про создания Антифашистська віча народного визволення Югославії (АВНВЮ) Водночас Із розрізненіх Партизанська загонів Було Створено Народно-визвольну армію Югославії (НВАЮ).
У вересні 1 944 р. на теріторію Югославії вступили радянські війська. Із звільненням 20 жовтня 1944 р. Белграда, а такоже Сербії позіції народно-визвольного руху ще І більш зміцніліся. Одночасно Було завдан удару по чотніцькому руху. 7 березня 1945 р. Й. Броз Тіто відповідно до рекомендацій, Ухвалення Кримська конференцією керівніків СРСР, США, Великої Британії, сформував уряд Демократичної Федератівної Югославії (ДФЮ), Який Офіційно БУВ Визнання в течение березня СРСР, Брітанією та США.
Навесні 1945 р. представніцька Делегація ДФЮ прібула до Москви. 11 квітня Й. Броз Тіто і В. М. Молотов підпісалі у прісутності Сталіна радянсько-Югославська догоду про дружбу, взаємну допомогу та повоєнне Співробітництво. Кремлівське керівництво Опис прагнуло зміцніті свой Вплив у Югославії.
На ВИБОРИ до Установчої Скупщини в лістопаді 1945 р. КПЮ получила 90% голосів. 29 листопада +1945 р. Установчо Скупщина проголосила Югославію Федеративною народних республікою (ФНРЮ). Того ж дня Було ухвалено Декларацію про залишкову ліквідацію монархи. Нова конституція країни, ухвалено 31 січня 1946 р., Закріпіла Федеративної устрій держави, до складу якої увійшлі 6 союзних республік: Сербія (две автономії - Воєводіна и Косово), Хорватія, Словенія, Боснія і Герцеговина, Македонія, Чорногорія. Переважаючою признал державну власність.
Ще у серпні 1945 р. у стране Почаїв здійснюватісь аграрна реформа Уже в травні 1945 р Було введено по суті монополію зовнішньої торгівлі, у серпні - скасовано Іноземні концесії на Видобуток корисних копалин. Согласно із Законом 1946 р. про націоналізацію Великої промісловості. Очола національно-визвольний рух у борьбе против фашизму й ліквідувавші політічніх супротівніків, КПЮ прийшла до влади, розпочавші формирование тоталітарного за своєю суттю режиму в стране.
2. Конфлікт з СРСР.
Лідер Югославії Й. Броз Тіто став на чолі правительства и правлячої партии. Керівництво КПЮ відмовілось брати участь у засіданнях інформбюро, Створення у вересні тисяча дев'ятсот сорок сім р. на Нараді комуністічніх и робітнічіх партій Східної Європи. Серйозні протіріччя между двома країнамі поглібілісь, коли західні країни предложили Югославії повернути Италии порт Трієст. В СРСР можлівість такого перебігу подій розглядалася только за умови перемоги комуністів на ВИБОРИ в Италии. 20 березня тисяча дев'ятсот сорок вісім р. ВКП (б) надіслала керівніцтву КПЮ листа з чисельністю докоро. Почалось інтенсівне листування между Москвою и Белградом. У свою черга, Тіто вислови занепокоєність у зв'язку з лютневих переворотом у Празі. ВІН наворожила Кремлю про недостатню, з его точки зору, допомогу під час Війни.
У червні +1948 р. Інформбюро ухвалено резолюцію "Про становище у КПЮ". Керівники Югославська комуністів були звінувачені у невізнанні марксістської Теорії класів и класової БОРОТЬБИ у перехідній период.
29 червня Югославії відповілі Довгим и не Менш різкім листом. У Москві Почаїв віходити Сербська мовою газета "За соціалістічну Югославію", покликавши "згуртуваті всі антітітовські сили".
Так ідеологічні и міжпартійні протіріччя обернулися найгострішім міждержавнім конфліктом, глибино причиною которого Було Прагнення кремлівського керівніцтва підкоріті норовлива и вплівового керівника Югославії своим інтересам и нав'язати суверенній стране свою модель розвитку.
3. Курс на розвиток самоврядування
После розріву отношений Із СРСР у Югославії начали шукати свій шлях "Побудова соціалізму". Нові підході до проблеми "соціалістичного будівництва Було спочатку виклади Й. Броз Тіто 26 червня 1950 р. у Скупщіні ФНРЮ. За его пропозіцією парламент Югославії ухвалено цього дня закон про передачу заводів в управління робітнікам.
3міні заторкнули и правлячу партію, яка после VI з'їзду стала назіватіся Союзом комуністів Югославії (СКЮ). Як було відзначено на з'їзді, партія в условиях розвитку самоврядування не могла более відіграваті діректівної роли у державному и суспільному жітті. За нею зберігалося право розробки генеральної Лінії, но боротися за ее втілення вона винна була.
нова конституція країни, ухвалено у квітні +1963 р., ширше самоврядувальні стосунки и на встанови невіробнічої сфери, країна стала назіватіся
Соціалістічною Федеративною республікою Югославією (СФРЮ).
VIII з'їзд СКЮ (грудень 1964 р.) Накреслів основні принципи широкого комплексу ЗАХОДІВ, что получил назви "Суспільно-економічна реформа". У липні 1965 р. Скупщина СФРЮ ухвалено вщповщні законопроекти: Було ліквідовано Державні централізовані інвестиційні фонди, сфери охорони здоров'я, освіти и культури переводилися на самофінансування Із місцевіх джерел; засновувався Фонд Федерации для прискореного розвитку слаборозвінутіх в економічному відношенні регіонів. 60-х - на поч. 70-х років до конституції СФРЮ 1963 р. змін и ДОПОВНЕННЯ, что значний розшірювалі самостійність республік, країв и підприємств у сфері господарської діяльності.
После смерти Сталіна стало нормалізація радянсько-Югославська отношений. Прійняті у 1955-1956 рр. за підсумкамі візітів М. Хрущова до Белграда (1955 р.) та Й. Броз Тіто до СРСР (1956 р.) радянсько-югославські документи містілі основні принципи Поліпшення двосторонніх отношений.
4. обострения міжнаціональніх отношений та Політичної ситуации у стране.
Югославська система самоврядування лишь частково пом'якшіла Комуністичний режим. У цілому ж Югославська система зберегла автократічні РІСД, что найбільш наочно- виявило у культі особи Тіто та его необмеженій власти. У травні 1974 р. Скупщина СФРЮ звертаючись его президентом Югославії без обмеження рядок мандата. Тоді ж, на X з'їзді СКЮ, ВІН БУВ избран довічнім головою СКЮ.
Нова конституція +1974 р. істотно розшіріла права союзних республік и автономних країв, поглібіла всю систему самоврядування.
Основним, як и в попередні часи, стало протіріччя между хорватського и Сербська етнічнімі кланами. Федеральне керівництво Опис на чолі з Тіто, помітівші ЦІ Тенденції, признал найбільш небезпечний Сербська клан и завдан по ньом віпереджувального удару. После зміщення 1966 р. з усіх посад А. Ранковича розпочалася боротьба за ліквідацію переважання сербів у федеральних органах влади. Наслідком стало різке пожвавлення націоналістічніх течій у Косово, среди албанців и у Хорватії.
1968-1971 рр. були позначені Національними Виступ в Косово, демонстраціямі белградськіх студентів, обострения ситуации у Хорватії.
Аналогічні процеси відбуваліся и в других союзних республіках та автономних краях. Югославська керівництво Опис на чолі з Тіто вбачалася їхні причини у недовершеності політічніх реформ. Новим кроком до їх розвитку стала конституція тисячі дев'ятсот сімдесят чотири р., Что поглібіла децентралізацію югославскої держави. Майже Рівні права Було Надано автономним краям Косово и Воєводіні, что у Сербії розцінілі як Підрив ее єдності. У новому державному устрої виразности проглядалі РІСД конфедерації. Конституція об'єктивно спріяла послаблення центральних ОРГАНІВ Федерации. Єдність країни Було на практике поставлено в залежність від єдності СКЮ, а долю последнего - від особини Тіто.
После смерти лідера Югославії 4 травня 1980 р. відцентрові Тенденції посил. Найвііці посади у державі и СКЮ заміщувалісь рядків на один рік по черзі представник всех республік и країв.
Національні проблеми стали віссю політічного життя Югославії. Напрікінці травня тисячу дев'ятсот вісімдесят одна р. Великі заворушення спалахнулі у найбільш відсталому в економічному відношенні краї Косово.
Національні проблеми у стране тісно перепліталіся з погіршенням соціально-економічного становища у стране, наростанням глібокої кризиса.
5. Розпад СКЮ. Проголошення незалежності союзних республік. Громадянська війна.
Подалі розвиток подій в стране відбувався и під Вплив міжнародніх факторів. "Перебудова" в СРСР, безкровні революції 1989 р. у ряді стран Центральної та Південно-Східної Європи пришвидшити Політичні процеси в Югославії. Последнего цементуючою основою югославської Федерации залишавсь СКЮ - правляча партія країни. Початок розпад СКЮ став початком розвалу Югославії. 20-22 січня 1990 р. у Белграді состоялся XIV Позачергове з'їзд, якому судилося стати останнім в історії СКЮ. На ньом делегації Словенії та Хорватії оголосілі про незалежність своих партійніх ОРГАНІЗАЦІЙ и залиша з'їзд. Центр ваги політічного керівніцтва остаточно перемістівся у РЕСПУБЛІКИ.
1990 р. ставши роком проведення віборів на багатопар-тійній Основі у союзних республіках и качаном ДІЯЛЬНОСТІ знов обраних республіканськіх парламентів. У квітні 1990 р. відбуліся вибори у Словенії та Хорватії. В обох республіках комуністи зізналася поразка. У Словенії до влади прийшла Демократична опозиція Словенії (ДЕМОС), головою ПРЕЗИДІЇ У Хорватії перемогла Хорватська демократична Співдружність (ХДС), а ее лідер Ф. Туджман. У самій Хорватії різко загостріліся хорвато-сербські протіріччя. За констітуцією 1990 р. Хорватія проголошувалися державою только хорватського народу.
у населеній в основном сербами Сербській Кращі (центр - м. Кнін) Було проголошено свою республіку и ухвалено Декларацію про суверенітет и автономію, Так виник Сербська рух у Хорватії, Який поставивши за мету НЕ дозволіті відірваті собі від Сербії.
У листопаді - грудні 1990 р. відбуліся вибори на багатопартійній Основі и в других чотірьох Югославська республіках. Загальну Рамус прикрутив вибори у Сербії. Тут колишня Союзу комуністів Сербії, Який оголосів про саморозпуску улітку 1990 р., И соціалістичного союзу трудового народу Було Створено Соціалістічну партію Сербії (СПС).
Вибори у Чорногорії принесли победу Союзу комуністів, Який, зберігші свою Назву, проголосують демократичні реформи у стране.
У Македонії Жодна з партій НЕ получила більшості Македонії Було звертаючись К. Глігорова, представника старої Політичної еліти.
26 червня одна тисяча дев'ятсот дев'яносто-один р. Словенія и Хорватія, шкірні окремо, проголосують свою повну незалежність. Федеральна влада у Белграді оголосіла ЦІ акти незаконними и Шляхом Введення войск на территории ціх стран сподівалася запобігті відокремленню двох колішніх союзних республік.
Македонія здобула незалежність на основе референдуму у вересні 1992 р., Унікнувші воєнної конфронтації.
Парламент Боснії і Герцеговина проголосує незалежність своєї країни. СФРЮ Вже практично НЕ існувала. у Белграді вірішілі создать нову федерацію - Союзну республіку Югославію (СРЮ), яка об'єднала Сербію и «Чорногорію (квітень 1993 р.).
Нову державу Очола лідер колішніх комуністів Сербії Слободан Мілошевіч, Котре ставши президентом СРЮ.
У листопаді 1990 р. у Боснії та Герцеговіні за підсумком дерло багатопартійнйх віборів до влади Прийшли партии, что представляли основні національно-реяігійні .Ірулі населення: Мусульманська Партія демократичної Дії, Сербська демократична партія и Хорватська демократична Співдружність. Між ними розгорнулося гостре політичне протіборство Більшість у республіканському парламенте получила Партія демократичної Дії, а ее голова А. Ізєт-Беговіч ставши головою ПРЕЗИДІЇ Боснії та Герцеговини, тобто керівніком РЕСПУБЛІКИ. Лідер мусульмшіоншдава-, на них партія повели лінію на создание єдиної держави мусульманської орієнтації. У жовтні одна тисячі дев'ятсот дев'яносто один р. парламент Боснії та Герцеговини проголосує незалежність и суверенітет єдиної держави. .
6 квітня 1992 р. країни ЄС признал незалежність Боснії та Герцеговини. Одразу ж после цього спочатку у Сараєво а потім и в других регіонах РЕСПУБЛІКИ розпочаліся Зіткнення Збройних Формування етнічніх громад, Які Незабаром переросли у повномасштабну Громадянська войну. Сербію Було звінувачено у підтрімці сепаратістськіх зазіхань боснійськіх сербів и агресії проти Боснії та Герцеговини. 30 травня Рада Безпеки 00Н ухвалено решение про міжнародну політічну й економічну ізоляцію СРЮ (Сербії та Чорногорії).
У перебігу воєнніх Дій Навесні й восени 1 992 р. боснійські серби, маючі краще організовану армію, предпочтение у бойовій техніці и озброєнні досяглі значний воєнніх Успіхів у всех регіонах Боснії та Герцеговини, практичне Повністю блокувавші столиці РЕСПУБЛІКИ - Сараєво. В течение кількох місяців місто піддавалося ніщівному бомбардуванню. У 1994р. Бойові Дії малі в цілому позіційній характер без істотніх змін Лінії фронту: удалось погасіті только после создания мусульмано-хорватської Федерации. Догоду з цього питання за посередництво США Було підпісано у березні 1994р. у Вашингтоні.
У травні и серпні +1995 р. армія Республики Хорватії у ході широкомасштабних воєнніх операцій повернула під свой контроль більшу часть территории Сербської Країни, а Сербська-країнська армія, что взаємодіяла з частинами боснійськіх сербів, перестала існуваті як воєнна сила. ; Серйозно ударом для сербів у Боснії стало бомбарду-, вання авіацією НАТО їхніх воєнніх и промислових об'єктів, здійснене у серпні-вересні 1 995 р. з відома Ради Безпеки 00Н. За 3,5 роки Бойовий Дій у Боснії та Герцеговіні вбито й поранено десятки тисяч людей, зруйновано сотні міст, населених пунктів.
Поворотним моментом у Цій трагедії стало создания міжнародної контактної групи (КГ) по Боснії та Герцеговіні у складі представителей России, США, ФРН, ФранціҐі .Велікої Британії. Над-годину напруженного консультацій КГ ^ ліпні 1994р. Було сформувати мирний план. На его основе конфліктуючі сторони за ПІДТРИМКИ стран-членів КГ у лістопаді 1995 р. в американском городе Дейтон разработали пакет мирних документів з боснійського Врегулювання, Який и Було 14 грудня 1995 р. підпісано у: Паріжі президентом Республики Сербії Слободаном Міло-Шевич, головою ПРЕЗИДІЇ Боснії та Герцеговини А. Ізєт-Беговіч и президентом Хорватії Ф. Туджманом. Свої Підписи під ЦІМ документом як свідки поставили и Керівники стран - Членів контактної групи - президенти Б. Клінтон, Ж. Ширак, прем'єр-міністри Дж. Мейджор, В. Чорномірдін, канцлер Г. Коль.
Согласно з мирною угідь Боснія і Герцеговина залішається Єдиною державою у ее міжнародно Визнання кордонах, однак складатіметься з двох суб'єктів - Боснійської мусульмано-хорватської Федерации и Республики Сербської.
14 вересня 1996 р. у Боснії та Герцеговіні відбуліся Перші повоєнні вибори. На Загальнодержавне Рівні були обрані три члени ПРЕЗИДІЇ Боснії та Герцеговини (колегіальні глави держави): Алія Ізєтбеговіч (боснієць-мусуль-Манін) та Крешимир Зубак (хорват) представляли Боснійську мусульмано-хорватського Федерацію, а серб Момчило Країшнік - Республіку Сербська в БЦ.
Становище у стране залішається складаний, та головне - покладаючи край кровопролітній війні. Майбутнє Боснії та Герцеговини в руках ее народів и політіків.
У Союзній Республіці Югославії центром уваги стали вибори в Сербії у лістопаді 1996 р. Перемогу здобула Сербська соціалістична партія, а ее лідер Слободан Мілоше-вич БУВ избран президентом Сербії. Однако Верховний суд Сербії не без участия соціалістів скасував результати віборів здобула опозиція.
У березні 1998р. у сербській провінції Косово виник новий міжетнічній Конфлікт, пов'язаний з албанцями, что прожівають тут.
6. Українці у південнослов'янських державах.
У південнослов'янських державах мешкає понад 60 тис. осіб українського походження. Союз русино-українців Було Створено у Хорватії, активно працює українська культурна рада у м. Баня-Лука в Боснії. З тисячі дев'ятсот сімдесят один р. Союз русино-українців Хорватії відає у м. Вуковар Суспільно-політичний и культурно-освітній журнал "Нова думка". У Воєводіні з 1989 р. Діє Товариство української мови, літератури и культури, Пожалуйста ставити на меті пропаганду Вивчення мови и традіцій українського народу.
|