|
2
Афінські руїни. Збори написів, повідомлення та малюнки Киріака
1. Кириак деПіцціколі народився в 1391 році в Анконі, жвавому торговому місті, що мало тривалі зв'язки з візантійською монархією і довго брав участь в торгівлі зі Сходом поряд з Венецією, Генуєю, Барселоною і Марселем. Призначений спочатку до комерційної кар'єрі, він був захоплений гуманітарними течіями свого часу і до вродженому прагненню бачити світ в ньому приєдналося захоплення класичної давниною.
Сучасники його з ватажків відродження, центрами діяльності яких були двори Євгенія IV і Миколи V, Федеріго Урбинского, Козімо Медічі і Гонзага в Мантуї, - люди, як Поджио, Траверсарі, Манетти, Николи, Леонардо Аретіно, Гуарино Веронський, Флавіо Биондо, - перевершували його знаннями. Але в той час як ці філологи і антиквари відшукували, списували і перекладали грецькі рукописи і клали основу римської археології, в той час як великі майстри на кшталт Леоне Батіста Альберті, вивчаючи римські руїни і засвоюючи принципи Вітрувія, вводили в практику початку античного зодчества, Киріак з ентузіазмом полум'яного дослідника приводив в зв'язок західну науку зі світом східних руїн. Він відвідав кілька разів Грецію, був в Архіпелазі, Малої Азії, Сирії та навіть в Єгипті.
У цьому незвичайному людину як ніби воскрес мандрівник Павсаній, який ще в II столітті об'їздив з науковими цілями давні культурні країни і яким зобов'язано потомство відомостями про топографії, пам'ятниках і художніх скарби грецьких міст. Через тринадцять століть після нього купецький син з Анкони, єдиною грецької колонії в Середній Італії, колись заснованої Сіракузяне, рівний йому за допитливості, хоча варвар в науковому відношенні в порівнянні з ним, об'їздив давно перетворилися на пустелю області еллінського Сходу.
Припускати, що в країну еллінів тягло Киріака схиляння перед цією батьківщиною краси і духу, означало б ставити його занадто високо. Його швидше захоплював просто запал антиквара. Він збирав медалі, твори мистецтва та книги, змальовував пам'ятники і не шкодував праць, списуючи античні написи на місці. Тому він може вважатися засновником науки про написи (епіграфіки). Збори написів, яке він назвав коментарями давнини, було найголовнішим результатом його невпинних поневірянь. Подорожі його охоплюють період в 25 років, так як він почав в 1412 році Єгиптом, Родосом і Малою Азією і закінчив, здається, близько 1447 року Азією і Грецією.
Киріак навчався на пам'ятниках Рима, де він був вперше в кінці 1424 і в 1432 році, коли його венеціанський один Габріель Кондульмер зійшов на Св. Престол під ім'ям Євгена IV Наприкінці 1435 року його знову зібрався до Греції; в грудні він був в Корфу, в січні в Епірі, відвідав Додону, потім Етолія, 26 лютого прибув в Патрас, 21 березня в Дельфи; це був перший уродженець Заходу, який списав тутешні написи. Потім він об'їздив Беотию, збираючи написи в Лівадії, Орхомене, Фівах і Евбее. В Афіни він прибув 7 квітня 1436 року, під час правління Неріо II, і прогостював в будинку свого друга Антоніо Балдуїну до 22 квітня. Він обмежив свої дослідження самим містом, не заходячи далі Елевсіна, де він не знайшов нічого, крім великих руїн, між іншим, руїн водопроводу. Пірей виявився в повному запустінні, з гігантськими фундаментами колишніх стін, залишками двох круглих веж і великим мармуровим левом в порту З Афін він відправився далі в Мегару, потім через Истм, де стіну, відновлену імператором Мануїлу, він знайшов зруйнованої турками, в Коринф, Сикион і через Патрас до герцога Карло II в Левкада. Він відвідав Корфу і, об'їздивши Епір і Далмацію, повернувся на батьківщину.
З герцогом Неріо він зустрівся згодом після вигнання його з Афін у Флоренції, куди Кириак приїхав в 1439 році побачитися з багатьма видатними людьми, які зібралися тут з нагоди унії. Потім в 1447 році його подорожі привели його знову в Афіни. Він писав про ці відвідини одному зі своїх друзів: "Коли я відправився до флорентійцю Неріо Аччьяйолі, теперішньому герцогу афінському, разом з його двоюрідним братом Неріо, ми знайшли його в Акрополі, верхній частині укріпленого міста". Таким чином, Киріак назвав "castell Sethines" його старим іменем. Так як в цьому листі він не вшанував Неріо жодним з епітетів, звичайних в устах лестить государю гуманіста, начебто humanissimus, liberalissimus, literarum cultor amautissimus і т.п., то ймовірно, що Аччьяйолі або не був до неї досить уважний, або ж не справив на нього враження освіченої людини.
Але як повелителів древньої столиці муз Аччьяйолі все-таки не могли відмовитися від будь-якого зв'язку з гуманітарними течіями свого часу. Вони мали одну велику перевагу перед великими меценатами своєї батьківщини Італії: вони чудово знали грецьку мову і, можливо, були також знайомі з деякими залишками грецької літератури. Той факт, що італійські шукачі древніх рукописів, скільки нам відомо, не зверталися за ними в Афіни, доводить, по крайней мере, якщо навіть деякі зносини цього роду залишилися нам невідомими, що місто філософів не зважав на Заході особливо багатим книжковим ринком. Багато списки доставлені в Європу з різних місцевостей Греції, з Пелопоннесу, Модон, Навпліі, Монемвазіі, не кажучи вже про Афоні і Константинополі; чудові каліграфи були доставлені островом Критом. Коли Іоанн Ласкаріс в 1491-1492 роках подорожував по Греції і Сходу для збагачення флорентійської бібліотеки Медічі, він набував манускрипти в Корфу, Арте, Солуні, на Криті, в Пелопоннесі, в афонських монастирях і в Константинополі. У числі рукописів, привезених їм у Флоренцію, була одна - коментарі Прокла до "Республіці" Платона в прекрасному списку X століття, що належала, згідно напису на першому листку, афінянинові Гармонію. Невідомо, однак, чи придбав Ласкарис цей рукопис в Афінах. Якби в самому палаці Аччьяйолі в Акрополі було якесь зібрання рідкісних грецьких книг, такий скарб чи вислизнуло б від допитливого погляду Кіріа-ка, і він де-небудь зробив би якесь зауваження про це. Так, наприклад, він не упустив відзначити, що в Калаврії у класично утвореного Георга Кантакузена він знайшов видатне зібрання книг, звідки отримав Геродота і інші твори. У Корфу він також набував рукописи.
Можна в усякому разі припустити, що в палаці Аччьяйолі було зібрання класичних творів мистецтва, як кілька століть тому в будинку французького консула Фовеля в Афінах. Можна, по крайней мере, припускати інтерес до цього роду речей в герцогах афінських того часу, коли в Італії створювалися перші музеї, коли тата і кардинали збирали статуї, медалі і геми, коли Медічі і Ручеллаи влаштовували у Флоренції кабінети антиків, коли почали вже відшукувати в Греції твори мистецтва. Хоча й неможливо довести, що в епоху раннього Відродження в Італії, коли вже воскресла слава давньогрецької літератури, але імена Фідія, Праксителя і Мирона залишалися ще в області сказань, перевозилися першокласні твори класичної пластики з Еллади на Захід, - все-таки, ймовірно, не одна старовину потрапила туди через руки моряків та купців, не один дорогоцінний мармур спокусив генуезців і венеціанців.
Вестфалец Лудольф, або Лудвіг, який в 1336-1341 рр. подорожував по Сходу, зауважує наступне: "Неподалік від Патрас знаходиться місто Афіни, де колись процвітала грецька наука. В ці часи це був перший з усіх міст, але тепер перетворився мало не в пустелю. Бо у всій Генуї немає ні мармурової колони, ні порядного скульптурного твору, яке не було б вивезено з Афін. Вся Генуя вибудувана з Афін, так само як Венеція споруджена з каменів Трої. Це оригінальне погляд Лудольфа на походження генуезьких і венеціанських споруд спирається на перекази про заснування пов їх обох дивовижних міст, але воно вказує, можливо, і на деякі невідомі факти - на те, що ці морські республіки під час свого довгого панування на грецьких морях вивезли на батьківщину масу старожитностей і дорогоцінного матеріалу. Що стосується Афін, то венеціанці продовжували їх грабувати таким чином аж до 1688 року. Прагнення італійців колекціонувати старожитності звернулося природним чином на Грецію. У Венеції захоплювалися грецькими медалями; знаменитий Траверсарі був в захваті від золотої монети Береники, а Киріак в 1432 році показував цього гуманісту в Болоньї золоті і срібні монети Лисимаха, Філіпа і Олександра. Венеціанця не відставали від інших в цьому завзятті, і саме вони завдяки своїм землякам Аччьяйолі перебували в надзвичайно жвавої зв'язку з Афінами. Але нам невідомо, набували вони там твори мистецтва. Поджио, який збирав у своїй віллі в Вальдарно антики, доручив одному подорожує по Сходу мінорітов привезти йому статуї Мінерви, Юнони і Діонісія і т.п. з Хіос, де були відкриті в одному гроті сотні таких статуй. Таким чином, землі грецькі стали відомі як скарбниці стародавнього мистецтва, і Захід захопив би, звичайно, величезна більшість цих скарбів, якби в той самий час, як в Італії все жвавіше ставало захоплення античним мистецтвом і розуміння його творінь, в Елладі не з'явились турки , знову приховали від світу скарби Греції.
Подібно Риму і майже кожному іншому місту античного походження, Афіни були усіяні безліччю залишків стародавніх споруд, які або валялися в пилюці, або вживалися самим невідповідним чином. Чудові вази і саркофаги служили баняками для водопою, мармурові плити з театрів і портиків лежали біля порогів або служили столами в майстернях, які розуміють в мистецтві священики і громадяни прімуровивалі до стін церков і будинків всякі скульптурні твори.
Коли французький мандрівник Спон відвідав 1675 року Афіни, він бачив тут багато будинків, над дверима яких вмуровані були статуетки або уламки барельєфів, і він помітив, що в багатьох церквах і в приватних оселях зберігалися античні написи. Звичай прикрашати будинки такими уламками з'явився в Афінах, як і в Римі, безсумнівно, в епоху падіння язичництва. Єзуїт Бабин, бачив Афіни одночасно з СПОН, зображує їх містом з вузькими вулицями без мостових, з жалюгідними домішками, але не з дерева, як в Константинополі, а з каменю, взятого з старовинних руїн. Вид Афін в XVII столітті трохи, вірно, відрізнявся від картини міста в XV в.
За часів Аччьяйолі, якщо не брати до уваги нечисленних величезних руїн і звернених в християнські церкви язичницьких храмів, все місто з усіма його художніми скарбами - подібно Стародавнього Риму - як ніби опустився під поверхню нового міста. Купи землі і сади покрили агору, Керамік, берега Ілісса, південний схил Акрополя і місце храму Зевса. Диво та й годі гробниці перед Діпілон і по вулиці Академії, частково з'явилися знову на світ Божий, були під землею, так як серед написів афінських, скопійованих Киріаком, немає жодної, взятої з цих гробниць. Незліченна безліч художніх творів було закопано на Акрополі, де руїни і вдома суцільно покривали колишню поверхню землі. Проста випадковість, ймовірно, не раз вела тут до відкриття класичних творів скульптури, і кожен удар лопати на Акрополі, та й у всій межі Афін міг воскресити безцінні створення мистецтва. Але ні естетичні, ні дилетантські прагнення, ні наука археології не дійшли ще до того, щоб будь-якої полуневежественний антикварій з афінян або один з герцогів напав на думку зробити тут топографічні дослідження або розкопки. Бо вказівку, ніби Антоніо Аччьяйолі робив такі, покоїться на припущенні, яке нічим не може бути підтверджено Падіння науки в Афінах знаходить собі достатнє пояснення в довгостроковому володарювання неосвічених франків, з середовища, яких жоден государ не удостоївся почесного назви мецената. Так само, скільки нам відомо, жоден західний мандрівник до Киріака не справляв в Афінах археологічних досліджень. Кристофоро Буондельмонте, об'їздив з 1413 р берега і острови Греції і склав в 1417-1421 рр. свій isolarium, не вважав за потрібне, хоча сам був флорентієць, присвятити кілька уваги Афінам.
Лише Кириак приніс сюди дух Відродження.Хоча він - не дивлячись на своє знайомство з грецькою мовою, який він вивчав в Константинополі з любові до Гомеру, - не міг похвалитися достатньою вченістю, все ж очей його внаслідок старанних досліджень під час довгих подорожей набрався досвідченості, а сам він був у близьких стосунках до засновникам науки археології в Італії
2. Загальне враження, вироблене на Киріака Афінами при першому відвідуванні, полягало в наступних його словах: "7 квітня прибув я в Афіни. Тут перш за все мені впали в око гігантські руїни стін, а в самому місті всюди, точно на полях, чудові мармурові будови, будинки, святі храми, скульптурні зображення різноманітних предметів, зроблені з дивовижним мистецтвом, - все у вигляді величезних руїн та уламків. Але найдивовижніше будівництво, це чудовий, чудовий храм богині Паллади над міською фортецею, бож ественной створення Фідія з 58 чарівними колонами в 7 пальм (palma - міра довжини) в поперечнику. Обидва фронтону його, стіни, карнизи і епістем прикрашені кращими статуями, які коли-небудь виходили з рук художника ". На жаль, Киріак не зміг бути Павсанием зруйнованих Афін XV століття. Він не зробив докладну розповідь міста і не повідомив нам ні своїх спостережень, ні вражень
Метою його було розглянути пам'ятники і, головне, списати написи. Він був таким чином попередником СПОН і Вьюлера, Чендлера Стюарта і Фурмона. Його зібрання афінських написів, як перша робота в своєму роді, є щось чудове. Якщо ці копії і не завжди цілком вірні, то в загальному їх точність засвідчена пізнішими дослідниками Вносячи написи в свою записну книжку, він вказував також місце і пам'ятник, де вони скопійовані, а іноді додавав до них короткі позначки про час. На жаль, не всі з'ясовується цими нотатками в достатній мірі. Якщо Кириак приписує "біля воріт нового міста" або "у нових міських стін", то з цього можна зробити висновок, по-перше, що були збудовані нові стіни, ймовірно, при Аччьяйолі і, по-друге, що частина міста називалася "нового міста ". Але залишається невідомим, де була ця частина, - позначає ця назва все, що оточене було так званої валеріанових стіною
Досліднику, що збирає написи і змальовувати пам'ятники, жодне місце в Афінах не могло дати багатших матеріалів, ніж Акрополь. Киріак списав одну напис на воротах його і іншу, в першому дворику. Але взагалі число епіграм, здобутих ним в Акрополі, досить незначно.
Він списав також два написи на Парфеноне або поблизу палацу. У східного входу (vestibulum) церкви Богоматері, про яку він не вважав за потрібне повідомити ні слова, він скопіював напис на архітраві храму Роми і Августа. Ще один напис він знайшов на новій колоні, що стояла посеред церкви, - стало бути, призначеної для цілей реставрації. Написи, знайдені на південному схилі Акрополя, також вельми нечисленні; між ними ми зустрічаємо написи на пам'ятниках хорегов Тразілла і сина його Тразікла, перед гротом Панагії Хрізоспеліотісси. Киріак, здається, вважав цей пам'ятник, а також монумент Лисикрата мармуровими лавами, лавками з театру. Взагалі, очевидно, театр Діонісія ні ще забутий зовсім, хоча він, так само як і святилища Асклепія, зруйновані християнами в V столітті, був майже весь під землею; інакше Кириак списав би і тут кілька написів, особливо з мармурових лав. З тієї ж причини йому залишилася невідомою великий напис на підніжжі статуї імператора Адріана, яку спорудили в театрі афінські філи цього благодійнику міста. Інші написи на честь Адріана, зібрані Киріаком, становлять настільки непропорційно велику частину його афінської колекції, що навіть одного цього зібрання було б достатньо, щоб бачити, як велика була любов імператора до Афін. Чудово, що Киріак в руїнах Олімпія, від якого до його часу збереглася ще 21 колона з поперечними балками, знайшов ще ряд п'єдесталів, на яких колись стояли в перібол святилища статуї, споруджені грецькими містами олімпійцеві Адріану з нагоди освячення закінченого їм храму. Киріак списав деякі написи з цих п'єдесталів.
Нотатки Анконську мандрівника мають значення для історії Афін лише остільки, оскільки дають уявлення про збережених в цю епоху античних пам'ятниках. Якщо ми до вищезазначених монументів, існування яких підтверджується написами, скопійованими з них Киріаком, додамо ті, які він бачив, як, наприклад, Колегія, що зберігся зі своїми 30 колонами храм Тесея (по Кіріаку - Марса), агору (форум), сонячний годинник Андроніка Кірреста, прийняті Киріаком за храм Еола, пам'ятник Филопапа і гімназії без назви, то ми отримаємо інвентар пам'ятників афінських, який, правда, коротше сучасного, але все ж укладає найголовніші з нинішніх античних руїн міста Афін.
На жаль, замітки Киріака досить поверхневі; про вторинному його перебування в Афінах у нас немає зовсім ніяких відомостей, крім листи з Хіос від 29 березня 1447 року, де він говорить трохи докладніше про дивовижні спорудах Акрополя, і то не про всіх. Він бачив фортеця афінську одинадцять років раніше, ніж вона зайнята була турками; тому опис її тодішнього виду було б для нас дорогоцінне. У цьому листі, однак, не сказано ні слова ні про стінах і укріпленнях Акрополя, ні про вхід, ні про групи будівель на вершині; немає навіть опису герцогського палацу.
Він звернув увагу лише на два античних споруди: Пропілеї і Парфенон. Він не назвав перших по імені, так само як немає в його нотатках назв Ерехтеіона і храму Ніке; але з огляду на те, що Леонардо Аретіно в одному листі до нього говорить про його малюнку, що зображує "Пропілеї", то, очевидно, це античне поняття було знайоме Кіріаку. Сам він називав велике створення Мнесікла "аулу" і описав його у вигляді чудової зали, з якої виступає назовні чотириколонний портик, а всередині на дванадцяти колонах в два ряди спочиває блискучий штучний мармуровий стелю. Дуже прикро, що малюнок його загублений: тут, без сумніву, було - хоча б невірне - зображення замка Аччьяйолі. Взагалі ж Кириак не приймав неправильних антікварскіх назв на кшталт арсеналу Лікурга і канцелярії. Хоча він не говорить прямо, що аулу становила частину герцогського палацу, ясно, що він мав на увазі останній.
Те, що храм Діви Марії в Акрополі є древній Парфенон, було відомо Кіріаку так само добре, як і кожному дитині в Афінах. Але для нього, дослідника Стародавнього світу в епоху відродження язичництва, реліквії і картини християнської церкви не уявляли ніякої цінності. Він і не згадує про неї ні словом, але з захопленням говорить про великого храмі божественної Паллади, "який, за свідченням Аристотеля королю Олександру, а також нашого Плінія та інших знаменитих авторів, є чарівне створення Фідія". Він нарахував в храмі 58 колон, по 12 на кожному фасаді і по 17 з обох сторін; він звернув належну увагу на скульптурні прикраси фронтонів і метоп і прийняв фриз за зображення перемог міста Афін за часів Перікла. Лист своє він закінчує зауваженням, що загальний вид чудового будинку зображений в "Коментарях" до його подорожі по Греції. Ці "Коментарі" не дійшли до нас. За свідченням одного Киріака Петра Рассано, він зібрав свої замітки, малюнки і написи в трьох великих томах. Після його смерті вони загинули; збереглися одні фрагменти. Ці скарби дивували гуманістів Італії, яким ніколи досі не доводилося бачити нічого подібного.
В альбомі начерків римського архітектора Сан Галло-старшого від 1465 року зберігся цілий ряд досить далеких від істини зображень пам'ятників, напр., Вежі вітрів, монумента Тразілла, Филопапа, порталу Адріанова водопроводу, вид Пірея з левом і двома круглими вежами і Парфенона.
Навіть в Німеччину потрапили фрагменти щоденників великого мандрівника. Дюрер отримав зображення афінських споруд за посередництвом нюрнберзького лікаря Гартманна Шеделя, який змалював їх з одного примірника "Коментарів" в Падуї.
3. Свої афінські дослідження Кириак робив, безсумнівно, за сприяння місцевих знавців старожитностей, без допомоги яких він не зміг би орієнтуватися в руїнах міста. У XV столітті тут повинні були відродитися такі археологи, можливо, навіть провідники, чичероне, так як до цього часу зносини Заходу з Афінами стали жвавіше, ніж за часів каталанцев. Багато освічені італійці, котрі відвідували двір Аччьяйолі, безсумнівно, повинні були мати потребу в провідниках; тому-то тут міг воскреснути, хоча б в дуже скромній формі, старовинний інститут афінських провідників, процвітав ще за часів Павсанія. Залишки класичної давнини були єдиною гордістю афіняни вічно закликали їх до боротьби з варварством, який наклав руку на створення їхніх предків. У школах, які, звичайно, існували, хоча і в жалюгідному вигляді, граматик кидав ще слабке світло на афінські руїни. Ні імена старих богів, ні міфологічні оповіді не знищили церквою в свідомості народу; вони жили в християнській формі у вигляді переказів і навіть в народних звичаях. А пам'ять про великих мужів давнини, хоч і затуманена століттями варварства, жила в народній пам'яті незнищенним скарбом.
Так як з плином часу первісне призначення більшості античних пам'яток афінських, від яких у багатьох випадках залишалися одні руїни, було забуто, то фантазія любителів старовини і народу постаралася пов'язати їх з іменами видатних чоловіків минулого. Великі маси руїн носили в Афінах звичайно назва царського палацу або палаціона. Якщо перше, будучи грецьким словом, нагадує про римської та візантійської монархії, то друге, очевидно, принесено латинянами. Пропилеи називалися в Афінах Palation megiston, залишки Олімпіон також Palation або Basileia, так як ніхто не знав, що це руїни колись всесвітньо відомого храму Зевса Олімпійського. Уже Михайло Акоминат не згадує про нього. Киріак називає ці величезні руїни з гігантськими колонами будинком або палацом Адріана, як називали його самі афіняни. Назва це викликано написами на статуях цього імператора, і дослідник, копіювати написи, міг теж бачити в них підтвердження того, що назва це вірно. Ще в 1672 році Бабин не знав, де знаходиться в Афінах храм Зевса, так як він сумнівався, чи не слід бачити знаменитий храм в палаці Фемистокла (так зв. Гімназія Адріана). Через кілька років після нього вчений мандрівник Спон був в такому ж подиві
Передання, що зберігалися не стільки в народі, скільки серед місцевих любителів старовини, пов'язували з багатьма руїнами імена великих афінян: так то в Піле агори, то в руїнах Стій Адріана вбачали палаци Фемістокла або Перікла; в стінах Одеона Ірода Аттика - палац Мільтіада, в інших руїнах невідомих будівель - вдома Солона, Фукідіда і Алкмеона. Ще в 1674 році французькому маркізу Ноентелю показували стародавні руїни палацу Перикла, а вежу вітрів називали гробницею Сократа Спогад про Демосфена було пов'язано з пам'ятником Лисикрата, з збереженим до наших днів прекрасним круглим портиком з шістьма коринфськими колонами, на яких колись стояв триніжок. Цей пам'ятник хорега, що прикрашав разом з іншими такими ж вулицю триніжки, називався в середині Середніх століть, за свідченням Михайла Акомінат, ліхтарем Демосфена. Розповідали, що великий оратор жив тут або віддалявся сюди для занять, причому запалював на честь своїх богів світильники, від диму яких почорнів мармур Інші пам'ятники хорегов по тій же вулиці вважалися, за переказами, також оселями того чи іншого знаменитого афінянин.
Стародавні філософи, які перенесли славу міста мудреців навіть до арабів і турків, не могли зникнути з пам'яті народу афінського. Жваво ще було уявлення про їх школах (didasca-leia), і спогад про них пов'язувалося з різними руїнами, після того як Академія, Ліцей, Стоячи і сади Епікура, як скаржився ще Акоминат, зникли безслідно. За часів Киріака Академією називали якусь групу базилік або великих руїн, місце яких тепер визначити неможливо. Показували також "дідаскаліон" Платона "в саду"; здається, це була одна вежа в садах Ампелокпіі, древньому Алопеки. Тут, втім, поміщали також ще одну школу елеатів; ходили росказні про школах якогось Полідзела і Діо-дора на Гіметт. Можливо, що при цьому мали на увазі монастир Кайсаріані на цій горі. Грецькі ченці взагалі ставили дуже високо звання "філософа".
Ліцей або Дідаскаліон Аристотеля поміщали в руїнах театру Діонісія, під двома колонами хорасіческого пам'ятника Тразілла Кириак списав тут грецький напис, не згадавши про великого філософа; він навіть зауважив, що залишки водопроводу Адріана носять в народі афінському назву "studia Aristotelis".Стою і школу Епікура переносили навіть в Акрополь, в ті великі будови, які представляють собою, ймовірно, частина Пропілеїв, а храм Ніке, здається, брали за музичну школу Піфагора. На захід від Акрополя показували школу циніків, біля якої незрозумілим чином опинилася також школа трагіків. Руїни у Калдірое виявлялися залишками сцени Арістофана.
Киріак був, ймовірно, самий освічений, або, по крайней мере, найдопитливіший з представників Заходу, які відвідали Афіни під час франкського панування; він був представником італійської освіченості в епоху Відродження, він був улюбленцем того тата Євгена IV, який ставив собі в заслугу возз'єднання церков грецької та римської; крім того, він був в дружніх відносинах з багатьма видатними еллінами, так само як з наймогутнішими правителями і з усією розумової аристократією Італії Тому він, безсумнівно, зав'язав і в Афінах знайомство з освіченими греками, що цікавилися науковими питаннями. Ми, правда, не знаємо імен таких греків; невідомо також, чи був у цей час хтось із Халкоконділов в Афінах. Невпинне завзяття, з яким цей іноземець вимірював і змальовував пам'ятники і списував з них написи, мало зробити на афінян значне враження. Сумнівно, щоб до Киріака будь-якої грек надумав займатися складанням колекції афінських написів. Така ідея могла виникнути швидше в Римі, як внаслідок жівейшего інтересу, який мала Західна Європа до резиденції імператора і тат, так і тому, що політична свідомість римських громадян виховувалося саме свідками давнини.
Уже до епохи Карла Великого відноситься збори написів Ейнзідельнского аноніма. Раніше середини XIV століття зібрана була колекція трибуна римського Кола ді Рієнцо, а ще раніше було складено настільки поширене опис міста Риму, Mirabilia Romae. В Афінах така ж потреба могла бути зобов'язана своїм походженням любові до батьківщини, але ще швидше могла вона виникнути в науковому середовищі. Ми, однак, не маємо відомостей, займалися такі мужі, як філелліни Михайло Псьол і Акоминат, збиранням афінських написів.
Хоча перебування Киріак в Афінах було недовго, воно встигло залишити тут деякий духовний слід. Бути може, його впливу зобов'язані двома грецькими фрагментами афінської топографії. Їх можна назвати - правда, вельми уривчастими - афінськими "Мірабіліт", так як вони за характером цілком схожі з тими Mirabilia Romae XII століття, які за часів Киріака були єдиним археологічним путівником по Вічному місту і залишалися в цій ролі навіть після того, як Флавіо Биондо зробив перші спроби наукового опису Риму. Подібність цих археологічних оглядів Афін і Риму обумовлено абсолютно однаковими народними і міфологічними поглядами на старовину і її пам'ятники в цей темний час.
Ці незначні фрагменти складені швидше афинянами, ніж іншими греками. Вони доводять, що в другій половині XV століття в Афінах займалися цими предметами. Якщо ці описи і не мають майже ніякої наукової цінності, то ми в них все-таки маємо єдині грецькі твори цього характеру з часів Павсанія. На них, у всякому разі, можна дивитися, як на список тодішніх класичних руїн в Афінах: на християнські старожитності міста укладач не звертав ніякої уваги.
Дорікати греків і любителів класичної давнини цього часу в тому, що вони не залишили нащадкам ні топографічної карти Аттики, ні плану міста Афін, означало б вимагати від них неможливого. Якщо і проводилися які-небудь важкі досвіди в цьому роді, то вони загинули для нас або чекають ще свого Колумба де-небудь в бібліотеках. Ми вказували вже, що, можливо, було зроблено опис, мабуть, навіть зображення Акрополя, для Інокентія III, і що щось в цьому роді могло також потрапити в руки Педро IV Арагонського; але це лише гіпотеза. У нас немає ні планів, ні панорам величезного середньовічного Константинополя; зрозуміло, що їх не могли залишити маленькі Афіни. Залишилося дуже мало планів і зображень навіть такого міста цього часу, як Рим. Крім відомого плану Риму епохи Інокентія III і символічного зображення на Золотий буллі імператора Людвіга Баварського, всі вони відносяться вже до епохи раннього Відродження.
У тому ж XV столітті почали потроху і на Заході займатися такими ж зображеннями Афін, хоча і в абсолютно ненауковою і нікуди не придатною формою: для прикраси слайдами і малюнками книг, де говорилося що-небудь про Грецію. У рукописах Космографії Птоломея і Isolarium Бондельмонте є символічні зображення Афін у вигляді замку з зубчастими стінами і вежами. У хроніці Жана де Курси Афіни зображені зовсім фантастично - у вигляді фландрского міста, певною нюрнберзької хроніці Гартманна Шеделя вони є німецьким містом Остання панорама має напис "Athene vel Minerva"; на ній в абсолютно довільному вигляді зображені групи будинків і церква з готичними фронтонами у моря. Замок зі склепіннями на височини, з круглою баштою і стінами повинен нагадувати Акрополь. У підставі цього зображення немає ніякого безпосереднього знайомства з місцевістю; не видно також впливу малюнків Киріака, бо немає ні натяку на стародавні руїни. Це просто шаблон, який навіть повторюється в тій же хроніці для зображення Олександрії, подібно до того як гравюра на дереві з підписом Софокл служить там же для зображення Ксенократа і навіть римського історика Платини. Ніщо не показує різниці часу і ідеалів більш разюче, ніж порівняння сміховинного нюрнберзького портрета з статуєю великого трагіка в Латеранському музеї. Тим часом ці гравюри названі в хроніці Шеделя творами Вольгемута У всесвітній хроніці, що складається з прекрасних мініатюр без тексту і намальованою міланців Леонардо да безоццо в XV столітті, виду Афін немає зовсім, хоча в цьому чудовому альбомі зображені не тільки Тесей і Кодр і знамениті афінські філософи і поети, а й кілька древніх міст, як, наприклад. Троя, Карфаген і Рим.
|