|
Аграрні реформи Тіберія Гракха
Вступивши в посаду 10 грудня 134 р., ВІН відразу ж уніс свой аграрний законопроект. У цею годину вокруг Тіберія Вже утворілася невелика група пріхільніків з рядів нобілітета. До них належали, например, его тесть Апій Клавдій. У редагуванні законопроекту Тіберію допомагать Кращі юристи того часу - Публій Муцій Сцевола и Публій Ліціній вроді.
В агітації за свой законопроект Тиберій Вихід з ОСНОВНОЇ тези сціпіоновської групи про відродження римської ВІЙСЬКОВОЇ могутності.
«Ціль Гракха, говорити Аппіан, - пролягав не в ТІМ, щоб создать благополуччя бідних, но в ТІМ, щоб в особі їхній здобудуть для держави боєздатну силу»
І Зміст мови, что ВІН вімовляє перед Голосування, за суті, чи не виходе за рамки цієї Консервативної тези. Альо масовий народний рух, что почався в зв'язку з аграрним законом, захопіло Тіберія и заставил его піті набагато далі. Справжнім пафосом демократа и захисника знедолення звучить уривок однієї з его мов, что приводитися Плутархом:
«І дикі звірі в Италии ма ють лігвіща и норі, куди смороду могут ховати, а люди, что борються и вмирають за Італію, чи не володіють у ній нічім, кроме Повітря и світла, І, позбавлені даху, як кочівнікі, бродять усюди з дружинами и дітьми. Полководці обманюють солдат, коли на полях боїв прізівають їх захіщаті від ворогів гробніці и храми. Аджея в безлічі римлян немає ні отчого вівтаря, ні гробниць предків, а вони борються и вмирають за чужу розкіш, чуже багатство. Їх назівають Владик світу, а смороду НЕ ма ють и Клаптики землі ».
Законопроект Тіберія НЕ дійшов до нас текстуально. Альо Зміст его загаль может буті встановлено. Перший пункт представляв розвиток старого закону Ліцінія и Секстія. Кожному власнику державної землі дозволяє удержати у власність 500 югерів. Если в него були сині, то на шкірних покладали по 250 югерів, однак з тим обмеження, что одна батьківщина не могла мати більш 1 тис. югерів (250 га) державної землі.
Другий пункт говорів, что надлишком державної землі повінні буті Поверненні в Скарбниця и з них нарізані невелікі ділянки (імовірно, у 30 югерів Кожний), Які лунають біднім громадянам у спадкоємну оренду. За словами Апіана, ЦІ ділянки заборонялася продавати. Останній момент дуже істотній, тому что Шляхом такой заборонено Тиберій сподівався Зупинити нову пролетарізацію селянства.
Нарешті, третій пункт законопроекту передбачало Утворення повноважної КОМІСІЇ з трьох облич, Який доручалося проведення аграрної реформи. Комісія винна булу обирати народними Зборами на 1 рік Із правом следующего переобрання ее Членів.
Через Відсутність у нас тексту закону и поганого стану традиції про гракхівській рух ряд істотніх деталей не может буті з'ясованій. Такий, например, питання про первісній, більш м'якої Стосовно посесорам, редакции законопроекту, и пізнішої - більш суворої. Точно так само нельзя Установити, чи весь підпадав під Чинність закону чи Деяк его категорій підлягалі вилучений. Чи не ясний и важліве питання про ТІМ, хто повинною БУВ корістатіся правом те, що бере наділів з державної землі: тільки чи рімські громадяни, чи такоже и деякі категорії італіків?
Аграрний законопроект торкає самперед Захоплення великих посесоров державної землі. Альо его радикальний характер повинностей БУВ злякаті даже ті кола нобілітету, что хоч и були прихильники аграрної реформи, но реформи помірної (сціпіоновська група). Тому Величезна більшість сенату виступив проти рогації Тіберія. [6, с. 200]
Народ захоплююсь зустрів цею проект. Альо ВІН віклікав шквал Обурення среди землевласніків. Смороду вірішілі НЕ допустіті Прийняття закону, что грози їх багатство и впліву. Оптимати стали пошірюваті наклепніцькі чутки про ті, что Тиберій переділом земель хоче віклікаті міжусобіцю в стране и захопіті владу у свои руки. Однако авторитет Тіберія БУВ Занадто великий: народ Цілком довіряв своєму трибуну. Розповсюджувані ворогами наклепніцькі чутки Нічого не могли Изменить.
Народними трибунами називали представителей простого народу, что обіраються по римських округах (триба) на один рік. Трибуни малі право «вето», тобто могли забороняті будь-яку Постанову власти, если вважаю, что вона ворожа народу. Трибуни малі право недоторканності: їх нельзя Було заарештуваті и жодних посадова особа чимало права їх змістіті, Вороги Тіберія НЕ дрімалі. Смороду нашли Інший способ Боротьба з ненавіснім ним законом. Оптимати умів одного з трібунів, багатого землевласніка Марка Октавія, накласти вето на законопроект Тіберія. Тиберій БУВ вражений: Октавій, у некогда его друг, Виступає проти закону, которого так жадає народ, що так Потрібний Республіці! Думаючи, что Октавій боїться утратіті свои землі, Тиберій предложили зі своих особістом ЗАСОБІВ відшкодуваті збиток, что Йому нанесе новий закон. Октавій отказался. Тоді Тиберій, корістаючісь тім же правом вето, покаравши прізупініті діяльність усіх державних установ, поки его законопроект не буде свячень на Голосування в народних зборах. Припін роботу магістраті, БУВ опечатування храм Сатурна, у якому знаходится державна скарбниця, и в такий способ були пріпінені всі Платежі.
У знак протесту проти Тіберія оптимати стали з'являтися на вулиця Риму в жалібно одягах. Найбільш рішучі супротивники реформи стали готувати замах на Тіберія. Альо Ніякі погрозити не могли змусіті его відступіті. Гракх зажадав обговорити положення, что створі, перед народом.
І від настав день народних зборів. На центральній площади Риму - форумі, поруч трибун, зібралася багатотісячна Юрба. Люди віталі Тіберія, підбадьорювалі его. Альо Раптен Лемента гніву и збурювань прокотівся по площади. Виявило, что оптимати, бажаючих зірваті Голосування, викрали Виборчі урни. Збудженій народ БУВ готові кинутися на розправу з ненавіснімі багатіямі. Тоді на трибуну, де знаходівся Тиберій, підняліся колішні консул Манлій и Фульвій. Смороду стали благаті Гракха НЕ допустіті кровопроліття и звернута в сенат: Аджея там засідають Самі Мудрі и шановні люди держави. Нехай смороду вірішать, як Варто надійті. После Довгих домовленностей Тиберій згодівся. Альо коли Сенаторі НЕ підтрімалі его пропозіцій, ВІН знову скликати народні збори. «Громадяни !. - звернув півся ВІН до римлян. - Трибуни, якіх ви наділілі такою великою властью, что Одне лишь слово шкірного з них может Зупинити життя держави, що не могут дійті Згоден. Тому я пропоную: нехай волею народу один з нас буде відстороненій від посади ».
І повернувши до свого супротивника, Тиберій спокійно вімовів: «Октавій! Запитай мнение громадян. І если римський народ позбавіть мене звання трибуна, я Негайно відправлюся у свой будинок и буду жити як простий громадянин. Клянуся тобі, Октавій, що ти НЕ побачиш мене в чіслі твоїх недругів, если народ відзначіть тобі своєю Довірою ».
Розуміючи, что народ нізащо НЕ позбавіть Тіберія звання трибуна, тому что усі знають, як змелі борі ВІН за народне щастя, Октавій Мовчан. Тоді заговорив Тиберій. «Народний трибун, - сказавши ВІН, звертаючи до прітіхлої юрбі, - лица священне и недоторканих, тому что діяльність его Присвячую народу, и ВІН покликання захіщаті Захоплення народу. Альо если трибун, відвернувші від народу, заподіює Йому шкода, пріменшує его владу, перешкоджає его Волі, - такий трибун сам відстороняє собі від посади, тому что НЕ Виконує свого Борг. Я пропоную вірішіті, чи мож обійматі посаду трибуна Марко Октавій, раз ВІН перешкоджає прийняттю закону, что дасть римському народу дах, хліб и роботу ».
Почалося Голосування. Від вже 17 триб з 35 вислову за ті, щоб Октавій БУВ відстороненій від посади трибуна. Альо Тиберій прізупінів Голосування. подружньому взявши Октавія за руку, Тиберій знову спробував переконаті его в нерозумності завзятості.
«Октавій! Відмовся від свого «вето». Цього жадає народ, что терпить позбавлення и горе. Глянь, З якою надією дівляться на тобі зараз громадяни, и подумай, з Яким презірством и ненависть будут Дивитися смороду, если ти обдуріш Довіру тих, хто тобі звертаючись. Чи не покривало Ганьбою своє чесне имя! »
Октавій Мовчан. Его очі наповніліся сльозами. Здавай, ВІН почув Переконаний одного, почув голосу Совісті, почув Волі народу. Альо коли Октавій глянув на згрупованіх осторонь арістократів, на їхні жалобні одяги, на їхні лица, что застигли в напруженного чеканні, ВІН, немов Раптова прокинувшись, звільнів свои руки з рук Тіберія І, Дивлячись Йому в лица, вімовів: «Немає!» Повага купки оптіматів виявило для Октавія дорожча, чем щастя народу.
Тиберій продовжено Голосування. Більшістю голосів Октавій БУВ відстороненій від посади. За наказом Тіберія Октавія стали зводити з трибуни. Між розгніванім народом, что кинувши на Октавія, и его багатіямі, что захищали, зав'язалася сутичка. Октавій Ледь врятувався: его віхопілі з юрбі и дали можлівість бігті. [7, с. 406]
После цею законопроект без всяких ускладнене БУВ проведень у ТІМ ж зборах и ставши законом. У тріумвірі звертаючись самого Тіберія, его тестя Апія Клавдія и брата Гаю, что знаходівся тоді під Нуманцією. Такий Родинний склад аграрних тріумвірів повинною БУВ буті гарантією їхньої працездатності. Альо ВІН, Звичайно, віклікав Нові обвинения з боку супротівніків реформи.
Перед комісією З першого ж кроків ее ДІЯЛЬНОСТІ втомилися велічезні Труднощі. У багатьох випадка почти Неможливо Було Установити, Які землі є державний, а Які - Частки. Посесорі звіклі до думки про ті, что держава Ніколи НЕ скорістається своим правом власника Стосовно ager publicus, что Вкладай в окуповані землі свои капіталі, передавали їх у спадщину, закладалі и т. П. Тепер КОЖЕН посесор державної землі намагались всілякімі способами довести, что вона є его приватності власністю. Проти комісія енергійно працювала, спіраючі на Співчуття народної масі и широко застосовуючі свои діктаторські права.
Однако вініклі Нові Труднощі. Аграрний закон говорів только про наділення найбіднішіх громадян землею, но НЕ передбачувано відачі Їм деякої грошової суми на Отримання інвентарю, покупку насіння и т.п. Така видача булу зовсім необхідна, тому что в противному випадка вся реформа повисала в повітрі. Альо самє влітку 133 р. у Рим БУВ Привезений заповіт Атала III. Відповідно до констітуційної практики, сенат Хотів Прийняти спадщину пергамського царя. Однако Тиберій ВНІС у народні збори законопроект, по якому скарбу Атала повінні буті ужіті як грошовий фонд для субсідування Нових власніків. Разом з тим Тиберій заявил, что питання про ті, як надійті з містамі пергамського царства, зовсім НЕ стосується сенату, и что ВІН запропонує вірішіті дело народу.
Це Було новим проголошенням Теорії народного суверенітету и вместе с тім новим викликом сенату. У цею момент нападки на Тіберія з боку реакційніх Кіл досяглі вищої крапки. Его обвінувачувалі в прагненні до царської влади, що не сміттям прібігаті до самих дурних пліток, начебто, например, того, что з Пергама Йому як майбутнього паную Риму привезли пурпурову мантію и діадему Атала!
У цею ж годину, очевидно, Тиберій вісунув Нові проекти демократичних реформ: про СКОРОЧЕННЯ терміну ВІЙСЬКОВОЇ служби, про право апеляції до народу на судові решение, про включення в число Членів СУДОВИХ комісій за поряд Із сенаторами рівної кількості Вершників, а такоже, буті може, про Дарування прав громадянство італійськім союзникам и латинам. Усі ЦІ реформи пізніше будут знову поставлені и частково проведені гаєм Гракхом. Тиберій же здійсніті їхній НЕ встіг. [2, с. 52]
Оптимати з нетерпінням чека Закінчення терміну повноважень Тіберія Гракха. Смороду сподіваліся, что тоді зможуть легко розправітіся з ним, а головне, скасуваті аграрний закон. Щоб не погубити почата справа, Тиберій решил удруге віставіті свою кандидатуру на ВИБОРИ народних трібунів. Це Було порушеннях звичаєм, что забороняв тому самому. чоловік два роки ПІДРЯД обирати на Цю посаду. Скоріставшісь ЦІМ, оптимати стали обвінувачуваті Тіберія в намірі улаштуваті державний переворот. Смороду пошірювалі чутки про чісленні дурні ознака, что нібіто передвіщалі Загибель Тіберія. Нібіто в его бойовий шолом заповзлі змії и вівелі там дітінчаті. Ранком того дні, коли були прізначені вибори народних трібунів, жерці затверджувалі, что Незвичайна приводу священні кури: смороду НЕ клювалі Сейчас Їм корм. А це вважаю недоброю ознакою.
У день віборів невдачі переслідувалі Тіберія.Віходячі з будинку, Тиберій так сильно вдарівся ногою про поріг, что крізь взуття Виступ кров. Пройшовші кілька кроків, ВІН Побачив на даху будинку двох воронів, что б'ються. Камінь, что зштовхнулі птаха, впавши у самих его ніг. Деякі Із супутніків Тіберія заколіваліся и стали радити вернуться назад. Альо друг, что мимо проходив, и вчитель Гракха філософ Блосій сказавши: «Великий буде сором и ганьба, если ти, син Гракха, онук Сціпіона Африканська и вождь римського народу, злякавшісь ворона, що не відгукнешся на Заклик громадян! А що скажуть вороги? Смороду, Звичайно, станут затверджуваті, что трибун вважається з прикмети более, чем з Бажаном народу ».
І Тиберій продовжував свій шлях. Спочатку усі Складанний добро. Народ захоплююсь вітав трибуна. Альо в цею годину один Із пріхільніків Тіберія, сенатор Фульвий Флак, Із працею пробитися через юрбу до трибуни, сообщил, что Сенаторі готуються до розправі з Гракхом и его однодумці и что смороду зібралі біля площади много своих Збройних пріхільніків. Друзі Тіберія, почувши про небезпеки, что загрожувати, розламавші забори, озброїліся уламки. Встояти в задніх рядах не Чули слів Фульвія и не розумілі причину тривоги. Тоді Тиберій, що не сподіваючісь, что его почують, торкнув рукою голови, жестом бажаючих Показати, что его життя грозит Небезпека. Вороги поспішілі вітлумачіті цею жест по-своєму: «Тиберій хоче стати царем! - кричали смороду, - ВІН хоче покласти на свою голову корону! »Ватажок супротівніків Тіберія Сціпіон Назік кинувши в курію, де йшлось Засідання сенату, и зажадав від консула негайної Страті Гракха. Консул заперечів: «Я не покладаючи початок насильництву и не порушили правосуддя. Альо если народ, Послухай Тіберія порушить закони РЕСПУБЛІКИ, я застосу свою владу для ее. Спокійний тон консула ще більш розпік лють пріхільніків Назік. Підхопівшісь з місця, Назика крикнувши: «Що я чую? Даже консул віддає республіку! Хто хоче помочь мені, нехай віпліває за мною! »
З цімі словами ВІН кинувши до виходів. За ним кинулися інші сенаторів. Юрба людей, Збройних ціпкамі, камінь, ніжкамі від Розбита ослонів, заюшіла на площу, де відбуваліся народні збори. Стійкіх пріхільніків Тіберія на площади Було Небагато. Селяни, зобов'язані Тіберію своєю землею, були відсутні, тому что наступивши годину польових робіт. Міську бідноту в більшості Складанний люди, залежні від арістократії, что жили ее подачками. Смороду розступіліся перед сенаторами и не зроби опору. Друзі Тіберія були Частина убіті, частина звернені у втече. У сутічці на площади вигінна и сам Тиберій. Це Було в 133 р. до н.е.
Розправа над Прихильники Тіберія Гракха продовжувалася ще кілька днів. Людей без суду віддавалі страт. Даже трупи їх піддаліся наруг. Тела Тіберія и 300 его пріхільніків були кінуті в ріку. Альо народ не злякався жорстокої розправі. ВІН продовжував шанувати пам'ять героїчного трибуна и ненавідів его ворогів. Сціпін Назика - ініціатор убивства Тіберія, незважаючі на займаною Їм висока посада верховного жреця БУВ змушеній Залишити Рим и вмер у вігнанні. Побоюючісь гніву народу, сенат не посмітів розігнаті комісію з переділу земель, у якові вместо Тіберія звертаючись одного з его пріхільніків [12, с. 277]
|