Авіаконструктори В.М. Петляков, В.М. Мясищев

Незважаючи на деякий скептицизм, висловлювався з приводу можливості створення подібного літака, конструктор негайно приступив до виконання поставленого завдання, почавши з організації згуртованого творчого колективу ентузіастів. Володимир Михайлович сміливо залучав до розробок студентську молодь, охоче допомагала в проведенні розрахунків з метою обгрунтувати можливості будівництва літака. У роботу по забезпеченню створення літака було залучено велику кількість заводів-суміжників.

Компонування літака (спрямований вперед фюзеляж »скошені назад і злегка опущені крила) вражала своєю новизною. Розміщення турбореактивних двигунів на стику крила з фюзеляжем, незвично великі розміри вантажного відсіку, шасі незвичайного (велосипедного) типу, великі герметичні кабіни про багато іншого були новинкою в практиці літакобудування. З метою забезпечення заданих льотних даних, надійності і боєздатності створюваного комплексу проводилася величезна, розписана буквально по годинах робота не тільки в конструкторському бюро, а й в наукових інститутах, на серійних заводах. 1 травня 1952 р останній креслення був зданий в виробництво, а в початку 1953 р літак здійснив свій перший політ. Без перебільшення можна сказати, що робота КБ над створенням цього літака в співдружності з найбільшим авіаційним заводом, а також науковими інститутами була виконана в рекордно короткий термін, а перший випробувальний політ розсіяв всі сумніви щодо реальності існування сучасного бойового важкого реактивного літака.

Літак був запущений в серійне виробництво, одночасно в КБ проводилися вкрай необхідні роботи, спрямовані на збільшення дальності польоту цього літака, для чого відпрацьовувалася дозаправка паливом в польоті, а також можливість використання його в транспортному і пасажирському варіантах. Приємне враження залишали зустрічі і бесіди з Володимиром Михайловичем, який був налаштований оптимістично і прагнув якомога повніше задовольнити вимоги представників ВПС, пропонуючи нові перспективні роботи по створенню надзвукового важкого бомбардувальника.

В початку 1955 р здійснив перший політ і незабаром був запущений в серійне виробництво новий літак конструкторського бюро - «201». На авіаційному параді в Тушино на ньому вперше була продемонстрована дозаправка паливом в польоті. Присутні на параді головнокомандувачі військово-повітряними силами США, Великобританія і Франції висловили здивування в зв'язку з появою повітряних гігантів В.М. Мясищева У першотравневому параді 1956 року також брав участь цей величезний флагман, який очолював групу грізних: повітряних кораблів. Друк усього світу опублікувала знімки цих літаків і їх передбачувані льотні дані. Не меншу сенсацію викликали повідомлення про рекорди, а їх було 19, встановлених на літаках цього типу. Такому кількості світових рекордів міг би позаздрити кожен конструктор. В одному з польотів літак з вантажем 10 т піднявся на висоту 15600 м, а з вантажем 55 т - на висоту 13000 м.

Хотілося б ще раз підкреслити, що Володимир Михайлович дуже відповідально підходив до вимог військових фахівців. Так, в грудні 1952 р при розгляді макета одного з літаків проектувальникам були пред'явлені додаткові вимоги, продиктовані прагненням домогтися кращого озброєння літака. Зокрема, необхідно було збільшити кількість і номенклатуру бомб, що завантажуються в літак, що призводило до зміни конструкції і маси літака. Крім цього, пропонувалося встановити радіолокаційний приціл (перша спроба застосування даної апаратури на швидкісному реактивному бомбардувальнику), що викликало збільшення лобового опору через значні габаритів антени прицілу. Висловлювалася також думка про можливість скоротити чисельність екіпажу. Всі ці вимоги були прийняті та реалізовані. Таке ж уважне ставлення з боку співробітників конструкторського бюро і його головного конструктора зустріло пропозицію військових фахівців прискорити проведення спільних випробувань.

З появою серійних винищувачів з надзвуковою швидкістю польоту і посиленням засобів ППО конструкторське бюро В.М. Мясищева опрацювало схеми нових важких бомбардувальників з турбореактивними двигунами, що забезпечують надзвукову і звуковою швидкістю польоту. Аналіз, проведений в КБ, показав, що для таких літаків оптимальною є схема з трикутним крилом в плані. В одному з проектів літак з перспективними двигунами повинен був мати крейсерську швидкість до 1350 - 1450 км / год і висоту польоту над метою до 17000 м.

Споруда і проектування надзвукового стратегічного літака зажадали проведення величезної науково-дослідної та дослідно-експериментальної роботи, включаючи створення лабораторії, оснащеної аеродинамічними трубами зі швидкостями потоку, відповідними числах М = 0,95, М = 3, М = 6. У цій лабораторії були виконані експерименти з дослідження аеродинаміки важких надзвукових літаків, а також зльоту і посадки.

У 1961 р на повітряному параді в Тушино відбувся перший показ нового літака - надзвукового ракетоносця М-50. Для побудови цього повітряного корабля потрібні були не тільки широкі аеродинамічні дослідження, а й розробка конструкції планера з великогабаритних пресованих панелей, що виключають трудомісткий процес клепання. Крім того, була освоєна герметизація великих обсягів крила і фюзеляжу, які використовувалися як ємності для палива.

Крім робіт над літаками-бомбардувальниками в ОКБ Мясищева проводилися роботи зі створення експериментального літального апарату з максимальною швидкістю польоту 3200 км / год, в конструкції якого застосовувалися нові матеріали, і зокрема нержавіюча сталь і титан.

Важливий етап в діяльності Володимира Михайловича Мясищева представляє його робота в 1960 - 1967 рр. в якості керівника Центрального аерогідродинамічного інституту. Цей період характеризувався широкими дослідженнями в області великих надзвукових швидкостей для літальних апаратів як звичайних, так і принципово нових схем (літаки зі змінюваної стрілкою крила, вертикальних зльоту і посадки та ін.). В.М. Мясищев направляв зусилля очолюваної ним організації на розробку перспективних видів авіаційної техніки, які видавались іноді навіть кілька фантастичними

Повітряний парад в Домодєдово, що відбувся влітку 1967 року, привернув увагу авіаційних фахівців всього світу. Це був, дійсно, справжній парад, який продемонстрував успіхи, досягнуті і в спортивній, і в цивільній, і у військовій авіації. Це було реальне втілення найсміливіших задумів, можливостей нашої науки і техніки: великі надзвукові швидкості польоту і малі швидкості при посадці, здійснення польотів у землі і в стратосфері, управління прикордонним шаром, вдосконалення механізації крила і багато іншого. У представлених роботах брав участь і великий колектив працівників, очолюваний В.М. Мясищева. Широкій публіці вперше демонструвався стратегічний дальній розвідник, створений конструкторським бюро, яким керував Володимир Михайлович. Це був один з тих літаків, на яких в 1959 р вдалося встановити ряд рекордів. За створення цих літаків колектив ОКБ нагороджений орденом Леніна, а група співробітників на чолі з В.М. Мясищева удостоєна Ленінської премії.

Літаки конструкторського бюро В.М. Мясищева досі перебувають на озброєнні нашої дальньої авіації, а ті з них, які обладнані системою заправки в повітрі, дозволяють долати міжконтинентальні відстані іншим літакам.

Оригінальним застосуванням літака В.М. Мясищева стало використання його в якості літака-носія радянського корабля багаторазового використання «Буран» для доставки його з аеродрому заводу-виготовлювача на космодром Байконур.