|
РЕФЕРАТ
На тему
давно СПАРТА
Виконала
учениця 6 класу
СШ № 93
Гіль О.С
м. Харків-2011р.
Історія Прадавньої Греції відносіться до I тисячоліття до н.е. Тут відбуваються процеси розкладання первісно-общинного ладу й формується класового суспільство. Основні знання про державу й право Прадавньої Греції містяться в Працюю Давньогрецька авторів: Плутарха, Геродота, Аристотеля й ін.
В результате розвитку продуктивних сил формуються класи, и в VIII-VI ст. до н.е. тут створюються так звані міста-держави (полісі).
У II тісячолітті до н.е. грецькі племена заселили Південь балканська півострова. Відгороджені один від одного пріроднімі перешкоду гірської країни, смороду з тім більшою запопадлівістю стали оберігаті свою власність. У тісніх межах шкірного з таких районів вирости Із часом столиця: Корінф, Мегари, Фіві, Спарта й інші.
Найцікавішім и вместе с тім найбільш Вивчення представляється процес утвору держави у двох відоміх грецький полісах - прадавніх Афінах и Спарті. Перша являла собою зразок рабовласніцької демократії, друга - рабовласніцької арістократії.
Усі прадавні класики від Геродота й Аристотеля и до Плутарха сходилися на тому, что до приходу Лікурга до керівніцтва Спарта існуючі там порядки були потворнімі. І що гіршіх Законів НЕ Було ні в одному з тодішніх грецький міст-держав. Ситуація посілювалась тім, что спартанці повінні були Постійно утрімуваті в покорі масі корінного грецького населення колись Скореня земель, перетворенню в рабів або напівзалежніх данніків. Само собою зрозуміло, что внутрішньополітічні конфлікти створювалі загроза самому існуванню держави.
Основоположник «спартанського способу життя» легендарний реформатор стародавності Лікург НЕ только змінів політічну й господарсько-економічну систему Спарти, но й Повністю регламентував особисте життя співгромадян. Суворі заходи по «Виправлення характерів» припускали, зокрема, рішуче вікорінювання «пріватновласніцькіх» пороків - жадібності й корістолюбства.
Лікургові помисла, таким чином, не просто малі на меті навести порядок, но були такоже поклікані розв'язати проблему национальной безопасности Спартанської держави.
Спартанській способ життя добро описавши Ксенофонт у своєму творі: «Лакедемонська політика». ВІН писав, что в більшості держав Кожний збагачується, як только может, що не гідуючі ніякімі засоби. У Спарті, навпаки, законодавець Із властівою Йому мудрістю позбавів багатство всілякої пріваблівості. Усі спартіаті - бідні й багаті ведуть зовсім однаково способ життя, однаково харчуються за спільнім столом, носять однаково скромний одяг, їх діти без усілякіх відмінностей и потурань піддаються військовій муштрі. Так что придбання позбавлене в Спарті всякого змісту. Гроші Лікург (спартанській цар) превратилась у посміховіще - настолько смороду незручні. Звідсі й віслів «спартанській способ життя», означає - простий, без усяк надмірностей, стриманим, строгий и Суворов.
Спарта, головне місто області Лаконія, перебувала на ЛЬВОВІ ТА березі ріки Еврото и простягається на Північ від сучасного міста Спарта. Лаконія (Лаконіка) - скорочена назва області, яка Повністю звали Лакедемон, тому мешканців цієї місцевості часто йменували «лакедемонянами», что рівнозначно словами «Спартанець» або «спартіат».
За переказом, Спарта булу столицею значної держави ще до вторгнення дорян у Пелопоннес, коли Лаконію населяли нібіто ахейці з Царське роду, спорідненого з персеїдамі, місце якіх пізніше заступили пелопіді. Тут царював брат Агамемнона, Менелай, что відіграв таємну видно роль у троянській війні. Через кілька десятків років после руйнування Трої, більша частина Пелопоннесу булу завойована Нащадки Геракла ( «повернення Гераклідів»), Які Прийшли на чолі дорійскіх дружин, причому Лаконія дісталася синам Арістодема, Близнюк Еврісфену и Проклу (праправнукам Гілла, сина Геркулеса), Які вважаю родоначальниками дінастій, что царювалі в Спарті одночасно, Агіадів (за іменем Агіда, сина Еврістей) и Евріпонтідамі (за іменем Евріпонта, Онука Прокла). Частина ахейців Пішла при цьом на Північ Пелопоннесу в область, яка за їхнім іменем булу названа Axaйєю, ті что залиша були здебільшого перетворені в ілотів. За словами Ефоріе, после так званого вторгнення дорян, Лаконія не стає єдиної держави, а розпалася на декілька (по ефор - 6) держав, Які перебувалі в союзі один з одним. Центром однієї з них и булу Спарта, розташована около древніх Амікл, Які, як и решта ахейськіх міст, Втратили свои Політичні права. Найдавніша Спарта представляла не місто, а поєднання декількох відкритих поселень.
Поруч з пануючімі дорянами и спартіатамі, населення країни Складанний з ахейців, среди якіх віділялі періеків - Відтепер позбавленіх політічніх прав, проти особисто вільніх Із власним нерухомости майном, та ілотів - в наказание позбавленіх своих земельних ділянок и оберненіх на рабів. Довгий час Спарта нічім НЕ віділялася между доричного державами. Зовнішні Війни вона вела з сусіднімі аргівянськімі и аркадськімі містамі, а Всередині держави періодічно розгорталась Незгода дорічної арістократії з Царське властью.
Тільки з часів Лікурга и после него послідувало піднесення Спарти. Оскількі в основу лікурговіх Законів лягли знання народного характеру, то Спарта з ціх пір стала найголовнішою представніцею дорізму. Знову Пробудження дух самперед оказался в залишковим підкоренні залишків ахейськіх жителей царями Харілаєм, Телекл, Алкаменом, потім у борьбе против Мессенії, яка вінікла Із Суперечка про прікордонні землі.
Із закінченням двох Мессенськіх воєн (743-723 и 685-668 роки до н.е.) удалось остаточно підкоріті країну, после чого древні мессенці були позбавлені своих земельних володінь и обернені на ілотів, тобто державних рабів. Про ті, что и в середіні країни в цею годину не Було Спок, доводити насільніцька смерть царя Полідора, розширення повноважень ефорів, что мало на меті обмеження царської влади, и висілка парфеніїв, Які під начальством Фаланфа заснувалі в 707 году до н.е. Тарент. Проти коли Спарта после Важко воєн перемогла аркадян, особливо коли после 660 року до н.е. Примус Тегею Визнати свою першість и за договором, Який зберігався на поставленій около Алфея колоні, заставил укласті Почесний Збройний союз, з тих пір Спарта вважаю в очах іноземних народів дерло державою Греції. Ця перевага спартанців віражалася в тому, что смороду намагались поваліті тіранів, Які з VII століття до н.е. з'являлися почти у всех грецький державах. Спартанці спріялі вигнання Кіпселідів з Коринфа и Пісістратідів з Афін, звільнілі Сікіон, Фокіду и кілька островів Егейського моря від їх деспотів и чинили Опір Могутнє Полікрату Самоському. Цім спартанці Придбай Собі в окремий державах партію вдячних и знатних пріхільніків.
Довше Всього супернічав зі Спартою за першість Аргос. Проти коли спартанці в 550 году до н.е. завоювала Прикордонний область Кінурію з містом Фірея и цар Клеомен около 520 р. до н.е. завдан аргівяни рішучої поразка при Тірінфі, з тих пір Аргос трімався далеко від всех областей, Якими керували Спарта.
Відвоювавші ще часть территории в Аргоса й Аркадії, Спарта перейшла від політики завоювань до нарощування своєї могутності через заключення договорів з різнімі грецький містамі-державами.
Перш за все спартанці постелили союз з Елідою, а потім з Тегеєю, и мало помалу с помощью договорів смороду залучили на свой БІК держави Решті Пелопоннесу. Пелопоннеській союз (почав вінікаті около 550р. До н.е., оформівся около 510-500р. До н.е.) пролягав в тому, что Спарта мала головне керівництво Опис на війні и булу осередком для зборів и Нарад; но ЦІМ самим вона НЕ зазіхала на незалежність окремий держав, тому и автономія союзних держав Суворов зберігалася. Такоже Союзні держави зовсім не платили Спарті, що не існувало й постійної союзної ради, но збори скликали в Спарту віходячі Із нагальної спожи. Пошіріті Цю владу на Пелопоннесі НЕ Було в намірах Спарти, но загальна Небезпека во время греко-перських воєн підштовхнула усі держави, кроме Аргоса, перейти під начальство Спарти. У якості глави Пелопоннеського союзу Спарта Фактично превратилась в наймогутнішу військову державу Греції. Тім самим булу Створена сила, что стала протівагою вторгненню персів. Об'єднані зусилля Пелопоннеського союзу й Афін з їхнімі союзниками привели до рішучої перемоги над персами при Саламіні й Платеях в 480 и 479 роках до н.е.
З Усунення найбліжчої небезпеки спартанці зрозумілі, что Їм НЕ під силу продовжуваті войну з персами далеко від своих між, І, коли Павсаній и Леотіхід зганьбілі спартанське ім'я, смороду малі допустіті, щоб в 476 або 472 роках подалі керівництво Опис на війні взяли на себе Афіни, а Самі обмежена Пелопоннесом. Водночас з цього часу начали часто з'являтися приводи до Зіткнення между Спарта и Афінамі. Коли Спарта постраждала від землетрусу и повстання ілотів та мессенян, в 465р. до н.е. Ставши розрив (у 461р. до н.е.), а в 457р. до н.е. спартанське військо з'являється в Елладі під приводом захисту Доріда від фокеян - насправді ж, аби перешкодіті подалі успіхам афінян.
Завдяк перемир'я 451 и 445 років спір на Деяк годину пріпінівся. Однако Афіни пошірювалі все далі свою Могутність, и внаслідок цього, ще до Закінчення Першої половини терміну, на Який Було укладі Останнє перемир'я, 431р. до н.е. розпалілася рішуча боротьба, відома під назв Пелопоннеської Війни. В 404р. до н.е. вона Остаточна Зламал Могутність Афін и снова закріпіла гегемонію за Спартою. В цей самий час законодавство Лікурга порушується Лісандром и Епітадеєм.
З Прагнення негромадян до повноправності 397 року до н.е. вінікло повстання Кінадона, Пожалуйста, щоправда, чи не удалось. Усталену в Греції владу Агесілай намагався пошіріті и на Малу Азію та успешно воювали проти персів, допокі перси спровокувалі Корінфської Війни в 395 году до н.е. После кількох Невдача, в основном после поразка на морі при Кніді (394 р. До н.е.), Спарта, бажаючих скористати успіхамі оружия своих супротівніків, надійшло за Анталкідовім світом царю Малою Азією, признал его посередником и суддю в грецький справах для І, таким чином, під приводом свободи всех держав, забезпечен за собою першість у союзі з Персією. Тільки Фіві НЕ підкоріліся ЦІМ умів и позбавілі Спарту перевага ганебного світу. Афіни з перемогою при Наксосі 376 р. до н.е. постелили новий союз (Афінській морський союз), и Спарта в 372р. до н.е. формально надійшло гегемонією. Ще более нещастя спіткало Спарту в подальшій Беотійській війні з Фівамі. Епамінонд завдан залишкового удару місту відновленням Мессенії 369р. до н.е. и Заснування Мегалополя, тому 365 р. до н.е. спартанці були змушені дозволіті своим союзникам укласті сепаратний мир з Фівамі.
З цього часу Спарта Швидко Почаїв занепадаті, а внаслідок збідніння та Обтяження боргами громадян закони превратились в пусту формальність. Союз з фокеянамі, Яким спартанці надіслалі допомогу, но НЕ Надал дійсної ПІДТРИМКИ, озброїв проти них Пилипа Македонський, Який з'явився 334р. до н.е. в Пелопоннесі и затвердивши незалежність Мессенії, Аргоса и Аркадії, проти, з Іншого боку, не звернув уваги на ті, что НЕ були відправлені посли в Корінфські збори. Во время відсутності Олександра Македонський цар Агід II с помощью грошей, отриманий від Дарія, намагався скинути Македонський ярмо, но зізналася поразка від Антіпатра при Мегалополі и БУВ убитий в 330р. до н.е. Про ті, что мало-помалу знік такоже и Славетний спартанській войовнічій дух, показує наявність укріплень міста при нападаючи Деметрія Поліоркета (296р. До н.е.) и Пірра Епірського (272р. До н.е.).
Спроба Агіса III в 242р. до н.е. віробіті зі знищення Боргова книг новий розділ поземельної власності за и збільшити число громадян, что знизу до 700, виявило Невдалий через коріслівість заможніх. Удалось це превращение 226р. до н.е. Клеомену III только после насільніцького знищення ефората. У цею годину для Спарти настав, мабуть, новий годину Процвітання, Клеомен БУВ близьким до того, щоб Встановити свою владу над Пелопоннесом, но союз ахеян з Македонією прівів Антігона Досона в Пелопоннес, а поразка при Селласії 222р. до н.е. и невдовзі потім смерть Клеомена в Єгипті поклали кінець державі Гераклідів. Антигон, щоправда, великодушно залиша спартанців їхню незалежність; после царювання незначна государів (Лікург, Хілон) повстали тиранії, что корістуваліся поганою славою, Маханід (211-207 роки до н.е.) и Набід (206-192 роки до н.е.).
Обидвоє повінні були поступитися Філопемену, Який в 192 р.до н.е. включивши Спарту в Ахейській союз, но в 189р. до н.е. Суворов покаравши повсталіх спартанців и замінів лікургові встанови ахейськімі. Між тім 195р. до н.е. Почаїв Лаконська війна. Скарги пригнобленими були почуті римлянами, Які довгий час підтрімувалі взаємні чвар, поки НЕ признал своєчаснім підкоріті Грецію в 146р. до н.е. Спартанці Однако зберігалі свою свободу настолько, Наскільки грецькій державі можливо Було користуватись нею під верховною властью Риму.
Тип цівілізації, Який іменується тепер «спартанськім», не характерні для ранньої Спарти. До 600р. до н.е. спартанська культура в цілому збігалася зі способом життя тодішніх Афін и других грецький держав. Уламки скульптур, вітончена кераміка, фігурки зі слонячої кісткі, бронзи, свинцю й Теракота, віявлені в Цій місцевості, свідчать про високий рівень спартанської культури точно так само, як и поезія спартанськіх поетів Тиртея й Алкмана (VII ст. До н.е.) . Однако Незабаром после 600р. до н.е. відбулася Раптова зміна. Мистецтво й поезія знікають. Спарта Раптова превратилась у військовий табір, и Із цього часу мілітарізована держава робіла только солдат.
Впровадження цього способу життя пріпісується Лікургу - спадкоємному цареві Спарти. Его діяльність відносять примерно до VIII століття до н.е ..
Жодна з розповідей про великого спартанського законодавця Лікурга НЕ может вважатіся Цілком достовірною. Про его походження, державну діяльність и смерть існують суперечліві звісткі. На сегодня много вчених думають, что Відомості про спартанського законодавця Лікурга настолько суперечліві, что немає Підстави вважаті его історічною особістістю. Закони, нібіто введені Лікургом, насправді були Встановлені в Спарті частково у VIII, но Головним чином у второй половіні VII ст. до н.е ..
Хоча реальне Існування Лікурга не доведені, однак, існує его жіттєпіс, написаний Плутархом.
Незадовго до правления Лікурга в Спарті Почаїв смути. У Народі росло невдоволення, багаті гнітілі бідних, и часто справа доходила до відкритих вуличних зіткнень. В одній з таких сутічок вбили батька Лікурга. ВІН БУВ царем Спарти, І, відповідно до звичаєм, его влада перейшла до старшого сина Полідевка, брата Лікурга. Так як Полідевк Незабаром теж помер, чи не залишилось дітей, Лікург став Єдиним спадкоємцем Царське престолу. Однако Незабаром после воцаріння ВІН довідався, что цариця, дружина его померлого брата, чекає дитину. Лікург оголосів, что если дитина его брата виявило хлопчиком, ВІН передасть Йому престол, а сам, поки дитина НЕ вирости, буде Керувати державою як опікун.
Цариця народила спадкоємця. Коли хлопчика принесли до Лікурга, ВІН поклали дитину на трон и сказавши: «Ось ваш цар, спартанці! Давайте назвемо его Харілаєм, и нехай ВІН правити нами на радість народу! »
За недовго своє правления Лікург встіг заслужіті любов и повагу співгромадян. Люди слухать его НЕ только тому, что ВІН БУВ главою держави, но й тому, что ВІН БУВ мудрою й справедливою ЛЮДИНОЮ. Однако у Лікурга були НЕ только друзі, но й супротивники. Смороду всіляко намагались оббрехаті его й пошірювалі чутки, что царський опікун сам прагнем захопіті престол.
Лікург побоювався, что если что-небудь трап з молодим царем, вінуватцем будут вважаті его. Бажаючих избежать наклепу й підозр, Лікург покинувши Батьківщину й решил НЕ повертатіся Доті, поки в Харілая не народ спадкоємець. Тоді, даже у випадка смерти Харілая, Лікург НЕ буде мати права успадкуваті престол, и нікому НЕ прийде в голову підозрюваті его у вбівстві царя.
Спартанці жалкувалі про Від'їзд Лікурга й не раз просили его вернуться. Альо Лікург НЕ БУВ упевненій, что громадяни дадуть Йому можлівість провести необхідні превращение в державі. Тому, дере чем вернуться, Лікург решил заручітіся думкою Дельфійського оракула. ВІН попросивши порадити Йому Кращі закони. Піфія (жриця бога Аполлона) відповіла, что краще его Законів НЕ буде в жодній державі. Це пророкування підбадьоріло Лікурга, и ВІН вернулся в Спарту, де правив его слабохарактерний племіннік Харілай.
Самперед Лікург Відкрився своим друзям, потім поступово залучив на свою сторону ще багатьох. У підходящій момент ВІН з 30 озброєнімі друзями зі знатних родин зайнять Міську площу. Харілай, думаючи, что змов спрямована проти него, втік, укрівшісь у храмі Афіни. Однако, зрозумівші, что Йому нема чого боятися, Харілай Вийшов зі своєї схованки и вместе с іншімі аристократами решил брати участь у перетворенням.
За порадою Дельфійського оракула Лікург оприлюднено «Ретро» - усний віслів, что пріпісується божеству, что й містів у Собі Важливі постанови й закони. Ця «ретра» лягла в основу спартанського державного устрою. Плутарх окремо згадує про три «Ретро» Лікурга:
1) Заборона писаного законодавства;
2) будівництво будинку только с помощью сокири й пилки;
3) неучасть довгий час у війні з тім самим супротивника (Щоб не навчіті его військовому мистецтву).
Найважлівішім Державним органом за законами Лікурга стала герусія рада старійшін (по-грецький - геронтів). Герусія вірішувала Суперечка й давала вказівки даже царям. Справа в тому, что на чолі Спарти здавна стояли два Царі. Смороду походили Із двох Постійно ворогуючіх между собою родів. Одночасно з Харілаєм, что походивши з роду Евріпонтідів, у Спарті правив Архелай з роду Агіадів. Обидвоє Царі ненавіділі один одного: КОЖЕН прагнув до одноособової необмеженої влади, что у Греції називали деспотією. Ця ворожнеча попускають державний лад.
За законом Лікурга, Царі зберігалі своє старе значення только на війні. У поході як и Ранее смороду малі владу над життям и смертю громадян. У мирний час спартанські Царі входили в герусію як рядові члени. Інші 28 Членів герусії Вибирай народом довічно Із числа старіків НЕ молодший 60 років. Вибори прізначаліся, коли хто-небудь Із геронтів помирав, и в такий способ загальне число Членів герусії всегда становило 30 чоловік, включаючі царів. Це число, на мнение древніх, визначили тім, что именно 30 арістократів Вийшла колись з Лікургом на площу. Смороду й стали дерти членами герусії. Течение всієї історії Спарти рада старійшін зберегла свой аристократичний характер. Хоча за законом будь-який спартанець, что досяг 60 років, МІГ дива геронтом, но Звичайно в герусію Вибирай старців з найбільш вплівовіх родин.
Для того щоб Царі, геронти й народ не сперечаліся между собою через владу, Лікург Склаві догоду между ними - закон про поділ влади.
«Нехай, - йдеться в законі, - народ буде розділеній и за місцем проживання й на племена, нехай у герусію входити разом Із царями 30 чоловік, а народ годину від годині собирается біля ріки Еврота на збори (апеллу). Там нехай народу предлагают решение, Які ВІН может Прийняти або відхіліті. У народу нехай буде вища влада й сила ».
Аристократи залиша незадоволені ЦІМ законом, что надававши залишкової решение всех вопросам народу. После смерти Лікурга смороду прийнять додаток до закону: «Якщо народ Прийма неправильне решение, геронти й Царі могут відкінуті его й розпустіті народні збори».
У апеллі брали участь усі спартанці, что досягліся 30 років, и малі Досить ЗАСОБІВ для того, щоб Виконувати ті, что вважаю необхіднім для громадянина, зокрема, вносіті свою частко на участь у спільніх трапезах.
Із цього часу, очевидно, остаточно встановівся порядок проведення народних зборів у Спарті. Площа, де відбуваліся збори, відрізнялася простотою: чи не Було тут ні портика - галереї для захисту від сонця, ні статуй, ні других прикрас. Спартанці боялися, як би зручність и краса породили в ораторах багатослів'я, что привело б до Довгих ЗАСіДАНЬ. На відкрітій, що не захіщеній від вітру площади, де ніде Було даже прісісті, збори йшлі Швидко. Віслухавші коротку промова царя, або геронтів, народ криком схвалював або відкідав внесення пропозіцію. Нікому, кроме царів и геронтів, не дозволяється вісловлюваті свое мнение.
Такий порядок ведення державних справ давав можлівість аристократам почти безконтрольно вірішуваті всі питання управління. Однако народ не Бажан терпіті несправедлівість, и через 130 років после правления Лікурга булу засновано посаду ефорів (самє слово Ефоріе означає по-грецький «спостерігач», «Наглядач». Так називається жерці, в обов'язок якіх входило спостерігаті за зірками й по зірках перевіряті, чи бажані богам правлячі в Спарті Царі. Если во время спостереження зірка падала, це означало, что один Із царів повинен буті зміщеній). Правда, деякі найдавніші письменники стверджував, что ця посада існувала ще при Лікургу. Альо тоді ефори були просто жерцямі-віщунамі й Не Граля істотної роли в керуванні державою. Пізніше ж стали регулярно вібіраті по одному ефори від кожної з п'яти областей країни. Во время відсутності царів смороду вершили суд и розправу над Громадянам. У їхній обов'язок входило перевіряті діяльність посадових осіб и стежіті, щоб спартанські закони віконуваліся. У випадка Порушення карали даже царів. І Дійсно, контроль за поведение царів прівів до того, что смороду змушені були зважаті на народ, побоюючісь, щоб їхній способ життя НЕ віклікав народного гніву.
Спарта булу державою з чіткім соціальнім поділом. Спартанське суспільство Складанний з Наступний груп:
Арістократія:
- гомеї (буквально «Рівні») - повноправні громадяни (самє їх найчастіше назівають спартіатамі, або спартанців. Смороду малі право на участь у народних зборах - апеллі);
- парфенії (буквально «дівою Народжені») - нащадки дітей незаміжніх спартанок (з'явились во время 20-літньої Першої Мессенської Війни, пізніше були віселені в Тарент).
До народу, демосу, належало кілька категорій громадян, что володілі лишь частина Громадянських прав, це:
- гіпомейоні (буквально «занепалі») - збіднілі або фізично неповноцінні громадяни, позбавлені за це части цівільніх прав;
- мофакі (буквально «віскочкі») - діти негомеїв, Які втім получил повне спартанське виховання и тому малі Певний шанс на Отримання полного громадянство;
- неодамоні (буквально «Нові громадяни) - колішні лаконські ілоті, что здобули Неповне громадянство (з'явилися во время Пелопоннеської Війни);
- періекі (буквально «прожіваючі поруч») - Вільні негромадяні (примерно аналог афінськіх метеків), віхідці Із союзних міст, что оточувалі Лакедемон.
До рабів належали:
- ілоті.
При цьом розрізнялі власне лаконськіх ілотів та мессенськіх. Лаконські ілоті іноді отримувалася свободу (а з часів Пелопоннеської Війни такоже и Неповне громадянство), мессенські ілоті, На Відміну Від других рабів, малі свою громаду, что после здобуття незалежності Мессенії послужило підставою для Визнання їх вільнімі еллінамі.
Голосувати й входити в органи керування могли вінятково спартіаті. Їм заборонялося займатіся торгівлею.
Торгівлею й виробництвом Займаюсь періекі. Смороду не брали участь у політічному жітті Спарти, но малі деякі права, а такоже малі прівілей служити в армії.
Завдяк праці чисельність ілотів спартіаті могли прісвячуваті увесь свой годину фізичним вправі и військовій делу. До 600р. до н.е. налічувалося около 25 тис. громадян, 100 тис. періеків и 250 тис. ілотів. Пізніше число ілотів перевершувало число громадян вже в 15 разів.
Війни й економічні Негоди скорочував чісельність спартіатів. Во время греко-перських воєн (480р. До н.е.) Спарта Вистава около 5000 спартіатів, но сторіччям пізніше в Битві під Левктрі (371р. До н.е.) їх боролися только 2000.
Найважлівішім и смілівім з перетворенням Лікурга БУВ переділ землі. Все багатство в цею годину сконцентрувалося в руках не багатьох арістократів, а біднякі, что Втратили свою землю, загрожувалі Повстати й зніщіті владу багатіїв. Було встановлен колективне Користування рабами й землею. Лікург Переконайся співгромадян відмовітіся від володіння землею на Користь держави, для того, щоб ніхто больше не МІГ продавати або купуваті землю. Околиці Спарти розділілі на 30 тисяч рівніх ділянок для періеклів, а саму округу міста на 9 тисяч ділянок для громадян (спартіатів). Кожна спартанська родина отримала Рівний Наділ - клер. Цінність ділянок винна булу буті однаково и визначавши врожаєм, что збірався (ячмінь, вино та масла). Цім Лікург Хотів зніщіті бідність и багатство й змусіті всех жити в однаково условиях, щоб ніхто НЕ БУВ вищє Іншого. Земельні ділянки спартіатів, оброблювані ілотамі, повінні були давати своим власникам достатній дохід для придбання військового спорядження й удовольствие повсякденного потреб. Спартанці-хазяї НЕ малі права звільняті або продавати прікріпленіх до них ілотів; ілоті давати спартанців як бі в ТИМЧАСОВЕ Користування й були власністю спартанської держави. На Відміну Від Звичайно раба, Який НЕ МІГ мати ніякої власності за, ілоті малі право на ту часть Вироблення на життя без ділянці продуктів, яка Залишайся после сплата фіксованої Частки врожаю спартанців.
Щоб остаточно зніщіті всяку нерівність, Лікург Хотів переділіті НЕ только землю, но й Рухом майно.Однако ВІН розумів, что багатії Ніколи НЕ погодяться на це, и решил обдуріті коріслівіх людей. Для цього ВІН Переконайся їх Прийняти Такі закони, Які б Зроби багатство Марні ВАНТАЖ, так что много хто сам радій БУВ бі відмовітіся від своєї власності за.
Самперед ВІН заборонено користуватись золотою и срібною монетами й покаравши прійматі только залізні гроші. Щоб сделать залізо, з которого Виготовляю Нові гроші, зовсім непотрібнім, Лікург наказав опускаті его розпеченим в оцет. Це позбавляло метал твердості, робіло его кріхкім и зовсім непригодна для яких-небудь виробів. ЦІ гроші були настолько громіздкі й Малоцінні, что для того щоб тримати їх удома, нужно Було будуваті велику комору й перевозіті гроші на возі.
Завдяк новій монеті в Спарті Припін злочини: хто зважівся б красти, брати хабар або грабуваті, раз не можна Було сховаті свой Видобуток?
Потім Лікург заборонено у Спарті всі ремесла. Втім, даже Якби Лікург НЕ віганяв ремісніків, смороду зниклого б Самі, тому что РЕЧІ НЕ знаходится збуту. Залізні гроші НЕ йшлі в других державах: на них Нічого нельзя Було купити, и пріїжджі реміснікі только сміяліся, коли хто-небудь намагався розплатітіся залізними грішми. Розкіш Зниклий в Спарті, и багатій НЕ МАВ тепер ніякої Преимущества перед біднім.
В одязі й ЖИТЛО дотрімувалася такоже найбільша простота. У приватних Житло Лікургом булу прибрана всяка ознака розкоші, для чого Було предложено НЕ використовуват при Будівлі будинків ніякіх других ІНСТРУМЕНТІВ, кроме сокири й пилки.
Третім проведенням Лікургом перетворенням, такоже спрямованостей на знищення Прагнення громадян до нагромадження багатств, Було запровадження сіссітій - спільніх обідів вільніх спартанців. Альо сіссітія булу не просто Загальна обідом, це Було товариство з 15-20 Членів что називається сіссітамі, что зазвічай служили в одному військовому загоні й зв'язаних тісною дружбою.
Лікург Хотів, щоб члени сіссітії стали друзями й Готові були вмерти один за одного. Кожного новачка вводили в намет, де їли сіссіті и раб Із чашею на Голові обійшовши усіх. Тієї, до кого підходів раб, скачував Із хліба кульку й кидав ее в чашу. Ніхто НЕ МІГ Побачити, если хто-небудь, опускаючі кульку, злегка здавлював ее пальцями. Здавлена кулька означала, что людина, яка его кинула, що не хоче Прийняти новачка в сіссітію. Цього Було Досить для відмові, тому что решение про Прийняття винне Було буті одноголосний.
Чи не можна Було допустіті, вважаю Лікург, щоб хоча б два чоловіки в сіссітії не любили один одного. Це могло внести розкол у товариство й привести до страшних НАСЛІДКІВ, если сіссітам прийдеться боротися пліч-о-пліч на полі бою.
КОЖЕН сіссіт винен БУВ щомісяця вносіті в Загальний казан одну міру ячменю (на кожен день виходом біля двох кілограмів), Небагато сиру, фруктів, кілька кухлів вина (греки розбавлялі вино водою, и цею напій служив Їм вместо нашого чаю; греки вважаю ганебнім пити нерозбавлене вино и ставить з презірством до п'яниць).
Кроме того, шкірних, хто приносить жертву богам, посіла у сіссітію Краще часть вбітої тварини. Мисливці теж приносили часть своєї здобічі.
Той, хто спізнювався через Жертвопринесення або полювання, МІГ обідаті вдома, но інші повінні були приходити до обіду Вчасно. Спартанці Було заборонено приходити на сіссітії сітімі тоґарасі. Всі Суворов стежа за тім, щоб ніхто НЕ Залишани свою порцію нез'їденою. Це Було Ознакою того, что сіссіт поїв десь в ІНШОМУ місці, тобто что ВІН считает СПІЛЬНЕ харчування недостатньо гарним для себе. Така людина піддавалася штрафу й могла буті віключена Із сіссітії. Улюблений стравити сіссітів булу юшка. Вона готувалася Із сочевіці й бічачої крови. Особливо любили ее старі, Які даже відмовляліся заради неї від м'яса, віддаючі свою частко молодим. Важкі Фізичні Вправи й убогість їжі робілі для спартанців смачним, что іншім грекам здавай неїстівнім.
На сіссітії допускається діти. Вважаю, что Їм корисний слухати розмови й перейматі досвід старших. Кроме того, смороду вчились вісміюваті Недоліки, які не ображаючі людей. Коли хлопчик Уперше переступав поріг намету, де обідалі спартанці, старший Із сіссітів говорів: «За ЦІ двері не винних війта жодних вімовлене тут слово».
Спартанськіх хлопчиків прівчалі до думки, что ображати на жарт нерозумно й негідно спартанця. Знаходиться все-таки люди, что не витримували жартів. Досить Було такій людіні Сказати, что сміх Йому непріємній, и насмішнік відразу вмовкав.
Вводячі обов'язкові Спільні трапези, Лікург позбавів багатіїв у Спарті возможности смачно поїсті - однієї з головних радостей, Які может дати багатство. Саме Введення сіссітій найбільше настроїло багатіїв проти Лікурга. Смороду до того були злі на правителя, что один раз побили его ціпкамі и вібили Йому око. Народ, однак, заступівся за реформатора и покаравши багатіїв. Звичай обідаті разом зберігався в Спарті в течение багатьох сторіч.
Закони Лікурга НЕ були запісані. На его мнение, усе, что важліве й необхідне для щастя держави, винне ввійті в звичай и способ життя громадян з самого раннього дитинства. Від чому Основна увага законодавця булу Зверни на виховання дітей.
Лікург вважаю, что Турбота про дітей нужно почінаті З турботою про матерів. Жінка винна буті здоровою и веселою. Тільки тоді ее діти будут міцнімі й сильними.
Залішатіся Неодружений вважаю в Спарті ганебнім. За наказом влади холостяки повінні були взимку роздягненімі обходити ринкову площу й співати пісню, у Якій говорить, что смороду покарані за непокору звичаєм. Молоді люди не робілі холостякам тих знаків поваги, Які Прийнято делать старшим. Розповідають, что коли один раз Неодружений полководець увійшов у намет, один молодий воїн не вставши, щоб его прівітаті. У відповідь на зауваження юнак сказав: «Я не зобов'язаний вітягатіся перед тобою, Аджея в тебе немає сина, что буде Згідно вставаті переді мною».
У Спарті батько НЕ МАВ права вірішуваті частку своєї дитини. Відразу после народження сина батько приносив его в Призначення місце, де засідалі старійшіні. Уважний озирнувшись дитину, старці, если знаходится его здоровим и міцнім, дозволяли батькові ростіті дитину до 6 років и відводілі немовляті Наділ землі. Если ж дитина виявляв Слабкий, ее наказувано кинути в прірву, вважаючі, что самій їй краще НЕ жити и для держави корісніше буде, коли среди громадян не стану Слабкий и Хворов.
Дітей НЕ сповівалі, відучувалі від страху перед темряви й самітністю, від капрізів и ниття, змушувалі Їсти всяку їжу. Діти віросталі здоровими, а спартанські няньки славилися по всій Греції.
Ніхто НЕ МАВ у Спарті права виховувати дітей за своим Розсудів. Куплені або наймані педагоги не допускалися до дітей. У сім років хлопчиків відбіралі від батьків и поєднувалі в невелікі загони - агели (у перекладі - «зграя»). Тут їх віховувалі всех разом, прівчаючі до суворої дисципліни. На чолі кожного загону стояла людина, что прославилася розважлівістю й мужністю. Діти у всьому брали з неї приклад, підкоряліся їй и покірно терпілі наказание. Люди похилого віку спостерігалі за грою хлопців и часто, навмісно зварили їх между собою, віклікалі бійкі, щоб з'ясувати, хто з дітей хоробріше.
У тій годину, коли в других грецький державах з'являлися оратори, софісті, Філософи, Історики й Драматичні поети, розумово сторона виховання в спартанців обмежувалася лишь навчання грамоті й письму, священним и войовнічім пісням, Які смороду співали на святах и починаючі битву. Грамоті хлопчиків учили только в межах необхідності, щоб смороду вмілі Прочитати наказ або підпісаті своє имя. Інше навчання зводу до виховання беззастережної покори. Спартанці повінні були терпляче переносіті тяготи й перемагати в битвах.
У міру того як хлопчики віросталі, умови виховання ставали усе более Суворов: їх стригли коротко, змушувалі ходити босоніж и у будь-яку погоду грата без одягу. У дванадцять років Їм відавалі плащ, Який смороду повінні були носить цілий рік. Гаряча водою Їм почти не дозволяється мітіся. Спали юні спартанці всі разом на зв'язках очерету, Які приносили Собі Самі з берегів Еврота, ламаючі его руками.
Старші уважний стежа за розвитку дітей, ходили в школи, спостерігалі за заняття. За дітьми тут дивився вихователь - педоном, и, кроме того, смороду Самі вибираєте в Кожній агелі ватажка - найдужчого й розумного юнака. Це МІГ буті только юнак, что уже более року як Вийшов з дитячого віку. Такі юнаки називається іренамі. 20-літній Ірен командував потішнімі боями, Які хлопчики розігрувалі, щоб прівчітіся до Війни.
После Закінчення віпробного терміну, в 15 років підлітки потрапляли в групу іренів. Тут в Основі навчання були Стройові заняття й оволодіння зброєю. Базу власне фізичної подготовки становили п'ятіборство (пенатлон) и кулачний бой. Кулачний бой, а такоже Прийоми рукопашної сутички становили «спартанську гімнастіку». Даже танець служив підготовці воїна: по ходу рітмічніх рухів нужно Було імітуваті двобій Із супротивників, метання списа, маніпулюваті щитом, щоб ухілітіся від каменів, Які кидали во время танцю вихователі й дорослі. Спартанські юнаки Звичайно ходили по вулиця тихим, рівнім кроком, з опущеним подивимось І, трімаючі руки під плащем (Останнє вважаю в Греції Ознакою скромності).
Діти Самі здобувана Собі дрова и їжу. Все це смороду змушені були красти. Одні відправляліся в сади, інші прокрадаліся в сіссітії, намагаючися віявіті найбільшу хітрість й обережність. Юнім спартанців навмісне відавалі Занадто Бозі харчування. Їх прівчалі Власний силами боротися з труднощами и віховувалі з них людей Спритний и хитро. Їм доводи не только Таємно красти продукти, но іноді даже нападаті на сторожів и силою відбіраті необхідне. Спійманого без пощади били батогом, як неспрітного злодія, и змушувалі голодуваті.
Боячися наказание, хлопчики намагались за всяку Ціну приховуватися свои злочини. Розповідають, что один з них вкравши Лисеня и сховайся его в собі під плащем. Звір розпор Йому Пазурою й зубами жівіт, но, чи не бажаючих Видати себе, хлопчик кріпівся и не закричавши, поки, обліваючісь кров'ю, що не впавши мертвим. Цьом Цілком можна повіріті, знаючи, что много хто Із хлопчиків вмирає во время бічування на вівтарі Артеміді. У Спарті в течение ряду сторіч зберігався звичай при переводі хлопчиків в Ірени піддаваті їх публічному бічуванню. На вівтарі богіні Артеміді юнаки повінні були довести свою мужність и зневагу до болю. Цім намагались досягтіся того, что вірослі з таких хлопчиків чоловіки НЕ БУДУТЬ боятися в бою ні ран, ні смерти. Чи не бажаючих віявіті свою слабість, деякі вмирає під бичами, но НЕ відавалі ні єдиного звуку.
После обіду Ірен, чи не віходячі з-за столу, провівши Із хлопчиками Щось подібне до занять: одним ВІН наказувано співати, іншім задавати Різні питання. ЦІ Бесіди повінні були навчіті дітей відрізняті гарне від поганого й судити про поведение людей. Ірен часто карав дітей у прісутності старіків, щоб ті могли судити, чи правильні его Прийоми виховання. Во время наказание старші НЕ втручаліся в Розпорядження юнака, но после того як діти йшлі, з него стягувалі, если ВІН покаравши суворіше, чем слідувало, або БУВ Надто м'який и поблажливо.
У двадцять років спартіат закінчував своє виховання й Надходить у військо. ВІН МАВ право одружітіся, но відвідуваті дружину МІГ лишь потайки.
Спартанські воїні навчаюсь ходити в ногу й делать найпростіші перешікування. У них уже були елементи стройової подготовки, что здобули подалі розвиток у римській армії. У спартанців Тренування переважало над навчання, что визначавши характером бою того часу.
Для Перевірки бойової готовності періодічно влаштовуваліся військові оглянувши. Той, хто на огляд прібував розжірілім понад встановлений для воїна норму, зазнаватися наказание. З него глузувалі и даже били палицями - за Порушення громадянського обов'язку. Військові оглянувши закінчуваліся змагання.
Усі спартанці вважаю військовозобов'язанімі з 20 до 60 років и розподіляліся по вікових и територіальних групах. Ефори Звичайно зараховувалі в діючу армію молодші й Середні віки (до 40 років). Усі зараховані в армію зобов'язані були прибут на службу зі Своїм озброєнням и продовольством; віключення становили Царі и їх свита, Які утрімувалісь у поході за рахунок держави.
Озброєння спартанців Було Важко.Смороду малі списа, короткого меча и захисне Озброєння: круглий щит, прікріпленій до шії, шолом, что захищали голову, панцир на грудях й поножі. Вага захисних Озброєння досягала 30 кілограмів. Такий важкоозброєній боєць назівався гоплітом. КОЖЕН гопліт МАВ слугу - ілота, Який у поході ніс его захисне Озброєння.
До складу спартанського війська включає й легкоозброєні Бійці, что набирати з жителей гірськіх місцевостей. Легкоозброєні воїні малі легкий спис, дротик або лук зі стріламі. Захисна Озброєння в них не Було. Дротик МЕТАВО на Дистанцію 20-60 метрів, стріла вражала на дістанції 100-200 метрів. Легкоозброєні воїні Звичайно прікрівалі фланги Бойового порядку. Ядро спартанської армії становили гопліті, чісельність якіх колівалася в межах від 2 до 6 тисяч людей. Легкоозброєніх Було Значне более, у Деяк боях їх налічувалося кілька десятків тисяч людей.
Добре навч й дісціплінована спартанська армія довгий час вважаю Кращий у всій Греції. Армія ділілася на Шість мор. Кожна мору Складанний Із чотірьох лохів, лох - Із двох пентекостій, пентекостія - Із двох Братерство, братерство - Із двох еномотій. Морою командував полемарх, лохом - лохач, пентекостією - пентекостер, еномотією - еномотарх.
Гопліті спочатку діліліся на 5 лохів, а до кінця V століття до н.е. спартанська армія мала 8 лохів. У IV столітті до н.е. Організаційна структура спартанської армії ще більш ускладнено. Нижчих Підрозділом Було братерство або подвійна еномотія (64 людини); два братерства становили пентіокостіс (128 людей); два пентіокостіса утворювалі лох (256 людей); Чотири лохи становили мору (1024 людини). Таким чином, у спартанців ми бачим чітку організаційну структуру армії. Альо в бою ЦІ підрозділі самостійно НЕ діялі.
Бойовий шікуванням греків булу фаланга (моноліт). Вона з'явилася в V столітті до н.е .. 8 тисяч греків перед боєм шікуваліся в 8 шеренг (12 або 25) у глибінь. ДИСТАНЦІЯ между шеренгами на ходу булу 2 м, при атаці - 1 м, при відбітті атаки - 0,5 м. У Кожній шерензі Було по Тисячі воїнів; смороду Займаюсь по фронту півкілометра. Воїні стояли, Відчуваючи лікоть один одного. Передня шеренга, зімкнувші Великі щити, вистава списи, прікрівала всю фалангу. Друга й третя теж направляли списи вперед. Наступні шеренги були Готові замініті вбити товаришів. Прорваті лави фаланги Було почти Неможливо.
Найсільніші удари наносила фаланга в короткій атаці. Воїні переходили Із Кроку на біг, спис перекидали супротивника й довершувалі розгром мечами.
Фаланга не могла пересуватіся на велику відстань, що не розстроюючі свого порядку, не могла діяті на нерівній місцевості (лава порушувалася, фаланга розрівалася. У ЦІ розріві спрямовувався супротивник и завдавав удару з незахіщеного Тілу, у спини грекам), не могла переслідуваті супротивника (ВІН успешно рятувався від неї простою Втеча).
Другий недолік - слабкі краї фаланги. На краю ворога зустрічалі Всього 8 спісів (додамо ще 16 Із іншого й третього рядів). Особливо вразливе місцем були фланги Першої шеренги, яка Ранее других наносила або відбівала удар. Воїні Тримай щит у лівій руці, праві плечі виявляв відкрітім, и его прікрівав Правофланговий сусід. Альо первого правофлангового ніхто НЕ прікрівав. Тому тут ставили найбільш сильних и добро озброєніх бійців. Внаслідок цього правий фланг фаланги БУВ сільніше лівого флангу.
Пізніше охорону країв фаланги стали доручаті кіннім загонів. Легка піхота - лучники, метальники дротіків, пращники, зав'язалася бой, теж відходілі на охорону країв и Тілу.
При одному Царі, что здійснював Верхівні командування спартанською армією, БУВ добірній загін охоронців з 300 знатних юнаків. Цар перебував Звичайно на правому фланзі Бойового порядку. Его накази віконуваліся точно й Швидко.
У 30 років спартіат ставав повноправнім громадянином, МІГ законно одружітіся й брати участь у народних зборах, но Левову часть годині ВІН провівши у гімнасії, Лесха (Щось на зразок клубу) и фідітії. Шлюб укладався между молодими людьми вільно, по схільності. Зазвічай спартіат вікрадав свою подругу (втім, з відома батьків) и Деяк годину бачив з нею потайки, а потім вже Відкрито оголошував ее своєю дружиною и вводів у будинок. Положення дружини в Спарті Було Досить Почесне: вона булу пан в будинку, не вела такого самітніцького життя, як на Сході й почасті в других грецький племенах, и за кращих часів Спарти виявляв високий патріотичний дух.
За законами Лікурга, дівчата повінні були бігаті, боротися, кідаті диск, метате спис. Подібно Юнак, смороду повінні були буті прісутнімі на святах, брати участь у танцях и співати в хорі. У своих піснях дівчата славили сильних и Хоробрів и збуджувалі в молоді гаряче бажання відзначітіся.
Лікург увів таке навчання для дівчаток для того, щоб смороду віросталі сильно й смілівімі, здатно народити на світ міцніх и здорових дітей. Тому, вийшовши заміж, спартанка Цілком віддавалася своим сімейнім обов'язкам - Народження й виховання дітей. Спартанки були відомі своєю красою у всій Греції. Спартанські годувальніці ввійшлі в таку славу, что Скрізь багаті люди намагались доручаті Їм своих дітей.
Жінки в Спарті брали участь у змаганнях, в якіх смороду могли Показати свою мужність и прідбаті славне имя. От як відповіла спартанська цариця Горго одній іноземці, коли та дорікала спартанки у тому, что жінки в них розпоряджаються своими чоловікамі: «Але ж ми й народжуємо чоловіків».
Велика увага пріділялася Вироблення ВІЙСЬКОВОЇ мови. Спартанці слави вмінням Говорити коротко и ясно. Коли перських цар під Фермопіламі зажадав від греків, щоб смороду здали зброю й щити, Йому відповілі: «Прийди й Візьми».
Сам Лікург віражався всегда коротко й урівчасто (недарма сучасне слово «лаконізм» - стіслість у віраженні думки - походити від назви області спартанців - Лаконії).
Коли хтось ставши Вимагати, щоб ВІН увів в державі демократію, ВІН сказавши: «Введи спершись демократію у себе вдома».
Один раз спартанці живити Лікурга: «Як зробити, щоб сусідні країни не нападали на нас?» ВІН відповів: «Залишайся біднімі й то не будьте ні в чому багатше сусідів».
Взагалі спартанці любили Короткі й дотепні ВІДПОВІДІ. Коли людина говорила розумно, но недоречно, Йому говорили: «Ти говориш діло, но не до діла».
Один раз у прісутності спартанського царя гавкали якогось філософа за ті, что на званому Царське обіді ВІН не сказавши ні слова. Захіщаючі его, цар помітив: «Хто вміє Говорити, уміє й вібіраті для цього час».
Одна людина набридло спартанському цареві харчування, хто кращий зі спартанців. Ніхто НЕ здівувався коли цар відповів Йому: «Той, хто найменша схожий на тебе».
Коли в царя Архідама живити, чи много в Спарті війська, ВІН сказавши: «вистача, щоб прогнати боягузів».
З Відповідей спартанців можна Скласти уявлення про ті правила поведінкі, якіх смороду дотрімуваліся. З дитячих років спартанці прівчаліся без особлівої необхідності НЕ вісловлюваті своих суджень и Говорити только, что нужно.
Много уваги в Спарті пріділялі хоровому співу. Спартанські пісні були мужні, Прості й Не мистецькі, но вместе с тім серйозні и повчальні. Смороду прославляли полягли за Спарту, гуділі боягузів и прізівалі до подвигу. Від, например, одна зі спартанськіх пісень. Хор старіків починаєм: «Колись ми були молоді й хоробрі!» Старим відповідав хор чоловіків: "Тепер хоробрі ми! Спробуй, если хочеш! »Дитячий хор підхоплював:« А ми Згідно хоробріше всех вас будемо! »
Високо цінувалася в Спарті музика. У бой спартанці йшлі під звуки флейт. Спартанській співає говорити: «Гарна музика Діє на душу не менше, чем зброя».
Коли юнаки ставали воїнамі, строгість їхнього виховання немного зм'якшувалася. Їм дозволяли стежіті за красою плаття, волосся й оружия. Перед боєм юнаки намагались особливо ретельно прікрасіті собі: смороду надягалі багряні плащі, прікрашалі голови вінкамі, розчісувалі волосся и змащувалі его маслом пам'ятаючи віслів Лікурга: «Волосся гарних Робить гарніше, потворніх - ще потворніше».
У походах гімнастічні Вправи молоді були не такими Важко, та й в ІНШОМУ життя було легше. Спартанці війна здавай відпочінком у порівнянні з нескінченнімі вправо мирного часу.
Коли військо вішіковувалося перед битвою, цар приносив жертву богам и наказувано всім воїнам надягті Вінки. Під звуки флейт починаєм військова пісня. Величне й Урочисте видовища представляла шеренга людей, что крокувалі в такт музиці. Ряди були зімкнуті, нічіє серце НЕ завмирать від страху, смороду йшлі назустріч небезпеці з піснею, спокійно й весело. Поруч Із царем Ішов воїн, что переміг на останніх Олімпійськіх Іграх.
Розповідають, что одному спартанцеві пропонувалі велику суму за ті, щоб ВІН здався й поступившись своєму супернікові честь перемоги на Олімпійськіх Іграх. Коли ВІН НЕ прийнять грошей и после важкої БОРОТЬБИ здобув победу, его живити: «Яка тобі Користь від твоєї перемоги, що ти заради неї отказался от возможности дива багатою ЛЮДИНОЮ?»
- «У бою я піду поруч Із царем попереду війська», - гордо відповів переможець.
Обернувшись ворога на втече, спартанці его переслідувалі недовго и Незабаром Повертайся. Їм здавалось низьких и невартім рубати й убіваті ворогів, что відступалі. Цей звичай БУВ НЕ только великодушним, но й корисне, тому что вороже військо, знаючи, что вбивають лишь тих, хто чинить Опір, часто воліло тікаті, а не боротися.
За задумом Лікурга, виховання спартанців НЕ закінчувалося в тій момент, коли ВІН ставав доросли. І зрілі люди повінні були жити так, як пріпісував звичай. Спарта булу схожа на табір, де БУВ встановлений строго Певний способ життя для кожного. Если спартанців не давали ніякіх других доручень, смороду Дивувалися за дітьми, вчили їх чому-небудь або Самі вчились в старіків.
У спартанців Було много вільного часу, тому что займатіся ремеслами або іншою Корисна працею Їм Було суворо заборонено. Бесіди один з одним, танці, ігри, полювання, пісні й гімнастічні Вправи погліналі все дозвілля спартанців, коли смороду НЕ були зайняті війною.
Коли один спартанець, побувавші в Афінах, довідався, що там засудили людину за ледарство, ВІН попросивши Показати Йому засудженого за любов до Волі. Так Глибока спартанці нехтувалися всякою працею, что небажаним працювати смороду називали «любов'ю до волі».
Спартанці могли жити безтурботно, тому что землю за них обробляємих ілоті. Так як ілотів Було значний более, чем самих спартанців, то спартанці Постійно побоюваліся повстань. Щоб попередіті повстання ілотів, и були засновані так звані кріптії (слово «кріптія» по-грецький означати «Таємна»). Це дало підставу обвінувачуваті Лікурга в жорстокості й несправедлівості. Кріптія пролягав в Наступний. Час від часу ефори посіла за місто юнаків, озброєніх кінджаламі. Вдень молоді люди Хован, а Вночі виходом на дорогу й убивали ілотів. Щоб надаті ЦІМ мерзеннім вбивство вид законності, ефори, посідаючі на посаду, оголошувалі ілотам войну. Іноді смороду направляли Великі загони юнаків у села, щоб Раптовий Напад зніщуваті найдужчіх и смілівіх ілотів.
Розповідають, что один раз спартанці дали двом тисячам добірніх ілотів волю. Радісні, надягши Вінки, обходили ілоті храми, щоб Скласти подяку богам за Раптовий щастя. Альо Вночі всі смороду зниклого, и ніхто НЕ МІГ розповісті, Яким чином смороду погибли.
Взагалі спартанці приводу з ілотамі Вкрай жорстокий. Іноді смороду навмісно змушувалі ілотів пити нерозбавлене вино, щоб, довівші їх до стану сп'яніння, Показати Юнак, Який жахливий порок піяцтва. Ілотам під погрозив страшних наказание Було заборонено співати пісні вільніх. Правильно підмітілі греки, что если вільний у Спарті найбільш вільний, то раб тут перебуває в найбільш рабських стані.
Кроме викладеня Законів, что встановлюються помірність, Збереження тілесного здоров'я, презірство до всякого роду небезпеки, існувалі ще й інші постанови, безпосередно стрямовані на виховання зі спартанців воїнів и Хоробрів чоловіків.
Перебування у військовому таборі вважаю святому. Тут суворість домашнього життя отримувалася деяке полегшення й жилося немного вільніше. Багряний одяг, что носитися спартанців на війні, Вінки, Якими смороду прікрашаліся, вступаючі в бой, звуки флейт и пісень, что супроводжували їх при наступі на ворога, - усе це надавало страшній колись війні веселий Урочистий характер.
Хоробрі воїні, что погибли на полі бою, захоронялись увінчані лавровими вінкамі.Ще почеснішім Було поховання у Багряному одязі; імена Вказував только на могилках Загибла у бою. Боягуз ж короваю образлівою Ганьбою. Хто тікав з поля бою або виходом зі строю, тому втрачав право брати участь у гімнастічніх Іграх, в сіссітіях, що не смів ні купуваті, ні продавати, одним словом, у всьому віставлявся на загальне презірство й ганьбу.
Тому матері подаючись щит давали настанови Своїм синам: «З ним або на ньом». «З ним» - означало, очікую твого повернення з перемогою. «На ньом» - означало, нехай краще тобі принесуть мертвим, чем ти побіжіш Із поля бою й повернешся в безславності.
Така самобутність в натурі й освіті, якові підтрімувалі закони Лікурга, ще более підсілювала протілежність между спартанцями й усіма іншімі еллінамі, вела до ще більшої відчуженості природного характеру спартансько-дорійського племені. Тому, хоча и вказують на Лікургів закон, за Яким жоден іноземець НЕ МІГ залішатіся в Спарті довше необхідного часу й Не МАВ права Довго жити поза Батьківщиною, очевидно, что це БУВ просто звичай, что віплівав Із самой сутності речей.
Природна суворість Спарти Вже сама по Собі віддаляла від неї іноземця, и если что й могло прітягуваті его туди, так це только одна допітлівість. Для спартанців ж будь-яка країна не могла мати ніякої прінадності, тому що там ВІН зустрічав чужі Йому звичаї й умови життя, до якіх ВІН прівчався Із самого дитинства ставити НЕ інакше, як Із презірством.
Коли найважлівіші Із Законів Лікурга ввійшлі в життя, ВІН скликав усіх громадян на народні збори. Законодавець сказавши, что для того, щоб сделать всех щасливими ВІН винен провести ще одну, самє головну зміну. Для цього нужно ще раз відвідаті Дельфійській оракул, и тому Лікург попросив геронтів и всех громадян дати клятву не змінюваті Нічого в законах до его повернення. Усі заприсягли, и Лікург віїхав у Дельфі. Оракул сообщил, что закони его прекрасні й что Доті, поки Спарта буде Вірна ЦІМ законам, вона буде процвітаті й панувати над іншімі державами.
Пославши це прорікання на Батьківщину, Лікург решил добровільно вмерти, Щоб не дати возможности співгромадянам коли-небудь Изменить его закони. Аджея смороду обіцялі НЕ Проводити ніякіх реформ до его повернення. Лікург БУВ сортаменту в тих роках (Йому Було около 85 років), коли, на мнение древніх, можна ще жити, но добрі й умерти, особливо тому, у кого всі бажання Вже здійсніліся.
Лікург вважаю, что смерть суспільного діяча винна буті Корисна державі. Кончина винна буті гіднім завершення життя. Попрощавшись Із друзями й сином, Лікург отказался прійматі їжу и Незабаром помер від голоду. ВІН боявсь, что его останки перенесуть у Спарту и громадяни будут вважаті собі вільнімі від клятви. Тому перед смертю ВІН розпорядівся спалити его труп и кинути попіл у море.
Надії НЕ обдурили Лікурга. Поки Спарта дотрімувалася его Законів, протягом декількох сторіч, вона Залишайся однією з найдужчіх держав Греції. Занепад Законів Лікурга відбувається напрікінці V ст. до н.е., в царство Агіда (426 р. до н.е.), при якому у Спарту разом Із золотом и сріблом проникли Користь и майновий нерівність, что зруйнувалися лад Суспільства, Який БУВ підпорядкованій інтересам держави. Законами Лікурга БУВ завданні смертельних удар.
Прадавня Спарта - зразок арістократічної військово-табірної держави, яка з метою придушенням велічезної масі підневільного населення (ілотів) штучно стрімувала розвиток пріватної власності за й безуспішно намагались Зберегти Рівність среди самих спартіатів.
Спарта даремно вважають самою дивною державою Прадавньої Еллади: ця репутація міцно закріпілася за нею ще в стародавніх греків. Одні Дивувалися на спартанську державу з непріхованім Захоплення, інші ж таврувалі порядки, что панували в ній, вважаючі їх дурними й даже аморальними. І, навпаки, самє Спарта, воєнізована, закрита й законослухняна, стала зразки Ідеальної держави, прідуманої Платоном, уродженцем вічного суперник Спарти - демократичних Афін.
Грецькі Історики пріпісувалі Лікургу всі закони, что існувалі в Древній Спарті в Епоха ее розквіту. Альо насправді смороду були прійняті набагато пізніше І, Звичайно, що не Завдяк ДІЯЛЬНОСТІ которого-небудь мудрого законодавця, а в результате БОРОТЬБИ бідняків за свои права. Грецькі Історики підкреслювалі Позитивні Сторони спартанського способу життя, вважаючі, что только после смерти Лікурга спартанці перейшлі до паразітічного Існування, живучі за рахунок чужої праці. Насправді суворі закони, пріпісувані Лікургу, Із самого качана встановлювали для спартанців порядки, необхідні для того, щоб тримати ілотів у постійному страху.
Спартанській державний устрій греки називали звичних Їм терміном олігархія, хоча Ближче всех до істини БУВ «батько історії» Геродот, Який писав про пануючу в Спарті «деспотію закону». І лишь зовсім недавно Було знайдено, як Видається, правильне визначення. Его давши дослідник спартанського феномена Ю.В.Андрєєв, что визначили спартанську державність як одну Із самих ранніх форм тоталітарної держави. Так, державний контроль превратился в адміністративний диктат, ефорат з демократичної диктатури - у диктатуру без демократії, Рівність наділів и перебуючіх на них ілотів привела до відчуження спартіатів від своих господарств и превратилась їх у простий додаток до ціх наділів. Найжорстокіша регламентація Всього життя мала, як наслідок, знеособленості й нівелювання особистості, і держава асімілювала в Собі й суспільство, й усіх его індівідів. Ціною консолідації спартанського Суспільства стало обмеження цівільніх прав и придушенням свобод особи.
Найбільший спадок Спарта залиша у військовій делу. Дисципліна необхідній елемент будь-якої сучасної армії. Бойовий стрій спартанців - попередники фаланги армії Олександра Македонський, а такоже далекий родич сучасного Розгорнутим ланцюга піхоті.
Значний Вплив Спарта спричинили и на гуманітарні СФЕРИ людського життя. Відвага трьохсот спартанців у Битві при Фермопілах булу темою для багатьох літературних творів, СУЧАСНИХ кінострічок.
|