|
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКОНОМІКИ
У післявоєнному соціально-економіч-ному розвіткові Східної Європи можна віділіті два етапи. Перший (друга половина 40-х - кінець 80-х років) - це етап соціалістичного розвитку, важлівімі особливо которого стали панування суспільніх форм власності за на Головні засоби виробництва та планово-Адміністративне регулювання економіки. Основою економіки БУВ Загальнодержавне план СОЦІАЛЬНОГО й економічного розвитку, Важливі положення которого централізовано доводилися до безпосередніх віробніків та спожівачів. Вартісні форми й методи регулювання економічних отношений стали другоряднімі, допоміжнімі, безпосередні Виробники малі обмеження самостійність у вірішенні економічних вопросам.
Практика економічного розвитку східноєвропейськіх стран показала, что концентрація в руках держави ресурсов та централізоване Прийняття економічних РІШЕНЬ может буті достаточно ефективна в условиях наявності екстенсивних факторів росту и необхідності создания основних галузь промісловості -у Стислі строки. Проти така система неспроможності Забезпечити Інтенсивний ріст на основе науково-технічного прогресу й запровадження науково-технічних Досягнення безпосередно у виробництво, что стало особливо проявлятіся в 70- 80-ті роки у форме економічного та науково-технічного відставання від стран розвінутої рінкової економіки.
Другий етап соціально-економічного розвитку східноєвропейськіх стран бере свой початок напрікінці 80-х - качана 90-х років, коли всі країни регіону стали на шлях докорінніх соціально-економічних реформ, создание основ рінкової економіки. В окремий странах регіону и Ранее робіліся Спроба впровадіті рінкові регулятори у національні економіки (в Югославії з 50-х років, Угорщині - з тисяча дев'ятсот шістьдесят вісім p., Болгарії - 1 979 p., Польщі - 1981 р. И т. Д.).
Альо всі смороду не вели до рішучіх змін відносин власності. Сучасний же етап характерізується змінамі відносин власності на основе роздержавлення та ПРИВАТИЗАЦІЇ, розвитку приватного підприємництва, демонополізацією виробництва, Створення основ конкуренції, різкім обмеження державного регулювання цен ТОЩО.
У сучасности світовому господарстві східноєвропейські країни належати до держав Із середнім рівнем економічного розвитку. Напрікінці 80-х років національний дохід на душу населення у ціх странах примерно в 2,6 рази перевіщував середньосвітовій Показник та в дев'ять разів - Показник стран, что розвіваються, и примерно в 2,5 рази БУВ менший від сертифіката № стран розвінутої рінкової економіки . Серед східноєвропейськіх стран за рівнем економічного розвитку та продуктивності праці провідні позіції ма ють: Словенія, Естонія, Латвія, Чехія, Словаччина, Литва та Хорватія, до Менш розвинутих стран регіону належати: Молдова, Румунія, Боснія та Герцеговина, Албанія (табл. 1).
Загальна структура народного господарства дает змогу зарахуваті країни Східної Європи до індустріальніх (Чехія) та Індустріально-аграрних стран, у якіх провідні позіції має промисловість поряд Із істотною рол сільського господарства у формуванні національного доходу.
На сучасности етапі на частко промісловості в Загальній структурі національного доходу стран регіону пріпадає в Середньому від 45 до 60%, в тій годину як до Другої Світової Війни Фактично національні економіки ціх стран малі аграрний характер.
Структурні Зміни в національніх економіках стран регіону хоч и надходить за своими Показники країнам розвінутої рінкової економіки, проти в цілому в післявоєнній годину були позитивними. Поряд Із зростанням Частки промісловості у національному доході збліжуваліся темпи зростання виробництва ЗАСОБІВ виробництва (група А) та предметів споживання (група Б). До кінця 80-х років Частка групи А в странах регіону колівалася від 64 (Угорщина) до 72%. (Румунія). Постійно зростан Питома вага Обробна галузь порівняно з добувнімі. Був забезпечення розвиток машинобудування як провідної Галузі промісловості східноєвропейськіх стран; на Цю галузь припадало 26-33% Всього промислового виробництва. Разом Із хімічною промісловістю ЦІ Галузі начали віробляті до 40% Всього промислового виробництва.
Альо в условиях економічної кри, високого уровня енерго- та матеріаломісткості національного доходу, здеформованої цінової політики в окремий странах на початок 90-х років начали спостерігатіся й неспріятліві структурні зрушення, в тому чіслі зростання Частки паливно-енергетичних галузь, чорної та кольорової металургії в загально обсязі виробництва при різкому спаді виробництва в машінобудівній, легкій та харчовій промісловості. Так, в России Питома вага палівної промісловості Зросла в 1992 р. до 13,4% порівняно з 6,9% в 1991 p., чорної металургії відповідно з 4,7% до 9,1% від загально ОБСЯГИ промислового виробництва.
Країни Східної Європи ма ють помітні позіції у світовому господарстві. Шляхом мобілізації екстенсивних факторів росту (спорудження Нових підприємств, Збільшення числа зайнятості у народному господарстві, втягнення Додатковий обсягів сировини та матеріалів) східноєвропейські країни зумілі, особливо в 50- 70-ті роки, істотно підвіщіті свою частко у світовіх економічних Показники. Так, напрікінці 80-х років на східноєвропейські країни припадало понад 20% СВІТОВОГО національного доходу, 21% Світової промислової продукції, більш як 13% Світової сільськогосподарської продукції та 5% СВІТОВОГО товарообігу. Однак в останні роки в результате різкого спаду темпів економічного зростання та даже Зменшення обсягів суспільного виробництва в цілому ЦІ позіції значний погіршілісь.
Течение трівалого годині (особливо в 50- 60-ті роки) східноєвропейські країни впевнена посідалі провідні позіції за темпами економічного зростання у світовому господарстві. У 1951- 1983 pp. національний дохід у ціх странах зростан на 6,7% за рік, промислове виробництво - на 8,3%. Однако від кінця 70-х років Темпи економічного зростання начали різко зніжуватіся, а в Деяк странах (Польща, Угорщина, Чехо-Словаччина) начали спостерігатіся крізові явіща в національніх економіках. Темпи щорічного зростання суспільного виробництва стран регіону різко впали Із 2,9% у 1981- 1985 pp. до 1,8% у 1989 р. Напрікінці 80-х - качана 90-х років усі східноєвропейські країни опінію в условиях глібокої соціально-економічної кри. У звіті Економічної КОМІСІЇ ООН для країн Європи спад економіки у странах Східної Європи названо затяжні депресією, яка относительно трівалості та глибино гостріша, чем "Велика криза" 1929- 1933 pp. (Табл. 2).
Головними причинами різкого зниженя темпів економічного зростання, а потім и глібокої економічної кри у странах регіону стали неефектівність адміністративно-планового розвитку та использование досягнені НТП, нераціональна структура суспільного виробництва, висока енерго-та матеріаломісткість національного виробництва, низька продуктивність праці, вічерпання екстенсивних факторів росту, погіршення зовнішньоекономічніх умів (у тому чіслі умів торгівлі, зростання зовнішньої заборгованості, СКОРОЧЕННЯ та розра взаємніх економічн їх отношений), а такоже зміна суспільного ладу, перехід від планової до рінкової моделі розвитку.
Важлівою особлівістю економічного розвитку регіону є високий рівень інфляції. У 1977- 1984 pp. щорічній рівень інфляції колівався від 5,1% в Чехо-Словаччині до 8,9% у Румунії (в Польщі до 29,4%), та в 1992 р. у странах Східної Європи ВІН Складанний 769,4%, у колішніх республіках Радянського Союзу - 1 296% (табл. 3).
З одного боку, в СУЧАСНИХ условиях Інфляція у східноєвропейськіх странах Виконує и функцію вірівнювання цен на товари та послуги в результате наявності глибокого структурних діспропорцій та їх зближені зі світовімі ценам и в невеликих ОБСЯГИ может Сприяти пожвавлення економічного зростання. З Іншого боку, ее високий рівень має явно віражені негатівні Наслідки, Які проявляються у знеціненні економічних стімулів продуктівної праці та национальной валюти, отріманні прогресивних структурних, зрушень, зніженні уровня життя населення.
Перехід до рінкової економіки у східноєвропейськіх странах супроводжується збільшенням Безробіття. Его рівень у більшості стран регіону в першій половіні 90-х років перевіщував 5% -вий Показник, Який может буті Розглянуто, як прийнятною для економіки, что стабільно розвівається (табл. 4). Пріховані форми Безробіття, Які існувалі Ранее й були засновані на централізовано регульованій штучній зайнятості населення, поступово трансформуються У відкриті форми. Атомізація національніх економік стран регіону у сфері відносин власності, процесса виробництва та управління створює об'єктивні передумови Виникнення й розвитку Сайти Вся праці. Відмовляючісь від гарантії зайнятості, проголошуючі принципи свободи зайнятості та незайнятості населення, східноєвропейські країни намагають пом'якшити Безробіття Шляхом стримання банкрутство державних підприємств, надання кредитів и субсідій, частково регулюванням цен, а такоже розвитку Громадський робіт, служб працевлаштування та систем профорієнтації й перекваліфікації, виплат допомоги по безробіттю ТОЩО.
ЗМІСТ НАЦІОНАЛЬНІХ ПРОГРАМ ПЕРЕХОДУ ДО РІНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАКТИКА РЕФОРМ У СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКІХ странах
Різке погіршення соціально-економічного стану, крізові явіща в національніх економіках зумов Прихід до влади в странах регіону суспільніх сил, Які прагнуть Изменить економічну модель розвитку, создать соціально орієнтовану ринкову економіку. На рубежі 80- 90-х років у странах Східної Європи були прійняті плани та програми рінкової трансформації, Які визначили основні напрями, шляхи, методи й етапи Перетворення, например: "програма Анте Маркевича" у СФРЮ (1989 p.); "План Бальцеровича" у Польщі (1989 p.); "План Клауса" у ЧехоСловаччіні (1990 p.); "План Купи" в Угорщині (1990 p.); "Короткий виклад стратегії переходу до рінкової економіки" в Румунії (1990 p.); "Меморандум про економічну політику Російської Федерации", підготовленій під керівніцтвом віце-Прем'єра Є. Гайдара (1992 p.); "Програми економічних реформ та політики України" (1992 р.) Й ін. Незважаючі на істотні розбіжності у візначенні та реализации економічної політики країнамі регіону, для них характерні Чима спільніх рис та особливо, пов'язаних з подібністю завдання и цілей ринкового реформ.
Головного безпосередньо програм та практики ринкового реформ у східноєвропейськіх странах є процес роздержавлення й ПРИВАТИЗАЦІЇ. На роздержавленні у формах Орендного отношений, підвіщенні економічної самостійності підприємств, роли трудових колектівів в управлінні, Які не вели до Зміни характеру державної власності за, робів наголос у 80-ті роки, та у 90-ті роки у більшості стран регіону перевага стала віддаватіся ПРИВАТИЗАЦІЇ як такій, что веде до встановлення новой системи відносин власності, заснованої на ее різноманітності. Така система начинает функціонуваті поряд Із державною и на основе пріватної та мішаної форм власності за. Відповідно до програм ПРИВАТИЗАЦІЇ в Угорщині, Польщі, Чехії та Словаччині в 1995- 1996 pp. у недержавних секторі буде віроблятіся 40- 50% національного доходу. Основними формами ПРИВАТИЗАЦІЇ є викуп, акціо-нування, безоплатна передача власності за Із ЗАСТОСУВАННЯ чеків, ваучерів, спеціальніх пріватізаційніх рахунків громадян та ін. (Табл. 5).
Незважаючі на Досить Високі Темпи ПРИВАТИЗАЦІЇ, зокрема в Польщі, Угорщині, Чехії, можна Передбачити, что в недалекому Майбутнього державний сектор все ще буде мати більш вагомі позіції у національніх економіках східноєвропейськіх стран, чем у державах розвінутої рінкової економіки.
Важлівім напрямком рінкової трансформації економіки стран регіону є Подолання монополізму й розвиток конкуренції. На качану 90-х років у Чехо-Словаччині 40% ОБСЯГИ промислового виробництва віроблялось мінімальною кількістю віробніків - від одного до чотірьох. В Угорщині почти 30% продукції обробної промісловості віроблялі монополісті, у Польщі ця величина досягала 70% загально ОБСЯГИ промислової продукції. Рівень монополізації національного виробництва та Сайти Вся істотно віріс у Нових східноєвропейськіх странах як наслідок розпад СРСР, СФРЮ та ЧССР.
Демонополізація у сфері виробництва, відносин власності та управління спріяє розвіткові конкурентного середовища в странах регіону.Поряд Із ЦІМ у них практично зняті обмеження на частное підприємництво, Галузевий перетік Капіталу, лібералізовані умови економічної діяльності, створені ЗАКОНОДАВЧІ основи Боротьба з недобросовісною конкуренцією, начинает формуватіся система контролю за діяльністю монополістів.
Лібералізація цінової політики у східноєвропейськіх странах на рубежі 70- 90-х років протікала у формах "шокової терапії" (Польща, Болгарія, Росія, Україна та ін.) Й поступового відпуску цен в течение Досить трівалого годині (Угорщина, Югославія), ее Головними рісамі стали: відмова від адміністративного регулювання цен (за вінятком невелікої групи товарів та послуг); контроль за зловжіванням монополістів у Галузі Ціноутворення; зближені світовіх и внутренних цен. Глибока деформація як Предложения (структурні діспропорції; високий рівень монополізації; дефіціт багатьох відів продукції та ін.), Так и Попит (Значний дефіціт Держбюджет; все ще існуюча система дотацій и пільг окремим підпріємствам; адміністративний Розподіл продукції, віробленої на основе держзамовлення; високе інфляційне Очікування спожівачів та ін.) стали причинами високих темпів росту оптових и роздрібніх цен на качана 90-х років у всех странах регіону. За ціх умів деякі східноєвропейські країни намагались посіліті прямий та посередній Вплив держави на формирование цен (Сербія, Україна у тисячу дев'ятсот дев'яносто три p.).
Кардинально змінюються грошова та фінансово-кредитна політика. З Другої половини 80-х років у странах регіону Почаїв створюватіся двоярусне банківська система, яка включала національні (центральні) й комерційні банки. Центральні банки при цьом дедалі более концентрувалі свою діяльність на формуванні загальнонаціональної фінансово-кредитної та емісійної політики, регулюванні відсоткової ставки, контролю за діяльністю КОМЕРЦІЙНИХ банків. Останні безпосередно Займаюсь обслуговування юридичних та фізичних осіб. Були створені ринкі: фінансові, кредитні, ЦІННИХ ПАПЕРІВ, валютний.
На качану 90-х років в усіх східноєвропейськіх странах державний бюджет формувався зі значним дефіцітом. Спроба збалансуваті держбюджет у странах регіону здійснювалісь за рахунок, з одного боку, СКОРОЧЕННЯ дотацій та субсідій підпріємствам, різкого Зменшення державних капіталовкладень в економіку, СКОРОЧЕННЯ воєнніх витрат, обмеження питань комерційної торгівлі СОЦІАЛЬНИХ програм та допомоги іншім країнам, з Іншого боку - за рахунок Спроба збільшити прибутки держави . Найбільшого успіху у Цій сфере досяглі Чехія, Угорщина, Польща, де й рівень інфляції БУВ значний нижчих, чем у других странах регіону.
Податкові реформи у странах регіону були спрямовані як на стимулювання економічної зацікавленості підприємців, незважаючі на форми власності за, у розвитку виробництва, так и на зростання доходів державного бюджету та вирішенню на Цій Основі загальнонаціональніх завдання. Головними видами податків стають податки на Доданий ВАРТІСТЬ, податок на прибуток (дохід), акцизний збір. При цьом деякі країни Східної Європи (передусім Угорщина, Польща, Чехія, Словаччина, Хорватія) здійснюють політику зближені національніх податкових систем Із системою, что Діє з 01.01.1993 р. у ЄС, маючі на увазі уніфікуваті їх до моменту свого вступления у Цю організацію. Більш діференційованімі стають и податки з населення (табл. 6).
Істотно змінюється й соціальна політика у східноєвропейськіх странах. Створюється нова система СОЦІАЛЬНОГО захисту, засновано на свободі економічної діяльності, соціальному партнерстві между громадянином и державою, Споживачем та виробника, робітніком и роботодавцем. Держава гарантує лишь мінімальній рівень СОЦІАЛЬНОГО захисту й Дедалі Частіше на адресній Основі (сім'ї з дітьми, інваліди, молодь, пенсіонери, малозабезпечені). Підвищення уровня реального СОЦІАЛЬНОГО забезпечення вищє мінімального здійснюється в основном за рахунок самих громадян. Нарівні Із збереженням системи безкоштовної освіти та медичного обслуговування, Надання житла, умов для відпочинку значний частина ціх послуг надається за рахунок особістом доходів громадян. Такі Зміни у соціальній політіці утворюють додаткові стимули для вісокопродуктівної и якісної праці.
ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ отношения стран РЕГІОНУ
До Другої Світової Війни важлівою особлівістю зовнішньоекономічніх отношений стран Центральної та Південно-Східної Європи булу орієнтація на провідні капіталістічні держави, на котрі припадало 80% їхньої зовнішньої торгівлі. У загально обсязі торгівлі Болгарії, Угорщини, Польщі, Румунії та Чехословаччини тодішній Радянський Союз Займаюсь біля 1%, а їхня взаємна торгівля стає более 15%. Провідні позіції у зовнішньоекономічній ДІЯЛЬНОСТІ ціх стран, окрім Радянського Союзу, МАВ приватний сектор, держава практікувала в основному економічні заходи управління зовнішньоекономічною діяльністю.
После Другої Світової Війни, зокрема в результате создания 1949 р. Заради Економічної взаємодопомоги, зовнішньоекономічна політика східноєвропейськіх стран істотно змінюється, ее основою становится стратегія Посилення взаємного регіонального співробітніцтва (Питома вага взаємної торгівлі від 1950 р. До кінця 80-х років з невеликим відхіленням дорівнювала почти 60%), розвиток планово-адміністратівної моделі співробітніцтва та коордінації народногосподарський планів східноєвропейськіх стран и доведення їхніх обов'язкових показніків до безпосередніх віробніків. Державна монополія на зовнішньоекономічну діяльність стала основою проведення актівної політики протекціонізму в странах регіону. Коордінація народногосподарський планів, яка відображала в зовнішньоекономічній сфере панування загальнонародної власності за в усіх странах, плановий Розподіл на державному Рівні імпортної продукції, особлива система розрахунків на основе перевідніх карбованців закривається, по суті, ринок ціх стран для віробніків других держав, спріялі їхньому автаркійному розвіткові. Це зрештою спричинило відставання економічного розвитку, знизу Конкурентоспроможність національніх економік східноєвропейськіх стран, прізвело до Зменшення їхньої участия у мировой торгівлі (табл. 7).
Сучасний розвиток зовнішньоекономічніх отношений східноєвропейськіх стран бере початок напрікінці 80-х- качана 90-х років, коли ЦІ країни приступили до корінніх ринкова реформ національніх економік. Зміна моделі соціально-економічного розвитку, істотне превращение відносин власності, рішучій поворот до формирование ринкова основ народних господарств зумов кардинально трансформацію зовнішньоекономічної політики стран регіону. Дерло й головного особлівістю сучасного етапу розвитку зовнішньоекономічніх отношений східноєвропейськіх держав є відмова від державної монополії на зовнішньоекономічні зв'язки, демонтаж планово-адміністратівної, жорсткий централізованої системи управління зовнішньоекономічною діяльністю. Це нашли та знаходится Виявлення в:
демонополізації та ПРИВАТИЗАЦІЇ зовнішньоекономічніх підприємств та ОРГАНІЗАЦІЙ;
наданні права зовнішньоекономічної діяльності юридичним та фізичним особам;
стімулюванні Утворення КОМЕРЦІЙНИХ посередницьких зовнішньоекономічніх фірм;
відмові від відповідальності держави за операции та їхні Наслідки будь-якіх учасников зовнішньоекономічної діяльності;
переході до размещения Державний експортно замовлень на конкурентній та добровільній Основі.
Демонополізація зовнішньоекономічної діяльності створює принципова Нові возможности для віробніків у віборі партнерів, форм, ЗАХОДІВ и сфер зовнішньоекономічного співробітніцтва, головного крітерієм которого становится економічна ефективність, співвідношення доходів та витрат віробніків и спожівачів матеріальніх благ та послуг.
Другою характерною рісою зовнішньоекономічніх отношений стран регіону на сучасности етапі є перехід від планово-адміністратівніх форм протекціонізму до лібералізації зовнішньоекономічної діяльності.
Основними напрямами даної ДІЯЛЬНОСТІ стран Східної Європи є:
відмова чи істотне Зменшення кількісніх обмежень у Зовнішній торгівлі та перехід до основном економічних методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
зближені структур и рівнів внутрішніх та світовіх цен на основе вільного Ціноутворення практично на всі види продукції та послуг;
послідовне зниженя ставок експортного тарифу й запровадження Уніфікованого імпортного тарифу (табл. 8);
перехід до конвертованості національніх валют для резидентів и нерезидентів спочатку по точніше, а Згідно и по капітальніх операціях, встановлення єдиного курсу национальной валюти;
підтримка експорту та Розширення рінків збуту вітчізняної продукції;
заохочення імпорту Капіталу, создание спільніх підприємств, участия іноземного Капіталу в процесі ПРИВАТИЗАЦІЇ (табл. 9).
Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності є важлівім безпосередньо економічної політики східноєвропейськіх стран у цілому, бо Забезпечує Поліпшення їхнього платіжного балансу, становища в системе МІЖНАРОДНОГО поділу праці, спріяє відкрітості національніх економік, прістосовує їх до умов конкуренції, Які діють на світовому Сайти Вся. Це безпосередно стімулює розвиток и Впровадження Досягнення науково-технічного прогресу в народне господарство. Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності нерозрівно пов'язана з відмовою від державної монополії у Цій сфере.
Наступна характерна особлівість СУЧАСНИХ зовнішньоекономічніх отношений східноєвропейськіх стран Полягає у зміні пріорітетів розвитку зовнішньоекономічніх зв 'язків, різкому зменшенні роли й значення взаємної торгівлі та істотному збільшенні зовнішньоторговельного обміну передусім з розвинутості країнамі Заходу. На качану 90-х років Питома вага взаємної торгівлі у зовнішньоторговельному обігу східноєвропейськіх стран скороти почти з 60% до Менш як 20%. Зміна географічної Структури зовнішньоекономічніх зв'язків східноєвропейськіх стран зумовлена логікою Перетворення, Які відбуваються там. В условиях становлення конкурентного ринкового середовища в странах регіону Виробники та Споживачі почінають безпосередно візначаті товарну та географічну структуру дінаміку зовнішньоекономічного обміну, розвиток Нових форм зовнішньоекономічної діяльності, віходячі Із співвідношення своих доходів и витрат.
Тенденція діверсіфікації зовнішньоекономічніх зв'язків підтрімується політікою східноєвропейськіх стран, деякі з них, передусім Польща, Угорщина, Чехія та Словаччина, ставлять перед собою мету вступитися до кінця 90-х років в ЄС. Цій же меті спріяє субрегіональне економічне Співробітництво на основе дво- та багатосторонніх угідь. Розширення участия східноєвропейськіх стран у міжнародному поділі праці, посилений відкрітості національніх економік спріяє їхній вступ та активна участь у ДІЯЛЬНОСТІ міжнародніх економічних ОРГАНІЗАЦІЙ: Міжнародному валютному Фонді, Міжнародному банку реконструкції та розвитку, Генеральній угоді по торгівлі та тарифах, Європейському банку реконструкцій та розвитку й ін.
Рінкові реформи у странах регіону, лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, перехід до взаємніх розрахунків у вільноконвертованій Валюті спріялі зміні товарної Структури їхньої зовнішньої торгівлі. Низька Конкурентоспроможність продукції стран регіону в условиях відкрітості національніх економік булу головного причиною різкого СКОРОЧЕННЯ Частки промислових товарів у взаємній торгівлі. При цьом в условиях СКОРОЧЕННЯ обсягів взаємної торгівлі Зросла Питома вага сільськогосподарської та хімічної продукції, сировини. Так, Частка машин и устаткування у польському експорті в Угорщину знизу з 53- 55% у 1988- +1989 pp. до Менш як 10% у першій половіні +1992 p .; за цею годину відповідна Частка в угорських експорті у Польщу впала з 56- 58% до 27%.
В експорті східноєвропейськіх стран у розвінуті держави сировина та паливо продовжувалі посідаті Значне місце: в 1991 р. в експорті без врахування колішніх СРСР и СФРЮ-34,2%, в експорті колишня СРСР- 75,6%. Поряд Із ЦІМ дедалі БІЛЬШОГО значення начинает набуваті готова продукція: тисяча дев'ятсот дев'яносто одна р. в експорті без врахування колішніх СРСР и СФРЮ-65%, в експорті колишня СРСР- 17%. В імпорті переважала Машинобудівна продукція: в 1991 р. почти 44%.
Нових рис набуваються зовнішньоекономічні отношения стран регіону в условиях Виникнення Нових східноєвропейськіх стран: Беларуси, России, України, Хорватії та ін.Припиненням Існування на качана 90-х років як єдініх держав СРСР, СФРЮ, Чехословаччини, з одного боку, посілює міжнародну державну конкуренцію віробніків різніх стран, з Іншого - ставити Нові східноєвропейські країни перед необхідністю погоджуватися й коордінуваті зовнішньоекономічну політику. За ціх умів формирование национальной зовнішньоекономічної політики суверенних держав тісно переплітається з інтенсіфікацією інтеграції східноєвропейськіх стран у міжнародний поділ праці.
|