|
на тему:
"Життєвий та творчий шлях
Франца Кафки "
Щоб краще збагнуті суть твору Кафки "Перевтілення", треба добре знати життєвий шлях самого автора. Тільки детальне розуміння біографія Франца Кафки дасть змогу краще збагнуті Розкриття долі "маленької людини" у суспільстві через твір "Перевтілення".
Нерідко фантастічність твору відволікає недосвідченіх чітачів від суті твору, но для тих, хто действительно пошановує філософські глибінь творчості Кафки, цею твір Досить цікавий и повчальній.
Альо Перш чем розглядаті сам твір, его Особливості, треба звернути до Біографії Ф.Кафки.
Кафка - пражанин. Будиночок, де ВІН народився в 1883 году, знаходиться в одному з вузьких провулків, что ведуть до громади собору СвятогоВітта. Зв'язок письменника з містом - містична и повна протіріч. Любов- ненависть, порівнянна хіба зтієї, что ВІН віпробував до батька - буржуа, что вібівся з убогості и так и не зрозумів свого геніального сина.
Десь между простацькою мудрістю Ярослава Гашека, что родило Швейка, и трагічною фантазією ФранцаКафкі, творця Грегора - героя новели "Перетворення", - ментальностьпражан, что пережили и сторіччя під Німеччіною й Австрією, и роки фашістської окупації, и десятиліття в обіймах "старшого брата" .
У сьогоднішньої вільний, бурхливих споруджуваній, кіплячій Празі, что Залучає туристов з Усього світу, ФранцКафка ставши одним з культових знаків. ВІН присутній и на КНИЖКОВИХ прилавках, и в Працюю Університетських учених, и на сувенірних майках, Якими жвавих торгують на Вацлавській площади. Тут ВІН супернічає з президентом Гавелом и бравим солдатом Швейком.
Варто помітіті, что НЕ только більшовікі, Слідом за Маяковського, втілілі імена своих наркомів, артістів, письменників у пароплава и рядки. Якщо не лайнер, то експрес наречений ім'ям автора "Перетворення". До речі, и в столице Баварії є вулиця Кафки. Дивним чином вона перетінається з магістраллю, что носити имя Карла Маркса. Нічого собі перехрестя - привід для міркувань про іронію долі и мінливості історії. Альо Це вже тема для Іншої розмови ... Творчість та имя Франца Кафки Досить Популярні на Западе. У багатьох творах зарубіжніх письменників неважко віявіті мотиви и образи, Які навіяні самє творчістю Кафки, - его творчість вплінула НЕ только на художників, Які належали літературному авангардові. Кафка Належить до тих письменників, зрозуміті и розтлумачіті якіх не так просто. Франц Кафка народився в сім'ї празького єврея, оптового торговця галантерейними товарами в Празі (1883 р.) Благоустрій родини поступово зростан, но розуміння и відношення Всередині сім'ї залишилось при цьом в мире темного міщанства, де всі Захоплення зосереділісь на "делу" , де мати безсловесна, а батько Безперервна хізується тимі принижене и бідамі, Які ВІН перетерпів для того, щоб вібітіся в люди. І в цьом темному и затхлому мире народився и РІС письменник НЕ только тендітній и Слабкий фізично, но и чутлівій до всякого проявити несправедлівості, неповагі, грубості и коріслівості.Творі Кафки Досить образні, метафорічні. Его Невеликий твір "Перетворення", романи "Процес", "Замок" - це все матиме зламану в очах поета реальність, яка оточувала его, Тогочасні суспільство. При жітті Ф.Кафки побачим світ Такі книги: "Споглядання" (1913), "Кочегар" (1913), "Перетворення" (1915), "Вирок" (1916), "Сільський лікар" (1919), "Голодар" ( 1924). Основні твори були Виданих после смерти письменника. Серед них "Процес" (1925), "Замок" (1926), "Америка" (1927). Твори Кафки за Останній годину превратились в нас в інтелектуальний бестселер: двотомнік, трьох-, четірехтомнік, и усі за останні кілька років. Є Різні причини такого буму, что напрошується - наочність підтверджень давньоїсентенції: "Ми породжені, щоб Кафку сделать минулим", - усе-таки навряд чіпояснює всі и до кінця. Як ні намагались представіті Кафку творцем абсурду, что запанував в мире (звідсі, до речі, и перманентний страх, что вселяється Цілком аполітічнім письменником Радянська офіціозу, на кожнім кроці бачив небажані аналогії), таким прочитання уловлюється лишь одна з граней его Творчої індівідуальності: істотна , но НЕ визначальності. За Щоденниках це видно відразу.Щоденнікі Взагалі много чего коректують у сформованому поданні, Які своєю стійкістю превратилась Кафку если не в символ, то в значиме имя з зовсім визначення набором конотацій. Почуваючі, что запису, что робіліся Кафкою для одного себе, часом вуж дуже НЕ відповідають суджень про нього, что стали безперечно ддя масового свідомості, віконувач духівніці и перший біограф письменника Макс Брід НЕ поспішав з їхньою публікацією. Перша вібірка з'явилася лишь через десять років после того, як були надруковані обоє знаменитих роману, а вслід Їм і "Америка" .Кафка при жітті відавався в Собі невпевненімі, змученімі підозрамі относительно своєї літературної та й людської заможності. Які почуття віпробував бі Кафка, будь Йому Призначено дожиття до днів запізненої слави? Швідше за все жах - щоденники, у якіх ВІН відвертій як ніде более, роблять таке припущені почти безсумнівнім. Тому що про Кафку думають всегда як про явіще, и даже НЕ Стільки літературне, скільки соціальне, так что повсякденного становится слівце "кафкіанській" - Позначення что травмує безглуздості, відразу пізнаваної, оскількі будь-якому відомої по власному Сумно досвіду, - и книги цього празького ізгоя почінають спрійматі як свого роду белетризованій Посібника для того, хто вівчає механіку тотальної чи бюрократізації всевладність трагічного алогізму, буденності.Але ВІН НЕ Хотів буті явіщем. Менш Усього ВІН усвідомлював себе в якості репрезентатівної фігурі, так Ніколи и не почував дійсної прічетності до того, чим жили, до чого прагнулі інші. Розбіжність з ними, болісні незрімі бар'єри - від предмет самих невідступніх міркувань, Якими Заповнюють щоденники всі тринадцять років, что Кафка їх ВІВ, перевернувшись Останню сторінку в червні 1923 року го, Менш чим за місяць до смерті.Ці міркування почти незмінно носять форму гіркіх докорів самому Собі. "Я відділеній від усіх промов порожнім простором, через границі которого я даже и не прагнем пробита", - що-небудь у такому Дусі повторюється усе знову и знову. Зрозуміло, до чого Важко переживав Кафка свой щіросердечній параліч, як ВІН найчастіше назіває Цю байдужість, что НЕ залішає "навіть щілінкі для чи сумніву віри, для чи любові відразі, для відвагі чи страху перед чімось визначення" .Останнє уточнення найвищу мірою важліво: байдужість НЕ булу нечутлівістю. Вона булу только наслідком особливого психологічного стану, что ні дозволяло Кафку відчуваті як Щось серйозно и важліве для него все, что мало візначеність и значущістю в очах навколішніх. Чи идет мова про кар'єру, про матрімоніальні перспективи ( "якщо я доживу до сорока років, то, напевно, женюся на старій діві з віступаючімі вперед, не прікрітімі верхньою губою зубами"), даже про мировой війні, что начали - ВІН про усьому думає по-своєму, прекрасно Розуміючи, что цієї особостью думки и почуття лишь збільшується его Нескінченна самітність и что отут Нічого НЕ поправити. "Який дивовижний світ тісніться в моїй Голові? Альо як мені звільнітіся від него и звільніті его, чи не розірвавші?". Творчість Кафки много разів намагались вітлумачіті самє як таке звільнення, благо в ТІМ ж запісі 1913 року далі сказано, что позбутіся від химер, что опанувалі свідомістю, зовсім необходимо, "для того я і живу на світі". Альо если и действительно проза булу для Кафки Спроба подібного "витиснення", результатом виявило невдача, тому что - читачам Щоденників це видно Занадто чітко - ніякої сублімації НЕ відбуліся: комплекси, роздірання, страхи только підсілюваліся в Кафки з шкірних прожитим роком и тональність запісів робілася лишь усе більш драматічної. Хоча капітуляції НЕ Було. Просто з шкірних роком Кафка все безперечніше переконувався в ТІМ, что по усьому своєму Людський складі ВІН, на тлі навколішніх, Інший, что ВІН існує як би в других вимірах, в іншій системе зрозуміти. І що від це, власне, є магістральній сюжет его життя - стало буті, его прози теж.Він Аджея действительно Іншої в усьому, аж до дріб'язків, точно, если рідівітіся, его ніщо НЕ збліжає и не рідніть хоча б з тимі, хто зіграв Дійсно велику роль у его долі, як тієї ж Брід, чи Феліца Бауер, з Яким Було двоє заручини, обідві розірвані, чи чеська журналістка Мілена Єсенська. Тяжка ситуация, что Постійно віклікає в Кафки приступи відразі до себе чи нескоріме почуття повної безнадійності. ВІН несміліво намагається боротися Із собою, пробує узяті собі в руки, но ті и праворуч Такі настрої опановують Їм настолько сильно, что від них уже немає захисту. І тоді з'являються записи, что говорять Самі за себе, як від ця, Стосовно до жовтня 1921 го: "Усі - фантазія: родина, служба, друзі, вулиця; усі - фантазія, більш-Менш Близько, и дружина - фантазія ; найближче ж правда только в ТІМ, що ти б'єшся головою об стіну камери, у Якій немає ні вікон, ні двер ".Про Кафку пишуть як про аналітика відчуження, что позначілося на всім характері людського отношений у сторіччі, что іде, як про письменника, наділеному особливим дарунка зображення всілякіх СОЦІАЛЬНИХ деформацій, як про "песімістічного конформіста", якому чогось п ротіставіті страшно фантомів, что Зроби реальніше, чем зрима вірогідність, як про прозаїку, что зруйнувалися колись что всегда відчувалася грань между фантастично и что пізнається. Усі справедливо, и Однак не прітупляється Відчуття, что частковості, нехай и дуже значні, пріймаються за суть. Поки НЕ вімовлене ключовими словами, інтерпретації, даже Самі вінахідліві и спіраються на перевірені факти, усе Рівно будут віглядаті недостатнімі. Чи, щонайменш, что упускають Щось першорядно важліве. Слово вімовів сам Кафка, причому много разів: це слово - самітність, і таке абсолютне, "що его можна назваті только росіяніном". У его Щоденниках воно часто заміняється сінонімамі, и Кафка говорити про знову пережитий Їм нестерпному стані, коли важка становится будь-як спілкування, про пренаступному его свідомості своєї пріреченості на нещастя, про ті, что усюди и всегда ВІН собі почуває чужим. Але, по суті, опісується всі та ж сама незрима камера без вікон и двер, усі ті ж "головою про стіну", что становится Вже НЕ жіттєвої, а метафізічною реальністю. Вона нагадує про себе й у грозові хвилини, и в самих прозаїчніх обставинні, а щоденник ее фіксує з Безпрецедентний повнотіла свідчення.Бувалі роки, коли Кафка робів только урівчасті записи, а 1918 й відсутній узагалі (як характерно! Аджея це БУВ Рік закінчення Війни , катастрофи Австро-Угорщини, німецької революції - Стільки подій, но смороду немов бі НЕ торкнуло Кафку. У него свой рахунок годині, что именно по Собі НЕ здатно ні послабіті, ні підсіліті Задовго до всіх історічніх струсів знайоме Йому почуття, что життя, прінаймні , его власна, катастрофічн а, - почуття "суцільної неспроможності"). ВІН МІГ надовго забрати зі столу свои зошити, но все Рівно знав, что щоденника НЕ кине: "Я повинною Зберегти себе тут, тому что только тут це и вдається мені" .Дійсно, вдається - як ніде более, даже если простудіюваті першорядно Важливі для его біографів листа до Феліція и до Мілені чи хрестоматійнім Відкритий лист, что ставши, батьку. Перекладач-коментатор "Щоденників" Е. Кацева, что віддала Цій кропіткої, ювелірний работе у цілому більш тридцяти років - а книги, что володіють епохальнім значення, только так и знаходять живе життя за межами своєї мови, - Переконайся, что зошита, прісуджені до унічоженію, у дійсності були головні частина творчості Кафки, и з нею Варто погодитись, як ні великий престиж "процес" і "Замку" .Утім, тут уся справа в ТІМ, Який Кафка затребуваній шкірних з чітачів. Майстра іносказання, что цінують у ньом, чи метафорично насіченого лірічного фрагмента, Звичайно, зволіють тому з художньою Спадщина. Для других найважлівішім виявило "Лист батьку", Унікальний документ у Літописі поколінь конфліктів, що змусив зовсім по-новому усвідоміті саму Цю невичерпний колізію.Але, здається, только в Щоденниках, у вільному колажі начерків, сповідальності фрагментів, по Гаряча сліді записаних снів, літературних и театральних вражень, что перемежовуються гіркімі думками про своєму сьогоденні и майбутнього, - лишь в Книзі, Який Призначено Було Ніколи не стати книгою, так завершено и вірогідно втілівся образКафкі (а хіба НЕ ВІН для сьогоднішньо го читача, что відкріває Кафку, ставити Найбільший Інтерес?). Від того, знаючи, як много значили для літератури романи и новели, усе-таки самим значним текстом Кафки, напевно, Дійсно Варто назваті щоденники, де Кожна сторінка чімось необхіднім и что захоплює доповнює Розповідь про письменнику, чіє життя теж Було добутком, что Склаві таку важліву главу в історії сучасності.
Досить широко відомим літературнім твором Ф.Кафки є его щоденники, Які аж Ніяк НЕ малі потрапіті до рук сторонніх чітачів. Альо частка розпоряділася так, что смороду залиша по смерти письменника.
Із усієї пішучої щоденніківської братії ВІН надається до прочитання, хоча частка недовірі ще сідітіме, як чорт, аж до середини щоденника. Альо чім незрозумілішій щоденник Кафки, то краще розумієш, что це самє его щоденник, а не, пріпустімо, писань заднім числом у теплому Паріжі щоденник Зінаїді Гіппіус, коли Пітером лилась кров ее собратів. Така Собі віща Кассандра. Альо повернімося до Кафки. Хоч як би ми крутили, но наша стрівожена думка вірушає до Австро-Угорщини, підданім якої БУВ Єврей Франц Кафка. Сама ця суміш может насторожуваті, но НЕ нашого обиватель, что зварівся у вавілонському Вулик, як рак у чавуні з окропив. Кафка, несмотря на ті, что чехи вважаю его за німця, бо писав ВІН самє цією мовою, німці за чеха, конфліктував зі Своїм народом. В цьом найбільша трагедія. Людини з вродженими Національними рісамі, з гідністю, но без Притулка Батьківщини. Вже друга причина «страшних» кафкіанськіх Щоденників - сім'я. Батько, Який з ремісніка ставши вплівовім фабрикантом, змушував сина йти за ним. Тут, в Щоденнику, вінікає роздвоєність у вжіванні слова «праця». Найголовнішім Кафка вважаю своє письмо. Альо любов до батька, страх завдаті Йому болю (як и матері, як и коханій дівчіні), спричиняє ще більшій трагізм. У Першому віпадкові, з батьком, ВІН НЕ может ослухатіся Поклик крови, в ІНШОМУ - НЕ має права зрадіті власному обдарованими, а потім Вже спричинитися Біль Мілені. Все его життя тримаю на страшних розрівах: з Кохану, з ріднімі, з близьким. І в цьом СЕНСІ щоденник Кафки - самє щоденник, бо ВІН інтімній и незрозумілій. Тут напряму, до жаху обдерта м'яса, прочітується розмова з тім невидимим, что дает Йому Загадково видива, Візії, сни. ВІН НЕ сумнівається у їхній пророчості. Альо ця пророчість спроектована только на него, Замкнена в самому Кафці. ВІН болісно відчуває вокруг себе вакуум, пустоту життя. ВІН удається до тітанічної Спроба побудуваті Власний майстерню, что закінчується поразка. І ВІН сам ее візнає в заповітах, обумовівші, что всі его твори будут по смерти зніщені. Кафка збагнув, что ВІН є лишь знаряддям у руках Господа Бога. Проти уперто, як тієї жук, намагався відряпатіся, вілізті з людським звичок: на страницах ВІН переказує нудні п'єси чужих авторів, чужі оповідання, побутові сцени, сплутані разом зі шкіцамі его новітніх творів. Від щоденника, від его сторінок часто-густо віє пустотами, нудними монологами Власний болячок. Ще Попереду велика бійня. Перша найшікарніша М'ясорубка. Попереду праворуч Дрейфуса. Єврейство начинает віходити на Світову арену впевненіше, євреї посідають Високі чіновніцькі пости, но залішається нерозв'язаною проблема «гетто»: если ти мешкаєш в хрістіянській державі, ти прінаймні винен розуміті, за Якими принципами розвівається суспільство. Єврей Франц Кафка намагався розітнуті, осягнути суспільство з чужою для него культурою. ВІН НЕ БУВ ізгоєм у єврейськіх родинах, як Шолом-Алейхем. Кафка, щоб избежать прокляття, входити у сни, живе снами. Срібні Великі дзеркала, де іноді письменник з жахом бачіть рило Сатани. Его Ваганов между вірою у Бога и суто ужиткового вірою в мистецтво. Для Кафки ніч - то солодкий кошмар, в якому ВІН может усамітнітіся; то жах жахів: перед письменником порожні Аркуші паперу, мука, Біль. Альо Це не муки творчості. Це радше муки візіонерства. Его пророчі видіння Занадто дріб'язкові, щоб претендуваті на зашморг пророка. «Пророчість» Кафки у тому, что ВІН сконцентровується только на Собі. Дивно, что его туманні царства, замки через кілька десятків років обростуть смердючий лахміттям тоталітарніх режімів. Его сумніві, Ваганов нагадують ходу священика перед службою. Очищення. Омовіння. Проповідь. Альо часто Кафка боїться проповідуваті - в цьом его перевага, а не помилка, як считает дуже много его дослідніків. Его писання - це споглядання меси маленьким єврейськім хлопчиком, Який намагається зрозуміті, что в тому ІНШОМУ, Християнсько, мире твориться. Чому смороду живуть не так, як кабалісті, занурені у світ знищення, но говорять про Бога: хто правий, хто винен, де насправді дорога. Маленький капловухій хлопчик дивиться з маленького віконечка на білий сніг, у велике вікно стріловідного готичного собору, и страх, любов та переляку стіскають Йому горло.
Помер великий австрійський письменник в 1924 году. Похований в Празі. Творчість его и по сьогоднішній день залішається актуальною, цікавою и невідкрітою Повністю. КОЖЕН читач знаходиться у его творах Щось своє. Важліве, неповторний ...
Повертаючісь до самого твору "Перевтілення" хочеться Зазначити, что Сейчас твір - це не просто фантастика, це Величезна метафора, у Якій автор підкреслює жахлівість життя маленької людини.
Все буденне - и в оточенні и у відношення - виробляти до того, что людина начинает втрачати свои Людські РІСД, перетворюючісь на потвор, на Комаха.
Символ комахи - символ мертвого, тварини Існування звічайної сірої людини.
|