Лицарі. Лицарські ордена. Хрестові походи

Навколо лицарів, яких одні називають неус-

трашімимі воїнами, захисниками слабких,

галантними кавалерами, а інші є неустойчі-

вимі в бою, дикими ґвалтівниками, жадібними грабіжниками, крутилася по суті історія

європейського Середньовіччя, тому що вони в ті часи були реальною силою, яка тво-

рила історію. Лицар - це перш за все про-професійної воін.Но не просто воїн. "ри

цар "," Рейтер "," Шевальє "... на всіх мовах

значить "вершник" .Снаряженіе Лицаря було дуже дорогим: ще наприкінці Хстолетія, коли

розрахунок вівся на худобу, комплект озброєння

разом з конем коштував 45 чи корів 15 коби -ліц.Аето величина стада або навіть табуна цілого села!

Але мало взяти в руки зброю - нею треба вміти

відмінно пользоваться.Для цього треба беспрес-

лені треніровкм з самого юного віку.

Отже, тяжёловооружонний вершник повинний бути багатою людиною, що розташовує часом.

-1-

В XI - XII вв.термін «лицар» отримав понад

широке значення і позначав людини благо-

рідного походження, що належить до військового стану.

За клятву вірності сеньйору лицар одержував

землю з працюючими на нього селянами,

право на суд над ними, право збору і прісвое- ня податків.

Як же відбувався справжній бій? Два зако

ванних в залізо вершника, закритих щитами, виставивши вперед довгі списи, сші-

балісь з нальоту, і від страшного таранного удару, посиленого вагою збруї і вагою

коні в поєднанні зі швидкістю руху,

один з них з тріснутим щитом і распоро-

тієї кольчугою або просто приголомшений виле-

тал з седла.Еслі ж збруя витримували,

а списи ламалися, починалося «рубка» на мечах

Удари були рідкісними, але страшнимі.Об їхню силу говорять останки воїнів, які загинули в сра-

женіях Середньовіччя, -разрубленние черепа,

перерубані гомілкові кості.Вот заради та-

кого бою і жили лицарі.

Лицарська честь розумілася дуже своєрідні

Разно.Устав тамплієрів дозволяв лицарю

нападати на супротивника попереду і позаду, спра-

-2-

ва і зліва, скрізь, де можна нанести удар.Но ес-

Чи противник змушував відступити хоча б

кілька лицарів, їх соратники, помітивши це,

як правило, вдарялися в панічну втечу,

яке не в силах була зупинити жоден

полководець.

Ніякої дисципліни в лицарів не було і бути не могло.Ібо лицар-індивідуальний боєць, привілейований воїн з болісно гострим почуттям власної гідності.

Він професіонал від народження й у військовій де-

ле дорівнює кожному зі свого стану, аж до

короля.В бою він залежить тільки сам від себе

і може виділитися, бути першим, тільки по-

казав свою хоробрість, добротність своїх дос-

пехов і жвавість коня.І він показував це все

ми силами.

Лицарів було мало.Напрімер, у всій Англії

в 70-х рр. XIII в.насчітивалось 2750 рицарей.В

боях брало участь звичайно кілька десятків лицарів, і лише у великих боях вони обчислювалися сотнями, рідко перевалюючись за тисячу.Понятно, що це мізерна кількісних

у повноцінних бійців не можна було растрачі- вать, розпорошувати по мелочам.І тоді з кінця

XI ст., Під час хрестових походів, стали метушні-

-3-

кати духовно-лицарські ордени зі строгими

статутами, що регламентують бойові дейст-

вія.

Тамплієри. Офіційно цей орден називаються

вався «Таємне лицарство Христове і Храму

Соломона », але в Європі був відомий як Ор-

ден лицарів Храма.Его резиденція знаходилася в Єрусалимі, на місці, де, за переказами, був

розташований храм царя Соломона.Саміх ж лицарів називали храмовниками.

На друку тамплієрів були зображені два

лицаря, скачуть на одного коня, що долж-

але було говорити про бідність і братстве.Сім-

валом ордена став білий плащ з червоним вось-

міконечним хрестом.

Метою його членів було «по можливості піклуватися про дороги і шляхи, а особливо про охорону прочан» Статут забороняв будь-які світські розваги, сміх, спів і т.д.Рицарі

повинні були дати три обітниці: цнотливості,

бідності і послушанія.Дісціпліна була жесткой.Орден підпорядковувався лише своєму Ве-

лікому магістру і Папі римському.

-4-

ГОСПІТАЛЬЕРИ.Офіціальное название-

«Орден вершників госпіталю Святого Іоанна

Єрусалимського ».Первоначально головною заду-

чий ордена був догляд за хворими та пораненими.

Лицарі роздавали безоплатну допомогу бід-

някам, влаштовували для них три рази в тиждень

безкоштовні обеди.Госпітальери розпорядженні притулком для підкидьків і грудних младен-

цев.Однако з середини XII в.главной обязанно-

стю лицарів стає війна з невірними

і охорона паломників.

Лицарі брали три обітниці: бідності, це-

ломудрія і послушанія.Сімволом ордена став

восьмикутний білий крест.Первоначально

він перебував на лівому плечі чорної мантії.

Пізніше лицарі стали носити червоне вбрання

з нашитим на грудях крестом.В ордені були три категорії: лицарі, капелани, та служить

братія.Во чолі ордена стояв Великий магістр.Для прийняття важливих рішень соби-

рался генеральний капітул.

Тевтонців. ( «Орден Дому Святої Марії

Тевтонської »). У XII ст. В Єрусалимі істота

вал госпіталь німецькомовних паломників.

Він і став попередником Тевтонського

ордена.

-5-

Лицарі ордена давали обітниці цнотливості, по-

слухання і бедності.В відміну від інших ор

Денов, лицарі яких були різних «мов»

(національностей), Тевтонський орден в основ-

ном складався з німецьких лицарів.

Символом ордена були білий плащ і прос

тієї чорний хрест.

Тевтонці дуже швидко залишили свої обов'язки з охорони прочан і лікування

ранених.Орден став займатися «благий діяль

тю »-огнем і мечем нести слово хри-

тово в східні землі.Землі, які завое-

вивалі лицарі, ставали їх володінням при

верховної влади ордена.

Лицарі підкорили країни Прибалтики, осно-

вав місто Рігу.Оні підкорили пруссів і відобра-

Чи є у Польської держави північні землі.Од-

нако план приєднання російської території

до земель Тевтонського ордена зазнав пів

ний крах.

У XX ст. німецькі фашисти звеличували колишні заслуги ордена і його ідеологію.Оні

використовували і символіку тевтонцев.Желез-

ний хрест (чорний хрест на білому тлі) був

важливою нагородою «Третього рейху».

Тевтонський орден формально існує в

Німеччині і по сей день.

-6-

Учениці 3-а класу

української гімназіі№1

Корсюченко Євгенії

Хрестовий похід називають вій-

ні експедиції, організовані західним хри-

стіанскім світом проти мусульман.Іх метою

було завоювання Єрусалиму і Святої зем

Чи (Палестини) .З 1095г. по 1291г. було перед-

прийнято вісім великих походів у Святу зем-

лю.Кроме того, хрестовими походами також

вважаються експедиції проти язичників або

єретиків в самій Європі (наприклад, завоювання

прибалтійських земельТевтонскім орденом,

війни з маврами в Іспанії, війни з еретіка-

мі-альбигойцами в Південній Франції, військові операції угорських військ проти єретиків в Боснії.

Хрестові походи були викликані не тільки чисто релігійними устремліннями, але і тим

що з кінця Хв.Европа переживала економіч

ське возраждение і вела з мусульманським світом боротьбу на торгових шляхах Средіземно-

морья: контроль над Полестіной значно

полегшив би торгові підприємства євро-

ських купцов.В цей же час в умовах срав-

нительного благополуччя збільшувалося євро-

ського населення, а так як військова справа було

досить вигідним заняттям, то в Європі ско-

пілась величезна військова сила, готова до

-7-

самим ризикованим підприємствам і не зна

дящая застосування будинку.

18 листопада 1095г. у французькому місті Клермоні Папою Урбаном II був скликаний церко-

вний собор, який підтримав ідею війни з му-

сульманамі за християнські святині на Вос-

струмі.Учасникам походу даровалось прощення

ня всіх грехов.Отправляющіеся в Святу

землю давали обітницю нести хрест на плечах

своїх до кінця і дійсно пришивали до свого одягу хрести, від чого й звалися хрестоносцями.

Першими без особливих приготувань виступили простолюдіни.Ета погано воору-

женная натовп, на чолі з ченцем Петром Пустельником і розорився лицарем Валь-

тером Голяком, пройшла через Угорщину і Бол-

гарію, вчинивши безліч заворушень.

Основні сили хрестоносців рушили поз

ж і складалися з чотирьох отрядов.В основ-

ном в цей похід вирушили вояки з зе

мілину, підлеглих французькому королю.В це-

лом військо налічувало близько 4000 вершників

і 25 000 піхотинців.

До початку XII в. хрестоносцями було захваче-

але практично все узбережжя Палестини і

такі міста, як Арсуф, Цезарея, Акра, Бейрут,

-8-

Сидон, Ашкелон і Тірбах створено чоти-

ре держави: Єрусалимське королівство,

князівство Антіохійської, графства Тріполі

і Едесское. .Засновник Іерусалі-

мского королівства став Готфрід Бульйонський

який був проголошений «захисником

Святого Гробу Господнього ».

Вся історія держав хрестоносців на Сході пройшла в постійних війнах з му-

сульманскім окруженіем.Мощние лицарські

замки і постійна готовність зустріти

ворога зі зброєю в руках дозволили крестонос-

цям довго зберігати свої володіння у Святій

землі.

В середині XII ст. Мусульмани повели серйозне напад на християнські володіння на Вос-

токе.В 1144г. пала Едесса.Тогда був підпри-

Нят другий хрестовий похід (1147-1149гг.).

Слово Боже проповідував лицарям извест-

ний богослов абат Бернар Клервоскій.На

Цього разу в експедиції взяли участь два

монарха: німецький король Конрад III і фран-

цузским король Людовик VII .Конрад на чолі

німецьких військ пройшов всередину Анатолії і

був вщент розгромлений мусульманамі.После

ураження Конрад сховався в Нікеї, дожіда-

-9-

Ясь підходу французьких сил.

Звідти Конрад разом з військом Людові-

ка VII виступив в Ефес, але по дорозі захворів

і повернувся в Константінополь.А француз-

ська армія пробивалася далі, відчуваючи жорстокі позбавлення і витрачаючи сили в стич-

ках з туркамі.Армія рушила до Єрусалиму,

де Людовика чекав Конрад, ізлічівшійся в

Константинополі, і тут же було прийнято

фатальне рішення взяти штурмом сірійський

місто Дамаск.Однако після довгої безуспеш-

ної облоги блискуче хрестоносне воїнство

відступило від Дамаска.Второй хрестовий

похід завершився безславно.

Третій хрестовий похід став відповіддю

Заходу на захоплення в 1187г. Єрусалима і ряду палестинських земель султаном Єгипту відважним воїном Салах-ад-Діном, відомим

в Європі під ім'ям Саладіна.Во час цієї

експедиції хрестоносці завоювали острів

Кіпр і, уклавши угоду з Саладином, су-

мілини зберегти за собою узбережжі Палесті-

ни від Тиру до Яффи.Століца Іерусалімско-

го королівства була перенесена в Акру, а купці

і поломники отримали право вільно посе-

щать Єрусалим протягом трьох років.

-10-

Четвертий хрестовий похід спочатку був задуманий як військова операція проти

Егіпта.Во чолі хрестоносців встав маркіз

Боніфацій Монферратский з Ломбардії,

який мав міцні зв'язки з Востоком.Для

того, щоб військо переправилося до Африки,

був необхідний флот, який погодилася

надати Венеція за половину військової добичі.Однако у хрестоносців не вистачило грошей, щоб оплатити витрати венеціанців.

Тоді дож Енріко Дандоло запропонував хрестовидної

Тоносцам поки відкласти похід в Египед і

захопити багатий торговий місто Задар на

східному узбережжі Адріатичного моря в Далмаціі.Несмотря на заборону Папи Інноке-

нтія III (1198-1216гг.) розоряти християнські

землі, хрестоносці осадили Задар і Взяли його

в 1202г.А потім дож, знову використовуючи фінансовим

ші труднощі лицарів, спровокував їх на похід до Візантії.

На місці Візантійської імперії кресто-

носцамі була створена Латинська імперія,

першим государем якої був обраний граф

Бодуен Фландрскій.Латінская імперія про-

Існувала до 1261г.

Завдяки четвертому хрестовому походу

венеціанці значно зміцнили свої пози-

-11-

ції в Східному Средіземноморье.Оні отримали великі торгові пільги, стали

володарями цілих кварталів у Константі-

нополя, в їх руки перейшли деякі грецькі

порти і острови (наприклад, Крит).

Наступні хрестові походи фактично стали етапами втрати християнських терри-

торій на Сході. П'ятий хрестовий похід

(1217-1221гг.), В якому взяли участь анг

лійской, голландські, німецькі та угорські

лицарі, попрямував до Єгипту під командова-

ням єрусалимського короля Жана Бріеньского

Французи, очолювані папським легатом

Пелагием, прибутку трохи позже.Мусульмане,

Стурбовані скупченням настільки великих сил, запропонували укласти мир, але Пелагий

Відмовився вести з ними переговори.

Військові дії тривали, і лицарі

5 листопада 1219г. взяли місто Дамьетту.Путь

на Каїр, столицю Єгипту був открит.Тем НЕ

Проте хрестоносці не просунулися далі:

деякий час вони чекали прибуття герман-

ського імператораФрідріха II, а потім, коли

Ніл вийшов з берегів, вони уклали восьми-

річне перемир'я з противником і віддалилися

геть.

-12-

Фрідріх II Гогенштауфен повів своїх лицарів в шостий хрестовий похід (1228-1229)

коли якраз закінчився термін перемир'я з Єгиптом

Фрідріху вдалося на час зайняти частина па-

лестінскіх територій і захопити Іеруса-

лим, знову потрапив у руки мусульман в 1244г.

У червні 1245г. Папа Інокентій IV підтри

тиснув бажання французького короля

Людовика IX виступити в черговий похід

проти невірних, що захопили Єрусалим.

Людовик вважав хрестовий похід перш

всього справою задля слави Бога і врядли прагнув

отримати будь-які матеріальні вигоди.

Генуя і Марсель надали хрестоносцям

флот, щоб переплисти Егіпет.Всего виступила-

пило близько 15 000 лицарів, які в 1249г.

захопили Дамьетту, а в 1250г. розгромили

єгипетські війська у аль-Мансура.Однако про-

тивника перехопив французькі кораблі з

провіантом, і в таборі хрестоносців почалися

голод і болезні.Людовік відвів війська до клю-

чевому пункту-Дамьетте, але по дорозі їх навко-

жили сарацини і змусили сдаться.Пленен-

ний король уклав десятилітнє перемир'я

з султаном, який зобов'язався відпустити всіх

полонених.

-13-

У 1270г. Людовик IX зробив новий хрестовидної

товий поход.Крестоносци висадтлісь не в

Єгипті, а в Тунісе.Вскоре їх табір охопила

епідемія чуми, від якої загинули багато

рицарі.Среді них був і сам французький ко

роль.Так трагічно закінчився останній великий хрестовий похід на Схід.

-14-