Навколо лицарів, яких одні називають неус-
трашімимі воїнами, захисниками слабких,
галантними кавалерами, а інші є неустойчі-
вимі в бою, дикими ґвалтівниками, жадібними грабіжниками, крутилася по суті історія
європейського Середньовіччя, тому що вони в ті часи були реальною силою, яка тво-
рила історію. Лицар - це перш за все про-професійної воін.Но не просто воїн. "ри
цар "," Рейтер "," Шевальє "... на всіх мовах
значить "вершник" .Снаряженіе Лицаря було дуже дорогим: ще наприкінці Хстолетія, коли
розрахунок вівся на худобу, комплект озброєння
разом з конем коштував 45 чи корів 15 коби -ліц.Аето величина стада або навіть табуна цілого села!
Але мало взяти в руки зброю - нею треба вміти
відмінно пользоваться.Для цього треба беспрес-
лені треніровкм з самого юного віку.
Отже, тяжёловооружонний вершник повинний бути багатою людиною, що розташовує часом.
-1-
В XI - XII вв.термін «лицар» отримав понад
широке значення і позначав людини благо-
рідного походження, що належить до військового стану.
За клятву вірності сеньйору лицар одержував
землю з працюючими на нього селянами,
право на суд над ними, право збору і прісвое- ня податків.
Як же відбувався справжній бій? Два зако
ванних в залізо вершника, закритих щитами, виставивши вперед довгі списи, сші-
балісь з нальоту, і від страшного таранного удару, посиленого вагою збруї і вагою
коні в поєднанні зі швидкістю руху,
один з них з тріснутим щитом і распоро-
тієї кольчугою або просто приголомшений виле-
тал з седла.Еслі ж збруя витримували,
а списи ламалися, починалося «рубка» на мечах
Удари були рідкісними, але страшнимі.Об їхню силу говорять останки воїнів, які загинули в сра-
женіях Середньовіччя, -разрубленние черепа,
перерубані гомілкові кості.Вот заради та-
кого бою і жили лицарі.
Лицарська честь розумілася дуже своєрідні
Разно.Устав тамплієрів дозволяв лицарю
нападати на супротивника попереду і позаду, спра-
-2-
ва і зліва, скрізь, де можна нанести удар.Но ес-
Чи противник змушував відступити хоча б
кілька лицарів, їх соратники, помітивши це,
як правило, вдарялися в панічну втечу,
яке не в силах була зупинити жоден
полководець.
Ніякої дисципліни в лицарів не було і бути не могло.Ібо лицар-індивідуальний боєць, привілейований воїн з болісно гострим почуттям власної гідності.
Він професіонал від народження й у військовій де-
ле дорівнює кожному зі свого стану, аж до
короля.В бою він залежить тільки сам від себе
і може виділитися, бути першим, тільки по-
казав свою хоробрість, добротність своїх дос-
пехов і жвавість коня.І він показував це все
ми силами.
Лицарів було мало.Напрімер, у всій Англії
в 70-х рр. XIII в.насчітивалось 2750 рицарей.В
боях брало участь звичайно кілька десятків лицарів, і лише у великих боях вони обчислювалися сотнями, рідко перевалюючись за тисячу.Понятно, що це мізерна кількісних
у повноцінних бійців не можна було растрачі- вать, розпорошувати по мелочам.І тоді з кінця
XI ст., Під час хрестових походів, стали метушні-
-3-
кати духовно-лицарські ордени зі строгими
статутами, що регламентують бойові дейст-
вія.
Тамплієри. Офіційно цей орден називаються
вався «Таємне лицарство Христове і Храму
Соломона », але в Європі був відомий як Ор-
ден лицарів Храма.Его резиденція знаходилася в Єрусалимі, на місці, де, за переказами, був
розташований храм царя Соломона.Саміх ж лицарів називали храмовниками.
На друку тамплієрів були зображені два
лицаря, скачуть на одного коня, що долж-
але було говорити про бідність і братстве.Сім-
валом ордена став білий плащ з червоним вось-
міконечним хрестом.
Метою його членів було «по можливості піклуватися про дороги і шляхи, а особливо про охорону прочан» Статут забороняв будь-які світські розваги, сміх, спів і т.д.Рицарі
повинні були дати три обітниці: цнотливості,
бідності і послушанія.Дісціпліна була жесткой.Орден підпорядковувався лише своєму Ве-
лікому магістру і Папі римському.
-4-
ГОСПІТАЛЬЕРИ.Офіціальное название-
«Орден вершників госпіталю Святого Іоанна
Єрусалимського ».Первоначально головною заду-
чий ордена був догляд за хворими та пораненими.
Лицарі роздавали безоплатну допомогу бід-
някам, влаштовували для них три рази в тиждень
безкоштовні обеди.Госпітальери розпорядженні притулком для підкидьків і грудних младен-
цев.Однако з середини XII в.главной обязанно-
стю лицарів стає війна з невірними
і охорона паломників.
Лицарі брали три обітниці: бідності, це-
ломудрія і послушанія.Сімволом ордена став
восьмикутний білий крест.Первоначально
він перебував на лівому плечі чорної мантії.
Пізніше лицарі стали носити червоне вбрання
з нашитим на грудях крестом.В ордені були три категорії: лицарі, капелани, та служить
братія.Во чолі ордена стояв Великий магістр.Для прийняття важливих рішень соби-
рался генеральний капітул.
Тевтонців. ( «Орден Дому Святої Марії
Тевтонської »). У XII ст. В Єрусалимі істота
вал госпіталь німецькомовних паломників.
Він і став попередником Тевтонського
ордена.
-5-
Лицарі ордена давали обітниці цнотливості, по-
слухання і бедності.В відміну від інших ор
Денов, лицарі яких були різних «мов»
(національностей), Тевтонський орден в основ-
ном складався з німецьких лицарів.
Символом ордена були білий плащ і прос
тієї чорний хрест.
Тевтонці дуже швидко залишили свої обов'язки з охорони прочан і лікування
ранених.Орден став займатися «благий діяль
тю »-огнем і мечем нести слово хри-
тово в східні землі.Землі, які завое-
вивалі лицарі, ставали їх володінням при
верховної влади ордена.
Лицарі підкорили країни Прибалтики, осно-
вав місто Рігу.Оні підкорили пруссів і відобра-
Чи є у Польської держави північні землі.Од-
нако план приєднання російської території
до земель Тевтонського ордена зазнав пів
ний крах.
У XX ст. німецькі фашисти звеличували колишні заслуги ордена і його ідеологію.Оні
використовували і символіку тевтонцев.Желез-
ний хрест (чорний хрест на білому тлі) був
важливою нагородою «Третього рейху».
Тевтонський орден формально існує в
Німеччині і по сей день.
-6-
Учениці 3-а класу
української гімназіі№1
Корсюченко Євгенії
Хрестовий похід називають вій-
ні експедиції, організовані західним хри-
стіанскім світом проти мусульман.Іх метою
було завоювання Єрусалиму і Святої зем
Чи (Палестини) .З 1095г. по 1291г. було перед-
прийнято вісім великих походів у Святу зем-
лю.Кроме того, хрестовими походами також
вважаються експедиції проти язичників або
єретиків в самій Європі (наприклад, завоювання
прибалтійських земельТевтонскім орденом,
війни з маврами в Іспанії, війни з еретіка-
мі-альбигойцами в Південній Франції, військові операції угорських військ проти єретиків в Боснії.
Хрестові походи були викликані не тільки чисто релігійними устремліннями, але і тим
що з кінця Хв.Европа переживала економіч
ське возраждение і вела з мусульманським світом боротьбу на торгових шляхах Средіземно-
морья: контроль над Полестіной значно
полегшив би торгові підприємства євро-
ських купцов.В цей же час в умовах срав-
нительного благополуччя збільшувалося євро-
ського населення, а так як військова справа було
досить вигідним заняттям, то в Європі ско-
пілась величезна військова сила, готова до
-7-
самим ризикованим підприємствам і не зна
дящая застосування будинку.
18 листопада 1095г. у французькому місті Клермоні Папою Урбаном II був скликаний церко-
вний собор, який підтримав ідею війни з му-
сульманамі за християнські святині на Вос-
струмі.Учасникам походу даровалось прощення
ня всіх грехов.Отправляющіеся в Святу
землю давали обітницю нести хрест на плечах
своїх до кінця і дійсно пришивали до свого одягу хрести, від чого й звалися хрестоносцями.
Першими без особливих приготувань виступили простолюдіни.Ета погано воору-
женная натовп, на чолі з ченцем Петром Пустельником і розорився лицарем Валь-
тером Голяком, пройшла через Угорщину і Бол-
гарію, вчинивши безліч заворушень.
Основні сили хрестоносців рушили поз
ж і складалися з чотирьох отрядов.В основ-
ном в цей похід вирушили вояки з зе
мілину, підлеглих французькому королю.В це-
лом військо налічувало близько 4000 вершників
і 25 000 піхотинців.
До початку XII в. хрестоносцями було захваче-
але практично все узбережжя Палестини і
такі міста, як Арсуф, Цезарея, Акра, Бейрут,
-8-
Сидон, Ашкелон і Тірбах створено чоти-
ре держави: Єрусалимське королівство,
князівство Антіохійської, графства Тріполі
і Едесское. .Засновник Іерусалі-
мского королівства став Готфрід Бульйонський
який був проголошений «захисником
Святого Гробу Господнього ».
Вся історія держав хрестоносців на Сході пройшла в постійних війнах з му-
сульманскім окруженіем.Мощние лицарські
замки і постійна готовність зустріти
ворога зі зброєю в руках дозволили крестонос-
цям довго зберігати свої володіння у Святій
землі.
В середині XII ст. Мусульмани повели серйозне напад на християнські володіння на Вос-
токе.В 1144г. пала Едесса.Тогда був підпри-
Нят другий хрестовий похід (1147-1149гг.).
Слово Боже проповідував лицарям извест-
ний богослов абат Бернар Клервоскій.На
Цього разу в експедиції взяли участь два
монарха: німецький король Конрад III і фран-
цузским король Людовик VII .Конрад на чолі
німецьких військ пройшов всередину Анатолії і
був вщент розгромлений мусульманамі.После
ураження Конрад сховався в Нікеї, дожіда-
-9-
Ясь підходу французьких сил.
Звідти Конрад разом з військом Людові-
ка VII виступив в Ефес, але по дорозі захворів
і повернувся в Константінополь.А француз-
ська армія пробивалася далі, відчуваючи жорстокі позбавлення і витрачаючи сили в стич-
ках з туркамі.Армія рушила до Єрусалиму,
де Людовика чекав Конрад, ізлічівшійся в
Константинополі, і тут же було прийнято
фатальне рішення взяти штурмом сірійський
місто Дамаск.Однако після довгої безуспеш-
ної облоги блискуче хрестоносне воїнство
відступило від Дамаска.Второй хрестовий
похід завершився безславно.
Третій хрестовий похід став відповіддю
Заходу на захоплення в 1187г. Єрусалима і ряду палестинських земель султаном Єгипту відважним воїном Салах-ад-Діном, відомим
в Європі під ім'ям Саладіна.Во час цієї
експедиції хрестоносці завоювали острів
Кіпр і, уклавши угоду з Саладином, су-
мілини зберегти за собою узбережжі Палесті-
ни від Тиру до Яффи.Століца Іерусалімско-
го королівства була перенесена в Акру, а купці
і поломники отримали право вільно посе-
щать Єрусалим протягом трьох років.
-10-
Четвертий хрестовий похід спочатку був задуманий як військова операція проти
Егіпта.Во чолі хрестоносців встав маркіз
Боніфацій Монферратский з Ломбардії,
який мав міцні зв'язки з Востоком.Для
того, щоб військо переправилося до Африки,
був необхідний флот, який погодилася
надати Венеція за половину військової добичі.Однако у хрестоносців не вистачило грошей, щоб оплатити витрати венеціанців.
Тоді дож Енріко Дандоло запропонував хрестовидної
Тоносцам поки відкласти похід в Египед і
захопити багатий торговий місто Задар на
східному узбережжі Адріатичного моря в Далмаціі.Несмотря на заборону Папи Інноке-
нтія III (1198-1216гг.) розоряти християнські
землі, хрестоносці осадили Задар і Взяли його
в 1202г.А потім дож, знову використовуючи фінансовим
ші труднощі лицарів, спровокував їх на похід до Візантії.
На місці Візантійської імперії кресто-
носцамі була створена Латинська імперія,
першим государем якої був обраний граф
Бодуен Фландрскій.Латінская імперія про-
Існувала до 1261г.
Завдяки четвертому хрестовому походу
венеціанці значно зміцнили свої пози-
-11-
ції в Східному Средіземноморье.Оні отримали великі торгові пільги, стали
володарями цілих кварталів у Константі-
нополя, в їх руки перейшли деякі грецькі
порти і острови (наприклад, Крит).
Наступні хрестові походи фактично стали етапами втрати християнських терри-
торій на Сході. П'ятий хрестовий похід
(1217-1221гг.), В якому взяли участь анг
лійской, голландські, німецькі та угорські
лицарі, попрямував до Єгипту під командова-
ням єрусалимського короля Жана Бріеньского
Французи, очолювані папським легатом
Пелагием, прибутку трохи позже.Мусульмане,
Стурбовані скупченням настільки великих сил, запропонували укласти мир, але Пелагий
Відмовився вести з ними переговори.
Військові дії тривали, і лицарі
5 листопада 1219г. взяли місто Дамьетту.Путь
на Каїр, столицю Єгипту був открит.Тем НЕ
Проте хрестоносці не просунулися далі:
деякий час вони чекали прибуття герман-
ського імператораФрідріха II, а потім, коли
Ніл вийшов з берегів, вони уклали восьми-
річне перемир'я з противником і віддалилися
геть.
-12-
Фрідріх II Гогенштауфен повів своїх лицарів в шостий хрестовий похід (1228-1229)
коли якраз закінчився термін перемир'я з Єгиптом
Фрідріху вдалося на час зайняти частина па-
лестінскіх територій і захопити Іеруса-
лим, знову потрапив у руки мусульман в 1244г.
У червні 1245г. Папа Інокентій IV підтри
тиснув бажання французького короля
Людовика IX виступити в черговий похід
проти невірних, що захопили Єрусалим.
Людовик вважав хрестовий похід перш
всього справою задля слави Бога і врядли прагнув
отримати будь-які матеріальні вигоди.
Генуя і Марсель надали хрестоносцям
флот, щоб переплисти Егіпет.Всего виступила-
пило близько 15 000 лицарів, які в 1249г.
захопили Дамьетту, а в 1250г. розгромили
єгипетські війська у аль-Мансура.Однако про-
тивника перехопив французькі кораблі з
провіантом, і в таборі хрестоносців почалися
голод і болезні.Людовік відвів війська до клю-
чевому пункту-Дамьетте, але по дорозі їх навко-
жили сарацини і змусили сдаться.Пленен-
ний король уклав десятилітнє перемир'я
з султаном, який зобов'язався відпустити всіх
полонених.
-13-
У 1270г. Людовик IX зробив новий хрестовидної
товий поход.Крестоносци висадтлісь не в
Єгипті, а в Тунісе.Вскоре їх табір охопила
епідемія чуми, від якої загинули багато
рицарі.Среді них був і сам французький ко
роль.Так трагічно закінчився останній великий хрестовий похід на Схід.
-14-
|