|
10
Реферат з історії України
«Наростання економічної кри в УРСР в 1965-1985 роках»
план
1. Особливості індустріального розвитку
2. Посилення бюрократичного централізму. Свобода Дій союзних відомств в Україні
3. Атомні електростанції. Перетворення України в зону екологічного лиха
4. Нарощення ВПК
5. Стан колгоспно-радгоспної системи
1. Особливості індустріального розвитку
Із середини 60-х pp. в Україні, як и в цілому в СРСР, трівав поиск Шляхів піднесення економіки. З 1965 р. розпочінаються реформи.
По-перше, посілюється централізація в управлінні економікою. Усі найважлівіші республіканські міністерства були перетворені на союзно-республіканські, ліквідовані хрущовські раднаргоспи. Тім самим Фактично ліквідувалі рештки економічної автономії України.
Як і друга, з +1966 р. запроваджують економічні методи управління промісловістю, розширюють права підприємств, заохочується їх ініціатива, підприємства, що перекладає на господарчий розрахунок. Реформи частково Покращена стан економіки. Економісти назівають восьмим пятірічку (1966 -1970) «золотою»: ее результати були найкращими за останні 35 років.
Приріст національного доходу Склаві 39% за пятірічку. На Деяк годину підприємства здобули відносну самостійність, робітники, інженерно-технічні працівники и службовці стали відчуваті звязок между своим внеском у виробництво и заробітною платою. У ЦІ роки завершити спорудження найбільшіх у Европе Прідніпровської, Зміївської, Бурштінської, Старобешівської и Луганської теплових електростанцій. Було Створено єдину енергосістему РЕСПУБЛІКИ з підключенням до неї промислових підприємств, радгоспів и колгоспів. Завдяк цьом на качана 70-х років Було Повністю завершено електріфікацію СІЛ України.
Прискореного темпів розвитку народного господарства Було безпосереднім наслідком економічної реформи +1965 p. и трівало Доті, доки діялі основні ее принципи. З качана 70-х років економічна ситуация в Україні різко змінілася. Все відчутніше начали проявлятіся ознака спаду виробництва. Промисловість працювала нерітмічно. Тіжні простою змінюваліся лихоманка «штурмівщіні». Якість продукції булу Надзвичайно низька. Радянські товари на зовнішньому Сайти Вся були неконкурентоспроможнімі.
Альо реформи не зачепило основ економіки, які не змінілі суті господарського механізму, часто обмежуваліся самими гасли. У сфері управління й далі процвіталі бюрократизм и формалізм, реформи Ніяк НЕ відбіліся на матеріальному становіщі робітніків. Економіка України продовжувала розвіватіся екстенсивних: зростан чісельність робітніків, ОБСЯГИ промислової продукції збільшувався за рахунок Нових підприємств, продуктивність праці зніжувалася.
Дев'ятий пятірічній план розвитку народного господарства (1971-1975) передбачало зростання національного доходу в Україні на 37 - 39%. Фактично Приріст стає лишь 28%. У десятій пятірічці (1976-1980) тенденція до погіршення основних показніків роботи промісловості збереглася.
У 1981-1985 pp. (Одінадцята пятірічка) ця тенденція поглібілася. Рівень спрацьованості основних ФОНДІВ в Республіці зріс від 28% у тисяча дев'ятсот шістьдесят один р. до 43% у 1985 p., что БУВ найбільшім, чем загаль по всій стране.
2. Посилення бюрократичного централізму. Свобода Дій союзних відомств в Україні
70-80-ті роки відзначаліся подалі настане центру на національні Інтереси союзних республік, 1 Посилення централізму в управлінні народнім1 господарством СРСР. Україна стала широким полем безконтрольного Дій центральних відомств, Які на свой розсуд вікорістовувалі ее багатства и трудові ресурси. Де, что, скільки и коли будуваті - вірішувалі Союзні міністерства.
У результате відновлювалась стара структура промислового виробництва, втома ще в довоєнні пятірічкі, котра ґрунтувалася на наявний природних ресурсах и кадрах робітніків та інженерно-технічних ПРАЦІВНИКІВ. Першочергова увага надавати вугільній промісловості, чорній металургії, важка и електротехнічному машинобудування. Всі підпорядковувалося союзним інтересам, а не інтересам и зажадає РЕСПУБЛІКИ та ее народу. В Україні споруджуваліся Нові гірничо-збагачувальні, трубні, металургійні заводи та інші промислові Гіганти. Нерідко смороду будували за застарілімі проектами и технологіямі, забруднювалі природньо середовище.
На Донбасі, промислових центрах Наддніпрянщіні, Західної України, в багатьох містах других регіонів РЕСПУБЛІКИ рівень забрудненості Повітря в много разів перевіщував Допустимі норми. За оцінкою спеціалістів, забруднення України відходами мінерально-сировинна комплексу відбувалося вдесятеро інтенсивніше, чем Радянського Союзу у цілому.
Одночасно погіршалося становище з водопостачання, споживання питної води на одного міського жителя України Було вдвічі меншим, чем загаль в СРСР. У Республіці інтенсівно будували підприємства «великої хімії», причому форсована «хімізація» більшості регіонів НЕ відповідала зажадає України.
В економіці України переважала промисловість групи «А». У 1985 р. Питома вага цієї групи в загально обсязі продукції Складанний 72%, а групи «Б» - 28%. У загально обсязі промислового виробництва продукція військового призначення Взагалі сяга фантастичних показніків - до 80%.
Вкрай низька булу механізація робіт. В условиях науково-технічної революції около 40% промислових робітніків працювала вручну. У будівництві таких Було ще более - 60%. Хронічній дефіціт РОБОЧОЇ сили намагались компенсуваті широким залучених у виробництво увязненіх.
3. Атомні електростанції. Перетворення України в зону екологічного лиха
За короткий период в Україні, без належно обґрунтування, за рішенням центральних и відповідно республіканськіх ОРГАНІВ власти, ударними темпами без урахування геологічніх особливо місцевості Було споруджено й будували 8 атомних електростанцій. Центральні міністерства и відомства довели концентрацію атомних електростанцій на Україні до Небезпечна уровня.
Ніякої необхідності в цьом з точки зору інтересів народного господарства України НЕ Було. В Україні віроблялося 21% загальносоюзного ОБСЯГИ електроенергії, причому в Республіці вікорістовувалася лишь частина, а решта передавалася до сусідніх республік и експортувалася за кордон. Віручені за продажів електроенергії кошти надходили у Розпорядження центральних відомств.
Як правило АЕС будували около від великих міст. Чорнобильська АЕС Взагалі булу побудовали в зоне тектонічніх розломів, что НЕ відповідало жодних міжнароднім стандартам. Трагедією для Всього людства стала катастрофа на Цій станції 26 квітня +1986 p., Причиною якої були безвідповідальність можновладців та прорахункі вчених и фахівців. Вибух 4-го реактора, велічезні дозуюч радіації, одержані в Перші години та дні ліквідації аварії, коштувалі життя и здоровя Багата людям. Наслідки цієї аварії негативно позначаються на здоровї тих, хто одержав Менші дозуюч радіації, но змушеній жити в місцевостях, де радіаційній фон у десятки разів перевіщує природний рівень, и спожіваті продукти харчування, забруднені радіонуклідамі.
4. Нарощення ВПК
Як и у попередні десятиліття, у 60-80-ті pp. Україна Залишайся одним Із найважлівішіх віробніків оружия й різноманітніх відів ВІЙСЬКОВОЇ техніки, в тому чіслі найсучаснішої. В Днепропетровске спорудження Найбільший в мире завод по виробництву ракетно-космічної техніки «Південмаш», Який віконував замовлення в основному союзного військового відомства.
Замовлення військовіків віконувалі Кращі підприємства; там працювала найбільш кваліфіковані робітники, інженерно-технічні працівники, Вчені; туди Йшла найбільш якісна сировина і матеріали. В СРСР сформувався потужній військово-промисловий комплекс (ВПК), значний частина которого булу розташована в Україні. Це БУВ додатковий фактор централізації Радянської економіки, что не знаючи ні національніх між, ні місцевіх особливо, ні республіканськіх кордонів и МАВ тенденцію до Необмежений розростання.
Розростання воєнного сектора економіки до масштабів, що не Виправдання потребами оборони, здійснювалось за рахунок других галузь виробництва и негативно позначали на жіттєвому Рівні населення, на розвитку соціальної сфери. На спожи армії йшлось до 20% валового національного продукту (ВНП), хоча світовий досвід свідчіть, что витрати понад 6% ВНП на військові спожи ма ють своим наслідком економічну катастрофу.
5. Стан колгоспно-радгоспної системи
У Перші роки перебування при власти Л. Брежнєва сільське господарство розвиватись відносно успешно. Впроваджуваліся Різні форми матеріального заохочення колгоспніків. У 1966 -1967 pp. булу введено гарантована оплата праці ПРАЦІВНИКІВ колгоспів, робітніків и СЛУЖБОВЦІВ радгоспів.
Збільшувалося! Застосування мінеральних добрив. Впроваджуваліся більш врожайні сорти зернових и технічних культур. Зміцнівся кадровий склад спеціалістів колгоспів и радгоспів. Усе це спріяло помітному зростанню СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО виробництва, Валова продукція которого в 1966 -1970 pp. збільшілася на 16,6%.
Проти крізові явіща в економіці СРСР в 70 - 80-х pp. особливо відчутно позначали на сільському господарстві. Приріст аграрного сектора економіки України в роки девятої пятірічкі у порівнянні з попередня пятірічкою значний зменшівся и дорівнював лишь 15,5%. План, орієнтований на 20% приросту виробництва, що не БУВ Виконання. У следующие роки тенденція до спаду СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО виробництва збереглася. У роки десятої пятірічкі (друга половина 70-х років) Приріст продукції аграрного сектора економіки стає щорічно 1,5%, а в роки одинадцятої пятірічкі - всього 0,47%.
Штучні моря и водойми в басейнах рік поглінулі около 1 млн гектарів чудовим РОДЮЧА земель. Про недоцільність побудова Київського, Черкаського та других водойміщ йшлось в наукових колах, среди літераторів, публіцістів, и особливо, місцевіх жителей.
Зростаючий темпами зніщувалося основне національне багатство України - ее землі. Близько 2% найкращих ґрунтів Було ЗМІ та штучних морями та великими водосховища, Утворення в басейні Дніпра та других регіонах України, були підтоплені або засолені. Кроме того, ще 6% земель, прідатніх для СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО использование, опінію в критичному стані внаслідок водної та вітрової ерозії. Щороку під будівництво промислових обєктів відводілося 135-140 тис. га землі. Землезабезпеченість у Республіці на душу населення різко скороти. Если в 1955 р. вона дорівнювала 0,91 га то у 1 988 р. - 0,67 га. У найрозвінутішіх областях України - ДОНЕЦЬКІЙ, Дніпропетровській, Львівській та ін. таке СКОРОЧЕННЯ Було ще більш значний.
У второй половіні 60-х - на качану 80-х pp. у звязку Із обострения продовольчої проблеми КПРС и КПУ ухвалювалі чісленні заходь относительно піднесення продуктівності сільського господарства, но почти всі смороду НЕ були підкріплені Економічно и являли собою лишь декларації. Безгосподарність у вікорістанні землі прізвела до того, что з 1965 по 1985 р. посівні площади в Україні зменшено более чем на мільйон гектарів.
Контакт з сільськогосподарську техніку Постійно підвіщуваліся, а на сільгосппродукцію Залишайся без змін.Ніякої уваги НЕ пріділялося соціальній та духовній сфере на селі. Сотні українських СІЛ обезлюднілі и Припін своє Існування.
Приріст валової продукції сільського господарства знізівся з 3,2% у 1966-1970 pp. до 0,5% у 1981-1985 роках.
За таких умов Тисячі Сільських мешканців, особливо молоді подавалися у місто. В течение 60-х Першої половини 80-х р. Питома вага Сільських жителей у складі Всього населення Української РСР знизу більш як на 16%. За цею годину з українського села віїхало 4,6 млн осіб.
Безгосподарність, характерна для колгоспно-радгоспної системи булу Неможливо на присадибна ділянках селян. Займаючі 5-6% сільськогосподарських угідь, смороду давали третина Всього ОБСЯГИ Вироблення м'яса, чверти молока и почти 40% картоплі.
Отже, в 70-80-ті pp. народне господарство України вступило в смугу глібокої кризиса. В ее основе Було Прагнення партійно-державних Верхів будь-що Зберегти у недоторканих виде стару систему управління промісловістю, колгоспно-Радгоспне способ господарювання. Загаль, розвиток народного господарства УРСР, як и СРСР в цілому здійснювався екстенсивних Шляхи.
література
1. Баран Володимир Кіндратович. Україна: Новітня історія (1945-1991 рр.) / НАН України; Інститут українознавства ім. І.Кріпякевіча. - Л., 2003. - 669с. - Тит. арк. парал. укр. та англ. мовами. - Бібліогр .: с. 446-479.
2. Білецький Б.Ф., Коцур А.П., Коцур В.П., Макар Ю.І. Історія України від найдавнішіх часів до наших днів / Чернівецький держ. ун т ім. Ю. Федьковича. - Чернівці: Рута, 1994. - 245с.
3. Гісем О.В., Даниленко В.М., Левітас Ф.Л., Ольбішевській А.Л., Панченко П. П. Історія України ХХ ст. Для тих, хто готовится до іспитів: Довідник / Інститут історії України НАН України; Київський Міжрегіональний ін-т Вдосконалення вчителів ім. Бориса Грінченка / П.П. Панченко (ред.). - К.: Ніка - Центр, 1999. - 157с.
|