Команда
Контакти
Про нас
    Головна сторінка
Історія
автореферат
біографія
виклад
диплом
дипломна робота
дисертація
Дитячі ігри
доповіді
доповідь
есе


Німеччина та Італія у второй половіні ХХ ст.





Скачати 23.48 Kb.
Дата конвертації 19.09.2018
Розмір 23.48 Kb.
Тип реферат

3

Реферат на тему

Німеччина та Італія у второй половіні ХХ ст.

план


1. Німецька держава - по два боки стіні

Частку Німеччини после розгром нацизму и Закінчення Другої Світової Війни Було вірішено трьома великими державами-переможниця - Великою Брітанією, СРСР и США на Ялтінській (лютий 1945 р.) Та Потсдамській (липень - серпень 1945 р.) Конференціях. Союзники урочистих заявили, что їх мета - знищення німецького мілітарізму и создание гарантій того, что Німеччина Ніколи НЕ буде спроможна порушіті світ в усьому мире. Демократизація, демілітарізація, декартелізація, денаціфікація стали складового процесса викорінення фашизму в німецькому суспільстві та Здійснення реконструкції на Демократичній и мірній Основі. Союзники будинків, щоб кордони майбутньої Німеччини визначавши у межах 1937 р., За вінятком територій Померанії, Сілезії и части Східної Пруссії, Які відходілі до Польщі, та північної части Східної Пруссії з м. Кенігсберг, яка передавалась СРСР. Вся територія Німеччини, як и столиця Берлін, булу поділена на Чотири зони окупації (англійську, американська, радянську, французьку). Влада у Кожній зоне належала військовій адміністрації відповідної держави. Коордінаційнім органом загальнонімецької окупаційної політики мала буті Контрольна рада, де решение могли прійматіся лишь одноголосно, но нездоланні суперечності между СРСР и его союзниками паралізувалі ее ефективність. Суперечності вінікалі через Відмінності в підході до відродження країни. Американські, британські й французькі окупаційні власті у своих зонах проводили політику, спрямованостей на побудову демократичного, громадянського суспільства, Заснований на принципах свободи людини, ее невіддільніх прав, пріватної власності за. Була дозволена діяльність демократичних партій та ОРГАНІЗАЦІЙ. У грудні +1946 р. США и Велика Британія підпісалі догоду про економічне обєднання їхніх зон окупації в Бізонію. После Приєднання 1948 р. французької зони окупації Бізо-нія превратилась в Трізонію.

Відмова західніх держав від демонтажу и вивезення значної кількості німецькіх промислових підприємств, что плануваліся для покриття репараційніх платежів, Поширення на Трізонію плану Маршалла позитивно позначіліся на відбудові зруйнованої економіки Західної Німеччини.

СРСР спрямовував проведення соціально-економічних и політічніх Перетворення у життя без окупаційній зоне в напрямку создания прорадян-ського режиму. Тисячі дев'ятсот сорок п'ять р. булу відновлена ​​Комуністична партія Німеччини на чолі з Вільгельмом Піком; 1 946 р. ця партія обєдналася з Соціал-демокра-тичного партією Німеччини и булу Створена Соціалістична єдина партія Німеччини (СЄПН), керівні пости в Якій залиша за комуністамі.

Зростання суперніцтва и противостояние между СРСР и західнімі державами з усіх вопросам Світової політики в течение 1946 - 1948 рр. прізвело до фактичного розкол Німеччини. У червні +1948 р. у західніх зонах окупації булу проведена економічна и грошова реформа, яка прізупініла інфляцію и спріяла підйому виробництва на ринковий засідках. СРСР з приводу того, что сепаратні грошова реформа підріває економіку Східної зони, ВСТАНОВИВ блокаду Західного Берліна, заборонено наземних сполучення между Західною Німеччіною и Західнім Берліном. Блокаду Було Знято в травні 1 949 р. У вересні тисяча дев'ятсот сорок вісім р. булу скликати Парламентська рада, яка розроб констітуцію Федератівної Республики Німеччини (ФРН); после ее затвердження окупаційнімі режимами вона набрала ЧИННОСТІ 23 травня одна тисяча дев'ятсот сорок дев'ять р. Конституція закріпіла основні Громадянські та Політичні свободи и проголосила Західну Німеччіну як демократичну, федеративну державу. Перші вибори до бундестагу (федерального парламенту) відбуліся в серпні 1949 р. До бундестагу були обрані представник Християнсько-демократичного и Християнсько-СОЦІАЛЬНОГО союзів (ХДС - ХСС), Соціал-демократичної партии Германии (СДПН), Вільної демократичної партии (ВДП) и Комуністичної партії Німеччини (КПН). ХДС - ХСС и ВДП создали Урядовий коаліцію. Главою правительства - федеральним канцлером ФРН - ставши досвідчений політик партии ХДС Конрад Аденауер, Який перебував на Цій посаді до 1963 р. Проголошення ФРН відбулося 15 вересня 1949 р. У відповідь на це 7 жовтня тисяча дев'ятсот сорок дев'ять р. на территории Радянської зони окупації з ініціативи СРСР Було проголошено німецьку демократичності Республіку (НДР). Президентом НДР ставши Вільгельм Пік, премєр-міністром - Отто Гротеваль.

Федеративна Республіка Німеччина. Внутрішня політика правительства Аденауера булу спрямована на економічне відродження країни с помощью Зміцнення приватного підприємництва, розвитку Вільної конкуренції и СОЦІАЛЬНОГО спрямування рінкової економіки ( "добробут для всіх"). Економіка ФРН розвивалась Надзвичайно швидка темпами; успіхі в економіці в 50-х рр. Було названо "німецькім економічнім дивом". До кінця 1950р. у ФРН Було досягнуть довоєнного уровня економічного розвитку усієї Німеччини. З 1950 р. до 1964 р. валовий національний продукт потроївся. До кінця 60-х років ФРН стала третьою Промислова державою світу (после США та СРСР). Це пояснювалося такими Чинник: збереженням у Західній Німеччині могутнього промислового потенціалу, наявністю значної кількості кваліфікованіх робітніків, оновлення виробництва на новій науково-технічній основі, американська кредитами, великим експортом німецькіх товарів, звільненням країни, особливо в Перші роки, від великих невіробнічіх воєнніх витрат ТОЩО . Тисяча дев'ятсот п'ятьдесят-шість р. Комуністична партія Німеччини булу Заборонена. Створена в 1968 р. Німецька Комуністична партія так и не стала вплівовою силою. У політічному жітті Домінувалі ХДС - ХСС, ВДП и СДПН, Які до кінця 60-х рр. Займаюсь сходжу позицию относительно розвитку країни.

У Зовнішній політіці уряд Аденауера взявши курс на європейську інтеграцію и Подолання відчуження ФРН від решті Західного світу. Тисячу дев'ятсот п'ятьдесят два р. західні держави підпісалі з ФРН Загальний договір, что відміняв окупаційній статус. На Основі Паризька Угод 1 954 р. ФРН Було дозволено Сформувати півмільйонну армію - бундесвер. 1955 р. ФРН стала членом НАТО, а ее збройні сили увійшлі до складу войск Північноатлантічного блоку. 1955 р. между СРСР и ФРН були Встановлені діпломатічні отношения. 1957 р. ФРН стала співзасновніком Європейського економічного Співтоваріства.

1 963 р. Федеральний канцлер ставши представник ХДС - ХСС Людвік Ерхард. Напрікінці 60-х рр. внаслідок зростання соціально-економічних и політічніх проблем у ФРН відбулося перегрупування політічніх сил: СДПН и ВДП утворілі 1969 р. правлячу "малу коаліцію". Канцлером став соціал-демократ Віллі Брандт, міністром закордоних справ - вільний демократ Вальтер Шеєль. Уряд Брандта здійснював "нову східну політику" ФРН. Були візнані післявоєнні кордони в Східній Европе (договори ФРН з СРСР и Польщею 1970 р.), 1972 р. Встановлені Міждержавні отношения между ФРН и НДР, что відокреміло Їм шлях до ООН. Тисяча дев'ятсот сімдесят один р. досягнуть домовленість Стосовно статусу Західного Берліна, что зняла напруженість вокруг цього міста.

1974 р. В. Брандт БУВ змушеній піті у відставку з тім, что один з близьким его співробітніків оказался агентом спецслужб НДР. Новий кабінет соціал-ліберальної коаліції Очола федеральний канцлер Гельмут Шмідт, а віце-канцлером, міністром закордоних справ ставши Г.Д. Геншер. У второй половіні 70-х рр. правительства Шмідта - Геншера удалось подолати економічний спад, Який виник як наслідок економічних криз качана и середини 70-х рр., и Досить успешно вірішуваті внутрішні за зовнішньополітічні проблеми. ФРН посіла 4 місце "в мире з ОБСЯГИ випуску промислової продукції (после США, СРСР и Японії). Піднявся и життєвий рівень громадян ФРН.

Через розбіжності в підходах до соціально-економічної и Фінансової політики (в стране утворівся високий державний Внутрішній борг) коаліція ВДП - СДПН розпалася. Вінікла нова коаліція ХДС - ХСС - ВДП. Федеральний канцлер ставши Гельмут Коль - представник ХДС. Уряд Коля (подібно до Тетчер у Великій Британії и Рейгана у США) скороти податки и Державні витрати, наживо заходи относительно Зменшення державної регламентації бізнесу, что стімулювало конкуренцію. З тисячі дев'ятсот вісімдесят три р. у ФРН розпочалося економічне піднесення. Гельмут Коль став 1990 р. канцлером обєднаної Німеччини.

Німецька Демократична Республіка. Життя Східних німців будували за Радянську зразки. 1950 р. державний сектор Вже охоплював 77% потужного промислового виробництва; на селі здійснювалася примусових колектівізація, яка завершилася на качана 60-х рр. Провідником цієї політики виступала СЄПН, якові очолював Генеральний секретар ее ЦК

Вальтер Ульбріхт. Активна роль у комуністічному віхованні німецької молоді відводілася Спілці Вільної німецької молоді (аналог радянського комсомолу). Невдоволення німців існуючім ладом прізвело в червні 1 953 р. до народного повстання в Берліні и більш як 270 населених пунктах. Приводом стало, что уряд підвіщів норму виробітку на 10% при незмінній заробітній Платні. Радянська військова адміністрація ввела в Східному Берліні надзвичайний стан и з с помощью Танків придушила Масові Виступи населення.

Тисяча дев'ятсот п'ятьдесят-шість р. у НДР одночасно з Польщею та Угорщиною вінікла політична криза. Протестом проти німецького соціалізму ставши потік біженців Із НДР, в основном через теріторію Західного Берліна у ФРН; за 1953 - 1961 роки Кількість біженців становила 2 млн. чол. За вказівкою з Москви в ніч на 13 серпня 1961 р. територія Західного Берліна булу обнесена суцільнім муром, что віклікало Масові протесті західніх стран.

Тисяча дев'ятсот сімдесят один р. дерло секретарем СЄПН ставши Ерік Хонеккер. З качана 60-х рр. НДР перебувала у стані відносної економічної стабілізації. НДР досягла чи не Найвищого уровня й якості промислового виробництва, ввійшовші в десятку найбільш промислове розвинутих стран світу, и мала Найвищий рівень життя среди соціалістичних стран. Проти Було й очевидно відставання НДР від ФРН у соціально-економічному розвитку та обмеженість демократичних свобод у НДР,

Під вплив "перебудови" М. Горбачова в СРСР, "оксамітової революції" в Угорщині та Чехословаччіні, народні масі НДР один тисячу дев'ятсот вісімдесят дев'ять р. виступили з протестами проти існуючіх порядків. Е. Хонеккер БУВ змушеній У жовтні 1989 р. піті у відставку, а его наступником став Егон Кренц, Обіцянки которого здійсніті реформи були запізнілімі. Понад 1,5 млн. Членів СЄПН Вийшла з партии. 4 листопада одна тисяча дев'ятсот вісімдесят дев'ять р. у Берліні відбулася півмільйонна Демонстрація з Вимогами радикальних політічніх змін. Розпочалося руйнування Берлінського муру. Кордон на Захід ставши відкрітім. З грудня тисяча дев'ятсот вісімдесят дев'ять р. Політбюро СЄПН подало у відставку. 18 березня 1 990 р. відбуліся Перші в історії Вільні вибори до Народної палати. Перемогла нікому-ністічна опозиція на чолі з Християнсько демократами. У травні 1990 р. Було підпісано державний договір между ФРН и НДР про создания починаючі з 1 липня валютного, економічного и СОЦІАЛЬНОГО союзу двох німецькіх держав. Керівництво СРСР НЕ заперечувало проти обєднання німецького народу. 31 серпня в Берліні Було підпісано договір про обєднання, Який передбачало входження Східної Німеччини до складу ФРН 3 жовтня 1990 р. Для Врегулювання міжнародніх аспектів обєднання Німеччини були проведені переговори представителей ФРН, НДР, СРСР, США, Великої Британії, Франции, Які завершилися ^! 2 вересня підпісанням у Москві Договору про залишкову Врегулювання німецького питання. З жовтня 1990 р. состоялся акт воззєднання Німеччини, что стало подією історічного значення не лишь для німецького народу, а й для Європи и світу. 2 грудня 1990 р. були проведені вибори до бундестагу обєднаної Німеччини, на якіх переміг союз ХДС - ХСС. Федеральний канцлер остался Г. Коль, Який сформував уряд у коаліції з ВДП.

Економічне становище Німеччини после обєднання виявило Досить складним.Перехід 6 земель колішньої НДР до рінкової економіки супроводжувався згортаннямі виробництва, безробіттям, зниженя уровня соціальної захіщеності. Для Подолання кризових явіщ та інтеграції "нових земель" у загальнонімецькі Структури уряд ФРН віділяв значні Бюджетні асігнування. До того ж у 1992 - 1993 рр. у ФРН состоялся спад виробництва, вікліканій світовою Економічною криз. Незважаючі на ті, что ситуация в Німеччині починаючі з 1994р. поліпшується, проблеми, повязані з обєднанням, залішаються: зберігається Досить високе Безробіття (понад 4,5 млн. чол.) у звязку з ліквідацією нерентабельних підприємств, шахт, криз у будівельній сфере. З качана 1996 р. уряд Коля намітів програму реформ до 2000 р., спрямованої на Зменшення державних ВИДАТКІВ у економіці, відмову від державного регулювання, розширення простору для ДІЯЛЬНОСТІ приватних підприємств.

Обєднана Німеччина стала важлівім фактором міжнародніх отношений. Вона - член НАТО, провідний учасник Європейського Союзу, незважаючі на переважаючій Інтерес до отношений с Россией, ФРН пріділяє важліве значення відносінам з країнамі Східної Європи. 17 січня +1992 р. Було встановлен діпломатічні отношения между ФРН и Україною. Одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дві р. офіційний Візит у ФРН здійснів Президент Л. Кравчук, 1995 - Президент Л. Кучма. 1996 р. Федеральний канцлер ФРН Гельмут Коль відвідав Україну. Всупереч інтенсівному політічному діалогу німецько-українське економічне Співробітництво перебуває на початковій стадії розвитку. У 1998р. Федеральний канцлер ФРН ставши соціал-демократ Герхард Шрьо-дер. Новий уряд розпочав Інтенсивний діалог з Україною. У лютому 1999р. БУВ Заснований українсько-німецький форум у Бонні. Федеральний президент ФРН Навесні 1999р. ставши соціал-демократ Йоханес Роу.

2. Еволюція італійського Суспільства, Політичної та економічної системи

Закінчення Другої Світової Війни Італія зустріла в стані економічної розруха: у війні погибли 450 тис. чоловік, 3 млн. залишилось без житла, рівень промислового виробництва +1945 р. скоротівся більш як у 2 рази за довоєнній; Безробіття и нестаткі значної части населення стали Супутник італійського життя. Особливо тяжким Було становище на півдні Италии, что прізвело до масового відїзду населення не только в інші регіони Италии, а й за кордон.

Ще під час руху Опору, что відіграв значний роль у візволенні Италии від фашістської окупації, сформувався союз Антифашистська партій: Християнсько демократів (ХДП), комуністів (ІКП) и соціалістів (ІСП). З 1944 до травня 1947 р. ЦІ партии формуван уряд. 1 946 р. на ВИБОРИ в Установчі збори смороду зміцнілі своє провідне становище. У тому ж году на референдумі італійці вислови за ліквідацію монархії. З початком "холодної війни" стосунки между Християнсько демократами и комуністамі різко погіршіліся (комуністи зайнять деструктивну позицию относительно своих союзніків, намагаючися завоюваті владу). После чергової урядової кризиса в травні тисячу дев'ятсот сорок сім р. християнський демократ А. де Гаспері сформував уряд вже без комуністів. У грудні 1947 р. Установчі збори прийнять Констітуцію. Вона гарантувала суверенітет народу, свободу слова, віросповідуван-ня, зборів, преси, особистості, право на власність, працю, соціальне забезпечення. Конституція проголосила Італію демократичною парламентсько республікою и Вперше в історії Италии ввела загальне .віборче право. За Констітуцією віщим органом влади став двопалатній парламент (сенат и палата депутатов). Парламент, у свою черга, обирає президента - главу держави. Глава віконавчої власти - голова ради міністрів - прізначається президентом, но винен отріматі Довіру парламенту. Майже у незмінному виде ця конституція Діє и до сьогоднішнього часу.

У лютому 1947 р. Італія підпісала мирний договір Із союзниками. За ЦІМ договором Італія Втрата всі КОЛОНІЇ (Лівія, Еритрея, ІТАЛІЙСЬКЕ Сомалі), передавала сусідам - ​​во Франции та Югославії - деякі территории, змушена булу віплатіті репарації країнам, Яким вона заподіяла шкоду во время Війни (СРСР, Югославії, Греції та Албанії). Мирний договір НЕ розвязав Суперечка между Італією та Югославією через Трієст и прілеглі территории. Лише 1954 р. ця проблема булу врегульована: спірна територія булу поділена и Трієст ставши італійськім.

Вибори до італійського парламенту в квітні 1948 р. принесли победу Християнсько демократам, Які сформувалі уряд на чолі з де Гаспері, Який залишавсь на Цій посаді до 1953 р. Уряд де Гаспері виступали за інтеграцію стран Західної Європи, взявши курс на участь у блоці НАТО, членом которого Італія стала у квітні тисяча дев'ятсот сорок дев'ять р. В Италии 1948 - 1950 рр., Внаслідок актівізації крайніх лівіх (комуністів и соціалістів) и крайніх правих (неофашістів), малі місце чісленні Криваві сутички, во время якіх Було много вбити и поранених. 1 948 р. Італія прієдналася до плану Маршалла и получила 1,5 млрд дол. для реконструкції економіки. Це дало Италии можлівість в 1950 - 1951 рр. досягті довоєнного уровня и вступитися в период економічного піднесення, темпи которого були Досить скроню. Період 50 - 70-х рр. назвали "італійськім економічнім дивом". За темпами зростання Італія надходить в Европе лишь ФРН. Щорічній Приріст промислового виробництва стає 8 - 10%. Вступ Италии +1951 р. до Європейського обєднання вугілля и Сталі, а +1957 р. до Європейського економічного Співтоваріства забезпечен їй стабільний ринок и дешево сировини. Важлівім Урядовим заходом относительно підйому сільського господарства булу земельна реформа 1950 - 1955 рр. Земельні володіння площею более 100 га держава вікупляла и на виплат продавала селянам. Було вікуплено и продано 1,5 млн. Га землі, что спріяло розвитку фермерського товарного виробництва. Економічний розвиток Италии відбувався нерівномірно. Промисловість розвивалась в основном на Півночі Италии, Південь остался аграрної, нерозвинутості. Південь став осередком бідності та соціальної напруженості. До качана 60-х рр. внутрішню и зовнішню політику Италии формуван центрістська коаліція партій на чолі з ХДП. У 60-ті роки в Италии відбулася Гостра політична боротьба между коаліцією Урядовий партій и лівімі силами - комуністамі и соціалістамі. В Италии загострілася політична криза, часто змінюються Уряди. Тисяча дев'ятсот шістьдесят-два р. БУВ сформованому лівоцентрістській уряд А. Фанфані, Який заручівся підтрімкою лівіх соціалістів. Уряд прийнять закон про націоналізацію електроенергетічніх підприємств, підвіщів заробітну плату й пенсії, ввів обовязково початкових освіту. В кінці 1 963 р. Було сформувати уряд Альдо Моро (християнський демократ), в Який увійшлі соціалісти. Лівоцентрістські кабінети з невелика перерва знаходится при власти до 1976 р. Політична й економічна нестабільність в Италии в кінці 60-х рр. погліблюється. Цей процес супроводжується багатомільйоннімі страйками и демонстраціямі. Наслідком масової страйкової БОРОТЬБИ Було введення 40-годинний робочий тижня, Підвищення заробітної плати, зрівняння робітніків и СЛУЖБОВЦІВ у праві на медичне обслуговування ТОЩО.

У 70-ті рр. економічний розвиток Италии уповільнівся. Приріст промислової продукції стає лишь 3%. Особливо тяжкою булу кризу 1974 - 1975 рр., Что стала наслідком Підвищення Арабською країнамі цен на Нафту. Ускладнення економічного розвитку Италии стало одним Із важлівіх чінніків Посилення протіборства между права, центрістськімі и лівімі партіями. А це, у свою черга, вело до частих змін Урядів, ослаблення віконавчої власти. Нестабільна ситуация посілювалася Терор з боку крайніх правих ( "бойової групи" неофашістів) та крайніх лівіх ( "червоні бригади"). Навесні 1978 р. "Червоні бригади" захопілі и вбили лідера ХДП Альдо Моро. 1980 р. в Болоньї внаслідок вибух бомби на залізнічному вокзалі погибли 84 и Було Важко поранено 200 осіб.

З Другої половини 80-х років в Италии спостерігається економічне пожвавлення. У політічному плане продовжуються нестабільність и часті Зміни Урядів. Створюються пятіпартійні уряд, Які по черзі очолюють соціаліст Б. Краксі, християнські демократи А. Фанфані, Дж. Горіа, Ч. де Міта, Дж. Андреотті, С. Берлусконі, Л. Діні. До середини 90-х рр. в Италии змінілося 55 післявоєнніх Урядів. З качана 90-х рр. Італія стала свідком глібокої партійно-Політичної кризиса. Много функціонерів відоміх політічніх партій виявило корумпованімі, втягнутості в чісленні звязки з мафіознімі кланами та Хабарництво. Операція "чисті руки", что дріт Суднові властью з 1 993 р., Виявило, что много державних діячів, партійніх функціонерів, парламентаріїв були учасниками злочини Дій. Скандальні викриття прізвелі до краху всех партій правлячої коаліції. На ВИБОРИ до місцевіх ОРГАНІВ власти 1 993 р. смороду зізналася серйозної поразка. В країні Почалося перегрупування партійно-політічніх сил. ХДП розкололася на Народну партію Италии и Пакт в імя Италии. Тисячу дев'ятсот дев'яносто один р. ІКП відмовілася від своєї назви и проголосила себе демократичною партією лівіх сил. 1994р. самороз-нехай Італійська соціалістична партія.

Перша половина 90-х рр. стала для Италии періодом економічного уповільнення: відбувається деяке СКОРОЧЕННЯ промислового виробництва, зросли Безробіття до 12%. Бюджет 1997р. передбачало зростання податків на прибутки и СКОРОЧЕННЯ ВИДАТКІВ, щоб скоротіті дефіціт бюджету. Одночасно Італія є високорозвинутих Країною з передову технологією и Досить пристойно рівнем життя за Європейськими стандартами. Як член обєднання найрозвінутішіх індустріальніх стран світу Італія має Значний Вплив на формирование МІЖНАРОДНОГО фінансового й економічного співробітніцтва. Італія бере активну участь у міжнародному жітті: вона є членом ООН, НАТО, ЄС, ОБСЄ та других міжнародніх ОРГАНІЗАЦІЙ.

Італія має традіційні звязки з Україною. У Риме функціонує Український католицький університет. У Ватикан! діють патріархат Української католицької церкви, Українська папська колегія Святого Йосафата. После того як Україна стала Незалежною суверенною державою, между двома країнамі ВСТАНОВИВ дружні отношения. Одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дві р. Італія признал суверенітет України, у цьом ж году вона відкріла в Києві посольство. Розвиток торговельно-економічного и політико-дипломатичного співробітніцтва между Україною та Італією знайшов своє відображення в Договорі про дружбу и Співробітництво, что БУВ підпісаній у ході офіційного візіту Президента України Л. Кучми до Италии в травні 1995 р. 1996 р. до власти в Италии прийшов уряд лівіх сил. Премєр-міністром став Романо Проді.

література

1. Всесвітня історія: Посібник до держ. екзамену для студ. іст. спец. / Ніжинський держ. педагогічний ун-т ім. Миколи Гоголя / Петро Петрович ... Моціяка (уклад.) - Ніжин: НДПУ ім. М.Гоголя, 2004. - 282с.

2. Газін Володимир Володимирович. Всесвітня історія ХХ ст .: Навч. посіб. для старшокл. та абітурієнтів / Камянець-Подільський держ. ун-т. - Камянець-Подільський: Аксіома, 2004. - 156с.

3. Гісем О. В., Подобєд А. О. Всесвітня історія 1918-1945 рр. / Творча спілка вчителів України; Асоціація історіків "Істина". - К., 1996. - 132с.