|
Міністерство освіти и науки України
Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова
Інститут української філології
Кафедра української літератури
реферат
З курсу "Історія української літератури"
Переслідування мови царизмом як продовження утісків української культури (Валуєвський циркуляр 1863р.)
підготувала:
студентка 206-ур групи
Рибаченко Олена
Перевіріла:
Савченко І.В.
Київ - 2010
план
Вступ
Історичні факти, Які зумов видання циркуляру
бунт Костомарова
"Сукупна обговорення"
Текст Валуєвського циркуляру
Вступ
Валуєвський циркуляр 1863 - Розпорядження міністра внутр. справ Російської імперії П. Валуєва про Заборона друкування укр. мовою наук., Навчальних та релігійніх книг. Виданий 30 (18) лип. 1863 в. ц. дозволяє публікуваті "только Такі твори цією мовою, Які належали до Галузі червоного письменства", но цензура вікорістовувала циркуляр як привід для всілякіх обмежень укр. слова. Укр. мова розглядалась як штучна, "створювана ... Деяк малоросами и особливо поляками ...". Процітоване в ціркулярі тверджень голови Київської археографічної КОМІСІЇ М.Юзефовича та его однодумців, что "ніякої окремої малоруської мови НЕ Було, немає й буті НЕ може", а "наріччя .., Пожалуйста вжівається простолюдом, є та ж російська мова, только зіпсована Вплив на неї Польщі ", стало Офіц. Подивимося на мовні й нац. проблеми українців у Рос. імперії.
Причиною видання в. ц., як позначають в Тогочасні офіційніх джерелах, Було обострения питання про укр. мову й літ. через "обставинних чисто Політичні", Поширення среди украинцев "сепаратістськіх задумів". Одним Із пріводів для утісків укр. слова ставши несанкціонованій Синодом пров. П.Морачевськім укр. мовою Нового Завіту (див. Біблії переклади українською мовою).
Впровадження в. ц. супроводжували закриття в Україні недільніх шкіл та адм. вісланням окремий укр. громад. и культ. діячів (О. Кониського, П. Чубинського, П. Єфіменка та ін.).
Історичні факти, Які зумов видання циркуляру
ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ Царське правительства, спрямовані на придушенням українського національного руху.
У січні 1863 р. в Польщі спалахнуло давно очікуване повстання проти російського засилля. Напади на царські гарнізоні відбувалісь и на Правобережній Україні, де існував Значний прошарок польського населення (485 тис. Чол., Або 9,2%). Хоч українські селяни участия в ціх подіях не брали, вважаючі їх, як и в 1830 -1831 pp., "Панською справою", російські шовіністі после придушенням польського повстання зажадалі від правительства пріборкаті український національний рух. Загроза сепаратизму Їм вважаю даже у спроба вжіваті нас немає в навчанні й прессе.
Ще влітку 1862 р. Олександр II наказав позакріваті недільні школи, започатковані, як позначають в рескріпті, "під впливи І за участь осіб, котрі малі завдання потрясіння держави". Викладачі багатьох україномовних шкіл НЕ Бажана послуговуватісь офіційнімі підручнікамі з історії, Які заперечувалі Існування українського народу. Популярний публіцист М. Катков, редактор газети "Московские ведомости", заклікаючі владу посіліті наступ на українську культуру, сілкувався довести, что "Малоросійської мови Ніколи НЕ Було й, незважаючі на всі зусилля українофілів, и досі НЕ існує".
Синод з Огляду на ЦІ вимоги наклав табу на видання Біблії в Українському перекладі П. Морачевського. 18 липня 1863 р. министр внутренних дел России П. Валуєв подписал циркуляр про Заборона друкування українською мовою книг, "Навчальна и Взагалі призначення для початкових читання народом", а такоже текстів до музично творів. Якраз тоді Галицький священик М. Вербицький поклали на музику вірш "Ще не вмерла Україна" відомого фольклориста, Суспільно-політічного діяча, автора 7-томної Збірки фольклорно-етнографічніх матеріалів з Правобережжя П. Чубинського. У Цій пісні, перетвореній 1917 р. борців за національне відродження на український гімн, були Такі рядки:
Ой Богдане, Богдане, славний наш гетьмане,
Нащо оддав Україну ворогам поганим?
Щоб вернути ее честь, ляжемо головами,
Прислівники України вірнімі синами!
бунт Костомарова
Власне, не так бунт, як прохання. Напрікінці липня того ж 1863 р. професор історії Микола Костомаров звернув до міністра Валуєва з листом, у якому скаржівся на ті, что его позбавляють возможности публічно Висловіть на свой захист. Газета "Московские новости", відома своєю шовіністічною агресівністю, запідозріла історика в солідарності з польськими бунтівнікамі. А все через Намір Костомарова відаваті книги наукового характеру - українською мовою! Тією самою, яка й мовою НЕ є и яка самим українцям, сказано, "без потреби" ...
Відповісті ж Своїм опонентам зі сторінок тих же "Московских ведомостей" Міколі Івановичу редакція НЕ вважать за потрібне. Ось ВІН и взявши нагадаті П.Валуєву про свободу слова, про зафіксоване в цензурних ухвалив "право (обличенного) друкувати своє виправдання в тому ж виданні" - з тім, щоб министр втрутівся ... зобов'язав редакцію ...
Альо Костомаров благаю міністра НЕ только, щоб тієї поспріяв Публікації его спростування. ВІН намагався взяти під захист и самє українське Книговидання, переконаті Валуєва, что коли у світ Вихід наукова книжка українською мовою, то в цьом зовсім НЕ обов'язково шукати злого уміслу "осіб польської національності" ... Лист Костомарова, написаний начебто з приватного приводу , набірає несподіваного характеру: у заключній его части автор, Колишній кирило-мефодіївець, Виступає як адвокат українства! "Немає такої постанови, яке б позбавляло можливості невинну по думках книгу з'явитися у пресі єдино тому, що вона написана на тій чи іншій мові або говіркою, - переконує Костомаров міністра. - Благаю Ваша Високоповажносте відсторонити від питання про видання книг наукового змісту на малоросійською мовою бездоказові і вкрай образливі для всіх, хто має честь належати до малоросійському племені (курсив мій. - В.П.), підозри в солідарності з будь-якими шкідливими задумами святої справи народної освіти ... " .
На що сподівався Микола Костомаров? Аджея ВІН просив Валуєва, щоб той, по суті, отказался от власного циркуляра ... Професор різікував, Аджея Йому могли нагадаті про долю у Кирило-Мефодіївському братстві, про Саратовська заслання ...
І нагадали. Валуєв запросив Костомарова до себе на дачу для розмови. Все Було обставлено Цілком дипломатично. "Його високоблагородіє Н.И.Костомарова ...", "Міністр Внутрішніх справ має честь уклінно просити Миколи Івановича Костомарова просимо до нього на дачу в неділю 28 цього липня о першій годині пополудні ...". Про результат розмови на дачі сообщает довідка: "Г.Костомарову особисто оголошено р Міністром, як слід йому діяти в подібних обставинах" ...
До честі Костомарова слід Сказати, что ВІН так и «не покаявся"; если й притих, щось не назовсім. Прінаймні, и пізніше, в 1870 рр., ВІН знову віступатіме на захист прав української мови ...
А тоді, в 1863-му, его голос прозвучав, як крик відчаю вченого й інтелігента, Який Чима Зробив для того, щоб Україна з ее історією й культура не зникло, як Атлантида ... пишучи листа Валуєву, Костомаров відчував, бачив, что короткочасна "відлига", яка настала булу для українства после смерти Миколи I, вже закінчілася. Припін Існування журнал "Основа", пригаслого справа з організацією українських недільніх шкіл, у середовіщі "шістдесятників" з'явилися настрої зневірі, а П.Куліш узагалі подасться до Варшави, щоб служити в царській адміністрації ...
Тім ціннішім БУВ цею почти самотній голос людини, яка служила справедлівості та істіні ...
"Сукупна обговорення"
Намір П.Валуєва дійті комунальної Згоди Стосовно доцільності чи недоцільності видання книг українською мовою для народу, зрештою, Зайшов у глухий кут. За бюрократичною російською традіцією "сукупне обговорення" дуже затяглося. Обер-прокурор Святійшого Синоду роздумував ціліх півтора року! Можливо, тому, что сама проблема здали Йому НЕ более як "химерної літературної витівкою", хоча й Із Небезпечна політичним підтекстом.
Проти вірішальнім Чинник, Який зумов такий, а не Інший фінал історії з секретним валуєвськім циркуляром, виявило особлива думка міністра народної освіти О.Головніна. Забороняті видання можна за "думки, в них викладені, а не за мову, на якому написані", - вважать Головнін. До того ж, заборонено всегда віклікають гнів и Обурення в тих, Чиї національні почуття зачіпаються, - отже, чи доцільно урядові запускаті "бумеранг"?
Наштовхнувшісь на факт "різнодумства", П. Валуєв доповів по інстанції, что "зазначений питання підлягає подальшому обговоренню в законодавчому порядку". Справу відклалі в "довгий ящик" ...
Втім, свою лиху місію секретний циркуляр устиг Виконати: 1 866 року українською мовою НЕ Було видано жодної книжки ...
Текст Валуєвського циркуляру
Циркуляр міністра внутрішніх справ П. А. Валуєва Київському, Московському и Петербурзький цензурний комітетам від 18 липня 1863 р.
Давно Вже трівають Суперечка у Нашій прессе про можлівість Існування Самостійної малоруської літератури. Приводом до ціх суперечок служили твори Деяк письменників, Які відзначаліся більш або Менш чудовим талантом або своєю орігінальністю. Останнім часом питання про малоросійську літературу получил Інший характер внаслідок обставинних чисто політічніх, что НЕ ма ють Ніякого відношення до інтересів власне літературних. Колішні твори малоросійською мовою малі на увазі лишь освічені класи Південної России, ніні ж прихильники Малоросійської народності звернули свои погляди на масу неосвічених, и ті з них, Які прагнуть до Здійснення своих політічніх задумів, взялися, під приводом Поширення грамотності и освіти, за видання книжок для початкових читання, букварів, Граматик, географій и т. п. у чіслі подібніх діячів знаходится безліч осіб, про злочінні Дії якіх проводити слідчу дело в особлівій КОМІСІЇ.
У С.-Петербурге даже збіраються пожертвує для видання дешевих книг на південноруською говіркою. Много з ціх книг надійшлі Вже на Розгляд в С.-Петербурзький цензурний комітет. Чималий число таких же книг представляється и в Київський цензурний комітет. Цей Останній особливо затрудняється пропуском згаданіх видань, маючі на увазі следующие обставинні: навчання в усіх без вилучення училищах проводитися загальноросійською мовою и вживання в училищах малоруської мови ніде не допущено; самє питання про Користь и возможности вживання в школах цього наріччя НЕ только НЕ вірішене, но даже Порушення цього питання Прийнято більшістю малоросіян з обраних, что часто вісловлюється в прессе. Смороду Досить грунтовно доводять, что ніякої особлівої малоруської мови НЕ Було, немає и буті НЕ може, и что наріччя їх, вживання простолюдом, є та ж російська мова, только зіпсована Вплив на неї Польщі; что загальноруська мова так само зрозуміла для малоросів, як и для велікоросів, и даже значний зрозуміліша, чем ті наріччя, что складається для них Деяк малоросами, и особливо поляками, так кличуть входити українська мова. Осіб того гуртка, Який посілюється доводіті протилежних, більшість самих малоросів докоряє в сепаратістськіх задум, ворожок до России и згубну для Малоросії.
Явіще це тім більш прикрити и заслуговує на Рамус, что воно збігається з політічнімі задум поляків, и чи не Їм зобов'язаний своим походження, судячі за рукописом, Які Надходить до цензури, и по тому, что більша частина малоросійських творів Дійсно Надходить від поляків . Нарешті, и київський генерал-губернатор знаходится Небезпечна и шкідлівім випуск у світ Розглянуто ніні духовному цензурою перекладу на малоросійську мову Нового Завіту.
Беручи до уваги, з одного боку, данє тривожно становище Суспільства, что збурюється політічнімі подіямі, а з Іншого боку, маючі на увазі, что питання про навчання грамотності на місцевіх говірках НЕ получила ще залишкового дали змоги законодавчо порядку, министр внутренних дел признал за необхідне , надалі до догоди з міністром народної освіти, обер-прокурором Св.Синоду та шефом жандармів относительно друкування книг малоросійською мовою, сделать по цензурному відомству Розпорядження, щоб до друку дозволялися только Такі твори цією мовою, Які належати до Галузі червоного письменства; пропуск же книг малоросійською мовою як духовного змісту, так Навчальних и Взагалі призначення для початкових читання народу, пріпініті. Про Розпорядження цього Було покладаючи на вісокість царя імператора погляди и его Велічності вгодно Було удостоїті его монаршого одобрения.
Список використаної літератури
1. Чайковський А.С., Щербак М.Г. За законом и над законом. З історії адміністратівніх ОРГАНІВ и поліцейсько-жандармської системи в Україні (XIX - початок XX ст.). К., 1996..
2. І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т.
3. №123 12.07.2002 "День"
4. http://www.ukrhistory.narod.ru/texts/miller-pr1.htm
5. http://www.history.vn.ua/book/dovidnik2/269.html
|