ЗМІСТ
1. Введення 2 стор.
2. Імперіалістичний характер Пер-
виття світової війни. 2-4 стор.
3. Розв'язання війни 4-11 стор.
4. Військові дії в 1914 році 11-14 стор.
5. Військові дії в 1915 році 14-18 стор.
6. Військові дії в 1916 році 18-21 стор.
7. 1917 рік. наростання революціон-
ної активності і "мирні" маневри воюю-
щих країн 21-25 стор.
8. Вихід Росії з Першої світової
війни 25-27 стор.
9. Завершення Першої світової війни 27-29 стор.
10. Результати Першої світової війни 29 стор.
11. Список що використовувалася літератури 30 стор.
.
Вступ
Протягом тижня з моменту оголошення 28 липня 1914 р Австро
Угорщиною війни Сербії в неї втягнулися майже всі великі дер-
жави Європи. Відразу ж після початку війни поспішили заявити про
свій нейтралітет Болгарія, Греція, Іспанія, Португалія,
Голландія, Данія, Швеція, Норвегія, США, ряд гсударств Ла-
тинского Америки і Азії, а також союзники австро-німецького
блоку - Італія та Румунія. Перебувала в фарватері німецької
політики Туреччина також заявила про нейтралітет, але вже 2 серпня
турецький уряд уклав секретну угоду з Гер-
манією і приступило до загальної мобілізації, фактично пере-
давши в розпорядження німецького генерального штабу все вооружё
ські сили Туреччини.
Утворився російсько-турецький закавказький фронт, який
відвернув значні сили російських військ від боротьби з Німеччиною.
У той час коли увага імперіалістів западноевропейкіх
держав була прикута до театру військових дій в Європі.
хижацький японський імперіалізм пред'явив ультиматум Герма-
ванні, зажадавши негайного відведення з далекосхідних вод і
Тихого океану всіх германських збройних сил і передачі Япо-
ванні "орендованій" Німеччиною території Цзяочжоу з портом і
фортецею Циндао. Німеччина відхилила ультиматум. 23 серпня
1914 Японія оголосила війну Німеччині. після непродолжітель-
ної облоги Циндао був захоплений Японією, а потім нею були захва-
чени Маршальські, Каролінські і Маріанські острови в Океанії,
належали Німеччині.
Так, що почалася імперіалістична війна в Європі, перекі-
нувшись на Близький і Далекий Схід, перетворилася на світову
війну.
імперіалістичний характер
першої світової війни
Перша світова війна виникла в результаті про-
ного кризи капіталістичної системи світового господарства і
стала наслідком нерівномірного розвитку капіталізму на
стадії імперіалізму. Це була загарбницька, несправедлива
війна між двома великими імперіалістичними угрупованнями
- австро-німецьким блоком і Ананта. Побоювання зростання революці-
ційного руху змусило імперіалістів прискорити розв'язання
світової війни.
У підготовці першої світової війни винні імперіалісти
всіх країн. Однак головним, ведучим імперіалістичним проти-
воречие, що прискорило розв'язання цієї війни, було англо-гер-
Манський протиріччя.
Кожна з імперіалістичних держав, вступаючи в світову
війну, переслідувала свої загарбницькі цілі. Німеччина стре-
мілась розгромити Англію, позбавити її морської могутності і пе-
ределить французькі, бельгійські і португальські колонії і
утвердитися в багатих аравійських провінціях Туреччини, послабити
Росію, відторгнути у неї польські губернії, Україну і Прібал-
тику, позбавивши її природних кордонів по Балтійському морю.
Австро-Угорщина розраховувала захопити Сербію і Чорногорію
встановити свою гегемонію на Балканах, відібрати у Росії частину
польських губерній, Поділля та Волинь.
Туреччина за підтримки Німеччини претендувала на територію
російського Закавказзя.
Англія прагнула зберегти свою морську і колоніальну
могутність, розбити Німеччину як конкурента на світовому ринку
і припинити її прятязанія на переділ колоній. Крім того, Анг-
лія розраховувала на захоплення у Турції багатих нафтою Месопота-
мии і Палестини, на захоплення яких питала надію і Германія.
Франція хотіла повернути Ельзас і Лотарингію, які забрала у неї
Німеччиною в 1871 р, і захопити Саарский басейн.
Росія вступила у війну з Німеччиною і Австро-Угорщиною, до-
біваясь вільного виходу чорноморського флоту через Босфор і
Дарданелли в Середземне море, а також приєднання Галичини
і ніжно течії Німану.
Довго вагаючись між Троїстим союзом і Антантою
Італія в, накінець зв'язала свою долю з Антантою і вое-
вала на її боці через проникнення на Балканський полуост-
рів.
Протягом трьох років війни Сполучені Штати Америки занима-
Чи нейтральну позицію, наживаючись на військових поставках обом
воюючим коаліцій, Коли війна була вже в результаті і воюючі
боку вкрай виснажили себе, США вступили у війну (ап
рель 1917р.), маючи намір продиктувати ослабленим країнам
умови миру, що забезпечують світове панування американського
імперіалізму.
Тільки Сербія, що стала об'єктом австро-німецької агрес-
ці, вела справедливу, визвольну війну.
розв'язання війни
Хоча головними передумовами війни були економічні про-
протиріч спілок великих держав, політичні розбіжності і
спори між ними, конкретним приводом для ній стала драма,
породжена національно-визвольним рухом слов'ян про-
тив австійского панування. Виниклий конфлікт можна було б
врегулювати мирним шляхом, але Австро-Угорщина вважала, що
настав зручний момент, щоб назавжди покончітьс національним
рухом (в тому числі і терористичним), що базувався на
Сербію, а її потужний покровитель і союзник Німеччина думала,
що в даний момент вона краще підготовлена до війни, ніж Рос-
ця і навіть її союзники Франція і Англія. Відносно послед-
ній кайзер мав ілюзії. що вона залишиться нейтральною. В
підсумку європейська війна, давно і багатьма очікувана, роз-
зілась несподівано і викликала перший в історії військовий конфлікт,
розрісся до світового масштабу.
На кінець червня 1914 Австро-Угорщина призначила проведення
військових маневрів на кордоні з Сербією. 28 червня на відкриття
маневрів дожен був приїхати спадкоємець престолу ерцгерцог
Франц-Фердинанд. Сербська націоналістична організація "На-
родна одбрана "постановила здійснити терористичний акт
проти ерцгерцога. Замах мали здійснити два сер-
ба: Гаврило Принцип, гімназист, і робочий Неділько Чабріно-
вич. 28 червня в центрі міста Сараєво Принцип убив з пістоле-
та ерцгерцога і його дружину, що їхали у відкритій машині, Сараевс-
кі постріли поклали початок екстреної політичної актив-
ності. Майже місяць ГТОВ австрійські власті свою відповідь
міру. І 23 (10) липня Австро-Угорщина пред'явила Сербії ультіма-
тум, поставивши термін в 48 годин для припинення антіавстійской
пропагади і діяльності з території країни. болшинство
пунктів ультиматуму були прийнятні. Але два з них - допущення
австрійських слідчих на територію країни і введення ог-
зпечних контингенту військ - зачіпали суверенітет і націо-
нальное гідність маленького слов'янської держави.
Про предьявлении ультиматуму і його приблизний зміст в Пе-
тербурга дізналися в той же день від радника італійського по-
сольства Монтереале. 24 (11) липня прийшла телеграма з Белгра-
да, а австро-угорський посол вручив текст ноти офіщіально.
Російський міністр закордонних справ С.Д.Сазонов, ознайомившись
з новинами з Белграда і Відня, восклік: "Так це європейська
війна! "Сазонов зателефонував царю, і той після доповіді про утримуючи-
ванні ультиматуму заявив: "Це обурливо!" - і наказав дер-
жати його в курсі справ. За сніданком у французького посла в
присутності англійського посла і румунського посланника Сазонов
просив всіх прийняти план дій. О 3 годині дня 34 (11) липня
відбулося засідання ради міністрів, на якому, в частнос-
ти, було прийнято рішення просити спільно з іншими держава-
ми Австро-Угорщину продовжити термін для відповіді Сербії, посовето-
вать Сербії не приймати бою з австрійськими військами і
звернутися до головним європейським державам з проханням коллек-
тивно розсудити суперечку, що виникла. Одночасно в принципі було
вирішено про мобілізацію чотирьох військових округів і Балтійського і
Чорноморського флотів. Цей захід робилася виключно
як демонстрація сили проти Австро-Угорщини, але ніяк не про-
тив Німеччини.
Послам у Відні, Берліні, Парижі, Лондоні і Римі Сазонов
просив запропонувати урядам найважливіших європейських дер-
дарств підтримати перед Австрією російську пропозицію про
продовження для Сербії терміну відповіді на австрійський ультиматум.
В той же день, 24 (11) липня, державний Секреталь по
закордонних справ Великобританії Е. Грей запропонував, щоб Анг-
лія спільно з Німеччиною, Італією і Францією зробили пе-
реговори у Відні і Петербурзі на користь помірності, якщо відно
шення між Австрією і Росією стануть загрозливими. Росія і
Італія вже 24 (11) липня схвалили цю пропозицію. Але події з
кожним днем брали масштаби, все більше несумірні з ет-
ми дипломатичними маневрами. 25 (12) Росія опублікувала
урядове повідомлення про те, що вона пильно стежить за
розвитком сербсько-австійского зіткнення і не може остать-
ся до нього байдужою. Рада міністрів запропонував ввести з
26 (13) липня на всій території країни "положення про підготовчі
тельном до війни періоді ". У той же час Сазонов усе ще Наді-
ився на стримувати дії або чотирьох держав або однієї Анг-
ща. 25 (12) липня Австро-Угорщина заявила, що відмовляється
пролити термін для відповіді Сербії. Остання ж у своїй відповіді
за порадою Росії висловлювала готовність задовольнити австрійс-
КМЕ вимоги на 90% (відхилявся лише в'їзд чиновників і
військових але територію країни). Сербія готова була також до пе-
дач справи в Гаазький міжнародний трибунал або на рассмор-
тение великих держав.
О 18 годині 30 хвилин цього дня австрійський посланець в
Белграді повідомив уряд Сербії, що її відповідь на уль-
тіматум є неудовлетворітелним і він разом з усім сос
тавом місії залишає Белград. Ще до цього в Сербії була
об'явлена мобілізація, а уряд і дипломатичний кор-
пус ввечері залишили столицю і відправилися в місто Ніш. вранці
26 (13) липня криза вступив в ще більш гостру фазу. У утрен-
них телеграмах расійского МЗС в Рим, Париж і Лононд указива-
лось, що Росія не може не прийти на допомогу Сербії, і Вира
тулилася надія, щоб Італія подіяла на свою союзницю в
стримувати сенсі. У своїх дипломатичних кроках Австро -Венг-
рія і Німеччина стверджували, що Австрія не шукає терріторіаль-
них придбань в Сербії і не загрожує її цілісності. її
-де головна мета - забезпечити власний спокій і про-
громадськості безпеку. Англія виступила з пропозицією ство-
вать конференцію спільно з Францією, Німеччиною та Італією,
щоб вчервером обговорити можливі виходи з положення 27 (14)
липня Росія соглашалаась на це, одночасно були розпочаті
прямі преговорів з австрійським посланнком в Петербурзі, Вече-
ром того ж дня в Парижі від австійского посла стало відомо,
що на наступний день Австрія прдепрімет проти Сербії "енер
гічної дії ", включаючи, можливо, і перехід кордону.
Вранці 28 (15) іююля надії на переговори ще залишалися,
але через кілька годин сербський посланник М. Спалайковіч
приніс Сазонову телеграму від свого міністра закордонних
справ: "Опівдні австро-угорський уряд прямий телег-
Рамі оголосило війну сербському уряду ". До Берліна було
повідомлено, що 29 (16) липня буде об'явлена мобілізація чотирьох
військових округів проти Австрії (Одеського, Київського, Московс-
кого і Казанського). При цьому повідомлялося до відома германс-
кого уряду, що у Росії немає жодних наступатель-
них намірів проти Німеччини. Дане повідомлення було передано
також до Відня, Парижа і Лондона. Микола II відправив 28 (15) липня
особисту телеграму німецького імператора Вільгельма II. У ній
він просив стримати Австрію, оголосивши "мерзенну війну" малень-
коцй країні. "Передбачаю, - досить виразно писав цар, -
що дуже скоро, поступаючись чиниться на мене тиску, я бу-
ду змушений прийняти крайні заходи, які призведуть до війни ".
Тоді ж французький посол Моріс Палеолог повідомив Сазонова,
що в разі необхідності Франція виконає свої союзницькі
зобов'язання по відношенню до Росії. В Англії в той день про-
ізошёл різкий поворот у громадській думці від нетралітета до
подержке Сербії, Росії та Франції, проти Австрії та Німеччині.
Виступаючи 28 липня в палаті громад, Грей заявив, що якщо попит-
ки скликати конференцію для вирішення конфлікту виявляться
марними, "піде безприкладна війна з непідвладними учё
- ту результатами ".
Вільгельм II у повторній телеграмі Миколі II відводив в
сторону всі докори на адресу Австро-Угорщини і звинувачував Сербію
в антиавстрійську політиці. Австрія мобілізувала вже половину
всій своїй армії, а також частина флоту. 29 (16) липня Микола II
в новій телеграмі Вільгельму пропонував передати австро-серб-
ський конфлікт на розгляд Гаазької конференції, щоб пре-
дотвратить кровопролиття. Вдень німецький посол Пурталес поп-
росіл негайного прийому у Сазонова для вручення йому
заяви Німеччини. У ньому урверждалось, що, якщо Росія не
припинить своїх військових приготувань, німецьке правительст-
у оголосить мобілізацію. Сазонов вказав на те, що першою мо-
зації 8 корпусів проізвлела Австрія. Після прийняття в Пе-
тербурга повідомлення про австійской бомбардуванню Белграда цар
дозволив Сазонову провести нараду з вищими військовими чіна-
ми. Це нарада висловилася за написання ключових слів загальної мобілі-
зації, а не тільки по черирём округах. Доповіли про це Цари,
і той погодився. Почалися енергійні дії по реалізації
рішення. Але о 23 годині 29 (16) липня 1914 р військовий мірістр В.
О.Сухомлин Повідомити Сазонову про те, що Микола II скасував
розпорядження про загальну мобілізацію.
Вранці 30 (17) липня Сазонов, підтриманий військовим міністром
Сухоліновим і начальником Генерального штабу генералом
Н.Н.Янушкевічем, намагався переконати Миколи II в необхідності
оголошення загальної мобілізації. Микола відмовлявся. треба прямо
визнати, що цар не хотів війни і всіляко стралась НЕ до-
пустити її початку. У протилежного цьому вищі диплома-
тические і військові чини були налаштовані на користь військових дейс-
твій і намагалися надати на Миколу сильний тиск. В
телеграмі вранці 30 (17) серпня цар знову переконував "Віллі"
надати немеленно тиск на Австрію. Саме тільки проти
Австрії, вказував імператор, спрямовані зусилля й мобілізаційні ме
роприятия Росії. Потім цар послав до Берліна особистого листа
кайзеру з генералом В.С. Татищев, в якому також просив про
посередництва у справі миру. Сазонов спробував переламати ці
настрою Миколи II. Німеччина цілком могла б напоумити
Австрію, якби вже не зважилася на війну, говорив міністр,
тому потрібно зустріти війну у всеозброєнні. "Тому краще,
не побоюючись викликати війну нашими до неї приготуваннями, тща-
телно потурбуватися останніми, ніж зі страху дати привід до
війні, бути захопленим нею зненацька ".Несколько годин цар
пручався і тільки до вечора поступився і дав дозвіл
приступити відразу до загальної мобілізації. Однак майже добу були
втрачені. Передаючи раззрешеніе царя генералу Янушкевич, Са-
Зонов сказав йому: "Тепер ви можете зламати телефон!"
Німецький посол, відображаючи коливання, які були й на
австро-германскоеёй стороні, відвідав Сазонова і запитай, удов-
летворітся Росія обіцянкою Австрії не порушувати целост-
ність Сербії. Сазонов дав такий письмову відповідь: "Якщо АВС
трия, усвідомивши, що австро-сербський конфлікт набув
європейський характер, заявить про свою готовність виключити з
свого ультиматуму пункти, порушують суверенні права Сер-
біі, Росія зобов'язується припинити свої військові пріготовлінія ".
Цей відповідь була жорсткіше, ніж позиція Англії та Італії, які
передбачали можливість прийняття даних пунктів. це обс
тоятельство свідчить про те, що і російські реководі-
ки в цей час зважилися на війну. У телеграммную коммента-
риях послам Сазонов заявляючи, що мобілізаційні заходи Росії
повинні проходити в обстановці глибокої таємниці. Щоб уникнути
ускладнень з Німеччиною він пропонує не обьвлять все народно про
початок мобілізації. Але його ожідінія НЕ оправдалісь.Обрадован-
ні генерали поспішили провести мобілізацію з найбільшим шу-
мом. З ранку 31 (18) іюбя в Петербурзі пояілісь надруковані на
червоному папері оголошення, які закликали до мобілізації. Взвол-
вання німецький посол намагався домогтися пояснень і усту-
пок від Сазонова. Микола ж в ці години відправив телеграму
Вільгельму II, в якій дякував йому за посередництво. "
Призупинити мобілізацію вже технічно неможливо, писав
він, але Росія далека від того, щоб бажати війни. поки тривають
переговори з Австрією по сербському питання, Росія не предп-
Рімет викликають дій.
З огляду на ці настрої імператора, Сазонов кілька
пом'якшив умови до Австрії, викладені ним напередодні, роблячи крок
в сторону позицій Авгліі і Італії в питанні про базу для пере-
говірок. Сазонов вважав, що якісь шанси на успіх мають
тільки кроки в Лондоні, Микола ж вимагав Продовження і пря-
мих переговорів з австрійським послом.ч Але світ доживав вже
свої останні години. У Берліні Ягов викликав французького посла
Ж. Камбона і заявив йому, що з огляду на загальної мобілізації російської
армії Німеччина вводить положення "крігсгефар" (військової опас-
ності). Німеччина просить Росію демобілізуватися, інакше вона
почне свою мобілізацію. Зібрався рада міністрів Франції
під головуванням президента респубіці Раймонда Пуанкаре
вирішив відповісти на німецьку мобілізацію своєї. О 18 годині 30
хвилин 31 (18) липня німецький посол в Парижі явілвя до мінімс-
тру закордонних справ Вівіані і заявив, що зважаючи на повну мобілі-
зації російської армії і флоту Німеччина вводить положення "крігс-
гефар ". Росії дано 12-годинний термін для скасування мобілізації.
Якщо мобілізація в Росії не буде припинена, Німеччина обь-
явить свою. О 12 годині ночі Пуртале відвідав Сазонова і передав
йому за дорученням свого уряду заяву про те, що ес-
Чи о 12 годині дня Росія не приступить до демобілізації
тільки проти Німеччини, а й проти Австрії, Німецьке пра-
вительство віддасть наказ про мобілізацію.
Напередодні Микола II приймав німецького посла. він тщетно-
переконував його, що мобілізація не означає загрози для Німеччини
і тим більше ворожих стосовно ній намірів. З огляду на
величезних рамеров країни мобілізацію за одну годину зупинити
неможливо. Пурталес негайно повідомив зміст бесіди в
Берлін. Але там розцінили це як відмову від німецьких умов.
Телграмма Пурталеса послужила сигналом до прийняття рішення про
войне.Так в ході наданого Росії терміну для скасування мо-
зації німецька сторона підмінила питання про початок мобі-
лізації питанням про прямому оголошенні війни.
Жодної відповіді о 12 годині дня не було дано. Пурталес нес-
Скільки разів домагався побачення з Сазоновим. Нарешті, в сьомому
годині міністр закордонних справ прибув до будівлі міністерства.
Незабаром німецький посол вже входив в його кабінет. У сильному
хвилюванні він запитав, чи згодна російський уряд
дати відповідь на вчорашню німецьку ноту в сприятливому тоні.
Сазознов відповів - ні. Але хоча написання ключових слів мобілізація
може бути скасована, Росія не відмовляється продовжувати перего-
злодії для пошуків виходу із ситуації. Пурталес
знову запитав, чи може Росія дати Німеччини сприятливий
відповідь. Сазонов знову твердо відмовився. Після третього відмови
Пурталес вийняв з кишені ноту німецького посольства, кото
раю містила обьявление війни. Там вказувалося, що мобілі-
зація в Росії зірвала посередництво, яке вів німецький
імператор на прохання російського. Так як Росія отказивется
скасувати ці заходи, німецький імператор, приймаючи виклик, від
імені імперії заявляє, що вважає себе в стані війни з
Росією. Так почалася війна.
1 серпня Італія оголосила про свій нейтралітет в начавшем-
ся конфлікті, оскільки він почався через агрессевних дій
Австрії проти Сербії і не представляє "казус фёдеріс" (
випадок іспоненіе союзних зобов'язань) для Італії. 2-3 авгус-
та Франція заявила про підтримку Росії, а Англія про підтримку
Франції. Війна стала європейської, а незабаром і світової. першим
днем франзузскій мобілізації стало 2 серпня. Увечері 3 ав-
густа (21) липня Німеччина оголосила війну Франції. німецькі
війська порушили нейтралітет Бельгії і Люксембургу. Бельгія
звернулася а Франції, Англії та Росії, як до державам-поручі-
тельніцам, із закликом до співпраці в захисті її терито-
рії. Увечері 4 серпня службовцям німецького посольства в Ло
доні були вручені пвспорта з вимогою виїзду, а англійський
флот Поліча наказ відкрити вогонь. У ніч на 5 серпня (23
липня) натовп "патріотичних маніфестантів" увірвалася в будівлю
німецького посольства на Исакиевский площі в Петербурзі.
Вона розгромила внутрішні приміщення посольства і сбосіла з
фронтону будівлі величезну бронзову кінну групу. 5 серпня
австрійський уряд у Відні зажадало виїзду Российс-
кого посла, а 6 серпня в Петербурзі австрійський посол Сапар
заявив Сазонову про обьявлении війни.
Військові дії в 1914 році
У літературі традиційно звинувачують царський уряд в
поганій підготовці російської армії і військової промисловості до
Першою світовою війною. І дійсно, щодо артілле-
рії, особливо важкої, російська армія виявилася гірше поготов-
ленній, порівняно з Німеччиною, за насиченістю автомобілями гірше, ніж
Франція, російський флот поступався німецькому. Мали місце нех-
ватки скнарядов, патронів, стрілецької зброї, обмундирування
і спорядження. Але справедливості заради треба сказати, що ніхто
з планувальників війни ні в одному генеральному штабі будь
країни не припускав, що вона триватиме 4 роки та 3 з полови-
ної місяці. Жодна країна не мала ні озброєння, ні снаряже-
ня, ні продовольства на такий величезний термін.генеральні
штаби розраховували максимум на 3-4 місяці, в гіршому випадку на
півроку.
Відповідно до цього всі сторони прагнули до швидкого
розгортання наступателних дій. германці розраховували
на блискавичну кампанію на Західному фронті з метою розгрому
Франції, а потім на дії проти Росії, збройні сили
якої повинна була сковувати Австрія. Росія, як видно з
доповідної записки верховного главнокомадующего російської армії
вів. кн. Миколи Миколайовича (дядько Миколи II), передбачала
розгорнути наступ на Берлін силами Північно-Західного
фронту (командущій Я.Г. Жилінський) і наступ на Відень си
лами Південно-Західного фронту (командуючий Н.І. Іванов). військ
противника на Східному фронті було в цей час порівняно
мало - 26 німецьких дивізій і 46 австрійських. французькі
армії не планували негайного наступу і розраховували
на ефект від наступу росіян.
Напрямок можливого німецького удару було визначено
французьким військовим командуванням неправильно. Німеччина при-
підтримувати "плану Шліффена", названого імени багаторічного
керівника німецького генштабу, померлого неза-
довго до війни. Вона розраховувала через слабко захищені гра-
ниці Люксембургу та Бельгії прорватися до Франції і примусити
її до капітуляції ще до того, як Росія зосередить свої
війська для удару.
Потужна угруповання німецьких військ відкинула бельгійської
армію і вторглася до Франції. Французи і висадився на се-
вірному побрежье Франції англійський корпус під напором превос-
ходять сил змушені були відійти. Ворог рушив до Парижу.
Імператор Вільгельм, закликаючи до нещадності, обіцяв восени
покінчити з Францією. Над Францією нависла смертельна небез-
ність. Уряд тимчасово покинуло столицю.
Для порятунку союзників Руссо армії прискорили підготовку
настання і почали його при неповному розгортанні всіх сво-
їх сил. Через півтора тижні після оголошення війни 1-а і 2-я
армії під командуванням генералів П.К. Реннкампфа і А.В. Сам-
сонові вторглися в межі Східної Пруссії і розгромили в
Під час Гумбиннен-Гольданський битви війська противника. од-
новременно в районі Варшави і нової фортеці Новогеоргієвськ
зосереджувалися сили для головного стратегічного удару по
Берліну. Тоді ж почався наступ 3-й і 8-ї армій
Південно-Західного фронту проти австрійців. Воно розвивалося ус-
пешно і призвело до заняття території Галичини (21 серпня був
узятий Львів). У той же час армії в Східній Пруссії, що не дос-
тігнув узгодженості в своїх діях, були розбиті по
частинам супротивником. Поразка у Східній Пруссії в серпні
1914 р весь час війни позбавило російські війська в цьому райо-
Не активний. Вони отримували тепер лише оборонітелние завдання
- захищати Москву і Петроград.
Успішне натупленіе в Галичині призвело до того, що резерви
для Південно-Західного фронту починають знімати навіть з-під Варша-
ви, розлучаючись з планами наступу на Берлін. центр тяжес-
ти операцій російської армії в цілому переміщується на південь, проти
Австро-Угорщини. 12 (25) вересня 1914 за наказом Ставки
Наступ Південно-Західному фронті було призупинено. за 33
дня російські війська просунулися на 280-300 км і вишліна лінію
річки Вислока 80 км від Кракова. Була обложена потужна фортеця
Перемишль. Зайнята була зачітелная чась Буковини з головним го-
родом Чернівці. Бойові втрати австійцев досягли 400 тис. Че-
ловек. з них 100 тис. полоненими, було захоплено 400 знарядь.
Галицька наступальна операція стала однією з найбільш
блискучий перемог російської армії за всю першу світову війну.
Протягом жовтня - листопада на території Польщі проходили
два найбільших бою: Варшавсько-Іваногодское і Лодзьке.
В боях з обох сторін брало участь часом понад 800 тис.
людина. Жодній з сторін не вдалося повністю вирішити свої
завдання. Однак в цілому дії російських військ були більш ефек
ність. Хоча наступу на Берлін так і не вийшло,
західні союзники, особливо Франція, що знаходилися у важкому
положенні, отримали перепочинок.
Через отпракі частини військ з Франції на схід у німців не
вистачило сил для намічався обходу Парижа. вони змушені
були скоротити фронт свого наступу і вийшли до річки Марні
північносхідному Парижа, де натрапили на великі анг-
ло-французькі сили.
У битві на Марні у вересні 1914 року брало участь з обидві-
їх сторін більш 1.5 млн. чоловік. Французькі та англійські
Войса перейшли в наступ. 9 вересня почалося відступ
німців по всьому фронту. Вони змогли зупинити наседавшего
противника лише біля річки Ена. Уряд і дипломатичний
корпус, спішно втекли в Бордо, змогли повернутися в Париж.
До кінця 1914 року Західний фронт стабілізувався від Се-
вірного моря до Швейцарської кордону. Солдати зарилися в око-
пи. Маневрена війна перетворилася на позиційну.
В кінці листопада 1914 року на нараді командувачів фронтами
російської армії в Бресті було прийнято рішення призупинити
наступальні дії, і аж до січня 1915 року в Вос-
точному фронті встановилося затишшя.
Героїчну боротьбу вели сербські війська проти натиску ав-
будів-угорської армії, яка восени 1914 р двічі захва-
Тива Белград, але в грудні 1914 року серби вигнали оккупан-
тов з всієї террторіі Сербії і до осені 1915 вели
позиційну війну з австро-угорською армією.
Турецькі війська, інструктіруемие німецькими військовими спе-
ціалістів, зробили восени 1914 р наступ на Закав-
казском фронті. Однак російські Войка відбили це наступлініе
і успішно просунулися на Ерзрумском, Алакшертском і Ванське
напрямках. У грудні 1914 років зо два корпуси турецької армії
під командуванням Енвера-паші зробили наступ під Са-
ракамишем. але і тут один корпус російська армія змусила до
капітуляції, а другий корпус був повністю унічтожен.В по-
нейшем турецькі війська не намагалися продожать будь-які ак-
тивні військові операції.
Російські війська також вигнали турків з Іранського Азербайд-
жана: лише деякі райони Західного Ірану турки утримували
за собою.
До кінця 1914 року на всіх фронтах армії обох воюючих коалі-
ций перейшли до затяжної позиційної війни.
Війна на морях і океанах за друге півріччя 1914 року по
суті звелася до взаємної блакаде узбереж. першим морським
боєм з'явився набіг 28 серпня 1914 року англійської ескад-
ри адмірала Бітті на німецькі судна, що стояли в бухті гостро-
ва Гельголанд. В результаті цього набігу було потоплено три
німецьких крейсери і один есмінець, у англійців був пошкоджений
лише один крейсер. Потім відбулися ще два незначних
битви: 1 листопад 1914 року в Коронельском бою біля узбережжя
Чилі Ангийский ескадра зазнала поразки від німецьких ко-
Рабле, втративши два крейсера, а 8 грудня англійська ескадра
завдала поразки німецьким кораблям у Фолклендських гостро-
вов, повністю знищивши ескадру адмірала Шпее. ці морські
бою не змінили співвідношення морських сил: як і раніше ан-
глійскій флот перевершував австро-німецький, який укривал-
ся в бухтах острова Гельголанд, в Кілі і Вільгельмсхафені. на
океанах, в Північному і Середземному морях панував флот
Антанти, він обестечівал її коммунікащіі. Але вже в перші ме
сящи війни виявилася велика загроза флоту Антанти з сто-
ку німецьких підводних човнів, які 22 вересня Поторій
один за одним три англійських броненосця, які несли дозорну
службу на морських шляхах.
Піратський набіг "Гебена" і "Бреслая" на Чорноморське побе-
режье Росії істотних результатів не дав. Вже 18 листопада
російський Чорноморський флот завдав сильні пошкодження "Гебен"
і змусив турецький флот сховатися в Босфорі. Русский Балтійс-
кий флот знаходився в Ризькому і Фінській затоках під надійним
мінним загородженням в Балтійському морі.
Таким чином, до кінця 1914 року стало очевидним провал по-
енно-стратегімческого плану німецького командування. Герма-
ня змушена була вести війну на два фронти.
Військові дії в 1915 році
Російське командування вступило в 1915 рік з твердим намере-
ням завершити переможний наступ своїх військ в Галі-
ції.
Йшли запеклі бої за оволодіння карпатськими проходами і Кар-
патскім хребтом. 22 березня після шестимісячної облоги капітулі-
рова Перемишль з його 127-тисячним гарнізоном австро-венгерс-
ких військ. Але вийти на угорську рівнину російським військам
вдалося.
У 1915 році Німеччина і її союзники скерували основний удар
проти Росії, розраховуючи завдати їй поразки і вивести її
з війни. До середини квітня німецьке командування встигло
перебростіь з Західного фронту кращі боєздатні корпусу,
які разом з австро-угорськими військами утворили нову
ударну 11-у армію під командуванням німецького Генена Ма-
Кензо.
Зосередивши на головному напрямку контрпаступленія войс-
ка, в два рази перевершували сили російських військ, підтягнувши
артилерію, чисельно перевершувала російську в 6 разів, а по тяж
yoлим знаряддям - в 40 разів, австро-німецька армія 2 травня 1915
року прорвала фронт в районі Горлиці.
Під напором австро-німецьких військ російська армія з
важкими боями відступала з Карпат і з Галичини, наприкінці травня
залишила Перемишль, а 22 червня здала Львів. Тоді ж, в червні,
німецьке командування, маючи намір затиснути в "кліщі" російські
війська, що билися в Польщі, зробив удари своїм правим
крилом між Західним Бугом і Віслою, а лівим - в низов'ях
річки Нарев. Але і тут, як і в Галичині, російські війська, які не
мали достатньо зброї, боєприпасів і спорядження, з
важкими боями відступили.
До середини вересня 1915 року наступальні ініціатива
німецької армії вичерпалася. Російська армія закріпилася на ли-
ванні фронту: Рига - Двінська - озеро Нарочь - Пінськ - Тернопіль
- Чернівці, і до кінця 1915 Східний фронт простягався
від Балтійського моря до румунського кордону. Росія втратила про-
Ширн територію, але зберегла свої сили, хоча з початку виття-
ни російська армія на той час втратила в живій силі близько
3 млн. Чоловік, з них близько 300 тис. Убитими.
У той час коли російські армії вели напружену нерівну
війну з головними силами австро-німецької коаліції, союзники
Росії - Англія і Франція - на Західному фронті протягом все-
го 1915 організували всього лише кілька приватних військо-
них операцій, які не мали істотного значення. У са
мий розпал кровопролитних боїв на Східному фронті, коли
російська армія вела важкі оборонні бої, з боку ан-
гло-французьких союзників не було наступлінія на За-
падном фронті. Воно було прийнято тільки в кінці вересня 1915
року, коли на Східному фронті наступальні операції гер-
Манський армії вже припинилися.
Докори сумління від невдячності по відношенню до Росії
з великим запізненням відчув Ллойд Джордж.У своїх мему-
арах він пізніше писав: "Історія пред'явити свій рахунок військовому ко
мандованію Франції та Англії, яке в своєму егоїстичному
упертості прирекло своїх російських товаришів по зброї на ги
бель, тоді як Англія і Франція так легко могли врятувати русс-
ких і таким чином допомогли б найкраще собі ".
Отримавши територіальний виграш на Східному фронті, гер-
Манський командування, проте, не добився головного - воно не
змусило царський уряд до укладення сепаратного миру
з Німеччиною, хоча половина всіх збройних сил Німеччини і
Австро-Угорщини була зосереджена проти Росії.
У тому ж 1915 році Німеччина спробувала завдати сокруші-
вальний удар Англії. Вона вперше широко испльзовать порівняй
кові нову зброю - підводні човни, щоб припинити підвезення до
Англію необхідної сировини і продовольства. Сотні судів були
унічножени, їх команди і пасажири загинули. обурення нейт-
ральних країн змусило Німеччину не топити пасажирські ко
Рабле без попередження. Англія ж шляхом збільшення і укоре-
ня будівництва суден, а також розробкою ефективних заходів
боротьби проти підводних човнів подолала навислу над нею
небезпека.
Навесні 1915 року Німеччина вперше в історії воєн прменіла
одне з найбільш нелюдських зброї - отруйні речовини, але
це забезпечило лише тактичний успіх.
Невдача спіткала Німеччину і в дипломатичній боротьбі. ан-
танта обіцяла Італії більше, ніж могли обіцяти Німеччина і
стикаються з Італією на Балканах Австро-Угорщина. В травні
1915 року Італія оголосила їм війну і відвернула на себе некото-
рую частина військ Австро-Угорщини і Німеччини.
Лише частково ця невдача була компенсована, тим що
восени 1915 року болгарський уряд вступив у війну
проти Антанти. В результаті утворився Черверной союз Гер-
манії, Австро-Угорщини, Туреччини і Болгарії. безпосереднім
наслідком етоог стало наступ німецьких, австро-вен-
герскіх і болгарських військ проти Сербії. маленька сербська
армія героїчно чинила опір, але була розчавлена превосхо-
дящими силами противника. Надіслані на допомогу сербам війська
Англії, Франції, Росії та залишки сербської армії утворили
Балканський фронт.
У міру затягування війни у країн учасниць Антанти росло по-
дозреніе і недовеніе один до одного. По секретному угодою
Росії з союзниками в 1915 році в разі победоноского вікон-
чания війни Константинополь і протоки повинні були відійти до
Росії. Побоюючись реалізації цієї угоди, з ініціативи
Вінстона Черчіля, під приводом удару протоками і Констан-
тінополю нібито для підриву комунікацій німецької коаліції з
Туреччиною була зроблена Дарданелльська експедиція з метою
оккпуащіі Константинополя.
19 лютого 1915 року англо-французький флот почав обстріл
Дарданелл. Однак, зазнавши великих втрат, англо-французька
ескадра через місяць припинила бомбардування Дарданелльська
укріплень.
На Закавказькому фронті російські воску влітку 1915 року, від-
разив наступ турецької армії на Алашкертская напрямку,
перейшли в контрнаступ на Ванське напрямках. Тоді ж
німецько-турецькі війська активізували Беон дії в
Ірані. Спираючись на спровоковане німецькими агентами в Іра-
не повстання бахтіарскіе племен, турецькі війська стали прод-
Віган до районам нафтопромислів і до осені 1915 зайняли
Керманшах і Хамадан. Але незабаром прибули англійські війська
відкинули турок і бахтіар від району нафтопромислів, і восста-
новілі зруйнований Бахтіар нафтопровід.
Завдання очищення Ірану від турецько-німецьких військ лягла на
російський експедиційний корпус генерала Баратова, що висадився
в жовтні 1915 року в Ензелі. Переслідуючи германо-турецькі
війська, загони Баратова зайняли Казвін, Хамадан, Кум, Кашан і
підійшли до Ісфахану.
Влітку 1915 року англійські загони захопили німецьку Південно
-Західну Африку. У січні 1916 року англійці примусили до
капітуляції оточені в Камеруні німецькі війська.
Військові дії в 1916 році
Військова кампанія 1915 року в Західному фронті не принесла
будь-яких великих оперативних результатів. позиційні бої
лише не хотів вести. Антанта перейшла до економічної блоку-
де Німеччині, на що остання відповіла нещадної підводної
війною. У травні 1915 року німецька підводний човен терпедіро-
вала англійська океанський пароплав "Лузітанія", на якому по-
гинуло понад тисячу пасажирів.
Не роблячи активних наступальних військових операцій,
Англія і Франція завдяки перенесенню центру ваги військових
дій на російський фронт отримали перепочинок і все своє вни-
гу зосередили на розвитку військової промисловості. вони
нагромаджувати сили для подальшої війни. До початку 1916 року Анг-
лія і Франція мали перевагу над Німеччиною в 70-80 дивізій і
перевершували її в новейшеі озброєнні (з'явилися танки).
Важкі наслідки активних наступальних військових опера-
ций в 1914-1915 роках спонукали керівників Антанти скликати
нарада представників генеральних штабів союзних армій в
грудні 1915 року в Шантийи, близько Парижа, де дійшли виводи-
ду, що війну можна закінчує переможно тільки при погоджені
ванних активних наступальних операціях на головних фронтах.
Однак і після цього рішення навтупленіе в 1916 році було на-
мечено в першу чергу на Східному фронті - 15 червня, а на-
Західному фронті - 1 липня.
Дізнавшись про намічених термінах наступу країн Антанти, гер-
Манський командування вирішило взяти в свої руки ініціативу і
почати наступ на Західному фронті значно раніше. при
це був намічений головний удар наступу на район верденских
укріплень: для захисту яких, по тверде переконання гер-
Манського командування, "французьке командування змушене
буде пожертвувати останньою людиною ", так як в разі
прориву фронту у Вердена відкриється прямий шлях на Париж. од-
нако розпочате 21 лютого 1916 року наступ на Верден НЕ
увінчалося успіхом, тим більше, що в березні через настання
російських військ в районі міста Двінська й озера Нарочь германс-
дещо командування було змушене послабити свій натиск під Вір-
Деном. Проте взаємні кровопролитні атаки і контрата-
ки під Верденом тривали майже 10 місяців, до 18 грудня,
але істотних результатів не дали. Верденськая операція в
буквальному сенсі слова превартілась в "м'ясорубку", в уничто-
ються живої сили. Обидві сторони зазнали колосальних втрат:
французи - 350 тис. чоловік, німці - 600 тис. чоловік.
Німецький наступ на Верденського укріплення не змінило
плану командування Антанти почати основне наступ 1 липня
1916 року на річці Соммі.
Сомскіе бої з кожним днем наростали. У вересні після
суцільного вогневого валу англо-французької артилерії на полі
бою незабаром з'явилися англійськи танки. Однак технічно ще
недосконалі і використовувані в невеликому числі, вони, хоча і
принесли атакували англо-французьким військам місцевий успіх,
не могли забезпечити загального стратегічно-оперативного прориву
фронту. До кінця листопада листопада 1916 соммской бої стали заті-
хать. В результаті всієї соммской операції Антанта захопила
територію в 200 кв. км, 105 тис. німецьких полонених 1500 пу-
лемётов і 350 знарядь. У боях на Соммі обидві сторони втратили
понад 1 млн. 300 тис. убитими, пораненими і полоненими.
Виконуючи рішення погоджені на нараді представників
генеральних штабів у грудні 1915 року в Шантийи, верховне
командування російської армії намітило на 15 червня головне нас-
тупліеніе на Запдном фронті в напрямку Барановичів з од-
новременно допоміжним ударом армій Південно-Західного фронту
під командуванням генерала Брусилова в галицько-буковинському
напрямку. Однак почалося в лютому німецьке наступлю
ня на Верден знову змусило французький уряд про-
сить царський провітельством Росії про допомогу шляхом наступу
на Східному фронті. На початку березня російські війська предрінялі
наступ в районі Двінська й озера Навочь. атаки російських
військ тривали до 15 березня, але привели лише до тактичних
успіхам. В результаті цієї операції російські війська понесли великі
втрати, але відтягнули на себе значну кількість німецьких
резервів і цим полегшили становище французів під Верденом.
Французькі війська отримали можливість перегрупуватися і
посилити оборону.
Двінська-Нарочьская операція ускладнювала підготовку до гене-
ральному наступові на російсько-німецькому фронті, наміченому
на 15 червня. Однак слідом за допомогою французам послідувала но
вая наполегливе прохання командування військ Антанти допомогти
італійцям. У травні 1916 року 400-тисячна австро-угорська
армія перейшла в наступ в Трентіно і завдала тяжке по-
ражение італійської армії. Рятуючи від повного разгома італьян-
ську армію, а також англо-французьку на заході, російське ко
мандованіе початок 4 червня, раніше наміченого терміну,
наступ військ на південно-західному напрямку. російські війська
під командуванням генерала Брусилова, прорвавши оборону проти-
ника майже на 300 кілометровому фронті, стали просуватися в
Східну Галичину і Буковину (Брусиловський прорив). Але в са-
мий розпал наступу, незважаючи на прохання генерала Брусіло-
ва про покрепленіі наступаючих військ резервами і боєприпасами,
Верховне командування російської армії відмовилося послати ре-
резерв на південно-західний напрямок і початок, як намічалося
раніше, наступ на західному напрямку. Однак після
слабкого удару в напрямку Барановичів командуючий севе-
ро-западндм напрямком генерал Еверт відклав загальний наступ-
ня на початок липня.
Тим часом війська генерала Брусилова продовжували розвивати
розпочате наступ і до кінця червня просунулися далеко в
глиб Галичини і Буковини. 3 липня генервл Еверт відновив
наступ на Барановичі, але атаки російський військ на цьому
ділянці фронту не досягнули успіху. Тільки після повного про-
вала наступу військ генерала Еверт верховне командування
російських військ визнало наступ військ генерала Брусилова
на Південно-Западнм фронті головним -але вже було пізно, час було
втрачено, Австрійське командування встигло перегрупувати
свої війська, підтягнуло резерви. Були перекинуті шість диви-
зій з Австро-італійського фронту, а німецьке командування в
розпал верденских і соммской боїв перекинуло на Східний
фронт одинадцять дивізій. Подальше наступ російських
військ було призупинено.
В результаті наступу на Південно-Західному фронті російські
війська просунулися далеко в глиб Буковини і Східної Галі-
ції, зайнявши близько 25 тис. кв. км території. Було взято в полон
9 тис. Офіцерів і понад 400 тис. Солдатів. Однак цей успіх
російської армії літа 1916 не приніс вирішального стратегічними
кого результату через відсталості і бездарності верховного ко-
мандованія, відсталості транспорту, відсутності озброєння і
боєприпасів.Все ж наступ російських військ в 1916 році
зіграло велику роль. Воно полегшило положення союзників і
разом з настанням англо-французьких військ на Соммі звело
нанівець ініціативу німецьких військ і змусило їх надалі
до стратегічної оборони, а австро-угорська армія після
Брусилівського удару 1916 року не здатна була до
серйозним наступальних операцій.
Коли Російські війська під командуванням Брусилова завдали
поразка австро-вергерскоім військам на Південно-Західному
фронті, румунські правлячі кола вважали, що настав зручний
момент вступити у війну на боці переможців, тим більше,
що, всупереч поширеній думці Росії, Англія і Франщія наполягали на
Вступ Румунії у війну. 17 серпня Руманя самостійно
почала війну в Трансільванії і спочатку досягла там не-
якого успіху, але коли затихли соммской бої, австро-гер-
Манський війська без особливого напруження розгромили румунську
армію і окупували майже всю Румунію, одержавши досить важливою
ний джерело продовльствія і нафти. Як і передбачала російське
командування, довелося перебрость в Румунію 35 піхотних і 11
кавалерійських дивізій, щоб ускрепіть фронт по лінії Нижній
Дунай - Браїла - Фокшани - Дорна - Ватра.
На кавказькому фронті, розвиваючи наступ, російські війська
16 лютого 1916 оволоділи Ерзурум, а 18 квітня зайняли
Трабзонд (Трапезунд). Успішно для російських військ розвивалися
бої на Урмийского напрямку, де був зайнятий Рувандіз, і у
озера Ван, де російські війська влітку вступили в Муш і Бітліс.
1917 рік. Наростання революційної та
активності і "мирні" маневри в воюючих країнах
До кінця 1916 року цілком виразно виявилося превос-
ходство Антанти як в чисельності збройних сил, так і в
військовій техніці, особливо в артилерії, авіації і танках. В
військову кампанію 1917 Антанта на всіх фронтах вступила з
425 дивізіями проти 331 дивізії супротивника. Однак разногла-
ся в військовому керівництві і корисливі цілі учасників Ан-
ТАНТА часто паралізували ці переваги, ято яскраво прояві-
лось в неузгодженості дій командування Антанти під
час великих операцій в 1916 році. Перейшовши до стратегічекой
обороні, австро-німецька коаліція, ще далеко не повержен-
ная, поставила світ перед фактом затяжної виснажливої війни.
А кожен місяць, кожен тиждень війни спричиняли нові ко
лоссальние жертви. До кінця 1916 року обидві сторони втратили
убитими близько 6 млн. чоловік і близько 10 млн. чоловік пораненими
і понівеченими. Під впливом величезних людських втрат і ліше-
ний на фронті і в тилу в усіх воюючих країнах пройшов шові-
ністічекій чад перших місяців війни. З кожним роком нарос-
ло антивоєнний рух в тилу і на фронтах.
Затягування війни неминуче позначалося в тому числі і на
моральному дусі російської армії. Патріотичний підйом 1914 року
давно був розгублений, експлуатація ідеї "слов'янської соліраднос-
ти "також вичерпала себе. Розповіді про жорстокості німців теж
не давали належного ефекту. Втома від війни позначалася нд
е більше і більше. Сидіння в окопах, нерухомість позіціон-
ної війни, відсутність найпростіших людських умов на по-
зіціях - все це було фоном почастішали солдатських заворушень.
До цього треба додати протест проти паличної дисципліни,
зловживань начальників, казнокрадства тилових служб. І
на фронті, і в тилових гарнізонах все частіше відзначалися випадки
невиконання наказів, вирази співчуття страйкуючим робо
чим. У серпні - вересні 1915 року під час хвилі страйків в
Петрограді багато солдатів столичного гарнізону висловлювали солі-
дарность з робочими, відбулися виступи на ряді кораблів
Балтійського флоту. У 1916 році мало місце повстання солдат
на кременчуцькому розподільному пункті, на такому ж пункті
в Гомелі. Влітку 1916 років зо два сибірських полка відмовилися йти
в бій. З'явилися випадки братання з солдатами супротивника. До
осені 1916 року значна частина 10-мільйонний армії зна
ділась в стані бродіння.
Головною перешкодою до перемоги стали тепер не матеріальні
недоліки (озброєння і постачання, військова техніка), а внут-
реннее стан самого суспільства. Глибокі протиріччя охва-
Тива шари. Головним було протиріччя між царсько-монархі-
ного табором і двома іншими - ліберально-буржуазним і
револющіонно-демократичним. Цар і групувалася навколо
нього придворна камарилья хотіли зберегти всі свої прівіле-
гии, ліберальна буржуазія хотіла отримати доступ до прави-
тельственной влади, а револющіонно-демократичний табір у
чолі з партією більшовиків боровся за повалення монархії.
Бродінням були охоплені широкі маси населення всіх воюю-
щих країн. Все більше трудящих вимагали негайного світу
і засуджували шовінізм, протестували проти нещадної екс-
тації, нестачі продовольства, одягу, палива, проти про-
чення верхівки суспільства. Відмова правлячих кіл удовлетво-
рить ці трубованія і придушення протестів силою поступово
привели маси висновку про необхідність боротьби проти військової
диктатури і всього існуючого стороя. антивоєнні виступле-
ня переростали в революційний рух.
У такій обстановці в правлячих колах обох коаліцій росла
тривога. Навіть самі крайні імперіалісти не могли не счітать-
ся з настроєм мас, котрі жадали світу. Тому були підпри-
няти маневри з "мирними" пропозиціями в розрахунках на те, що
ці пропозиції будуть відкинуті супротивником і в такому випадку
на нього можна буде свалітьвсю провину за продовження війни.
Так, 12 грудня 1916 року кайзерівський правітельтво Герма-
ванні запропонувало країнам Антанти розпочати "мирні" переговори.
При цьому німецьке "мирне" предолженіе було розраховане на
розкол в таборі Антанти і на опору тих шарів всередині країн Ан-
Танта, які схильні були домогтися миру з Германій без
"Нищівного удару" по Німеччині силою зброї. Так як
"Мирне" пропозицію Німеччини не містило жодних конкретних
умов і абсолютно замалічівало питання про долю оккупірован-
них австро-німецькими військами територій Росії, Бельгії,
Франції, Сербії, Румунії, то це дало привід Антанті на даний
і наступні пропозиції відповідати конкретними вимогами
про звільнення Німеччиною всіх захоплених територій, а так-
ж розділу Туреччини, "реорганізації" Європи на основі "націо-
нального принципу ", що фактично означало відмову Антанти
вступити в мирні переговари з Німеччиною і її союзниками.
Німецька пропаганда шумно сповістила всьому світу, що в про-
долженой війни винні країни Антанти і що вони змушують
Німеччину до "оборонітьним заходам" шляхом нещадної "неограні-
ченной підводної війни ".
У лютому 1917 року в Росії перемогла буржуазно-демократи-
чна революція, і в країні широко розгорнувся рух за
револіціонний вихід з імперіалістичної війни.
У відповідь на початок в лютому 1917 року необмежену
подводнуювойну з боку Німеччини США розірвали з останньої
дипломатичні відносини, і 6 квітня, оголосивши війну Герма-
ванні, вступили у війну, щоб вплинути на її результати в свою
користь.
Ще до прибуття американських солдатів війська Антанти 16 ап
реля 1917 року розпочали наступ Західному фронті. але атаки
англо-французьких військ, які йшли одна за одною 16 -19
квітня, виявилися безуспішними. Французи і англійці за чоти-
ре дня боїв втратили більше 200 тис. убитими. У цьому бою по-
гинуло 5 тис. російських солдатів зі складу 3-й російської бригади,
надісланої з Росії на помащь союзникам. Були підбиті або
знищені майже всі 132 англійських танка, участввавшіе в
бою.
Готуючи цю військову операцію, кодандованіе Антанти
наполегливо вимагало від Тимчасового уряду Росії на-
чать наступ на Східному фронті. Однак підготувати в
революційної Росії таке наступ було нелегко. Все ж
глава Тимчасового уряду Керенський став посилено гото-
вити наступ, розраховуючи в разі успіху підняти престиж
буржуазного Тимчасового уряду, а при невдачі звалити
вину на більшовиків.
Розпочате 1 липня 1917 року радянське наступ на львівському
напрямку спочатку розвивалося успішно, але незабаром німецька
армія, що одержала в підкріплення 11 дивізій, перекинутих з
Західного фронту, перейшла в контрнаступ і відкинула
російські війська далеко за вихідні позиції.
Таким чином, в 1917 році на всіх європейських фронтах,
незважаючи на перевагу Антанти в живій силі і у військовій
техніці, її військам не вдалося досягти вирішального успіху ні в
одному з предпринимавшихся наступів. Револціонная ситуація
в Росії і відсутність необхідної узгодженості у військових
операціях всередині коаліції зірвали реалізацію стратегічних
планів Антанти, розрахованих на повний розгром австро-гер-
Манського блоку в 1917 році. А На початку вересня 1917 року
німецька армія зробила наступ на північній ділянці
Східного фронту з метою захоплення Риги і Ризького узбережжя.
Вибір німцями моменту для наступу під Ригою не була случити-
ен. Це був час, кодгда російська реакційна військова вер-
Хушке, готуючи контрреволюційний переворот в країні,
вирішила спертися на німецьку воєнщину. На скликаному в Моск-
ве в серпні державному нараді генерал Корнілов вис
казав своє "припущення" про швидке падіння Риги і відкритті
шляхів до Петрограду - колиски російської революції. це послужі-
ло сигналом для наступу німецької армії на Ригу. Несмот-
ря на те що були всі можливості утримати Риги, вона була по
наказом військового командування здано німцям. розчищаючи шлях
німцям на револющіонний Петроград, Корнілов почав свій від-
тий чужої землі. Корнілова був розгромлений рево-
люціонной робітниками і солдатами під керівництвом більшовиків.
Вхід Росії з Першої світової війни
25 жовтня (7 листопада) 1917 року в Петрограді стався ок
тябрьского переворот. Тимчасовий уряд впала, влада пе-
Решле в руки Рад робітничих і солдатських депутатів. Созван-
ний в Смольному 25 жовтня II Всеросійський з'їзд Рад
робітничих і солдатських депутатів встановив в країні Радянську
Республіку. Главою уряду був обраний В.І. Ленін. 26
жовтня (8 листопада) 1917 року II Всеросійський з'їзд Рад
прийняв Декрет про мир. У ньому Радянський уряд предлага-
ло "всім вюющім народам і їх урядам розпочати негайно
преговорів щодо справедливому та демократичному світі ". Далі раз'-
ясняют що таким світом Радянський уряд вважає не-
повільний світ без анексій, без насильницького приєднання
чужих народностей і без контрибуції.
Дійсно, в ряду багатьох завдань, які довелося ре-
шать переможцем Радам, одній з првостепенних був вихід з
війни. Від цього багато в чому залежала доля соціалістичної
революції. Трудящі маси чекали позбавлення від тягот і ліше-
ний війни.Мільйони солдатів рвалися з фронтів, з окопів до-
мій, В.І. Ленін писав тоді: "... Що може бути бесспорнее і
ясніше, ніж наступна істина: правітелства, що дало змученого
трирічної грабіжницької війною народу Радянську владу, зем-
лю, робочий контроль і світ, було б непереможне? Світ - го-
ве "(Ленін В. І.. собр. соч.-Т.35.-с.361).
Уряди країн Антанти навіть не відповіли на предложе-
ня II з'їзду Рад про укладення миру. Навпаки, вони стара-
лись не допустити виходу Росії з війни. Замість пошуків шляхів
до світу вони намагалися не допустити виходу Росії з війни.
Замість пошуків шляхів до миру вони взяли курс на підтримку конт-
рреволюціі в Росії і організацію антирадянської інтервенції,
щоб, як висловлювався Уїнстон Черчілль, "задушити коммуністі-
чний квочку, поки вона не висиділа курчат ".
У цих умовах було прийнято рішення самостійно почати
переговори з Німеччиною про укладення миру.
У партії і в Радах розгорілася гостра дискусія - заклю
чать чи не укладати мир? Боролися три точки зору: Леніна
і його прихильників - погодитися на підписання аннексіоніст-
ського світу; групи "лівих комуністів" на чолі з Бухаріним -
не мир з Німеччиною укладати, а оголосити їй "революційну"
війну і тим самим допомогти німецькому пролетаріату розпалити у
себе революцію; Троцького - "ні миру, ні війни".
Радянської мирної делегації, яку очолював народний
комісар закордонних справ Л.Д. Троцький, Ленін дав установку
затягувати підписання світу. Жевріла надія, що в Німеччині
може вибухнути революція. Але Троцький ця умова не ви-
Ніл. Після того як німецька делегація повела переговори в
ультимативному тоні, він заявив, що Радянська республіка війну
припиняє, армію демобілізуватиме: а миру не подпісивпает. як
потім пояснював Троцький, він розраховував, що такий жест Нікополі
лихнёт німецький пролетаріат. Радянська делегація відразу ж
покинула Брест. Переговори з вини Троцького були зірвані.
Німецький уряд, давно розробляло план зах-
вата Росії, отримало привід для розриву перемир'я. 18 фев-
раля о 12 годині дня німецькі війська перейшли в наступ
по всьому фронту - від Ризької затоки до гирла Дунаю. В ньому
брало участь близько 700 тис. чоловік.
План німецького командування передбачав швидкий зах-
ват Петрограда, Москви, падіння Рад і укладення миру з
новим, "небільшовицького урядом".
Почалося відступ старої російської армії, яка втратила до
цього часу свою боєздатність. Німецькі дивізії майже
безперешкодно рухалися вглиб країни, і перш за все в
напрямку Петрограда. Вранці 19 лютого Ленін направив гер-
Манський уряду телеграму про згоду підписати мир на
запропонованих умовах. Одночасно Раднарком вживав заходів
по організації військового опору противнику. його оказ-
вали нечисленні загони Червоної гвардії, Червоної армііі від-
слушні частини старої армії. Однак німецький наступ
стрімко розвивалося. Були втрачені Двінська, Мінськ, По-
Лоцко, значітеьная чась Естонії та Латвії. Німці рвалися до
Петрограду. Над Радянською республікою нависла смертельна
небезпека.
21 лютого Рада Народних Комісарів прийняла написаний
В.І. Леніним декрет "Соціалістична Вітчизна в опаснос-
ти! ". 22 і 23 лютого 1918 року в Петрограді, Пскові, Ревелі,
Нарві, Москві, Смоленську і в інших містах розгорнулася кам-
панія записи в Червону Армію.
Під Псковом і Ревелем, в Латвії, Білорусії, на Україні
йшли бої з кайзерівськими частинами. На Петроградському направле-
ванні радянським військам вдалося призупинити наступ ворога.
Зростаючий опір радянських військ охолоджувало запал
німецьких генералів. Побоюючись затяжний війни на Сході і
удару англо-американських і французьких військ із Заходу, гер-
Манський уряд вирішив укласти мир. але запропоновані
їм умови світу були ще важчими. Радянська республіка
повинна була повністю демобілізувати армію, укласти неви-
придатні угоди з Германіеій і т.д.
Мирний договір з Німеччиною був підписаний у Бресті 3 березня
1918 року і увійшов в історію під назвою Брестського миру.
Таким чином Росія вийшла з Першої світової війни, але для
Радянської влади в Росії це було лише перепочинком яка б-
ла іспоьзовать для зміцнення влади і господарства, для під-
товки до "відсічі всесвітньому імперіалізму".
Завершення Першої світової війни
Навесні 1918 року німецьке командовніе спробувало розбити
англо-французькі війська до прибуття в Європу великих вооружё
- нних сил США. Воно запевняло солдат, що ця битва буде ре-
вирішальним.
З кінця березня Німеччина почала наступ. ціною великих
втрат її військам вдалося просунутися до Парижу, захопити
чимало полонених і трофеїв. Але розбити англо-французькі армії
до прибуття військ США не вдалося. Не тільки матеріальні, але
і людські резерви Німеччини були вичерпані: на фронт отправля-
Чи підлітків. Солдати були виснажені і не бажали битися,
багато дезертирували.
Наступ німецьких військ зазнало невдачі, і ініціати-
Тува перейшла до Антанти. Англо-французька армія і вже прібив-
шие дивізії США відкинули війська Німеччини на вихідні пози-
ції.
8 серпня почалося наступ військ Франції, Англії та США
під загальним командуванням французскогомаршала Фоша. вони прорва-
Чи фронт супротивника, розгромивши в один день 16 дивізій. Чи не ж-
гавкоту битися, німецькі солдати здавалися в полон. Це був, по
словами фактичного РУКОВАДИТЕЛЯ німецького генерального
штабу генерала Людендорфа, "найчорніший день німецької ар-
мии в історії світової війни ".
Збройні сили Німеччини вже не могли чинити сопротів-
лення генераьному наступу франко-англо-американських
військ.
Англо-французькі і сербські війська наступали і ні Бал-
Канському фронті. Болгарська армія була розбита, і Болгарія ка
пітуліровала. Після розгрому англійськими та французькими войс-
ками турецької армії в Палестині і Сирії капітулювала і
Османська імперія. Солдати австро-угорської армії відмовилися
воювати. Австро-Угорщина розвалилася. На території образовал-
ся ряд незалежних національних держав. 3 листопада 1918 го-
да австро-угорське командування підписало продиктоване
Антантою перемир'я.
В той же день в Німеччині почалася революція. 9 листопада на-
рід скинув монархію. Країна стала республікою. було створено
новий уряд. На світанку 11 листопада 1918 року в компь-
Єнському лісі, в штабному вагоні Фоша було підписано перемир'я
між Німеччиною і її супротивниками.
11 листопада в 11 годині ранку сигнальщик, який стояв біля штабного
вагона верховного главнокамандующего, протрубив сигнал "прек-
ратіть вогонь ". Сигнал був переданий по всьому фронту. В той же
момент були зупинені бойові дії. Перша світова війна
закінчилася.
Результати Першої світової війни
У 1914 році Німеччина була підготовлена до війни краще, ніж
її противники. Однак світова війна закінчилася поразкою
Четверного союзу. Вирішальне значення мало перевагу Ан-
ТАНТА в людських і матеріальних ресурсах. На її боці оказа-
лись США. Державний лад, що існував в Німеччині,
Австро-Угорщини та Османської імперії, не витримав випробувань ми-
ровой війни і зазнав аварії. В результаті поразок і ре-
волющій все три імперії ісчесзі з політічнсеой карти. Англія,
Франція і США досягли розгрому своїх головних конкурентів і
приступили до переділу світу.
Чи не витримала випробувань світової війни та російська монар-
хия. Вона була зметена протягом декількох днів бурею Фев-
Ральськи революції. Причинами падіння монархії є хаос
в країні, криза в економіці, політиці, протиріччя монархії
з широкими верствами суспільства. Каталізатором всіх цих негатив
них процесів стало руйнівною участь Росії в Першій ми-
ровой війні. Багато в чому через нездатність Тимчасового прави-
тва вирішення проблеми досягнення миру для Росії проізошё
л Жовтневий переворот. Радянська влада змогла вивести Рос-
цю зі світової війни, але лише ціною значних територій-
альних поступок. Таким чином, стояли в 1914 році перед
Росією завдання розширення території і сфер впливу Российс-
кой імперії не були виконані.
Світова імперіалістична війна 1914 -1918 років була са-
мій кровопролитної і жорстокої із усіх війн, які світ знав до
1914 року. Ніколи ще протівоборсвтующіе сторони не вистав-
лялі таких величезних армій для взаємного знищення. Загальна
чисельність армій сягала 70 млн. чоловік. всі досягнення
техніки, хімії були спрямовані на винищення людей. вбивали
всюди: на землі і в повітрі, на воді і під водою. отруйні
гази, розривні кулі, автоматичні кулемети, снаряди
важких знарядь, вогнемети - все було направлено на знищення
людського життя. 10 млн. Убитих, 18 млн. Раненнх - такий
підсумок війни.
.
- 30 -
Список використаної літератури:
1. "Агонія серцевого згоди: царизм, буржуазія та їх з-
юзнікі по Антанті. 1914 - 1917 "Алексєєва І. В. - Ленінград
"Лениздат" 1990 г.
2. "Історія Першої світової війни 1914 - 1918« під редакці-
їй Ростунова І.І. - Москва "Наука" 1975 г.
3. "Перша світова війна. 1914 - 1918« (збірник наукових
статей) Редакційна колегія: Сидоров (відп. ред.) та ін. -
Москва "Наука" 1975 г.
4. "Нова історія" під редакцією Овчаренко Н.Є. - Москва
"Просвіта" 1976 р
5. "Нова і новітня історія" під редакцією Попової Є.І. і
Татаринова К.Н. - Москва "Вища школа« 1984 р
6. "1 серпня 1914 року" Яковлєв М.М. - Москва "Молода
гвардія "1974 р
7. "Спогади" Сазонов С.Д. - Москва "Міжнародні від-
носіння "1991 р
8. "Серпневі гармати" Такман Б. - Москва "Молода гвар-
дія "1972 р
|