|
Реферат на тему
Політична роздрібненість Київської Русі
(Кінець XI - середина XIII ст.)
ПЛАН
1. Посилення відцентровіх тенденцій.
2. Причини феодальної роздробленості.
3. Монгольська навала і встановлення золотоордінського іга
4. Наслідки та Особливості монголо-татарської експансії.
5. Використана література
1. Посилення відцентровіх тенденцій.
У 1054 р. на 76-му году життя помер Ярослав Мудрий. З цього моменту почінається зміна форми правления в Давньоруській державі: одноосібна монархія поступово переростає в монархію федеративну. После смерти батька три брати - Ізяслав, Святослав та Всеволод - постелили между собою політичний союз, утворілі ТРІУМВІРАТ І, спільно управляючих державою, забезпечувалі єдність та безпека руських земель. Цей Унікальний союз проіснував почти двадцять років, но Бурхливий розвиток феодалізму, зростання та економічне Зміцнення місцевої земельної знаті, породжуючи відцентрові Тенденції, підрівалі его основи. КОЖЕН з тріумвірів БУВ претендентом на Першу роль у державі. Значного удару союзу ярославічів Було завдан поразка руських войск у Битві з половцями на р. Альті тисячі шістьдесят-вісім р. Ця трагічна Подія прізвела до Захоплення кочівнікамі Переяславщини, повстання киян проти Ізяслава та різкого обострения суперечностей между тріумвірамі.
Для стабілізації ситуации в державі брати зібраліся у Вішгороді (тисячу сімдесят два). І хоча Їм удалось Прийняти важлівій Спільний документ - загальноруській кодекс юридичних норм «Правду Ярославічів», Це не відновіло їхньої колішньої єдності. Вже следующего року Святослав зайнять київський стіл, а его старший брат Ізяслав мусів рятуватіся Втеча до Польщі, что поставило Останню Крапка в довгій історії тріумвірату. Течение 1073- 1093 pp. Ярославічі по черзі сідалі у великокняжий крісло: 1073-1076 pp. - Святослав, 1076-1078 pp. - Ізяслав, 1078-1093 pp. - Всеволод.
Напрікінці XI ст. посил відцентрові Тенденції в державі, Було втрачено політічну єдність, спалахнулі чісленні міжусобні Війни, Зросла зовнішня загроза. Всі Спроба княжих з'їздів (1097,1100,1101 и 1107) заблокуваті негатівні Тенденції та пріпініті міжусобіці закінчіліся Невдача. Останнє намагання відновіті колишня велич та Могутність Київської Русі пріпадає на князювання Володимира Мономаха (1113-1125). Чісленні вдалі походи на половців, активна законодавчо діяльність (розробка знаменитого «Уставу» -своєрідного ДОПОВНЕННЯ до «Руської правди»), Подолання сепаратістськіх тенденцій, об'єднання 3/4 территории Русі тимчасово стабілізувалі становище держави и повернули ее в ряди наймогутнішіх країн Європи. После смерти Володимира Мономаха его сину Мстиславу (1125-1132) лишь на короткий час удалось підтримати єдність руських земель. У XII столітті на теренах Русі Одне за одним з'являються ОКРЕМІ самостійні князівства и землі: Галицьке, Волинське, Київське, Муромське, Переяславське, Ростово-Суздальської, Черніго-во-сіверське, Полоцька-Мінське, Смоленськ, Тмутара-канське, Турово- Пінське князівства та Новгородська и Псковська землі. У Цю добу роздрібненість Набуль ознака стійкої, прогресуючої Тенденції. Так, если в XIIст. утворілося 15 князівств (земель), то їх Кількість на качана XIII ст. сяга Вже 50.
2.Прічіни феодальної роздробленості.
Феодальна роздрібненість спричинили Такі Чинник:
Великі простори держави та етнічна неоднорідність населення. Русь простягалася на значний теріторію, что, залежних від обставинних, могло буті або свідченням державної могутності, або ж Джерелом слабкості. Великий князь Ще не володів достаточно міцнім, структурованім и розгалуженім апаратом влади, які не МАВ розвінутої інфраструктурі (транспорт, дороги, засоби зв'язку та ін.) Для ефективного Здійснення своих Владніл повноважень на такій велічезній территории. Посилення відцентровіх тенденцій спріяла поліетнічність Київської Русі. Поряд зі слов'янами тут проживало понад 20 народів: на півночі та північному сході - чудь, весь, меря, мурома, мордва, на півдні - Печеніги, Половці, торки, каракалпаки; на північному Западе - литва и ятвяги. Процес механічного Приєднання та завоювання Нових земель у Київській Русі помітно віпереджав два інші процеси - формирование та Зміцнення апарату центральної влади та глибино консолідацію Нових народів и територій, їхнє Своєрідне «переварювання» й органічне включення у структуру Давньоруської держави, что створювало ґрунт для зростання відцентровіх тенденцій .
2. Зростання великого феодального землеволодіння. Розвиток продуктивних сил, утвердження феодальних отношений спріялі появі та зміцненню великого землеволодіння. Базуючісь на натуральному господарстві, в Основі которого лежала замкнутість, велике землеволодіння посил владу місцевіх князів и бояр, створи передумови для розгортання процесів формирование економічної самостійності та Політичної відокремленості Давньоруська земель.
Велике феодальне землеволодіння створювалося різнімі шляхами: Захоплення земель сільської общини, освоєнням Нових земель та їх купівлею. Напрікінці XI- у XIIст. набуває Поширення практика роздачі земель боярам та дружинникам у Спадкове володіння (вотчину) в нагородили за службу князю. За підрахункамі фахівців, вотчинних володінь усіх рангів у Київській Русі Було понад З тис. Спочатку це спріяло зміцненню центральної влади, Аджея почти КОЖЕН з Нових землевласніків, утверджуючісь у власній вотчіні, як правило, спірався на авторитет великого князя. Проти Цілком опанувавші підвладні землі, створи свой апарат управління, дружину, Місцева феодальна Верхівка дедалі более відчувала незручності від Сильної велікокнязівської власти, что посілювало ее потяг до економічної самостійності та Політичної відокремленості земель.
3. Відсутність чіткого незмінного механізмі спадкоємності князівської влади. Трівалій годину (почти до 30-х років XX ст.) Среди історіків панували думка, что основною причиною роздрібненості є Порушення Принципів престолонаслідування. Спочатку на Русі домінував «горизонтальний» принцип спадкоємності князівської влади (від старшого брата до молодшого, а после смерти представителей старшого поколения - від сина старшого брата до наступного за ВІКОМ). Помітне Збільшення чісельності нащадків Володимира Святославича та Ярослава Мудрого зумов тієї факт, что Вже напрікінці XIст. деякі з них, віходячі з власним інтересів, енергійно начали віступаті за «отчину», або «вертикальний», принцип (від батька до сина). Паралельне Існування, зміщення та накладання ціх двох Принципів, на мнение вчених, були причиною феодальної роздрібненості. І хоча з 50-х років XX ст. історична наука Цілком обґрунтовано намагається поясніті з'явилися відцентровіх тенденцій, віходячі з розвитку продуктивних сил, утвердження феодальних отношений ТОЩО, слід Визнати, что неврегульованість питання про головний принцип престолонаслідування підрівала основи Давньоруської держави.
У центрі міжусобного противостояние, як правило, БУВ Київ, Який того часу став не только символом, а й засоби власти. Лише за Одне століття (1146-1246) київський стіл 46 разів переходив Із рук в руки. Найдовший правления трівало 13 років, а 35 князів перебувалі при власти НЕ более року. Київ БУВ своєріднім важель для нарощення и Розширення власного впліву, самє того КОЖЕН Із князів после оволодіння велікокнязівськім престолом перетворювався на активного поборника загальноруської єдності. Ця боротьба доцентрової та відцентрової тенденцій значний мірою зумовлена неврегульованістю питання про принцип спадкоємності князівської влади, булу суттю міжусобніх війн.
4. Зміна торговельної кон'юнктури, частковий занепад Києва як торгового центру, з'явилися поліцентрії в Зовнішній торгівлі. Напрікінці XIст. половецькі кочовіща перерізалі торговельні шляхи до Чорного та Каспійського морів. Кроме того, серйозно удару транзітній торгівлі Київської Русі Було нанесено двома подіямі СВІТОВОГО значення: По-перше, слабіюча Візантія 1082 р. за поміч у війні з Сіцілією дала Дозвіл Венеции торгуваті без мита и мати свои порти на территории візантійської імперії; по-друге, Хрестові походи відкрілі для італійськіх, французьких та німецькіх міст морський шлях на Схід, безпосередно зв'язали Західну Європу з Малою Азією, Візантією. Внаслідок цього Київ остался поза основними торговими шляхами. Це не только зумов частковий занепад Кієна, а й спричинило поліцентрію в Зовнішній торгівлі. Дедалі серйозніше про себе заявляють Чернігів, Галич, Володи-мир-на-Клязьмі, Новгород, Смоленськ, Полоцька. Завдяк торгівлі зростан міста, Які ставали для місцевіх князів засоби Зміцнення їхньої самостійності, Джерелом ФІНАНСОВИХ доходів, опорою політічного впліву.
5. Посилення експансії Степове кочівніків (печенігів, половців та ін.). Лише Половці, як свідчать літопісі, у период від 1055 до 1236 pp. здійснілі 12 великих нападів на Русь. Майже Стільки ж широкомасштабних походів у відповідь організувалі руські князі. До того ж за цею годину Половці понад 30 разів брали участь у міжусобніх князівськіх війнах.
Період феодальної роздрібненості - закономірній етап у розвитку Суспільства, Аджея роздрібненість - НЕ особлівість Київської Русі, а загальноєвропейська тенденція. Саме в цею годину відбулося залишкової формирование феодальної системи (чітко визначили права феодалів та повінності селян, завершівся процес становлення феодально-станової ієрархії, формувався и вдосконалівся державний апарат ТОЩО). Роздрібнення Структури Політичної власти Було Цілком логічнім и природним наслідком феодальних отношений: роздрібненій форме земельної власності за відповідає роздрібнена форма держави, роздрібнена структура влади.
Отже, явіще роздрібненості суперечліве и неоднозначно. Особлівістю ПЕРІОДУ історії Київської Русі напрікінці XI - у середіні XIII ст. були, з одного боку, Посилення відцентровіх тенденцій, Втрата державної єдності, князівські міжусобіці, ослаблення держави, зниженя обороноздатності, Посилення тиску на Русь сусідніх держав, з Іншого - формирование великого землеволодіння, прогрес у сільському господарстві, піднесення міст, Значне зростання чісельності населення, розвиток східнослов'янської культури.
3.Монгольська навалу і встановлення золотоордінського іга
Питання про роль монгольського Нашестя та золотоордінського іга в слов'янській історії всегда належало до розряду Надзвичайно важлівіх, но водночас дуже складних, діскусійніх. Вічерпної однозначної ВІДПОВІДІ на це нітанші ми Нв маємо. Багатовікове Вивчення проблеми пршвЯО дослідніків до абсолютно різніх оцінок та полярних вісновків. Одні з них (Л. Гумільов, Б. Васильєв та ін.) Вважають, что іга Фактично НЕ Було, а БУВ лишь союз Русі з Ордою, інші - вказують на руйнівні Наслідки золо-тоордінської навали, яка загальмувала розвиток слов'янських земель, зумов в перспектіві помітне відставання від стран Західної Європи (Б. Рибаков, П. Толочко, М. Котляр та ін.).
Шіроковжіваній срок «монголо-татарське Нашестя» є умовно и не зовсім точно. Аджея хоча монголи и не становили більшості у війську (їх налічувалося лишь кілька відсотків Загальної чісельності), самє смороду були его цементуючім ядром, військовою елітою, яка вела за собою підкорені народи. Що ж стосується татар, то цею народ - ЛИШЕ ОДНЕ з підкореніх племен, представник которого обіймалі Високі посади при дворі монгольського хана, но їхня роль у монгольській державі НЕ булу домінуючою. Отже, грандіозну експансію Східних народів у ЛЬВОВІ ТА напрямку доцільніше назіваті монгольського, оскількі самє монголи були ее організаторамі и лідерамі. З'явилися терміна «монголо-татари» зумовлена багатьма обставинні. Так, китайські хроністі, опісуючі народи, что прожіналі на Північ від Китаю, у Великому Степу, називали ВСІ Степові Етнічні об'єднання одним іменем - «татари», так як ми назіваємо «європейцямі» французів, іспанців та Ін. З часом ця традиція укорінілася в Європейській термінології XIII-XIVст., У Якій Поняття «татари» вживався для Позначення монголів-завойовніків. Тому в Епоха середньовіччя слова «монголи» и «татари» для хроністін та літопісців стали почти сінонімамі. Можливо, что синтезного срок «монголо-татари» вжівався для більш ПОВНОЇ Загальної характеристики ордінців, Аджея ВІН фіксував Певна єдність лідера (монголи) и масі (татари як збірна назва кочівніків Великого Степу).
Монгольська держава утворілася напрікінці XII- на качана XIII ст.внаслідок актівної об'єднавчої політики монгольського хана Темучіна. Надзвичайно складаний булу частка цієї людини. ВІН БУВ онуки первого монгольського хана Хабул. После смерти батька Есугей-бпгатура 9-річний хлопчик попал у вир феодальних війн та Протистояння. Через зраду Темучін на три роки потрапляє в рабство и з дерев'яною колодкою на шії Виконує найважчі роботи на кузні ворожок племені. После втечі з полону понад двадцять років ВІН веде жорстокі, безкомпромісну боротьбу за владу. У 1206 р. Темучіна Було проголошено верчовнім правителем Монголії - Чінгісханом. Країна превратилась в воєнній табір и розпочала активне завоювання сусідніх територій та народів.
У тисячі двісті двадцять три р. на річці Калці відбулася перша битва монголо-татарських войск з руськими дружинами. Об'єднані русько-половецькі сили зізналася страшної поразка: Загинули 6 князів та 9/10 руських воїнів. Давньоруська Білин епос самє з Калка пов'язує Загибель трьох руських богатірів Іллі Муромця, Альоші Поповича та Добріні Нікітіча. Нова хвиля монгольського Нашестя розпочінається 1237 p., Коли на прикордонний рубежах Русі з'явилося багатотісячне військо Онука Чінгісхана - Батия. Серією рішучіх ударів, схожих на помахі татарської шаблі, Завойовник превратилась в попелища Рязань, Володимир, Ярославль, Переяслав, Чернігів та інші міста и підійшлі до Києва. Падіння 1240 р. центру Давньоруської держави відкріло Батію шлях на Захід. Пройшовші вогнем і мечем галицькі та Волинські землі, кочівнікі в 1241 р. вторглися в Польщу, Угорщину, Чехію, Словаччина, Трансільванію. Проти знекровлені на Русі війська Батия Вже тисячі двісті сорок два р. були змушені пріпініті своє продвижения в ЛЬВОВІ ТА напрямку. Повернувшись в пониззях Волги, Завойовник засновують нову державу в складі монгольської імперії - Золоту Орду. З цього часу Давньоруська держава перестає існуваті. На Русі встановлюється ІНОЗЕМНЕ іго на Довгих 238 років.
4.Наслідкі та Особливості монголо-татарської експансії.
Вже Перші Наслідки завойовніцькіх походів монголів були катастрофічнімі для слов'янських земель:
1.Руйнація та Падіння роли міст. За підрахункамі археологів, Із 74 руських міст XII-XIII ст., Відоміх з розкопок, 49 були розорені полчищами Батия. До того ж 14 так и не підняліся Із Руїн, а ще 15 міст з часом превратились на села. У Перші 50 років панування завойовніків на Русі НЕ Було побудовали жодних міста, а домонгольського уровня кам'яного будівництва Було досягнуть лишь через 100 років после навали Батия.
2.Занепад ремесла и торгівлі. Руйнація міст, Загибель або рабство значної части ремісніків прізвелі до Втрата спадкоємності в ремісніцтві, знікнення ціліх его галузь (виробництво емалі, зерні, черні, різьбі по каменю та ін.). Зменшення виробництва товарів спричинило занепад торгівлі.
3.Демографічні Втрата. Фізичне знищення, рабство та втечі стали Чинник, Які помітно зменшено Кількість населення на півдні Русі. Проти тотального обезлюдненняцієї территории НЕ Було. Як Зазначає М. Грушевський, лісовий пояс ставши своєріднім резервуаром, у якому степова людність хова за часів Лихоліття, а за кращих обставинних знову починаю колонізацію полішеніх земель.
4. Знищення значної части феодальної еліти. Загибель у борьбе с Завойовник багатьох ПРОФЕСІЙНИХ воїнів-феодалів - князів та дружінніків НЕ только помітно слабший протідію загарбників з боку місцевого населення в початковий период встановлення іга, а й Суттєво загальмувала и деформувалася розвиток феодального землеволодіння та всієї системи феодальних отношений.
Суть золотоордінського іга як історічного явіща Полягає у формуванні та зміцненні стійкої системи залежності руських земель від завойовніків. Золотоордінське іго виявило самперед у трьох сферах: Економічній (система податей та повинностей - данина, мито, Плужне, Підводне, корм, ловчі та ін.); Політичній (затвердження Ордою князів на столах та видача нею ярліків на управління землями); військовій (обов'язок слов'янських князівств Делегувати своих воїнів до монгольського війська та брати участь у его воєнніх походах). Стежіті за збереженням та зміцненням системи залежності поклікані були ханські наміснікі в руських землях - баскаки. Кроме того, з метою ослаблення Русі Золота Орда в течение почти Всього ПЕРІОДУ свого панування практікувала періодичні спустошліві походи. Лише до середини XIVст. на землі Північно-Східної та Південно-Західної Русі Було Здійснено понад 20 воєнніх нападів золотоордінців.
Встановлення золотоордінського іга на Русі мало свои Особливості:
1) руські землі НЕ увійшлі безпосередно до складу Золотої Орди;
2) на территории Русі НЕ Було Створено Постійно діючого адміністративного апарату завойовніків. Даже інститут баскаків на качана XIV ст. Фактично ліквідується;
3) толерантне Ставлення золотоордінців до християнства та православного духовенства (відповідно до монгольських стереотіпів поведінкі хан МІГ и мусів Вимагати від завойованіх народів покірності, Виконання наказів, но НЕ відмові від віри, традіцій та звічаїв).
Саме ЦІ Особливості золотоордінського панування значний мірою дали змогу східнім слов'яни НЕ только Зберегти Власний етнічну самобутність, а й накопічіті державотворчі сили.
Монгольське завоювання зумов з'явилися тріваліх тенденцій, Які помітно вплінулі на історичний розвиток
4. Послаблення обороноздатності Русі прізвело до того, что в XIV-XVcm. Південні та західні руські землі опіняються в складі Литовсько князівства та Польського королівства, а Північно-Східна та Новгородська землі залішаються під властью Орді. Внаслідок цього землі, что колись входили до складу Київської Русі, попали під Вплив різніх держав та культурних традіцій, Які Суттєво змінілі характер та дінаміку їх суспільного розвитку. Етнічна диференціація східного слов'янства погліблюється, и дедалі актівніше почінають формуватіся українська, білоруська та російська народності.
Отже, загальмувавші соціально-економічний розвиток Русі, Суттєво деформувалася Суспільні отношения, помітно вплінувші на Етнічні процеси, якісно змінівші структуру власти в Північно-Східних руських землях, монгольське Нашестя та золотоордінське іго наклав свой відбіток на Східну Європу, глибино, на много віків уперед, підкорігувалі ее Історію.
Література.
1. Бойко О. Історія України. - К., 1999..
2. Шекера І. Київська Русь ХІ ст. у міжнародніх відносінах. - К., 1967.
3. Рибаков Б. Київська Русь і російські князівства ХІІ - ХІІІ ст. - М., 1982.
4. Гайбонюк В. Історія України. Хроніка. Події. Факти и анотації. Навчально-довідковій посібник. - Київ - Рівне, 1997..
|