Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Політика і Наслідки Радянської влади относительно українського селянства в период колектівізації





Скачати 23.99 Kb.
Дата конвертації 21.09.2018
Розмір 23.99 Kb.
Тип реферат

Політика і Наслідки Радянської влади относительно українського селянства в период колектівізації

колектівізація голодомор розкуркулення сільський господарство


Колектівізація - створення великих колективних господарств на основе селянських дворів. Передбачало, что результатом колектівізації стані ріст виробництва сільськогосподарської продукції на 150%. Колектівізація мала охопіті почти всі селянські господарства, відтак, ліквідувавші "Шкідливий буржуазний вплив" пріватної власності за.

Фактично, метою Було превращение всієї РОБОЧОЇ сили села, а такоже міста, на робітніків державних підприємств. Це встановлювали повний економічний контроль держави над Громадянам, значний розшірювало ее політичне панування над самостійнім до цього селянством. Було відомо, что реалізація плану зустріне Певний Опір, особливо з боку селян, якіх малі позбавіті землі, проти партійне керівництво Опис прийомів его як належно.

Найрадікальніше колектівізація відбувалася у сільській місцевості, де вона нагадувала войну режиму проти селянства. Історики назівають колектівізацію однією з причин Голодомору 1932-1933 років в Україні.

Більшовікі доводили, что рано чи Пізно колективне сільське господарство має замініті дрібні селянські господарства. Однако, переконаті селян Погодитись з таким подивимось буде непросто й Довгого, особливо после тих вчинок, что їх за НЕПу получил селяни. Реакція селян на создания в 1920-х роках колгоспів та радгоспів булу малообнадійлівою - до них вступило лишь 3% усіх сільськогосподарських робітніків СРСР. Тому, опрацьовуючі перший п'ятирічний план, більшовікі розраховувалі, что в кращий разі смороду зможуть колектівізуваті 20% селянських дворів (для України це завдання віражалося в 30%). Зосередівші Рамус на індустріалізації, радянське керівництво Опис, в очевидний, вірішіло не брати на себе величезне Тягар, пов'язаний Із докоріннім перетворенням сільського господарства.

Радянське керівництво Опис, взявши курс на модернізацію промислового потенціалу країни, Одразу зіткнулося з трьома проблемами: кошти, сировина и робочі руки для розвитку индустрии. Здобудуть все це можна Було від селянства, что становило більшість населення. Проти Бажанов НАСЛІДКІВ досягті Одразу НЕ удалось. Звічні командні методи в економіці спрацьовувалі погано, и тому провести планове перекачування коштів з аграрного сектора в промисловість Шляхом встановлення занижених цен на сільгосппродукцію правлячі кола не змоглі. Пропоновані Державні ціни часто становили лишь 1/8 ринкового, а за таких умов селяни просто відмовляліся продавати свой товар. Вихід Із цієї ситуации Ленін Побачив у КООПЕРАЦІЇ, яка булу звичних, традіційною формою Селянської СПІВПРАЦІ ще з дореволюційніх часів, до того ж давала змогу органічно поєднаті ПРИВАТНІ та Державні Захоплення. Суть проблеми пролягав лишь в тому, Яким способом у традіційну форму КООПЕРАЦІЇ вкластись новий Соціалістичний Зміст.

Гасло суцільної колектівізації Офіційно проголосує Листопадовий (1929 р.) Пленум ЦК ВКП (б). На пленумі Було окремо заслухано Доповідь генерального секретаря ЦК КП (б) У С. В. Косіора "Про сільське господарство України и про роботу на селі". У постанові на Доповідь відзначалося, что Україна має розвинутого матеріально-технічну базу для Перетворення у сільському господарстві. ЦК КП (б) У пропонувалося посіліті Темпи колектівізації.

На пленумі во время Обговорення центрального питання про Темпи и кінцеві Терміни суцільної колектівізації НЕ виявило єдності думок. В. М. Молотов и Л. М. Каганович наполягалі на тому, щоб Завершити ее примерно за рік. С. В. Косіор и деякі інші представник партійно-державного керівніцтва РЕСПУБЛІКИ підтрімалі позицию, якові розділяв, як Їм Було відомо, генеральний секретар. Нарком землеробства УСРР О. Г. Шліхтер и голова Укрколгоспцентру І. О. Гаврилов вісловлюваліся за ті, щоб Завершити колектівізацію напрікінці п'ятирічки, тобто НЕ Ранее +1933 р. Пленум решил утворіті комісію під керівніцтвом наркома землеробства СРСР Я. А. Яковлєва для розв'язання вопросам, пов'язаних Із суцільною колектівізацією. Рекомендації КОМІСІЇ Було покладаючи в основу постанови ЦК ВКП (б) від 5 січня 1930 р. "Про темп колектівізації и заходь допомоги держави Колгоспна будівництву". Україна відносілася до групи районів, де колектівізацію планувалося Закінчити восени +1931 або Навесні одна тисяча дев'ятсот тридцять дві р.

Сталін називається колектівізацію "революцією зверху". ВІН МАВ рацію. Селяни-ВЛАСНИКИ НЕ виявляв даже найменшої готовності відмовлятіся од власності за й робілі це только під загрозою немінучої ліквідації своих господарств. Темпи колектівізації спускалися зверху у виде контрольних цифр. 24 лютого 1930 р. С. В. Косіор подписал Інструктивний лист ЦК КП (б) У до місцевіх парторганізацій з гаслом: "Степ треба Цілком колектівізуваті за годину Весняної посівної кампании, а всю Україну - до осені 1930 року!". Отже, Встановлені ухвалив ЦК ВКП (б) Терміни скорочував на рік - півтора. Районні власті подекуді виявляв Готовність до ще БІЛЬШОГО СКОРОЧЕННЯ термінів.

Судячі з Усього, суцільна колектівізація булу задумана як комунікація, з утвореннями господарств максимального уровня усуспільнення. Офіційно, в опублікованіх документах, йшлось про артільну форму, но в різніх інструкціях, Якими смороду супроводжували, Артіль мала вигляд комуни. Починаючі з лютого 1930 р., Коли Було Опубліковано новий Примірний статут сільгоспартілі "як перехідної до комуни форми колгоспу" (саме так ставити питання в постанові ЦК ВКП (б) від 5 січня), у масовому порядку стали усуспільнюватіся корови, дрібна худоба и птиця . Така практика зустріла шалений Опір селянських мас. Політична ситуация різко загострілася. Сталін признал за доцільне відступіті, публічно назвавши неповагу до прісадібної ділянки "перегину" і поклали відповідальність за перегину на Місцеві власті. 14 березня 1930 р. Було Опубліковано Постанову ЦК ВКП (б) "Про боротьбу з вікрівленнямі партійної Лінії в Колгоспна Русі". Місцевім партійнім організаціям пропонувалося відмовітіся од адміністративного тиску на селян з метою Утворення колгоспів и зосередітіся на господарському та організаційному зміцненні колективних господарств.

За вчинку колгоспнікові относительно прісадібної ділянки Було взято реванш у колгоспів. Поставки державі проголошувалися дерло заповіддю для колгоспу як соціалістичного підприємства. Розподіл за трудоднями відбувався согласно з "залішковім принципом". Контакт з продукцію, яка продавалася Колгосп державі, були зніжені, а Незабаром внаслідок інфляції смороду Взагалі стали сімволічнімі. Розміри державних поставок заздалегідь НЕ визначавши.

Оскількі вільну торгівлю, починаючі з 1930 р., Фактично запретили (у містах и ​​робітнічіх селищах постачання відбувалося за картками, а Промтовари для села Було передано у фонд отоварених заготівель), здавай ділком природнім, что вся товарна продукція колгоспів винна надходіті у Розпорядження держави. Проти за відсутності Сайти Вся самє Поняття "товарна продукція" стало невизначенності.

Дотрімуючісь принципом "краще переобкласті, чем недообкласті", план здачі продовольства Колгосп встановлювали такий, что после его Виконання для розподілу по трудодні почти Нічого не позбавляє, тож Колгоспник змушені були, щоб проіснуваті, розраховуваті в основному на свои прісадібні ділянки. Хоч би Які заходи относительно організаційно-господарського Зміцнення колгоспів розробляліся, за такой ситуации смороду були зайве. Відсутність матеріальної зацікавленості в розвитку громадського господарства змушувала колгоспніків вдаватся до імітації праці, а не працювати по-Справжня. Підірвані самим процесом колектівізації, продуктивні сили сільського господарства деградувалі дедалі более внаслідок тих ненормальних отношений, что склалось между державою и Колгосп.

Рішення XV з'їзду ВКП (б) (1927) передбачало повільній, поступовій, добровільній процес КООПЕРАЦІЇ. Проти практика діктувала Швидкі Темпи та жорсткі методи. Принципова зміна орієнтірів Почаїв после поїздкі Сталіна до Сібіру и! Застосування ПИТАНЬ НАДЗВИЧАЙНИХ ЗАХОДІВ во время заготівлі хліба в лютому 1928 р. "Уральська-сібірській" метод заготівель базувався на прінціпі "самообкладання", с помощью которого село Фактично розколювалось за майновий ознакою. І хоча после ціх подій Сталін твердив: "Розмови про ті, что ми нібіто скасовуємо неп, запроваджуємо продрозверстку, розкуркулення и т. П., Є контрреволюційнім базіканням," - самє з цього рубежу наростає трансформація КООПЕРАЦІЇ в колектівізацію, швидко идет процес згортання КООПЕРАЦІЇ .

Сталін и его оточення з часом дедалі более переконувалісь у тому, что спожи індустріалізації простіше и гарантованіше можна задовольніті, спіраючісь нема на 25-30 млн. Індівідуальніх селянських господарств, а на 200-300 тис. колгоспів. Тому візріла думка про кардинальну зміну вектора залежності: чи не держава мусіла залежаться від значної кількості неконтрольованіх індівідуальніх селянських господарств, а сконцентровані у Великі Спільні господарства селяни мусіли перебуваті в залежності від державних структур. До того ж у сталінськіх планах колектівізація - Це не только Зручний засіб забезпечення Зростаючий населення міст та армії продовольством, а промісловості - сировина и РОбочий силою. Кроме цього, вона мала Суттєво Сприяти зміцненню соціальної бази диктатури пролетаріату: з одного боку, колектівізація стімулювала процес пролетарізації селянства, з Іншого - разом з індустріалізацією відкрівала шлях до ліквідації багатоукладності в економіці.

Восени 1928 р. в Україні Було колектівізовано лишь 4% селянського землекористування - це булу Слабкий опора для Здійснення грандіозніх сталінськіх планів. Переходом до політики суцільної колектівізації 1929 р. покладаючи початок кардинальних змінам у сільському господарстві. Селян начали насильно заганяті до колгоспів. Основну протідію цею процес віклікав з боку заможніх селян, Які получил назви "куркулі". Тому закономірно, что колектівізація супроводжували "політікою ліквідації куркульства як класу". Перша хвиля розкуркулення прокотилася республікою з Другої половини січня до качана березня 1930 р. Вона охопіла 309 районів, де налічувалося 2524 тис. селянських господарств. Станом на 10 березня під розкуркулення попал шістьдесят одна тисяча вісімсот вісімдесят сім господарств, тобто 2,5%.

Селянство чинило Опір сталінській політіці: на селі лишь з січня до червня 1930 р. в Україні зареєстровано 1500 терористичний АКТІВ проти представителей Радянської влади. У Херсонська, Кам'янець-Подільському, вінницькому, Чернігівському, Одеська, Дніпропетровському округах відбуліся збройні Виступи селян. За Деяк підрахункамі, 1930 р. в Україні Кількість учасников селянських повстань перевіщіла 40 тис.

Збагнувші, что ситуация может стать некерованою, Сталін 2 березня 1930 р. у "Правді" опублікував статтю "Запаморочення від Успіхів", у Якій у "перегину" процесса колектівізації обвинили місцеву владу. Вімушене переміщення акцентів у Селянській пітанні Одразу прізвело до серйозно НАСЛІДКІВ - почався масовий вихід селян Із колгоспів. За сто днів после Публікації статті з колгоспів України Вийшла одна тисяча п'ятсот дев'яносто чотири тис. господарств. Реакцією офіційніх влади на такий перебіг подій став курс на поглиблення розкол села та зміна методів примусу. Тих, хто Вихід з колгоспів и повертався до індівідуального господарювання, чека підвіщені податки, Їм відводіліся гірші землі, які не повертаюсь худоба и реманент, а колгоспник держава гарантувала пільги та кредити. Восени 1930 р. у колгоспі залиша менше третина селянських дворів. Характерно, что виходе в основном середняцькі господарства, и в колгосп Залишайся только незаможники.

Проти відступ Сталіна трівав недовго - Вже у вересні 1930 р. ЦК ВКП (б) розіслав по республіках директивного листа "Про колектівізацію". Зокрема, Україна, відповідно до директив, мала подвоїті рівень усуспільнення и течение тисячі дев'ятсот тридцять один р. в основному Закінчити суцільну колектівізацію вірішальніх сільськогосподарських районів. Ще рішучішімі методами и темпами Пішов процес розкуркулення. В течение 1930 р. з України Було депортовано почти 75 тис. селянських родин, а з кінця року й до червня тисячі дев'ятсот тридцять одна р. - 23,5 тис., За роки суцільної колектівізації Було експропрійовано понад 200 тис. селянських господарств.

Трагедія колектівізації вімірювалася мільйонамі Людський доль.Депортація "куркулів" з України Набуль Величезне масштабів. Що їх чека?

У Книзі Р. Конквеста "Жнива скорботи" є згадка про такий Досить ТИПОВИЙ факт. Промінувші Надєждінськ (Сибір), колона "куркулів" протягом чотірьох днів ішла маршем почти 70 км. до місця свого нового перебування. Ставши на пень, один депеушнік закричавши: "Маєте свою Україну ось тут", - и показавши довкола. Й попереду: "Тих, хто спробує втекті звідсі, постріляємо".

На жаль, чи не кращий булу частка тих українських селян, что залиша жити в Республіці. У грудні тисяча дев'ятсот тридцять два р. Було введено "Внутрішній паспорт", что не давало возможности без Дозволу місцевої влади переїхаті до міста НЕ только "куркулям", но й біднім селянам. Це решение офіційної влади прив'язував селянина до землі, знову его закріпачувало. Характерно, что именно в цею годину ВКП (б) у Народі начали розшіфровуваті як "друге кріпосне право більшовиків", а Бухарін називається експлуатацію селянства в СРСР "воєнно-феодального".

Такі обставинних змушувалі одноосібніка вступаті до колгоспу. У 1 932 р. колгоспі об'єднували почти 70% селянських господарств, 80% посівніх площ РЕСПУБЛІКИ. Останню Крапка в епопеї колектівізації Було поставлено в сумнозвісному +1937 p., Коли в УРСР налічувалося 27,3 тис. колгоспів, Які об'єднували 96,1% селянських дворів и обробляємих 99,7% посівніх площ.

За Привабливий, на перший погляд, фасадом Колгоспна ладу на качана 30-х років візрівала трагедія - спустошлівій голод, жертвами которого стали Мільйони.

Я вважаю, що колектівізація здійснювалася Надзвичайно жорстока методами, що не ВРАХОВУЮЧИ власного бажання того чи Іншого селянина вступаті у колгоспі.

Мені здаеться что постанова про розкуркулення травні Подвійне дно, так як по суті "куркулі" були найпрацьовітішімі представник селянства. Навіщо їх Було зніщуваті? Чи не дивно что бідне населення підтрімало ідею "розкуркулення", так як НЕ маючі нормальних умов до Існування, в силу своеї ліні чи неспроможності добро заробляті та розшірюваті своє господарство, воно Було Охоче ​​"розділіті по чесному" куркульське майно. Мені здаеться, що »бидло" просто заздрю ​​тім успішнім и працьовита селянам, Які змоглі нажите Собі добрий статок. Тому з легкістю "проковтнуло" більшовіцькі прізіві "розкулькуліті" своїх багатших сусідів. Можливо це булу просто помста з заздрості. Більшовікі "зігралі на душевній ноті" бідного населення щоб добитися Власний цілей.

Наслідки колектівізації

Форсовані Темпи и в основном Адміністративні методи ее Здійснення прізвелі до катастрофічніх НАСЛІДКІВ - дезорганізації и деградації аграрного сектора на качана 30-х років. За період 1929-1932 pp. в Україні поголів'я Великої рогатої худоби скороти на 41,8%, коней - на 33,3%, свиней - на 62,3%, овець - на 74%. Річний валовий збір зернових культур в СРСР +1933 и +1934 pp. Стає 680 млн. ц. (Найнижчі показатели после голодного тисяча дев'ятсот двадцять один p.).

У 1 933 р. Сталін, намагаючися избежать економічної катастрофи, отказался от прискореного темпів індустріалізації и від безрозмірної продрозверстки. За таких умов колгоспі поступово начали віходити з кризиса. Від України в Державні засікі надійшло 1933 р. 317 млн. Пудів хліба, 1935 р. - 462 млн., А 1937 р. - 496 млн. Пудів. У 1935 р. в містах Було скасовано введену 1928 р. Карткова систему.

Напрікінці 30-х років сільське господарство України Вийшла на рівень продуктівності, Який існував до качана суцільної колектівізації. Ситуація покращувалася, но проблеми в аграрному секторі були ще Досить серйозно: 1913 р. на одного жителя України Було вірощено 684 кг. зерна, 1927 р. - 615 кг., А 1940 р. - 639 кг. Про що свідчать ЦІ цифри? По-перше, за ЦІМ Показники даже на качана 40-х років республіка НЕ ​​досягла дореволюційного уровня. Як і друга, зберігалося відставання від західніх стран. За данімі 1934-1938 pp., На одного жителя віроблялося в Австралии - 702 кг., У США - 719 кг., В Аргентині - 1233 кг., У Канаді - 1298 кг. зерна. Як і Третє, виробництво зерна в Республіці у 20-30-х роках відставало від раціональної норми - 1000 кг. на рік на людину.

Отже, у сталінській моделі побудова соціалізму домінуючою Ланка булу форсована індустріалізація. Роль аграрного сектора пролягав в "обслуговуванні" процесса індустріалізації и в збереженні в стране стабільної ситуации з продовольством. Тобто сільське господарство мало дати потрібну Кількість хліба для експорту, для Зростаючий промислових центрів и армії, а такоже Забезпечити промисловість необхідною кількістю робочих рук и технічною сировини. Головного наслідком колектівізації ставши здійсненій індустріальний стрибок, за Який заплачено дорогою ціною: жертвами насільніцького розкуркулення и голодомору, Втрата селянами Відчуття хазяїна, трівалімі деградацією та дезорганізацією аграрного сектора.

У СРСР правду про жахливий голод 1932 - 1933 рокiв, что МАВ мiсце в Українi, много рокiв пріховувалі.Чому? А тому, что голод БУВ НЕ через нестача продуктiв. Урожай 1932 року БУВ НЕ нижчих, нiж у попереднi роки, отже, нiбі НЕ iснувало причин для голоду. Однако Сталiн прагнув пріскоріті iндустрiалiзацiю-будуваті заводiв бiльше i швідше. На це потрiбнi були кошти. Отож i вірiшено Було збiльшити продажів зерна за кордон, узяті его за будь-яку цiну в українського селянства. Одночасно Сталiн тім самим розраховував притиснути селян України, якi спиратися колектівiзацiї сильнiше, нiж, например, росiйськi. А оскiльки селяни становили значний часть населення України, то голодомор, спрямованостей проти них, Фактично означав голодомор українського народу.

Починаючі з 1 листопада 1 932 року до 1 лютого 1933 року державна комiсiя на чолi з Молотовим додатково "заготовила" в Українi 104.6млн. пудiв зерна. Загальна кiлькiсть хлiба, вилучений державою з урожаю тисяча дев'ятсот тридцять два року, становила 260.7млн. Пудiв. Отже, Молотов НЕ справівся з Виконання хлiбозаготiвельного плану, хоч вівiз з республiкі почти всi наявнi запаси. На качану 1933 року практично всюди в Українi хлiбніх запасiв НЕ Залишани, а треба Було ще дожиття до нового врожаю. А хлiбозаготiвлi практично вiдрівалі Останнi шматок хлiба в голодуючіх.

Отже, в рiк, коли урожай БУВ непоганий, з Москви прийшла Розпорядження збiльшити здачу хлiба державi. З колгоспiв Вивезення все зерно, навiть посiвне. Забирати не лишь Колгоспне, а й ті, что находится в хатах у людей. Одночасно за кордон продавалося зерна бiльше, нiж у мінулi роки, а на цi кошти купували устаткування для промислових новобудов. У мiстах Було введено картки на продукти, зокрема на хлiб, у Крамниця нiчого вiльно не купували.

Вже взимку 1933 року селяни начали гинут вiд голоду. Рятуючісь, смороду втiкалі в мiста, но i там часто вмирає просто на вулицю. Намагаючися Зберегти дiтей, селяни Залишайся їх бiля лiкарень, на вокзалах. Щоб пріпініті Втеча селян, вокруг сiл, на дорогах до мiст віставляліся вiйськовi загони.

Селяни, які не маючі чого Їсти, пекли хлiб iз вісiвок, здомiшкамі трави, варили юшку з бур'янами, їли бруньки. У селах Зниклий конi, вiвцi та Iнша худоба. Доходило навiть до людоїдства. Трошки легше Було тім, хто працював у колгоспi: для них iнодi варили поганенький юшку, пекли сякий-такий хлiб, но того і не вістачало.

Українське село превратилась в пустка. Вiд голоду та страху перед голодною смертю люди дічавiлі, забуває Добрi звичаї, їх заступала жорстокiсть.

У продіктованiй Молотовим постановi Раднарком УСРР "Про заходи до Посилення хлiбозаготiвель" вiд 20 листопада 1932 року мiстівся пункт про застосування "натуральних штрафiв". Йшлось про штрафування м'ясом тих колгоспiв, якi "заборгувалі" по хлiбозаготiвлi, но НЕ малі хлiба, щоб розрахуватіся з державою. Штрафи малі стягатіся як за рахунок усуспiльненої худоби, так i худоби колгоспнікiв. Санкцiю на них в кожному окремий випадки винен БУВ давати облвіконком. Пункт про "натуральнi штрафи" властi ширше на всi продовольчi запаси селян.

В усiх мiсцевостях України, крiм прікордоннніх, ширше подвiрнi обшукі з конфiскацiєю, крiм хлiба, будь-якіх запасiв їжi-сухарiв, картоплi, бурякiв, сала, солiнь, фруктової сушки ТОЩО, заготовлених селянами до нового врожаю. Конфiскацiя подавати як кара за "куркульській саботаж" хлібозаготiвель. Фактично це булу дiя, Свідомо спрямована на повiльне фiзичних вініщення селянських родин. Пiд вигляд хлiбозаготiвлi на велічезнiй територiї України Було Розгорнутим небаченій терор голодом, щоб навчіті тих, хто віжіве, "уму-розуму", тобто сумлiннiй працi на державу в Громадському господарствi колгоспiв.

Ті, что вiдбувалося в Українi у 1933 роцi НЕ Знайшли будь-которого вiдображення в документах Офіційному установ. Причина Полягає в тому, что Сталiн покаравши ставити до голодомору як до неiснуючого явіща. Навiть у стенографiчніх звiтах пленумiв ЦК КП (б) У i протоколах полiтбюро ЦК КП (б) У цього перiоду слово "голод» не згадується.

Чи не пiдлягає сумнiву, что до загібелi мiльйонiв селян прізвело холоднокровних рiшенням Сталiна Вилучити в українських селян всi їстівнi припаси, а потiм оповіті голодуючіх завiсою Мовчаном, забороніті будь-яку допомогу Їм з боку мiжнародної чи Радянської громадскостi. Щоб перешкодіті самочинним Втеча велічезної масі голодуючіх за межi республiкі, на ее кордонах були розмiщенi загороджувальнi загони внутрiшнiх вiйськ.Смертнiсть вiд голоду Почаїв Вже в перший мiсяць дiяльностi молотовської комiсiї. 3 березня 1933 року вона стала масовим. Майже Всюди органи ДПУ реєструвалі випадки людоїдства i трупоїдства. Проти Сталiн в цi трагiчнi мiсяцi небаченого в iсторiї голодомору спромiгся Визнати публiчно тiльки "харчовi труднощi в рядi колгоспiв". У промовi на органiзованому партапарат Всесоюзному з'їздi колгоспнікiв-ударнікiв 19 лютого +1933 року вiн цінiчно заспокiйліво заявивши: "В усяк разi порiвняно з тимі труднощамі, что їх пережили Робiтник 10-15 рокiв тому, вашi труднощi, товарішi Колгоспник, Здаються дитячою iграшкою" .

Аналiз Даних демографiчної статистики 30-х рокiв свiдчить про ті, что прямi Втрата населення України вiд голод 1932 року становляться около 150 тисяч чоловiк, а вiд голод 1933 року-вiд 3 до 3.5 млн. Чоловiк. Повнi демографiчнi Втрата, включаючі катастрофiчне зниженя народжуваностi пiд Вплив голоду, сягають за 1932 - 1933 роки понад 5 млн. Чоловiк.

Експропрiацiя українського селянства як класу зустрiла масовий опiр. Прідушуючі цею опiр, держава вживатися репресівнi заходь аж до найбiльш потворніх-у формi геноциду. Лише перед вiйною удалось подолати, віклікане насільніцькою колектівiзацiєю падiння продуктивних сил сiльського господарства.Я вважаю, что колектівізація булу потрібна СРСР. Так як при становлені нового режиму, на руїнах попередня, Вимагаю надзвічайної дисципліни населення та чіткіх Дій керівніцтва. А зібравші все сільське населення у єдину структуру призвело до легкого становлення більшовіцької політі у масі и легкого керівніцтва ціх мас. Так як, по суті все сільське населення Цілком залежався від решение керівніцтва тих самих колгоспів, які не Важко Було Встановити ті норми здачі зерна, Які потрібні були державі. При условиях НЕПу або рінкової економіки такого здійсніті Було б Неможливо. Тож як для держави - колектівізація це вірне решение проблем хлібозаготівлі.Я засуджую ті методи Які вікорістовувала радянська влада во время колектівізації, и вважаю їх Надзвичайно жорстока. За суті, більшовікі ВСТАНОВИВ окупаційній режим на территории України. Во время Гетьманату, німецькі війська вели схожу політику, но НЕ з таким масовим розмахом. Цікаво, что більшовікі захоплювалися владу на Україні під гаслами Які Суворов засуджувалі тих же німців. А потім, через кілька десятків років Самі ж вели таку саму політику но ще більш жорстоке методами. Чи не дивно что колектівізацію НЕ підтрімувало сільське населення.