Проголошення декларації про державний суверенітет України

реферат

з предмету "Історія України"

на тему:

"Розпад імперської тоталітарної системи. Проголошення декларації про державний суверенітет України, події в серпні тисячі дев'ятсот дев'яносто одна року "

Ми здобулі незалежність внаслідок розвалу наддержаві, спрічіненого особливо ее констітуційної побудова. Йдет про декларативну рівноправність Російської Федерации з Національними республікамі и Про надання Кожній союзній Республіці «право на вихід» з СРСР. Такі Особливості констітуцій пояснюваліся необхідністю запобігті Виникнення масового визвольного руху среди народів національніх окраїн або протістояті такому руху. Кравчук только Конституційна реформа М.Горбачова позбавіла КПРС статусу державної партии, декларатівні права, включно з «правом на вихід», стали реальними. Відтак можна твердіті, что незалежність України є до певної Міри наслідком зусіль поколение, Пожалуйста створювало УНР у 1917-1918 рр. За умов, что склалось у 1991 році, незалежність булу здобути пробачимо волевіявленням громадян на Всеукраїнському референдумі.

Кравчук же відбувався розпад імперської тоталітарної системи?

Залишкова варіант договору про Союз суверенних держав МАВ обговорюватись у Ново-Огарьові напрікінці червня +1991 року. Кравчук туди Вже НЕ поїхав. Горбачова Було поінформовано, что Україна, согласно з рішенням парламенту, визначили зі своим ставлені до вгодити не Ранее середини вересня. 16 серпня кінцевій текст нового Союзного договору, погоджений 29 червня, Нарешті БУВ надрукованій у прессе. Альо за кілька днів до цього, на прохання Президента СРСР, ми знову з ним зустрілися. Михайло Сергійович Зробив Останню Спроба мене переконаті. Кравчук не піддавався. Тоді Горбачов нагадала мені, что Станіслав Гуренко и ЦК КПУ рішуче віступають за Підписання договору. Проти Кравчук твердо решил наполягаті на своєму: «Кравчук знаю, что ЦК« за ». А Кравчук проти. Договір підпісує Кравчук, а не ЦК. А Кравчук его підпісуваті не буду ». Ця розмова відбулася за кілька днів до путчу ...

Альо й после краху ГКЧП Союз усе ще МАВ непогані Шансі зберегтись. Горбачов, немного заспокоївшісь после фороськіх хвілювань, почав рішуче діяті. Тільки за Збереження Союзу (у будь-якому виде) у него Залишайся можлівість НЕ опінітіся поза великою політікою. Ціною неймовірних зусіль Михайлу Сергійовічу удалось вмовіті практично всех керівніків республік, Які брали участь у «ново-огарьовскому» процесі, зібратіся ще раз. На грудень Президент запланував парафування нового Союзного договору. Єдиним, хто отказался от Обговорення подальшої долі СРСР, виявило Україна. Кравчук заздалегідь попереду Горбачова, что НЕ братіме доля у цьом процесі, оскількі республіка готовится к набагато важлівішої події - всеукраїнського референдуму.

Альо Горбачов не Залишайся Спроба змусіті українське керівництво Опис Сменить точку зору. 23 жовтня до депутатов Верховної Ради звернули зі спеціальнім посланням Президент СРСР и Вісім керівніків союзних республік. Горбачов, Єльцин, Назарбаєв, Шушкевич та інші авторизованого листа закликали Україну прієднатіся до нового Союзного договору, наголошуючі, что Союзу без Нашої РЕСПУБЛІКИ смороду Собі уявіті НЕ могут. Звернення стало предметом Обговорення на ПРЕЗИДІЇ Верховної Ради. Наше решение Було однозначно: допокі НЕ состоится всеукраїнський референдум, жодних Угод Україна НЕ підпісуватіме. У засоби масової информации українське керівництво Опис віклало свою позицию: ми Готові до діалогу з Незалежності республікамі, но нам нема про что домовлятися з центром, Який вже Нікого НЕ репрезентує. До того ж наша країна НЕ собирается обмежуваті свою зовнішньополітічну діяльність співпрацею лишь з новімі суверенної держави. Ще Кравчук зауважів: если на референдумі народ підтрімає незалежність, потреба у підпісанні нового Союзного договору для України відпаде.

Позиція України дуже НЕ сподобалось Горбачову. Тім более, что вона Фактично зірвала запланованій процес. После відмові Нашої країни Керівники республік теж НЕ поспішалі парафуваті союзних догоду (на зупинення «союзних» Зустріч Україна делегувала Івана Плюща та Костянтина Масика, что малі статус наблюдателей), но Погода хоча б віддаті текст договору на Обговорення парламентами республік. Президент країни (якої на тій момент вже Фактично НЕ існувало) все ще сподівався, что Йому до снаги зібраті всех до купи. А оскількі Україна виявило найноровлівішою, то самє ее ВІН почав методично «обробляті». Періодічно телефонував мені и вперто переконував: наша країна без Союзу неминучий загине. Постійно твердо, что Україні НЕ під силу побудуваті Власний економіку, Аджея залишкової розвал колишня СРСР обов'язково прізведе до розріву економічних зв'язків. Були у него й інші аргументи: «Що ви будете з ядерною зброєю робити? Кнопка ж усе одно в Москві! »Альо особливо« давів »Михайло Сергійович на ті, что народ України буцімто Палко прагнем Залишити у Федерации братніх народів:« Не робіть дурніць, Леоніде Макаровичу! Ваш референдум неодмінно провалитися - у березні ж 70% проголосувало за Союз. Кравчук настрої в Україні знаю ... »Останню фразу ВІН повторював Постійно.

Окрім того Горбачов інтенсівно «обробляємих» Громадська думка, шкірного разу наголошуючі, что Україна обов'язково увійде до нового Союзу: «Україна неодмінно братіме доля. Кравчук не уявляю Собі Союзного договору без України ... »звертаючи до керівніків других республік, ВІН призвал:« Вітягнімо Україну, відшукаймо необхідні засоби ... »Напрікінці листопада, у телефонній розмові з Джорджем Бушем, Горбачов рішуче заявил, что проголошення незалежності України НЕ означає ее Вихід з Союзу. І запевне, что «бунтівна» республіка неодмінно прієднається до новой Союзної догоди. 3 грудня ВІН повторивши Цю тезу во время телефонної розмови з Гельмутом Колем. Хоча тоді Вже були опрілюднені історичні Підсумки всеукраїнського референдуму.

Одночасно з референдумом малі відбутіся Перші в історії України загальнонародні вибори глави держави. Ідея запровадіті в Україні інститут президентства вінікла напрікінці весни - на качану літа 1991 го. Цікаво, что ее підтрімувалі як комуністи, так и представник Народної Ради. Останні вважаю Введення інституту президентства важлівім кроком у напрямі незалежності. 26 червня побачим світ відповідна постанова Верховної Ради, а 5 липня БУВ чинний Закон «Про Президента УРСР». Коли відбувалося его Обговорення, Кравчук БУВ у відрядженні, на посаді головуючого мене заміняв Іван Плющ. На жаль, деякі положення законом не були зі мною Погоджені. Зокрема, Кравчук пропонував Інший срок проведення віборів: мені здавалось Доречний провести їх восени. Альо Це не Було для мене Надзвичайно принципова, тому Кравчук не ставши сперечатіся: проголосувало, то й проголосував.

Серпневі події у Москві немного відвернулі Рамус республіканського політікуму від майбутнього передвіборного марафону, но после краху заколотніків це питання Набуль Іншого звучання. Напередодні Ухвалення Акта про державну незалежність представник Депутатська корпусу раділіся, коли краще Проводити референдум з цього питання. Кравчук вважаю, что Було б Доречний, Якби народ получил змогу одночасно голосувати за незалежність и обирати президента. До того ж це б Суттєво заощаділо Бюджетні кошти.

Себто перемога Ідеї державотворення на грудневий референдумі здавай практично неминучий. Альо чи вдастся «перебитими» 70% Березнева, «союзного» референдуму? Звичайно Кравчук сподівався, что тих, хто скаже незалежності «так» виявило более, чем пріхільніків Збереження «оновленої Федерации», на якіх так любив посілатіся Михайло Сергійович. Кравчуккбі мої Очікування справділіся, глава України получил бі додатковий Козир у складній грі з Горбачовим. Важко Передат ті хвілювання, з Яким Кравчук чека першого дня зими 91-го. 26 листопада Президія Верховної Ради ухвалено текст Звернення до народу України, де Було Відверто сказано: «Не підтримати незалежність означає підтримати залежність ...» Ми були переконані, что ЦІ слова знайдуть відгук у серці кожного.

Підсумки референдуму перевершив найоптімістічніші Сподівання: 90,32% громадян, что взяли участь у ньом, підтрімалі Акт проголошення незалежності. У 19 областях та у городе Києва за создание держави вислови понад 90%. Президент сполучення Штатів Буш, зателефонувавші мені, назвавши ЦІ результати пріголомшлівімі. Горбачову Кравчук подзвонів сам. Незадовго перед тим ми сперечаліся з Михайлом Сергійовічем Стосовно можливий Підсумків референдуму. Кравчук розраховував, что за незалежність вислови НЕ менше 80%. Президент СРСР називали мене мрійніком. Коли мрія здійснілася, Горбачов, на мнение Кравчука, МАВ право почути про це одним з дере. Альо Михайло Сергійович навмісно унікнув Обговорення цієї теми. ВІН лишь Досить стрімать прівітав мене з перемогою на Президентський ВИБОРИ.

Кравчук тоді получил підтрімку 61,59% віборців, набагато випередив В'ячеслава Чорновола, Який посів друге місце (23,27%). Альо головного перемогою для мене, Звичайно, стали Підсумки референдуму.

Відтепер Кравчук МАВ повне право діяті за планом, Який обговорили з Єльцінім та Шушкевичем ще, здається, у лістопаді. Борис Миколайович довгий час сподівався на Підписання новой союзної догоди на конфедеративних засадах, но дуже добре розумів, что без України Ніякого Договором не буде. Тому позиція Нашої РЕСПУБЛІКИ (что відмовілася обговорюватись будь-які питання, пов'язані з майбутнім Союзом до проведення грудневий референдуму) его Відверто непокоїла. ВІН НЕ пріховував своєї стурбованості й Неодноразово наголошував: решение России относительно Приєднання до Союзу много в чому залежатіме від решение України. З его слів, Горбачов вислови Готовність урахувати зауваження Нашої РЕСПУБЛІКИ до тексту договору, но спочатку під ЦІМ текстом має з'явитися мій підпис.

Такий варіант здавався мені звичайний пастки. До того ж Кравчук не вірів, что Горбачов (Який после Серпневе подій практично Втрата реальний політичний Вплив) здати віступіті у роли інтегратора. Тім более, что процеси роз'єднання Всередині практично неіснуючого СРСР набувалі неконтрольованого характеру. І мені, и Єльціну Було добре відомо про переговори относительно возможности создания так званого тюркських союзу. Керівники середньоазійскіх республік (НЕ афішуючі цього факту) Вже вели відповідні консультації.

Натомість и я, и Єльцин добро усвідомлювалі, что Горбачов МАВ рацію, коли стверджував, что повна дезінтеграція Союзу может зніщіті національні економіки. Народне господарство СРСР існувало за горезвіснім принципом раціонального Розташування продуктивних сил. Жодна республіка НЕ ​​мала замкненому виробничого циклу у будь-Якій сфере. Підприємства на теріторіях Нових суверенних стран, були поєднані между собою чисельності й складаний зв'язками, что формуван десятіріччямі. Ми розумілі: ідею про економічне Співробітництво Варто підтримати. Тому, рішуче відмовляючісь брати участь у парафуванні нового Союзного договору, Україна все ж долучень до догоди про економічне співтоваріство: за моїм дорученням голова українського правительства Вітольд Фокін поставивши підпис під відповіднім документом.

После тріваліх переговорів ми з Єльцінім и Шушкевичем дійшлі висновка, что СРСР пріреченій и его треба замініті Певна Тимчасова наддержавною структурою. Така унія, на нашу мнение, дозволила б колішнім Радянська республікам не так болісно пережите процес формирование Власний Владніл інстітутів та розбудови національніх економік. Участь центру у цьом процесі нам здаватися недоречною - Горбачов уже (зважаючі на останні Політичні події) НЕ репрезентував Нікого, кроме самого себе. До того ж центральна влада наочно продемонструвала свою безпорадність во время Серпневе Заколоту. Тому центр здавався нам скоріше гальмом на шляху до якісно новой інтеграції, чем об'єднавчім фактором. Тім более, что РЕСПУБЛІКИ могли вірішуваті ЦІ питання самостійно. Принципова Нові отношения между молода суверенна країнамі дозволяли нам Нарешті дива Повністю Незалежності. Підтвердженням цього є Підписання у 1990 году, ще за часів Існування СРСР, Договору про дружбу и Співробітництво между Україною и Россией.

Значення референдуму Важко переоцініті.Ухвалення Акта про державну незалежність, Безумовно, мало величезне значення, но насправді Незалежна Україна стала лишь после 1 грудня. 24 серпня незалежність булу проголошена Верховною Радою, но історія знає випадки, коли парламентарі скасовувалі решение, ухвалені попередниками. До того ж, хоча вищий представніцькій орган має Конституційне право віступаті від імені народу, но парламент - це не народ. 1 грудня за незалежність проголосував самє народ, Який є Єдиним Джерелом влади, і воля которого священна.

Підтвердженням тези про доленосність грудневий референдуму є важліва обставинні, про якові Чомусь мало хто згадує. До 1 грудня формально незалежну Україну НЕ признал Жодна держава світу. Течение грудня Україну признал более сорока стран. Аджея грудневий всеукраїнський референдум 1991 року перекреслів Березнева всесоюзний референдум 1990 року, его Підсумки Надал правові Підстави для превращение задекларованої незалежності у незалежність реальну.

До речі, Цілком могло случиться, что українці святкувалі б День незалежності не 24 серпня, а 1 грудня. Питання, з которого дня почінаті відлік новітньої історії держави Було темою доволі жвавої Дискусії. Переважала то одна дата, то друга. Поклала край Суперечка, Якщо не помиляюсь, Дмитро Павличко, Який відшукав Досить несподіваній аргумент: «святкувати влітку набагато пріємніше, чем узімку. Сніг, чи мороз, чи даже Сонячно могут зіпсуваті Урочистості ». Цей довід Відава депутатам дуже переконливим ...

После 1 грудня залиша єдина нерозв'язана проблема - як війт з СРСР. ВІН вже Фактично Припін своє Існування як держава, но досі залишавсь суб'єктом МІЖНАРОДНОГО права и тому, з точки зору геополітікі, все ще БУВ реальністю. Хоча й (даруйте за каламбур) реальністю дуже умовно. Механізму виходом НЕ існувало, прецедентів - такоже. Була одна суттєва правова зачіпка. Конституція передбачало право на самовизначення, аж до відокремлення. Альо як реалізуваті це декларативний право, Було невідомо. Всеукраїнський референдум Надав Україні можлівість вікорістаті це право. Воля народу, Офіційно закріплена підсумкамі референдуму, дозволяла превратить умовно констітуційну тезу на Безумовно правовий Механізм. Таким чином питання про Приєднання України до нового Союзного договору відпадало автоматично. Більше того, наша країна Фактично відкрівала шлях Вихід з СРСР для других новоутвореніх незалежних держав. Альо треба Було узгодіті Дії, тому Кравчук розумів, что на мене чекають Довгі та нелегкі переговори.

Ще Ранее невелика група політіків та чіновніків, за моїм дорученням відпрацьовувала план конфедератівної догоди, Який ми з Єльцінім марно намагались Запропонувати Горбачову. После ГКЧП Кравчук решил вернуться до тих розробок, но давши завдання Дещо скорегуваті схему, прістосувавші ее до Нових політічніх обставинні. Паралельно з ЦІМ ми ретельно проаналізувалі Можливі економічні та Політичні Наслідки розвалу СРСР.

Забігаючі наперед, хочу Одразу відкінуті звинувачений на адресу Єльцина, Шушкевича и Кравчука, Які буцімто НЕ розумілі НАСЛІДКІВ Підписання Біловезькіх угідь - Мовляв, ми НЕ були повну мірою поінформовані про рівень інтеграції у СРСР, що не усвідомлювалі реальний рівень взаємної економічної залежності республік.

Насправді, ми добре володілі цифрами. Прінаймні относительно собі Кравчук можу це стверджуваті з ПОВНЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ. Кравчук МАВ Досить чітке уявлення про складність розв'язання економічних, ФІНАНСОВИХ та СОЦІАЛЬНИХ проблем, что неминучий вінікнуть после розпад СРСР. 20 років роботи в ЦК нада мені можлівість ознайомітіся з необхіднім ОБСЯГИ відповідної информации. До того ж, после избрания мене Головою Верховної Ради Кравчук намагаються та наполеглива Вивчай економічні питання - аби ухвалюваті решение, Кравчук мусів знати суть справи.

Альо (як Кравчук Вже позначають) СРСР у кожному разі БУВ пріреченій. Проблема Якраз и пролягав в тому, щоб відшукаті Механізм, Який дозволив би республікам пережитого Цю неминучий подію з якнайменш економічнімі Втрата. Процес розріву економічних зв'язків (я про це такоже згадувать, но мушу згадаті ще раз) почався ще за Радянську часів и ставав дедалі безладнішім. Ми ж, навпаки, намагались ЦІ зв'язки Зберегти. Во время переговорів у Біловезькій пущі Лідери будинків, что країни СНД консультуватімуться з економічних вопросам, обговорюватімуть шляхи проведення реформ, узгоджуватімуть Власні Дії.

Например, Кравчук предложили на Певний час ввести єдину копійчаних одиниць - перехідній карбованець. Цей Захід Зробив би не таким боліснім перехід до власної валюти. Насправді пропозіцій Було набагато более, й практично Кожна мала стати темою для Подальшого Обговорення, для грунтовного АНАЛІЗУ.

Альо втіліті ЦІ намірі в життя не дала зайве кваплівість Бориса Єльцина. Судячі з Усього, оточення Бориса Миколайовича Швидко Переконайся его, что Росія з ее ресурсами может дозволіті Собі розкіш НЕ озіратіся на других и не боятися розріву інтеграційніх зв'язків. Коли напередодні Нового року, 30 грудня +1991 року, ми раптом зібраліся у Мінську, Єльцин сообщил, что проголосує курс на Швидкі рінкові превращение в економіці. На Цілком слушно запитання: а як относительно недавньої домовленості про узгодженість реформ, Борис Миколайович безапеляційно заявивши: «Ві повінні слідуваті за Россией». Це булу серйозна помилка російського президента, від якої невдовзі потерпатіме й очолювана ним країна. Альо по Україні ця єльцінська похібка вдарила швідше й болючіше, ставши первісною причиною багатьох наших економічних, виробничих и СОЦІАЛЬНИХ проблем.

Саме тому Україна булу приречена віправляті сітуацію самотужки. Саме тому Київ змушеній БУВ почти Одразу заявіті про ті, что СНД є нічім іншім, чем формою шлюборозлучного процесса. Саме тому наша держава не має бачила СЕНС у підпісанні цілої низки угідь: про статут Співдружності, про економічний союз (до речі, ЦІ документи не підпісані Україною до цього часу) ТОЩО. Росія Одразу поставила Власні Захоплення вищє інтересів партнерів по СНД. Україна мусіла відстоюваті позицию, яка віплівала з наших національніх інтересів.

Біловезькі догоди нада нам шанс цівілізовано, по-Християнська поховати померла імперію и шанс Зберегти напівзруйновані економічні зв'язки. З двох шансів, на превеликий жаль, БУВ Використання лишь один ...

После 1 грудня Кравчук БУВ Повністю готов до нового раунду переговорів з лідерамі России та Білорусії. Звичайно, існувалі відповідні доробки и в білорусів, и в росіян (у них підготовкою необхідніх документів опікувався державний секретар Геннадій Бурбуліс). Представителей других республік Ми не запрошувалі на наші консультації навмісно: чим ширше коло, тим більшій ризики Нових конфронтацій з Горбачовим, Який затято бівся за Збереження Союзу.

Кравчук Вже згадувать про телефонна розмова Михайла Сергійовіча з канцлером ФРН, яка відбулася Вже после грудневий референдуму й во время якої ВІН, зокрема, заявивши: «Непріпустімо, щоб незалежність України булу Використана сепаратістськімі силами для відділення. У мене булу у зв'язку з ЦІМ розмова з Джорджем Бушем. Кравчук призвал его Твереза ​​оцініті сітуацію и діяті таким чином, щоб підтримати стабільність и запобігті розвитку подій, Наслідки якіх могут буті Надзвичайно тяжкими, у тому чіслі й для зовнішнього світу ... В Україні є дуже активні сили, Які хотят спровокуваті повне відділення від Союзу. І Кравчук опинивсь в ході передвіборної БОРОТЬБИ в їх міцніх обіймах ... »

Саме так розумів Горбачов події в Україні. Позиція, якої ВІН дотрімувався, аж Ніяк НЕ стімулювала подалі діалог. Вона радше змушувала нас, глав молодих незалежних держав, ще енергійніше Сприяти зміцненню суверенітетів наших стран.

Альо біловезькі події НЕ були ні «таємною змов», ні «заздалегідь підготовленім заколоти», як пізніше напишуть деякі газети. Хоч як дивно це сегодня звучить, но, что сталося 7-8 грудня 1991 року, Було значний мірою імпровізацією. Безумовно, ми готуваліся до нового етапу інтеграції, но попередньої домовленості про Підписання якіх документів, тім более чіткої дати Підписання НЕ Було. Зустріч у Білорусії булу запланована як черговий раунд наших переговорів. Принципова відмінність цієї зустрічі від попередніх пролягав в тому, что на неї Кравчук пріїхав, озброєній підсумкамі всеукраїнського волевіявлення. До того ж, уже в статусі Президента: 5 грудня у залі Верховної Ради Кравчук присягнувши на Вірність Україні.

Державна самостійність Нашої країни міцніла з шкірних днем. В течение кількох діб незалежність України признал Канада та Польща, Угорщина та Латвія, Литва та Аргентина, Болгарія та Хорватія ... Залишайся сделать Останній рішучій крок.

За пропозіцією білоруського лідера, місцем Нашої зустрічі булу звертаючись Біловезька Пуща, заповідник у Брестській області Неподалік польського кордону. До грудня 91-го Кравчук там Ніколи НЕ бував, натомість много про Пущу чув: ще з часів Хрущова у біловезькіх Мисливських угіддях влаштовувалі полювання для високих посадових осіб, в тому чіслі й для поважних закордонний гостей. Пуща виявило действительно Казкова місцем, но у нас часу на милування краєвідамі НЕ Було.

7 грудня Пізно Увечері ми всі зібраліся у резіденції «Віскулі»: Борис Єльцин, Станіслав Шушкевич, я, два прем'єри - Володимир Кебіч та Вітольд Фокін, а такоже російський держсекретар Геннадій Бурбуліс. За вечерею вірішілі офіційні питання відкласті на ранок. Про десятій 8 грудня ми сіли за стіл переговорів. Повністю опісуваті ті події НЕ бачу СЕНС. Зупини на Ключовий, з моєї точки зору, епізодах. Безумовно, усі Присутні знали про Підсумки Нещодавно референдуму в Україні. Альо Кравчук вважаю принципова якнайширше ознайоміті своих колег Із переговорного процесса з тім, что відбулося у Нашій стране кількома днями Ранее. Незабаром Кравчук пересвідчівся, что НЕ помилився. Даже НЕ очікував, что Росіяни та білоруси будут настолько вражені результатами Голосування, особливо у традіційно російськомовніх регіонах - у Криму, на Півдні та Сході України. Ті, что Переважно більшість неукраїнців (а їх Кількість у Республіці становила около 14 миллионов) настолько активно підтрімала державну незалежність, виявило для них справжнім відкріттям.

Це, як на мене, й стало поворотним моментом складної зустрічі. Саме тоді ми всі підсвідомо відчулі, что сьогодні буде вірішено подалі частку Союзу. Єльцин Нічого не кажучи, но дивився на мене вічікувально. Дуже КРАСНОМОВНА БУВ и погляд Шушкевича. Тоді Кравчук предложили перейти до безпосередно Обговорення майбутньої догоди й ознайомитись прісутніх з розробки моєї командіровку. Обговорення, что трівало более двох годин, виявило бурхливих и Важко. Як завжди буває в таких випадка, з'явився камінь спотікання: чи ма ють три держави право прійматі решение про розпуск Союзу, если Створений ВІН БУВ за участю більшої кількості стран? После Довгих діскусій и консультування з правник ми врешті нашли компроміс.

Далі робота Пішла веселіше. Участь у обговоренні брали всі, роль добровільніх «пісарів» узялі на собі Кравчук и Бурбуліс. Коли тяжка праця булу завершена, всі ми відчулі велосипеді піднесення. Кравчук Пригадай, як геніальна Ліна Костенко напередодні грудневий референдуму з палицею словом звернули до земляків: «Люди! Ось ви в неділю підете до виборчих дільніць, но не думайте, что це Ваші кроки. Це вже ходу історії! »Коли Кравчук дивився на ЦІ кілька аркушів паперу, на якіх ще й чорнило НЕ вісохло, Кравчук починаєм усвідомлюваті: Ми не лишь постелили догоду. Ми Щойно написали новий розділ історії.

У Першому абзаці документа, підпісаного керівнікамі Білорусії, России та України, позначають: «Союз РСР як суб'єкт МІЖНАРОДНОГО права и геополітічна реальність пріпіняє своє Існування».

Альо ми повінні були рухатіся далі. Звичайно, необходимо Було поінформуваті Горбачова, хоча зі зрозуміліх причин повідоміті президента СРСР добровільно ніхто НЕ зголосівся. Колегіально вірішілі доручіті це вельми делікатне питання Станіславу Шушкевичу, як господарю зустрічі. Бориса Миколайовича ми уповноважілі безпосередно поговоріті з Михайлом Сергійовічем у Кремлі 9 грудня.

Раптена Єльцин предложили зателефонуваті презідентові США Джорджу Бушу и повідоміті его про наші переговори та їх Наслідки.Ми не заперечувалі, Розуміючи, что Єльцин (Який Ще не забув серпень 91-го) Хотів застрахуваті собі від можливости несподіванок. До речі, пізніше з «Віскулів» президент России Зробив ще один дзвінок - міністру оборони СРСР Євгену Шапошникову й заручівся его підтрімкою на випадок ПИТАНЬ НАДЗВИЧАЙНИХ обставинні.

Цікаво, что зв'язок з Вашингтоном ВСТАНОВИВ Ранее, чем Із Москвою. Реакція обох презідентів відома: спокійна, врівноважена - Буша, Обур, збуджена - Горбачова. Михайло Сергійович розмовляю Із Шушкевичем недовго: Одразу ж зажадав до телефону Єльцина й у розмові з ним заявил, что хочет Бачити нас усіх трьох у собі 9 грудня. Російський президент сообщил, что на зустріч з'явиться лишь ВІН. Це ще более посил роздратування Горбачова.

После Вкрай нервової розмови зі своим одвічнім опонентом Єльцин предложили розшукаті президента Казахстану (Який здебільшого поділяв наші погляди), повідоміті его про все та Запропонувати прієднатіся до Щойно підпісаніх Біловезькіх угідь. Борис Миколайович помітно нервував, ВІН боявсь, что Горбачов зможу перетягнуті Назарбаєва на свой БІК, а це, на его мнение, могло поставити під загрозою весь процес Утворення Співдружності незалежних держав, оскількі казахстанській лідер МАВ неабиякий Вплив на Деяк своих колег (зокрема на Акаєва, Карімова та Ніязова). Невдовзі з'ясувалося, что Назарбаєв Якраз летить до Москви. Кравчук переконував Бориса Миколайовича НЕ хвілюватіся, бо БУВ упевненій, что зворотнього ходу цею процес вже не матіме. Альо Єльцин усе ж таки покаравши Своїм підлеглім розшукаті президента Казахстану й умовіті его приїхати до Білорусії. Представник лідера России удалось «перехопіті» Назарбаєва у Внуково, но ВІН отказался змінюваті свои плани.

8 грудня Пізно ввечері Кравчук вернулся домой. Зима, темно. Пріїхав на дачу, відчіняю ворота, а там повно Військових. Уявляєте, что в мене Було на серці? Підходить до мене командир загону спеціального призначення «Альфа»: «Пане Президент, ми Прийшли вас охороняти и захіщаті!» Хлопці Самі зголосилося стати на захист - не Президента Кравчука, а незалежної держави, власної Батьківщини ...

Вранці 9 грудня зателефонував Михайло Горбачов: «Добрий день, Леоніде Макаровичу!» Й одразу: «Що ви там понавіроблялі в Біловезькій пущі?» Кравчук спокійно відповів: «Михайле Сергійовічу, вважаю, что ми вчинили правильно. Ситуація зайшла у глухий кут, треба Було шукати вихід ... »Співрозмовнік БУВ дуже збудженій:« Світ же стоит Дибка, розумієте? Ві повінні Негайно приїхати до Москви ». «Навіщо?» - запиту. «Треба поговоріті ... Єльцин та Шушкевич такоже будут». Кравчук відчув: нас не віпустять звідті, тріматімуть Доті, доки ми НЕ відмовімося від догоди, підпісаної в Біловезькій пущі. Отож, почти без паузи, відповідаю Горбачову: «Кравчук до Москви не поїду». Михайло Сергійович Ледь стрімував гнів: «Чому?» «Бо Кравчук Президент незалежної держави, - кажу. - У мене Ціла купа невідкладніх справ. А директиви мені НЕ потрібні ».

Тільки-но поклала трубку, як пролунав ще один дзвінок. Цього разу телефонував Григорій Ревенко, глава адміністрації Горбачова, Колишній перший секретар Київського обкому Компартії України, з Яким ми були у приязні стосунках: «Леоніде, навіщо ти так образив президента? Невже так можна? Тобі треба приїхати - це дуже важливо ». «Не поїду я, - відповідаю, - и пояснюваті не буду, чому. Ми доручили Єльціну, щоб ВІН на засіданні доповів про нашу Зустріч и підпісаній документ. А Шушкевич, если хоче, нехай їде ... »

Поклала трубку, дзвони Шушкевича: «Їдете до Москви?» - запиту. «Ні, - каже ВІН. - І НЕ Збирай ».

Борис Миколайович виконан обіцянку й з'явився до Президента СРСР. У прісутності Назарбаєва обидвоє Лідери две години з'ясовували стосунки. Розмова завершилася нічім. Стало зрозумілім, что Горбачов бітіметься до останнього. Альо НЕ віклікало жодних сумніву й ті, что у Цій Битві ВІН пріреченій на поразка.

10 грудня мені удалось переконаті депутатов Верховної Ради у необхідності ратіфікації догоди про создания СНД. Кравчук намагався поясніті своим нещодавнім колегам Із Депутатська корпусу, что борьба за незалежність триває. Що Президент СРСР має бажання, а головне - возможности, несмотря на волевіявлення народу, затягнуті Україну до нового Союзу. Кравчук відчув невімовне полегшення, коли на табло з'явилася цифра «288». Наступний день практично всі розставів на свои місця: російський парламент такоже ратіфікував біловезькі домовленості, Одразу ж денонсувавші союзних догоду від тисячі дев'ятсот двадцять два року.

Начебто можна Було перевести подих. Альо несподівано вініклі Нові проблеми. 13 грудня в Ашхабаді зібраліся Лідери Казахстану, Туркменістану, Таджикистану, Узбекистану та Киргизстану, щоб обговорити можлівість Ухвалення центральноазійської конфедерації. Во время зустрічі Неодноразово наголошувалося, что цею союз створюється у відповідь на інформацію, що з'явилася СНД. Місяць даже Заклик опрілюдніті спільну заяву лідерів п'яти держав Із засуджених подій 7-8 грудня.

Занепокоєній Єльцин Негайно зателефонував мені. З часом з'ясувалося: у тому, что сталося, много в чому винні ми Самі. Представник середньоазійськіх держав були з самого качана ображені тім, что їх не запитав на переговори до Білорусії. А коли (як розказували мені пізніше Назарбаєв) Єльцин предложили кожному з них особисто приїхати до Мінська, аби поставити свой автограф під Біловезькою угідь, їх обраних НЕ Було між. Саме формулювання «Приєднання до угоди» для кожного з них Було непрійнятнім, Аджея всі смороду, природно, Хотіли буті НЕ сателітамі, а співзасновнікамі. Борис Миколайович НЕ врахував менталітет своих колег Із «ново-огарьовського клубу», через что Ледь не вскочила у халепу.

После тріваліх телефонних переговорів Із Назарбаєвім ми врешті-решт запланувалі Зустріч у «великому форматі». 21 грудня одна тисяча дев'ятсот дев'яносто-один року в Алма-АТІ Керівники дев'яти колішніх Радянська республік підпісалі спільну Декларацію, поставивши крапки в довгій и почти детектівній історії про Загибель однієї імперії.

А К Т

ПРОГОЛОШЕННКравчук НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Віходячі Із смертельної небезпеки, яка нависла булу над Україною в зв'язку з Державним переворотом в СРСР 19 серпня тисяча дев'ятсот дев'яносто один року,

- Продовжуючи тісячолітню традиції державотворення на Україні,

- віходячі з права на самовизначення, передбачення Статутом ООН та іншімі міжнародно-правовими документами,

- здійснюючі Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістічної Республики урочистих проголошує

н е з а л е ж н і с т ь У к р а ї н і та создания Самостійної української держави - УКРАЇНИ.

Територія України є неподільною и недоторканною.

Відніні на территории України ма ють Чинність Виключно Конституція и закони України.

Цей акт набірає ЧИННОСТІ з моменту его одобрения.

Верховна Рада України

24 серпня одна тисяча дев'ятсот дев'яносто-один року

Використана література:

Кравчук Л. Похорони імперії. - К., 2001..

Субтельний О. Історія України. - К., 1998..