Симон Петлюра - політичний діяч

Міністерство освіти та науки України

Український державний університет водного господарства та природокористування

Кафедра українознавства

Реферат на тему:

"Симон Петлюра - політичний діяч"

Виконаю:

студент І курсу ФБА

група ПЦБ-11

Бондарчук С.В.

Перевірів:

Цибульський В.І.

Рівне-2002

Постать Симона Петлюри Визнана однією з найвізначнішіх епохи визвольних змагань українського народу. Альо для формирование сучасної української Політичної еліти и Політичної культури як такой, важліва самє українська політична традиція, Вплив на ее формирование Петлюри як особистості, політічного діяча.

На годину, коли народився Петлюра, его рідне місто, Полтава, Було позаштатний губернськім містечком, де як писав В. Лесевич, что тоді живий там, "іноді найпростішу довідку достати Ніяк". Та на початок ХХ ст. Полтава стала одним з центрів політічного и громадського життя України. Там діяла одна з найміцнішіх п'яток Братства Тарасівців, з'явилися осередки Громади. Напевне, самє Громаді Петлюра завдячує Знайомство з "Літературно-науковий Вісніком", де друкувалися твори Олександра Кониського. Петлюра активно включається до роботи Студентської громади Полтавської Семінарії, де ВІН навчається. А де зараз Громада, Які О. Кониський в 90-х рр. об'єднав у Всеукраїнську Безпартійну Загальну демократичності Організацію, великий Вплив на Петлюру мала засновано 1900 р. Революційна Українська Партія (РУП). Цей Вплив визначили, Фактично, и подалі політічну орієнтацію молодого Петлюри.

А Поштовх до розвитку его національно-патріотичних почуттів, формирование его Політичної опозиції БУВ Сейчас працею Міхновського "Самостійна Україна", что булу дерло програмою РУП.

Петлюра-політик только формується. Его як одного з молодих РУПівців, что Складанний в тій момент більшість у партии, не могли не торкнути протіріччя, что їх влучно охарактерізував І. Лисяк-Рудницький: "В їхньому місленні утворювалась неперетравлена ​​мішанина формул спрощений марксизму з наївноромантічнім патріотізмом".

У грудні 1905р., Повернувшись (после амністії) зі Львова до Києва, де трівала підготовка до ІІ з'їзду РУП, Петлюра, віходячі з обставинних, что склалось, - дедалі БІЛЬШОГО тяжіння до РСДРП Всередині РУП - візначається як самє український соціал-демократ . У его статью того ПЕРІОДУ зустрічаються цитати з К. Каутського относительно зацікавлення пролетаріату в успішному розвитку національніх рухів.

Що ж до ІІ з'їзду партии, то про нього Д. Донцов пізніше писав: "Гасло" Самостійна Україна "РУП Хуткий змінила на автономію и прийнять Назву УСДРП". Незважаючі на Деяк тенденційність цього визначення, воно доволі вірно відображає сітуацію, что склалось на цею годину -1905- в партии.

Проти Петлюра у своих Виступ та статтей посілатіся на К. Каутського делу вирішенню національного питання Європейськими соціал-демократами, протіставляючі его приклад шовіністічній позіції Бунду комітету РСДРП.

У 1906р., Рекомендований М. Грушевського, С. Петлюра влаштовується до щоденної української газети "Рада", что булу під Вплив Української Радикально-Демократичної Партии, простіше українських українських лібералів. І це Зіткнення з Українським лібералізмом відіграло не залишимося роль у формуванні політічного світогляду Петлюри.

У 1907 году відбувається ІІІ з'їзд УСДРП, на якому, среди других, Було Прийнято резолюцію Стосовно РСДРП, что Вимагаю Приєднання УСДРП до себе. С.Петлюра в своих Стаття Виступає як захисник національніх інтересів УСДРП,

Петлюра становится редактором новозаснованого тижневика УСДРП, но через хвилю арештів від'їздіть до Петербурга. Почінається новий стан життя.

Схарактеризувати цею стан у політичний ДІЯЛЬНОСТІ Петлюри и формуванні его Політичної свідомості Досить Важко. В его політічніх відбівається пошук, ВІН займається Досліджень політічного життя України. Петлюра вівчає Політичні програми різніх партій, займається з соціал-демократичним рухом - недарма М. Садовський якось его назвавши его "українським Марксом".

Тоді ж, на Хвилі Посилення Реакції, відбуваються вибори до ІІІ державної Думи. Для українства вона прімітна з'явився "українських правих" - тобто пріхільніків російської організації "17 жовтня". Було Розгорнутим широку кампанію проти українства: і російськімі націоналістамі, и польськими шовіністамі, и даже Деяк катеда.

Серед небагатьох, хто насмілівся ВІДПОВІДАТИ на закид таких "етнографів", як відомій С. Щоголів, авторизованого польської брошури "про українську Світову загроза", страшнішу від жовтої небезпеки, БУВ Симон Петлюра. У своих відповідях ВІН доходити до висновка, что ніщо НЕ пробуджує національні почуття в українстві, як Виступи проти ціх почуттів.

Репресії Царське правительства унеможлівлюють подалі роботу у нелегальних організаціях. Тож до 1909р. більшість активу УСДРП віїздіть за кордон. Всі, что Залишайся, перейшлі до легальної ДІЯЛЬНОСТІ.

Вступ Петлюри до ТУП, характерізує наявність в него Вже Певного авторитету среди старогромадівців - квіту української інтелігенції - что їх об'єднало Товариство. Петлюра набув такого авторитету ліберальніх колах, что Йому Було доручення Редагування "Украинской жизни" - неофіційного органу ТУП з 1912р. У цьом місячніку С. Петлюра Виступає Вже НЕ як суто соціал-демократичний автор, а як зрілій загальноукраїнській діяч. До цього часу діяльність УСДРП занепадає настолько, что Петлюра перестає цікавітіся Політичною робот и зосереджується на культурніцькій работе. Набліжалася Перша світова війна. Українство перебувало у передчутті неминучий Збройних конфлікту между Россией та Німеччіною. Цей период є найцікавішім у Політичній ДІЯЛЬНОСТІ Петлюри. ВІН настолько відходіть від української соціал-демократії, что Єдиним з усіх українських есдеків Виступає во время Війни на боці России. Чому? Здавай б, спілкування у Москві Із зрілімі, РОЗУМНА Громадського діячамі, як-от академік Ф. Корш, мало вітверезіті радікалізм Петлюри, превратить молодого партійця на зваження політика, что Мислі НЕ лишь в площіні соціал-демократичної програми, а масштабами всеукраїнськімі. За прикладом Д. Донцова, чий сепаратизм шокував свідому громадськість, Петлюра такоже, мабуть, прагнув від нікчемності, дріб'язковості тогочасної партій піті до Великої - и Йому це удалось.

У лісті до Д. Дорошенка знаходімо Такі рядки: "... українці поділілісь на якісь групи и ворогують между собою, шкірні считает собі розумнішім за всех, постійні чвар, образи - просто гидко", что свідчіть про ті, что одночасно з Певного аполітічністю Петлюра віявляє Прагнення до об'єднання всех украинских сил. Це и стало лейтмотивом его подальшої ДІЯЛЬНОСТІ.

Серед загально передвоєнніх утісків С. Петлюра продолжает друкувати статті, в якіх намагається дати поради українству, что Було на роздоріжжі. ВІН Робить Спроба поєднаті усіх класів українства Задля національного відродження. Проти на качана Війни ВІН, декларуючі діяльність ТУП относительно російського правительства, заклікає українство віступіті на боці России и не сполучатіся з "аварійних побудова" австрійськіх українців. Петлюра аргументує сподіваннямі на ті, что, зважено на підтрімку у війні, Росія включити у сферу своих інтересів.

Більшість соціал-демократів засудили Цю відозву - Переконаний Петлюри розійшліся з "лінією партии". ВІН, як и засновника СВУ, шукав тієї "золотої середини" між національнім и соціал-політичним. І доходять до висновка, что навряд чи Австрія чи Німеччина зможуть зламаті міць России, и завважує на неодмінне банкрутство "Галицької політики". Альо у життя без статті "Негативні чорти полеміки з українського питання" Петлюра поставівся до СВУ критично, хоча маємо вагомі Підстави вважаті, что то булу лишь спроба Захист від репресій.

Напрікінці вересня собирается Рада ТУП, аби візначітіся относительно позіцій ТУП у війні. Дебатів тріваліх НЕ Було - вірішілі, Що українці ма ють дотримуватись у Цій війні нейтралітету: Декларацію Петлюри Було засуджено Повністю. Альо це відбулося Вже по декількох поразка России. Зрозуміло, что после заяви усіх свідомих українців про їхню непріхільність до Російської імперії або про нейтралітет Петлюра опинивсь не в найкращій ситуации. ВІН розуміє, что частку України вірішуватіме військо, полішає "Українську Життя" і влаштовується до "Союзу земств й міст", Який займався постачання діючої армії. Саме тоді после поразок російської армії у 1915р., Значний зменшується антіукраїнській Тиск - и відповідно збільшується інтенсівність національніх інтересів, что вілілося у вибух национальной актівності у квітні 1917р.

Все це спріяло Створення умов для здобуття Україною незалежності. Досвід Петлюри-політика НЕ ​​підвів. Петлюра, маючі Міцний зв'язок з армією, ставав на Одне з чільніх Місць у державницьких змаганнях української нації. Ставай як звітяжець.

Ідеї ​​организации українських войск сил стала реальною вже навесні 1917 року. Центром создания національніх Військових частин становится Київ. Микола Міхновський и его однодумці-самостійники создали Військовий Клуб ім. Полуботка и Український військовий комітет, что малі дива штабом по консолідації українських Військових. Проти у березні 1917 мало хто вірів, что полуботківцям пощастило здійсніті свой план. Російська армія, обезкровлена ​​тяжкою трілітньою війною, ще тримаюся, но уже відчутнімі були антівоєнні настрої. Полуботківці розгорнулі активно агітаційну и організаційну роботу на фронтах та у Військових частин Київського гарнізону. На фронтах формуються військові солдатські комітеті, Які гуртують вокруг себе українців, пропагують ідею создания національніх Збройних сил. На ЛЬВОВІ ТА Фронті такий комітет Очола С. Петлюра, людина НЕ військова, інтендант громадської організації. Це засвідчіло его авторитет среди Військових-українців, розуміння необхідності мати в Україні Власні збройні сили.

Головного стало, что пропонувалі Лідери Центральної Ради и лівіх партій учасникам Всеукраїнського військового з'їзду - свою позицию относительно Утворення українських Збройних Сил. Позиція Петлюри значний відрізнялась від позіції Винниченка, швидше, булу протилежних їй. Альо и вона НЕ відзначалась чіткістю и однозначністю. У силу ціх обставинні С. Петлюра МАВ рахувати з позіцією и настроями як Центральної Ради, так и соціал-демократичної партии, де займаюсь помітне місце. На І Військовому з'їзді, Який розпочався 22 травня 1917 року, виявило две Різні позіції относительно Утворення українського війська. Частина делегатів на чолі з Міхновським булу за Негайно проголошення самостійності розглядала создания Сильної армії як необхідну умову побудова держави. Лідери Центральної Ради зайнять протилежних позицию. С. Петлюра підтрімує Прагнення до создания Збройних сил, но одночасно застерігає від поспіху, Щоб не дати Підстави імперськім силам залиті у крови національно-визвольний рух. На пропозіцію Центральної Ради С. Петлюра скликає 18 червня 1917 року ІІ Всеукраїнський з'їзд. Незважаючі на прогнози О. Керенський віддаті учасников з'їзду під військово-польові суди, до Києва з'їхалось 2308 делегатів, рішуче налаштовані проти Тимчасова правительства, Вимагаю опертий на військову силу. Фактично ІІ Військовий з'їзд поставивши Тимчасова правительства ультиматум, наполягаючі Виконати вимоги делегації Центральної Ради на переговорах. ІІ Всеукраїнський військовий з'їзд сформував український уряд. Дерло військовім міністром (секретарем Військових справ) обірають С.Петлюру. Без перебільшення можна Сказати, что на его плечі лягла найтяжча робота. Військові високих рангів українського походження були зросійщені, політично и національно малосвідомі, що не прагнулі до тісної праці з Українським народом.

Згідно Центральна Рада проголошує свой ІІ Універсал. Симон Петлюра и его військове Міністерство тепер Вже легально займатіся військовім будівництвом. Проти Військових-самостійників НЕ задовольнялі решение ІІ Універсалу. Своє основне завдання у літку и на качана осені 1917р. Симон Петлюра бачив у пріскоренні українізації армії, створенні Виключно українських полків та корпусів. З тією метою ВІН разом з іншімі діячамі Центральної Ради віїжджав на фронт, у ставку Головного командування російською армією, до Керенський у Петроград. У серпні 1917 року Тимчасовий уряд Фактично перекреслів догоду, підпісану Керенський, поставивши під контроль військові и міжнародні зв'язки України, армійське постачання и засоби зв'язку. У цею период у С.Петлюри значний ускладнюються стосунки з головою правительства В. Винниченком.

Поступово С.Петлюра налагоджує міжнародні зв'язки часто зустрічається з представником міжнародніх місій. Восени 1917 року Симон Петлюра НЕ МАВ розуміння Із М. Грушевського. Виявило Великі розбіжності у візначенні Політичної орієнтації України на міжнародній Арені.

2-11 листопада у Києві зібрався ІІІ Всеукраїнський військовий з'їзд, де Петлюра актівної роли НЕ відігравав. Стосунки Петлюри з Винниченком дійшлі тієї Межі, что про подалі спільну працю не могло буті й мови. В. Винниченко сподівався на позу Марен російськім більшовіцькім УРЯДОМ Леніна, а Симона Петлюра з подібнімі ілюзіямі розпрощався назавжди. Це вже БУВ соціал-демократ Європейського типу з орієнтацією на демократичні партии держав Антанти. На посаді секретаря Військових справ Симона Петлюра заступивши его Давній товариш по підпільній партійній работе М. Порш.

20 листопада 1917 року Центральна Рада проголошує 3-й Універсал про Утворення Української Народної Республики. Звичайно, ІІІ Універсал схвально зустрілі в демократичних колах. Були закладені серйозні робочі основи, Які гарантувалі права національніх меншин. У формуванні такой політики належала С. Петлюрі. У роки Реакції и погромніцькіх віступів шовіністічного черносотініцтва С. Петлюра виявило себе поборником прав гноблення єврейського люду. ВІН после Усунення з правительства УНР переїжджає на Слобожанщину, де з власної ініціативи займається створене українського війська - Коша Слобідської України. Патріотична українська молодь ОХОЧЕ пройнялася ідеєю Петлюри й стала основною ударною силою чорних и червоних гайдамаків.

На качану грудня 1917 року у Києві зібрався Всеукраїнський з'їзд Рад селянських, робітнічіх и солдатських депутатов. У Києві Виступивши Симон Петлюра. ВІН чудово розумів політічну сітуацію и небезпеки, яка чека на Україну. Петлюра розпочав свой Виступ з головного питання - позіції більшовіків относительно української армії.

Уряд Леніна-Троцького всіляко підтрімував Харківських сепаратистів фінансово и зброєю. Коли у Києві бракувалась паперових грошей, щоб віплатіті робітнікам и службовця у Харків и Донбас їх доставляли из России вдосталь. Більшовікі актівізувалі пропаганду среди селянства и войск, звінувачувалі Центральну Раду в небажанні наділіті селян землею, пріпініті войну и таким чином демобілізуваті армію. Ленін розумів, что більш сприятливого моменту для військового втручання НЕ буде. Більшовіцька Рада народних Комісарів оголосіла Центральній раді ультиматум. У відповідь на него, підпісаній В. Винниченком и Петлюра від імені правительства України, позначають: "Стан Війни между двома державами Російської Республики генеральний Секретаріат считает убівчім для справи революції и для торжества інтересів робітніків и селян. Генеральний Секретаріат всіляко унікає Кривава ЗАСОБІВ вирішенню політічніх и державних вопросам, но если народні комісарі Велікоросів беруть на себе всі подальші Дії братовбівчої Війни, вімусять Прийняти Генеральний Секретаріат виклик ". Альо братовбівча війна НЕ Лякать Більшовицький уряд.

Фактично Центральна Рада не мала Збройних сил, щоб Зупинити війська Муравйова, Які Руху з Бахмача на Київ. 300 Київських студентів, нашвідко озброєніх, вірушілі назустріч більшовіцькій армії, но були розбіті під Крутами. Центральна Рада кинула проти більшовицьких заколотніків курінь січових стрільців, команду Вільного козацтва, Чорноморський курінь, рештки полків полуботківців, богданівців та ім. Богуна, Підрозділ панцерніків. Обороною МАВ Керувати уряд Центральної Ради, но В.Винниченко у цею Критичний момент заявивши про відставку. Запеклі и тяжкі бої трівалі 10 днів. Загинули почти всі матроси Чорноморського куреня, у боях за гору Щекавиця полягло 70 січових стрільців. 2 лютого 1918 р. на підмогу до Києва вступивши Із Слобідськім Кошем и сотнею січових стрільців С. Петлюра. Це и вірішіло Хід боїв у Києві. Заколотніків розгромили.

9 лютого 1918 р. війська Муравйова увійшлі до Києва и вчинили різню. 9 лютого того ж року у Бресті представник УНР соціаліст-революціонер О. Севрюк, з одного боку, и представник Німеччини, Австрії, Болгарії и Турции - з іншого підпісалі мирний договір, признал Україну Незалежною и суверенною державою. Значний територія України перебувала під окупацією більшовіцької России, и правительства УНР Нічого НЕ залишилось, як просити ВІЙСЬКОВОЇ допомоги у Німеччини та Австрії. Німецькі части подався в Україну. Військові части УНР перейшлі у наступ и 1 березня 1918 року звільнілі Київ.

Незабаром Петлюра залиша військову службу и ставши цівільною ЛЮДИНОЮ. Як публіцист співпрацював в українських виданнях, зокрема у Надзвичайно цікавому часопісі "Книгарь". Здавай, кроме публіцістікі его уже ніщо больше не хвілювало. Альо насправді С.Петлюра пильно стежа за перебігом політічніх подій І, Звичайно, чудово зрозумів Справжня мету німецької допомоги.

У квітні 1918 року уряд Леніна подписал мирний договір з центральними державами и тім самим давши гарантії НЕ втручатіся в українські справи. У травні того ж року територія УНР булу Повністю звільнена від більшовицьких войск. Соціалістичний уряд УНР справно постачав Німеччині хліб, продовольство и вугілля. 29 квітня 1918 року в Україні состоялся державний переворот. Німецькі війська Попередньо роззброївші девізію сіньожупанніків и січових стрільців, поставили до влади генерала царської армії П. Скоропадського. Его проголосуй гетьманом України. Безсилля уряд УНР, як и Центральна Рада не змоглі організуваті супротив.

Тім годиною Симон Петлюра продолжает публіцістікою и літературознавче працею: пише Рецензії, статті, Бібліографічні оглянувши, Аналізує русский військову літературу. Петлюра відчував и Власний провину в провалі по розбудові українських Збройних сил. Саме тоді ВІН пише Надзвичайно цікаву працю "Потреба української ВІЙСЬКОВОЇ літератури". Проти цею "кабінетній" период несподівано Закінчився. Полтавські друзі умів С. Петлюру балотуватіся на посаду голови Київського губернського земства.

С. Петлюра розгорнув широку и активно діяльність по реорганізації и Створення мережі Земському установ на всій Україні, об'єднав їх и утворів Всеукраїнське земство. Звертаючись Всеукраїнськім Земському з'їздом Делегація Земському діячів на чолі Симоном Петлюра у побувала у П. Скоропадського. На запитання гетьмана: "Чого хочете від мене, земські люди?" Петлюра відповів: "Хочемо ми спільнімі, об'єднанімі силами всех украинских земель творити свою національну культуру." У промові від імені делегації Петлюра звернув Рамус Скоропадського розпочатої ще Центральною Радою земельної реформи , говорів про арешт українських діячів, свавілля гетьманської адміністрації на місцях.

Діректорію, что вела боротьбу з Гетьманська властью, Очола Винниченко. Керівництво Збройних сил доручили Петлюрі, Який становится головного отамане войск УНР. У своєму зверненні ВІН призвал народ до Збройних повстання. 14 грудня 1918 року військо УНР вступили до Києва. Того ж дня Скоропадський подписал зреченості и вместе с німецькімі військамі залиша Україну. Напередодні конгрес трудового народу України, 22 січня 1919 року, на Софійському майдані Було урочистих проголошено про Злуки Західно-Української Республики з УНР в єдину Українську Народну Республіку.

У цею период Петлюра Швидко збірає армію, щоб закрити 4 фронти: Російсько-Більшовицький, польський, білогвардійсько-антантській, и анархістів батька Махна. Напрікінці січня 1919 року Діректорія и уряд УНР змушені були Залишити Київ і віїхаті до Вінниці. Збройних сил боронити Києва НЕ вістачало. Почався найтяжчій период боротьбу за українську державність. Більшовіцькі комісарі пошірювалі чуйні, что Діректорія НЕ візнає Радянської влади, бо то влада робітніків и селян. Коли 19 січня 1919 року на нараді у Києві начали лунаті голоси Визнати радянську владу, бо того вважають народні масі, то, за свідченням П. Феденко, Симон Петлюра: "Хто хоче почінаті Цю авантюру то я сам застрелю!"

У лютому 1919 року Симон Петлюра заявивши про свой вихід Із УСДРП. Розвіялісь ілюзії про можливе Визнання України як держави. Уряд на чолі з О.Остапенком Пішов у відставку. Потрібна булу сильна воля и віра, что б володіті сітуацією и таких складних условиях продовжуваті боротьбу. 31 серпня 1919 року війська Петлюри увійшлі до Києва. Значний ударом для Симона Петлюри, что 6 листопада 1919 р. галицька українська армія увійшла під командування Денікіна. 4 грудні 1919 р. Петлюра провів військову Нараду з командирами частин, де Було вірішено провести Зимовий Похід по запіллю ворога. 5 грудня Петлюра, зрозумівші крах своих останніх надій, відбув начальником штабу до Варшави, сподіваючісь у поляків найти союзника у борьбе за визволення України. Альо БУВ прикро вражений и розчарований. У Варшаві Петлюрі становится відомо, что керівник діпломатічної місії Левицький ще 2 грудня подавши заяву польському урядові, де Фактично признал ее право на часть українських земель. Альо похід польського и українського війська, реорганізованого у квітні 1920 р. у Польщі, чи не МАВ успіху. У вересні 1920 року польські війська перейшлі у наступ, и Червона Армія Почаїв відступаті. Польща, відчувші силу більшовіцької армії, Втрата Інтерес до Центральної України, обмежена діяльність петлюрівської армії. Таємно від Петлюри, ігноруючі догоду з УНР, у Ризі БУВ підпісаній мирний договір между Польщею та Россией. 21 листопада 1920 р. армія УНР перейшла Збруч и булу інтернована польськими військам. Тяжкі умови чека воїнів УНР у таборах. Уряд и головний Отаман С.Петлюра стали УРЯДОМ у вігнанні.

Якийсь час Петлюра и уряд УНР проживали разом з інтернованім військом у городе Тарнові, а пізніше переїхав до Варшави, де жив під чужим ім'ям. Московський уряд Вимагаю его відачі на него, полювалі органи ЧК. Викриття у 1923 году агента ЧК в українській місії у Варшаві пришвидшити Від'їзд Петлюри з Польщі. 31 грудня 1923 р. Степан Могила (ВІН ж Петлюра) вірушів у Відень. Вперше после Важко років БОРОТЬБИ Петлюра получил можлівість немного перепочіті, осмісліті свой пройдений шлях, перемоги и невдачі, зраду ...

Подалі шлях Симона Петлюри простягся до Будапешта и Женеві, де продовжувалі діяті діпломатічні місії. Дипломатично Шляхом необходимо Було здобути у якоїсь держави політичний притулок Петлюрі и правительства УНР в екзілію За думкою Петлюри, такою державою могла буті Франція. Восени 1924 р. Симон Петлюра разом з дружиною Ольгою Опанасівною та донькою Лесею оселилися у Паріжі на вулиці Тенар. Найман две кімнати и жили дуже скромно. Дерло часом у Паріжі Петлюра почувається самотньо. Кроме байдужості французького Суспільства до українських справ, Петлюра відчув зневагу й до себе російської еміграції. Вже у 1925 году ВІН розпочінає відаваті журнал "Тризуб". Его читали у багатьох странах, де жили українці, ВІН МАВ розгалужену ятір кореспондентів. Як результат Петлюра становится помітною Політичною фігурою, гуртує еміграцію. Цього не могли не помітіті у Москві. Остался єдиний шлях зніщіті Симон Петлюру - ліквідуваті его фізично.

25 травня 1926 року через хворобу Петлюра Пішов обідаті до ресторану Шартьє, что на вулиці Расін.За віході, як завжди, Петлюра зупинивсь біля вітрини книгарні. Тоді до него підійшов чоловік и випустили сім куль. Тяжкопораненій Петлюра помер у шпіталі. Вбивця - Самуїл Шварцбарт, французький громадянин, єврейської національності. На судновому процесі випливли факти про ті, что ВІН ставши знаряддям у руках московського ГПУ. Смерть Головного Отамана войск Симона Петлюра біллю відізвалась среди українського народу.

список літератури

1. Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ ст. - К., 1993, с.174-182.

2. Гунчак Т. Чи БУВ Симон Петлюра ворогом євреїв // Дзвін, 1991, № 3.

3. Грицак Я. Нарис історії України - К., 1996, с.142-155.

4. Табачник Д. Сім пострілів у Петлюру // Вітчизна, 1991 № 9.

5. Михальчук В. Українська бібліотека Симона Петлюри в Паріжі - К., 1999, Видавництво імені Олени Теліги, с.602 - 615.