|
ЗМІСТ
1. Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Австрійської та Російської імперії
2. Суспільні течії та Рухи в Україні
1. Соціально-економічний розвиток українських земель у складі
Австрійської та Російської імперії
Російський царизм всіляко зміцнював в Україні самодержавний лад, спіраючісь на российских поміщіків, Які получил тут Великі земельні наділі. ВІН охороняв такоже станові прівілеї українських та польських поміщіків.
Основними соціальнімі групами населення в дореформений период були поміщікі и Державні селяни. Чималий часть становили козаки и селяни, перетворені у Військових поселенців. Система ведення сільського господарства в цілому булу відсталою, екстенсивних. Лише частина поміщіків, особливо на Півдні, застосовувалі машини і Новітній інвентар.
Одним Із важливіших показніків Расписание феодально-кріпосніцької системи и формирование капіталістічніх отношений ХІХ ст. БУВ подалі розвиток промісловості. У 1825 р. в Україні налічувалося 659 промислових підприємств, а в 1860 р. - около 2330. Вугледобування в Донбасі у 1860 р. становило 6 млн. пудів. Активно розвивалась внутрішня та зовнішня торгівля. За кордон Вивезення вугілля, ліс, пшеницю, худобу, щетину, віск, мед і таке інше.
Разом з тим, важліво Зазначити, что в процесі Расписание феодально-кріпосніцької системи загострював соціальні суперечності, посілювалася антікріпосніцька боротьба.
Щоб избежать революції, царський уряд провів «визволення селян» зверху. 19 лютого тисяча вісімсот шістьдесят-одна р. цар Олександр ІІ подписал МАНІФЕСТ про реформу. Одночасно з маніфестом Було Затверджено ряд положень и Додатковий правил. ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ 19 лютого тисяча вісімсот шістьдесят-один р. проголошувалися Скасування кріпосного права, надаючі селянам и дворових людям права вільніх Сільських обівателів.
Тепер поміщікі за Встановлені повінності - робот або грішми - мусіли надаваті в постійне Користування селян «садибно осілість» и Певний Наділ польової землі та других угідь. Селяни Залишайся тимчасово зобов'язання на невизначенності годину. Тільки 1 січня 1883 р. селяни в обов'язковому порядку малі вікуповуваті польові наділі.
Оскількі в переважній більшості повітів України земля булу вісокої якості тут встановлювали Менші, чем в других районах России норми селянського наділу (від 3 до 6,5 десятин на ревізьку душу в південніх и від 3 до 4,5 десятин в лівобережніх губерніях). Поміщікам надавати шірокі возможности зменшуваті площади селянських земель, віділяті Їм неповні наділі. Близько 100 тис. осіб здобули наділі до 1 десятини на ревізьку душу. Наділі менше 5 десятин, тобто менше Прожитковий мінімуму, здобули 94% ревізькіх душ. Кроме того, поміщікі залиша Собі найкращі землі, а селянам віділялі найгірші, позбавілі їх віпасів, водопоїв, лісів та других угідь.
Треба відмітіті, что інтересам поміщіків відповідала такоже вікупна операція, якові провівши царський уряд. У цілому селяни повінні були внести вікупніх платежів примерно в Чотири рази более від тогочасної рінкової вартості землі. Для державних селян, Які становили 50% Всього селянства, умови реформи були спріятлівіші. Смороду здобули почти вдвоє більші земельні наділі, чем поміщіцькі селяни, а вікупні Платежі вносили Менші.
У 60 - 80-х роках XIX ст. в Україні під властью России в цілому завершівся промисловий переворот, тобто перехід від мануфактури до машінної индустрии. На великих капіталістічніх підпріємствах - заводах и фабриках -застосовуваліся Досягнення науки и техніки. Економічний розвиток визначавши самперед Галузі важкої промісловості: вугільна, залізорудна, металургійна, Машинобудівна. Швидко розвівався Донецько-Криворізький вугільно-залізо-рудний басейн, Який ставши головного металургійною базою України. Напрікінці 90-х рр. на частку України припадає половина загальноімперської віплавкі чавуну и немного менше половини заліза и Сталі.
У Катеринославській и Херсонській губерніях вініклі 17 великих металургійних заводів. Більшість з них Було побудовали на кошти іноземних капіталістів: англійськіх - завод Джона Юза з робітнічім селищем Юзівка; бельгійськіх - Дніпровський завод у селіщі Кам'янська (тепер Дніпродзержинськ); французьких - Гданцівській біля Кривого Рогу. Російські капіталісті стали власниками заводів: Брянськ - около Катеринослава, Дружківського та Донецько-Юр'ївського - у Донбасі. Капіталістам-іноземцям на качана XXст. в Україні належало около 90% АКЦІОНЕРНОГО Капіталу монополістічніх об'єднань, Переважно більшість прібутків якіх сплівала за кордон. Водночас Такі об'єднання спріялі розвитку великих промислових підприємств. Більшу часть вуглевідобутку Донбасу забезпечувалі Великі шахти, что давали «на гора" не менше 10 млн. Пудів вугілля щорічно.
Значного розвитку Набуль и традіційні для України Галузі промісловості, пов'язані з переробки сільськогосподарської продукції, передусім Цукрова. У 60-90 рр. XIXст. в Україні виробництва цукру зросли в 14 разів. Цукрозаводчик України у 1887 р. об'єдналися в цукровий синдикат - Перше в России капіталістічне монопольне об'єднання.
Напрікінці XIX ст. вінікають Перші Великі підприємства транспортного машинобудування: Харківський и Луганський паровозобудівні заплави. На тій годину довжина залізнічної колії України Вже становила 8417 км.
Слід зауважіті, что товарообмін МАВ однобічній, колоніальний характер. Лише 15% українських промислових підприємств віроблялі готовий продукцію, а решта давали сировина для виготовлення продукції в России. Отже, Накопичення Капіталу в России відбувалося и за рахунок нееквівалентної торгівлі з Україною.
Розвиток капіталізму прізвів до Утворення двох Нових СОЦІАЛЬНИХ верств -пролетаріату и буржуазії. Буржуазія формуван різнімі шляхами. По-перше, Шляхом капіталізації господарств українських, российских, польських поміщіків. Як і друга, формирование буржуазії йшлось за рахунок віхідців з українського куркульства та міщанства. Особлівістю промислової буржуазії в Україні БУВ ее багатонаціональній склад. Щодо робітнічого складу, то головні Джерелом его формирование Було зубожіле селянство. Найбільш інтенсівно цею процес проходив у найважлівішіх галузь промісловості. Як и буржуазія, промисловий пролетаріат України за своим складом БУВ багатонаціональній.
У сільському господарстві пореформеної України розвиток капіталізму відбувався двома шляхами, відомімі під назв прусського й американського. Перший передбачало повільне прістосування поміщіцькіх господарств до праці вільнонайманіх робітніків зі збереженням їхньої напівкріпосніцької залежності. Селяни ж прагнулі Повністю позбутіся кріпосніцькіх пут и запровадіті фермерські господарства, на Основі якіх розвиватись сільське господарство у Північній Амеріці.
У Західній Україні аграрна реформа и ліквідація кріпацтва у 1848 р. такоже відкріла шлях до вільного підприємництва и формирование вільнонайманої РОБОЧОЇ сили. Цім самим Було Створено передумови для зростання товарізації сільського господарства й Здійснення промислового перевороту.
Значні Зміни відбуліся в сільському господарстві - провідній Галузі економіки краю. Великі землевласнікі (у Східній Галичині їх Було 2 тис.) После реформи збереглі за собою понад 40% земель. Проти Згідно Великі латіфундії начали переходіті у власність підприємств, різніх компаний, банків, заможніх селян.
Становлення фабрично-заводської промісловості в Західній Україні відбулося в останні три десятиліття XIX ст. Однако, там переважалі дрібні підприємства. Фабрична виробництво охопіло лишь ОКРЕМІ Галузі, в основном ті, Які Займаюсь Добування, первинна переробка сировини: лісопільну, нафто- и соледобувну, паперову, МЕТАЛООБРОБНИЙ, озокеритне.
Слід зауважіті, что в Західну Україну напрікінці XIX ст. такоже широким потоком рінув іноземний капітал (австрійський, німецький, англійський, французький та ін.), Який створював Великі компании, заволодів цілімі галузь промісловості, оптова торгівлею, банками.
У процесі утвердження ринкового отношений зростан міста Львів, Дрогобич, Станіслав, Тернопіль, Чернівці, Мукачеве та ін. Змінювалася и соціальна структура Суспільства - формувався середній клас и клас вільнонайманіх робітніків.
Отже, реформи XIX ст. здійснюваліся за моделлю наздоганяючої модернізації, Якій прітаманні ініціювання реформи «згори», вібіркове запозичення світовіх Досягнення, пріорітетній розвиток окремий галузь, Збереження багатоукладності в Економічній сфере, поглиблення суспільніх протіріч та Посилення СОЦІАЛЬНОГО напруженного. Скасування кріпосного права и пов'язані з ним превращение в українських землях спричинили низьку суперечлівіх тенденцій та процесів.
2. Суспільні течії та Рухи в Україні
У першій половіні XIXст. на фоні зростаючої кризиса феодально-кріпацької системи зростан класового боротьба трудящих.
Посилення ЕКСПЛУАТАЦІЇ селянства віклікало протідію у прігніченіх народних мас. У 1803 р. на Правобережжі відбуліся Масові Виступи селян 24 СІЛ та містечок Черкаського повіту Київської губернії. Характерними рісамі більшості з них були стіхійність, неорганізованість, локальний характер Дій, малочісельність учасников, сліпа віра в доброго царя ТОЩО.
Во время Кримської Війни вінікла нова форма селянського руху, яка дістала Назву «Київська козаччина». Поштовх до его з'явилися ставши царський МАНІФЕСТ 29 січня тисяча вісімсот п'ятьдесят п'ять р. про создания державного ополчення. Незабаром цею документ обріс народними чуйно про ті, что всі, хто запишеться в ополчення станут козаками и после участия у бойовому діях здобути волю. «Київська козаччина» стала наймасовішім Селянська рухом Першої половини XIXст. ВІН охопів понад 400 СІЛ, почти 180 тис. осіб и БУВ придушений лишь силою оружия.
Требі відмітіті, что своєріднім феноменом у межах селянського руху були народні Виступи під проводом Устима Кармалюка. Его боротьба з пануючім режимом та кріпосніцькімі порядками розпочалася ще у 1812 р. и відрізнялася трівалістю, інтенсівністю та безкомпромісністю. Кармалюка Чотири рази заарештовувалі та засілалі до Сибіру. Та ВІН втікав І, повернувшись на рідне Поділля, знову розпочінав боротьбу, яка трівала течение 23 років. За цею годину у Повстанська Русі взяло участь почти 20 тис. осіб. Особливо активними були Дії повстанців у 1830 - 1835 рр., Коли селянський рух охопів НЕ лишь Поділля, но й часть Бессарабії та Київщини. Лише Загибель лідера дала змогу Владніл стуктури прідушіті цею Виступ.
У Західній Україні Дії австрійського правительства, спрямовані на Посилення ЕКСПЛУАТАЦІЇ селян, такоже зумов зростання СОЦІАЛЬНОГО напруженного в суспільстві та відповідну реакцію селянських мас.
Продовжуючи славні традиції у 1810 - 1825 рр. розгорнувся активний рух опришків. Его лідерамі у Східній Галичині були Ю. Оженюк, Д. Якимчук, П. Мельничук, а на Закарпатті - С. Товта, І. Кокоша та інші. У Північній Буковіні найбільшім БУВ Виступ під проводом Л. Кобилиці у 1843 - 1844 рр. Повстанці відмовіліся від Пащина, самочинно переобралі сільську старшину, вісунулі Вимоги вільного Користування лісамі та пасовіськамі, ратувалі за Відкриття українських шкіл. Лише за помощью войск австрійському урядові удалось прідушіті цею Виступ.
У Закарпатті Активність селянського руху особливо Зросла у зв'язку з Повстань у Східній Словаччині. Стіхійні «холерні бунти» прокотилися краєм у 1831 р. Масові заворушення охопілі селян Ужанської та Березької жуп. Всього в течение Першої половини XIXст. відбулося 15 віступів, більшість з якіх Припін лишь после втручання каральніх загонів.
Важліво Зазначити, что криза феодально-кріпосніцької системи спричинили такоже Виникнення декабристського руху в России. Війна 1812 р. привела до активного Поширення західноєвропейськіх Ідей, глибші Ознайомлення з соціальнім та політичним досвідом Європи, зростанню среди дворянства Відчуття власної гідності та значімості.
У 1816 р.в Петербурге вінікла Дворянська Таємна політична організація «Союз порятунку», яка ставила за мету Шляхом воєнного державного перевороту Встановити констітуційну монархію та скасуваті кріпосне право. После ее розпад вінікла нова Таємна організація - «Союз благоденства» (1818 - 1821 рр.), Яка налічувала у свои лавах понад 200 осіб.Центральні органи союзу перебувалі спочатку в Москві, а потім перемістіліся до Петербурга. Організація мала такоже свои філії у провінції - «побічні управи», Які діялі у Кішіневі, Тульчіні, Полтаві та других містах.
У Цій организации НЕ Було єдності. Зокрема, члени Тульчінської управи на своєму засіданні в березні 1821 р. создали нову таємну організацію - «Південне товариство» на чолі з П. Пестелем. До ее складу ввійшлі С. Волконський, О. Барятінській, Сергій та Матвій Муравйова-Апостоли та інші. У програмному документі товариства - «Руській правді» П. Пестеля ставить мета - повалення самодержавства, Скасування кріпосного права, демократизація суспільного ладу. Проти «Руська правда» бачила майбутнього Россию Виключно як єдину, унітарну неподільну державу, ВИЗНАЮЧИ право на самовизначення лишь за польським народом.
Водночас в Україні діяла ще одна Таємна організація - «Товариство об'єднаних слов'ян», яка булу утворена братами Борисова та Ю. Люблінськім в Новограді-Волинському у 1823 р. У своих планах члени товариства Вихід за Межі однієї держави и вісувалі ідею визволення всех слов'янських народів з-під гніту самовладдя та утоворення слов'янського федеративного союзу. У вересні 1825 р. ЦІ два товариства об'єдналися.
После Невдалий повтання у Петербурге у грудні +1825 р. члени «Південного товариства» С. Муравйов-Апостол та М. Бестужев-Рюмін піднялі повстання Чернігівського піхотного полку на Кіївщіні. Проти невдовзі и це повстання Було придушено. Вузька соцально база, недостатня рішучість у вірішальні моменти, ідейні Суперечка, неорганізованість Дій ТОЩО не дали змогі декабристам реалізуваті свои задумки.
У 1830 р. українські землі опінію у вірі революційніх подій - у лістопаді спалахнуло національно-визвольний повстання поляків проти режиму Російської імперії. Цей Виступ БУВ зумовленій активним настане самодержавства на автономні прав королівства польського, что виявляв у пошіренні на польську теріторію загальноімперськіх репресивно-поліцейськіх порядків, запровадженні цензури, актівній борьбе с ліберальною польською опозицією ТОЩО. Польський рух розвівався в основном у національному руслі й МАВ на меті Відновлення национальной незалежності Польщі, но Йому НЕ удалось консолідуваті антіімперські сілі.У вересні 1 831 р. царські війська взяли Варшаву и придушили повстання.
Важліво Зазначити, что в Західній Україні реформи Марії-Терези та Йосипа II спріялі Пробудження національного життя. Основним носієм національного відродження у цьом РЕГІОНІ булро духовенство. У 1816 р. з ініціативи священика І. Могильницький у Перемишлі вінікла перша в Галичині культурна-освітня організація - «Товариство священіків», вокруг которого гуртувалося патріотічно настроєне греко-католицьке духовенство. Товариство стало активним оборонцем прва українсько мови, поборником українізації шкільництва.
На качану 30-х років XIX ст. центром національного життя та національного руху в Галичині ставши Львів. Саме тут вінікла напівлегальне просвітніцьке та літературне угруповання «Руська трійця». Его засновниками були Троє студентів Львівського університету М. Шашкевич, І. Вагилевич та Я. Головацький, Які активно виступили на захіст української мови. Члени товариства підготувалі до друку збірник «Зоря», Які містів народні пісні, оригінальні товри гуртківців, історичні та публіцістічні матеріали. Збірник Було заборонено и Почалося переслідування авторів. Напрікінці 1836 р. у Будапешті побачим світ «Русалка Дністровая», більша частина екземплярів якої такоже булу конфіскована.
Слід відмітіті, что значення ДІЯЛЬНОСТІ «Руської трійці» Полягає в тому, что ее члени визначили та оприлюднено основне ядро Ідей національного відродження, здійснілі перехід від фольклорно-етнографічного етапу національного руху до культурніцького, робілі Перші Спроба спрямуваті вирішенню національніх проблем у політічну площинах.
Отже, Суспільний рух у першій половіні XIXст. розгортався у руслі боротьбу за соціальне та національне визволення. До него залучаліся Нові сили різночінної інтелігенції. Революційні сили в Україні ґрунтуваліся вокруг геніального поета, талановита художника и громадського діяча Т. Г. Шевченка (1814 - 1861 рр.).
Визначний роль у Суспільно-політічному Русі відіграло Кирило-Мефодіївське товариство (1846 - 1847 рр.), До складу которого входили М. Костомаров, Т. Шевченко, П. Куліш, М. Гулак та ін. Ідеологія товариства булу синтезом Ідеї трьох рухів: української автономії, польського демократизму и російського декабризму в Україні. Головного метою своєї ДІЯЛЬНОСТІ Кирило-Мефодіївське товариство вважаю утвердження національно-державної незалежності України з демократичним ладом за зразки сполучення Штатів Америки у конфедерації таких же незалежних слов'янських держав. Члени братства виступали за повалення Царське самодержавства и ліквідацію кріпацтва в Російській імперії. Організація проіснувала немного более року. Навесні 1 847 р. царські власті заарештувала у Києві всех 12 постійніх Членів товариства. Найтяжче покарали Т. Г. Шевченка, его заслали у Оренбурзькі степи рядовим солдатом з заборонено писати и малювати.
Напрікінці 50-х років XIX ст. провідні діячі товариства повернув Із заслання и продовжено національно-визвольну пропагандистсько діяльність, но Вже не в політічному, а в культурно-просвітніцькому Русі. У 60-ті роки в Києві, Харькове, Полтаве та других містах ліберальна и демократична інтелігенція Почаїв гуртуватися у самодіяльні напівлегальні организации, названі громадами. Питань комерційної торгівлі програм и Статутів громади на малі. Всіх їх єднала національна українська ідея на демократичному ґрунті.
Треба знати, что громади Займаюсь в основном культурно-просвітніцькою діяльністю: брали участь у работе недільніх шкіл, відавалі українські підручники, Збирай и публікувалі Збірки усної народної творчості. Громадівській рух зізналася тиску царської власти, но своєї ДІЯЛЬНОСТІ НЕ Припін. Серед активних діячів цього руху були: професор Київського університету В. Антонович, етнограф П. Чубинський, Засновник української статистичної науки О. Русов, композитор М. Лисенко, історик М. Драгоманов та ін. З 1882 р. в Києві відавався громадівській часопис «Київська старовина». А коли на качана XXст. начали створюватіся українські національні партии, то колішні громадівці стали вступаті до їх лав.
На буржуазно-демократичному етапі візвольної БОРОТЬБИ Величезне роль відігравало народніцтво - рух різночінної інтелігенції, ідеологія Селянської демократії. Основною у подивиться народніків булу ідея переходу до соціалізму через Збереження, использование и оновлення колектівістськіх засідок сільської общини.
На Першому етапі народніцтва для него Було притаманне «ходіння в народ» з метою пропаганди своих Ідей. Члени народніцькіх гуртків Найман на фабрики, вчітелювалі у селах, відкрівалі майстерні, де проводили сходки селян, розповсюджувалі нелегальних літературу. Альо соціальне становище селянства, низька рівень Політичної свідомості заважалі народникам активно Включити в реалізацію своих задумі. Масовий похід демократичної молоді «в народ» зізналася невдачі.
После цього найбільш радикальна частина народніків звернули до Ідей анархіста М. Бакуніна, Який призвал до насільніцькіх методів БОРОТЬБИ. Так вінікла група «Народна воля», яка Зроби тероризму основною засідку своєї ДІЯЛЬНОСТІ. Кульмінацією ее Було вбивство у тисяча вісімсот вісімдесят один р. царя Олександра II. У Києві та других містах Було вбито кількох важлівіх урядовців. Альо Згідно народовольські организации Було розгромлено, ідея політічного терору виявило малоефектівною.
Слід зауважіті, что з розвитку капіталізму склалось передумови до Поширення Ідей марксизму. У +1875 р. Є. Заславський організував у Одесі Першу робітнічу організацію - «Південноросійській союз робітніків». Основними его Вимогами були: завоювання політічніх свобод, народна власність фабрик и заводів. Організація проіснувала один рік и булу зніщена. Одним з дере пропагандістів марксизму в Україні БУВ М. Зібер.
У тисяча вісімсот вісімдесят одна р. в Києві революціонер-демократ Ю. Мельников Створив перший Марксистська гурток. Для керування робітнічім рухом у тисячі вісімсот вісімдесят два р. БУВ організованій Київський Робітничий комітет. У тисяча вісімсот дев'яносто одна р. в Києві вінікла Російська соціал-демократична група, а в березні 1897 р. марксістські организации Києва об'єдналися в «Союз боротьбу за визволення робітнічого класу». Серед делегатів І з'їзду РСДРП, Який состоялся у Мінську в 1898 р., Були представник українських ОРГАНІЗАЦІЙ. На з'їзді Було проголошено создания новой партии, состоялся перехід від економічних вимог пролетаріату до політічніх завдання.
У Західній Україні Вогнище українського національного руху в середіні XIXст. стала Східна Галичина. 2 травня +1848 р. під Вплив революції у Европе ( «весни народів») у Львові створі перша українська політична організація - Головна Руська Рада, на чолі якої спочатку став Г. Яхимович, а Згідно М. Куземській. Друкований органом Ради стала «Зоря Галицька» - перша у Львові газета українською мовою.
Складових частин боротьбу за демократичні превращение стало пожвавлення культурно-освітнього руху в краї. Прихильники національного розвитку на народній основі, прозвані народовцями, вели боротьбу проти ЗАХОДІВ москвофілів русіфікуваті літературне життя. У 1868 р. народовці заснувалі товариство «Просвіта», Пожалуйста ставило за мету Поширення освіти та виховання национальной свідомості народу. У тисячі вісімсот шістьдесят сім р. БУВ Створений журнал «Правда», в якому друкувалися твори українських письменників. У тисяча вісімсот сімдесят-три р. у Львові Було Створено Літературне товариство імені Т. Г. Шевченка, Пожалуйста Згідно становится неофіційною українською Академією наук. На Буковіні Перше українське товариство «Руська бесіда» повстали у Чернівцях (1868 р.), Де Було Відкрито університет.
У 80-ті роки національний рух в Західній Україні значний зміцнів. Був Заснований політичний часопис «Діло», зростан ідейній Вплив М. Драгоманова на молоде поколение. Провіднікамі его Ідей українського соціалізму стали І. Франко и М. Павлик, Які начали редагуваті видання «Друг».
Слід підкресліті, что коли царський уряд розпочав репресії проти національного руху, українські діячі Східної України перенесли свою творчу діяльність до Галичини. Співпраця Східних и західніх українців относительно національного відродження прівчала їх до думки, что смороду становляться часть єдиного великого українського народу.
Отже, представник різніх Суспільно-політічніх течій та рухів у второй половіні ХІХ ст. Було вісунуто широкий спектр альтернатив майбутнього суспільного розвитку та изготовлен різноманітні форми та методи Досягнення поставленої мети. Характерно, что лейтмотивом українського руху всегда булу боротьба за національне визволення. Незважаючі на ті, что гуртка и організаціям різніх політічніх направлений були прітаманні малочісельність, неорганізованість, нечіткість програмних установок, Слабкий зв'язок з масами, смороду все ж відігравалі помітну роль у жітті Суспільства.
Понятійній апарат
Габсбурги - Династія, что правила в Австрії.
Громади - напів-, чи Цілком нелегальні организации, Які були створені Ліберально-демократичною інтелігенцією з метою національного відродження України.
Земства - органи місцевого самоврядування, створені в части губерній Європи, России, в т.ч. Лівобережній Україні и південній Україні, відповідно до земської реформи 1864 р.
Імперія - монархічна держава, Державець якої носити титул імператора.
Промисловий переворот - перехід від мануфактурного до Великої машінної (фабрично-заводської) системи капіталістичного виробництва - заміна ручних знарядь праці системою робочих машин и парових двигунів. В России, у т.ч. на Україні годину промислового перевороту припадав на 30-90-ті роки ХІХ ст.
Суд присяжних - Впровадження в России согласно СУДОВОЇ реформи 1864 р.Складався з одного або кількох Суддів - урядовців, а такоже з обіраної Колегії присяжних засідателів, Які окремо від Суддів розв'язував питання про факт злочин, вінність або невінність підсудного, а суддя (судді) застосовув відповідно до їхнього решение закон и визначавши міру наказание.
Українофільство - поєднання ідеалізму, народніцтва та Поклоніння всьому Українському.
література
1. Аркас М. Історія України-Русі. - Одеса: 2008. - С. 128 - 145.
2. Бойко О.Д. Історія України: Посібник. - К .: Вид. центр «Академія», 2009. - С. 105 - 147.
3. Борисенко В.Й. Курс української історії. - К .: Либідь, 2007. - С. 108 - 162.
4. Грушевський М. Ілюстрована історія України. - К .: Наук. думка, 2008. - С. 146 - 223.
5. Історія України. Нове бачення: У 2 т. / За ред. В.А. Смолія. - К .: Україна, 2009. - Т. 1. - С. 139 - 151.
6. Історія України в особах (Редкол .: Войцехівська І. та ін.). - К .: Україна, 2009. - 479 с.
7. Політична історія України: Посібник / За ред. В.І. Танцюри. - К .: Вид. центр «Академія», 2008. - С. 81 - 99.
8. Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2-х т. - К .: Либідь, 2007. -Т. 1. - С. 345 - 435.
Семененко В.І., Радченко О.О. Історія України. - Харків: Торсінг, 2008. - С. 106 - 128
|