Солдат, генерал, дипломат - К.М. Дерев'янко

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

кафедра українознавства

Індивідуальне навчально-дослідне завдання

з курсу історії України

на тему:

«Солдат, генерал, дипломат - К.М. Дерев'янко »

Перевіріла:

Виконала:

Харків, 2007

Зміст

Вступ.

Розділ І. Від каменяра у гранітніх карєрах до представника Радянського Союзу у завершенні Другої Світової Війни

Розділ ІІ. Акт про капітуляцію на «Міссурі»

Розділ ІІІ. Дерев'янко К.М. - військовік, воєначальнік, дипломат

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Тему, якові я звертаючись для свого навчально-дослідного завдання, я вважаю Досить актуальною, оскількі питання Другої Світової Війни, а такоже ее учасников хвилює и досі багатьох людей. І не тільки історіків, а й других людей, Які Хотіли б мати более информации про тих чи других учасников бойовий Дій; щоб вшануваті пам'ять тих, хто поклали своє життя для світлого майбутнього нащадків.

Всі знають, что маршал Жуков прийнять капітуляцію фашістської Німеччини, а генерал Макартур (США) - капітуляцію Японії. Альо мало хто знає про ті, что від Радянського Союзу Акт капітуляції Японії подписал генерал-лейтенант Кузьма Миколайович Дерев'янко.

Мене часто цікавіло: хто він? Чим займався? Чому самє его, а не когось з Першої шеренги, звертаючись для Виконання такого важлівого завдання? Яка его частка? Провівші певне дослідження, я здівувалася, что радянські енциклопедії Чомусь мовчать про Дану особистість, а в СУЧАСНИХ книжках з історії информации по Цій темі мінімум.

Таким чином, у свои работе я поставила завдання дати якомога обєктівнішу и повнішу відповідь на поставленні запитання. Метою Виконання даної роботи стали збір, дослідження і аналіз информации про К.М. Дерев'янко, а такоже про тієї Прапора день - Закінчення Другої Світової Війни.

Розділ І. Від каменяра у гранітніх карєрах до представника Радянського Союзу у завершенні Другої Світової Війни

Народився Кузьма Миколайович Дерев'янко 14 листопада 1904 року в селі Косенівка Уманського повіту Київської губернії Російської імперії. Зараз це Уманський район Черкаська область в Україні. З трьох до дев'яти років жив на Вологодчіні, куди (у Великий Устюг) заслали у 1907 году батька за участь у революційніх подіях.

Трудову діяльність розпочав Каменяра у гранітніх карєрах и на будову. Від +1922 року - курсант Київської ВІЙСЬКОВОЇ школи, потім Харківської школи червоних старшин, де й досконало опановує Японський мову. На цею годину ВІН Вже має за плечима церковно-пріходську школу, декілька класів гімназії и великий трудовий стаж.

Від 1933 по 1937 роки - слухач ВІЙСЬКОВОЇ академии имени М. Фрунзе. За цею годину оволодів англійською та німецькою мовами. Звичайна и рівна до академии карєра: командир взводу, роти, помначштабу полку. У 1936 году ВІН лишь капітан. Альо ряд відповідальніх спеціальніх доручень вісунув по службі К.Дерев'янко до качана Війни з Німеччіною.

Віконуючі Урядове завдання, ВІН у 1937-1938 роках Створив перевалочну базу на станції Сарі-Озек (Казахстан) и керували нею. База через гори Тянь-Шань и пустелю Гобі (маршрут понад 2 тис. Км) постачала зброю та боєприпаси кітайській армії, что вела войну з японського агресор. 1939-1940 роки - начальник штабу окремої особлівої бригади.

На качана Великої Вітчізняної Війни Радянського Союзу 1941-1945 роках - начальник розвідувального відділу Північно-Західного фронту. Особисто очолював розвідку й Бойові операции в Тілу німців. Від травня одна тисячу дев'ятсот сорок дві року - начальник штабу 53-ї армії. Влітку 1943 року воювали у складі Степового фронту та взявши участь у Курській Битві 1943 року й звільненні м. Харків. Від січня 1 944 року - начальник штабу 4-ї гвардійської армії Іншого Українського фронту и Третього Українського фронту. Керували Бойовий діямі в ході Корсунь-Шевченківської операции 1944 (у тому чіслі при форсуванні Дніпра), Яссько-Кішінівської наступальної операции 1944-1945 та Віденської наступальної операции 1945 року.

Один з небагатьох генералів, что нагородження всіма трьома орденами імені видатних полководців - Суворова, Кутузова и Богдана Хмельницького. Це БУВ НЕ звичайний «сухий» воїн, а жива людина з Яскрава почуття и пристрастями, хоробрістю и Витримка. Відправів у розвідку, а потім в училище свого пятнадцятірічного сина, Який двічі успешно побував на Фронті з глибокого Тілу (Челябінськ). Дерев'янко дуже любив музику. У Ще не Повністю визволення Відні доручили синові розшукаті могили великих композиторів, а коли той знайшов кладовище, де похоронені Штраус, Шуберт, то давши гроші и доручили купити Великі букети живих квітів и покласти їх на ЦІ могили. Дуже шкодував Кузьма Миколайович, что могила Моцарта невідома.

Закінчив войну на Западе генерал Дерев'янко начальником штабу 4-ї гвардійської армї Третього Українського фронту (командарм - генерал-лейтенант Захватаєв Н.Д.). У звязку з війною з Японією, что мала Незабаром буті, ВІН БУВ переведень на Далекий Схід на аналогічну посаду у 35-у армію. Альо в серпні (в Чіті) Йому Було покарано Залишити потяг и прибут у ставку головкома Радянська військамі на Далекому Сході маршала Василевський. Там Йому булу вручена Телеграма Сталіна и начгенштабу Антонова про призначення представником Головного командування Радянська войск на Далекому Сході при штабі Макартура.

25 серпня з Владивостоку Дерев'янко вілетів на Філіпіні, де в Манілі діслокувався штаб американских Збройних сил на Тихому океані. Летіті довелося через ряд зон загороджувального вогню японської зенітної артілерії. Обійшлося ...

Уже в Манілі 27 серпня Дерев'янко получил Телеграма наказ про перепідпорядкування Ставці Верховного Головнокомандування и повноваженнях на Підписання Акту про безсуперечну капітуляцію Японії від імені Радянського Верховного Головнокомандування.

30 серпня разом з Макартуром и представник стран-союзниць Дерев'янко прібув у Японію, а 2 вересня 1945 року прийнять участь у церемонії Підписання акту про капітуляцію ...

Розділ ІІ. Акт про капітуляцію на «Міссурі»

Це БУВ історичний и дуже хвілюючій день для всіх учасников церемонії Підписання офіційного документу, Який увінчував Другу Світову войну. Шість років кровопроліття позаду. Довгоочікуваній світ актом про безсуперечну капітуляцію Японії доводиться у кожному земних дім, у шкірного батьківщину. ВІН увінчував победу Обєднаніх Націй над мілітарізмом и Нестримна експансією сил Знущання и Пограбування на Далекому Сході.

Церемонія відбувалася у Токійській затоці, но на амеріканській территории - на борту авіаносця «Міссурі» про 9 годіні за токійськім годиною.

Опів на дев'ятому на верхню палубу лінкора підняліся члени делегацій союзних держав, чісленні Кореспондент. Японська Делегація булу доставлена ​​на борт «Міссурі» на американском есмінці «Ленсдаун» через двадцять п'ять хвилин. Дипломати - у чорних сюртуках и круглих ціліндрах ... Попереду - министр закордонний справ Сігеміцу, спіраючісь на палицю и начальник Генштабу японської армії генерал Умедзу. Чи не дійшовші столу, Японські представник Зупини - настали «хвилини ганьби». В течение «нестерпно Довгих» п'яти хвилин японська Делегація стояла під Суворов подивимось представителей союзних держав, что уособлювалі собою на борту «Міссурі» міролюбні Обєднані Нації, Які здобули історічну победу над далекосхіднім агресор.

Радянській делегації, в якові кроме К.Дерев'янко входили такоже віце-адмірал Стеценко и генерал-майор АВІАЦІЇ Воронов, матроси авіаносця влаштувалі овації.

Дев'ять годин. Генерал Макартур Підходить до мікрофону и віголошує коротку промова, после чого сухим жестом предлагает Японський представник підійті до столу и поставити свои Підписи під актом про безсумнівну капітуляцію Японії.

У тиші, что наступила, шкутільгаючі, Підходить министр закордонний справ Сігеміцу. Ні на кого не Дивлячись, що не читаючи акту, ВІН Повільно ставити свой підпис на всех примірниках документу и возвращается на попереднє місце. Обличчя его безпрістрасне, що не віражає жодних емоцій.

Сігеміцу заступає біля столу начальник Генштабу армії генерал Умедзу. ВІН ставити підпис на всех примірниках акту від імені імператорської Ставки. Пом'ятий кітель, польова кепі, чоботи и кавалерійські бриджі ще один раз підкресюють его схвільованій Внутрішній стан. Поважний «генштабіст» прібув на лінкор и без самурайського меча. Для того, щоб запобігті непередбачуванім ексцесам, американське командування не дозволено японська генералам мати їх при Собі во время церемонії на «Міссурі».

До розкладеніх на столі папок з копіямі документа Підходить генерал Макартур. У прісутності «асістентів», генералів Уайнрайта и Персіваля, ВІН ставити свой підпис на акті від імені всех союзних держав.

Процедура Підписання акту повторюється представник сполучення Штатів Америки, Радянського Союзу, Великобритании, Франции, Китаю, Австралии, Нідерландів та Нової Зеландії. Свої Підписи під актом поставили адмірал Німіц, генерал-лейтенант Дерев'янко, адмірал Фрейзер, генерал Леклерк, генерал Су Юнчан, генерал Блеймі, полковник Мур-Косгрейв, адмірал Хафріх и віце-маршал АВІАЦІЇ Ісіт.

Акт про капітуляцію Японії проголошує:

«1. Ми, діючи за наказом і від імені імператора, Японського уряду і японського імператорського Генерального штабу, справжнім приймаємо умови Декларації, опублікованій 26 липня в Потсдамі главами урядів Сполучених Штатів Америки, Китаю і Великобританії, до якої згодом приєднався і Радянський Союз, якісь, чотири держави, будуть згодом іменуватися союзними державами.

2. Ми заявляємо про беззастережну капітуляцію союзним державам японського імператорського Генерального штабу, всіх японських збройних сил і всіх збройних сил під японським контролем незалежно від того, де вони знаходяться.

3. Цим ми наказуємо всім японським військам, де б вони не знаходилися, і японському народу негайно припинити військові дії, зберігати і не допускати пошкодження суден, літаків, військового і цивільного майна, а також виконувати всі вимоги, які можуть бути пред'явлені Верховним Головнокомандувачем союзних держав або органами японського уряду за його вказівками.

4. Справжнім ми наказуємо японському імператорському Генеральному штабу негайно видати накази командувачем всіх японських військ і військ, що знаходяться під японським контролем, де б вони не знаходилися беззастережно капітулювати особисто, а також забезпечити беззастережну капітуляцію всіх військ, що знаходяться під їх командуванням.

5. Всі цивільні, військові та морські офіційні особи повинні коритися і виконувати всі вказівки, накази і директиви, які Верховний головнокомандувач союзних держав визнає за необхідне для здійснення даної капітуляції, і які будуть видані їм самим або ж по його уповноваженням окупаційною адміністрацією. Ми наказуємо всім офіційним особам залишатися на своїх постах і раніше виконувати свої Флобера обов'язки, за винятком тих випадків, коли вони будуть звільнені від них особливим указом, виданим Верховним Головнокомандувачем союзних держав або по його уповноваженням.

6.Справжнім ми даємо зобов'язання, що Японський уряд і його приймачі будуть чесно виконувати умови Потсдамської декларації, віддавати ті розпорядження і робити ті дії, які з метою здійснення цієї Декларації зажадає Верховний Головнокомандувач союзних держав або будь-який інший призначений союзними державами представник.

7. Справжнім, ми наказуємо Японському імператорського уряду і японському імператорському Генеральному штабу негайно звільнити всіх союзних військовополонених і інтернованих цивільних осіб, які перебувають зараз під контролем японців, і забезпечити їх захист, утримання та догляд за ними, а також негайну доставку їх в зазначені місця.

8. Влада імператора і Японського уряду управляти державою буде підпорядкована Верховному Головнокомандувачу союзних держав, який буде робити такі кроки, які він вважатиме необхідними для здійснення цих умов капітуляції.

Підписано в Токійській затоці. Японія 2 вересня 1945р. 9 годин 04 хвилини ». [1, с. 365-266]

... Делегація союзних держав, получил по екземпляр підпісаного акту про Безперечно капітуляцію Японії, залішає «Міссурі» трішки пізніше и прібувають на берег на американских міноносцях. Радянська Делегація без всякої затримки відправляється на аеродром в Ацузі и відлітає на Батьківщину, в Хабаровськ. Вона з честю Виконала Покладення на неї відповідальну місію ...

Трішки пізніше генерал-лейтенант Дерев'янко коротко доповів про результати свого перебування на «Міссурі» (див. Додаток 1), после чого у Радянський Союзі, як и в других державах Почалося Святкування перемоги над мілітарізмом (див. Додаток 2).

Розділ ІІІ. Дерев'янко К.М. - військовік, воєначальнік, дипломат

После цього настала пора Виконати одного завдання. З Величезне небезпеки для здоровя генерал декілька разів відвідує міста Хіросіма и Нагасакі, что були бомбардіровані американців. Склавші про побачення детальний звіт, ВІН разом з альбомом фотографій пред'явив его в Генштаб, а потім особисто Сталіну при Доповіді 30 вересня 1945 року. Український біограф генерала доктор історічніх наук В.Шевченко стверджує, что матеріали К.Дерев'янко проатомний бомбардування були вікорістані в процесі розробки Радянської атомної оружия.

Простежівші за життям К.М.Деревянко, я хочу сделать декілька припущені відносно того, чому Сталін для такой важлівої місії звертаючись К.М.Деревянко. По-перше, БУВ необхідній відповідній статус, а точніше - генеральські звання. У Дерев'янка воно Було и Цілком заслужено. Першу генеральські зірку К.Дерев'янко получил у складаний период - 4 травня тисяча дев'ятсот сорок дві року (одночасно Із призначення начальником штабу 53-ї армії Північно-Західного фронту и нагородження орденом Червоної Зірки). Представлення робілі комфронтом Ватутін и замначгенштабу Василевський. Другу генеральські зірку К.Дерев'янко получил 19 квітня 1 945 року.

Як і друга, необхіднім Було знання англійської и японської мови. Последнего Дерев'янко зацікавівся ще у Харківській школі червоних старшин, де Навчався на качана 20-х років. Син героя - В.К. Дерев'янко, Який написавши про батька книгу «Солдат, генерал, дипломат», стверджує, что, за словами людей, Які служили разом Із Дерев'янко (І.Усаченко), до випуску зі школи Кузьма Дерев'янко вже розмовляю и писав по-японськи. [2, с. 7-9]

Чи не Випадкове у Воєнній академии ім. М.В.Фрунзе, куди ВІН вступивши у 1933 году, для Вивчення ним були обрані англійська и японська мови.

Третя рису Дерев'янко: Він штабник і аналітик, Який вміє як спостерігаті, так и діяті у відріві від основних сил. Саме ЦІ якості були потрібні в Японії. А проявити смороду давно.

У 1936-38 рр. капітан Дерев'янко виконан секретну операцію по постачання оружия Китайський військам, что воювали з японського агресор. Орден Леніна за це Йому вручали у Кремлі особисто «всесоюзний староста» Калінін.

Во время фінської Війни (1939--40 рр.) Доброволець майор К.Дерев'янко - начальник штабу Окремої особлівої ліжної бригади. Це БУВ розвідувально-діверсійній Підрозділ, сформованому в основному з студентів Ленінградського інституту фізкультури ім. Лесгафта. Сам Дерев'янко займався НЕ только планування. Коли лижний загін майстра спорту В.Мягкова (посмертно - Героя Радянського Союзу) потрапивши у засідку білофіннів і БУВ розгромленій, Дерев'янко на чолі іншого загону вініс поранених и загінувшіх загону Мягкова. За фінською войну Дерев'янко нагородження орденом Червоної Зірки и Позачергове ставши полковником. З серпня 1940 року К.Дерев'янко - заст. начальника розвідвідділу Прібалтійського особливого воєнного округу.

У січні - березні 1941 року ВІН віконував особливе завдання у Східній Прусії, а з 27 червня 1941 року - начальник розвідвідділу штабу Північно-Західного фронту. У Цій якості ВІН у серпні тисяча дев'ятсот сорок один року Очола рейд у тил гітлерівців, у ході которого Із концтабору під Старою Русою Було звільнено около двох тисяч наших полонених червоноармійців, много з якіх поповнити війська фронту.

Психологія істінного штабіста - особлива. Если послати до Макартура «чистого» командира - НЕ избежать психологічних конфліктів, нужно буде прідушуваті Гордін, Прагнення до лідерства та інші якості дерло керівніків. А начальник штабу Вже Звіков буті у тіні, працювати в команді.

За-четверте, у Дерев'янко є нехай невеликий, но досвід дипломата. Посля Війни ВІН Деяк годину представляв СРСР у Союзній раді по Австрії.

Думаю, що самє рідкісна сукупність віщеназваніх професіональніх и особистих якостей и привела генерала Дерев'янка спочатку до столу, де підпісувався Акт про капітуляцію Японії, потім на радіоактівне попелища японських міст и на післявоєнну дипломатичну роботу в Токіо.

У грудні 1945 року в Москві на раді міністрів іноземних справ великих держав-переможниця булу досягнуть домовленість про Утворення Союзної Ради для Японії з місцеперебуванням у Токіо. Цю домовленість Було Опубліковано у газеті «Известия» № 304 від 28.12.1945 р. [2, с. 7-9]

Цей орган повинен БУВ давати поради Главкому окупаційніх войск по харчуванню, что торкають Здійснення капітуляції, окупації и контролю над Японією, а такоже Виконання директив, что віконують ЦІ умови.

Головами Союзної Ради були назначені головнокомандуючій окупаційнімі силами союзніків генерал Макартур, а членом цього малочісельної Заради від СРСР ухвалив РНК СРСР від 2 січня 1946 року учет генерал Дерев'янко. Кроме них у Союзній раді Було ще 2 представника: від Китаю и до сполучення королівства (цею член Ради представляв одночасно такоже Австралію, Нову Зеландію и Індію).

Союзній Рада Припін своє Існування Із Укладення у 1951 году Сан-Францізського мирного договору. К.Н.Деревянко перевели у Москву, де ВІН працював у воєнній академии начальником кафедри Збройних сил іноземних держав, а потім начальником управління информации Головного розвідуправління (ГРУ) Генштабу. Внаслідок ядерного опромінення, отриманий під час перебування у Хіросімі и Нагасакі, здоровя К.Дерев'янко значний погіршілось, и после трівалої и тяжкої хвороби ВІН 30 грудня 1954 року помер від раку.

У некрологах, что зявилися у «Правді» и «Червоній зірці» (31.12.54 р., №310), що не булу вказана остання посада Кузьми Миколайовича и не перераховані Іноземні Ордени (американський «За заслуги» и два венгерська). [3, с. 140] Альо й два Ордени Леніна (другий - в 1947 році), два ордена Червоного Прапора, віщеназвані полководські орден - всі смороду говорили и говорять Самі за себе. Підпісалі некролог министр оборони Булганін, видатні полководці Жуков, Василевський, Соколовський, Конєв, Тимошенко, Малиновський - сім маршалів и ряд видатних друзів-генералів.

Похоронений Дерев'янко Кузьма Миколайович 3 січня 1955 року на «Новодівичому» кладовіщі у Москві.

Висновки

Другій мировой, яка трівала Шість років и один день, 2 вересня сорок п'ятого прийшов кінець. Завершення Війни поставило перед Радянська народом Нові задачі, головні з якіх були Відновлення народного господарства країни и перехід ее на умови мирного життя.

Велика заслуга у перемозі над ворогом Належить як керівнікам держави, так и, можна Сказати, в Першу Черга громадянам країни, Які доклалися всех зусіль и, даже, поклали своє життя за світле майбутнє своих нащадків. Одним Із тих, хто Зробив свой великий внесок у победу над фашістськімі Німеччіною та Японією Належить Кузьмі Миколайовичу Дерев'янко, Який Офіційно поставивши свой підпис у акті про «Капітуяцію Японії», у документі, Який Офіційно засвідчів припиненням всех Військових Дій и повернення довгоочікуваного світу у шкірних домівку, до кожного громадянина планети Земля.

Напрікінці хочу Сказати, что це питання за браком матеріалу повноцінно вісвітліті я не змогла, оскількі Кузьма Миколайович, як вказують деякі джерела займався НЕ только військовою делом, а й вивченню Деяк наукових вопросам (например, Вплив радіації на людей, Навколишнє середовище и т. Д .). Проти, я намагались найточніше Передат и описати роль цієї відатної особистості у Другі мировой війні.

Список використаної літератури

1. Александров Анатолій Андрійович. Велика перемога на Далекому Сході: Серп. 1945 року: від Забайкалля до Кореї / А.Аександров. - М.: Віче, 2004- 406с.

2. Внотченко Леонід Миколайович. Розгром мілітаристської Японії на Далекому Сході: (До 0-річчю) - М .: Знание, 1985 64 с.

3. Дерев'янко Віталій Кузьмич. Солдат, генерал, дипломат [К.Н.Деревянко]. Дніпропетровськ, «Промінь», 1971 - 155 с.

4. Німіц І., Портер Е. Війна на море, 1939-1945: [Пер. з англ.] - Смоленськ: Русич, 1999. - 590 с.

5. Хто був у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр. Люди. Події. Факти: Справ. / - М .: Республіка, 2000 - 428 [3] с.

6. Пономарьов С. Капітуляцію Японії прийняв! // Радянська Росія. - № 115-116 (12728). - 30 серпня. - 2005 С. 7-9

Додаток 1

Як тільки генерал-лейтенант Дерев'янко коротко доповів маршалу Василевському про результати свого «історичного кидка» в Токіо, Головком далекосхідної угруповання відразу ж подзвонив в Ставку. Як і було домовлено раніше, Сталін чекав цього дзвінка. Він хотів негайно дізнатися подробиці події, що відбулася на рейді Токійської бухти. Але і на цей раз Верховний Головнокомандувач залишився формалістом. Він запитав:

- Товариш Василевський, ви мені скажіть - закінчив 2-у світову війну, товариш Дерев'янко в Токіо або не закінчив?

Головком далекосхідної угруповання в тому ж спокійному тоні відповів:

- Генерал Дерев'янко гідно виконав важливе доручення Верховного Головнокомандування Червоної Армії, товариш Сталін. Переді мною лежить акт про беззастережну капітуляцію Японії з усіма необхідними підписами. Так що 2-й .міровой війні покладено край.

- Зрозуміло, товаришу Василевський, а як була організована сама церемонія Американу? Мені здається, що не випадково вони організували цю процедуру на борту свого лінкора.

- Звичайно, товариш Сталін. Всю церемонію генерал Макартур умістив в двадцять хвилин. По ньому виходило, що Сполучені Штати майже сто років тому почали боротьбу на Тихому океані проти загарбницької політики Японії і ось тепер успішно її завершили. А наша Червона Армія на материку вирішувала лише локальну задачу.

Верховний сприйняв цю заяву Головкому далекосхідної угруповання спокійно:

- Ми ще багато чого дізнаємося найближчим часом з арсеналу американських досягнень, товариш Василевський.Можливо, скоро той же генерал Макартур заявить, що долю війни з Японією вирішили, головним чином, атомні бомбардування Хіросіми і Нагасакі. Вони, мовляв, зломили волю японського народу до опору, спонукали його прийняти Декларацію союзних держав.

- Так цілком може статися, товариш Сталін, - погодився маршал Василевський. - Але при зустрічі з генералом Дерев'янко Верховний Головнокомандувач союзних держав на цю тему не поширювався.

- А як генерал Макартур відповів на питання товариша Дерев'янка, які ми доручили з'ясувати у нього при зустрічі в Токіо? Відповів або промовчав?

- Для Верховного Головнокомандувача союзних держав вони прозвучали як велике одкровення, товариш Сталін. Мабуть, тільки з питання прийому капітуляції японських військ в Південній Кореї був отримано позитивну відповідь. На всі інші наші запитання генерал Макартур пообіцяв відповісти через деякий час.

- Зрозуміло, товаришу Василевський, - начебто задовольнився відповідями Сталін, але тут же поставив наступне питання по поточну обстановку:

- Бойові дії наші війська закінчили всюди або десь японець ще надає нашим військам опір?

Головком далекосхідної угруповання був добре обізнаний про розвиток оперативної обстановки в Маньчжурії, на Сахаліні і на Курильських островах, і впевнено доповів:

- На Сахаліні і Курильських островах будь-яке військове опір зломлено, противник роззброєний і взятий в полон, товариш Сталін. У Маньчжурії наші війська продовжують зачистку території. Ось і сьогодні маршал Мерецков доповів мені про те, що в тридцяти кілометрах на захід від Муданьцзян в гірничо-лісистій місцевості частини 365-ї стрілецької дивізії в напруженому зустрічному бою розгромили великий загін японських військ зі складу 1-го фронту Квантунської армії чисельністю понад дві тисячі солдатів і офіцерів. Крім цього, в долині Сунгарі також ще зустрічаються сховалися окремі групи «смертників». Їх теж доводиться ліквідовувати.

Верховний закінчив розмову дуже приємним, радісним повідомленням:

- Ну що ж, товаришу Василевський. Сьогодні Центральний Комітет партії і Рада Народних Комісарів привітали радянський народ з перемогою над Японією і закінченням 2-ї світової війни. У привітанні наголошується велич подвигу радянського народу і Червоної Армії в розгромі фашистської Німеччини та імперіалістичної Японії. Президія Верховної Ради прийняв Указ про оголошення 3 вересня святом Перемоги над Японією. З чим я вас і ваші доблесні війська і вітаю.

Відразу після розмови з головкомом далекосхідної угруповання, Сталін направив вітальну телеграму президента Трумена з нагоди перемоги над Японією: «В день підписання Японією акту капітуляції дозвольте привітати Вас, Уряд Сполучених Штатів Америки і американський народ з великою перемогою над Японією.

Вітаю збройні сили Сполучених Штатів Америки з перемогою ».

Він віддав належне сильному військовому союзнику.

... А у головного союзника свої плани.

Отримавши з Токіо примірник акта про беззастережну капітуляцію Японії, президент Трумен скликав 4 вересня в Білому домі вища військова рада. Треба було виробити довгострокову політичну програму щодо Японії та інших держав Тихоокеанського театру військових дій. Вирішувалися важливі питання з приводу поведінки США з союзними країнами, а також багато інших, в тому числі роль союзних країн в розв'язці Далекосхідної проблеми.

Серед багатьох думок з цього приводу твердо пролунав голос Трумена: «Америка застосувала нову зброю. Спалювання Хіросіми і Нагасакі зломило волю японського народу ... »[1, с. 370-372, 383]

Додаток 2

Увечері 2 вересня голова РНК СРСР І. В. Сталін виступив по радіо зі зверненням до народу:

«Товариші співвітчизники і співвітчизниці!

Сьогодні, 2 вересня, державні та військові представники Японії підписали акт про беззастережну капітуляцію. Розбита вщент на морях і на суші, оточена з усіх боків збройними силами Об'єднаних Націй, Японія визнала себе переможеною і склала зброю.

Два вогнища світового фашизму і світової агресії утворилися напередодні нинішньої світової війни: Німеччина - на заході і Японія - на сході. Це вони розв'язали Другу світову війну. Це вони поставили людство і його цивілізацію на край загибелі. Осередок світової агресії на заході був ліквідований чотири місяці тому, в результаті чого Німеччина була змушена капітулювати. Через чотири місяці після цього був ліквідований осередок світової агресії на сході, в результаті чого Японія, головна союзниця гітлерівської Німеччини, також була змушена підписати акт про свою капітуляцію.

Це означає, що настав кінець Другої світової війни. Тепер ми можемо сказати, що умови, необхідні для миру в усьому світі, вже завойовані.

Слід зазначити, що японські загарбники завдали шкоди не тільки нашим союзникам - Китаю, Сполученим Штатам Америки і Великобританії. Вони завдали серйозних збитків також і нашій країні. Тому у нас є ще свій особливий рахунок до Японії.

Свою агресію проти нашої країни Японія почала ще в четвертому році, під час російсько-японської війни. Як відомо, в лютому четвертого року, коли переговори між Японією і Росією ще тривали, Японія, скориставшись слабкістю Царського уряду, несподівано і віроломно, без оголошення війни, напала на нашу країну. Вона атакувала російську ескадру в районі Порт-Артура, щоб вивести з ладу кілька російських військових кораблів і створити тим самим вигідне становище для свого флоту. Японія дійсно вивела з ладу три першокласних військові кораблі Росії. Характерно, що через тридцять сім років після цього, Японія в точності повторила цей віроломний прийом щодо Сполучених Штатів Америки, коли вона в кінці сорок першого року напала на військово-морську базу Сполучених Штатів Америки в Перл-Харборі і вивела з ладу ряд лінійних кораблів цієї держави.

Як відомо, у війні з Японією Росія зазнала тоді жорстокої поразки. Японія ж скористалася поразкою царської Росії для того щоб відхопити від Росії Південний Сахалін, утвердитися на Курильських островах і таким чином закрити на замок для нашої країни на сході всі виходи в океан. Отже, також і всі виходи до портів Радянської Камчатки і Чукотки. Було ясно, що Японія ставить собі завдання відторгнути від Росії весь її Далекий Схід.

Але цим не вичерпуються загарбницькі дії Японії проти нашої країни. У вісімнадцятому році, після встановлення радянського ладу в нашій країні, Японія, скориставшись ворожим тоді ставленням до Радянської країні Англії, Франції, Сполучених Штатів Америки, і спираючись на їх підтримку, напала на нашу країну, окупувала Далекий Схід і чотири роки терзала наш народ, грабувала радянський Далекий Схід.

Але і це не все. У тридцять восьмому Японія знову напала на нашу країну в районі озера Хасан, близько Владивостока, з метою оточити Владивосток. У наступному році Японія повторила свій напад вже в іншому місці, в районі Монгольської Народної Республіки, близько Халхін-Гола, з метою прорватися на радянську територію, перерізати нашу сибірську залізничну магістраль і повністю відрізати Далекий Схід від Росії.

Правда, атаки Японії в районі Хасана і Халхін-Гола були ліквідовані радянськими військами з великою ганьбою для японців. Так само була успішно ліквідована японська військова інтервенція в вісімнадцятому - Двадцять другого роках, і японські окупанти були викинуті з районів нашого Далекого Сходу. Але поразка російських військ в четвертому - п'ятому роках, в період російсько-японської війни, залишило у свідомості народу важкі спогади. Воно лягло на нашу країну чорною плямою. Наш народ вірив і чекав, що настане день, коли Японія буде розбита і пляма буде ліквідовано. Сорок років чекали ми, люди старшого покоління, цього дня. І ось цей день настав. Сьогодні Японія визнала себе переможеною і підписала акт беззастережної капітуляції.

Це означає, що Південний Сахалін і Курильські острови відійдуть до Радянського Союзу, і відтепер вони будуть служити не засобом відриву Радянського Союзу від океану і базою японського нападу на наш Далекий Схід, а засобом прямого зв'язку Радянського Союзу з океаном і базою оборони нашої країни від японської агресії.

Наш радянський народ не шкодував сил і праці в ім'я перемоги. Ми пережили важкі роки. Але тепер кожен з нас може сказати: «Ми перемогли!». Відтепер ми можемо вважати нашу Вітчизну позбавленої загрози німецької навали на заході і японського навали на сході. Настав довгоочікуваний мир для народів усього світу.

Вітаю вас, мої дорогі співвітчизники і співвітчизниці, з великою перемогою, з успішним закінченням війни, з настанням миру в усьому світі!

Слава збройним силам Радянського Союзу, Сполучених Штатів Америки, Китаю і Великобританії, які здобули перемогу над Японією!

Слава нашим далекосхідним військам і Тихоокеанському Військово-Морського флоту, які відстояли честь і гідність нашої Радянської Батьківщини!

Слава нашому великому народові, народові-переможцю!

Вічна слава героям, полеглим в боях за честь і свободу нашої Великої Батьківщини!

Нехай живе і процвітає наша Велика Родина, Союз Радянських Соціалістичних Республік! ». [1, с.372-375]

Додаток 3

Підпис Дерев'янко К.М. під актом про капітуляцію Японії.

З права на фотографии збережений Кузьма Міко лайовіч Дерев'янко (у темній форме).

Промова генерала Макартура 2 вересня 1 945 року.