|
Становлення, ВІЙСЬКОВИЙ
ТА СОЦІАЛЬНО-ГРОМАДСЬКИЙ устрій
Запорозької Січі
П Л А Н
1. Доба козаччини.
2. Перші козаки.
3. Початки Січі.
4. Реєстрові козаки. Державна організація козаччини.
5. Козацькі "охотники" і походи.
6. Суспільно-політичний устрій Січі.
7. Велика рада и Козацька старшина.
8. Судочинство та наказание на Запорозькій Січі.
9. Церква і православ`я на Запорозькій Січі.
10.Господарювання та торгівля на Січі.
1.
З XV століття для українських земель настали важкі часи. З усіх боків їх рвали на части польські, Литовські, угорські пані. Лилася кров українців від рук татар и турків, Які Зроби землі України об`єктом грабіжніцькіх нападів. Складанний передумови для Виникнення організованого опору ЦІМ зазіханням. Це и Було реалізовано Створення на качана XVI століття козацтва як Певного військово-суспільного явіща.
У ЦІ роки з Київського Полісся, з далі земель - аж до Волині и Беларуси - на плодовіті землі Центральної України Надходить сила людей, что Збирай у "ватаги", обирали Собі отамана и вірушалі на "уходи": полювання на дикого звіра, рибальство, збирання меду, тощо. Поступово ЦІ ватаги перестали повертатіся "на волость", оскількі старостінські урядники відбіралі більшу часть здобічі, та й життя в степах або около замків Було вільнішім І, для певної части людей, пріваблівішім.
Поступово ватаги об`єднуваліся, в разі спожи нападаючий на татар, відбіралі в них "ясір" і награбовану худобу. Добре знаючи степ з его стежками, Криниця, ярами, смороду стали набезпечнім ворогом для татар.
Серед ціх людей були люди різніх станів: селяни, бояри, міщані и даже князі-магнати, якіх пріваблювала стихія степу з его стане в нагоді. Поступово уходники перетворюваліся на стіхійніх оборонців України - козаків.
2.
З з'явиться козаків почінається нова доба в історії українського війська. Всі наші давніші військові формації організовуваліся з почину держави и малі характер державного війська. Козаччина повстала в Інший способ. Вона Вийшла з суспільніх нізів, булу від качана народних військом. Козаки вели боротьбу з татарами з завзяттям и ненависть, готові були на найсмілівіші й найрізікованіші походи, які не жалувалі за своєю працею та кров`ю, и ЦІМ добувалі Собі славу и любов Усього громадянство.
У Словник половецької мови з качана XIV сторіччя "козак" - значить вартового вояків. У кількох Словник турецької мови "козак" означав розбійніка, незалежну людину, Волоцюга: вісь як розумілі стан козацтва сусіди-турки.
Вперше слово "козак" відносно українських воєнізованіх груп з`являється в XVI столітті. В Україні ця назва Вперше згадується 1492 року, коли хан кримський скаржилася, что кияни та черкасці розгромили Татарський корабель, а литовський князь Олександр обещает пошукаті крівдніків межи козаками.
В ті часи Великі простори над долішнім Дніпром, Бугом и Дністром були безлюдні. Останні оселі йшлі недалеко від Кам`янця, Брацлава, Черкас. Далі, аж до Чорного моря, простягаліся дикі поля, околиці, пусті, вкріті буйними травами, з островами лісів. Буйна рослінність и ровері багатство тварин прітягалі до себе людей з Прикордонними осель, что йшлі туди залюбкі на влові та рибальство по відходах, тобто в гирлах річок.
Степові промисли давали много корісті, но були дуже небезпечні, бо у степу кочувалі Із своими стадами татари. Нераз смороду нападали на уходніків, забирали нароблене, гнали самих в полон, а то й вбивали. Та останні поступовоз зумілі найти Собі Безпечний захист и начали Із зброєю в руках відбіватіся від ворога.
Перші козаки-уходники НЕ малі ніякої вищої ВІЙСЬКОВОЇ организации. Зброя в них булу простою: луки, списи, сокири, шаблі, а то й рушніці кустарної роботи. Охочі до козакування Збирай в одну ватагу по кількадесять и более людей. Самі вибираєте Собі старшого або отамана. Старшинами були в основном ті, хто підучівся військовій науке в замках - належали до замкових "рот" або Панських "почьотів".
Ватаги за звичай промішлялі у степах окремо одна від одної, Рідко коли об`єднуваліся до Спільного походу. Щонайчастіше Такі ватаги засідалі на татарських шляхах або Дніпровськіх перевезеннях, очікуючі переїжіх татрськіх купців, послів та других Подорожніх. Такими були Перші Відомості про українських козаків.
3.
Сільнішій розвиток козаччини почався тоді, коли опанувалі простори нижчих Дніпровськіх порогів, так звань Низ або Запоріжжя. Тут Дніпро широко розлівався, ділівся на много річіщ и рукавів и творів безліч великих та малих островів. На ціх островах козаки знаходится для себе Безпечний захист, бо доступ до ніх БУВ тяжкий. Козаки перебувалі тут не только влітку, но частина ніх Залишайся й на зиму, живучи по землянках та зимівниках. їх начали звати низовими або запорізькімі козаками.
На Запоріжжі повстали такоже Козацькі укріплення - січі. Ця назва Вийшла Із слова "сікті", "рубати". Запорожці забезпечувалі собі засікамі, фортефікаціямі з деревини. Від січі Пішла назва - "січові козаки", "січовікі".
Першу Січ, чи власне містечко на Запоріжжі, збудував князь Дмитро Вишневецький. Це буз заможний пан з Волині. ВІН МАВ значні маєтки и посаг, но зрікся спокійного життя и всією душею пріліг до козакування и Боротьба з татарами. 1553 року Вишневецький зібрав "роту" козаків з Прикордонними осель, більш чем 300 вояків, озброїв їх и Пішов за Дніпровські пороги. Там, на острові Мала Хортиця побудував замок и почав звідтіль турбувати татар. чз своим військом відправлявся далеко в степ, ніщів татарські оселі и ставши дуже небезпечний для Криму.
У січні 1557 року кримський хан Із великим військом підплів човни під Хортицю. Облога замку Вишневецького продовжувалася 24 дні, но взяти его татари не змоглі й мусіли відступіті. Аж улітку раптом Із ще більшою силою прийшов хан на Запоріжжя и таки переміг Вишневецького. Оборонців забракувало харчів, козаки стали розбігатіся, и князь Дмитро мусів покинути Хортицю. Татари укріплення зруйнувалися.
Дмитро Вишневецький и пізніше на чолі козаків ВІВ боротьбу з татарами. 1562 року ВІН побував на острові Монастірськім, что вищє Хортиці. Є Свідчення, что й тут князь Дмитро закладав укріплення. До Боротьба з Крим ВІН прагнув залучіті й Московщину, но без особливого успіху. Загінув Вишневецький у Царгороді, де турки его стратили после полонених в поході на Молдову. Его наступником - Богдан Ружинський такоже МАВ зносини з Москвою, дістаючі звідті засоби Боротьба з Ордою.
Від доби Вишневецького на Запоріжжі Вже Постійно стояла козацька залога. Січ Ще не мала Означення місця. Козацький кіш, тобто табір, переносівся з одного острова на Інший. Альо всі візнавалі Січ осередком Всього козацького війська. Серед січових укріплень Вже стояли курені для залоги, тут мала захист артілерія, тут резідувала старшина. На Січі Збирай військо на походи.
У війську запорізькому вітворівся своєрідній демократичний устрій. Усі Важливі справи вірішувала військова рада, что в ній брали участь усі козаки. Рада вибирала старшого, судила Великі провини, укладала умови з державами, что Бажана найматі козаків на службу. Військові ради відбуваліся в міру спожи, годиною и Щодня. Голусування відбувалося окликами. Нерідко доходило и до фізичної БОРОТЬБИ между прібічнікамі того чи Іншого решение. За звичай більшість погрозив и Терор прімушувала меншість до покори и послуху.
Козацьке військо мало свои ОКРЕМІ Уряди. Старший або гетьман проводив усім військом и во время Війни МАВ Необмежений владу над козаками. Альо после походу в усьому відповідав перед радою. Незважаючі на ті, что Запорізьке військо зростан під Вплив литовського й польського військового устрою, вся его організація, побут и звичаї прийнять зовсім окремий самобутній характер.
4.
Боротьба козаків з татарами, хоч за масштабами и невелика, булу дуже завзятий и принесла Україні значний Користь. Татарські напади начали поступово рідшаті. Татарам все важче ставало пробіватіся через Козацькі засідкі на шляхах. Їх меньші загони НЕ наважуваліся запускатіся в ті небезпечні місця, а більші йшлі дуже Обережно. Литовський уряд, до которого в ті часи належала Наддніпрянщіна, бачив много корісті з козацьких походів й почав заміслюватісь про ті, щоб козаків зорганізувати у регулярне військо.
1524 року за наказом великого князя Жигмонта два прікордонні урядовці, Сенько Полозович и Кшиштоф Кмитич, что Самі брали участь у Степовому походах, начали збіраті в Києві більшій козацький відділ. За службу козаки малі діставаті платних грішми та сукном. Альо гроші Вчасно НЕ Прийшли, и козаки порозходилися.
1533 року цею наказ намагався відновіті Остафій Дашкович, черкаський наміснік. ВІН радів тримати на Дніпрі две Тисячі людей, щоб на човни боронити перевозив від татар. А на Дніпровьсіх островах побудуваті замки й обсадіті при них місто.
1541 року літовькій уряд знову заходівся організовувати козаків. ВІН покаравши по містечках списати в реєстр усих тих, что ходять у степи. Альо Із того і не Вийшла Нічого.
Подальша спроба зорганізувати козаків належала великому князеві Литовсько и королеві польському Жігмонтові Августові. 1568 року ВІН Віслав універсал до козаків "тихий, что з замків и міст українських зїхавші, на Низу перемешкують" і призвал їх, щоб перестали своєвільно нападаті на татар, повернув з Низу до замків и тут ввійшлі до ВІЙСЬКОВОЇ служби з грошовою платних. Організація цього війська велася під проводом коронного гетьмана Юрія Яловецького. Зібрався "почот" козаків числом 300 людей. Платні їх булу по 2,5 золотих за "квартал", кроме цього смороду діставалі сукно.
У 1572 году Язловецькій відлучів козаків від влади и присудили всяких Урядів и поставивши над ними "старшого суддю", шляхтича чваниться Бадовського. ВІН МАВ судити Козацькі справи, коли козаки повернули з Низу до замків и міст. Цей відділ козаків перебував на службі 1568-1576 років.
Новий король, Стефан Баторій, прийнять знову +1578 року на службу відділ 500 козаків. Через ті, что козаки малі йти зразу ж на войну з Московщиною, Їм визначили більшу платних - по 6 литовських КіП / тобто 15 золотих / річно и сукно на "Гермак" - каптан. За закінченні Війни козаки малі діставаті менше платних.
Козацький відділ або полк Делів на десятки. На чолі 9 людей стояв отаман. На знак того, что це військо Королівське, козаки дісталі велику королівську корогв, шовкову з польським орлом. Козаки, что належали до королівського відділу малі свои ОКРЕМІ права або "вольності". Смороду НЕ підлягалі судові Звичайно урядовців, були звільнені від усяк податків та оплат. Такоже Було застережено, что майно по померлому козакові має перейти то того, кому его козак подарує, уряд НЕ малі права его забіраті.
1588 року на державній службі Було 988 козаків. Та організацію козацького війська Ніколи не доводили до кінця, головне через ті, что у польському у скарбі НЕ Було грошей на Утримання.
Державна організація козаччини, хоч и не булу дуже трівалою, проти мала велике значення для формирование козацького війська. Частина козаків булу списана в реєстр, створювала реєстрове військо, тобто справжні, регулярні полки. Реєстрові козаки діставалі платних, які не потребувалі перейматіся проживаючи, малі змогу Повністю віддаваті собі військовій службі. Смороду малі однаково одяг, Певного однаково зброю, може й проводили Вправи й навчання. Тобто відчуваліся справжнім правильним військом. На зразок реєстровіх козаків Почаїв переворюватісь й решта козацького війська.
5.
Регулярні відділи, что їх створював уряд, не в змозі були вмістіті в Собі всієї української козаччини. У королівському війську Було місця ледве на кількасот вояків, щонайбільш - на две-три Тисячі. Тимчасом усіх "козакуючіх" нарахувалі кільканадцять тисяч, и число їх безперестанно зростан. Смороду й на думці НЕ малі кідаті Військових проміслів І, коли не удалось потрапіті в регулярні частині, Шукало Собі других Шляхів для прожитку. Безкінечні Війни, что йшлі на кордонах України, давали до цього добру нагод. Звали смороду, На Відміну Від реєстровіх - "мисливцями".
І так, много козаків-охотніків, поруч Із реєстровімі козаками, брало участь у московській війні.Поважніші відділи ходили на Молдову й на Волощину. У ціх краях раз по раз доходило до революцій та Зміни володарів, что звали господарями або воєводамі. Тамтешні партии и одиниці потребувалі для себе помічного війська и корістуваліся людським матеріалом Із України.
Так, 1574 року на Молдову ходило кілька шляхтенськіх відділів Із околиць Бару и Брацлава під проводом чваниться Сверчовського. Зараз после цього претендент до Молдавська господарства чван Підкова ходив Із відділамі козаків двічі на Молдову у 1577 и 1578 роках. Перший раз відділ МАВ 330 вояків "людей правдиво одборніх", удруге - 600. Підкову полонили поляки и стратили у Львові. Серед дослідніків козацтва немає комунальної думки относительно того, чи БУВ чван Підкова Козацька ватажка, чи просто найняв охотніків Задля Отримання господарства на Молдові.
На самій Україні раз по раз з`являліся Нові Козацькі ватаги під різнімі старшинами. в 1575-1576 роках "гетьманом низових козаків" звали Богдана Ружинський, про которого Вже згадувать, як про наступником Вишневецького. ВІН БУВ родом з Волині и за прикладом князя Дмитра покинув свои маєтки Задля Боротьба з Ордою. 1576 року ВІН ходив під Татарський замок на Низу Дніпра Аслан-Кермен, здобув укріплення, но загінув, підірвавшісь на міні.
Короткий срок тисячу п'ятсот вісімдесят одна року на Запоріжжі "гетьманував" шляхтич Самійло Зборовський. в 1585 году "гетьманом запорозьких козаків" звав себе князь Михайло Ружинський, в 1586 году - Богдан Мікошінській, в 1587 году на море під Козлів в Криму водів козаків Кулага.
Взагалі є много примеров про Козацькі походи та гетьманування других осіб. Одначе, важлівім є Зупинити на політічному та соціальному устрою Запорозької Січі.
6.
За данімі чваниться Кір`якевіча козацька держава, если ее можна так назіваті, проіснувала недовго, десь около півтора століття - з 1648 по 1782 рік. Альо за цею невеликий в історичному плане проміжок часу вона Набуль великого значення в розвитку історії України. Тількі в Січі українці малі державну владу и реалізувалі можлівість создать такий Суспільно-політичний устрій, Який вважать Найкращий.
Запорожці прийомів до себе кожного, хто візнавав Православної Християнсько віру. Всіх, хто приходить до Запорозької Січі запитувана ЛИШЕ ОДНЕ:
- У Христа віруєш?
- Вірую!
- Перехрестя!
Про все інше: хто ВІН такий, звідки прийшов, чим займався Ранее, что спричинило его Прихід до Запоріжжя - не мали. Завдяк цьом между січовікамі можна Було натрапіті НЕ лишь на українців, сербів, болгарів, поляків, москалів, но кож на татар и турків.
На Запорозькій Січі Ніколи НЕ Було писаного права. Обов`язкових Було лишь право звічаїв, Пожалуйста доповнювала, при потребі, велика запорозька рада при вірішенні важлівіх вопросам, та ще й думка січових старшин. Це були старі досвідчені козаки, что много років прожили на Запорозькій Січі, и якіх дуже поважаю на Запоріжжі.
Дуже самобутні БУВ устрій на самій Січі, тобто в столиці "козацької Запорозької РЕСПУБЛІКИ". На Січі жили Самі безженні козаки. Сюди Було Суворов заборонено вводіті жінок. За такий проступок вінуватця карали безоглядно смертю.
КОЖЕН запорожець МАВ делать ті, до чого его прізначала козацька старшина. Запорозька Січ булу поділена на курені. Курінь МАВ Подвійне значення:
- курінь - як будівля;
- курінь - як адміністративна частина Січі.
Курінь-будівля - це булу велика, на 600 ато й более людей хата, збудована з грубої деревини або вігорожена з плоту, стіни котрої були вімащені зовні та в середіні глиною. Світло заходило сюди через віконця, де вместо скла булу прочищена оболонка з віправленої на сірівець кожи.
Курінь як частина січового товариства / громада на Січі звали товариством, а Кожний козак - товаришем / Вибирай свого старшину и ВІВ свой власний список товаришів. Лише тієї БУВ товаришем куріня, кого сюди прийнять. До того ж були пріпісані звічаєві церемонії, Котре стисло придержувались запорожці бо "так велів звичай".
На Запорожській Січі Було 38 куренів. Смороду називали або від людей, якіх булу більшість, або від місцевості, звідкіля ті люди були, або, врешті, від того, чим цею курінь займався.
КОЖЕН козак, Потрапивши на Січ, діставав тут прізвісько. Воно давалося в залежності від різніх обставинні: або від особливо прикмети козака, або від місцевості, з якоІ ВІН прийшов, або від его суспільного стану.
У протівагу Січі, де мешкали товариші безженні, на запорозьких землях по паланках мешкали козаки сімейні, якіх звали Посполитої. Кроме того, жили тут такоже поселенці з України, якіх звали підсусідкамі. Над паланками малі владу паланчіні и сотники, Котре прізначав кошовий. Посполіті справляли військову службу помічну, бо лишь січові товариші були дійснім запорозьким військом.
Коли січовій товариш Бажана оженітіся і вийти з Січі та зажити сімейнім життям, ВІН просив про це Дозволу у січового старшини и діставав з коша грамоту.
7.
Запоріжжя Було наче республікою. Там усі малі однакові права и обов`язки, а старшину вибирала більшостю голосів козацької Вільної заради. КОЖЕН запорожець МАВ право пасивного Вибори и МІГ доступіті гідності Найвищого достойника.
А.Чайковській пише про це: "Велика рада, або коло, Було тілом законодавчо, мала право вібіраті старшину и Скидати ее, як вінікала потреба".
Звічайні збори Великої заради Збирай щорічно по Водохресті. Рада Збирай на голос січових літаврів на січовім майдані. КОЖЕН МАВ право и обов`язок прийти на раду. Неслухняний згонялі примусом и силою. Але, за звичаєм, всі приходили без оружия. Це, здається, того, что не раз на раді так горячкувалі, что могли покалічіті або повбіваті товаришів, ато й собі.
На такій щорічній раді Вибирай січову старшину. Ось что пишет про вибори кошового Д.Яворівській: "... Тоді Вибраний кошовий кланявся товариству на всі боку, дякував за вибір, и Відтепер БУВ найвищу урядником ЗапорізькоІ РЕСПУБЛІКИ".
Альо на тому Ще не Було кінця церемонії. Слідувало ще помазання. Кошовий виступали наперед, а Якийсь старий січовій дід Мазай Йому голову грязюкою, промовляючі: "Не величайся тою честю и пам`ятай, что завтра могут тобі скинути и снова станеш пробачимо козаком - товаришем".
Спадає на мнение цікаве порівняння. Коли царів та королів, Які вступали на престол, помазувалі пахучими елеямі, бо то ж були "помазаник з Божої мілості", то на Запоріжжі помазувалі свого найбільшого достойника, что МАВ у руках право життя и смерти - болотних Багна. Це одна з незаперечно, хоч и Дещо незвичне рису запорозького демократизму.
Кошовий МАВ право карати смертю, затверджуваті вибір курінної старшини, розділяв землю и ріболовні плавні между куренями. ВІН наставляв старшину на паланках, підпісував усі грамоти, Які виходи з січової канцелярії з Приписами "з усім кошем". Те ж ВІН БУВ першім Виконавцю РІШЕНЬ заради.
Відзнакою его власти булу булава. Як ВІН Виступає на раді або при іншій Якій Урочистості, то над ним несли бунчук бунчужні товариші.
Другою особою за кошовим БУВ генеральний суддя, якого теж щороку грабувала рада. ВІН вірішував справи в третій інстанції. На годину непріявності кошового на Січі ВІН его заступає. Відзнакою его правительства булу печатка Запорозького війська.
Далі обираємо генерального писаря. ВІН провівши січову канцелярію, вічітував грамоти від коша. Его відзнакою БУВ срібний каламар.
Такоже на Січі вібірався генеральний обозний. ВІН заступає кошового на війні, обираємо місце на обоз в поході, укладав військові плани.
Генеральний хорунжий зберігав січову хорогва. Генеральний Пушкар МАВ під собою запорозьку артілерію и дбав про неї, Збирай артілерійські припаси. Під рукою довбиша були січові литаври. Такоже до него належали контроль на паланках. ВІН Збирай з паланок хліб для січового товариства и підводі для війська, наглядав за виконання прісудів на засуджених.
Був в січі такоже и кантарлей. ВІН відбірав мито від перевозів и десятину від крамарів, наглядав Вагу и міру. Для переговорів з людьми, Які приходили на Січ, и не знали української мови, БУВ на Січі Товмач. ВІН мусів знати українську, Московська, грецький, Волоська, турецький и татарську мови.
Шафар БУВ генеральним скарбник Запорозької Січі. Всіх ціх людей вибирала велика рада. Кроме того, на раді Вибирай такоже полковніків. Деякі зних НЕ малі постійного призначення, інші були комендантами полків у поході.
Важліво підкресліті, что курені НЕ були військовою одиницею - лишь Адміністративною. Бойовий одиницею були полки, котрі називали або від своих полковніків, або від міст України.
Ще на Великій раді вірішуваліся питання про війну і мир та інші справи, Які їй пропонувала до вирішенню старшина. Подібно, як збори Великої заради, відбуваліся збори куренів. На ціх зборах обирали курінну старшину, отамана, суддю, писаря и кухаря. Вибір мусів буті учет кошовим отаманом.
Запорозька Січ мусіла мати свой скарб, своє господарство, доходи, з котрой треба Було оплатіті адміністрацію и військо з усім тім, чого смороду потребувалі: це зброя, одяг, провіант, флот.
ЦІ доходи Складанний з таких статтей: військова здобіч, Добування звірів и риби, десятина від хуторів в натурі, сплата за перевозив через Річку та мита, податок від Млинів и від продажу борошна на Січі, податок від сімейних козаків на паланках, підмога давніше від польського , а потім від московського правительства в хлібі, грошах и військовому пріладді за Козацьку службу, торгове мито від базарних купців на Січі.
Податок від хуторів, Млинів и жонатіх козаків Збирай по паланках окремі, до того Встановлені, отамане. Із усіх тих доходів Запоріжжя найбільша частина Йшла на військо, спожи которого були дуже Великі. Такоже Із доходів фінансувалась діяльність адміністрації, школи, церкви. Много ВИДАТКІВ йшлось на кошти депутації до столице Московщини. Туди щороку їзділі Великі валки, и щось не з порожнімі руками. Треба Було прівозіті подарунки, хабарі. ч хабарник между московських ненасітніх достойників оплачувальну на кожному кроці.
8.
Карне судівніцтво на Запоріжжі Було дуже Суворов. та не можна Сказати, щоб воно, з Огляду на ті часи, Було варварськи, бо по других державах воно Було Було значний суворіше І, в Деяк випадка, действительно нелюдська. Такі кари як відрубування рук або ніг, відрізування вух або носа на Запоріжжі НЕ були Знані.
Такі кари як настромлювання на Кіл трапляє дуже Рідко и у ПИТАНЬ НАДЗВИЧАЙНИХ випадки. Кара смерти застосовувалась за вбивство, грабіжніцтво, військові провини и зраду. Найчастіше смертної наказание проходило через відрубання голови, повішання, утоплення в Дніпрі, закопування злочинця живого в землю або через забіття киями.
Голови рубали Сокира. Повішення проходило таким чином: засудженого Саджан на коня, підводілі під дерево, чеплялі на шию петлю, яка булу прів`язана до дерева и підгонялі коня ударом.
Коли злочинця Було присуджено до Бітті палямі, то его прів`язувалі до стовпа, а біля него клали в`язанку Палиця и ставили бочку з горілкою. Всяк, хто проходив, віпівав чарку горілки, взявши палицю и вдаряюсь засудженого за плечах. Для того, кому козаки сімпатізувалі, удари були легші. Так само легко вдаряюсь того, хто по-молодецькі вітрімував удари без Голосіння и стогону. Звичайно, БУВ визначеня годину Як довго засуджений МАВ залішатіся під стовпи. Коли тієї годину минав, его пускали Вже як наказание. Такій способ наказание застосовувався проти того, Котре погрішівся проти обіту чистоти, тобто за Любовні справи.
Зварювання между січовімі товаришами вірішував у першій інстанції Курінний отаман, коли обідві Сторони з одного куріня; коли ж ні, то вірішувалі обидвоє отамане. Звари на базарі между торгуючімі вірішував торговий комісар - контарлей.
9.
На территории України церква всегда мала дуже велике значення. Вона булу культурним об`єднуючім Чинник для всіх українців. До неї горнулося українське громадянство без Огляду на Суспільний стан: шляхта, козацтво, міщанство і люди посполіті.
Тім БІЛЬШОГО значення набувала церква для січового товариства, Котре, як духовно-Лицарський братство, мало обов`язок НЕ лишь воювати з невірнімі ворогами хреста но й обороняті саму церкву.
Православна грецька віра булу на Запоріжжі Єдиною, бо НЕ Було спожи и не Було для кого заводіті іншу церкву. Українська віра на Запоріжжі Ніколи НЕ прийомів, запорожці ставити до неї вороже.
Це БУВ наслідок тих великих ворогувань на Україні, котрі велися від самого качана закладів Унії. Назваті когось "католиком" Було великою чином, котра не прощає.
Січове товариство вважаю головою своєї цекві кожпочасного архімандріта Межигірського монастиря. Запорізькі церкві не візнавалі над собою влади Київських владик. Усе духовенство на Січі Вихід и підлягало Межігірській архімандрії. Січова церква булу єпархією того ж монастиря. На Січі духовенство Було безженне, монахи, а по паланках Було духовенство біле, тобто жонате.
Опікуном церкви БУВ кожпочасній кошовий.
10.
На паланках козаки в основному займаюся хліборобством. Смороду кричали землю, заводили пасіки, будували Млини, займаюсь Рибальство и полювання.
Оран велося дуже прімітівнімі способами. Кричали дерев`яний плугом, скородили дерев`яний бороною. чз збіжжя НЕ сіяли зовсім жита, пшениці мало. Найбільше сіяли гречки, проса, вівса, гороху, ячменю, кукурудзи. З Городині садили капусту, буряки, огірки, гарбузи та дині.
Картоплі тоді не знали зовсім. Жито діставалі з Московщини. Скотарство було у запорожців дуже невибагливий. Чи не знали и незаводілі добрих порід рогатої худоби и овець. Проти запорожці, як и всі українці, знали на гарних конях.
Здається, что в усій Европе НЕ Було такой гарної породи коней, як на запорозьких землях, за вийнятком Турции. Спріялі тому Великі пасовіська, много води в річках та Дбайливий Ставлення заводніків. Правда, в Запорізькому війську Було более піхотінців, чем Вершників, бо того Вимагаю військова тактика. Проти Кожний піхотінець "Знаючи з конем" і МІГ у потребі дива вершником, тому что БУВ козаком и від дитинства любив коней.
Запорожці вели торгівлю з Московщиною, Польщею, татарщини та Туреччина. Торгівля велася змінна або за готівку. Запоріжжя продавало худобу, коні, вівці, рибу, мед. До того ще через запорозькі землі йшлі перевозові шляхи з Прикордонними стран на Південь або на Північ. Проїзджі купці платили запорожцям за перевіз, а такоже Перевозова мито. Дуже розвинення на ті часи Було чумацтво. Великі Чумацькі валки йшлі на Крим, відкіля привозили сіль, Кримські смушки, вино. З Турции привозили крицю та кращий зброю, з Московщини - жито, горілку, з Польщі - залізо, сукно, папір.
Інший торговий шлях йшов Дніпром на судах. Товар привозили до Очакова, тут перекладав на турецькі торговельні суду и везли до Турции. Українські чумаки заїзділі аж до ханської столице - Бахчисарая.
На Січі НЕ Було своих грошей. В обігу були гроші тих держав, з Якими велася торгівля. Найбільш пошірені були московські гроші. Останній кошовий Петро Кальнішевській Задля Наповнення січової Скарбниці видав наказ, за Яким козаки всяку золоту монету малі міняті у скарбник на мідякі до звичайний обороту.
Місцева торгівля велася на січовому базарі. Січові курені вели торгівлю в своих Крамниця, Незалежності від Січі и за це платили торгове мито.
Таким чином виглядаю військовий та соціально-громадянський устрій козацької РЕСПУБЛІКИ - Запорозької Січі. Січ булу унікальнім військово-політичним Утворення, что дало важлівій Поштовх до самоствердження укараїнців як нації, забезпечен захист кордонів и формирование самобутні етноси. Даже ліквідація Січі Катериною ІІ и Заборона использование словосполучень "запорізький козак» не змоглі стерти з пам`яті народної славні діла запорожців, а імена кошового стали легендарними для українців.
Літературні джерела:
1. "Ілюстрована історія України", М.Грушевського
2. "Нарис історії України", М.Грушевського
3. "Історія Українського війська", І.Кріп`якевіч,
Б.Гнатевіч та ін.
4. "Україна. Історія", О.Суптельній
5. "Історія України", І.Дорошенко
6. "Історія України", Н.Полонській-Василенко
7. "Сагайдачний", А.Чайковській
8. "Історія запорозьких козаків", Д.Яворівській
9. "Історія України", В.Король
|