Найважливішою складовою частиною соціально-економічного потенціалу країни є трудовий потенціал. Статистика ринку праці включає статистику економічно активного населення, зайнятості та безробіття, статистику робочого часу, статистику трудових конфліктів. Інформація про ринок праці є важливим інструментом при розробці економічної та соціальної політики держави.
Основними завданнями статистики ринку праці на сучасному етапі є:
-вивчення поточних даних про економічно активне населення, зайнятості, безробіття, структури зайнятості по галузях і професіях;
-дослідження даних про рух робочої сили;
-вивчення даних про витрати на робочу силу, їх структури і динаміки;
-вивчення даних про фондах часу, їх структурі, а також розрахунок показників використання робочого часу;
-вивчення даних про трудові конфлікти, а також розрахунок показників, що характеризують трудові конфлікти по галузях, причин виникнення та ін.
Ринок праці - система економічних, соціальних, організованих і правових заходів та інститутів, які координують і регулюють розподіл і використання робочої сили.
При статистичному вивченні ринку праці виділяють категорії економічно активного й економічно неактивного населення.
Економічно активне населення - це частина населення, яка пропонує свою працю для виробництва товарів і послуг.
У міжнародних статистичних стандартах говоритися про те, що термін «економічно активне населення» може мати два значення в залежності від тривалості періоду, до якого воно застосовується. Якщо визначається економічно активне населення за короткий період, рівний тижня або дня, то мається на увазі населення, активне в даний період, до якого застосовується також термін «робоча сила», якщо за тривалий період - то мається на увазі звичайно активне населення.
Населення, активне в даний період (або робоча сила), - це найбільш часто використовуваний показник, що характеризує чисельність економічно активного населення. Коефіцієнт економічної активності населення визначається як співвідношення між чисельністю економічно активного населення і чисельністю всього населення країни:
До е.ак. =
Де Р е.ек. - чисельність економічно активного населення на t- ю дату;
Р t - чисельність всього населення на t- ю дату.
Економічно активне населення включає дві категорії - зайнятих і безробітних.
До зайнятих відносяться особи обох статей у віці від 16 років і старше, а також особи молодших вікових груп, які в даний період:
А) виконували роботу за наймом за винагороду, гроші або з ними розплачувалися в натуральній формі, а також іншу роботу, яка приносить дохід, самостійно або з компаньйонами, як із залученням, так і без залучення найманих працівників незалежно від термінів отримання безпосередньої оплати або доходу за свою діяльність;
Б) тимчасово були відсутні на роботі з причини: хвороби або травми; вихідних днів; щорічної відпустки; різного роду відпусток як зі збереженням змісту, так і без збереження змісту, відгулів; відпустки з ініціативи адміністрації; страйки і інших причин;
В) виконували роботу без оплати на сімейному підприємстві.
Коефіцієнт зайнятості населення обчислюється як:
До з =
До безробітних належать особи від 16 років і старше, які протягом аналізованого періоду:
А) не мали роботи (або заняття, що приносить дохід);
Б) шукали роботу;
В) готові були приступити до роботи.
При віднесення тієї чи іншої особи до категорії безробітних повинні враховуватися всі три критерії.
Рівень безробіття можна визначити двома способами:
1) за методологією МОП
До Б =
2) Коефіцієнт офіційно зареєстрованого безробіття (за даними державної служби зайнятості)
До Б =
Дані про безробіття розробляються за статтю, віком і сімейним станом. Вивчається також розподіл чисельності безробітних за освітою, професійної приналежності. При цьому враховується тривалість безробіття, яка дорівнює проміжку часу, протягом якого особа шукає роботу, т. Е. З моменту початку пошуку роботи і до розглянутого періоду.
Економічно неактивне населення - це населення, яке не входить до складу робочої сили (включаючи і осіб, молодше віку, встановленого для обліку економічно активного населення). Чисельність економічно неактивного населення може бути визначена як різниця між чисельністю всього населення і чисельністю робочої сили. Економічно неактивне населення вимірюється по відношенню до обстежуваній періоду і включає наступні категорії:
-учні і студенти, слухачі та курсанти денної форми навчання (включаючи магістратуру та аспірантуру);
-пенсіонери по старості, на пільгових умовах і особи, які отримують пенсії у зв'язку з втратою годувальника при досягненні ними пенсійного віку;
е
особи, які зайняті веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми і т.п.
особи, які які припинили пошуки роботи, вичерпавши всі можливості її отримання, але які можуть і готові працювати;
-інші особи, яким немає необхідності працювати незалежно від джерела їх доходу.
Дані про економічно неактивному населенні розробляються також за статтю, віком, рівнем освіти та іншими ознаками.
Класифікація населення за статусом в зайнятості.
Економічно активне населення класифікується за статусом зайнятості, за яким визначається становище індивідуума в суспільстві. Критерієм при визначенні статусу є вид взаємини особи, наділеного певними повноваженнями з іншими працівниками підприємства.
Класифікація за статусом в зайнятості включає наступні групи:
1) Наймані працівники - особи, які виконують роботу за наймом, які уклали письмовий трудовий договір, контракт або усну угоду з керівниками підприємства будь-якої форми власності або певною особою про умови трудової діяльності, за яку вони отримують обумовлену при наймі оплату готівкою, або в натуральній формі. За тривалістю найму наймані робітники поділяються на постійні, тимчасові, сезонні і найняті на випадкову зустріч.
2) Особи, що працюють не за наймом. До них відносяться:
- Роботодавці - особи, які постійно працюють на власному приватному підприємстві;
- Особи, які займаються профспілковою діяльністю або ремеслом на самостійній основі;
- Особи, що працюють самостійно або з одним або декількома партнерами, які здійснюють діяльність, що приносить дохід і не використовують працю найманих робітників на постійних умовах;
- Неоплачувані працівники сімейних підприємств;
- Члени колективних підприємств.
3) Особи, що не піддаються класифікації за статусом зайнятості.
Система показників ринку праці та статистичні показники робочої сили.
Основні показники функціонування ринку праці розраховуються за даними звітів державної федеральної служби зайнятості. Виділяють наступні показники:
1) Показники попиту на робочу силу:
- заявлена потреба підприємств і організацій у працівниках на кінець звітного періоду;
- рівень вакантності. Визначається як відношення зайнятих трудових ресурсів на кількість вакантних місць.
2) Показники пропозиції робочої сили:
- чисельність незайнятих, які шукають роботу на кінець звітного періоду;
- чисельність працівників, які підлягають вивільненню на найближчий квартал.
3) Показники задоволення потреби в робочій силі:
- працевлаштовано людина через державний федеральну службу зайнятості в середньому за місяць і в тому числі незайнятих;
- коефіцієнт трудоустраемості. Визначається за такою формулою:
До ТР. = Число працевлаштованих осіб / Число, які звернулися в службу зайнятості.
4) Показники співвідношення попиту і пропозиції робочої сили:
- коефіцієнт напруженості на ринку праці. Визначається як відношення незайнятого населення до числа робочих місць;
- коефіцієнт кон'юнктури на ринку праці. Визначається як число вакантних робочих місць до числа безробітних.
Рух робочої сили - це процес зміни чисельності працівників, що призводить до перерозподілу робочої сили між окремими підприємствами, галузями, регіонами.
Рух робочої сили викликається не тільки негативними причинами, а й постійним технічним прогресом, змінами територіального розміщення виробництва, появою нових галузей економіки, розвитком процесів спеціалізації та кооперування і ряду інших виробничих факторів.
При статистичному вивченні руху робочої сили обчислюються показники:
абсолютні:
- оборот по прийому;
- оборот з вибуття;
- загальний оборот робочої сили.
відносні:
1) Індекс чисельності зайнятих працівників:
2) Коефіцієнт оборотів по прийому:
К = Число працівників, прийнятих за період часу / Середня чисельність працівників за період.
3) Коефіцієнт обороту з вибуття:
К = Оборот з вибуття / Средняячісленность працівників за період.
4) Коефіцієнт загального обороту робочої сили:
К = Загальний оборот робочої сили / Середня чисельність працівників за період.
5) Коефіцієнт заміщення робочої сили:
К = Оборот по прийому / Оборот з вибуття.
Дані про рух робочої сили розробляються по підприємствам і організаціям, по галузях, територіальним одиницям і економіці в цілому.
Міністерство загальної освіти
Оренбурзький державний університет
Фінансово - економічний факультет
Кафедра статистики
реферат
з дисципліни Макроекономічна Статистика
На тему: Статистика ринку праці.
керівник роботи
______ Дьяконова С. В.
«__» ___________ 2001 р
виконавець студент
_______ Бесєдіна Е. А.
«__» ___________ 2001 р
Оренбург, 2001 г.
|