|
Реферат на тему:
Військо Київської Русі: тактика в бою
Приготування до бою
Коли ворог БУВ недалеко, й можна Було сподіватіся битви, військо відбувало останні Приготування. Про ті, что збліжається бой, давали знак трубами та бубнами. Найперш у Юрія вдарили в бубни у війську й у труби загрубілі; и у В'ячеслава, в Ізяслава й у Ростислава начали бити в бубни и в труби трубіті, и полки начали готовітіся (одна тисяча сто п'ятьдесят одна р.).
Спершись військо винне Було озброїтіся, одягнутіся в броні, про лещіся в оружіє. Зодягнулися в броні, и полки ізряділі (1111 р.). He дійшло військо до ріки Сяну, зсіло на полі озброїтіся (1248 р.); війська всі позсідалі з коней и озброїліся (тисячу двісті п'ятьдесят один р.). Тяжку зброю підвозілі підводамі и вона булу Вже під рукою.
Тому військо ставало в бойовому лаву; це звали і с п о л ч ит їх, и з р я д і т і, пристрої ти військо. Робілі це на вігідному місці, Звичайно на просторах полі.
Слово ізполчіті означає - віставіті полки. Деколи військо Вже в поході Було поділене на тактічні одиниці, но Звичайно аж перед самим боєм ставало в полки. Тоді князь МІГ дібраті відповідніх людей и назначіті Їм якесь завдання. Так Ізяслав 1151 р. звелів нарядіті дружину з полків, а полків НЕ рухаті. Знову Данило в поході на ятвягів одна тисяча двісті п'ятьдесят шість р. ізрядів полки, - кому Яким полком ходити, и сам Вийшов наперед.
Князь, что МАВ провід у бою, відавав накази, коли яка частина має руйнує в бой. За особливо честь поважали йти в Першу Черга на ворога, бо перший, удар БУВ не раз вірішній. Між князями доходило часом до СПОРІВ, хто має дістаті це першенство. Так 1 183 р. Володимир Глібович послав до Ігоря, просив его їздіті Попереду зі своим полком, бо, Мовляв, князі руські (київські) все напереді їзділі в Руській землі; Ігор на Це не погодівся, тім то Володимир розгнівався й вернулся. Знову 1187 р. Володимир віпросівся у Святослава та Рюрика їздіті Попереду з чорними клобуками; Святославові Було не до вподоби пускати Володимира наперед перед своими синами, но Рюрик и всі інші погоді у поході на ятвягів 1256. р. українські й-польські князі просили Данила, щоб ВІН перший Ішов у бой: Ти король, голова всім полкам, - ти знаєш воєнній звичай, - шкірний тобі засороміться й налякається, вийди сам наперед.
Перед боєм князь об'їздив полки й укріпляв на бой (загрівав до бою). Ізяслав Мстиславич під Перемишлем 1152 р. перед битвою так Промова до свого війська: Браття и дружино! Бог не кинувши руської землі й руських Синів на все в безчестя, - на всех місцях добувалі ми честь свою. І тепер, браття, всі це Маймі на увазі й перед чужими народами дай нам Боже честь свою взяти / молодші князі пріїзділі до найстарших й завірялі его у життя без вірності: Батьку, Хочемо голови свои поскладаті за тебе и честь свою обороніті (одна тисяча сто п'ятьдесят один р.) .
Побожні воїні перед боєм молилися. Так перед стрічею з половцями 1103. р. князі й вояки молили Бога й обіті подавали Богу и Пречістій ЙОГО Матері, - одні кутею, другі милостиню для бідних, інші жертвами на монастирі. Раз только стрічаємо в війську духовенство, підчас походу на половців 1111 р .: Князь Володимир приставивши попів своих, щоб Їхали наперед війська и співали тропарі та кондаки Чесного Хреста и на канон святої Богородиці.
Годиною бой НЕ починався відразу. Військо озброєне та впорядкованим стояло на місці та чека, аж ворог перший пічне битву. Мстислав став перед містом и впорядкував дружину; и не вступивши ані Олег на Мстислава, ні Мстислав на Олега, - и стояли один проти одного Чотири дні.
Деколи обідві сторони намагаються спровокуваті одна одну насміхамі та жарти. Так 1016 р. Воєвода князя Святополка насміхавсь з новгородців, что були в війську Ярослава: Чого ви поприходили з тім калікою? - ві теслі, ми пріставімо вас хороми нам ставити! Новгородці дуже на це розізліліся й заявили Ярославові, что іншого дня підуть настане на ворога. Перед битвою з поляками над Бугом 1018. р. Воєвода Ярослава жартував Собі з польського князя Болеслава: Проколемо тріскою твоє товсте черево, Поляки ж ізнову під Ярославом 1249. р. дратувалі вояків Василька словами: поженемо вас на Великі бороди. Василько відповів: Брехня ваше слово, Бог наш помічник, и кинувши на ворогів.
бойовий лад
Військо уставляли до бою в зазначеній бойовий лад. Найчастіше бачим поділ на три части: середня, что звали чоло, и два бічні крила, праві й ліве. У цею Загальний бойовий лад уставляли Різні роди оружия: дружина й ополчення, тяжко-збройні і легко-збройні, піхота й кіннота та ін.
У різніх годиннику бачим Різні зелених сандалів упорядковування війська. У давніших часах смороду Цілком Прості, пізніше складніші.
1) В Битві під Листвином 1024 р. между Мстиславом та Ярославом Мстислав звечора впорядкував дружину й поставивши сіверян у чоло проти варягів, а сам став з дружиною на крилах. Отже в осередку стояло слабше військо, тобто вої (ополчення), на крилах краще озброєна дружина. Бойовий порядок виглядаю так:
2) У бою з печенігамі під Києвом 1036. р. Ярослав Виступивши Із міста и впорядкував дружину, - поставивши варягів посередіні, праворуч - киян, ліворуч - новгородців, и стали перед містом. Тут у центрі стоит найсільніше військо, тяжко озброєні варяги, на крилах народне ополчення (вої); це дает такий лад:
В обох ціх битвах виступала сама піхота.
3) У бою з половцями під Тріпіллям 1093. р. князі впорядкувалі дружину й ПІШЛИ: праворуч Ішов Святополк, ліворуч Володимир, посередіні Ростислав. У війську шкірного князя булу й дружина й ополчення (вої, люди):
Подібним способом Статуту війська до бою над Трубежем 1149. p .: Юрій, Святослав Олегович и Всеволодич Святослав побачим, что Вже полки (Ізяслава) йдут за ними, вернулися й ПІШЛИ зі своими полками Їм назустріч. І поставивши Юрій Синів своих направо, а Святослава Олеговича и Всеволодича Святослава на ліво - и ПІШЛИ полки один на один.
4) У відомому поході Ігоря на половців 1185. р. перед боєм над Сурлієм бачим складнішій бойовий лад: Тут упорядкувалі б полків: Ігорів полк посередіні, праворуч его - полк брата Всеволода, ліворуч - сінівця его Святослава; Попереду, перед ним, син Володимир і другий полк Ярославів, ковуї (Половці), что були з Ольстина, а третій полк такоже Попереду, стрільці, что їх усі князі вівелі; так упорядкувалі свои полки. Тут бачим виразности поділ на две боєві Лінії: в першій віступають легкоозброєні сили, - стрільці, половецькі союзники (ковуї), може, Боярська молодь під проводом молодого князя Володимира; у второй Лінії - три полки князів, в якіх (як видко з дальшого Опису бою) булу и дружина й ополчення (чорні люди). Все це булу кіннота. Схематично образ БУВ, мабуть, такий:
5) В поході Данила на ятвягів 1251. р. посередіні ішла тяжко-озброєна піхота, зі щитами й копіямі (оружникам), по боках стрільці з луками:
6) У ІНШОМУ поході на ятвягів 1256. р. Данило впорядкував полки, и вказано кому полком ходити: сам Вийшов наперед, и стрільців пустивши наперед, а других Із обох боків дороги; Дворський покаравши іти за собою, а сам поїхав Із малімо числом оружно отроків. Здається, лад БУВ такий:
Бій
Битву означали словами: бой, січа, лайка, полк.
Був старий звичай, як ми Вже сказали, что битву починаєм князь сам, сімволічнім ударом коня. Вже 946 р. читаємо про бой з деревлянами: зійшлісь обидвоє війська до бою, и Святослав сунувши копалень на деревлян, и коня полетіло между вухамі коня й ударило в ноги коневі, - бо ВІН БУВ дитина. І сказали Свінелд и Асмолд: князь вже почав, потягніть, дружино, вслід за князем. В 1149. р. літопис, оповідає про князя Андрія, что ВІН віїхав Перше за всех на ворога, и дружина его за ним їхала, и злом Андрій коня на противнику своим.
Наказ до настане князь давав згаданім вищє вислови: потягніть, дружино, потягнімо чоловікова, браття и дружино.
Князь давав знати полкам, коли Їм руйнує: Ізяслав в'їхав у свой полк, и післав по всех полицях, Кажучи: Дивіться на мій полк ,, і як мій полк піде, так и ві йдіть (1151. р.).
На знак, что бой почінається, підіймалі вгору прапор, стяг .. Це Було гасло, что полки йдут на ворога.
Літопісі опісують часом, як виглядаю полки, что йшлі до бою. Як зорі начали займатіся, спершись в Юрія вдарили в бубни и полки начали готовітіся; тай у В'ячеслава, в Ізяслава й у Ростислава начали бити в бубни и в труби трубіті, и полки начали готовий. Юрій Із синами, своими, і Володимир Давидович, Святослав Олегович и Всеволод Святославич, руйнували зі своими полками й ПІШЛИ у верх Рутцен (1 156 р.). Особливе образовістю визначаються опису галицько-Володимирському літопису.
Василько йшов на угрів и Дем'ян тісяцькій и других много полків по лівому боці, Данило ж Ішов ІЗО своим полком посередіні - а полк его БУВ великий, забезпечення Хоробрів людьми й ліскучою зброєю (тисячу двісті тридцять один р.).
Вої всі позсідалі з коней, и озброїліся пішці з обозу; щити в них були як та зоря, Шолом як ті сонце, что сходити, у руках тримали смороду коня як безліч тростини, стрільці ж ішлі по обох боках дороги, тримай в руках луки свои й понакладалі на них стріли свои на ворогів (1251. р .).
У літопісах читаємо Різні технічні Терміни, Якими означали Рухи війська й Хід бою:
Зіступітіся, зразітіся означати - зустрітіся.
Ткнути, поткнуті - руйнує, вдаріті. Чи не знали думки брата свого, что хочет ткнути на пішців (1149 р.). Ізяслав радів разом усім поткнуті на него, и поткнулі на него всі {1 151 р.).
Боста, значить - ударити копальнями, бий спис: пободоста. ОСКЕП, вбодоста у браму острожна, бодоша кінь під ним ..
Ударити в коні - означає наступ кінноті в повну розгоні: Володимир Хотів упорядкуваті полк, но еони НЕ Послухай, а вдарили в коні на ворога (1096 р.).
Заїхаті означати - ударити. з боку або з заду: Данило заїхав позад них и вдаривши копальнями.
Прітягнуті - прийти в допомогу.
Заставити - Забезпечити, укріпітіся: Володимирко заставівся лісом.
Удержати полк - тримати відділ війська в бойовому ладі.
Гнати, гонити, загнаті, угоніті - вислови на зазначений погоні.
Поскочіті, побігті - утікаті, утекті.
тактика варягів
Способ ведення битви за Княжої доби не всі БУВ однаково. Тактика залежався від родів війська та їх Озброєння,
У найдавнішіх годиннику, у X. віці, головне військо творили варяги ,, что були тяжкозбройною піхотою. Варязьку тактику знаємо з грецького Опису походів князя Святослава на Болгарію 968-971 р.
Військо готовий до бою в таборі або в мурах міста, потім виходе на ворогів. Воїні йшлі до бою пішімі: нема в них звичаєм битися на конях, и цього смороду НЕ прівчаються, Зазначає виразности грек Лев Діякон.
На полі бою військо стоит немов та стіна, прібране у броню, в Шолом, зі щитами, что затуляють й ноги, з вітягнутімі копальнями. На знак, что почінається бой, трублять у труби, и підіймають прапори. Військо уходит до настане, з гучнім криком, у порядку, лавою; вояки несуть щити на плечах. Та Які шірокі й Які глібокі були: тактічні одиниці, про це НЕ знаємо Нічого. Головного зачіпною зброєю були коня. Варяги напирали копальнями на ворога, пішого, чи кінного. Альо у стрічі зблизька вдаряюсь й мечами або сокирами.
Як наступ Не вдаючись, військо намагаються відступаті в порядку, - закладалі на плечі щити и поволі прямувалі до табору.
Лев Діякон опісує Ближче Різні епізоді боїв Святослава. Наше військо має в него Назва - тавроскітів, візантійці звуть - ромеями.
Ось опис бою під Предслава: 3 приводу несподіваного нападу віпробованого війська тавроскіті збіль в купу й перестрашилася. Альо Незабаром ухопив за зброю, позабирали на плечі щити, - а щити їх Великі, для забезпекі зроблені аж до ніг, - міцною лавою виступили на ромеїв на рівніну перед містом, для коней пригожу; кричали, як ті звірі, зчінівші дикий и гучній галас. Ромеї вдарили на них, билися сильно, доказуючі чималі діл, но битва Ваган, доки Цісар НЕ звелів Безсмертний за Сурми вдаріті сильно на ліве крило скітів; ті покидали списи, добро додали коням острог и метнув на них. Скит були піші (бо в них нема звичаєм битися на конях и до цього смороду НЕ прівчаються), що не встоялі перед спис ромеїв, кинулися втікаті й замкнув в стінах міста. Ромеї кинулися їх доганяті й били немілосерно; кажуть, что у Цій Битві загинуло скітів півдесята Тисячі.
Бій під Доростолом: Коли військо (грецький) Прийшла в околиці Доростола, что Звичайно звет Дрістра, тавроскіті озброїлі свою лаву копальнями та щитами, стали стіною й чека ворогів. Цісар Вистава проти них ромеїв, з боків поусгавляв кінніх у броня, а стрільців и пращніків позаду, звелів Їм часто стріляті, и сам повів військо. Війська забрати до бою и в дерло стрічах боротьба Йшла однаково з обох сторон. Русі билися сильно, поважали за великий сором, коли б тепер ромеї їх побили, - вони ж малі в сусідніх народів таку славу, что все в Битві поборюють ворогів, а Цю славу Втратили б. Знову ромеї сміттям й боялися, Щоб не переміг їх піший нарід, что зовсім НЕ вміє їздіті верхи ... Такі маючі думки, війська билися Хоробрів. Русь, захоплююсь своєю дікістю и запалом, завзято натіскала на ромеїв, - кричали мов несповна розуму, ромеї ж відбівалі їх Своїм досвідом и воєнною наукою. Много погинули з обох сторон, и до самого вечора перемога булу нерішена, й битва хілілася то в тій, то в цею БІК. Вже зоря гасла, аж Цісар НАТІС сильно кіннімі, - вдарили міцнім ударом, сурмачі засурмили до бою, и крик Скрізь залунав у ромеїв. Скит НЕ видержав їх натиску, кинулися тікаті, и поховайте безпечно за стіні ...
Іншого дня тавроскіті Вийшла з міста, виступили на рівніні, - захістівшіся щитами аж до ніг та сплетення з кілець бронями. Ромеї теж виступили з табору, одягши як-слід у броні. З обох сторон билися сильно, и перемога булу непевне, Перемагай то ЦІ, то ті. Альо котрийсь Із ромейських війська віхопівся и вдарив спис Сфенкела, что его вважаю в тавроскітів за третього по Святославі, - ВІН бівся тоді Хоробрів - велетень тілом и завзятий. Тавроскіті настрашіліся его смерті, подається з рівніні и скоро ПІШЛИ до міста.
Інший епізод: Іншого дня Вже сонце йшлось на Захід, як тавроскіті Вийшла з усім військом Із міста и стали міцною лавою з витягнені копальнями, - пробували щастя. Цісар упорядкував ромеїв и Вивів їх Із табору. Почався бой. Скит міцно натіснулі на ромеїв, били їх копальнями, влучалі стріламі, и так збівалі їздців на землю. Тут Анема (з прібічної цісарської сторожі) Побачив Святослава, что з запалом як без пам'яті натіскав на ромеїв и підбадьорював своє військо, - Анема пустивши коня, наскочив на Святослава й ударив мечем по горлі, збив его (з коня), но НЕ вбивши: Затримано удар броня, з кілець сплетена и щит, Який ВІН взявши, щоб охоронітіся від ромейських спісів. Скітське військо оточило Анему, збіль з коня ударами спісів; повбівав ВІН много з них, но бо й его вбили; а БУВ це чоловік, которого ніхто з товаришів НЕ МІГ переважіті військовімі вчінкамі. Зато его смерть додала смілівосте Русі, вона гучно й дико закричала й натіснула на наших; смороду відступілі, ухіляючіся перед Незвичайна натиском скітів ...
Тактика важкої піхоті
У походах Святослава головне військо творили ще варяги. Пізніш на варязький способ вела боротьбу й княжа дружина, что Складанний з місцевіх людей. У битвах Виступає спершись только піхота. Воїні з обох сторон ідуть лавами одні проти інших, стрічаються в ударі и зводять бої зблизька. Літопісі залиша нам опису таких боїв.
Над рікою Альто, недалеко Переяслава, 1019. р. зустрілися війська Ярослава Мудрого та Святополка. Святослав прівів половців у сілі тяжкій, Ярослав зібрав безліч воїв. Пішли один проти одного, и покрити поле альтське великою силою війська. Була п'ятниця, сонце сходило, - зійшліся обідві боку, и булу січа люта, якої ще Ніколи НЕ бувало на Русі; бралися за руки й рубали один одного; сходилися Тричі, аж по долині кров текла. Під вечір переміг Ярослав, а Святополк утік.
Подібно виглядаю бой під Києвом 1024. р. между Ярославом та его братом Мстиславом. Головного військом Ярослава були наймаїні варяги під проводом князя Якуна (гаком). Мстислав МАВ свою дружину и ополчення племен сіверян. Мстислав втупивши своє військо так, что в осередку стояли сіверяні, по крилах дружина. Була ніч, темно, блискавки, громи и дощ. І сказавши Мстислав життя без дружіні: Підемо на них. І ПІШЛИ Мстислав и Ярослав один проти одного, и зустрілося чоло сіверян із варяг й угіналіся від праці варяги, рубаючі сіверян. Потім вдаривши Мстислав зі своєю дружиною й почав рубати варягів. І булу січа велика, - Як було засвітіла ліскавка, - бліщала зброя, и булу лиха година, и січа велика и страшна. І Побачив Ярослав, что его перемагають, то й утік з Якуном, князем варязьких.
Між Обом битвами бачим деякі різниці. Над Альта обидвоє війська нападають Одне на Одне одноцільнімі лавами, - Ми не чуємо Нічого про поділ на якісь тактічні части. Коли перший бой НЕ решил перемоги, противники відступають один від одного, и потім зступаються раптом и втретє. Під Києвом Мстиславового військо Виступає поділене на чоло (центр) и два крила; до бою князь вісілає спершись слабше військо, ополчення, что Було в центрі; коли ж ворог, варяги, начали перемагати, князь вдаривши на него сільнішімі частинами, дружиною, что стояла на крилах. Альо в одному и в іншому бою видко зусилля осягнути победу відразу, на одному полі битви.
Тактика тих часів булу проста, що не дуже доладна. Мета настане булу сильним ударом відразу Розбита вороже військо. Воїні ідуть у бой пішкома, густою лавою, зодягнені у броні (панцірі) та Шолом, шкірні зі щитом на лівому рамені й копалень у правій руці .. Діяльну доля у бою брали, мабуть, только коня двох-трьох дерло рядів. Задні ряди малі значіння только тім, что скріплювалі силу удару. Таким чином лава копійніків не кінцева мусіла буті дуже глибока; коли перший удар Копій не давав перемоги, то роль копійніків кінчалася; збираючи були почасті поломані, но й ціліх Копій у сутічці зблизька, у глоті, вжіваті ненаручно. Тоді почінається бой на мечі - січа. Кожний копійнік МАВ при боці меч, як помічну зброю. Може, задні ряди були озброєні только в Самі мечі. Остаточно бой перемінявся в завзятих рукопашного боротьбу. Так можна реконструюваті Собі Давній бой піхоті.
Бій тяжкозбройніх піхотінців остался головного способом БОРОТЬБИ до кінця XI. в. Літопісі опісують стрічу войск вісь як: зустрілися обідві сторони на Немізі, - ПІШЛИ одна на одну, и булу, січа люта, и много потрапляло (1067. р.); ПІШЛИ одні на одних, и як були біля села на Ніжатіній ніві, зустрілися обідві Сторони и булу січа люта, (1078 р.); Ізяслав впорядкувався перед містом на полі, а Олег Пішов на него полком, и зустрілися обидвоє, й булу лайка люта (1 096 р.). Даже тоді, як уже кіннота дійшла булу до значного розвитку, військо не раз вставало з коней и ішло на ворога пішкі. Так 1 096 р. перед битвою новгородці позсідалі з коней и зступіліся на Кулачці, и БУВ бой завзятий. Ті самє бачим ще й у пізнішіх варті біля Галичині. Можна здогадуватіся, что робілі це тому, что більша частина війська булу піша, або хоч и мала коні, то чи не вміла стрічатіся верхи, тім то й кінні части мусіли йти до бою пішкі.
Віішальнім Чинник у боях булу тяжка піхота, княжа дружина або оружникам. Легше озброєні народні ополченці, вої або піші, могли мати только другорядне значіння. До настане смороду йшлі хіба только проти таких самих слабо озброєніх частин по ворожій стороні.
Тактика тяжкої кінноті
При кінці XI. в. бачим помітну зміну у способах ведення боїв. У тому часі головного військом становится - кіннота, й ее доля у боях віклікає зміну тактики.
Тактика кінноті могла розвинутися в нас під Вплив двох сторон, - Візантії и степу. Як вже ми згадувать, Святослав у своих болгарського походах пізнав грецький тяжку кінноту, оцінів ее Вагу й сам старався даже зорганізувати своє кінне військо. Пізніше Україна зблізілася ще більш до Візантії, булу в союзі з Царгородом и могла добуті звідтіля зразки организации тяжкої кінноті. Ще более до розвитку кінноті в нашому війську причин боротьба зі степом. Кочові Печеніги, торки, Половці безнастанно непокоїлі наші землі і проти їх швидких, несподіваніх нападів можна Було боротися только добро зорганізованім кіннім військом.
Таким чином у нас розвівається Рівночасно и тяжкозбройна й легка кіннота.
Тяжка кіннота, як знаємо, мала таку саму зброю, як тяжка піхота - броню (Панцир), шолом, щит для оборони, збираючи та меч до настане. Тім то тяжких їздців звали копійнікамі й оружникам, так само як тяжкозбройніх піхотінців.
До бою тяжка кіннота виступала з настанови копальнями. Це булу найперш зброя кінноті, для Вершників Іще важніша и зручніша, чем для піхоті. Силу війська мірілі не раз числом Копій. Так, про бой Із половцями 1169. р. літопис каже: у поганих Було 900 Копій, у Русі ж 90 Копій. Наступ кінноті, озброєної копальнями, БУВ незрівняно сільнішій, чем удар піхоті з копальнями. Лава Вершників Із настанови копальнями з Розгон Летіла на ворога и вдаряюсь з такою силою, что опертих їй Було нелегко. Моторошно становится, коли чітаєш літопісні опису таких стріч кінноті. 1 булу метушня велика, и Зойка и крик Несамовите, и голоси несхопліві; чути Було, як коня ламаються, як зброя бряжчіть, за хмарами курява НЕ пізнаті Було ні вершника, ні піхотінця, опісує літописець бой під Віжгородом 1174. р. Таксамо в ярославській Битві 1245. р. - Дворський Андрій зіткнувся з полком Ростислава сильно, збираючи підлогою, тріщало як від грому, и з обох сторон много потрапляло з коней и повмірало, других поранило сильним ударом колійнім.
Піхотінці, даже озброєні у броню и щити, не могли Ніколи вітримати такого сильного настане, и все подавати назад. У бодоша їх у ворота острогу (вперли їх у ворота замку), вбодоша їх в Либідь (вперли їх у Либідь). Це типова віслів для такого настане копійніків, віслів важкий до перекладу: староукраїнське слово Боста означало колоти, - вбості означати когось копальнями загнаті, вперти в якесь місце. Альо й кіннота НЕ булу БЕЗПЕЧНА перед ударом копійніків. Особливо, коли кіннота булу слабше озброєна або непріготована до бою. Полк переможців у розгоні гнав уперед, розторощував усі перепони и вбівався в середину ворожок війська. Літописці залюбкі опісують Такі ситуации. Ізяслав Із полком своим з'їхався з Святославом Ольговичем и з половиною Юрієвого полку и так проїхав крізь них наскрізь (1149 p.). Як Половці побачим помічні полки, думали, що тут Святослав и Рюрик, и поскочи на них; а Русь дістала божу поміч и ввертіліся в них, та начали їх сікті, и забіраті в полон (1185 p.). Половці, яі побачим стяги Ростислава, поскочи; стрільці ж руські и чорні клобуки ввертіліся в них и взяли їх живих 600, а других много повбівалі (1190 р.). На зазначений такого сильного удару уживаються, як бачим, вислову ввертітіся - срок, что означає успіх настане.
Звичайно удар копійніків вірішував битву: одна або друга сторона мусіла подаватіся назад. Коли ж бой тягся ще далі, а коня були поломані, оружникам кінчалі бой мечами. Так 1149. р. в бою під Луцьк князь Андрій Юрієвич віїхав перший Із усіх на ворогів и злом збираючи своє на противнику своим; но тут обскочілі его вороги, и копальнями поранили Йому коня, и князь БУВ у Крайній небезпеці и тоді Юрій помолився Богу и звинувачуючи меч свой. Так само 1231 р. князь Данило впер збираючи в ворога, збираючи злом, и ВІН звинувачуючи Із піхві меч свой. Альо згадка про бой мечами стрічаємо дуже Рідко. Видко це Бували віняткові випадки. Нема такоже згадок про ті, щоб тяжка кіннота вживатися шаблі, хоч шабля для вершника булу наручнішою зброєю, чем меч.
|