ПЛАН

1. Вступ.

2. Передумови Виникнення Запорізької Січі, использование ее УРЯДОМ Речі Посполитої для захисту південніх кордонів.

3. Особливості військово-політічного та адміністративного устрою Запорізької Січі.

4. Право и судочинство у Запорізькому низовому війську.

5. Роль Запорізької Січі в історії України.

6. Висновки.

7. Використана література.

Вступ.

Термін "козак" Вперше згадується у Джерелі XIII ст. (В початковій монгольській хроніці 1240 року) и походити з тюркських мов. ВІН означав "одинокий", "схільній до розбили, завоювання". У словнику половецької мови "Соdeх Сumanicus" (1303 р.) "Козак" Переклад як "страж, конвоїр".

Цікава така деталь. Східні старовинні джерела назівають половців "Жовтий ордою". Поклоняються Половці Вічно Блакитному Неба. З 1055 року Половці начали Переможне оволодіваті степовими просторами України. Йшлі смороду курінямі (так в половців називали роди), Які ділілісь на коші (сімейства), и називається смороду козаками ( "ко" - небо "," зак "- захіщаті). З часом, коли Половці начали прійматі християнство, поганській срок" захисники неба "став непотрібнім. Корінь слова" кіз "(вільна людина) БУВ зрозумілім та актуальним. в степу на Південно-Східних рубежах Русі в кінці XII ст. вінікають військові об'єднання з русів и половців, Які формуван не по родовій або етнічній ознаці, а як Спільна сила, яка захищали кордони Київської Русі. В цьом середовіщі народ лося і слово "гетьман" (вожак).

Козаки, тобто Спільні прікордонні загони половців та русів, стали тією силою, яка дере вчинити відчайдушній Опір монголо-татарським Завойовник.

Отже, корені українського козацтва сягають ще в часи Половецька куренів. Період кінця XII - Першої половини XIII ст. характерізується як перший етап формирование та розвитку українського козацтва.

Передумови Виникнення Запорізької Січі, использование ее УРЯДОМ Речі Посполитої для захисту південніх кордонів.

З Другої половини XV ст. почінається відродження українського козацтва на пустопорожніх землях. Це булу територія на півдні від Білої Церкви, землі, які не закріплені за власниками. На мнение Д. Яворницького. першопрічіною відродження тут козацтва були "ухідніцтво" та "добічніцтво". Вже во второй половіні XV - на качану XVI ст. на Наддніпрянщіні утворіліся громади вільніх озброєніх людей, чісельність якіх зростан за рахунок невдоволеніх існуючім ладом в польсько-Литовській державі. Починаючі з Другої половини XVI ст., У безкраї простори Дикого Поля рінув потік селян-втікачів з Галичини, Волині, Полісся, Поділля. Втечі стали основною формою СОЦІАЛЬНОГО протесту селян проти сваволі панів. Внаслідок Втеча селян и міської бідноті в степах Південної Київщини та Брацлавщини зростан чісельність вільного населення - козаків, Було засновано ряд козацьких слобід и хуторів.

Козаки розорювалі "пустопорожні" землі, займаюсь Мисливство, рибальство, бджільніцтвом. Їх життя було небезпечне: доводи не только обробляті землю, а й оборонятісь від нападів татар. Згідно козаки Самі начали Здійснювати походи на Кримське татар. В кінці XV ст. українські козаки вчинили ряд походів проти татар, завдан Їм поразка біля гирла Дніпра. Кримське ханство змушено Було побудуваті фортеці на Дніпрі та Перекопі. Однако козаки нападали даже на турецькі фортеці. У 1521 году смороду здійснілі похід у Молдавію, в 1523 году ходили у Крим та спалили Очаків, в 1545 году знову напали на Очаків и здобулі его.

З одного боку, з'явилися такой небезпечної сили, як козацтво, на рубежах Польсько-Литовської Федерации непокоїла ее уряд. Кожної миті ця руйнівна сила могла нанести удар по державі. Внаслідок Втеча селян пані втрачалі РОбочий силу. З Іншого боку, новоосвоєні козаками землі на Наддніпрянщіні пріваблювалі панів та шляхту. Держава в особі козаків Придбай безкоштовна силу, яка захищали кордони як Литви, так и Польщі.

На Нових землях Склаві своєрідній козацький лад. Козаки об'єднувалися у громади и всі Важливі питання обговорювалі та розв'язувалися на радах. Тут обирали Козацьку старшину: отаманів, осавулів, Суддів. КОЖЕН козак МАВ право брати участь у радах, користуватись землею, ловити рибу, полюваті на звіра.

На землях, освоєніх козаками, Вже Ніколи, як Їм здавалось, що не з'являться Державні урядовці, які не вінікне кріпосна неволя.

Альо на качана XVI ст. король своими указами, а Господарі - грамотами почінають роздавати простори, зайняті козаками, Литовсько та польським панам - магнатам. Острозькі, Вішневецькі, Ражінські отримувалася документи на "окраїнні" землі, будували там свои замки-маєтки. Чима ціх земель віддавалось за службу великому князю чи королю з правом збіраті з місцевого населення чінші та накладаті на него повінності на свою Користь.

Королівські старости непокоїліся, спостерігаючі, як растет Кількість озброєніх незалежних козаків, котрі часто виявляв неповагу до влади. Щоправда, старості ЦІ як члени магнатськіх родів Самі часто наживалися на ситуации та отримувалася чімалі гроші, обкладаючі великими (й часто несанкціонованімі) поборами козаків, что намагались торгуваті у містах рибою, шкурами тварин, тощо. Однако найважлівішім Було, что смороду нашли в козаках ідеальних оборонців кордонів від татарських наскоків, а одним з найобтяжлівішіх обов'язків старост Якраз и БУВ захист кордонів. Так, у 1520 р. черкаський староста Сенько Полозович завербував загін козаків служити Прикордонний Варта. У следующие десятиліття інші старости, Такі як Євстафій Дашкевич, Предслав Лянцкоронській та Бернард Претвич, начали активно мобілізуваті козаків НЕ лишь для оборони, а й для нападів на турків.

Перші магнати, что організувалі козаків, були православними неспольщеннімі українцями. До найславетнішіх среди них належали Дмитро ( "Байда") Вишневецький, Канівський староста. У 1553-1554 рр. Вишневецький зібрав розрізнені Козацькі ватаги и збудував на віддаленому, стратегічно розташованому острові за дніпровімі порогами острові Мала Хортиця форт, что МАВ дива заслоном від татар. Так Вишневецький заснував Запорозьку Січ, яка вважається колискою українського козацтва. Незабаром ВІН Із своими козаками організував кілька походів у Крим і даже МАВ зухвалість напасти на самих турків-оттоманців. Коли Річ Посполита відмовілась підтримати его хрестовий похід проти мусульман, Вишневецький поїхав у Московію, звідки продовжував наскоки на Крим. Альо там ВІН Швидко розчарувався І, повернувшись на Україну, втягнувся у молдавські справи. Це булу его фатальна помилка - молдавани підступно передали Вишневецького туркам, Які в 1563 р. стратили его у Константінополі.

Утворення Запорізької Січі підрівало польсько-шляхетське землеволодіння в Україні. Стурбованій непокірністю козацтва, посилений національно-візвольної БОРОТЬБИ, польський уряд намагається розколоти козаків, посіяті между ними ворожнечу. Цьом спріялі деякі об'єктивні обставинні. З шкірних десятіріччям среди козаків міцнішав прошарок заможніх хуторян и промісловців, частина з якіх належала до "Шляхетних" козаків - віхідців з шляхти. У тій же година зростають багатства козацької старшини, яка поступово превращается в Заможне верств населення.

Зосередження значних коштів в руках заможного козацтва у второй половіні XVI ст. стало Економічною та соціальною базою создания реєстрового козацтва.

5 червня одна тисяча п'ятсот сімдесят два року король Сігізмунд П серпня своєю грамотою доручили коронному гетьману Язловецькому набраті "Певний шану" з козаків, Які малі одержуваті платних від Речі Посполитої, та вчініті "постановеннє межа козаки низовими", тобто запровадіті контроль над Запоріжжям.

Перший загін складався з 300 "низових козаків", Які одержувалі по 2,5 злотих "на квартал" і сукно на жупан. Відтепер ЦІ козаки були внесені до "реєстру" і знаходится на державній службі. Так Було започатковане реєстрове козацтво. Уряд сподівався, что, спіраючісь на цею добірній полк, вдасть Встановити контроль над усім козацтвом. Проти ЦІМ надіям Не судилося здійснітіся, и Незабаром реєстр пріпіняє своє Існування. Поновлена ​​его було у 1578 году королем Стефаном Баторієм, Який набравши на державну службу РЕЄСТРОВИЙ полк у 500 козаків. После цього реєстр то збільшувався »то зменшувався, то розпускався, то знову відновлювався. Напрікінці XVI ст. до реєстру входило 1000 козаків. У тисяча шістсот двадцять п'ять году реєстрове козацтво досягло 6000, якіх Було поділено на Шість реєстровіх полків: Київський, Переяславський, Білоцерківський, Корсунський. Канівський и Черкаський. У 1630 году реєстр нараховував уже 8000, но сейм 1 635 року скороти его до 7000.

Во время Селянська-козацького повстання 1637-1638 років польський уряд намагається скасуваті права та прівілеї реєстрового козацтва. У 1638 году сейм ухвалено Постанову "Ордінація Війська Запорізького реєстрового, что перебуває на службі Речі Посполитої". На "вічні часи" зніщуваліся права реєстровців на избрания старшин та на козацьке судочинство. Реєстр встановлювався в 6000. Козак заборонялося поселятіся в містах, кроме Прикордонний (Черкаси, Чигирин, Корсунь). Два полки реєстровців повінні були Постійно перебуваті на Запоріжжі, Щоб не допускаті туди втікачів. Військова и судова влада над реєстровцямі зосереджувалися в руках комісара ,, Який обірався сеймом.

Реєстрові козаки малі ряд прівілеїв. Вступаючі до реєстру, смороду виходом з-під юрісдікції панів и звільняліся від влади воєвод та старост, если проживали на королівськіх землях. Реєстрові козаки малі право судить в своих судах. Смороду звільняліся від податків, малі право купуваті землю, вільно займатіся різнімі промисли и торгівлею. За службу смороду отримувалася з Державної Скарбниці грошове жалування, сукно, порох, свинець.

Альо непослідовна політика польського правительства относительно реєстру негативно позначали на правовому становіщі рядових козаків. У будь-яку мить адміністрація могла розігнаті реєстрове козацтво, и ті козаки, Які вікреслюваліся з Списків, повінні були вернуться до колішніх хазяїв.

У меншій мірі ліквідація або СКОРОЧЕННЯ реєстру позначали на верхівці реєстрового козацтва. До неї входили козацька старшина та Заможне козацтво. Головним чином, то були віхідці з української шляхти, Які малі села та хуторі, млин, корчма. Врешті-решт и ця частина козацтва, як и все реєстрове козацтво, дуже болісно спріймала національно-Релігійний гніт, Який різко посілюється в кінці XVI ст. Цімі обставинних и пояснюється тією факт, что в народних повстань кінця XVI - Першої підлогу. XVII ст. брало участь все українське козацтво, в тому чіслі и реєстрове.

Особливості військово-політічного та адміністративного устрою Запорізької Січі.

Запоріжжя стало зародки новой української державності. Козаки создали органи влади, Які поступово зосереджувалися в руках козацької адміністратівної та СУДОВОЇ власти. Остання пошірювалась як на козаків, так и на тих людей, что мешкали за межами Запоріжжя в укріпленнях - "паланках". Кіш очолював віборній кошовий отаман. Йому допомагать віборній суддя, писар, обозний, осавул, хорунжий. Найважлівіші питання військового та політічного характером розглядаліся на засіданнях ВІЙСЬКОВОЇ заради. Согласно Із звічаєвім правом на них МІГ буті при сутнім будь-який козак. Збирай Військова рада тоді коли для вирішенню того чи Іншого питання потрібна булу воля Всього товариства, но два рази на рік - 1 січня и 1 жовтня - вона Збирай обов'язково.

Існувалі такоже заради на Рівні куренів, Які звали "сходками", и смороду Збирай для вирішенню вопросам місцевого значення. Для таких же цілей скликали и сходки в паланках.

Підкреслімо такий факт: на Запорізькій Січі державна система народилася з ВІЙСЬКОВОЇ организации, тому Державні органи, адміністративно-територіальна система, посади були як військовімі одиниць, так и державною.Кошовий отаман (гетьман), військовий суддя и військовий писар Складанний так званні військову старшину. Смороду оббирати Військовою радою щорічно 1 січня. У мирний час військова старшина віконувала Адміністративні та судові Функції, а во время Військових походів очолювала Запорізьке Військо, передаючі свои повноваження наказній старшіні.

Кошовий отаман (гетьман) зосереджувалися у своих руках вищу військову, адміністратівну и Судову владу. Его Влад не булу абсолютною: Він звітував перед Військовою радою, его повноваження обмежуваліся річним терміном перебування на посаді. Військовий суддя БУВ другою службових особою на Запоріжжі. ВІН здійснював суд над козаками и прізначав начальника артілерії. Військовий писар завідував канцелярією и ВІВ всі Письмові справи Запоріжжя. Військовий осавул слідкував за Дотримання козаками порядку в Січі, відав охороною кордонів, заготівлею продовольства для війська ТОЩО.

Під кінець XVI ст. на Запоріжжі Вже існувало військо. зі стрункою організацією. Очолював его кошовий отаман (пізніше - гетьман). Основною військовою одиницею БУВ полк з 500 мушкетів. Полк поділявся на сотні, а ті в свою черга - на десятки. Посади кошового отамана (гетьмана), полковника, сотника, отамана, Який командував десятком (пізніше - курінного отамана), були віборнімі. У своих грамотах и ​​аркушах смороду тітулувалі собі "Військом Запорізькім". Основну его часть Складанний піхота. Військо мало гармат. Рядовий козак БУВ озброєній мушкетом, пістолетом, шаблею, ножем, спис, іноді вікорістовувався цибулю и стріли.

Чісельність Запорізького війська НЕ ​​булу став. На кінець XVI ст. воно нараховувало около 15 тис. козаків. Січ мала такоже свой флот, Який складався з великих човнів - чайок або байдаків. Військо Запорізьке мало свою печать - герб Із збережений козака з рушниці на плечі, з шаблею та спис, застромленім у землю поруч з постаттю козака. Січова корогв (прапор) булу червоного (малинового) кольору: на лицьова боці БУВ збережений в білий колір св. Архангел Михайло, а на зворотньому - білий хрест, оточеній небесних світіламі.

На качана Візвольної Війни віщим органом влади булу Військова рада Війська Запорізького. До компетенції ВІЙСЬКОВОЇ заради входило вирішенню найважлівішіх державних вопросам як воєнніх, так и політічніх: вона вибирала гетьмана и генеральний уряд и мала право їхнього Усунення, вірішувала всі питання зовнішньої політики, відсілала посольства, прийомів послів, здійснювала правосуддя. Право на участь в ній малі всі козаки.

Починаючі з тисячі шістсот сорок-дев'ять р .. Військова рада склікається Рідко. Є Відомості про одну раду в 1650 р., Две - в 1651 р., Декілька - в 1653 р. і ще одну (Останню) в січні 1654 р. - в Переяславі.

Одночасно з падінням роли ВІЙСЬКОВОЇ заради растет значення старшинському радий. І хоча це БУВ дорадчих орган при Гетьмані, его решение були обов'язковими для него.

Система управління Складанний з трьох ступенів: Генерального, полкового та сотенного Урядів.

Генеральний уряд БУВ центральним органом управління. ВІН очолював всю систему управління и БУВ Постійно діючім органом.

Генеральний уряд обірався Військовою радою. Очолював Генеральний уряд гетьман: як глава держави, вищий суддя та Верховна головнокомандуючій, законодавець, оскількі ВІН відавав універсали - Нормативні акти, обов'язкові для Виконання на всій территории України.

Генеральний уряд БУВ віщим розпорядча, виконавчим та судових органів держави.

Окрім гетьмана, до Генерального правительства входили генеральні старшини, Які керували окремий галузь управління.

Найближче до гетьмана державною особою БУВ генеральний писар. ВІН керували зовнішнімі відносінамі та канцелярією, через якові проходили всі документи як до гетьмана, так и от него. Генеральний обозний, генеральний осавул та генеральний хорунжий Займаюсь військовімі справами, відповідалі за боєздатність війська та его матеріальне забезпечення. Генеральний бунчужний охороняв знаки гідності гетьмана та Війська Запорізького, а такоже віконував ОКРЕМІ доручення гетьмана. Генеральний суддя БУВ віщою Апеляційною інстанцією за відношенням до полкових та сотенних судів. Генеральний підскарбій очолював фінансову систему держави.

Перераховані Державні особини Складанний раду генеральної старшини, яка з часом вітісняє Військову раду.

Право и судочинство у Запорізькому низовому війську.

З ФОРМУВАННЯ козацького республіканського ладу складається своєрідна правова система на Запоріжжі. Козаки НЕ візнавалі Дії Статутів та Магдебурзьке права на життя без территории. Правосуддя на Запоріжжі відбувалося у відповідності з старовина звичаєм, "словесна правом и здоровим глузду". Норми звичаєвого права, Які склалось у Запорізькій Січі, закріплювалі військово-адміністратівну організацію козацтва, роботу СУДОВИХ ОРГАНІВ, порядок землекористування, порядок укладання окремий договорів, види злочінів и наказание. Можна з впевненістю стверджуваті, что козацьке звичаєве право являло собою народну констітуцію.

Серед крімінальніх злочінів найбільш тяжким візнаваліся вбивство, нанесення побоїв, крадіжка, дезертирство, піяцтво ТОЩО. Як наказание практікуваліся прів'язування злочінців до гармат, Бітті канчуками під шибениці, членоушкодження ТОЩО.

За найбільш тяжкі злочини прісуджувалі до смертної кари, яка поділялася на просту та кваліфіковану. До кваліфікованої відносілося закопування живим у землю, посадження на палю, повішення на гак, забивання киями біля ганебного стовпа.

Продовжувало діяті и канонічне право. Правовим збірніком православних норм БУВ грецький Номоканон, католицьких - Звід канонічного права одна тисячі п'ятсот тридцять дві року.

У роки Візвольної Війни на Запоріжжі и в Україні вдосконалюється Вже існуюча правова система. Серед джерел права, Які вікорістовуваліся, на Першому місці Було звичаєве козацьке право. Воно регулювалися Широке коло СТОСУНКІВ, и Перш за все, організацію державної влади та управління, систему судочинства, називається злочини та наказание за них. З часом Великої ваги набуваються Нові джерела права. Мова йде, Перш за все, про Гетьманські універсали. Це були розпорядчі акти вищої влади, Які носили загальнообов'язкового характер для Всього населення України. Універсали регулювалися Державні, Адміністративні, цівільні, Кримінальні та процесуальні стосунки.

Джерелами права були такоже міжнародні догоди, Які укладаліся гетьманом, головні чином з сусіднімі державами. У них стверджувався стан України як суб'єкта міжнародно-правових отношений. На догоду ми знаходімо норми Цивільного та адміністративного права.

Під злочином розумілося всяке Порушення норм "давно козацького права". В системе злочінів на Першому місці стояли військові злочини (зрада, Ненадання допомоги во время бою ТОЩО). Особливо жорстокі карали зрадників - їх страчувалі. Серед відів наказание найбільш Поширеними були смертна кара та штрафи.

На Запоріжжі формуван и своєрідна судова система. Судові Функції тут віконувалі усі представник козацької старшини. Кошовий отаман (гетьман) БУВ найвищу судів органом. У середіні XVII ст. ВІН превращается в вищу апеляційну інстанцію.

Основні судові Функції покладали на військового суддю, Який розглядав Кримінальні й цівільні справи козаків. Найбільш СКЛАДНІ справи ВІН передаючи Кошового отаманом (гетьману) або Військовій раді. Військовий суддя відправляв правосуддя за звічаєвім правом, Пожалуйста склалось на українських землях в течение останніх століть.

Судові повноваження других представителей ВІЙСЬКОВОЇ старшини були Менш значимими. Так, військовий осавул віконував Функції слідчого та стежа за виконання СУДОВИХ РІШЕНЬ. У межах своих повноважень віконувалі судові Функції курінні та паланкові отамане. Цікаво, что на Запоріжжі діяв принцип: "де три козаки - два третього судять".

У роки Візвольної Війни Було Здійснено спроба відокреміті судові органи від адміністратівніх. Були створені Генеральний, полковий та Сотенний суди. До складу Генерального суду входили два генеральні судді. Генеральний суд БУВ Апеляційною інтонацією для полкових та сотенних судів. Альо Повністю провести Розподіл влади в Україні того часу не удалось. Органи адміністративно-теріторіального управління продовжувалі Виконувати судові Функції.

Систему судів ОРГАНІВ очолював гетьман, якому належала вища судова влада. Гетьман затверджував вирок (решение) Генерального та полкового судів у найважлівішіх справах для, особливо вироку до смертної кари. Гетьману подавали Скарги на решение всех судів, перевірку якіх ВІН провівши вібірково, посилаючися представителей старшини на місця для РОЗГЛЯДУ справ по суті. Роль Вищих СУДОВИХ ОРГАНІВ віконувала такоже старшинському рада. Полкові та сотенні суди розповсюджувалі свою юрісдікцію НЕ только на справи Всього козацтва, а й на все населення, Пожалуйста проживало на їхній территории.

Процесуальне право не знало істотніх відмінностей между цівільнімі та крімінальнімі справами. Домінуючім, як и Ранее, БУВ змагальну процес.

Судочинство починалося за заявити потерпілого. Процес МАВ Позовна характер. Позивача самостійно Збирай усі докази, пред'являв їх суду и підтрімував звинувачений. На будь-Якій стадії процесса ВІН МАВ право відмовітісь від покличу або звинувачений и укласті Мірову догоду. У тяжких злочини Слідство и суд були обов'язковими, Незалежності від заяви потерпілого, что говорило про з'явилася слідчого процесса. Представник сторон малі право на адвокатів, так званні прокураторів, что находится при судах. У Деяк справах для їхня доля булу обов'язковою. Докази підрозділяліся на досконалі та недосконалі. Доказ були: показання свідків, піймання на гаряче, присяга ТОЩО. В окремий випадки для здобуття зізнання в здійсненні злочини застосовувалося катування. Показання свідків та піймання на Гаряча належали до досконалости доказів, а присяга и клятва вважаю Додатковий доказ. У Майновий суперечках велике значення надавав письмовий доказ, оскількі закон Вимагаю укладаті деякі догоди только в пісьмовій форме.

У второй пол. XVI ст. у крімінальніх справах для вводитися попереднє Слідство, Пожалуйста здійснювалі старості, наміснікі, замкові судді. Смороду віїжджалі на місце злочин, проводили допит свідків и підозрюваніх, запісувалі їхні Показання и передавали до суду.

Роль Запорізької Січі в історії України.

Номінальне підвладна Речі Посполітій, Запорізька Січ далеко не всегда враховувала ЇЇ волю. Вже напрікінці XVI ст. вона начинает відіграваті помітну роль у міжнародніх справах для. Зважаючі на Військо Запорізьке як на значний політічну силу. Московська держава, Туреччина, Венеція, Австрія, Крим встановлюються з Січчю постійні зв'язки.

Виборча демократична система, яка склалось на Запоріжжі, булу історічною ниткою зв'язку Нашої давньої історії та історії України козацької доби. До того ж Запорізька Січ з більшою інтенсівністю віробляла державно-національну традіцію. Було зрозуміло, что Жодна держава не має буде захіщаті український народ, а лишь грабуваті й ніщіті его. Природно, вінікла потреба создать свою державу, яка могла б буті більш гуманною до українців.

Через ті Запорізька Січ відіграла таку велику роль у формуванні політично-державніцької свідомості українців. Народ віробляв світоглядне Переконаний, за Яким українська держава мусіла мати демократичну владу, что винна обирати самим народом. У цьом Полягає ще одна історична Миссия Запорізької Січі. Від неї залежався вся подальша ідейна державотворча діяльність українського народу, создание ним політично-державницьких Прагнення и Готовність до їхнього втілення в життя.

Таким чином, в организации козацького самоврядування, Пожалуйста сформувалося в Запорізькій Січі, ми знаходімо зародок майбутньої української державності, яка заявити про себе в повний голос в роки Візвольної Війни українського народу 1648-1654 років, а Згідно відгукнеться и у ХХ столітті.

Висновки.

Період польсько-литовської доби прініс в Україні Нові структурні Зміни в суспільстві. Передусім українська Верхівка, яка покатоличити, особливо после Берестейської унії +1596 року, оформлюється в новий стан. Міста дістають законодавство и систему самоврядування - так званні Магдебурзьке право. Українці призвичаювалися до тих Законів, до тієї системи управління, яка існувала на Западе. Усвідомлення своих прав, відповідальності и обов'язків перед законом Було визначальності у Громадській свідомості Суспільства. Таке суспільне буття пов'язували українське населення Із західною Політичною и правовою культурою. Головного Чинник державотворення становится українське козацтво. На Запоріжжі утворюється нова військова організація, яка через Деяк годину становится основою української державності. Тут формуються підваліні республіканської форми правления, нові принципи судочинства, нові джерела права. Одною з найяскравішіх сторінок в історії українського народу булу Визвольна війна 1648-1654 рр. Саме в цею годину начинает міцніті Україна, в державі з'являється нова військово-адміністративна система. Український народ здобуває національну та особисту волю. Продовжує розвіватіся право та судочинство. І лишь после залишкового зруйнування Запорізької січі (4 червня 1775 р.) Російською армією під командуванням генерала Текелі почінається згасання найяскравішої Сторінки в історії України - Козацької доби.

Використана література

1. Антонович В. Розповіді про запорізькіх козаків. - К., 1992.

2. Грушевський М. Історія української козаччини // Вітчизна. - 1989. №1-11.

3. Історія Держави та права / за ред. А Рогожина. - К., 1996..

4. Історія держави та права України / за ред. П. Музиченко. - Київ. - 1 999.

5. Історія України / за ред. В.А Смолія. - К., 1997..

6. Субтельний Орест Україна: історія. - К., 1991.

7. Яворницький Д. Історія запорізькіх козаків. - К., 1990-1991. - Т.1-2.