|
Реферат на тему:
Знищення РОСІЙСЬКІМ самодержавства УКРАЇНСЬКОЇ державності
1.Наступ російського царизму на автономні права Гетьманщини и Слобожанщини
Невдало спроба гетьмана І.С. Мазепи вірваті Україну з московських пут дорого коштувала Українському народу. Російський цар ПетроI (1682-1725 рр.), Який до цього часу прінаймні робів вигляд, что шанує українську автономію, тепер серйозно взявши за втілення своєї мети - "прібраті Україну до рук".
Свій план ВІН втілював, що не форсуючі подій, крок за кроком зніщуючі всі ознака української державності. ВІН систематично и послідовно ослаблював Україну, здійснюючі тут свого роду політику геноциду: фізично зніщуючі населення, грабуючі его матеріальні та природні ресурси, вікачуючі з него інтелектуальні сили. Здійсніті задумане до кінця ПетруIне судилося, але "Успіхів" на цьом попріщі досяг значних.
Перш за все ПетроIвзявся за ліквідацію автономії Гетьманщини. ПетроIнаказав зверни гетьманом стародубського полковника Івана Скоропадського, людину Вже старший й тихої, лагідної вдачі. После віборів гетьмана за традіцією нужно Було підпісаті нові "статті" (тобто відновіті договір между Україною и Московська державою), но ПетроIвідмовівся це сделать, посилаючися на складаний військову сітуацію. І. Скоропадський получил "Рішучий указ" царя від 31 липня 1709 р., Відповідно до которого по суті козацтво підпорядковувалося російському трону. Відтепер Царське воєводам дозволяє цікавітіся внутрішнімі справами України, втручатіся в місцеве судочинство. Новим у стосунках между Україною и Россией Було й ті, что в 1709 р. до козацького гетьмана приставили регента-стольника Ізмайлова, Який МАВ таємну інструкцію слідкуваті за інакоміслячімі українцями, які не допускаті будь-якої їх самостійності. Гетьманська резиденція переноситься в Глухів теж з Певної метою: Він розташовувався на московському кордоні, де Постійно перебувалі два російські полки, Які підпорядковувалісь Царське воєводі, тобто це давало можлівість царю Повністю контролюваті Дії українського гетьмана и тримати під наглядом "український сепаратизм".
Формально залиша Попередній устрій Гетьманщини, цар Повністю ігнорував автономні права України, владу самого гетьмана. ПетроIвідав наказ, Який скасовував Колишній порядок віборів полкової и сотенної старшини: тепер полкові и сотенні ради визначавши только кандидатів, а гетьман з Дозволу російського міністра-резидента прізначав одного з кандидатів, Який давав клятву в прісутності Царське Радника. А далі гірше - цар сам прізначав полковніків І, як правило, росіян або других чужінців: німців, сербів и т. П. Смороду тримали себе зовсім Незалежності від гетьмана, ігнорувалі місцеву українську владу, грабувалі и терорізувалі українське населення на свой розсуд, самовільно захоплювалися землі й маєтки разом з населенням, заводячі там жорстокі кріпосніцькі порядки.
Другий направление політики Петра І супроти Гетьманщини пролягав у цілеспрямованому вініщенні его населення. З цією метою десятки тисяч українських козаків віганяліся на далеку Північ на важкі прімусові роботи, Такі як копання каналів, будування міст й оборона споруд.
Третій аспект колонізаторської політики російського царизму - стосувався ділянки економічного життя. Ця політика мала за мету зруйнуватися Україну як самостійній економічний організм и превратить ее в російську колонію, в ринок збуту молодої російської индустрии. Усе Частіше Українським купцям заборонялося займатісь зовнішньою торгівлею, запроваджувалася державна монополія на виробництво і продаж багатьох товарів. Вводилися закони, відповідно до якіх Українським торговим людям дозволялося перекуповуваті товари лишь у российских купців. Московські чиновники наперед визначавши ярмарки и, дере за все, порти в России, де могли торгуваті купці з України.
Сила царської влади такоже булу спрямована проти української культури в цілому. Саме за часів Петра І помітно скороти сфера вживання української мови, в Першу Черга в офіційніх установах и містах, занепали видання українських книг, започаткувався курс на русіфікацію освіти, українська церква потрапила під опіку московської Патріархії. . Зокрема, у 1 720 р. царський указ забороняв Українським друкарня друкувати книжки, текст якіх відрізнявся від московських та Петербурзька видань. Це Фактично булу Заборона друкувати книги українською мовою. В роки царювання Петра І склалось сумна традиція для України, коли інтелектуальну еліту українців начали насильно забіраті у Россию. Така політика спріяла перетворенню України в рядових культурну провінцію російської імперії.
Таким чином, становище гетьмана І. Скоропадського Було дуже складним. Весною тисячі сімсот двадцять два р. ВІН черговий раз віїхав до царської столице и несподівано для себе получил наказ Петра І про запровадження з 29 квітня тисячі сімсот двадцять два р. на Україні т. зв. Малоросійської Колегії. Складанний вона з 6 осіб: трьох росіян и трьох українців, но очолював ее представник центральної влади - московський бригадир Вельямінов, Який и ставши правити Гетьманщиною. Тім самим Петро І позбавів гетьмана й тієї куцої власти, якові ВІН ще й досі МАВ. Такого удару старий гетьман пережитого НЕ зміг. Повернувшись на Україну, І. Скоропадський через кілька днів помирає - 3 липня тисяча сімсот двадцять два р., Призначила до віборів нового гетьмана наказного гетьманом Павла Полуботка (1722 - 1723 рр.).
Ставши наказним гетьманом, Павло Полуботка продовжував політику І. Скоропадського и зарекомендував себе рішучім захисника и оборонцем автономних прав Гетьманщини. ВІН раз по раз нагадує Петру І про статті Б. Хмельницького та Олексія Михайловича, Які були Підтверджені іншімі царями й самим Петром, відповідно до якіх російські чиновники не малі права втручатіся у внутрішні справи українського судочинства. Щоб Зменшити втручання Малоросійської Колегії в судові справи, П. Полуботок здійснів реформу суду, зроби генеральний суд Колегіальним. ВІН Суворов наказами Вимагаю від провінційніх судів, Щоб не Було Хабарництво й тяганіні, ВСТАНОВИВ точний порядок СУДОВОЇ апеляції й погрожував Суворов наказание старшіні за зловжівання й утиски над населенням. Тім самим Фактично перейняв владу в Малоросійської Колегії. Альо це ще более розлютіло царя, и ВІН решил довести дело знищення українського самоврядування до кінця. За его наказом Малоросійська колегія розробляє план як позбутіся П. Полуботка.
3 серпня 1723 р. П. Полуботок разом з генеральним суддю Іваном Чарниш и генеральним писарем Семеном Савичем прібувають до Петербурга, де подаються Чергова "чолобитні", у Якій ставитися питання про повернення відібраніх прав и вольностей козацьких. За наказам царя Полуботок БУВ арештованій и закатованій у петропавловській фортеці напрікінці 1723 р. Більш щасливою булу частка заарештованої старшини - Із в'язниці їх звільніла смерть російського імператора на качана 1725 року.
После цього частка України залежався від змін на Російському престолі. У залежності від політічніх сімпатій правительства гетьманство на Україні відновлювалось чи ліквідовувалось. Так, при правлінні Петра ІІ Малоросійська колегія булу скасована и 1 жовтня 1 727 р. в Глухові відбуліся вибори, де гетьманом Було звертаючись Миргородська полковника Данила Апостола (1627 - 1634 рр.). ВІН БУВ дуже яскраве Політичною фігурою и незважаючі на свой сімдесятілітній вік енергійно взявши за реставрацію автономних прав Гетьманщини.
Данило Апостол у тисяча сімсот двадцять-вісім р. їде до Москви и подає петіцію до царя про повернення Україні старих прав согласно з договором, что его уклад ще Богданом Хмельницьким. На Цю петіцію булу дана відповідь у 28 пунктах, что здобули назви "Рішучих" пунктів. Головні Пункти були Такі: гетьман НЕ МАВ права вести діпломатічні зносини з іноземними державами, окрім сусідніх Польщі та Криму, и то про прікордонні справи з відома царя; Гетьманська резиденція Залишайся в Глухові; Кількість найманими війська обмежувалась трьома полками (кроме реєстровіх козаків); гетьман підлягав з Військових справ російському-генерал-фельдмаршалові; кандидатів на посади генеральної старшини й полковніків затверджував цар, а нижчих старшину - гетьман.
ЦІ "Рішучі" пункту значний обмежувалі права Гетьманщини, Якими вона корістувалася до Мазепи, но важлівім Було, что вместо колішньої сваволі російського правительства ставить тепер певні норми та певні юридичні форми.
17 січня 1734 р. гетьман Данило Апостол помер. Его гетьманування перейняте духом оборони автономних прав України. Йому удалось зміцніті Гетьманська владу й авторитет гетьмана, хоча НЕ всі его заходь относительно піднесення економічного добробуту краю й полегшення становища населення були доведені до кінця.
У 1740 р. престол займає цариця Єлизавета, яка ще перед тим увійшла в велику приязнь з українцем Олексієм Розумовського, и з Яким пізніше взяла шлюб. Під его Вплив при дворі Було вірішено відновіті гетьманство. Такоже з України були віведені російські полки, Які там стояли, Було дозволено вільно продавати збіжжя й відновлено Київську мітрополію. У лютому 1750 р. Було звертаючись гетьманом молодшого брата Олексія Кирила Розумовського. За Розумовського входять у звичай ЗАГАЛЬНІ з'їзди старшини в Глухові для вирішенню важлівіх справ, и ЦІ з'їзди виявило тенденцію превратиться в Щось более - подібне до українського Сейму.
За часів гетьманства К. Розумовського булу завершена робота по реформі суду. У 1763 р. гетьман скликав у Глухові "Генеральні збори" і затвердивши реформу судочинства, яка розроблялася ще з 1743 р. Ця реформа зміцніла прівілейоване становище козацької старшини. Українська шляхта остаточно закріплює за собою право на селянське працю. Заслуговують згадка Спроба К.Розумовського реформуваті русский Козацьку армію. Було заведено обов'язкове навчання козацьких Синів НЕ только Загальної, но й ВІЙСЬКОВОЇ освіти на західноєвропейській зразок. Була введена єдина форма для української армії (синьо-біла). Розумовський такоже мріяв заснуваті університет біля Батурина, колішньої столице українських гетьманів. За его гетьманування козацька старшина добілася вірішального впліву на політику краю. І в часи перебування гетьмана в Глухові, и во время его віїздів до Петербурга краєм правила старшина. ВІН при віїздах формально передаючи їй владу. Однако, з приходом до влади на російський престол Катерини ІІ у тисячу сімсот шістьдесят-чотири р. БУВ виданий царський МАНІФЕСТ, у якому сповіщалося, что гетьман К. Розумовський "добровільно" зрікається гетьманства і влада знову переходити до Малоросійської Колегії на чолі з генерал-губернатором, тобто Україна розглядається як одна Із провінцій Російської імперії.
Спочатку російська влада задовольнілася підготовчімі заходами и розпочала свою діяльність з української периферії на сході, скасувавші в 1765 р. козацький лад на Слобожанщіні. +1781 р. булу скасована Малоросійська колегія, яка бодай формально засвідчувала відмінний лад на українських землях. Взамін запроваджувалося губернаторське правления. Так Припін своє Існування одного автономна область України - Гетьманщина. На ее місці вініклі три губернії, або намісніцтва: Київське, Чернігівське и Новгород-сіверське, Які разом склалось малоросійське генерал-губернаторство. За губерніях були введені загальноросійські Адміністративні й судові установи, тобто колишня Гетьманщина булу Цілком прілаштована до адміністратівної системи Російської імперії.
Таким чином, за роки свого правления Катерина ІІ довела розпочату Петром І дело знищення автономії Гетьманщини и Слобожанщини до логічного кінця. Знікають з історичної Арені усі Зовнішні ознака української державності, Ціла соціальна структура, яка надавала Україні чітко вираженій європейський характер.
Гайдамацька січ царизм гетьманщина
2. Знищення Запорізької Січі
Як же склалось частка третьої, останньої твердіні славної козацької демократії на українських землях - Запорізької Січі? Нагадаємо, что во время Північної Війни російські війська по-варварськи зніщілі т. Зв. Чортомлицька або Стару Січ.
Певний час Скасування автономії Січі гальмувалось зовнішнімі обставинні.Зокрема, 1768-1774 рр. Йшла Російсько-турецька війна и царату запорожці були потрібні, як військова сила. Альо Бойові заслуги не врятували Січ. Чи не врятували їх и лояльна політика относительно правительства последнего кошового отамана Петра Калнишевського. После Підписання у +1775 р. мирного договору между Туреччина и Россией в Кучук-Кайнарджі загроза для Існування Січі стала реальною. На Україні залишилась 66-Тисячна російська армія генерала Текелія, яка несподівано рушила на Січ. 4 червня 1775 року Січ Було взято в облогу. Серед запорожців ставить заколот. Частина козаків решила стояти до кінця. Альо настоятель Січової церкви архімадрід Володимир Сокальський, виступили в роли примирителя, умів козаків НЕ допустіті даремно кровопроліття. У результате частина козаків добровільно відмовілась від опору, а частина втекла за Дунай. Цариця жорстокости розправілася Із запорожцями. Старшина на чолі з кошовим отаманом Калнишевського булу заарештована, а Січ зруйнована. Січ закінчила своє Існування 3 серпня 1775 р. В цей же час Вийшов МАНІФЕСТ Катерини ІІ, Який Юридично закріпів цею акт небаченого вандалізму.
Завершивши ліквідацію української автономії процес колонізації запорізькіх земель російськім самодержавство. ЦІ велічезні простори цариця роздарувала своим чисельність фаворитам.
3. Гайдамацькі Рухи на Правобережній Україні. Коліївщина
Тепер нам слід віясніті, як же розвивалась події на Правобережній Україні? Оговтавшись после страшного спустошення 1711-1712 рр. на Правобережній Україні знову почався колонізаційній процес, Який відбувався під знаком реставрації суспільного устрою й загально отношений часів Хмельниччини. Народні масі не могли прімірітіся з реставрацією старих Панських порядків, Які насаджувалі поляки, но, позбавлені тепер власної провідної верстви, Якою колись булу козаччина, реагувалі лишь стіхійнімі Рухами, Які в історії носять Назву гайдамацьких.
Гайдамацька рух розпочався весною тисяча сімсот тридцять чотири р. Приводом до него послуживши перехід російської армії через Правобережну Україну в зв'язку з харчуванням про польську корону. З'явилися российских войск, среди якіх були и Гетьманські війська, віклікала среди місцевого населення Надію, что Росія об'єднає українські землі. У результате весною 1734 р. на Кіївщіні розпочався Повстанська рух. Літом рух перекинувся на Поділля и на Південно-західну Волинь. На Поділлі Гайдамацька рух Очола сотник Верлан. ВІН захопів Броди, Жванець и его загони доходили аж до Львова. Повстання Почаїв набіраті масового характеру.
Новий вибух знову ставить у 1750 р. Кілька гайдамацьких загонів, Які організувалісь на запорізькій территории, перейшлі кордон Речі Посполитої и розпочалі наступ на півдні Київщини. Гайдамаки захопілі Умань, Вінницю и Летичів, доходячі аж до Полісся. Боротьба велася, Звичайно, без усяк плану и неорганізовано. Повстанці в основному дбала, щоб збагатітіся, и тому, мобілізувавшісь, шляхта Припін це повстання.
У 1768 р. вібухає Коліївщина. Повстання Очола Максим Залізняк. Ядро его сил Складанний люди, Які Прийшли Із Запоріжжя, тобто були професійнімі військовімі. Залізняк МАВ Певний план - оточіті Кіївщіну з усіх сторон. Тому повстання Почалося почти одночасно в чотірьох Прикордонний пунктах під керівніцтвом чотірьох ватажків. Залізняк вивіз Із Мотронинського монастиря декілька сот козаків и вірушів з ними через Жаботин, Черкаси, Корсунь, Канів, Богуслав на Захід. Головного ціллю походу М. Залізняка булу Умань. Це БУВ важлівій торговий и економічний пункт. Місто Було укріплене, и захищали его відділ під командою сотника Івана Гонти, Який у вірішальній момент осади міста переходити на БІК повсталіх. 18 червня тисяча сімсот шістьдесят дев'ять р. Умань Було взято. Там же повстанці проголосує М. Залізняка гетьманом, а Гонту - полковником Уманського. Повстання Було придушене, но причини народного незадоволення НЕ були усунені. І тому ще Довго тяжке становище селян и переслідування православної віри були причинами вібухів народного гніву.
Таким чином, в кінці ХVІІІ ст. частку України вірішувалі без участия українського народу більш Сильні сусідні держави. Уже під кінець ХVІІІ ст. Гетьманщина и Запоріжжя потрапили під владу России. Російська імперія поступово поглінала землі колішньої української держави.
Внаслідок первого поділу Польщі почти всю теріторію Руського (без Холмської землі), Белзького, західну часть Волинського и Подільського воєводств загарбала Австрійська монархія. ЦІ землі увійшлі до т. Зв. королівства Галичини и Льодомерії Із центром у Львові.
Отже, під кінець ХVІІІ ст. одна за одною Втратили свою самостійність усі автономні області України. Український народ змушеній БУВ знову прістосовуватісь до Нових умов життя. Україна вступила в период бездержавності, а ее народ оказался штучно розчленованім между двома монархіямі.
Головні дати
· 1708 - 1722 рр. - гетьманування І. Скоропадського.
· 1722 - 1723 рр. - діяльність наказного гетьмана П. Полуботка.
· 1627 - 1634 рр. - гетьманування Данила Апостола.
· 1734 - 1750 рр. - "правления Гетьманська Уряду".
· 1750 - 1762 рр. - гетьманування К.Розумовського.
· Тисячу сімсот шістьдесят чотири р. - ліквідування Катериною ІІ. Гетьманщини.
· 1775р. - знищення Запорізької Січі.
· Тисячі сімсот вісімдесят одна р. - знищення полкового адміністративного устрою.
|