берестяні грамоти

Відкриття берестяних грамот
Автор: Відсутня інформація про автора (власника авторських прав)!
ІсточнікПрорісь берестяної грамоти № 1. Вона сильно фрагментована, однак складається з довгих і зовсім стандартних фраз: «З такого-то села позёма і дару йшло стільки-то», тому легко восстанавліваетсяСуществованіе берестяної писемності на Русі було відомо і до виявлення грамот археологами. В обителі св. Сергія Радонезького «самі книги не на хартіях пісах, але на берестех» (Йосип Волоцький). За В. Л. Яніну, в музеях і архівах збереглося чимало пізніх документів, написаних на бересті (XVII-XIX століть; навіть цілі книги). Етнограф С. В. Максимов бачив в середині XIX століття берестяну книгу у старообрядців на Мезені. На березі Волги біля Саратова селяни, риючи силосну яму, в 1930 році знайшли берестяну золотоординського грамоту XIV століття. [1] .Місце, де вперше були виявлені берестяні грамоти середньовічної Русі, став Великий Новгород. Новгородська археологічна експедиція, яка працювала з 1930-х років під керівництвом А. В. Арциховского, неодноразово знаходила обрізані листи березової кори, а також писа? Ла - загострені металеві або кістяні стрижні, відомі як інструмент для писання на воску (втім, до відкриття берестяних грамот версія про те, що це саме писала, що не була переважаючою, і їх часто описували як цвяхи, шпильки для волосся або «невідомі предмети»). Вже тоді у Арциховского виникла гіпотеза про можливість знахідки грамот, продряпані на бересті. Однак Велика Вітчизняна війна (під час якої Новгород був окупований німцями) перервала роботи археологів, і вони відновилися лише в кінці 1940-х років.
ІсточнікПамятний знак на місці знахідки 1-й берестяної грамоти в Великому Новгороді (Неревський розкоп) 26 липня 1951 на Неревском розкопі було виявлено берестяну грамоту № 1: вона містила перелік феодальних повинностей ( «позёма» і «дару») на користь якогось Фоми. (Її знайшла новгородка Ніна Акулова, яка прийшла на розкоп підробити під час відпустки у зв'язку з вагітністю. На її могилі встановлено пам'ятник на честь цієї знахідки [2]). Відкриття показало, що, всупереч побоюванням, при написанні грамот майже ніколи не використовувалися тендітні чорнило (знайдено всього три таких грамоти з тисячі з гаком, в тому числі велика московська грамота в 2007 р); текст був просто продряпайте на корі і прекрасно читався. (На честь цієї знахідки 26 липня в Новгороді відзначається щорічне свято - «День берестяної грамоти»). Цей же археологічний сезон приніс ще 9 документів на бересті, опублікованих тільки в 1953 році (спочатку відкриття берестяних грамот не отримало адекватного висвітлення в пресі, можливо, через ідеологічного контролю за історичною наукою [3]). КолічествоБерестяние грамоти в даний час виявлені при розкопках наступних давньоруських міст (вказано кількість станом на 2010 рік):

У серпні 2007 року знайдені перша берестяну грамоту в Нижньому Новгороді, а також друга і третя - в Москві. Причому знайдена в Тайницкая саду московського Кремля чорнильна грамота № 3 з описом майна стала фактично першим повноцінним московським берестяним документом (раніше відома грамота № 1 і знайдена в тому ж сезоні № 2 представляють собою невеликі фрагменти) і найбільшою з раніше відомих берестяних грамот. Загальна характеристика
ІсточнікБерестяная грамота № 419 - фактично книжечка із записом двох молитов. Остання сторінка. Є буквица, обведений подвійним контуром.Берёзовая кора як матеріал для письма отримує на Русі поширення не пізніше першої чверті XI століття і виходить з ужитку в середині XV століття в зв'язку з поширенням паперу, яка саме біля цього часу стає дешевою. Береста розглядалася як ефемерний, не престижний матеріал для письма, непридатний для довгого зберігання; її використовували в основному як матеріал для приватного листування і особистих записів, а більш відповідальні листи і офіційні документи писалися, як правило, на пергаменті (бересті покладалися лише їх чернетки). В одній з берестяних грамот (№ 831), що представляє собою чернетку скарги посадовій особі, є пряма вказівка ​​переписати її текст на пергамент і лише потім послати адресату. Лише деякі грамоти, очевидно, зберігалися відносно довго: це два берестяних листа величезного розміру з записом літературних творів (збережена цілком грамота з Торжка № 17 і дійшла до нас у фрагментах новгородська грамота № 893), обидва знайдені в землі в розгорнутому вигляді, а також дві берестяні книжечки: із записом молитов (новгородська грамота № 419) і з текстом змови від лихоманки (№ 930, лист з такою книги) .У силу зазначених обставин виявлені археологами берестяні грамоти являють собою, як правило, викинуті енние документи, що потрапили в землю в тому місці і в той момент, коли в них зникала практична потреба. Таким чином, знахідки археологів не пов'язані з яким би то не було древнім архівом (навіть в тому випадку, коли висока концентрація грамот обумовлена ​​знаходженням на даному місці деякого установи або канцелярії - як, наприклад, на одній з садиб Троїцького розкопу, так званої садибі Е , де в XII столітті знаходився «сместний» [спільний] суд князя і посадника) .метою берестяні грамоти в момент виявлення зазвичай представляють собою згорнутий сувій берести з видряпав текстом на внутрішній стороні кори (рідше на обох її сторонах). Менша частина цілих документів знаходиться в землі в розгорнутому вигляді. Текст поміщається на бересті в рядок, в переважній більшості грамот (як і середньовічних слов'янських рукописах взагалі) без поділу на слова.
ІсточнікМосковская берестяну грамоту № 3, що збереглася у вигляді декількох смужок берестиКроме того, значну частку знахідок складають фрагменти берестяних грамот, нерідко пошкодили вже після потрапляння в землю, але ще частіше знищених (розірваних чи розрізаних) безпосередньо перед тим, як їх викинули. Ця практика згадується в «запитування» Кирика Новгородці XII в., Де питається, чи немає гріха в тому, щоб по розрізаним грамотам «ходили ногами». Мета знищення грамот зрозуміла: адресати листів дбали про те, щоб стало непотрібним лист не прочитав сторонній. У ролі такого «стороннього» і виявляються сучасні дослідники. Незважаючи на те, що в інтерпретації фрагментованих грамот накопичено значний досвід, і загальний характер документа вдається вловити в більшості випадків (лише зовсім крихітні фрагменти інтерпретації не піддаються), наявність обірваних букв і лакун часто ускладнює тлумачення окремих місць (як з мовної, так і з змістовно-історичного боку). ДатіровкаГлавним способом датування берестяних грамот є стратиграфічний датування (на підставі археологічного шару, з якого вилучено грамота), в якому важливу роль грає дендрохронология (в Новгороді з великою кількістю часто ремонтувалися дерев'яних мостових датування точніше, ніж в інших містах - зазвичай в межах 30-40 років) .Деякі кількість берестяних грамот може бути датована завдяки згадці в них відомих по літописам історичних осіб або подій (наприклад, в ряді грамот виступають перед тавітелі шести поколінь знаменитого новгородського роду бояр Мішінічей - посадники Варфоломій, Лука, Юрій Онціфоровіч і інші) .У останнім часом, з накопиченням фонду берестяних грамот, з'явилася можливість комплексного параметричного датування грамот на основі цілого ряду внестратіграфіческіх ознак - насамперед палеографії, а також лінгвістичних ознак і етикетних формул, що мають хронологічний значення. Даний метод, розроблений А. А. Залізняком, успішно застосовується для грамот, які не мають (взагалі або достатньо вузької) стратиграфической дати. Зміст грамотБольшінство берестяних грамот - приватні листи, що носять діловий характер (стягнення боргів, торгівля, побутові вказівки). До цієї категорії тісно примикають боргові списки (які могли служити не тільки записами для себе, але також і дорученнями «взяти з такого-то стільки-то») і колективні чолобитні селян феодалові (XIV-XV століття) .Крім того, є чернетки офіційних актів на бересті: заповіту, розписки, купчі, судові протоколи і т. п.Сравнітельно рідкісні, але представляють особливий інтерес наступні типи берестяних грамот: церковні тексти (молитви, списки поминань, замовлення на ікони, повчання), літературні та фольклорні твори (змови , шкільні блазень ки, загадки, настанови по домашньому господарству), записи навчального характеру (абетки, склади, шкільні вправи, дитячі малюнки та каракулі). Величезну популярність здобули виявлені в 1956 році навчальні записи і малюнки новгородського хлопчика Онфима.
ІсточнікРісункі 6-7-річного хлопчика Онфима (середина XIII століття), автора кількох берестяних грамотБерестяние грамоти, як правило, гранично короткі, прагматичні, містять тільки найважливішу інформацію; то, що автору та адресату і так відомо, в них, природно, не згадується. Ті труднощі інтерпретації, з якими через відсутність контексту постійно стикаються сучасні дослідники - розплата за читання «чужих листів» .Битовой і особистий характер багатьох берестяних грамот Великого Новгорода (наприклад, любовні послання незнатних молодих людей або господарські записки-накази від дружини до чоловіка ) свідчать про високе розповсюдження грамотності серед населення. Грамоти як історичний істочнікКак найважливіший історичне джерело берестяні грамоти були оцінені вже їх першовідкривачем А. В. Арциховський. Основні монографічні праці на цю тему належать Л. В. Черепніна та В. Л. Яніну.Берестяние грамоти є одночасно речовими (археологічними) і письмовими джерелами; місце їх знаходження - настільки ж важливий для історії параметр, як і їх зміст. Грамоти «дають імена» безмовним знахідкам археологів: замість безликої «садиби знатного новгородца» або «слідів дерев'яного навісу» ми можемо говорити про «садибі священика-художника Олісея Петровича на прізвисько Гречин» і про «сліди навісу над приміщенням сместного суду князя і посадника» . Одне і те ж ім'я в грамотах, виявлених на сусідніх садибах, згадки князів і інших державних діячів, згадки значних грошових сум, географічних назв - все це багато говорить про історію будівель, їх власників, про їх соціальний статус, про їхні зв'язки з іншими містами і областямі.Благодаря берестяним грамотам вивчена генеалогія боярських родів стародавнього Новгорода (пор. особливо дослідження Яніна), виявлена ​​політична роль деяких діячів, недостатньо освітлена в літописі (такий відомий нам благо аря робіт А. А. Гіппіуса Петро-Петрок Михалкович, видатний діяч боярської олігархії XII століття) Чимало говорять документи на бересті про землеволодіння в Новгородській землі, про економічні зв'язки новгородців з Псковом, Кучковом (майбутньої Москвою), Полоцькому, Суздалем, Києвом, навіть Сибіром (Обдорск землею). Чолобитні селян, купчі і заповіту XIV-XV століть свідчать про закріплення кріпосного права, про розвиток судової бюрократії і діловодства (ця область в домонгольський період ще практично не відокремлена від приватного листування). Ми дізнаємося про військові конфлікти і зовнішній політиці Новгорода, про збір данини з підкорених земель - дізнаємося в масі побутових подробиць, які нам ніколи б не повідомили офіційні документи. Ряд першорядних даних є по історії церкви - засвідчена старовину деяких рис літургії, є відомості про взаємини членів кліру з жителями опікуваних ними садиб, а згадка Бориса і Гліба в списку святих в грамоті 3-й чверті XI століття майже збігається з часом їх канонізації (1071 ) .Унікален це джерело для вивчення повсякденному житті Давньої Русі - тематики, настільки популярної в медієвістики XX століття. Берестяні грамоти свідчать про значне поширення грамотності в Стародавній Русі, про те, що городяни навчалися абетці з дитинства і самі писали свої листи, що грамотні були і жінки; разом з тим в ряді ситуацій (особливо в листуванні високопоставлених чиновників) доречна була і постать писаря, що записував під диктовку і служив потім в ролі посильного. Сімейна листування новгородців свідчить про високе становище жінки, посилала чоловікові накази ( «накази»), що вступала самостійно в грошові відносини і т. П.
Автор: Original uploader was Ghirlandajo at en.wikipedia
Джерело: Transferred from en.wikipedia; transferred to Commons by User: B222 using CommonsHelper.Берестяная грамота № 497 (друга половина XIV століття). Гаврило пісне запрошує свого зятя Григорія і Улиту в гості в Новгород.Есть в берестяних грамотах відомості про раціоні стародавніх новгородців, їх одязі, їх ремеслах, а також про сферу людських взаємин, спорідненої і дружній турботі, гостинність, конфліктах. Абсолютно винятковий інтерес представляє любовний лист дівчини XI століття (грамота № 752). Мова берестяних грамотБольшінство берестяних документів з території Новгородської феодальної республіки (з Новгорода, Старої Руси і Торжка) написано на древненовгородского діалекті, що відрізняється від відомого за традиційними пам'ятників давньоруської мови на різних рівнях: в фонетиці, морфології, почасти також лексиці. У широкому сенсі до давньоновгородський діалект можна відносити також і діалект стародавнього Пскова (має ряд власних фонетичних особливостей). Окремі діалектні новгородські і псковські явища були відомі історикам російської мови і раніше, але лише по епізодичним вкрапленням в рукописах, на тлі загальної установки писаря на більш престижний мова (церковнослов'янська, наддіалектний давньоруський). У берестяних ж грамотах ці явища представлені або цілком послідовно, або (рідше) з незначним впливом книжкової норми.Кроме того, в берестяних грамотах (з усіх міст) використовується т. Зв. побутова графічна система, де, зокрема, пари букв ь-о і ь-е можуть взаимозаменяться (наприклад, слово кінь може записуватися як к'не); за такою системою написано переважна більшість грамот середини XII - кінця XIV століття. До відкриття берестяних грамот подібна орфографія була відома лише по деяким пергаментним грамотам і написів, а також по окремих помилок в книжкових текстах.В силу зазначених обставин в 1950-1970-х роках, незважаючи на те, що вже в цей період був накопичений значний фонд цінних спостережень за лексикою, граматикою, орфографією, палеографією берестяних грамот (Н. А. Мещерський, Р. О. Якобсон, В. І. Борковський, Л. П. Жуковська), дослідники берестяних грамот нерідко трактували незрозумілі місця як довільні помилки малограмотних переписувачів ів (або навіть іноземців) проти «правильного» давньоруської мови: це дозволяло тлумачити спірні відрізки тексту практично як угодно.А. А. Залізняк, автор найбільш докладних досліджень мови берестяних грамот, на початку 1980-х років показав, що в документах на бересті дотримується досить струнка граматична і орфографічна система, в рамках якої понад 90% грамот написані взагалі без єдиної помилки. Є всього дві слов'янські грамоти, де можливо припустити, що вони написані неросійськими; в них змішуються глухі і дзвінкі, що характерно для мови прибалтійсько-фінських народів (але і тут можливий російський говір з фінським субстратом). Значна частина колишніх прочитань і перекладів була переглянута, і тепер при дослідженні виявлених грамот неодмінно враховується велика кількість відомостей про древненовгородского діалекті і побутової орфографії.
Автор: В наданих даних не вистачає інформації про авторство.
Джерело: Project: Birchbark Literacy from Medieval Rus (INTAS grant №03513867) [1] Азбука на кирилиці, що датується 1025-1050 рр. Показані фотографія новгородської берести № 591 і промальовування букв.Берестяние грамоти - важливе джерело з історії російської мови; по ним точніше, ніж по іншим середньовічним рукописів, часто збереженим тільки в списках, можна встановити хронологію і ступінь поширеності того чи іншого мовного явища (наприклад, падіння скорочених, затвердіння шиплячих, еволюції категорії одухотвореності), а також етимологію і час появи того чи іншого слова. Десятки слів, що зустрічаються в берестяних грамотах, по іншим давньоруським джерелами невідомі. Переважно це побутова лексика, у якої практично не було шансів потрапити в літературні твори з їх установкою на високу тематику і відповідний відбір слів. Таким чином, відкриття берестяних грамот постійно заповнює лакуни в існуючих словниках давньоруської мови. Грамоти практично безпосередньо відображають живу розмовну мову Київської Русі і не несуть на собі, як правило, слідів літературної «шліфування» стилю, книжкового впливу в морфології і синтаксисі і т. П. У цьому відношенні їх важко переоценіть.Грамота № 109 (бл. 1100 м) [1] про покупку краденій рабині дружинником. Жива російська мова 900 років тому (розставлені сучасні розділові знаки). Грамота написана по одноеровой системі: ь виступає як на місці етимологічного ь (читається як сверхкраткое [о]: к'нягині), так і на місці етимологічного ь (читається як сверхкраткое [е]: Пл'скове, ч'то замість Пльсков ?, чьто). Замість ятя всюди пишеться е: Грамота од Жизномира Кь Мікоуле. Коупіл' єси [ти купив; «Ти» - зв'язка] Робоу [рабиню] Пл'скове [в Пскові], а нині ма в тім яла [за це схопила] к'нягині. А нині ся дроужіна по ма пороучіла [поручилася]. А нині ка пос'лі Кь Томо моужеві [людині] грамотоу, їли [якщо] оу нього роба. А се ти хочо коні коупів', і княж' моуж' всадів', та на с'води [очні ставки]. А ти атче [якщо] єси НЕ в'зал' коун' [грошей] тех, а не Землі [бери] ніч'то ж оу нього.
ІсточнікБерестяная грамота № 109Неновгородскіе грамоти (з Пскова, Смоленська, Звенигорода Галицького, Твері, Вітебська) також несуть інформацію про давнє говірці даних регіонів, однак через невеликої кількості матеріалу лінгвістична цінність їх поки менше, ніж у новгородських грамот.Імеется кілька грамот, написаних церковнослов'янською, а також п'ять текстів на неслов'янських мовах: по одній на карельському (знаменита берестяну грамоту № 292 з заклинанням проти блискавки), латиною, грецькою, німецькою - новгородські грамоти; на рунічному древньоскандинавською - смоленська грамота. Останні важливі як джерело відомостей про міжнародні зв'язки стародавнього Новгорода і Смоленська. В одній із грамот крім давньоруського тексту міститься невеликий російсько-карельський словничок; вона призначена для збирача данини, який вже трохи вмів пояснюватися по-карельські. Обсценна лексика в берестяних грамотахВ останнім часом в засобах масової інформації піднімається великий ажіотаж з приводу знахідок берестяних грамот, що містять мат або обсценную лексику. Відповідні публікації в ЗМІ та Інтернеті містять багато прямих домислів журналістів в пошуках сенсації. Тим часом даний сюжет дійсно представляє безперечний інтерес для історії мови та культури.К 2005 р обсценна лексика виявлена ​​в 4 грамотах: Грамота з Новгорода № 330 (XIII в.), Виявлена ​​ще в кінці 1950-х років; це римована жарт, перекладається, найімовірніше: «дупа (гузка) ебет іншу дупу, задерши одяг»}. Автор використав ефект непристойності, помножений на ефект абсурду [5] .Грамота з Старої Руси № Ст. Р.35 (XII ст.). В кінці записки від Радослава до Хотеславу з проханням взяти у торговця гроші іншим почерком приписано: «? Ковебратеебілеж?» ( «Якова, брата, ебі лежачи»). Приблизний зміст цієї позначки - "не виебиваться», «будь як усі». Далі за адресою Якова додані ще два хитромудрих лайки: ебехота - «бажаючий ебать», тобто хтивий, і аесова - «сователь яйця» [6]. За однією версією, Яків - це християнське ім'я Радослава, і Хотеслав так відреагував на прохання брата. За іншою, Яків - це, навпаки, Хотеслав, а Радослав вирішив власноруч додати до записаного писарем послання грубувато-жартівливе привітання брату (на користь цього говорить те, що два лайливих слова разом нагадують ім'я Хотеслав) [7].
Автор: Matchmaker Milusha
ІсточнікГрамота № 955. Обсценна фраза в лівому нижньому углу.Грамота з Новгорода № 955 (XII ст.). Цей лист від свахи до Марені - знатної дамі стародавнього Новгорода, знайдено в 2005 році. Сваха Милуша пише, що пора б Великий Косі (мабуть, дочки Марени) виходити заміж за якогось Сновида і додає: «Нехай піхву і клітор п'ють» (пеї пизда і з? Киль). Це ні в якому разі не лайка на адресу Марени (попри те, що написано в багатьох ЗМІ); аналогічний текст зустрічається в народних «сороміцьких» частівки, виконуваних під час весілля, і в устах свахи це - побажання, щоб весілля відбулося [8] .Грамота з Новгорода № 531 (початок XIII ст., [2]). Одна з найдовших грамот, написана на обох сторонах берести. Якась Анна просить свого брата заступитися перед Коснятином за себе і дочка. Вона скаржиться, що якийсь Коснятин, звинувативши її в якихось «поручительства» (ймовірно, фінансового характеру), назвав її курва, а дочка блядь: «... назовало єси сьтроу коровою і доцере блядь ...». У листі жінка допустила багато описок, пропустивши, зокрема, в цій фразі букву у в слові Коурова [9] і з в сьстроу; швидше за все, це говорить про те, що перед нами автограф, написаний в емоційному збудженні. Слово блядь (похідне від блуд) в той час не було обсценною (воно зустрічається і в церковнослов'янських текстах), а нейтральним позначенням повії, блудниці; публічне називання заміжньої жінки блядь по російському праву було образою честі та гідності, пор. в Руській Правді: "Якщо хто назве чюжую дружину бляді, а будеть боярьскаа дружина велікиіх' бояр, за срам' єї 5 грівен злата, а митрополиту 5 грівен злата, а князь стратити; і будеть меншіх' бояр, за срам' єї 3 гривні золота, а митрополиту 3 гривні злата; а оже будеть городскиіх' людеі, за сором єї 3 гривні срібла або рубль, а митрополиту такоже; а сельскоі дружин? 60 р? Зан', а митрополиту 3 гривні ». ПублікацііБерестяние грамоти з Новгорода публікуються починаючи з 1953 року в особливій серії з загальною назвою «Новгородські грамоти на бересті з розкопок ... років». До теперішнього часу вийшло 11 томів. Тут опубліковані новгородські берестяні грамоти до № 915 включно, грамоти з Старої Руси і Торжка, а також деякі інші новгородські написи (на дерев'яних бирках, циліндрах, воскових табличках) .В останні кілька років знову знайдені грамоти (крім маленьких фрагментів) попередньо публікуються в журналі «Питання мовознавства» .Текст і інтерпретації грамот надалі неодноразово уточнювалися різними дослідниками: читання і переклади, запропоновані в перших томах «Новгородських грамот на бересті ...», найчастіше вже сові ршенно застаріли. Тому необхідно звертатися також до книги А. А. Залізняка «Давньоновгородський діалект» (М., 1995; 2-е изд., М., 2004), де дано текст новгородських і неновгородскіх берестяних грамот (крім маленьких фрагментів і неслов'янських текстів) в відповідно до сучасного стану древнерусістікі. У видання «НГБ» (і частково також в книгу А. А. Залізняка) також включені деякі інші тексти: 1) написи на дерев'яних «циліндрах-замку? Х» для мішків збирачів данини; 2) написи на дерев'яних бирках, зазвичай боргових; 3) розбір давньоруських написів-графіті; 4) новгородські свинцеві грамоти. Все це в рамках давньоруської культури виявляє певні подібності з берестяними грамотами (або залучається як додатковий лінгвістичний матеріал) .В 2006 фотографії, прориси, переклади більшості берестяних грамот і бібліографія по ним розміщені в Інтернеті на сайті Рукописні пам'ятники Стародавньої Русі. Берестяная писемність в інших культурах
Автор: Original uploader was Dbachmann at en.wikipedia
ІсточнікБерестяная грамота з КашміраКора дерев, найімовірніше, використовувалася багато тисячоліть у різних народів як писального матеріалу, на якому спочатку залишалися якісь важливі для людей знаки ще в мезоліті і неоліті [10] .У Індії ще до нашої ери добре знали, що на тонкому деревному лике можна писати, як на папері [11]. Відомі санскрітскій рукопис на бересті з Байрам-Алі, ряд буддистських текстів на бересті і т. П. [12]. А. В. Арциховський вказував: «Подібні матеріали (береста) здавна застосовувалися в Європі для письма <...> Навіть у імператорів Доміціана і Коммода були записні книжки з цього матеріалу, за словами Геродиана і Діона Касія, Пліній Старший і Ульпиан повідомляють нам, що для письма застосовувалася і кора інших дерев »[13].У латинській мові поняття «книга» і «деревне луб» виражаються одним словом: liber [1]. Сотні листів римлян на бересті були знайдені при розкопках римського форту Віндоланда на півночі Англії [14]. Традиції американських індіанців також знали писемність на бересті, згадки про неї є в «Пісні про Гайавату» Г. Лонгфелло [1] .У Талліні зберігалася берестяну грамоту 1570 року зі німецьким текстом. Є відомості про берестяних грамотах в Швеції XV століття; їх вживали шведи і пізніше. Вживання деревної кори як зручного і дешевого писального матеріалу було поширене в античності. Відомі тибетські середньовічні берестяні письмена на території Туви [15]. Цікаві фактиГрамота №463 була знайдена студентом Новгородського педінституту Бессоновим Е. Н. в селищі Панковка в купі вивезеного з розкопок відпрацьованого грунту. Грунт передбачалося використовувати для благоустрою місцевого скверу [16]. Примітки В. Л. Янін http://rus.1september.ru/2001/28/5_9.htm Пам'ятник створений з ініціативи родичів Н. Ф. Акулової за підтримки Адміністрації Великого Новгорода і Новгородської археологічної експедиції. На новому пам'ятнику зображена та сама грамота № 1 і коротка напис: «Її руками 26 липня 1951 року знайдена перша берестяну грамоту». А. Л. Хорошкевич. Відкриття новгородських берестяних грамот в історіографічному контексті початку 50-х років XX ст. // Берестяні грамоти: 50 років відкриття і вивчення. М .: Індрік, 2003 сс. 24-38. Знайдена тисячна берестяна грамота \\ НГТРК «Славія» А. А. Залізняк. Поправки і зауваження до читання раніше опублікованих берестяних грамот // Новгородські грамоти на бересті з розкопок 1990-1996 рр., М., 2000, с. 99-100. Новгородські грамоти на бересті з розкопок 1997-2000 рр., М., 2004, с. 117-118. А. А. Гіппіус. До прагматиці і комунікативної організації берестяних грамот // Новгородські грамоти на бересті з розкопок 1997-2000 рр., М., 2004, с. 228-229. А. А. Залізняк, В. Л. Янін. Берестяні грамоти з новгородських розкопок 2005 р // Питання мовознавства, 2006, № 3 А. А. Залізняк. Давньоновгородський діалект. М., 2004, с. 416-420, з посиланням на дослідження А. А. Гіппіуса Г. Н. Матюшин. Археологічний словник. Мезоліт - неоліт. VIII-V тис. До н. е. Маркірують горизонти http://lib.ru/HISTORY/MATYUSHIN/archeodict.txt Квінт Курцій Руф. Історія Олександра Македонського. - М .: Видавництво МДУ, 1993.http: //www.rubiconclub.narod.ru/ist/ruf.doc • 1,3 МБ (книга 8); Бешем Артур. Цивілізація Стародавньої Індії (Чудо, яким була Індія). Єкатеринбург: У-Факторія, 2007-496 з http://ashtanga.narod.ru/beshem.htm Бонгард-Левін Г. М., Воробйова-Десятовский М. І., Тьомкін Е. Н. Фрагменти санскритських рукописів з Занг- Тепе (попереднє повідомлення) // Вісник древньої історії. 1. М., 1965. С. 154-162: http://www.orientalstudies.ru/eng/index.php?option=com_publications&Itemid=75&pub=785; Григорій Максимович Бонгард-Левін, Григорій Федорович Ільїн Індія в давнину М., «Наука», 1985. - 758 с.http: //www.fidel-kastro.ru/history/ancient/india.htm «Берестяні грамоти» на RUslanka .RU Онлайн видання табличок з Віндоланда Воробйова-Десятовский М. І. Фрагменти тибетських рукописів на бересті з Туви. // Країни Рад і народи Сходу. - М., 1980. Вип. 22 А. В. Арциховський, В. Л. Янін «Новгородські грамоти на бересті» с. 58. М., Наука, 1978 ЛітератураЧерепнін Л. В. Новгородські берестяні грамоти як історичне джерело. - М., 1969.Янін В. Л. Я послав тобі берест ... - М., 1965 (3-е изд. - М., 1998) .Залізняк А. А. Давньоновгородський діалект. - М., 1995 (2-е изд. - М., 2004) .Faccani R. Iscrizioni novgorodiane su corteccia di betulla. - Udine, 1995.Берестяние грамоти: 50 років відкриття і вивчення. - М., 2003.Арціховскій А.В., Янін В.Л. Новгородські грамоти на бересті: (З розкопок 1962-76 рр.). М., Наука, 1978р.