Реферат з історії України на тему
"БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ТА ОЦІНКА ЙОГО ОСОБИ В історичній ЛІТЕРАТУРІ"
ЗМІСТ
Вступ
Біографія Богдана Хмельницького
Місце гетьмана в історичній долі України
Висновок
ВСТУП
Відомо, что реалізація назріліх у Надрах Суспільства тенденцій розвитку НЕ відбувається автоматично, сама собою, а потребує напруженного и колосальний зусіль з боку їх СОЦІАЛЬНИХ носіїв. І самє в переломні періоді історічного процесса різко растет потреба в державних діячах великого масштабу, спроможніх НЕ лишь відчуті направление суспільного поступу, а й згуртуваті ПЕРЕДОВІ сили Суспільства та спрямуваті їх на реалізацію поставленої мети. На щастя, на Арені політічного життя XVII ст. з'явилася действительно тітанічна постать діяча, котрому, за Влучна вислови відомого історика В. Липинського, Вперше после занепад Княжої Русі удалось розрубаті гордіїв вузол СОЦІАЛЬНИХ, економічних, культурних, цівілізаційніх та політічніх проблем. Нею БУВ Богдан Хмельницький.
Ця людина справила помітній Вплив на шляху становлення українського Суспільства, державних інституцій, характеру соціально-економічних отношений на теренах козацької України, формирование нації та розвиток ее самосвідомості. ВІН оказался дерло І, на превеликий жаль, останнім політичним діячем України в ее истории впродовж ХІІІ-ХХ ст., Який зумів об'єднати більшість станів и груп населення у борьбе за незалежність.
Людина-легенда - вісь найточніша характеристика єдиного в історії України загальнонаціонального лідера, за Яким піднявся весь народ. Життя Богдана Хмельницького, тісно переплетених з частками багатьох тисяч українців, - це шлях блискучії перемог и гіркіх поразок, Глибока роздумів, особистий Втрата и знахідок.
Що ж ми знаємо про Цю людину? Де народився, як віховувався, як проходило его життя? Чим керувався Богдан Хмельницький, пріймаючі ті чи інше решение? Деякі Історики (Смолій В. А., Степанков В. С.) назівають его Великим. За що? Дізнаймося це, порінувші у незліченні Сторінки історії, пірнувші у глібокі Скарбниці людського досвіду.
Биография БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
Богдан-Зіновій Хмельницький народився 6 січня 1596 року (за старим стилем 27 грудня 1595 року), ймовірніше Всього в Суботові. Батько Богдана, Михайло Хмельницький, БУВ, ймовірно, православним шляхтичем з Галичини, Який з юних років ВІН служив у Яна Даниловича, и коли 1590 року того призначила старостою Корсуня й Чигирина, переїхав з ним до Наддніпрянщіні, обійняв пост Чигиринська підстарості. Оскількі Ян Данилович живий основном в Корсуні та Польщі, неприступний Чигиринський замок, что вісочів на гранітній горі, Цілком перебував у віданні М. Хмельницького. Відповідно до посади, ВІН получил хутір Суботів за Вісім кілометрів від Чигирина й за три десятки років господарювання превратилась его на багатому и міцно укріплену садибу.
Інформаторі XVIIст. повідомляють про холеричний темперамент Богдана Михайловича. Таку вдачу ВІН успадкував, очевидно, від матері. У дітінстві ВІН БУВ запальний, непокірнім, гордо и водночас уразливостей хлопчиком. Від батька ж перейняв рідкісній дар холодного розуму, здатність за будь-якіх обставинні Твереза зважуваті сітуацію й знаходіті найоптімальніші решение. Все це блискучії виявило Згідно, у период его гетьманування.
Помітівші в сина Великі здібності до навчання, Михайло Хмельницький решил дати Йому освіту. Невідомо, в Якій українській школі Навчався Богдан. І. П. Крип'якевич у життя без монографії "Богдан Хмельницький" переконливою довів безпідставність тверджень В. Коховського про ті, что це булу Київська Братська школа (вона відкрілася у 1617 году, коли Богдану Було Вже 22 роки). Разом Із тім палеографічній аналіз власноручно написання гетьманом листів та універсалів, вказує на почерк, характерний самє для Київської школи. Отже, можна вважаті, что ВІН Навчався у одній Із шкіл Києва з его Багата традіціямі червоного письменства. В. О. Замлінській у життя без книжці "Богдан Хмельницький" вислови міркування, что Богдан спочатку Навчався вдома, а Згідно в одній Із пріходськіх шкіл у Києві. Десь у 1605-1607 роках Богдан, очевидно, продовжую навчання, найімовірніше, у школі при якомусь Із Київських монастирів, де оволодів Літературною українською мовою, дістав Відомості з історічного Минулого українських ( "руських") земель, довідався про гоніння православної віри з боку католицької та уніатської церков, польських та ополячення українських панів.
Задоволений шкільнімі успіхамі сина, Чигиринський підстароста решил навчіті Богдана польської й латінської мов, без знання якіх у Речі Посполітій годі Було й сподіватіся на жіттєву кар'єру. Для цього батько звертаючись єзуїтську колегію, Заснований в 1608 году у Львові. Там ВІН успешно пройшов класи граматики, поетики та риторики, опанував польську и латинську мови. Глібокі знання з латіні дозволили Йому Згідно вільно вести переговори з послами головних європейськіх держав. Однако єзуїти, відомі як вітончені гнобітелі юнацтва, що не змоглі духовно полоніті юного Богдана. Все своє життя ВІН залишавсь їхнім непримирення ворогом и в роки гетьманства Жадан від польської влади ліквідації єзуїтськіх колегіумів у козацькій Україні, мотівуючі це тім, что від єзуїтів почінаються чвар в релігії та руйнується світ.
В часи бурхливих становлення козацького стану молодий Богдан без допомоги батька вступає до Чігірінської сотні. Із дере ж років свого козакування Богдан БУВ свідком, Якщо не безпосереднім учасником, постійніх сутічок різніх угруповань козацтва, что негативно позначали на консолідації прогресивних сил України в їхній борьбе против іноземного поневолення, за создания национальной держави.
Коли 1620 року Почаїв польсько-турецька війна, ВІН Із батьком та Чигиринська козаками прієднався до армії С. Жолкевького. У жовтні польська армія потерпіла поразка на Цецорськіх полях. Михайло Хмельницький поліг у бою, а Богдан попал у полон до турків. Частка закинула его до Константинополя, де ВІН перебував у неволі одного Із старшин султанського флоту. Як згадувать потім Богдан, ВІН терпів "два роки суворого ув'язнення". Течение цього часу ВІН опанував основами турецької мови, знання якої пізніше не раз ставало Йому у прігоді. Поза всяким сумнівом, суворі випробування загартувалі волю молодого козака, навч володіті собою, чоловікова зносити удари долі. За одним свідченням, з полону его викуп мати, за іншім - запорожці обмінялі его на турецьких бранців, "із вдячністю згадуючи его батька", остання версія пріпускає, что ВІН втік з полону (Я. Качмарчик).
Повернувшись до рідної домівки, Богдан, вочевідь, у Першу Черга зайнявся господарством. Тім годиною овдовіла матір виходом заміж за дрібного білоруського шляхтича Петриківського повіту Василія Ставець кого и покідає Суботів.
Богдан поновлює свою службу як РЕЄСТРОВИЙ козак Чигиринська полку, хоча МІГ обійняті якусь Із посад в адміністрації Чигиринська староства. ОКРЕМІ джерела донесли Відомості про долю Хмельницького у складі козацького війська в боях Із турками та татарами (зокрема взяття ним 1629 року в полон двох князів Із роду Кантемірів) та у Смоленській війні 1633-1634 років. За Виявлення доблесть король Владислав IVнагородів его золотою шаблею.
З середини 30-х років Богдан Хмельницький обіймав посаду писаря (глави канцелярії) Війська Запорізького, брав участь у розробці офіційніх документів, зокрема послань січового козацтва королю та сеймові.Проте Спокійне життя господаря Було не для него. Хмельницький служити у реєстровому козацькому війську, бере участь у кількох МОРСЬКИХ походах, звільняючі людей з Кримської неволі. Це підносіть его авторитет среди козаків. Згідно ВІН - активний учасник козацько-селянських повстань. У 40-х роках Хмельницький такоже бере участь у походах и на чолі загону разом з Іваном Сірком Виступає на боці Франции, что воювали з Іспанією.
На качана тисячу шістсот сорок шість року помер коронний гетьман Конєцпольській, что всегда ставівся до Богдана та козацької старшини з непріхованою ворожістю. Корона гетьманом БУВ призначення Микола Потоцький. Син Конєцпольського Олександр, что ставши старостою Корсунського и Чигиринська, и призначення ним Чигиринська підстаростою Даніель Чаплинський вісунулі претензії на Суботів, что належали Хмельницькому, скоріставшісь тім, что документи на маєток як на Спадкового власність оформлені НЕ були. Влітку один тисяча шістсот сорок шість року Богдан Хмельницький поїхав у Варшаву, й король особисто підтвердів его права на Суботів. Проти Конєцпольській та Чаплинський НЕ відмовіліся від своих намірів. Во время бою з татарами один Із жовнірів Чаплинського вдарив Богдана шаблею по шії, та кольчуга витримала удар. Потім слуги Чаплинського побили до півсмерті неповнолітнього сина Хмельницького. Навесні 1647 року, користуючися відсутністю господаря, Чаплинський здійснів розбійніцькій напад на Суботів и захопів усе майно Хмельницького, худобу и Хлібні запаси. Цей напад пришвидшити смерть Богданової Дружини Ганни, уродженої Сомко. Місцевий суд, коли звернув Хмельницький, ставши на БІК Конєцпольського й Чаплинського, что одноосібно хазяйнувалі на землях Чигиринщини, предложили як компенсацію за втрачений хутір 150 злотих, что НЕ йшлось в жодних порівняння з реальною вартістю завдання збитків. Це стало последнего краплю, что переповніла чашу Терпіння Богдана. На допомогу короля надії НЕ Було - Владислав БУВ безсилля проти сваволі магнатів та підвладної Їм шляхти в Україні. Хмельницькому залишавсь один шлях - на Запоріжжя.
За місяць Хмельницький згуртував вокруг себе українців: 25 січня 1648 року Почалося повстання під его проводом. Велика частина реєстровіх козаків Січі перейшла на его БІК. Відразу ж Почаїв переговори запорожців Із Кримська татарами про союз проти поляків. Розгортаючі масштабну войну против Речі Посполитої, слід Було Забезпечити тил. Інакше поляки, заплативши ханові належно суму, вдарили б козакам у спину.
За всій Україні розгорнулася хвиля козацько-селянських повстань. Слава про Хмельницького як народного визволителям розлетілася по всех кутках України, й до него потягли чісленні загони селян та міщан, погано озброєніх, но готова боротися за волю. Швидко змінюваліся й завдання БОРОТЬБИ. Повстання запорожців, что переслідувалі свои станові Захоплення и прагнулі вікорініті унію, тепер переростає у всенародну визвольну войну. Всюди запроваджувалося народне самоврядування, ліквідовувалося поміщіцьке землеволодіння, скасовувалося кріпацтво. Козаками проголошувалися собі десятки тисяч людей. У ході запеклої БОРОТЬБИ не обходиться без Кривава ексцесів и загібелі Тисячі невинних людей. Але, на Відміну Від Вишневецького, что призвал до масових мордувань и страт народу, Б. Хмельницький Ніколи НЕ віддавав наказів розправлятіся з мирним населенням.
Вже на качана травня 1648 року повстанська військо під жовто Водами та Корсунем ущент розгромив польську армію. ЦІ Перші перемоги засвідчілі НЕ лишь талант гетьмана як полководця, а й підтверділі, что его Заклик були давно віношувані й бажані в Україні. Жовтоводська та Корсунська битви прізвелі до всенародного повстання, национальной революції. І в следующие роки Хмельницький разом зі своими однодумців досяжними блискучії перемог - це битви під Пилявцями (1648), Зборовом (1649), а Батогом (одна тисяча шістсот п'ятьдесят дві), Жванцем (1653). І, незважаючі на поразка через ханську зраду під Берестечком и Захоплення в полон (одна тисяча шістсот п'ятьдесят один), виявило себе видатних полководцем. Головного рісою его стратегії булу рішучість наступальніх Дій з метою розгром ворога частинами у відкрітому бою. Хмельницький БУВ носієм Нових воєнніх Ідей.
Драматично Складанний особисте життя гетьмана, про что існують дуже суперечліві тверджень. После звільнення від поляків Наддніпрянщіні Б. Хмельницький зійшовся з Викрадення в него Чаплінським коханкою Мотрею. Альо злагоди между ними не Було. Нова дружина підтрімувала тісні зв'язки з польським табором и булу під великим Вплив єзуїтів. Зі спадкоємцем Богдана, Тимошем, у неї склалось Відверто ворожі стосунки. У Суботові вона разом з матір'ю розтрінькувалі майно. ЇЇ називали "степова Єлена". После якоїсь незрозумілої історії Тиміш наказав стратіті ее. Ходили чутки, что Мотря, намовлена єзуїтами, намагались отруїті Богдана. Невдовзі гетьман одружився втретє. Обраніцею стала Ганна, сестра ніжінського полковника Івана Золотаренка. Розважліва, хазяйновіта дружина корістувалася в оточенні Хмельницького всезагальні повагою. Вона чим могла допомагать чоловікові даже у державних справах для.
У Внутрішній політіці, намагаючися Дещо пом'якшити гострі соціальні суперечності та збільшити козацький реєстр, Хмельницький рішуче прідушував будь-які Спроба народних мас віступіті проти гетьманської адміністрації и козацької старшини; обстоювалося права церкви, наділяв їх земельними наділамі ТОЩО.
Окремо слід згадаті Переяславська догоду между Україною та Московією 1654 року. Історики та політики різніх поколінь по-різному визначавши и визначаються цею крок Хмельницького - від різко негативного до позитивного и даже єдіно можливий.
У 1 655 году шведський король Карл Х Густав на чолі з 50-тисячний армією захопів почти половину территории Польщі разом з Варшавою. Очолене Б. Хмельницьким військо розгромили під Львовом корпус коронного гетьмана Потоцького, визволу від польської окупації почти всю Галичину. Козаки взяли в облогу, а потім штурмували польський Люблін. Хмельницькому Віпа нагода прієднаті до України всі західні землі, в тому чіслі Закарпаття. Шведський король сам предложили поділіті Польщу между Україною та Швецією. Можливо, самє тоді гетьман зрозумів, что, підпісавші договір с Россией, ВІН, маючі Могутнє армію, Втрата шанс возз'єднаті споконвічні українські землі й создать незалежну державу.
Навесні +1656 року стан здоров'я Богдана Хмельницького помітно погіршівся. Серйозно похітнула его и Загибель старшого сина Тимоша. У квітні 1656 року козацька рада прийнять решение про передачу гетьманської влади у разі смерти Б. Хмельницького его сину Юрію. После важкої, віснажлівої хвороби, 6 серпня 1 657 року про 5 годіні ранку перестало битися серце великого гетьмана України. Похорон состоялся, очевидно, в Іллінській церкві в неділя 2 вересня. Історична наука не может з точністю відповісті, де спочівають останки Хмельницького. За свідченням окремий літопісніх джерел, у 1664 году польський полководець Стефан Чернецький, спаливши Суботів, покаравши дістаті тела гетьмана та его сина Тимофія з Трун и вікінуті на попелища. Крип'якевич дійшов висновка про недостовірність такой Версії. Можливо, нові дослідження археологів допоможуть наблізітіся до істини у цьом пітанні.
МІСЦЕ ГЕТЬМАНА В історичній долі УКРАЇНИ
З Яким політичним багажем прийшов Богдан Хмельницький до качана Национальной революції? Джерела не дають змогі Достатньо мірою реконструюваті процес еволюції его думок. Зрозуміло, что самперед ВІН заміслювався над становищем козацтва й подалі розвитку козацької України в складі Речі Посполитої. Розмірковуючі над причинами Невдача повстань, у якіх взявши участь, чи не МІГ НЕ дійті Висновки, что однією з найголовнішіх з-поміж них булу Відсутність єдності среди козацтва. Чи не можна обійті мовчанкою и его пріхільності до міцної монархічної влади. Складається враження, что в ее запровадженні у Польщі вбачалася шлях до розв'язання політічнімі засоби козацької проблеми та захисту православної віри. Є Підстави стверджуваті, что на тисячу шістсот сорок вісім рік Б. Хмельницький зумів акумулюваті весь Попередній досвід візвольної БОРОТЬБИ. Причем, у него для Досягнення поставленої мети рівноціннімі віступають як військові, так и Політичні засоби. Вінікає такоже ідея использование у разі Збройних конфлікту з Польщею кримсько-татарської ВІЙСЬКОВОЇ сили.
Заслугою Хмельницького Було, что ВІН Вчасно відчув Нові Тенденції у розвитку українського Суспільства, а самє: стрімке поглиблення суперечностей національного и СОЦІАЛЬНОГО характеру, что тісно перепліталіся.
Постає питання, Якою мірою Хмельницький осмислювалась у +1648 году характер и цілі БОРОТЬБИ? Аджея до цього часу жоден з представителей тих політічніх сил, котрі домінувалі в політічному суспільстві, що не спромігся сформулюваті и теоретично обґрунтувати ідею создания незалежної Української держави. Непросто цею процес оказался и для гетьмана. Як засвідчують джерела, на дерло порах ВІН НЕ Вийшов (и не МІГ війта) за Межі, за словами Липинського, політики "козацького автономізму". Проти польсько державна еліта виявило дивовижний одностайність у неспрійнятті даже у Цій зародковій форме Ідеї української автономії й намагались вітлумачіті повстання Виключно як соціальну боротьбу козацтва. Перемога української армії під Пилявцями и ее похід у Західний регіон України стали важлівою віхою в формуванні основних Принципів Політичної доктрини гетьмана. В цей час ВІН, як и більшість его соратніків. Прагнув добиться того, щоб король Речі Посполитої став такоже "королем руським" і признал Козацьку Україну суб'єктом федератівної одиниці на зразок Великого князівства Литовсько.
Час повернення з-під Замостя (кінець листопада - грудень) до Києва НЕ обійшовся без глибокого и болісніх роздумів над політічнімі наслідкамі десятімісячної БОРОТЬБИ, без АНАЛІЗУ причин прорахунків. А київські зустрічі й розмови Б. Хмельницького з представником української інтелігенції, ВИЩОГО православного духовенства та єрусалімськім патріархом Паїсієм лишь підтверділі правоту Нових поглядів на майбутнє України. В чому смороду пролягав? Документи свідчать, что во время переговорів з польським посольством Адама Киселя (лютий одна тисячі шістсот сорок дев'ять) гетьман заявивши про свой Намір "відірваті від усіх ляхів усю Русь и Україну", звільніті "з неволі ... народ всієї Русі".
Минуло два місяці. За Нових обставинних гетьман во время розмов з московсько послом Грігорієм Унковськім сообщил, что "Їм, ляхам и літві, до нас, Запорозького Війська, и до Білої Русі справи немає. І вступили б мені и Війську Запорозькому всю Білу Русь у тих кордонах, як володілі благочестіві Великі князі, а ми в підданстві и в неволі буті у них не Хочемо ". Отже, ВІН НЕ только повторивши попередня мнение про создания Української держави, но й Наголос на тому, что Йому, як Володарю України, належить право на політичний спадок Київської Русі, а отже, й формирование территории держави в етнічніх межах України.
Розбудова молодої держави відбувалася у Надзвичайно складній соціально-Політичній обстановці. І самє у Цій обстановці сповна розкрівався Державотворчий геній гетьмана. Йому нужно Було віявіті велику мудрість, щоб опануваті сітуацію после укладання Зборівського миру (1649) и Білоцерківського (одна тисяча шістсот п'ятьдесят-одна) договорів з річчю Посполитою. Здавай, что держава загине, но Хмельницький істотно пом'якшів внутрішньополітічне напруженного, признал основні соціально-економічні завоювання селянства, и по-друге, после перемоги над Батогом (1 652) зумів повернути Втрачені Козацька Україною землі. Саме у цею годину в основному завершується процес становлення Української держави на терені Брацлавського, Київського и Чернігівського воєводств. Ее Відновлення як наступніці Київської Русі стало найбільшім політичним досягнені українського народу в течение XIV-XVII ст.
Особливо велику Рамус гетьман пріділяв проблемі влади, Створення ефективного функціонуючого державного механізму. ВРАХОВУЮЧИ Слабкий дієвість чорної ради як загально представніцького органу, Хмельницький з качана 1 649 року передавши ее Функції старшінській раді. Водночас ВІН докладать максимум зусіль до организации дійового Функціонування всех ланок віконавчої власти. Важліву роль у цьом відігралі розробка й Прийняття в червні тисячу шістсот сорок вісім року "Статей про устрій Війська Запорозького". Спіраючісь на цею Конституційний акт, гетьман домагався від полкових та сотенних ОРГАНІВ віконавчої власти беззастережного и Вчасно Виконання своих наказів.
Особливо пильно Хмельницький дбав про Зміцнення прерогатив гетьманської влади. Так, ВІН скликав заради, взявши активну участь в обговоренні й ухваленні ними РІШЕНЬ, очолював державну адміністрацію, чи не Унікал роботи у сфері судочинства, організовував фінанси, очолював військо, визначавши зовнішньополітічній курс правительства, ВІВ рішучу боротьбу з найменших виявило сепаратизму. За таких обставинних відбувається формирование харізматічності постаті гетьмана, что відігравало позитивну роль у консолідації національно-патріотичних сил. Чи не Випадкове у свідомості широких мас з 1650 року ВІН начинает віступаті як "Богом Сейчас" гетьман над Військом Запорозьким для їхнього звільнення з-під "ляської неволі".
Звертає Рамус на собі и тієї факт, что Б. Хмельницький, зосередівші всю повнотіла власти в своих руках, з качана 1 649 року ставши віявляті самодержавні, монархічні устремління. Прямо чи опосередковано ВІН вісловлює думки про свою Влад не як віборного гетьмана, а як самодержавну владу володаря України, Дану Йому від Бога. Так зароджується ідея українського монархізму. Встановлений ним режим влади нагадує протекторат Олівера Кромвеля в Англии (1653-1659). Згідно гетьман плани запровадження дінастії Хмельницький, а у квітні 1657 р. старшинському рада звертаючись его молодшого сина Юрія (старший Тимоша загінув у вересні 1653 року) спадкоємцем гетьманської влади. Так Було Зроблено вірішальній крок на шляху утвердження козацької монархії у форме Спадкового гетьманства.
Постає питання: курс Б. Хмельницького на запровадження монархічної форми правления БУВ породженій его честолюбством чи відображав прогресивну тенденцію політічного розвитку? По-перше, історія козацької України Другої половини XVII ст. засвідчіла повну неспроможність олігархічної форми правления успешно розв'язувати проблеми розвитку держави. Як і друга, всі більш-Менш Визначні гетьмани (І. Виговський, П. Дорошенко, Д. Многогрішній, І. Самойлович, І. Мазепа) рано чи Пізно приходили до думки про Надання гетьманській власти рис саме державності, запровадження ее спадковості. Тому політика Хмельницького спріяла консолідації еліти й Суспільства в цілому вокруг державної Ідеї, розвитку национальной самосвідомості, відкрівала шлях для Запобігання гострій міжусобній борьбе за Гетьманська булаву.
Чи не можна недооцінюваті роли великого гетьмана у формуванні державної еліти. Є Підстави Висловіть міркування, что после дерло перемог ВІН МАВ Надію залучіті на свой БІК окремий представителей арістократії. Альо українські князі й Верхівка шляхти, перейшлі на БІК Речі Посполитої и взяли активну участь у борьбе против власного народу, что сходивши кров'ю, віборюючі незалежність.
Геніальність гетьмана як державного діяча пролягав в тому, что ВІН спромігся поєднаті реалізацію национальной Ідеї з соціально-Економічною політікою, яка, несмотря на Певної непослідовність и суперечлівість, у цілому відповідала інтересам більшості населення, самперед козацтва й селянства. В жодних разі нельзя забуваті, что период Хмельниччини - Це не лишь годину становлення незалежної держави, а й доба Глибока СОЦІАЛЬНИХ потрясінь. На терені козацької України Було зніщено велосипеді и Середнє феодального землеволодіння (за вінятком Монастирського), панщина-фільваркову систему господарства, ліквідовано кріпацтво, селянство вибороли особисту свободу, утверджувала дрібна, фермерського типу власність на землю.
Жорсткий лінію провівши Хмельницький относительно маєтковіх апетітів козацької старшини (до 1654 року не виявлено жодних его універсалу Про надання ее представник земельних володінь). Тому частина старшини, невдоволена ЦІМ аспектом его політики, Почаїв Таємно добіватся від московського царя грамот на маєтки (батьківщина Виговського, Самійло Богданович-Зарудний, Павло Тетеря й ін.). Інакше гетьман ставівся до володінь православної церкви. Розуміючи важліве значення релігійного Чинник у розгортанні візвольної БОРОТЬБИ, ВІН Одразу ж Пішов на захист церковного землеволодіння й Не только Суворов Кара тих, хто зазіхав на Монастирське майно и землі, а й надававши Монастір у володіння маєтки.
Ще один дуже важлівій аспект соціальної політики Б. Хмельницького - намагання НЕ допустіті в українській державі Вибух Громадянської Війни. Загроза розвалу національно-патріотичного табору, что вінікла после укладання Зборівського и Білоцерківського договорів, спонукала его, з одного боку, час від часу відаваті грізні універсали, Які Страхан "бунтівніків" смертною карою, а з іншого - даже під лещата польського правительства Ніколи НЕ вдаватся до масових репресій проти повстанців.
Прогресивний характер малі заходь гетьмана и в других сферах економічного життя країни. Відомо, что ВІН з великою УВАГА ставівся до міст - звільняв їх від постоїв, захищали від свавільніків, збільшував міські прівілеї, піклувався про Міську земельну власність. Постійно дбав про розвиток внутрішньої та зовнішньої торгівлі. В ДІЯЛЬНОСТІ правительства Окреслено тенденція до Скасування внутрішнього торгового мита. Універсалом від 8 травня 1654 року гетьман ВСТАНОВИВ мито на Іноземні товари, щоб "найменшого збитком Скарбового нашому військовому не бив". Проводиться політика захисту інтересів українських купців у міжнародній торгівлі. Свідченням цього служити розроблення, очевидно, у 1650 году, проект договору з Туреччина про торгівлю, что передбачало їх звільнення "від всяких мит, оплат и податків ... на сто років ...". Водночас створюваліся спріятліві умови для торгівлі іноземців на терені української держави. Так, согласно з універсалом від 12 травня 1657 року Було Створено окремий суд для грецького купців, Який розглядав торгові справи.
Серйозно Піклування виявило гетьман относительно организации Фінансової справи.У джерелах є Відомості про запровадження карбування национальной монети, І, можливо, подальші Пошуки науковців дадуть можлівість підтвердіті їх вірогідність. Поповнення фінансів відбувалося в основном з трьох джерел: земельного фонду, доходів від проміслів та торгівлі й податків. Набуль Поширення здача в оренду різніх проміслів. Повністю державному скарбові належали кордонні мита: "індукта" і "евекту" за ввезення и вивезення товарів. Універсаламі гетьмана визначавши ЗАГАЛЬНІ податки, Якими обкладалося все населення. Одиницею оподаткування служив двір, тобто господарство. В цілому податки НЕ були великими І, як відзначів І. Крип'якевич, що не брикатися Важко тягара на населення.
Чи не залишавсь гетьман осторонь процесса становлення новой СУДОВОЇ системи. На місці Станово-шляхетської системи Земському, гродських и підкоморськіх судів вінікає нова система - козацьких судів: сотенних, полкових и генеральних СУДОВИХ установ. Місце Скасований домініального судівництва Займаюсь здебільшого сільські суди. Найвищий суд перебував при Гетьмані. Широке коло повноважень малі міські суди в містах Магдебурзьке права. Судова система діяла справно, что, зокрема, признал син антіохійського патріарха Макарія Павло Алеппський, Котре побував в Україні влітку 1654 року. За правления Хмельницького, писав ВІН, панують правосуддя и справедливість.
Майже НЕ збереглося джерел, як б вісвітлювалі політику Хмельницького у сфері культури, освіти, побуту. І все ж деякі фрагментарні дані дають змогу Висловіть міркування, что вона НЕ Залишани поза уваги гетьмана. Так, ВІН піклувався про організованіх у Спеціальний цех музикантів Задніпров'я; за свідченням Алеппський, дбав про спорудження церков зимовищу и літніх з чисельністю "Скляна вікнами". Тієї ж автор, відзначаючі високий рівень освіченості українського населення, особливо среди дітей, підкреслював, що »чісельність грамотно особливо Зросла з часу з'явилися Хмеля ...". Чи не пріховував ВІН свого здівування тім, что "в усій крайні козаків у кожному городе и в кожному селі збудовано для їхніх бідняків и сиріт будинки ..., Які службовців Їм Притулка". Напевне, сделать це без державної ПІДТРИМКИ Було б Неможливо.
В условиях постійної Загрози нападу неабиякий значення мала здатність держави захіщаті свои національні Інтереси. Розуміючи це, Хмельницький, по суті, ставши творцем української армії (60-80 тис.). В останні роки життя задумавсь над проблемою сформування 50-тисячний регулярного війська, Пожалуйста утрімувалось бі за рахунок Скарбниці. Велику роль у зміцненні Збройних сил України відіграло Прийняття "Статей про устрій Війська Запорозького", что послужили дерло Українським військовім статутом.
Основну ударну силу армії становила піхота. Гетьман переозброїв ее найсучаснішою вогнепальна зброєю, визначили норми боєприпаси и запровадів завчасну его підготовку до стрільбі (ладування). Велику Рамус пріділяв кінноті, Створив сильно артілерію, запровадів Гармата на лафетах.
Б. Хмельницький показавши себе неперевершений майстром маневрової тактики. Во время боїв демонстрував особисту мужність, залізну Витримка, кмітливість, Ніколи НЕ втрачає здатність Твереза оцінюваті сітуацію и прійматі необхідні решение. Вірішальну роль відіграв Хмельницький у процесі становлення розвідки та контррозвідкі.
У роки революції гетьманові доводять вірішуваті комплекс проблем, пов'язаних Із зовнішньополітічнім ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ життєдіяльності держави. Українську Козацьку державу Було признал Уряд Порти, Кримського ханства, Англии, Венеции, России, Трансільванії, Австрії, Молдавії, Валахії, Швеции.
Пішовші на Утворення конфедеративного союзу з Московією, гетьман розглядав его лишь як засіб для Досягнення більш масштабної та глібокої мети: утвердження суверенної держави й об'єднання під булавою всех етнічно українських земель.
Звичайно, як и КОЖЕН державний діяч, гетьман пріпускався прорахунків. Зокрема, великою помилки, якові Згідно так и не удалось виправити, Було Виведення ним армії з західного регіону в лістопаді 1648 року. Це мало Такі Трагічні Наслідки: а) прізвело до окупації польськими військамі Західноукраїнського регіону; б) породила військово-стратегічну сітуацію, за Якою воєнні Дії веліся Виключно на территории України, что прізвело до страхітлівого спустошення й знелюднення Правобережжя й Західноукраїнського регіону. Такоже суттєвою помилки Хмельницького стала відмова від продовження настане до західніх рубежів України после блискавичної перемоги під Батогом у червні тисяча шістсот п'ятьдесят два року, Який давши бі змогу об'єднати всі етноукраїнські землі. Дипломатично прорахунком гетьмана та его сподвіжніків у 1650-1651 років стала відмова від Прийняття турецької протекції, оскількі за існуючіх обставинних лишь Порта могла надаті допомогу й змусіті Кримський ханат відмовітіся від проведення Самостійної політики.
Помилковості оказался курс Хмельницького на Утримання при власти Молдавська господаря В. Лупу 1653 року, Який прізвів до різкого погіршення МІЖНАРОДНОГО становища України й оформлення проти неї коаліції в складі Речі Посполитої, Молдавії, Валахії и Трансільванії.
Незважаючі на вімушеність Прийняття московської протекції, гетьман и старшини припустилися прорахунків у Юридичним оформленні цього акту, що не З'ясувавши самперед усіх умов. Російська ж сторона скорісталася з цього, обмежена частково суверенітет козацької України.
ВИСНОВОК
Діяльність Хмельницького справила помітній Вплив на шляху становлення українського Суспільства. І нельзя, як це Інколи чинять ОКРЕМІ авторизованого, ставити Йому вінуватіті его за ті, что українці НЕ спромогліся ее здобути.
Не провина гетьмана в тому, что традиційна українська еліта (князі, магнати, пані й шляхта) в условиях польського поневолення на середину XVII ст. Втрата роль політічного провідника національніх інтересів. Водночас Хмельницький Несе пряму чи опосередкованих відповідальність за допущені помилки, Які негативно позначіліся на перебігу й наслідках візвольної БОРОТЬБИ, економічному и політічному розвитку України, условиях життя населення окремий регіонів ТОЩО. Альо всі ЦІ прорахункі, несмотря на негатівні Наслідки, які не визначаються змісту ДІЯЛЬНОСТІ Хмельницького та ОЦІНКИ его роли в українській історії.
Відчувші основнову тенденцію політічного розвитку України, гетьман спрямував свои зусилля й Енергію народних мас на розбудову держави. Саме в цьом напрямі найповніше розкрівся его політичний геній. З існуючіх зародків державності в козацькому РЕГІОНІ впродовж 1648-1650 років розбудував державу, спроможну впродовж десятків років боротися за незалежність.
У Внутрішній політіці гетьман признал принципова нову модель соціально-економічних отношений. Чи не Випадкове у свідомості Наступний поколінь українців имя Б. Хмельницького стало символом визволення НЕ только від "ляської неволі", а й від кріпацтва й панщини.
У борьбе за незалежність сповна оказался Величезне полководніцькій талант гетьмана. ВІН зумів создать боєздатну, добре організовану армію. Вміло вікорістовував досвід и вітчізняного Бойового мистецтва, и закордонного, часто вдаючися самє до стратегії несподіваного настане, а не до оборонної тактики. Чималий мірою самє Завдяк особістом зусилля гетьмана козацька Україна домоглася Визнання Європою як суб'єкта міжнародніх отношений.
"Хмельниччина, - писав М. Грушевський, - булу все-таки великим етапом в поході Українського народу, українських мас до своих соціяльніх, політічніх, культурних и національніх ідеалів. Ся крівава, руїнна, облита слізмі и потім, хаотична и невдало в своих досягнені доба булу и зістанеться великим и високим моментом українського життя, повну великого напруженного и величносте змагань ... Від Хмельниччини веде свой початок нове українське життє, се я не раз говорів. І Хмельницький як головний потрясатель зістанеться героєм української історії ".
Значення гетьмана Полягає в тому, что ВІН:
- зумів об'єднати патріотичні сили вокруг Великої Ідеї національного відродження;
- спрямував Енергію народних мас на розбудову соборної держави та виборення нею незалежності;
- дере вироби принципи национальной державної Ідеї, яка стала визначальності у визвольних змаганнях націй впродовж Наступний сторіч;
- Завдяк гнучкій соціально-Економічній політіці провів державний корабель Повз небезпечні "соціальні ріфі"; запобіг вибухові Громадянської Війни, что неминучий прізвела б державу до руйнації;
- пріборкав анархічну стіхію охлократії й отаманства старшини; провівши курс на Зміцнення централізації держави; Запобігання сепаратизму; встановлення спадкоємного гетьманату;
- виявило себе блискучії полководцем; Створив боєздатну й добре організовану національну армію; ухвали військовий статут "Статті про устрій Війська Запорозького"; збагатів українське військове мистецтво;
- відіграв вірішальну роль у процесі становлення розвідки й контррозвідкі Української держави;
- Створив дипломатично службу, что забезпечен прорив на шляху до Визнання козацької України Уряд других стран як суб'єкта міжнародніх отношений; виявило себе тонким и дуже вправно дипломатом.
Список використаної літератури
1. Смолій В. А., Степанков В. С. Богдан Хмельницький (Соціально-політичний портрет). - К .: Либідь, 1993. - 504 с.
2. 100 найвідоміших українців. Гнатюк М., Громовенка Л., Семака Л., Скорульська Р., Стус Д., Удовик С. - М .: Вече, К .: Орфей, 2001. - 584 с.
3. Видатні постаті в історії України (ІХ - ХІХ ст.): Короткі біографічні нариси. Історичні та художні портрети: Довід. вид. / В. І. Гусєв (кер. Кол. Авт.), В. П.Дрожжін, К. О.Калінцев, О. Г. Сокирко, В. І. Червінський. - К .: Вища школа, 2002. - 359 с.
4. Історія України: нове бачення. В. Ф. Верстюк, О. В. Гарань, О. І. Гуржій та ін .; під ред. В. А. Смолія. - К, "Альтернативи", 2000. - 464 с.
5. Історія України в особах: Козаччина (Авт. Колектив: В. Горобець, О. Гуржій, В. Матях та ін.). - К .: Україна, 2000. - 302 с.
6. В. Смолій, В. Степанков. Богдан Хмельницький. - К .: Видавничий дім "Альтернативи", 2003. - 400 с.
|