Досягнення в техніці у XIX-на початку XX ст.

Скачати 92.8 Kb.
Дата конвертації	03.03.2018
Розмір	92.8 Kb.
Тип	курсова робота

Міністерство освіти и науки України

Східноукраїнській національний університет імені Володимира Даля

Кафедра всесвітньої історії

Трофимов Ілля Володимирович

Досягнення в техніці у XIX-на початку XX ст.

Курсова робота

Науковий керівник д. І. н.,

Кривуля О.О.

Луганськ - 2007

ЗМІСТ

Перелік умовних Позначення або СКОРОЧЕННЯ 3
ВСТУП 4
- РОЗДІЛ 1. Джерела та Історіографія. Джерельна база 5
- - 1.2. Історіографічній огляд 6
- РОЗДІЛ 2. Науковий напрямок у розвитку техніки 13
- - 2.1. Механіка и термодинаміка 13
  - 2.2. Електрика і магнетизм 20
  - 2.3. Світлотехніка 25
- РОЗДІЛ 3. Розвиток техніки і побудова машин в XIX-на початку XX ст. 32
- - 3.1. Металодобуваючі и гірничі машини 32
  - 3.2. Машини на електрічній ЕНЕРГІЇ 37
  - 3.3. Військові технології 43
Список літератури 51

Перелік умовних Позначення або СКОРОЧЕННЯ

1. НТП науково-технічний прогрес

2. НТР науково-технічна революція

ВСТУП

Актуальність теми. О першій годині розвитку технологій и масової компютерізації історія розвитку техніки є дуже актуальною. Особливо техніка XIX та XX сторіччя. Саме в ті часи Було вінайдено всі ті винаходи и Відкриття Якими ми корістуємося. Если простежіті цею шлях можна зрозуміті що треба делать надалі для Досягнення Україною технічного уровня Європи.

Мета и завдання дослідження. Я поставив мета

Обєкт дослідження. Обєктом мого дослідження є наукові Теорії, принципи, закони, експеримент, прилади, конструкції, машини, систем звязку и сполучення.

Предмет дослідження. Наука та ее втілення в конкретному технічному пріладі чи процесі в Сейчас проміжок часу.

Методи дослідження. Загальнонаукові: логічний, історичний індукції історико-системний. Спеціально-історичні історико-генетичний

Наукова новизна одержаних результатів.

Практичне значення одержаних результатів. Отрімані мною результати можна вікорістаті для Подальшого дослідження, написання кандідатської дисертації, статті чи книги. На Основі Нових одержаних результатів можливо підготуваті Доповідь на наукову конференцію.

Структура и ОБСЯГИ роботи. Курсова (випускна) робота складається зі вступления, розділів, підрозділів, вісновків, списку використаних джерел та літератури, Додатків. Список використаних джерел та літератури складається з .... найменувань на .... страницах. Робота має .... Додатків на .... страницах. Загальний ОБСЯГИ ставити - .... Сторінки, з них основного тексту .... сторінок.

РОЗДІЛ 1. Джерела та Історіографія. Джерельна база

У радянський час Було видано Чима фундаментальні монографії й навчальні посібники, присвячений історії науки й техніки, например: А.А. Зворікін, Н.І. Осьмовой, В.І. Чернишов, С.В. Шухардін. "Історія техніки"; В.С. Віргінський, В.Ф. Хотсенков. "Нариси історії науки і техніки з найдавніших часів до середини XIX століття"; С. Ліллі. "Люди, машини і історія"; Дж. Бернал. "Наука в історії суспільства"; В.І. Вернадський. "Вибрані праці з історії науки"; П.П. Гайденко. "Еволюція поняття науки"; І.Д. Рожанський "Розвиток природознавства"; В.А. Кірілін. "Сторінки історії науки і техніки" та ін. У більшості з них методологічне основою служити формаційній, соціально-економічний підхід, однак у Деяк з них наблюдается й доповнюючій его цівілізаційнім, соціокультурний підхід, что дозволяє глибші й повніше Розглянуто феноменом "наука" "техніка ".

У цею годину загальнопрійнятім стала взаємодоповнюваність ціх підходів, причому более уваги акцентується на соціокультурному. З тих пір не Було, за рідкіснім вінятком, бачено курсу лекцій по історії науки п техніки, настолько необхідного зараз. У 1996 году Вийшла у видавництві Харківського державного політехнічного університету навчальний посібник Л.Н. Бісів "Історія науки і техніки з найдавніших часів до кінця XX століття", в Основі которого лежить нова парадигма інженерного Утворення - Майбутній фахівець повинен Бачити себе не просто творцем Нових машин, прістроїв й технологій, но й адвокатом Природи, что требует захістіті неї від непродуманої інноваційної ДІЯЛЬНОСТІ.

Щодо ПЕРІОДУ розвитку науки й техніки Розглянуто мною складанні не много книг: Гудожник Г.С. "Науково-технічний прогрес: Сутність. Основні тенденції "; Копилов І.П. "Електричні машини"; Прокопович А.Є. "Технічний прогрес в верстатобудуванні".

Слід Зазначити ряд Нових видань: Полікарпов В.С. "Історія науки и техніки" і СПІЛЬНЕ видання Аптекаря М.Д. Рамазанова и Фрегер Г.Є. - викладачів СНУ ім. Даля "Історія інженерної діяльності". У ній є прісутнім новий підхід до питання генезису техніки. У курсі лекцій вікладаються прінціпові, вузлові моменти історії науки й техніки на основе сполучення соціально-економічного й соціально-культурного підходів. У ньом вікорістається все позитивне, Накопичення у вітчізняні й закордоння історико-наукових и історико-технічних дослідженнях, у філософії й Методології науки й техніки, а такоже результати авторських ДОСЛІДЖЕНЬ, викладеня у ряді монографій "Людина як космопланетарного феномен", "Сучасна культура й Генна інженерія "," Інтегральна природа людини: природно науковий похід, гуманітарні аспекти "," Час і культура ". "Феномен людини - учора и завтра", "Багатомірній світ сучасної людини". Автора прагнуть, по ходу викладу приводити Різні точки зору на ті або інші проблеми історії науки й техніки, щоб читач МІГ чітко уявіті Собі суть Розглянуто питання.

Особливий Інтерес представляет книга Лернера Р. Е й Мічама "Western Civilszation. "

1.2. Історіографічній огляд

Даже если розглядаті науку як виробництво знань, то вона й относительно цього представляет собою Щось Досить багатоскладовості й різнорідне. У своєму навчальному Посібнику "Філософія науки й техніки" В.С. Стеші.В.Г. Горохів и М.А. Рожевий характеризують Сейчас аспект науки в такий способ: "Це не експериментальні засоби, необхідні для Вивчення явіщ, прилади й установки, с помощью якіх ЦІ явіща фіксуються й відтворюються. Це - методи, за помощью якіх віділяються й пізнаються предмети дослідження. Зясуємо Зміст Іншого основного поняття - Поняття "техніка", что аж Ніяк НЕ є пробачимо. необходимо мати у віді та важлива обставинні, что техніка в XX сторіччі перебуває у фокусі Вивчення всілякіх дисциплін як технічних, так природних и суспільніх, як загально, так и часток. у н уковій літературі техніку відносять до СФЕРИ матеріальної культури: вона обстановка нашого домашнього й громадського життя, засоби спілкування, захисти й напади, всі знаряддя Дії на всілякіх теренах. Так візначає техніку на рубежі XIX XX сторіччі вітчизняний дослідник П.К. Енгельмайер: "своїми прістосуваннямі вона підсіліла наш слух, зір, силу й спрітність, вона скорочує відстань і час и Взагалі збільшує продуктивність праці. Нарешті, полегшуючі удовольствие потреб, вона тім самим спріяє народження Нових. . период у розвитку технічного знання генезис технічних наук охоплює проміжок часу, починаючі Із Другої половини XV в. до качана XIX в. Це гот етап в історії науки й виробництва, коли для решение практичних завдання почінають вікорістаті наукове знання. На стику виробництва й природознавства вінікає наукове технічне знання, что покликання безпосередно обслуговувати виробництво. Формуються принципи те, що бере й побудова наукового технічного знання, коло розв'язування ними завдання, методи. Одночасно триває становлення природознавства, что повязане з виробництвом опосередковано, через технічні павуки й техніку. Дякуючі цьом взаємозвязку складаються всі ті Особливості, Які обумовілі надалі особу класичної науки. Третій період "класичний" в історії природознавства й технічних наук - за часом охоплює XIX в. I триває аж до середини XX ст. Технічні науки являються собою что сформувалася й розвинутості область наукових знань, что має свой предмет, засоби, методи й чітко обкреслену сферу дослідження (мова идет про технічні науки в цілому, деякі з них вінікають и формуються й зараз). Саме в Сейчас период зложіліся Досить стійкі форми взаємозвязку природознавства й технічних наук.

Із закономірностей розвитку науки й техніки, а такоже з напрямків, что намітіліся, науково-технічного прогресу треба, что зараз складається - посткласичного наука, тобто идет становлення єдиної системи наукового знання, коли "Природознавство включити у собі Павук про людину в такій же мері, у Який наука про людину включити у собі Природознавство: це буде одна наука "(К. Маркс). .

"Аналіз динаміки всех ціх структурних елементів техносфери показує, підкреслює А. Литвинцева, - что в цілому відбуваються істотні Зміни місця й роли техносфери в цілісній соціокультурної системе. Вона начинает займаті НЕ только пріорітетне місце, чим, и породженій техногенного характеру сучасної цівілізації, но й поневолює людини, підкоряючі его законам своє! "] еволюції". Дане положення загальнопрійняте у мировой філософії науки й техніки. Нею вікорістають у своих купах Великі Мислителі й досліднікі (Г. Маркузс, М. Сколнмовскій, І. Лазенька й ін) при розгляді проблеми екзистенції людини.

У своїх "Міркуваннях натураліста" наш геніальний дослідник В.І. Вернадський писав про Загальний характер наукового знання Наступний: "Наука є создания життя. З навколишнього життя наукова думка бере приводити нею у форме Наукової істини материал. Наука є прояв Дії в людський суспільстві сукупної людської думки". Пізнаті наукову істіну, затверджував ВІН далі, "нельзя логікою, можна лишь життям. Дія характерна рису Наукової думки. Наукова думка, наукова творчість, наукове знання йдут у гущавіні життя, з якої смороду нерозрівно звязані, и самим існуванням своим смороду

Загальна характером володіють и технічні павуки як что Історично сформувався область наукового знання й типу Наукової ДІЯЛЬНОСТІ. Більше того, технічні науки подібні до дволікого Януса смороду найтіснішім чином повязані Із Природознавство и з інженернім досвідом. У свой час академік І.І. Артоболевский говорів, что "Ланка, что повязують науку й інженерну практику, є ті Галузі науки, які ми назіваємо технічнімі науками, а проф. Бернал найчастіше їх назіває прикладних наук. Дійсно, технічні науки народжуються як би на стику точних наук й інженерного досвіду, прітім смороду пронікають як у Точні науки, так й в інженерну практику. тому так Важко часто буває Встановити, де кінчається наука й почінається інженерна практика ". Тім более підсілюємося й розшірюється звязок технічних наук з інженернім досвідом в условиях наб1фающе1 про Темпи науково-технічного прогресу, что пріпускає зясування проблеми співвідношення, что змінюється, науки й техніки.

Західний дослідник С.Тулмин, например, переносити Вироблення Їм дісціплінарну модель еволюції науки на опис історічного розвитку техніки. Тільки в цьом випадка мова Ідо Вже не про фактори Зміни популяції теорій або зрозуміти, а про еволюції інструкцій, проектів, практичних методів, прійомів виготовлення й т.д. Аналогічно розвитку науки нова ідея в техніку часто веде до з'явиться зовсім новой технічної дисципліни. Техніка розвівається за рахунок відбору інновації Із запасу можливий технічних варіантів.

В.С. Стьопін, В.Г. Горохів и М.А. Рожевий Прийшли до висновка, что найбільш реалістічною й Історично обґрунтованою моделлю є та, відповідно до якої аж до кінця XIX сторіччя регулярного! Застосування наукових знань у технічній практике НЕ Було, як це характерно для технічних наук сегодня. Смороду пишуть: "Протяг XIX століття отношения науки й техніки частково перевертаються у звязку з" ідентіфікацією "техніки. Цей перехід до Наукової техніки НЕ БУВ, однак, односпрямованою трансформацією техніки наукою, а їхньою взаємозалежною модіфікацією. Інакше Кажучи," спеціалізація техніки "супроводжували" технізацією науки ". у тій же година Природознавство до XIX століття вірішувало в основному свои Власні завдання, хоча часто відштовхувалося від техніки. Інженери, проголошуючі орієнтацію ні науку, у своє безпосередній практічній діяльнос ті керували нею незначна. После багатьох століть такой "автономії" павука й техніка зєдналіся в XVII столітті, на качана Наукової революції. Однако лишь до XIX століття ця єдність приносити свои Перші плоди, и только в XX столітті наука становится головного Джерелом Нових відів техніки й технології ". На Користь даної моделі свідчіть історія науки й техніки з найдавнішіх часів до кінця нашого сторіччя.

Відомій фізик й історик науки Дж. Борнан (1901-1971 р) нарахував їх три, Завдяк того, что помістив Історію в центр свого АНАЛІЗУ науки. "Щоб пізнаті функцію павуки в цілому, - писав ВІН, - необходимо глянути на неї на максимально широкому історичному тлі". Це, зокрема, дозволило Йому вічленуваті ті основні Зміни, Які пережило людство после свого порівняно пізньої з'явилися на Землі. Перше й друга - формирование людського Суспільства й цівілізації - и відбуліся до качана пісьмової історії. Третю зміну ВІН охарактерізував як "наукову трансформацію Суспільства, что відбувається зараз и для якої поки немає назви".

Відбувається четверта фундаментальна зміна в історії людства трансформація капіталістичного (індустріального) Суспільства в постіндустріальне під Вплив цілого ряду факторів, у тому чіслі й науково-технічному прогресі. Вище Вже відзначалося, что именно винаходи й Відкриття, особливо в науке, техніку й технології, змінюють соціальний світ людини з усіма его вімірамі.

Нарешті, напрікінці XX сторіччя Природознавство, что формується, з необхідністю требует НЕ только обґрунтування прінціпової цілісності Всього природознавства, но й відповідь на питання: чому самє фізика, хімія й біологія стали основними и як бі самостійнімі розділамі науки про природу. "Тому Природознавство як Дійсно єдина наука про Природу, - роблять Висновок В.І. Кузнєцов и Г.М. Ідліс - народжується Фактично только теперь." Наукове "й" технічне "ставить в дійсності до різніх областей соціокультурної ДІЯЛЬНОСТІ.

Спочатку наука много чего взяла в майстрів-інженерів епохи Відродження, потім в XIX - XX століттях професійна організація інженерної ДІЯЛЬНОСТІ стала будуватіся по зразки Дії наукового співтоваріства. Спеціалізація й професіоналізація науки й техніки з одночасною технізацією науки й спеціфікацією техніки малі як результат з'явиться безлічі наукових и технічних дисциплін, что зложіліся в XIX XX століттях у более або Менш струнку будинок дісціплінарно організовані науки й техніки "(В.С. Стспін, В. Г. Горохів, М.А. Рожева). І Нарешті, напрікінці XX сторіччя почінається процес гуманітарізації й гуманізації науки й техніки, обумовлених зміною цівілізаційної парадигми Заходу. В історичній ретроспектіві можна зафіксуваті Чотири стадії розвитку техні ки, что має кореляції з фундаментальними змінамі в розвитку людства й етапи розвитку природознавства.

Вся історія людства показує, что розвиток науки й техніки носити закономірній характер и має свои протіріччя. Зрозуміло, что в залишковим підсумку всі знання вінікають під Вплив практичних потреб й. у Першу Черга, потреб виробництва. "Однак спожи виробництва, - Цілком справедливо отмечает проф. М.М. коропів, які не визначавши) всієї складної динаміки формирование знанні, создание Нових Ідей, Теорії й вісновків. Спеціфіку Виникнення й розвитку наукових теорій дуже часто нельзя поясніті безпосередно потребами виробництва. Було б більшім спрощенством представляті

Історію науки й техніки, писав А.М. Горький, треба зображуваті НЕ як склад готових відкріттів и винаходів, а як арену БОРОТЬБИ, де конкретна жива людина переборює Опір матеріалу й традиції.

Боротьба думці в науке існує з моменту ее Виникнення. Історія науки є історія Зміни Різні Теорії й, отже, БОРОТЬБИ Теорії. Ця боротьба віпліває Із самого характеру процесса наукового Пізнання. Неповнота, недосконалість знань неминучий приводити до того, что тієї самий ряд спостережуваних Фактів одержує різне пояснення в різніх учених

Процес відбруньковування наук, превращение окремий галузь науки в самостійні наукові дисципліни, что звязують розєднані Ранее Галузі природознавства в єдине ціле, почався ще на рубежі XIX й XX ст. У Наступний период процес діференціації павук про природу продовжував підсілюватіся. ВІН віклікався як потребами суспільного виробництва, так и внутрішнімі потребами розвинено наукового знання. Разом з тім ВІН сполучення Із процесом інтеграції, у результате спостерігається Виникнення й Бурхливий розвиток прикордонно, стіковіх наук: генної інженерії, молекулярної теології, біогеохімії й ін.

У свою черга, перша половина XX ст. дала науке в кілька разів более, чем все XIX ст. "... У продовження нашого життя, писав фізик Р. Мплліксн, - ми найти набагато более Нових фізичних відношенні, чим в усі попередні століття, разом узяті". Це прискореного темпів розвитку ми спостерігаємо й в других науках. Так, например, характеризуючи розвиток біології, Альбін М. Веппберг (США) відзначав, що »за Останнє десятиліття ми довідаліся про основні процеси життєдіяльності - зростання, сінтезі білків, розмноженні более, чем це Було Зроблено за всю попередня Історію". У второй половіні XX століття в силу что відбулася НТР и розвитку, что прішвідчується, НТП людство здобуло ще более знань, чем за весь Попередній годину.

Вітчизняний навчань проф. А.І. Половнікін у життя без Книзі "Закони Будови й розвитку техніки" почав Спроба системного викладу й узагальнення у виде Законів техніки, Накопичення и розрізненіх у різніх науках чисельність Відомості й Фактів. При цьом закони техніки вівчаються й формулюються за аналогією із Законами природи й з обліком існуючіх у пріродознавстві вимог.

РОЗДІЛ 2. Науковий напрямок у розвитку техніки

2.1. Механіка и термодинаміка

Если механіка кінця XVII - почасті XVIII в. Займаюсь в основному завдання руху матеріальної крапки й системи крапок, что малі особливо важліве значення для проблем небесної механіки, то до XIX в. центр уваги БУВ перенесень на розробка вопросам фізичної й технічної механіки.

Старі Подання про машини як прістосуваннях для підйому й пересування більшіх вантажів малою силою л ті елементарні Прийоми для розрахунку машин, Які були завершені в Попередній период, вже не могли задовольняті Швидко, что розвиватись виробництво.

Розвиток механіки уходит в Цю епоха у двох напрямки; розробляються й удосконалюються аналітичні методи механіки й заставляються основи так назіваної прикладної механіки. Центром розвитку механіки в цею период становится Франція. Роботи французького вченого Ж. Лаграпжа (1736-1813), особливо його "Аналітична механіка" (1813 р). визначили аналітичний напрямок у Цій науке. Одночасно у Франції формується й прикладна механіка (цею срок здобувши загальне Поширення в 30-х роках XIX ст). У початковий период головну роль у розвитку прикладної механіки Граля Вчені, что групуваліся вокруг Паризької Політехнічної школи. Самперед це Г. Мопж (1746-1819), Л. Карло (1796-1832), Ж. Попселі (1788-1867) и ін.

Пізніше свой внесок внесли англійські Вчені (Р. Вілліс й ін). потім (у второй половіні XIX ст) Росіяни Вчені (П.Л. Чебішев) І, Нарешті, німецькі (Ф. Рело).

Основним у прикладній механіці є Поняття механічної роботи й Рівняння руху машин. Важлівім завдання Було визначення коефіцієнта Корисної Дії машин, проблема забезпечення рівномірного руху машин, у звязку Із чим Досить важлівої стала проблема стійкості руху й машинах (Нав'є, Попселе, Морен, Вішнеградській).

На дерло етапах прикладна механіка включала й виклад почав гідравліки, Теорії гідравлічних двигунів, Теорії парових машин и парових казанів. Надалі ЦІ розділи віділяються в самостійні науки. Уже в 30-х роках XIX ст. у самостійну наукову дісціпліну оформити теорія пружності й Опір матеріалів. После з'явилися водяних турбін віділяється в окрему науку гідравліка й теорія гідравлічних двигунів.

Хоча основні Поняття кінематікі були дані ще в Попередній период Галілеєм, Гюйгенсом, Ньютоном, Ейлером, все-таки кінематіка як самостійній розділ механіки вінікла только в першій половіні XIX ст. під Вплив Запитів машінної техніки й необхідності дослідження передачі рухів у механізмах. Найбільшу роль у цьом новому напрямку зіграла вісунута Гаспаром Монжем ідея розробки кінематікі механізмів. Пізніше на доцільність віділення кінематікі в самостійну науку вказано французький фізик Амперів II 1834р. ВІН же предложили саму Назва - кінематіка. Ідея Ампера булу здійснена Французька механіком Характерною особлівістю зазначеним робіт, что у жертву принесений основи кінематікі механізмів, є! Застосування геометричність методів. С помощью ціх методів вірішуваліся завдання про набліжені прямолінійно спрямованостей механізмах у Бурместер. У класічній праці Рело дається розрахунок механізмів так називані експериментальний методом, при якому решение питання здійснюється за помощью моделей механізмів, шаблонів окремий ланок, експериментально побудованої Траєкторії крапок ланок и т.д.

Новий напрямок у Теорії механізмів Створив видатний російський математик и механік Пафнутій Львович Чебішев (1821-1894) своєю робот "Теорія механізмів, відоміх за назв паралелограмів", Чобіт зацікавівся механізмамі, что забезпечують передачу руху, и особливо паралелограмамі Уатта. Чебішев вірішував ЦІ завдання аналітічнім Шляхом

Механізми й методи синтезу Чебишева, однак, не зігралі Великої роли в знос годину и только в XX сторіччі дослідження Чебишева дуже вплінулі на розвиток Теорії механізмів и машин.

В області гідромеханікі, основи якої були закладені в XVIII в. роботами Е. Ейлера й Д. Бернуллі, у Цю Епоха вінікає нова важліва область - гідромеханіка грузлої Рідини. Вона розробляється в першій половіні XIX ст. у Працюю С. Пуансон, Л. Нав'є, Дж. Стокса, Нав'є в 1822р. Уперше навів Рівняння руху нестіслівої грузлої Рідини. У цьом ж напрямку працював й англійський фізик и механік Дж. Стоці. Его Рівняння руху грузлої Рідини, відоме за назв Рівняння Нав'є - Стокса, Було важлівім етапом у розвитку гідромеханікі. Роботи ціх учених зігралі надалі важліву роль для розвитку машинобудування Велике значення для Подальшого розвитку гідромеханікі малі дослідження англійського фізика Кельвіна Томсона (1824-1907) и німецького натураліста Германа Гельмгольца (1821 - 1894). Томсон и Гельмгольц поклали початок розробці Теорії Віхрова руху. Томсон встановивши важліву теорему про Збереження ціркуляції в ідеальній рідіні, Гельмгольц; в 1858 р. заклать фундамент Теорії Віхрова руху Рідини, что має найважлівіше значення для розвитку гідродінамікі я аеродінамікі в XX в. радіотехнікі, технічної акустики

Напрікінці XIX и початку XX ст.одержують свой подалі розвиток як ЗАГАЛЬНІ розділи механіки - динаміка твердого толу, теорія стійкості руху, так и механіка рідін и газів. Ряд ДОСЛІДЖЕНЬ по механіці БУВ відповіддю на Практичні Предложения техніки, інші, віпереджаючі Предложения практики, здавай чисто теоретично, відверненімі, и только наш час показало їхнє практичне значення.

Прямий звязок Із практичними харчування малі теоретичні роботи но дінаміку Важко твердого тіла. Дослідження цієї проблеми стімулювалося ТІМ, что кінець XIX ст. БУВ періодом широкого Поширення нарізніх артилерійських систем. Треба Було Додати снаряду швидке Обертаном, что забезпечувало б Йому необхідну стійкість у польоті. Рішення цього завдання механіки дали Росіяни Вчені артилерист Н, В. Маіевскій (1823-1892), Н.Л. Забудський (1853-1917). Пізніше лад цією проблемою.Більше працював А.Н. Крилов (1863 - 1945).

Проблема руху Швидко обертового снаряда є частко случаємо динаміки гіроскопа (вовчка). Дослідження снарядів віклікало в механіків новий Інтерес до проблеми руху гіроскопа. У 1888 р. С.В. Ковалевська (1850-1891) дала решение питання про Обертаном Важко тела вокруг нерухомої крапки для випадка, коли центр ваги тела НЕ перебуває на осі сіметрії.

Теорія гіроскопа тесло пов'язана з однієї з найбільш загально проблем Із проблемою.Більше стійкості рівновагі й Рухи матеріальніх систем. Загальне ее решение Було дано А.М. Ляпуновим у работе "Загальне завдання про стійкість руху" (1892 р). Великий внесок у Загальну теорію стійкості руху тіл ВНІС французький навчань А. Пуанкаре.

В Останній третіні XIX и початку XX ст. одержує подалі розліття механіка Рідини. Німецький навчань Г.Гельмгольц (1821-1894) розробляє навчання про вихри в рідіні. У цею ж период розвівається динаміка грузлої Рідини. Гідродінамічну теорію тертим Створив росіянін навчань Н.П. Петров (1836-1920). Теоретичні дослідження Петрова по гідродінамічній Теорії змащення були віклікані потребами залізничного транспорту й повязані зі знаходженням способів Збереження осей вагонів.

На початку XX ст. у звязку Із запит АВІАЦІЇ вінікає новий розділ гідродінамікі - аеродінаміка.

Вірішальну роль у створенні аеродінамікі зіграв росіянін навчань II.Е. Жуковський (1847-1921). У 1904 р. Жуковський Зробив Відкриття, что послужило основою Всього Подальшого розвитку сучасної аеродінамікі. У работе "Про прієднані вихори", что булу повідомлена в Московському математичного суспільстві 15 листопада 1905 р., Жуковський дав формулу для визначення піднімальної сили крила, что є основою всех аеродінамічніх розрахунків літаків.

У 1910-1912 р. зявилися Нові роботи Жуковського, у якіх ВІН провів розрахунок сили, что Діє на крило, и вказано ряд теоретичного профілів крила. У 1912-1918 р. зявляються дослідження Жуковського, у якіх ВІН давши теорію повітряного Гвинт.

До цього ж часу ставлять роботи німецького вченого Л. Прандтля, что в 1905 р. у праці "Про рух Рідини при дуже малому терті" давши Досить плідне для следующего розвитку механіки Подання про прикордонний шар Рідини, что прілягає до поверхні обтічного твердого тіла, пояснивши Опір тела, что рухається в рідіні або газі, головні чином відрівом Прикордонного кулі. Прандтль много Зробив для розвитку Теорії крила.

У 1902 р. зявилася робота російського вченого С.А. Чаплигіна (1869 - 1942), озаглавлена "Про газові струмені", что поклала початок новой області механіки - газовій дінаміці. У работе БУВ Сейчас метод дослідження в струєвіх рухах газу при будь-якіх дозвукових швидкости. Величезне значення цього дослідженні оказался значний пізніше, коли розвиток швідкісної АВІАЦІЇ призвело до. Вивченню сил, з Якими Повітря Діє на літак, что летить зі швідкістю, что наближається до швідкості звуку.

Вінятково велосипеді значення для дослідження польоти ракет МАВ новий розділ механіки - динаміка перемінної масі, розроблення І.В. Мещорскім (1859-1935) у его праці "ДИНАМІКА крапки перемінної маси" (1897 р) і "Рівняння руху крапки змінної маси" (1904 р).

Видатний росіянін навчань К.Е. Ціолковській (1857-1935) Створив теорію польоти ракети з урахуванням Зміни ее масі, математично довівші можлівість! Застосування реактивних апаратів для міжпланетніх Повідомлень.

Розвиток машінної техніки, будівництво ЗАЛІЗНИЧНИХ мостів и швідкохідніх пароплавів, а такоже регулятор поставили, у центрі уваги Вчені проблеми коливання и резонансу. Теорія змушеніх коливання и навчання про резонанс були логічнім продовження ДОСЛІДЖЕНЬ Лагранжа, викладеня в "Аналітічній механіці" (тисячі сімсот вісімдесят вісім р). Особливо треба відзначіті у цьом напрямку роботи німецького математика К. Вейерштрасса (1815-1897) и російського вченого О.І. Сомова (1815-1876).

Зі спеціальніх областей Теорії коливання важліве значення мало дослідження хітавіці корабля, проведення А. Н, Крилова. У XX ст. начинает розроблятіся нова область Теорії коливання, так називана теорія нелінійніх коливання, віклікана до життя розвитку електротехніки, Дослідження парових машин призвело до розробки основних початків термодінамікі - науки, что вівчає закони теплової рівновагі й превращение теплоти в інші види ЕНЕРГІЇ.

Одним з основоположніків термодінамікі БУВ французький навчань Карно. У своєму єдиному добутку "Міркування про рушійну силу вогню й про машини, здатно розвіваті Цю силу", опублікованому в 1824 р., Карно Розглядає питання про "те, що бере рухів з тепла".

ВІН указує, что корисна робота в парових машинах может буті получил только при переході тепла від тела более нагрітого до тела более холодного. Навпаки, для того щоб Передат тепло від холодного толу до более нагрітого, та патенти, затратіті - роботу. Цю закономірність Карпо виявило, аналізуючі ідеальний Круговий тепловий процес.

Правильно помітівші Фізичні закономірності, что лежати в Основі роботи теплових машин, Карно, однак, не переборовши неправильно подані про природу теплоти, ВІН розглядав теплоту як Деяк невагому рідіну (теплород). Відповідно до поглядів, что панували тоді, теплород НЕ может НЕ зніщуватіся, що не вінікаті, а только переходіті від одного тела до Іншого. Втім, в останні роки свого короткого життя Карно отказался от Теорії теплорода, признал взаємну превратімость теплоти й механічної роботи, и примерно визначили механічний еквівалент теплоти.

Роботи Карно спріялі встановлення принципу, что дозволить візначіті Найбільший можливий ККД теплової машини. Цей принцип прівів надалі до Відкриття іншого качана термодінамікі, что в залишковим віді сформулював в 1850 р. німецький навчань Р.Клаузиус (1822-1888). Сутність іншого качана термодінамікі, по Клаувіусу, Полягає в ТІМ, что теплота НЕ может сама по Собі перейти від более холодного тела до более теплого. Клаузиус Уперше ввів Поняття ентропії - одну з основних термодінамічніх величин.

Найважлівіше значення для розвитку техніки мало Відкриття первого закону термодінамікі, відповідно до которого Кількість теплоти, повідомлена матеріальній системе, дорівнює сумі приросту внутрішньої ЕНЕРГІЇ системи й кількості зробленої его роботи. Цей початок торуй про динаміки БУВ сформульовано як окремий випадок закону Збереження й превращение ЕНЕРГІЇ.

Закон Збереження й превращение ЕНЕРГІЇ, як показує історія розвитку науки, є одним з найбільш загально, універсальніх Законів природознавства. ВІН БУВ Відкритий и сформульованій у результате ДОСЛІДЖЕНЬ и СПОСТЕРЕЖЕННЯ, зроблений у різніх странах и в течение трівалого годині. Виробнича практика, особливо в області теплотехнікі, использование возможности превращение механічної ЕНЕРГІЇ в теплову й навпаки, а такоже успіхі в області Вивчення електричних явіщ спріялі нагромадження необхідніх відомостей для обґрунтування цього закону.

Ідея Збереження матерії вісловлювалася ще в стародавності Анаксагором, Емпедокла, Демокритом, Епікуром и Лукрецієм. Пізніше, в XV-XVIII ст., Дж. Бруно, Г. Галілей, Ф. Бекоп, П. Гассенді, Е. Маріотт, М. Морссні Неодноразово повторювалі це положення. У 1756 р. М.В. Ломоносов провів ряд досвідів, у якіх Уперше довів, что при хімічніх реакціях Речовини НЕ губіться й Не вінікає й. ч Нічого. Це зявилося дерло експериментальний підтвердженням закону Збереження Речовини. Цей закон французький хімік А. Лавуазьє ставши застосовуваті в 1770 р.

Закон Збереження й превращение. ЕНЕРГІЇ БУВ сформульованій видатних німецькім ученим Робертом Маєром (1814-1878).

Цей закон в 1841 р. Майер Уперше віклав у життя без праці "Про кількісне и якісне визначення сил" 1, опублікованому только

1. Майер у своих Працюю застосовував срок "сила" вкладаючі в него Зміст ЕНЕРГІЇ. в 1881 р. Свої думки ВІН розвив у работе "Зауваження про сили нежівої природи" (1842 р) и в праці "Органічний рух у его звязку з обміном Речовини" (1845 р). Закон Збереження й превращение "сил" (ЕНЕРГІЇ), по Майорі, Полягає в ТІМ, что рух, теплота, електрика, хімічні процеси й т.п. є якісно різнімі формами "сил", что превращаются один у одного при незмінніх кількісніх співвідношеннях. У своих роботах Р. Майор встановивши Поняття кількісного еквівалента "сил" і визначили механічний еквівалент тепла.

2.2. Електрика і магнетизм

До кінця XVIII ст. були віроблені Перші уявлення про електрик и вівчені найважлівіші явіща електростатика. З качана XIX ст. и центрі Вивчення становится електричний струм. Цьом спріялі Відкриття гальванічніх елементів, Які виявило велику область явіщ, повязаних з постійнім електрична Струм.

Новий период в розвитку вчення про електрик почінається з робіт італійського фізіолога Луїджі Гальвані (1737-1798), что опублікував в 1791 р. свій "Трактат про сили електрики при мязових Русі", и італійського фізика и фізіолога Алессандро Вольта (1745-1827}. Який в 1800 р. винайшов так звань вольтів стовп - Перше Джерело постійного струм, Який широко вікорістовувався досліднікамі багатьох стран при вівченні електричних явіщ .

Найбільший для свого часу вольтів стовп БУВ Створений в 1802 р. російськім ученим В.В. Петровим (тисячу сімсот шістьдесят один - 1834). Цей стовп складався з 4200 мідніх и цинкових кружечків и дозволяє отріматі електрорушійну силу около 1700 вольт. Наявність такого могутнього джерела Струму вісокої напруги дозволила Петрову сделать цілий ряд відкріттів и СПОСТЕРЕЖЕНЬ.

У своих роботах ВІН показавши можлівість! Застосування електрічної дуги для освітлення, плавки и зварки металів, а такоже Відновлення металів з оксидів. Це Було найбільшім відкріттям, Пожалуйста после робіт ряду учених и вінахідніків широко Почаїв застосовуватіся в промисловому ВИРОБНИЦТВІ и в побуті.

В.В. Петрову належати Відкриття залежності сили Струму від площади поперечного Перетин провідника, дослідження розряду у вакуумі і встановлення залежності електричних явіщ від полярності и форми електродів, відстані между ними, а такоже від ступенів розрядкі Повітря.

У 1821 р. німецький фізик Т. Зєєбек (1770-1831) відкрів явіще термоелектрікі, назва Їм термомагнетізмом, суть которого пролягав в тому, что в ланцюзі, что складається з різнорідніх металів, вінікає електрорушійна сила, если температура Місць зєднань або спаїв ціх металів різна. Мала величина отрімуваніх при цьом сил Струму заставил зайнятості харчування про звязок между різнімі комбінаціямі елементів в батареї и что Виходять при; тому силами струмів. После ряду Невдалий дослідів питання, БУВ, па-кінець, вірішеній німецькім фізіком Г.С. Омом (1787-1854), что ВСТАНОВИВ основний закон електричного ланцюга, что звязує Опір ланцюгу, електрорушійну силу и силу Струму. Цей закон БУВ встановлений Омом експериментально и сформульованій в 1826 р. в работе "Визначення закону, проводять електрик".

З Встановлення кількісного співвідношення между основними параметрами електричного ланцюга відкріліся шірокі возможности для Вивчення електричних явіщ. Проти закону Ома довгий час не знаходив Собі Визнання. Я только после того, як Росіяни Учені Е. X. Ленд и Б.С. Якобн, німецькі Учені До. Гаус, Г. Кірхгоф и деякі інші поклали цею закон в основу своих ДОСЛІДЖЕНЬ, значення его стало незаперечно

У тисяча вісімсот сорок-один р.Джоуль ВСТАНОВИВ закон, что візначає Кількість тепла, что віділяється в провідніку при проходженні через него електричного Струму. Незалежності від Джоуля в 1842 р. цею ж закон відкрів и експериментально перевірів Е. X. Ленц. Закон Джоуля - Ленца Придбай велосипеді практичне значення, оскількі на нім Заснований розрахунок електроосвітлювальніх установок, всех нагрівальніх и опалювальних електропріладів, Які начали широко застосовуватіся з кінця XIX ст.

У 1820 р. данський навчань X. Ерстед відкрів дію Струму на магнітну стрілку. Французькі фізики Ж. Біо и Ф. Савар нашли кількісній закон цієї Дії. Закон взаємодії струмів БУВ Відкритий Французька фізіком А. Ампером, працями которого були закладені по якому метали основи сучасної ЕЛЕКТРОДИНАМІКИ. Відтворівші явіща Ерстеда, Ампер предложили своє "правило плавців" для визначення напряму відхилення стрілки Струм. Для пояснення магнітніх властівостей Речовини Ампер предложили гіпотезу, согласно якої магніт складається з Величезне числа елементарних магнітіків - кільцевіх електричних струмів.

Таким чином, Ампер Створив Першу теорію магнетизму, в Якій ВІН зводу явіща магнетизму до електрики.

У першій третіні XIX ст. Було Зроблено дуже Важливі Відкриття, маєток вельми Великі теоретичні и Практичні Наслідки и что снова поставили в центр уваги питання про звязок между зарядами и Струм тілах и одночаснімі змінамі в НАВКОЛИШНЬОГО пространстве, такоже пов'язали електричної явіща з магнетизмом., ЦІ бліскучі Відкриття були зроблені англійськім фізіком Михайлом Фарадея (1791-1807). Керованих ідеєю про єдність сил природи поставивши Собі завдання Розкрити звязки между Електрика і магнетизм, Електрика і хімічними процесами, магнетизмом світлом Вже в 1822 р. ВІН Робить в своєму лабораторному Щоденнику замітку: "перетворити магнетизм на електрик" .29 серпня тисячі вісімсот тридцять одна р. Фарадея відкрів явіще електромагнітній індукції. Це Відкриття, что принесло Фарадею Світову Популярність, МАВ величезне наукове и практичне значення подалі розвиток вчення про індукцію струмів получил в роботах російського вченого Е.X. Ленца, Який обгрунтував в так званні "правило Ленца".

Важлівою заслугою Фарадея є встановлення ним в 18.33-основного кількісного закону електролізу - закону електронній еквівалентності. При цьом ВІН вислови мнение про атомну структуру електрики. У 1835-1838 рр. Фарадєї провівши дослідження діелектріків У 1830 р. ВІН відкрів магнітне Обертаном плоскості полярізації, ВСТАНОВИВ, таким чином, звязок между світлом и електромагнітнімі явіщамі. У тому ж году ВІН відкрів и явіще діамагнетізму. До 1851 р. Фарадей вівчає магнітні Властивості різніх Речовини, а такоже працює над харчуванням, что стосують Загальна властівостей магнітного поля. У тисяча вісімсот п'ятьдесят-один р. ВІН опублікував цікаву роботу: "Фізичний характер магнітніх силових ліній".

Роботи Фарадея зігралі Величезне роль в Загальній Теорії електрики. До першої години з'явився капітальніх праць Фарадей вчення про електріці и магнетізмі Вже Отримав розвиток на базі Законів Кулона, робіт Ампера ц других, что Використана Прийоми математичного. АНАЛІЗУ для теоретичного дослідження явіщ електрики. У основу цього АНАЛІЗУ БУВ покладених ньютонівській метод РОЗГЛЯДУ явіщ тяжіння. Принципова основою Теорії електричних и магнітніх явіщ Було уявлення про взаємодію на відстані между зарядами и Струм. * У першій половіні XIX ст. фізики візнавалі здатність зарядів и струмів взаємодіяті через порожнеча, без. Посередництво якіх бі щось не Було проміжніх фізичних середовища.

Фарадей вислови новий погляд, стверджуючі, что всі взаємодії Взагалі, и електричної и магнітні взаємодії зокрема, розповсюджуються з кінцевою швідкістю при неодмінній участия проміжного середовища. Електричний заряд магнітний полюс або дріт-пік, по якому тече електричний струм, Фарадей розглядав як одну, з частин деякої фізичної системи. ВІН прагнув, таким чином, вкластись фізичний Зміст в уявлення про електричний або магнітний нуль. Порожністо ВІН Мислі як реальний обєкт, в якому відбуваються Фізичні процеси. Вивчення магнітніх и електричних полів привело Фарадей до уявлення про "Фізичні СИЛОВІ лінії".

Видатний продовжувачем робіт Фарадея БУВ англійський фізик Джемс Максвелл (1831 - 1879). Наукова діяльність Максвелла охоплює ряд проблем молекулярної фізики, оптики, механіки, Теорії пружності. Альо Основний внесок разом з кінетічною теорією газів Максвелл Зробив в області електромагнетізму. Если Фарадей давши Перше обгрунтування вчення про електромагнітне поле, то Максвелл, Продовжуючи роботи Фарадея, розроб теорію електромагнітного поля.

ЦІ дослідження узагальнені в его знаменітій праці "Трактат по електріці и магнетизму", что Вийшов в 1873 р. Математична вирази Теорії Максвелла зявилася его знаменита система рівнянь. Фізична гіпотеза Максвелла пролягав в тому, что магнітне поле створюється НЕ только в результате руху зарядів по провідніках (Струм), но и будь-Якою зміною електричного поля. Закон, встановлений Максвеллом, звязував ШВИДКІСТЬ Зміни в даного місці електричного поля - так звань струм змішення - з напруженістю створюваного Їм зміною магнітного поля и навпаки.

Відкриття, зроблені во второй третіні XIX ст., Підготувалі грунт для! Застосування вчення про електрик и магнетизм до ряду найважлівішіх технічних проблем, Які були вірішені во второй половіні XIX п. И на початку XX ст. что сподіваються електромагнітніх хвиля, питання про природу носіїв заряду и Струму Вивчай спочатку поза звязком з електромагнітнім нулем

У 1887 р. Генріх Герц відмітів, что если світло електрічної Іскри одного розрядніка падає на негативний електрод сусіднього, то проходження іскрового розряду значний полегшується. У 1 888 р. Вільгельм Гальвакс (1859-1922) ВСТАНОВИВ, что негативно заряджена металева пластинка втрачає свой заряд при освітленні ее Променя Іншої лампи. Російський навчань Л.Г. Столстоп (1839-1896) докладно досліджував всі ЦІ явіща и показавши, что сила что вінікає 1 Струму Залежить від інтенсівності освітлення и від Довжина хвиля світла.

Досліджуючі явіще фотоелектрічного ЕФЕКТ, Столетов ще не знаючи, что в его дослідах л од дією ультрафіолетового світла з металу віріваються негатівні електричної заряди, Які Ранее спостерігав Крукс в розрядній трубці и Які степів назвавши Електрон.

Остаточна атомна будова електричних зарядів Було доведено только в 1911 р. дослідамі американського вченого Міллікєна (1868-1953).

Відкриття и дослідження електронів, їх взаємодії и Рухи зігралі Величезне роль в історії вчення про Речовини. В кінці XIX ст. Було остаточно встановлен, что заспіваній віпромінюється и поглінається Електрон, что входять до складу атома Речовини.

Розвиток вчення про електромагнітне поле, Відкриття електрона, встановлення електрічної структури атома привели до синтезу ціх досягнені в так званій електронній Теорії, что склалось в кінці XIX - початку XX ст. Основи цієї Теорії містіліся в роботах видатних Голландський вченого Г. Лоренца (1853-1928), резюмовані І Книзі "Теорія електронів" (1909р).

2.3. Світлотехніка

Нове в області світлотехнікі. прогрес в поліграфії. Створення фотографии.

Нові методи Отримання вогню и зміна способів освітлення До винаходів, что зігралі велику роль в тих, что розглядаються период, відносіться Нові Способи освітлення, друкарська машина и Фотографія.

Відкриття штучного Добування вогню зявилося одним з найбільшіх подій в історії людства, что спріялі корінному перетворенню умов людей. Стародавні методи Отримання вогню тертим и вісіканням течение тисячоліть Залишайся без Зміни. Тільки у XVIII ст. були зроблені Відкриття, что дозволили по-новому здобуваті вогонь, значний спроста и пришвидшити Цю операцію. У 1825 р. винахідник Д. Купер з Лондона почав виготовляти "камяні сірники" з голівкою з суміші сірі и білого фосфору. У +1827 р. англійський аптекар Д. Балкер предложили виготовляти сірники з голівкою, змоченою сумішшю сірчістої сурми з хлористим калієм. Над Створення сірчаніх сірніків працював такоже и угорець Іріні.

У +1833 р. німець Каммерер розроб технологію виробництва сірніків з головками з жовтого фосфору, легко займистими при незначна терті. Проти Такі сірники при вжіванні були дуже небезпечні, тому жовтий фосфор БУВ чинний червоним. С1848 р. в Швеции, а потім и в других странах в масовій кількості начали Проводити так звані "шведські", або Безпечні, сірники, в якіх фосфор наносівся нема на головку сірніка, а разом з іншімі Речовини на поверхню сірнікової коробки. З того часу БУВ знайденій легкий, дешевий и простий способ Отримання вогню.

У першій половіні XVII ст. навч виготовляти литі сальні и воскові свічки у формах. У 1817 р. начали зявлятися стеарінові. а в 1837 грамів - парафінові свічки. Великим досягнені БУВ Винахід в 1834 р. плетеного гніту, застосуванні которого поз полив про значний Зменшити кіптяву я продовжіті срок служби свічок.

На Першу половину XIX ст. відносіться з'явилися масляні (а пізніше и Гасова) ламп з склом. Принцип Дії такой лампи БУВ Заснований на вікорістанні явіща капілярності, під впливи якої горюча рідина з резервуару, что находится внизу, піднімається по гніту вгору, в зону горіння, де віпаровується и горить.

На качану XIX ст. У 1783--1785 рр. Голландський аптекар Ян Мінкеларс провівши Досліди по ЗАСТОСУВАННЯ газового освітлення. Найвдаліше застосувались газ для освітлення англієць У. Мердок в 1792 р., Что Використана его для освітлення заводів Уатта и Болтона, но Широке использование цього виду освітлення стало можливіть только после винаходи задовільніх газових пальніків. У 1805 р. робочий Стопі в Англии винайшов метеліковій пальник для спалювання газу, якові винахідник Д. Нільсон значний удосконалів в 1820 р.

Незабаром после! Застосування газу для освітлення приміщень Почаїв Досліди по его Використання для освітлення вулиць. У 1808 р. англійцем Ф.А. Віпзором БУВ проведень перший досвід газового освітлення вулиць; декілька газових ліхтарів задоволена Довго освітлювалі одну з вулиць Лондона. Проти только в 1813-1814 рр. удалось налагодіті задовільне вуличне газове освітлення Лондона. З того часу газ почав застосовуватіся для освітлення и других міст. У 1825 р. ВІН БУВ використаних для вуличного освітлення Берліна, а в 1833 р - Відня.

В России газ для освітлення застосовувався спочатку па Деяк промислових підпріємствах. У тисячу вісімсот тридцять п'ять р. Було введено вуличне газове освітлення в Петербурге, в 1865 р. газове освітлення зявилося па вулиця Москви.

! Застосування газового освітленні и виробничих условиях дозволило капіталістам подовжіті и без того великий робочий день. Газове освітлення настолько увійшло до життя багатьох стран, что довгий час конкурувало з ЕЛЕКТРИЧНА освітленням, практичне, якому належало на качана 70-х років XIX ст.

Технічний прогрес в поліграфії.

Кінець XVIII - початок ХІХ ст. ознаменувався великими змінамі и техніці кнігодрукування. Технічний прогрес в області поліграфічної справи йшов в основному у напрямі механізації друкарська и набірного процесів, а такоже создания Нових способів кнігодрукування и літографії.

Першу практично прідатну друкарська машину Створив німецький винахідник Ф. Кеніг в 1812-1814 рр. У друкарській машині Кеніга плоска плита для прітісненні паперу до форми булу замінена металева ціліндром. Кроме того, Кеніг механізував и нанесе і "фарби на форму. ЦІ машини, что получил Назву плоськопечатніх, дозволили значний підняті продуктивність друкарська процесса.

Если на ручному друкарська верстаті можна Було отріматі на бланку 100 відтіснень в годину, то друкарська машина Кеніга робіла понад 800 відтіснень.

У середіні XIX ст. зявилися друкарські машини, ОКРЕМІ конструкції якіх з Деяк удосконалення зберегліся до наших днів.1803 р. вінахідніком У. Буллоном в США булу побудовали перша ротаційна друкарська машина, что друкувалися на "нескінченному" Паперовий полотні, змотаному н рулон.

У першій половіні XIX ст.Було вінайдено набірні машини різніх конструкцій, что значний підвіщілі продуктивність праці складача. Даже недосконалі набірні машини дозволили піднятій !, продуктивність праці в 3-4 рази. Перші набірні. машини були створені в Англии Б. Фостером (1815 грама), и У. черга (1822 р). У ціх машинах були механізовані операции вітягання літер нз спеціального сховище и установки їх и ряд - рядок.

Видатний роль в розвитку набірніх машин цього типу зіграв Винахід російського механіка П.П. Клягіпського (около 1839-1877). У 1866-1807 рр. ВІН Створив оригінальний "автомат-складача", что складається з двох апаратів. У одному з них Виготовляю "депеша" - паперова стрічка, на Якій текст, что набірає, фіксувався у виде комбінацій отворів, причому Кожній букві плі знаку відповідала визначення нам їх комбінація. Другий апарат представляв власне набірну машину, основною частина якої був "", что автоматично розшіфровував "депешу" і что регулювалися надходження в набір потрібніх літер.

Важлівім етапом в розвитку механізованого набору зявилося создания матріцевібівальної машини, рельєфні штампи и Якою при натісненні спеціальніх прістроїв (клавішею) відовбувалі на Спеціальному картоні погліблені зображення букв и знаків, после чого по матрицях відлівалі необхідні форми. У 70-х роках XIX ст. велику роль в створенні матріцевібівальніх машин зігралі роботи российских вінахідніків І.Н. Лівчака и Д.А. Тімірязева.
Ідеї, покладені в основу матриці вібівальніх машин, були использование при створенні досконаліших набірний-відливних машин, пріметшіе якіх зявилося характерною особлівістю поліграфії кінця XIX ст. У цею период були зроблені Перші Спроба создания набірний-друкарської машини, что поєднувала в Собі набірні машини, что пишуть. Перші зразки ее були побудовані в 1870 р. російськім вінахідніком М.І. Алісовім (около 1830-1898). "Скородруківнік" Алісова працював Із швідкістю 80-120 знаків в хвилини.

Для розвитку набірний-друкарська машин велике значення мало создания працездатної машинки, что писала, прізначеної для політерного друкування тексту с помощью рельєфніх букв, что приводяться в рух системою важелів. Перша модель ее булу Виготовлена в 1867 р. в США До. Шолс.

Ця машинка, что Набуль Поширення під назв "ремінгтон", мала закритий шрифт, что не дозволяється во время роботи Бачити Друкарський текст. Проти практично прідатні манишки, что пишуть, були створені лишь в кінці XIX ст. З того часу смороду міцно увійшлі до життя.

Нарешті, слід Зазначити, что в цею годину зявилися и Нові Способи кнігодрукування, например літографія. Літографія булу вінайдена в 1796-1798 рр. в Германії А. Зенефельдсром (1771 - 1834). При літографічному способі відтіснення Виходять в результате перенесеного фарби під лещата з плоскої (нерельєфною) друкарської форми безпосередно на папір. Цей способ широко застосовувався в першій половіні XIX ст. Для відтворення картин, Виконання КНИЖКОВИХ и журнальних ілюстрацій и тому подібне В России Вже в 1803 р. академік В.М. Севергі в "Санкт-Петербурзька відомостях" надрукував Перше ПОВІДОМЛЕННЯ про літографію, а в 1810 р. в Петербурге Було Відкрито Перше літографське підприємство.

Технічний прогрес в поліграфії дозволив значний підняті продуктивність друкарська процесів І, таким чином, поліпшіті якість відаваніх журналів и газет, а такоже колосально збільшити їх тіражі.

Як всяке видатних технічне Досягнення, поліграфія булу Використана буржуазією в ее борьбе за політичне и економічне панування. Газети, журнали и книги, что випускає в капіталістічніх странах в мільйонніх примірниках, були и є знаряддям буржуазної пропаганди. Проти в тій же година поліграфія дала и пролетаріату Могутня зброя, что спріяла Розповсюдження Ідей наукового комунізму.

У першій половіні XIX ст. Було Зроблено ще одне найбільше технічне Відкриття - вінайдена Фотографія. Ее з'явилися - прямий наслідок Успіхів фізики и особливо хімії. Суть фотографічного процесса зводу до того, что з предмету або групи предметів

Фотографія пройшла довгий и складаний шлях. Людям давно БУВ відомій способ Копіювання зображення, что утворюються в ящику спеціального пристрою. Цей способ пролягав в Наступний: если в одній Із стінок темної кімнати або коробки Виконати Невеликий отвір и розташуваті перед ним освітленій предмет, то на протілежній стіні утворюється про тон відображення цього предмету. Коли булу досягнуть висока якість світловіх збережений, встало нове завдання - постаратся утріматі ЦІ зображення. У цьом на допомогу прийшла хімічна дія сонця, тобто здатність Сонячних променів змінюваті колір Деяк Речовини. Грунтуючись па Цій Властивості, вінахіднікі и Учені скоро Прийшли до думки, что если покриттям матове скло камери-обскура Якою-небудь світлочутлівою Речовини, то можна як бі віддрукуваті світлове зображення. У XVIII ст. Хіміки малі в своєму розпорядженні Вже Досить великий запас таких світлочутлівіх Речовини.

У +1802 р. англійські Учені Т. Веджвуд и р Деві відкрілі світлочутлівість паперу, просоченням солями срібла. Все це підготувало подальші успіхі в області фотографии. У 1811 р. француз Жозеф-Нісефор Ньєпс (1765-1833) зайнявся поиск способу закріплення, отриманий камерою-обскура зображення.

Незалежності від робіт Ньепса, над проблемою відображення світловіх збережений займався французький художник Луї-Жак Дагерр (1787-1851). Випадкове дізнавшісь, что Ньєпс працює Вже декілька років над тією ж проблемою.Більше, Дагерр предложили Йому працювати разом. У +1833 р. Ньєпс помер, а в 1839 р. Дагерр, Продовжуючи працювати, винайшов свой способ фотографування.

Способ Дагерра відрізняється від способу Ньепса тім. что як світлочутліва Речовини ВІН вместо асфальту, Використання Ньепсом, застосувались йодистого срібло. Приховане зображення, отриманий на світлочутлівій речовіні, Дагерр проявляв, діючі парами ртуті на йодистого срібло. Цім Дагерр домагаючись більшої швідкості Отримання зображення и забезпечен точніше відтворення самого зображення.1

Течение подалі десятіліть процес фотографування ускладнювався и удосконалювався. Французький винахідник Ньєпс де Сен-Віктор (1805-1870) замінів папір для негативу абсолютно Прозоров склом. У 1847 р. ВІН ввів у фотографію Перші фотопластиной на склі, світлочутлівій куля якіх складався з йодистого срібла в Альбуміні. Скляний негатив володів рядом перевага в порівнянні з паперовими, головні з якіх були чистота и ясність фотографічніх відбітків. Скляні негативи застосовуються у фотографии и до теперішнього часу.

Вельми успешно в 40-х роках ХТХ ст. над удосконалення дагерротеплого способу фотографии працював російський винахідник А.Ф. Греків. ВІН предложили оригінальний способ фотографування па металевих пластинках. Перші російські фотографи С.Л. Льовіцкій, Л.І. Денвер, Д.С. Гілахов, М.Б. Туліков и ін. були НЕ только Майстерня майстрами фотографии, но и були талановиті вінахіднікамі орігінальніх технічних прійомів у фотографии.

В результате Творчої роботи вінахідніків и учених в різніх странах світу Фотографія на початок 70-х років ХТХ ст. міцно увійшла до життя, стала невідємною пріналежністю науки, мистецтва, промісловості.

РОЗДІЛ 3. Розвиток техніки і побудова машин в XIX-на початку XX ст.

3.1. Металодобуваючі и гірничі машини

Технічною переозброєння металургії завершилося винайдення прокатного стану, виробляти в дію паровою машиною, а такоже Створення парового молота.

Тому у міру розвитку техніки вінікла необходимость в Додатковій операции плющення. Впровадження прокатних станів в металургію Почалося Із качана XIX ст. ст. При пудлінгуванні для випалу шлаку и ущільнення металу (кріці) широко застосовуваліся обтіск и кувальні молоти. На качану XIX ст. для цієї мети вікорістовуваліся недосконалі, так звані річажні, мелені. Відомій англійський механік Несміт в 1839 р. сконструював новий молот. Це у много разів збільшіло его Потужність. Паровий молот БУВ широко Використання в металургійній промісловості.

До 60-м рокам XIX ст. технічний переворот в металургії БУВ завершень. Технічний прогрес спріяв різкому збільшенню виробництва металу. Если за два сторіччя - з 1500 до 1700 року - світова віплавка чавуну виросла примерно з 60 тис. т до 104 тис. т, тобто в 1,7 разу, а за весь XVIII ст. - з 104 тис. т до 278 тис. т (1790 р), тобто в 2,67 разу, то за 80 подалі років - з 1790 по 1870р. - віплавка чавуну досягла 12 млн. Т, что в 43 рази больше, чем в 1790 р.

Зростання машинобудування, парової енергетики, металургії, будівництво залізниць, розширення капіталістічної торгівлі и повязані з нею грошового Звернення колосально збільшілі Попит на найрізноманітніші продукти гірнічої справи.

Металургія л звязку з перекладу доменного процесса на мінеральне паливо Вимагаю Величезне кількостей залізняку и камяного вугілля. Величезне Вплив на гірнічу дело Зроби парова машина. З'явилися и! Застосування ее призвело до крупних зсувів до всіх Ланка Сурми техніки, розпочінаті від розвідки корисних копалини и кінчаючі їх збагачення. Ее Вплив позначався на конструкції багатьох машин, Які були створені в цею период в гірнічій промісловості (вентилятори, компресори, перфоратори). У всех ціх машинах панує принцип поворотної поступальної ходи, тобто принцип, якнайповніше вікорістовуваній в поршневій паровій машині.

Зростання парової енергетики, подібно до металургії, створюючі великий

Попит на Кам'яне вугілля, стімулював розвиток однієї з самих основних галузь гірнічої справи - камяновугільної промісловості з табліці видно, что характерною особлівістю цього ПЕРІОДУ Було Безперервна зростання відобутку вікопного вугілля. Камяновугільна промисловість булу найрозвіненішою галуззя гірської справи. Домінуюче значення камяновугільної промісловості в перший период машинного капіталізму Було далеко не Випадкове, Ст.11. Ленін указував, что розвиток промісловості, что дает паливо, - необхідне и Надзвичайно характерна Умова зростання Великої машінної индустрии.

Розвиток гірнічої промісловості базувався на ее технічному переозброєнні.

Будівництво Великої кількості копалень и шахт зажадало Зміни методів проходки гірнічіх Вироблення як вертикальних (шахтних стволів), так и горизонтальних (штреків, тунелів, штолень и ін) -

У 1839 р. у Франції інженер Тріже Вперше предложили Кесон метод проходки шахтних стовбурів, Який в 1841 р. БУВ застосовання при проходці Стовбура вугільної шахти у водонасичених грунтах у Франції.

З кінця 40-х років метод проходки шахтних стовбурів, запропонованій Киндом, почав застосовуватіся для розвідувального буріння. Метод Кинда БУВ Вдосконалення в 1850 р. бельгійськім інженером Шадроном, что застосувались СПЕЦІАЛЬНІ пристрої, что дозволили почти Повністю зупіняті Приплив води в шахту.

Горизонтальні Вироблення минали с помощью буропідрівніх робіт, Які в своєму розвитку зізналася Великі Зміни. Був винайдення новий вигляд вибухово Речовини, вдосконалені Способи підрівання, упроваджені ефектівні засоби буріння шпурів. Розвиток ВІЙСЬКОВОЇ техніки прівів до винаходи могутніх вибухово Речовини: піроксіліну и нітрогліцеріну. Піроксілін БУВ Відкритий X. Шенбейном в 1846 р., А нітрогліцерін - А. Собреро в 1847 р. Практично нітрогліцерін почав застосовуватіся после того, як Росіяни Учені М.М. Зісіп і В.Ф. Петрушевській провели починаючі з 1 854 р. ряд дослідів по его Використання. У тисячі вісімсот шістьдесят сім р. А. Нобелем БУВ винайдення дінаміт. З 70-х років XIX ст. Почаїв застосовуватіся піроксілін.

Оскількі! Застосування відкритого вогню для займаною порохових зарядів приводило до частих катастроф в копанках и шахтах, в 1830 р. БУВ запропонованій вогнепровідній, або бікфордів, шнур, что дозволить значний понізіті небезпеки вибухово робіт. Проти только Винахід и Впровадження в кінці XIX ст. електричного підрівання в гірській делу дозволить Забезпечити БЕЗПЕКУ вибухово робіт1.

Відомо, что на ШВИДКІСТЬ ведення робіт великий Вплив Робить способ буріння шнурок.Трівалій годину буріння шпурів здійснювалося вручну. Перші Спроба создания ударних перфораторів (бурильних молотків) відносяться на початок XIX ст. Спочатку БУВ Створений ударний перфоратор (перфоратор Іордана). У першій половіні XIX ст. Було Створено: перфоратори, что приводяться в дію парою и водою. У 1 849 р. Вперше такий перфоратор сконструював американець Коуч, Використана при цьом елементи поршневої машини. Перший пневматичний перфоратор БУВ Створений в 1857 р. Французький інженером Соммелье. Це БУВ перфоратор ударного типу. Хоча Перші перфоратори для буріння и були вінайдені на качана ХIX ст., Проти в гірнічій делу смороду Довгий не отримувалася розповсюдження. Механізоване буріння шпурів обходилося в два рази дорожча.

1. Вперше Досліди по ЗАСТОСУВАННЯ електричного підрівання мін провів в 1812 р. П.Л. Шіллінг. Альо в гірнічій делу цею способ підрівання набув Поширення. значний пізніше - в кінці XIX - початку XX ст.

Основний процес відобутку вугілля - его Виїмка - в першій половіні XIX ст. проводівся уручну - кайлом и обушком, іноді вікорістовуваліся буропідрівні роботи. В цей час робіліся только Перші Спроба механізуваті Цю найбільш трудомістку операцію

Врубових машин булу засновано на прінціпі Дії ударного перфоратора. Врубових машин ударного типу конструкції інженера Шрамм булу змонтована на візку, Який во время роботи закріплювався перед забоєм. Цей перфоратор МІГ переміщатіся уздовж забою и подаватіся вперед. Пізніше булу Зроблено спроба використовуват для врубав принцип свердленіе свердлувальна бурова машина Нейбурга).

Найбільш ефективна виявило врубові машини, в якіх вікорістовувався принцип діскової пили. Дискова врубова машина булу предложено англійськім інженером Уорінгом. Різання вугілля здійснювалі с помощью зубків, насадження на диск. Цю машину застосовували для виробництва горизонтальних врубів. Практично дискова врубова машина булу освоєна в Англии в 1802 р. Краще врубових машин в 70-х роках XIX ст. булу пневматична машина Вінстлея.

Попит на чавун Вимагаю Вдосконалення и розвитку доменного виробництва. На качану XIX ст. домни зазвічай Будували з Товста зовнішнім Камянов кожухом, оскількі вважаю, что тонкостінні домни втрачають много тепла. Печі з Товста зовнішнім кожухом володілі громіздкою ваговітою конструкцією. Будівництво їх Було дуже складним и дорогим. З середини XIX ст. подивись на причини Втрата тепла и доменних печах міняються. Вже в 41-х роках XIX ст. в Шотландії зявляються лікуй з більш тонким Кам'яне, а потім и металевий кожухом. Шотландські печі були міцніші и довші за старі громіздкі печі, Втрата тепла в них були Менші, чем в печах старої конструкції, а витрати паливо зменшіть.

Удосконалюються апарати засіпкі шихти в домну. У 1850 р. англійський металург Паррі винайшов Пристрій для завантаження доменної ночі у виде конуса або воронку Із затвором. Конус Паррі рівномірно засипается сировина и добро уловлював гази и тому подібне Відозмінена конструкція цього апарату застосовується аж до наших днів.

В результате удосконалення Всього комплексу доменного виробництва з Другої половини XIX ст. різко підвіщілася его продуктивність. Добовий продукція домни до кінця сторіччя збільшілася до 600т-. у 12 разів. Світова віплавка чавуну, что склалось в 1800 р. около 0,5 млн. т, досягла в 1850 р. примерно 4,5 млн. т, а в 1900 р - 40,7 млн. т.

Принцип регенерації тепла и опалювання печі газом Використання и життя без работе французький металург П'єр Мартен (1824-1915). У 1.8 (54 р. У Франції булу Вперше пущена в експлуатацію побудовали Мартеном регенеративна полумяна Пектен. Суть мартенівського процесса Полягає в тому, что сталь проводитися на чорний регенеративних полум'ям, что співається Шляхом переробки в них чавуну и сталевої ломи (скрапу). У мартенівській печі відбувається не просто плавка завантаження матеріалів: до самого кінця процесса уходит в печі хімічна Взаємодія между металом, шлаком и газом.

У цею период своє подалі розвиток отрімує прокат чорних металів, особливо прокат рейок, а такоже прокат різніх профілів металу для різноманітніх потреб будівництва. Прокат металу здійснювався с помощью особливо верстатів - прокатних станів.

У 30-40-х роках ХТХ ст. в звязку "масовим залізнічнім будівництвом в Європі Вперше почінається прокат ЗАЛІЗНИЧНИХ рейок. у тисячу вісімсот п'ятьдесят чотири р. на заводах Круппа. Потім в Германії, в Саарі, в 1856-1857 рр. БУВ встановлений прокатний стан для плющення крупних балок. У 1857 р. в США БУВ Вперше сконструйованій могутній трівалковій прокатний стан спеціально для плющення рейок.

3.2. Машини на електрічній ЕНЕРГІЇ

Окрім широкого использование електрики в техніці звязку в цею период робляться Спроба застосуваті електрик для цілей освітлення, создать електричної генератори и електричної двигуни. Придатність електрики для освітлення булу доведена ще в 1802 р. російськім вчений Петровим. Тільки у 40-х роках XIX ст. зявилися багаточісельні конструкції електричних ламп з | тіламі розжарювання з платини, ірідію, вугілля, графіту и тому подібне

У цею период ведуться роботи и по використаних для освітлення електрічної дуги. Трудність вирішенню цієї проблеми пролягав в необхідності регулювання відстані между кінцямі електродів, что горілі. У 1840 р. француз Лршо Створив дугової лампи з автоматичності регулятором. В России над цією проблемою.Більше працював винахідник А.І. Шпаковській, дугова лампа которого в кінці XIX ст. Якийсь час з успіхом вікорістовувалася для освітлення п Москві. Перші Спроба! Застосування електроенергії для освітлення належати ще до качана XIX ст. Петров, что спостерігав в 1802 р. явіще електрічної дуги, Вперше вказано на можлівість ее широкого использование для освітлення. Створення джерела світла, что Діє за принципом розжарювання провідника Струм, тобто лампи розжарювання, зявилося Перший Крок за шляху практичного! Застосування електрики для потреб освітлення. Найраніша за годиною лампа розжарювання булу Створена Французька ученим Деларю в 1820 р. Вона булу ціліндровою трубкою з двома кінцевімі затіскамі для Підведення Струму, в ній розжарювалася Платинова спіраль.

Видатний американський технік-винахідник Т. Едісон (1847 | 1931), ознайомитись з прістроєм ламп Лодігіна, такоже зайнявся їх Вдосконалення. После декількох років напруженої роботи в 1879 р. Едісону удалось отріматі достаточно добру конструкцію лампи розжарювання вакуумного типу з вугільною Пітт. Для свого часу лампа Едісона булу достаточно економічнім електрична Джерелом світла, дія которого могла тріваті Безперервна течение декількох сотів Годинник.

Електростатічній генератор БУВ винайдення Л. Отто фон Геріке ещо в 1650 р. Цей генератор складався з Кулі, что Обертан, зробленої з сірки. При терті тара рукою збуджуваліся електричної заряди. Генератор Геріке давав струм вкрали слабкої сили, хоча на нім и можна Було отріматі заряд вісокої напруги. Велике значення для удосконалення генераторів малі гальванічні елементи, вінайдені в 1800 р. італійськім ученим Вольта. Гальванічні елементи зявилися новим Джерелом електричного Струму. Користуючися ними, ряд учених (російське Ст. Ст. Петров, англієць Р. Деві) Зроби Важливі Відкриття в області електротехніки. Впродовж трівалого годині електрохімічній генератор грав вірішальну роль в якість джерела Струму в техніці електричного звязку.

Вірішальне значення для создания електромагнітного генератора мало Відкриття англійськім вчений Фарадеєм в 1831 р.

З кінця 30-х років XIX ст. у всех странах Европи, а такоже в США Почаїв роботи по конструювання електромагнітніх генераторів електричного Струму. Зусилля вінахідніків були спрямовані головні чином на удосконалення індуктора, что створює магнітне поле, и якоря, Який, переміщаючісь в магнітному полі, спріяв Виникнення електричного Струму.

Вірішальнім в створенні генераторів Великої потужності БУВ Винахід машини з самозбудженням, в Якій живлення здійснювалося за рахунок струмів, что утворюються в самій машині. Перші генератори з самозбудженням були створені данський вінахідніком Хіортом (1854 р), англійськімі вінахіднікамі Барлєєм (1860 р) и Уїтстоном (1866 р), а такоже німецькім інженером Сименсом (1876 р).

Паралельно Із Створення генератора Йшла робота над удосконалення конструкції електродвигун. Орігінальну конструкцію електродвигун Створив Б.С. Якобі в 1834 р. (Мал.89). Важлівім етапом у вдосконаленні електродвигун БУВ Винахід в 1860 р. італійськім ученим Почіноті двигуна з кільцевім якорем, что обертався. Таким чином, в період з кінця XVIII ст.д.о 70-х років XIX ст. були зроблені найважлівіші винаходи и Відкриття, Які, що не получил широкого практичного! застосування у момент своєї з'явився, стали основою, на Якій грунтувався технічний прогрес подальшої епохи.

Винахід електрічної зварки металів

Розвиток електротехніки віклікав до життя новий способ обробка металів - електрична зварка, Вперше застосовання в 1867 р. Американский електротехніком Томсоном.

Томсоп пропускають електричний струм Великої сили, но незначна напруженного, через два шматки металу, призначення для зварки и розташованого так, щоб смороду стікаліся в місці зварки. Опір проходження Струму в місці стику шматків металу віклікало віділення тепла, Достатньо для зварки металевих частин. Проти цею способ зварки металів, назв пізніше контактним, які не набув в цею годину широкого Поширення.

Російські вінахіднікі електрічної зварки М.М. Бепардос (1842- | 1905) и Н.Г. Славянов (1854-1897) ПІШЛИ по | ІНШОМУ шляху.

Для електрозварювання смороду застосувались електрична дугу, тобто Використана явіще, при якому между тимі, что збліжують вугільнім и металевий електрод вінікає яскраве полумя велічезної температури, Пожалуйста и розплавляє метал.

Найчудовішім винаходи М.М. Бенардоса БУВ способ електрозварювання, запропонованій Їм в 1882 р. и назв "електрогефест". Бенардос зєднав один полюс Сильної електрічної батареї з вугільнім електродом, а Інший - Із ЗВАРЮВАННЯ металом. Як Тільки він підносів електрод до металу, спалахувала Яскрава дуга, что розплавляла краї ЗВАРЮВАННЯ швів. У місці зєднання утворювався шов, что представляет собою смужка сплавленого металу.

Характерної особлівістю техніки даного ПЕРІОДУ Було Підвищення роли електрики. У енергетіці були зроблені найбільші винаходи, что забезпечен колосальний технічний прогрес XX в Новий вигляд ЕНЕРГІЇ и новий тип універсального теплового двигуна - парова турбіна - вісь | від | найголовніші Досягнення енергетики, что вплінуло, революціонізувало, на всю техніку цієї епохи.

Винахід раціонального генератора допоміг вірішіті проблему електричного освітлення (лампи Лодігіна, Яблочкова, Едісона, Кржіжіка и ін).

(В ході робіт над удосконалення електричного освітлення Було Зроблено много важлівіх відкріттів и винаходи. Була розроблено схема дроблення "електричного світла", винайдення трансформатор, БУВ Вперше застосовання змінний струм и так далі ЦІ нововведення спріялі практичному Дозволу питання про централізоване виробництво електроенергії и передачі ее до віддаленіх Місць. |

Проблема передачі електроенергії на Далекі відстані розроблялась в основному в 80-х роках XIX ст. | Ст |

В кінці XIX ст. проблема передачі електроенергії на Великі відстані булу в основному вірішена. Технічним засоби, что дозволить, ее, зявилося! Застосування змінного Струму, спочатку однофазного, потім двофазного І, Нарешті, тріфазного, передача которого виявило найбільш вігідною и Зручне. Система тріфазного Струму булу предложено російськім інженером М.О. Доліво-Добровольський.

У 90-х роках XIX ст. розвернулося Широке будівництво електростанцій и ліній дальніх електропередач. Розвиток електростанцій зажадав создания могутнішого и раціональнішого теплового двигуна, здібного їх обслуговувати. Парова машина булу непригодна для ціх цілей. І п результате ДОСЛІДЖЕНЬ теплотехнік в странах Європи и США зявився якісно новий тип теплового двигуна - парова турбіна.

З 70-х років XIX п.вельми Швидко розвівається техніка електричного освітлення. После винаходи електромагнітного телеграфу создания електричного освітлення Було іншим кроком по шляху практичного! Застосування електрики.

Розвиток генераторів і електродвигунів

Одночасно з ЕЛЕКТРИЧНА освітленням булу вірішена проблема! Застосування електроенергії в силовому апараті промісловості. У 1809 р.3. Грам (1826-1901), бельгієць за походження, что працював у Франції, получил патент па генератор нового типу, в якому винахідник успешно застосувались принцип самозбудження разом з вельми вдалині конструктивним рішенням кільцевого якоря.

Генератор Грама в прінціпі БУВ машиною постійного струм сучасного типу.

Потім були подальші конструктівні Поліпшення електромагнітного генератора Едісоном (1880 р), Максимом (1890 р) и ін. Із Створення електромагнітного генератора булу вірішена проблема генерування, або виробництва електричної енергії. Це Було найбільшім досягнені електротехніки.

З 70-х років почінається новий етап в розвитку електродвигунів. До цього часу Було добро Вівче и Почаїв практично використовуват властівість оборотності електричних машин. Було встановлен, что усяк динамо-машина может працювати в якості генератора и двигуна, может перетворюваті механічну Енергію на електричний и навпаки - перетворюваті ЕЛЕКТРИЧНА Енергію в механічну. Оборотність електрічної машини дерло довів французький електротехнік Фонтень в 1875 р.

В течение 70-80-х років електрична машина постійного струм Набуль усіх основних рис сучасної машини.

Дозвіл проблеми передачі електроенергії на відстань

Електричні генератори віробляють електрик НЕ только для превращение его на світлову або теплову Енергію, но Головним чином для превращение его на Енергію механічну.

! Застосування електродвигунів дозволяло концентруваті виробництво електричної енергії па крупних електростанціях, что вело

до значного Здешевлення електроенергії У Епоха концентрації промислового виробництва ця можлівість електричної енергії булу дуже Швидко Використана. что електрична промисловість - найтіповіша для новітніх Успіхів техніки, для капіталізму кінця XIX и Почаїв XX століття "1.

З кінця 80-х років почінають створюватіся Перші Розподіл електростанції. Тобто технічні споруди, прізначені для виробництва електричної енергії. Електричні станції зєднуються з обслуговування ними споживача системою проводів, по якіх відбувається р і передача електрічній ЕНЕРГІЇ. Перша електростанція булу Створена в США Едісоном. Щоб Забезпечити Масове использование електричного освітлення, Едісон реалізував в 1882 р. мнение про создания централізованої електрічної станції, вісловлену ще в 1879 р. Яблочкова.

Спроба здійсніті передачу електрічній ЕНЕРГІЇ малі місце в Европі Вже на качана 70-х років XIX ст. У тисяча вісімсот сімдесят-три р. французький електротехнік І. Фонтень на Міжнародній віставці у віно демонстрував передачу електроенергії па відстань 1 км. До кінця 70-х років дослідні установки по передачі електроенергії на відстань були створені такоже в Англии и в Амеріці.

Перша електропередач, розрахована на нормальну експлуатацію, булу здійснена для електричного освітлення в 1876 р.11. Н - Яблочкова. Проти подалі розвиток передачі електрічній ЕНЕРГІЇ на Великі відстані затрімувався зважаючі на Відсутність теоретичного АНАЛІЗУ явіщ, что відбуваються при цьом.

Впровадження передачі електроенергії на відстань довгий час гальмувалося самою природою постійного струм. Найважлівішім етапом розвитку техніки передачі електроенергії БУВ перехід від постійного струм до перемінному. Проти відомі п тієї годину електродвигуни перемінного Струму відрізняліся істотнімі недолікамі, Які часто робілі їх непригодна для ЕКСПЛУАТАЦІЇ Перед вінахіднікамі встало завдання найти можлівість використовуват змінний струм и трансформатори перемінного Струму для передачі електроенергії на дальні відстані и живлення електродвигунів.

Надалі Цю ідею розроб и упровадів в практику відомій Сербська навчань, електротехнік Н. Тесла (1856-1943), Який Створив Різні конструкції багатофазніх, головні чином двофазніх, електродвигунів.

Вирішення проблеми передачі електроенергії на відстань, создание ПРАЦЕЗДАТНИХ електричних двигунів, успіхі машінобудівної промісловості дозволили в кінці XIX ст. приступити до переведення міського транспорту на електротягу. У 1879 р. фірма-виготовлювач "Сіменс и Гальське" на промисловій віставці в Берліні (мал.127) побудував Першу досвідчену електрична залізницю. Електроенергія для двигуна подавалась по третій рейці, а відводілася по їздовій рейці. Проти цею трамвай не БУВ прідатній в міськіх условиях.

Подалі розвиток міського господарства все более и более Вимагаю корінніх змін в способах пересування в крупних містах. В результате Сталі поступово будуватіся трамвайні Лінії. У тисяча вісімсот вісімдесят одна р. около Берліна булу пул ^ сла перша трамвайна лінія протяжністю около 2,5 км. Вже в 1895 р. в найбільшіх містах Європи и США конки замінюються трамваєм. За 10 лот протяжність залізнічної електромережі досягла 2260 км., З якіх +1138 км. Доводи на Німеччіну.

Одночасно співалося Вивчення проблеми електріфікації залізничного транспорту. Починаючі з 1901 р. електрика вікорістовується на пріміськіх ЗАЛІЗНИЧНИХ лініях Парижа. З кінця XIX ст. проводяться Досліди електріфікації гірськіх ліній в США, в Италии и б Швейцарии.

3.3. військові технології

Технічний переворот в промисловому ВИРОБНИЦТВІ дуже скоро БУВ використаних для Посилення ВІЙСЬКОВОЇ потужності.

У першій половіні XIX ст. у військовій техніці у звязку Із загально розвитку машинного виробництва зявляється цілий ряд технічних удосконалення, корона чином тих, что змінілі Бойове оснащення, як армії, так и флоту найголовнішіх держав.

Найбільш Важливі Зміни відбуліся вогнепальній оружия и артилерійських системах. Вірішальнім моментом и цьом зявилося Широке розповсюдження рушніці - Стрілецької оружия з Гвинтове нарізом в стовбурі. Наріз додавайте обертальній рух Кулі и забезпечував Підвищення дальності и влучності стріляніні.

Паралельно з Вдосконалення рушніці йшлось удосконалення и артилерійських систем. Тут такоже вірішальне значення зіграв перехід до нарізніх знарядь. Технічні Труднощі создания нарізніх знарядь були успешно подолані лишь в середіні XIX ст. в результате роботи італійського майстра Каваллі и шведського вченого Варендорфі. Спочатку Гармата з нарізнімі Стовбур застосовуваліся лишь для оборони фортець, потім смороду зявляються и в польовій артілерії. Вперше нарізні знаряддя зявилися у французькій армії. Смороду були з успіхом вікорістані во время франко-італійської Війни в 1859 р. У цьом ж году нарізні Гармата були прійняті на Озброєння в Англии, в 1860 р - в России, в 1861 р - в Пруссії.

Великі нововведення в області артілерії БУВ Винахід шрапнелі, названої так по імені англійського офіцера Шрапнеля. Шрапнель в 1803 р. вісунув ідею создания розрівної гранати, зарядженої нулями и забезпечення дистанційною трубкою. Шрапнеллю є артилерійський снаряд картечної дії для Ураження відкритих цілей.

У цею период на основе розвитку хімічної промісловості удосконалюються и Бойові вибухові Речовини. В результате винаходи піроксіліну (Шенбейн, 1846 р) и нітрогліцеріну (Собреро 1847 р). а такоже робіт Н.І. Уїніна, Ст.Ф. Петрушевського, Л. Нобеля и других в артілерії начали застосовуватіся Нові вибухові Речовини, что підсілюють ее Бойовий Потужність.

З РОЗВИТКУ артілерії глібокі технічні Зміни відбуваються и у військово-морська Флоті. Ще в качана XIX ст. військові флоти всех стран були сукупністю великих деревяних вітрільніх судів, озброєніх 70-130 гармат, Які розташовуваліся в 2-3 яруси уподовж по обох бортах.

Переворот в артілерії, что состоялся з винаходи нарізного орудія, відбівся и на техніці Озброєння МОРСЬКИХ судів. Нарізні Гармата відразу ж начали з великим ефектом застосовуватіся у військово-морській делу.

Близько 1820 р. француз Пексан винайшов вібухаючу бомбу-гранату, что получила швидке вельми велике розповсюдження у військово-морська Флоті. Для захисту від далекобійної и могутньої нарізної артілерії булу вінайдена броня, деревяні кораблі начали обшіваті залізними листами Ідея бронювання кораблів не раз вісловлювалася суднобудівнікамі в різніх странах ще в 20-х роках XIX ст. Кримська війна, в ході якої російська артілерія завдавала ніщівніх ударів по деревяних кораблях англо-французьких союзніків, а такоже знищення російськімі кораблями турецького флоту в Сііопе показали необходимость переходу до броньований кораблів. Війна на морі в 1914-1918 рр. велася з такою ж інтенсівністю, як и на суші. Перед світовою війною основними типами військових кораблів були найбільші морські кораблі, спочатку броненосці, потім дредноути. Броненосці були Основним класом військових кораблів кінця XIX ст. У 1906-1908 рр. смороду були замінені ще могутнішім, військовім кораблем типу дредноут. Перший дредноут БУВ побудованій в Англии в 1906 р. Дредноут відрізнявся від броненосця головного чином потужністю Озброєння и броні.

Військові кораблі превратились на цілі інженерні споруди: на них встановлювали рухові Механізми, крупні електроустановки, могутнє Озброєння, радіостанції, СКЛАДНІ прилади управління кораблем и Бойовий засоби. Будівництво, управління и експлуатація військових кораблів Вимагаю точно наукових знань.

Во время Війни БУВ застосовання абсолютно новий вигляд морської оружия - Підводні човни. Підводні човни були одним з найголовнішіх досягнені військово-морської техніки Почаїв XX ст. Підводний човен - бойовий військовий корабель, призначення для завдання прихований торпедних ударів по кораблях и транспорті супротивника, а такоже для ведення розвідки и розстановкі мін.

Човни, что застосовуваліся во время Першої Світової Війни, були ще вельми недосконалі. Одним з найголовнішіх їх недоліків булу незначна ШВИДКІСТЬ и Занурення стані. Наздогнаті швідкохідній корабель човен НЕ МАВ возможности, вона могла только підкрадатіся до судів, Варта па якорі або что поволі крейсує.

У створенні підводного флоту брали участь Учені и Інженери різніх стран. Підводний човен - в повну розумінні слова інтернаціональній Винахід. В России ідея підводного судна булу вісунута російськім вінахідніком самоучкою Юхимом Ніконова, Який в 1725 р. побудував ПЕРШИЙ.

1. "Дредноут" (англ. - безстрашно) - назва первого корабля такого класу.

У 1850 р. інженер Бауер, что працював в России, побудував підводний човен "Морський біс". З травня по жовтень тисячі вісімсот п'ятьдесят шість р. цею човен з екіпажем 11 чоловік Зроби 134 підводніх плавання на около відстань. У тисяча вісімсот шістьдесят один р. французький інженер О. Ріц Створив два Підводні човни. У Германії, и Италии и Японії Підводні експериментальні човни начали будуваті в 90-х роках ХТХ ст. На початок XX л. всі найголовніші країни малі на озброєнні Підводні човни.

Артілерія Вже в кінці XIX ст. Складанний один з наймогутнішіх родів войск. Вона утілювала Вогняне Потужність армій. Ее вогонь з Другої половини XIX ст. ставши основним засоби в бою.

Особливо інтенсівне кількісне и якісне Вдосконалення артілерії йшлось під час Першої Світової Війни 1914-1918гг. За годину Війни Почалося Масове виробництво знарядь найрізноманітнішіх систем, боєприпасів, приладів управління вогнем. Зявилося, безліч зразків легких польових гармат и гаубиць, важка польових знарядь. На качана Війни начали широко застосовуватіся абсолютно Нові типи оружия: зявилися станкові, а потім и ручні кулемет ,, мінометі, траншейні знаряддя. До кінця Війни армії малі Спеціалізовані артілерійські частині, протітанкову зенітну артілерію, артілерію супроводу піхоті и так далі Військова історія ще не знала такой різноманітності артилерійських знарядь, Які були вікорістані в роки Першої Світової Війни

Частина батарей важкої артілерії, а такоже зенітні батареї були забезпечені тракторами.Парові трактори вікорістовуваліся для буксірування Важко облоговіх знарядді. Гусеничний трактор БУВ застосовання у войну 191-1-1918 рр. Вперше и застосовання для потреб артілерії. Трактори забезпечен перевезення Важко Гарматна парку Незалежності від стану дорогий. Переклад артілерії, особливо важка систем, на механічну тягу малі ее тактовно рухлівість и дозволив Швидко Здійснювати перекідання артилерійських частин на значний відстані. рушніці як оружия одиночного бійця, незважаючі, что сама тактика за годину Війни зізналася Великі Зміни

до кінця Війни явно зменшіть, в тій же година надзвичайний підвіщілася роль новой піхотної оружия - кулеметів.

Если порівняті Вогняне Потужність піхотніх частин в Різні військові періоді XIX и на початку XX ст., То отрімаємо Наступний картину. піхотній батальйон на качана XIX ст. робів Всього 2 тис. пострілів в хвилини, батальйон за часів франко-пруської воїні (1870-1871 рр.) провівши Вже 7 тис. пострілів, а батальйон напередодні Першої Світової Війни - 15 тис. пострілів. Во время Війни Бойовий Потужність піхотної оружия продовжувала рости. І до кінця військовий піхотній батальйон робів до 22 тис. пострілів в хвилини.

У тісному звязку з розвитку артілерії находится Винахід Нових вибухово Речовини. Прагнення до Подальшого Підвищення баллістічніх якости артілерії и ручної вогнепальної оружия поставило перед військовою наукою и технікою завдання винаходи могутнішіх вибухово Речовини, чем Димна порох.

У 70-х роках XIX ст. булу вінайдена скорострільна магазин рушниця. Альо ее Вигідні Бойові якості втрачаліся Із-за! Застосування Димна пороху: при частій стріляніні з магазінної рушніці дім НЕ встігав розсіватіся, тому стрілкам були погано відні цілі. Таким чином, практика ВІЙСЬКОВОЇ справи поставила завдання Відкриття малодімного або бездімного пороху. Незалежності від французів Д.І. Менделєєв в России відкрів секрет бездімного пороху. У тисяча вісімсот дев'яносто одна р. Було почато Заводське виготовлення бездімного пороху по методу Менделєєва. У других странах - в Англии, США, Німеччині - на початок XX ст. такоже зумілі налагодіті виробництво бездімного пороху. З его винаходи булу дозволена проблема скорострільності з магазинних рушниць.

У 1854 р. російський хімік М.М. Зінін Вперше предложили застосуваті нітрогліцерін як вибухово Речовини. У 1863 р. артилерійський офіцер В.Ф. Петрушевській розроб способ Приготування значний кількостей нітрогліцеріну и способ его підрівання. Робота над винаходи новой вібухової Речовини до Швеции, де - цією делом зайнявся інженер Л. Нобель (1833-1896), Який БУВ добро Знайомий з відкріттямі Зініна Продовжуючи роботи росіян учених, Нобель в 1805 р. винайшов капсуль-детонатор, при застосуванні которого Вихід найбільш могутній вибух нітрогліцеріну. У 1 888 р. ВІН предложили нітрогліцеріновій порох - балліат. Его фабрики в Швеции, Франции, Германии и в других странах по виробництву новой вібухової Речовини принесли Нобелю Величезне стан. У війні 1914-1918 рр. Було віпробувано ще одне хімічне нововведенні - Бойові отруйліві Речовини. Газова боротьба - один з нового вигляд Війни, породженого XX століттям. Дерло застосувались гази німці в 1915 р. До кінця Війни в Германії около 1/4 всех Бойовий запасів для артілерії Складанний хімічні споряди. Дерло отруйлівімі Речовини були хлор, хлорпікрін, фосген, Іпріт и деякі інші. Шкода, заподіяна газами, булу Величезна. За загально газова воїна булу однією з самих варварськи форм Війни. Вона булу категорично Заборонена міжнароднім правом.

Напередодні воїні 1914 р., А такоже во время Військових Дій зявились принципова Нові Бойові машини, зобовязані своим походження двигун внутрішнього згорання.

На початок Війни 1914 р. авіація Граля роль допоміжного розвідувального засоби, головні чином засоби глібокої розвідки. БСЕ воюючі країни, разом узяті, малі напередодні Війни около 600 літаків до ладу и примерно 1 тис. літаків в запасі. Во время Війни зявилися и абсолютно Нові Бойові машини - танки. Танк є Повністю броньований машиною з могутнім озброєнням, встановленим в башті, что обертається. Вогняна Потужність танка забезпечується потужністю его Озброєння. ВІН здатно пересуватіся НЕ только по дорогах, но и при ПОВНЕ бездоріжжі, а такоже долаті природні и штучні перешкоду.

Ідея створення "сухопутного крейсера" вісувалася ще в середіні XIX ст. інженерамі и технікою багатьох стран. Проти довгий час вона, вважаю за утопічну. Створення танка стало можливіть лишь тоді, коли Накопичення достатній досвід! Застосування двигунів внутрішнього згорання и гусеничного ходу.

І лишь в Англии ідея "сухопутного крейсера" зустріла у Військових колах підтрімку. У жовтні 1914 р. в англійське військове Міністерство БУВ уявлень розроблення англійськімі інженерамі Тріттоном Вільсоном проект гусенічної броньованої машини. Перший англійський танк БУВ Фактично броньований американська гусеничних тракторів типу "Холт". У 1915 р. в Вперше танки були застосовані під час Першої Світової Війни вбітві на р. Соммі 15 вересня 1916 р., Із 32 машин, рушити в атаку, безпосередно в бою брали участь лишь 18.

Найкрупнішою танковій битві во время Першої Світової Війни булу битва при Ам'єні 8 серпня 1 918 р. У нім брали участь 580 англійськіх и 90 французьких Танків. У цьом бою танки вірішілі | рішалі | успіх бою. Німецькі війська зізналася поразка. Німецький генерал Людендорф назвавши цею день "чорним днем німецької армії".

Підводячі Підсумки досягнені ВІЙСЬКОВОЇ техніки, можна Сказати, что військова техніка ПЕРІОДУ імперіалізму якісно відрізняється від ВІЙСЬКОВОЇ техніки попередня ПЕРІОДУ. Вона носити па Собі всі РІСД машинного капіталізму. У складі армій зявляються и небаченіх до того часу кількостях артілерійські знаряддя, нові засоби звязку, телефони и телеграф, автомобілі. Нарешті, зявилися абсолютно Нові типи Бойовий ЗАСОБІВ: авіація, танки, Підводні човни. На полі бою, таким чином, начали діяті машини. Если Першу Світову войну Ще не можна назваті в повну розумінні слова війною машин и моторів, то все ж таки вона около наближається до пий. ! Застосування машин в цею период стало найголовнішою умів ведення Війни.

До качана дерло світовою воїні світова капіталістична промисловість забезпечувала як армію, так и військово-морський флот самим різноманітній озброєному. Турбінні дредноути, крейсера и міноносці, Підводні човни, далекобійна артілерія Величезне калібрів, скорострільне піхотне Озброєння и т.д. - вісь чим характерізується військова техніка того часу. Перша світова війна призвела до Подальшого зростання виробництва озброєнь. Були розроблені принципова Нові вибухові Речовини, новий вигляд озброєнь. Виросла військова авіація, зявилися танки, були застосовані Бойові отруйні засоби и так далі.

список літератури

1. Аптекар М. Д., Рамазанов С.К., Фрегер Г.Є. Історія інженерної діяльності. - К .: Арістей, 2003. - 568с.

2. Артоболевский І.І. Нариси історії механіки Росії. - М .: Наука, 1978. - 383 с.

3. Боголюбов А.Н. Творіння рук людських: Природна історія машин. - М .: Знание, 1998. - 176 с.

4. Гудожник Г.С. Науково-технічний прогрес: Сутність. Осовном тенденції. - М .: Наука, 1970. - 270 с.

5. Зворишкін А.А., Осьмовой Н.І., Чернишов В.І., Шухардін С.В. Історія техніки. - М .: Видавництво соціально-економічної літератури. - 1962. -772с.

6. З історії вітчизняної техніки: Дослідження і матеріали. Під. ред. Данилевського В.В. - Ленінград .: Ленінградське газетно-журнальне і книжкове видавництво, 1950. - 248с.

7. Кириллин В.А. Сторінки історії науки і техніки. - М .: Прогрес, 1986. - 560 с.

8. Копилов І.П. Електричні машини. - М .: Машинобудування, 1986. - 382 с.

9. Мащенко І. Сторіччя радіозв'язку: 12 Грудня. 2001р. - 100 років від дня першої передачі радіосигналу через Атлантиду // Дзеркало тижня. - 2001 - №49 - 21 с.

10. Мелещенко Ю.С. Техніка ізакономерності її розвитку. - М .: 1988

11. Неврод В.З. З історії науки. // Наука і суспільство 1998 - № 11-12 - С.23-28

12. Полікарпов В.С. Історія науки і течнікі Учебн. посіб. - Ростов-н / Д .: Фенікс, - 1998. - 352с.

13. Прокопович А.Є. Технічний прогрес в верстатобудуванні. - М .: Машинобудування, 1987. - 196 с.

14. Самарін В.В. Техніка і суспільство: Соціально-філософські проблеми розвитку техніки. - М .: Думка, 1998. - 140с.

15. Радянська історична енциклопедія в 14 т., Том 12 / Под. ред. Жукова О.М. - М .: Радянська енциклопедія, 1966. - 1000 с.

16. Стельмах С.П. Інтеграційні процеси в Європейській історичній науке напрікінці XIX - на початку XX ст. // Український історичний журнал. - 2005 № 5 - с.18-28.

17. Стьопін В.С., Горохів В.Г., Розов М.А. Філософія науки і техніки. - М .: Наука, 1995.

18. Енгельмамейер П.К. Технічний підсумок XIX століття. - М .: Наука, 1976. -468с.

19. Lerner RE, Meacham S., Burns E. Western Civilszation. - NY, 1998. - 642 p.
...........