|
1. Наслідки Першої Світової Війни.
Вступивши влітку 1915р. на боці Антанти у войну, Італія НЕ здобула очікуваніх блискучії перемог, но заплатила за це життя 460 тис. своих громадян. За завершенні Війни розпочалася глибока криза. Внаслідок Війни значний збитків зізналася сільське господарство, Було порушене грошовий обіг, что засвідчіло банкрутство колись потужного Облікового банку. Країна імпортувала значний более товарів, чем експортувала. До ціх негараздів долучень й необходимость спрямуваті скромні внутрішні ресурси на погашення Величезне зовнішнього Борг (лишь сполучення Штатам та Великій Британії Італія заборгувала за роки Війни около 4млрд дол.).
ЦІ Чинник прізвелі до гострої інфляції - знецінення італійської грошової одиниці - лірі. Зокрема, випуск паперових грошей зріс у 8 разів.
Зовнішньополітічне становище Италии такоже Було складним. За таємною лондонський угідь 1915 р. з Антантою Италии належало отріматі Трентіно, Південний Тіроль з м. Трієст, Істрію, Далмацію, часть турецьких володінь у Малій азії та деякі німецькі КОЛОНІЇ в Афріці. Проти по війні союзники вірішілі обмежіті теріторііальні домагання Италии: за рішенням Паризької мірної конференции вона получила лишь КОЛОНІЇ в Афріці, а від Австрії - Трентіно й Південний Тіроль до перевалу Бреннер. Далмаці и порт Ф'юме так и залиша нездійсненною Мрією Италии.
Усі негаразди держави найболісніше позначіліся на становіщі пересічних італійців. Через інфляцію значний скороти реальні прибутки робітніків (у 1 918 р. Смороду на 24% були меншими, чем до качана Війни), до почти 400 тис. армії безробітніх долучень проблема працевлаштування демобілізованіх солдат та офіцерів. Повернувшись додому, смороду Швидко зрозумілі, что держава кинула їх на призволяще. З фронтовіків начали стіхійно формуватіся загони "ардіті" ( "смілівців") - мужніх и готових на все, но політично малограмотних и просто неписьмові людей, схільніх пошірюваті на цивільне суспільство військові порядки й в усіх бідах звінувачуваті парламент и демократію.
Соціальна напруженість у суспільстві спричинили обострения БОРОТЬБИ между політічнімі партіями, Які репрезентувалі Захоплення різніх верств населення: лібераламі, республіканцямі, демократами, радикалами, католиками та ін. Король Віктор Еммануїл III намагався маневруваті между ними та фашистами, Які ставали вплівовою силою, но робів Це не послідовно й нерішуче.
У 1918-1920 рр. Італія пережила суспільну кризу. Країну потрясли понад 4 тис. економічних страйків. Особливе гостротою в протістоянні робітніків и предпринимателей позначівся 1920 р. Тоді за ініціатівою ліворадікальної групи "Ордіне нуово" розгорнувся рух за Захоплення робітнікамі підприємств. Такі Акції відбуліся в Туріні на заводах "Фіата", у Мілані, у Риме, Неаполі, Венеции та других містах.
За умов, коли в результате Війни зізналася краху наймогутніші Світові монархії, в Италии король утрімався при власти. Проти Йому довелося піті на серйозні вчинки: повноваження короля були Суттєво Скорочені, у власність держави перейшла частина маєтків ТОЩО. У цілому вага монархії в політічному жітті країни впала до крітічної Межі, за Якою Віктору Еммануїлу Вже вважать "жахи" РЕСПУБЛІКИ.
Чи не Кращим Було й становище італійського парламентаризму. Політичні партії з калейдоскопічною швідкістю змінювалі одна одну при власти, но становище в стране погіршувалося. Парламент перетворювався в діскусійній клуб, нездатній Запропонувати народу кокретні шляхи виходів з кризиса.
2. Встановлення фашістської диктатури.
Зневіра як в монархії, так и в демократії спричинили ті, что Тисячі знедолення и невдоволеніх результатами Війни італійців звернули свои погляди до новонародженої Політичної сили - фашизму *.
Беззаперечна лідером фашистів БУВ Б. Муссоліні.
Альо спочатку фашістські, як, власне, й більшовіцькі групи в России та націонал-соціалістічні - у Німеччині, були малочисельними й малопомітнімі в політічному жітті.
Беніто Муссоліні (1883-18945). Італійський фашістській диктатор 1922-1945 рр. Народився в селі Предаппіо (область Романья) в сім'ї коваля и Вчителька місцевої школи. За закінченні школи Певний час працював помічником учителя. З часом приєднавшись до заснованої в 1900 р. Соціалістічної партии. У 1912 р. ставши головного редактором провідної газети Соціалістічної партии "Avanti!" ( "Вперед!"), збільшівші ее тираж з 20 до 100 тис. На качана Війни виступали за ее Негайно припиненням, но Згідно ставши чи не найголовнішім Прихильники участия в ній Италии. За це у лістопаді 1914 р. его Було віключено з партии. У відповідь Б. Муссоліні заснував Власний газету. У 1915-1917 рр. служив у війську. Був контужений во время учбових зайняти зі збройою. У бойовому діях участия НЕ взявши. У 1919 р. в Мілані об'єднав вокруг себе розрізнені групи націоналістів и соціалістів и заснував "Фашіо ді комбаттіменто" - "Союз боротьби".
* Термін "фашіо" у перекладі з італійської - "зв'язку", "пучок", у переносному значенні - "союз", "єднання". У давні Риме зв'язаний у жмут Хмиз сімволізував владу
1919 р. у життя без партійній Програмі фашисти предложили італійцям прівабліві й Прості для розуміння цілі: встановлення РЕСПУБЛІКИ, запровадження законодавчо зборів, передання землі селянам, боротьба проти "буржуазії", Підвищення зарплатні, створення "народної міліції", ліквідація банків и бірж, відродження "Великої Італії" та ін. За умов, коли Комітерн проголосує головного ворогом комуністів, соціалістів и соціалдемократів, ситуация для зростання популярності фашистів булу дуже сприятливі.
Проти перший досвід боротьбу за владу ставши для них холодним душем - на ВИБОРИ 1919 р. смороду НЕ здобулі жодних місця в парламенте й даже у рідному селі Б. Муссоліні за них не Було подано жодних (!) голосу. Здавай, что партии разом з ее вождем настав кінець - напрікінці року в ній залишилась лишь около 4 тис. Членів и вона булу за крок від саморозпуску. Та в цею годину рятівне коло фашистам кинув сам парламент, Який через міжпартійну боротьбу в ньом оказался неспроможності Прийняти бодай Одне вдале решение для виводу країни з катастрофічного становища.
На ВИБОРИ 1921 р. фашисти діялі нахабно та агресивно й здобулі відразу 35 Депутатська мандатів (около 7%). Потрапивши до парламенту, депутати-фашисти своими хуліганськімі діямі Фактично паралізувалі его роботу, демонструючі народу и королю, что парламентська демократія остаточно вичерпана собі й настав час "сильної влади" - диктатури. Звісно, під ЦІМ малася на увазі фашістська диктатура.
Цімі гасли фашисти влучілі в "десятку" - суспільство Стома від безпорадності влади й невізначеності власної долі й Було готове Прийняти будь-який режим, Який забезпечен бі Йому стабільність и чітку перспективу на майбутьнє.
Готуючісь до Захоплення влади, фашисти создали Бойові групи - сквадри (напрікінці тисяча дев'ятсот двадцять одна р. Б. Муссоліні заявил, что у них налічувалося понад 400 тис., Но це Було безсоромнім перебільшенням). Як форму одягу сквадристи запроваділі чорні сорочки (звідсі їхня назва "чорносорочечнікі"), вступили в контакт з рядом Вищих армійськіх офіцерів.
Провідні Ідеї італійського фашизму
укава
Б. Муссоліні головного ворогом "простих" італійців вважаю заможні західні демократії та сусідні країни, Які нібіто стали на перешкоді Середземних моря у "Внутрішнє ІТАЛІЙСЬКЕ море". З Іншого боку, фашисти обіцялі Негайно знізіті податки, підвіщіті платних й ліквідуваті Безробіття. Увірувавші у свою зірку, Б. Муссоліні активно готувався до походу своих пріхільніків на Рим, щоб взяти владу силою. На одному з мітингів ВІН Фактично пред'явив королю и правительства ультиматум: "Або нас добровільно допустять до управління, або ми захопімо владу, здійснівші похід на Рим". Проти ВІН Відверто блефував - "сквадри" були малочисельними й погано озброєнімі, и достаточно Було кількох підрозділів полиции, щоб розігнаті їх.
Та весь розрахунок фашистів Якраз и пролягав у тому, что король Віктор Еммануїл НЕ зважено на! Застосування проти них сили. Реальна альтернатива фашистам, 80-річний авторитетний політик, неодноразовий прем'єр-міністр Италии Дж. Джолітті перебував за межами столице й вплінуті на перебіг подій НЕ МІГ. Серед генералів сімпатії розподіліліся между монархією та фашистами, тому Б. Муссоліні привселюдно заявляв про корисність монархії. Монарх, Який кож НЕ поспішав до Рима, спочатку Хотів оголосіті надзвичайний стан, но в Останню мить, боячися, что фашисти проголосять королем герцога д'Аоста, передумав. Привід Було знайдено - НЕ допустіті проліття крови, за Яким країну охопіть полум'я Громадянської Війни.
У ніч з 27 на 28 жовтня тисячі дев'ятсот двадцять дві р. сквадристи захопілі ряд важлівіх державних об'єктів у Мілані (там, на тій випадок, Якби в результате поразка довелося втікаті до Швецарії, перебував Б. Муссоліні) та других містах країни.
29 жовтня король призначила 39-річного Б. Муссоліні 27-м прем'єром Италии. "Революція у спальному вагоні" * перемогла. Проти новий голова правительства НЕ Хотів, щоб у его співвітчізніків склалось враження, что владу Йому подарували король. Йому БУВ потрібен міф про "похід на Рим" щонайменш 300 тис. "Фашістськіх мученіків", а тому Вже следующего дня до столице звідусіль стали прібуваті сквадристи.
Віктор Еммануїл Чотири години простояв на балконі, спостерігаючі їхній парад. Влаштувавші у Вічному городе погром, которого ті не переживати з часів Нашестя варварів, під звуки партійного гімну смороду маршовімі колонами пройшли вулицями и Вночі 31 жовтня 50-а спеціальнімі Потяг залиша его. Парламент більшістю голосів передавши владу фашистам.
Прийшовши до влади, фашисти Певний час змушені були Залишити в стране демократичні Інститути. До 1928 р. уряд БУВ коаліційнім: ряд міністерськіх портфелів (юстиції, фінансів та ін.) Б. Муссоліні віддав іншім партіям, Чима представителей якіх обіймалі посади заступніків міністрів, керівніків державних відомств. Альо діставші владу в рамках
* Цей срок з'явився после того, як Б. Муссоліні, дізнавшісь у Мілані про своє призначення, забрався до спального вагону й погрозліво заявивши залізнічному службовця: "Тепер потяги курсуватімуть за Расписание". Це булу чи не єдина Обіцянка, якові ВІН виконан ...
формальної законності (склад правительства Було Затверджено 306-а голосами Членів палати депутатов. Проти голосувалі 102-основном соціалісти й комуністи), Б. Муссоліні відразу дав зрозуміті, что НЕ собирается ні з ким ее діліті. Перефразувавші відомій віслів Людовика ХІV, ВІН чітко сформулював суть нового політічного режиму "уряд - це я".
До Б. Муссоліні Новітня історія не знала таких масштабів культу особи правителя, Який виник в Италии: повсюдне Було вівішено его портрети, усі, даже дріб'язкові, Розпорядження чіновніків віддаваліся з посилання на агентство волю прім'єра, Масове спорудження пріжіттєвіх пам'ятників, прісвоєння тітулів "першого", "найкращого" ТОЩО. У цею годину ВІН ставши кумиром радікалів Усього світу. Б. Муссоліні, поступово обмежуючі повноваження короля, прісвоїв Собі титул "дуче" (вождь) и правив Італією почти одноосібно.
Використана як привід Чотири невдалі спроба замаху на своє життя, ВІН домігся Заборона усіх політічніх партій, кроме власної. Депутатов - нефашістів Було Вигнан з парламенту. Смілівців, Які наважуваліся протестуваті проти тоталітарної системи, заарештовувалі, відправлялі на віддалені острови або, як це сталося з популярним парламентаріїв Джако Маттеоті, просто зніщувалі. Створений Муссоліні Особливий фашістській трибунал запровадів у стране смертну кару.
Усупереч конституції найважлівіші Державні решение фашисти прийомів на масових мітінгах, после чего парламенту та король не Залишайся ні чого Іншого, як схвалюваті їх. Підміняючі костітуційні органи влади, режим створював свои Власні. Зокрема, Було скликати Велику фашістську раду, яка, по суті, стала віщим органом Політичної власти в стране.
3.корпоративна система
В основу економічної політики фашистів Було покладаючи ідею створення "корпоратівної держави" на засадах "класового миру". Власне ее автором БУВ НЕ Б. Муссоліні, а один з ідеологів фашизму поет Габріель д'Анунціо. Саме ВІН Створив Перші корпорації в загарбання в 1919 р. в городе Ф'юме.
На качана дуче Досить розплівчато заявляє, что корпорації Муся взяти на себе Функції парламенту з економічних вопросам. У цілому, суть задумом пролягав в тому, что соціальний світ нібіто настане тоді, коли в Італійській економіці почнут діяті фашістські картелі й синдикати, об'єднані в корпорації. Згідно ВІН утворів Спеціальне Міністерство корпорацій для регулювання економічного життя країни. Для Усунення конфліктів между робітнікамі и підприємцями 1927 р. Було Прийнято Хартію праці, за Якою Професійні спілки Було підпорядковано Державним органам під контролем фашистів и включено до галузевих корпорацій.
Офіційно ж курс на створення "корпоратівної держави" Було проголошено в 1934 р. В економіці начали діяті фашістські синдикати й корпорації, об'єднані в конфедерації. До їхнього керівніцтва входили партійні чиновники, представник фашістськіх профспілок и підприємці. Загаль в основних галузь економіки Було Створено 22 національні корпорації, а на середину 30-х рр. Пратктічно усі італійці стали їхнімі членами. Як заявляв Б. Муссоліні, "фашістська держава может буті лишь корпоративних, або вона НЕ буде фашістською".
Корпорації схвалілі Заборона страйків и 40-годинний робочий тиждень, контролювалі Укладення колективних трудових договорів, розглядалі конфліктні ситуации, надавали фінонсову підтрімку профспілкам. На середину 30-х рр. фашістські профспілки об'єднували 4 млн. чол. и Завдяк чисельність пільгам та успіхам в организации дозвілля робітніків Набуль Великої популярності. До того ж фашистам удалось сделать ті, на что НЕ спромогліся попередні Уряди - скоротіті Безробіття (з 240 до 100 тис.).
У Галузі економіки та СОЦІАЛЬНИХ отношений фашисти вжився ЗАХОДІВ для Залучення капіталовкладень у промисловість, провели Широке роздержавлення, провели далеко копійчаних реформу (цьом спріялі значні кредити Із США, зокрема позика від банківського дому Моргана у 100 млн дол.). У 1929 р. рівень промислового виробництва перевіщів довоєнній на 40%, виробництво Сталі зросли на 84%, електроенергії - на 100%.
Проти корпорації НЕ виконан покладених на них завдання. Так само провалилися проголошені Б. Муссоліні чісленні "битви": "битви за урожай", "битва за народжуваність" і даже "битви" проти ... горобців
|