Ігрові форми роботи на уроках історії як фактор ситуації успіху в навчальній діяльності учнів.

Учитель історії Жангужанова Г.Є.

КГУ «ЗОШ № 33 імені Кайрата Рискулбекова»

Республіка Казахстан, ВКО, м Шім'ї

Ігрові форми роботи на уроках історії як фактор ситуації успіху в навчальній діяльності учнів.

В даний час весь світ переживає бурхливі економічні та політичні зміни і Казахстан не є винятком. Суспільство потребує творчої, самостійної особистості, яка не тільки б зуміла адаптуватися в нових умовах, але, розвиваючись, змінила б саме суспільство. У Посланні Президента країни народу Казахстану «Казахстанський шлях - 2050 Єдина мета, єдині інтереси, єдине майбутнє» Н.А.Назарбаев зазначає: «Наш шлях в майбутнє пов'язаний зі створенням нових можливостей для розкриття потенціалу казахстанців. Розвинена країна в ХХI столітті - це активні, освічені і здорові громадяни. Результатом навчання школярів має стати оволодіння ними навичками критичного мислення, самостійного пошуку і глибокого аналізу інформації ».

У законі РК «Про освіту» говориться: «Пріоритетними завданнями системи освіти є: розвиток творчих, духовних та фізичних можливостей особистості, формування міцних основ моральності та здорового способу життя, збагачення інтелекту шляхом створення умов для розвитку індивідуальності».

У дидактиці обгрунтований цілий ряд принципів, на основі яких успішно будується навчально-виховний процес. Це принципи науковості, зв'язку навчання з життям, систематичності і послідовності, доступності, наочності, свідомості і активності учнів при керівної ролі педагога, міцності знань, умінь, навичок і ін. Всі ці принципи безпосередньо випливають з виявлених педагогічною наукою закономірностей ефективного навчання, незмінно виявляються в практиці роботи вчителів. Одна з закономірностей - обумовленість завдань і змісту навчально-виховного процесу потребами суспільства для всебічно гармонійно розвиненої особистості.

Для того щоб вирішити завдання, поставлені державою перед сучасною школою, необхідно розвивати творчі здібності учнів під час навчального процесу. Творче мислення характеризується тим, що учень досягає нових для себе результатів самостійно, в процесі пошуку. У розвитку творчого потенціалу можна виділити три етапи:

1. Адаптаційний етап.

2. Етап індивідуальної творчої роботи.

3. Етап вдосконалення творчого потенціалу.

На першому етапі необхідно порушувати інтерес до творчої діяльності, розвиток здібностей особистості до самоорганізації своєї діяльності, навчання навичкам робіт зі ЗМІ, додатковою літературою, тобто необхідно спонукати людину до дій, мобілізувати внутрішню енергію його дій, вчинків. Для творчої роботи учнів необхідно створити психолого-педагогічна умова - це визнання самооцінки особистості кожної людини, його права, розвиток і прояв індивідуальних здібностей. У зв'язку з цим можна виділити наступні умови:

1. 1. Цілеспрямоване розвиток творчого потенціалу учня повинно бути в числі першорядних завдань всього процесу підготовки до майбутньої професійної діяльності.

   2. Вироблення установки на розвиток творчого потенціалу в навчальній і неучебной діяльності.

   3. Розвиток мотивацій для того, щоб учні усвідомили можливість розвитку творчого потенціалу в навчальній діяльності.

   4. Для створення сприятливої творчої атмосфери рекомендується заохочувати незалежність і самостійність, що сприяє формуванню нестандартного викладу будь-якої проблеми і розкріпачення поза будь-якими рамками.

Активізація пізнавальної діяльності учнів була і залишається однією з вічних проблем педагогіки. Пізнавальна активність учнів відноситься до числа основних факторів в процесі навчання і надає стійкий вплив на цілі, зміст і характер навчальної діяльності. Однією з форм активізації пізнавальної діяльності є гра.

Гра на уроці історії - активна форма навчального заняття, в ході якої моделюється певна ситуація минулого чи сьогодення, в якій «оживають» і «діють» люди - учасники історичної драми. Головна мета такого заняття - це створення ігрового стану - специфічного емоційного ставлення суб'єкта до історичної дійсності.

Дидактична гра є однією з унікальних форм, що дозволяють зробити цікавою і захоплюючою не тільки роботу учнів на творчо-пошуковому рівні, а й буденні кроки з вивчення матеріалу. Актуальність гри в даний час підвищується і через перенасиченість сучасного школяра інформацією. Але все джерела: телебачення, відео, радіо, комп'ютерні мережі - представляють, в основному, матеріал для пасивного сприйняття. Дидактичні ж ігри допомагають школярам розвивати вміння самостійної оцінки та відбору одержуваної інформації, служать своєрідною практикою для використання знань, отриманих на уроках та в позаурочний час. Гра органічно поєднує емоційний і раціональний види пізнавальної діяльності. Гра - це природна для дитини форма навчання. Учитель, який використовує гру, організовує навчальну діяльність, виходячи з природних потреб учнів.

Гру від інших форм діяльності (навчальної, трудової, комунікативної) відрізняє наявність умовностей. Саме завдяки створенню цікаво-умовної ситуації, діяльність набуває ігровий характер. Тому гри доцільно розділяти за тим, за рахунок чого ця умовність досягається.

Класифікація ігор по сутнісної ігровий основі:

1. Ігри з правилами

2. Рольові ігри

3. Комплексно-ігрові системи

Класифікаційна модель за структурними елементами уроку, в залежності від дидактичних цілей гри:

2. Ігри для вивчення нового матеріалу

3. Ігри для закріплення

4. Ігри для перевірки знань

5. узагальнюючі гри

2. Історико-літературні

3. Історико-філологічні

4. Історико-географічні

5. Історико-математичні

2. групові

3. діалогові

4. індивідуальні

5. масові