|
як православної святині загрожувала тоді "ревіндікція" - передача храмів католицькій церкві. На захист Виступивши весь православний народ и відстояв свою віру.
Рік 1945. Лихоліття Великої Вітчізняної Війни пройшло. З фронту повертаються ченці, в храмах, хто виноситься молитви. Спішать поклонитися Лаврська святиня паломники.
Альо радість церковного світу знову "потемнішала". Нова влада по-своєму віднеслась до вікової святині: типографія з іконопісною Майстерня, Монастирський млин, свічковій завод - все Було відібрано у власніків монастиря разом з полями, лісамі, садами.
І все ж таки монастир існував.
Рік 1958. В период 60-х років, коли монахів віганялі з келій, знущаючись поливали водою з пожежних машин, відбіралі прописку, садили у вязніці, силою клали в псіхіатрічні лікарні.
І це терпіла святиня ...
Рік 1990. Почаївська Лавра святково відмічає свой 750-літній ювілей. Все бачила святиня на своєму жіттєвому шляху: підйомі и Падіння, занепад и розквіт. Знову загорілася лампада монахівської молитви в Свято-Духовному скіті, Який БУВ закритий во время останніх гонінь. При Лаврі Відкрита недільна школа Закону Божого, а трошки пізніше и Духовна Семінарія. У серпні тисячу дев'ятсот дев'яносто сім року святиня святкувала 400 - літній ювілей перенесення чудотворної ікони Богородиці з замку Анни Гойської на Святу гору.
Рік 2001. Почаївська лавра вступила в ІІІ - ті тисячоліття. Дівує шкірного Богомольця и паломника сьогоднішній обєм будівнічіх и ремонтних робіт в Лаврі и підвідомчій їй Семінарії. Тут Нові часові: в пам'ять 400-ліття перенесення Почаївської чудотворної ікони Божої Матері в честь 2000-ліття Різдва Христового; літня церква; нова книжно-іконна лавка; готель для паломніків. "Кожний, хто приходити сюди, бачіть все на свои очі, відчуває повноцінне життя, заступніцтво Богородиці, благословення великих Почаївськіх угодніків и чудотворців, преподобних Іова та Амфілохія". [10.ст.64].
Рік 2002. Почаївська Лавра поповнити ще однією Святиня - нетліннімі мощами преподобного схіігумена Амфілохія. Его прірахувалі до числа святих 12 травня 2002 року. В цьом году в Свято - Успенський Почаївській Лаврі велике свято - колонізація.
Рік 2003. Засоби масової информации розповсюджують неправду про наслідніків Лаври. Монастірські Будівлі Повністю НЕ повернені, монахи Живуть на правах оренди. Так звані "патріоти" всіма силами не дають духовному зєднанню з Канонічною Православною Церквою. [3.ст.156].
Альо в Цій ідеологічній борьбе все ж таки монастир залішається тім, чим ВІН БУВ від качана его Існування.
Рік 2004. День і ніч. Свята лавра в молитвах. Тисячі паломніків їдуть туди звідусіль.
Твердість віри монахів, Вірність молитовно статуту дарує Надію, что Почаївська Лавра, здавна православна разом з своими Святиня, и на майбутні століття залиша Твердиня Православ'я. [3. Ст.17].
Богом Вибравши, охороняюча и прославлена ним святиня сіяє дивною красою. Почаївська Лавра служити Джерелом світла и духовної радості паломніків.
На початку ХХ ст. среди двадцяти шести монастирів Васіманського чину, что входили до складу греко-католицької єпархії на теренах тогочасної Російської імперії, Почаївській монастир БУВ одним з найбільшіх и найбагатшіх. Одних лишь Власний підданіх МАВ 234 душі; НЕ рахуючі чисельність прихожан. Монастирський капітал під відсотками перевіщував 144 тис. руб. [8. ст. 209]. Значний прибуток приносили щорічно й Тисячі паломніків з усіх усюд - представителей НЕ лишь греко-католицької, но й римо-католицької та православної Церков.
После входження Волині до складу России царська адміністрація зі зрозуміліх політічніх міркувань без особлівої сімпатії ставити до ДІЯЛЬНОСТІ васіліан на українських та білоруськіх теренах.
Стало очевидним, что справа идет до повної ліквідації уніатства в России.
З Цілком очевидно наміром зміцніті підваліні православ'я на Південно-західніх кордонах Російської імперії, де булу дуже сильна католицька конфесія, 14 жовтня тисяча вісімсот тридцять три року Імператор Микола І затвердивши Синодальне Подання про прісвоєння Почаївському монастіреві звання Свято-Успенської лаври, в якому позначають: "займаті їй в порядку православних обителей после трьох існуючіх Лавр четверте місце ". [1.ст.178-179].
У второй половіні ХІХ ст. в Лаврі відновіла свою діяльність друкарня, в Якій відаваліся основном богослужбові та церковні книги. Течение 1867-1915рр. Вихід друком "Волинські Єпархіальні Відомості", на страницах якіх у неофіційній части регулярно друкувалися й Дослідницькі праці з історії та краєзнавства Волині. Окрім того, у Лаврі Було Створено іконопісну майстерню та давньосховіще, або музей старовини. До Лаври належало декілька скітів, среди якіх найбільш відомімі були "Козацькі Могили" та "Рудня Почаївська".
Перша світова війна заставил Лаврська ченців евакуюваті почти все ті Рухом майно, что мало якусь Цінність. На Схід Було вивез значний часть бібліотеки, архів, церковні РЕЧІ, дзвони, обладнання свічкового заводу.
После Ризька договором 1920р. західна частина Волині разом з Почаєвом увійшла до складу Польщі.
За крок від небуття опінію Лавра в 1960р., Коли туди навідався тогочасної Комуністичний лідер СРСР Микита Хрущов. Заклать руки за спину, ВІН оглянувши лаврські храми и дійшов висновка про необходимость Взагалі закрити монастир через його "шкідлівість". Лише Завдяк протестам Світової громадськості цею задум задум НЕ БУВ втіленій у життя. Одначе без НАСЛІДКІВ ЦІ відвідіні теж залишилась. Під секулярізацію попали монастірські поля, прісадібні ділянки та великий сад: у келіях тоді залишилось только Чотири ченці.
После розпад СРСР з притаманних его владній системе войовнічім атеїзмом Почаївська Лавра вівільнілася з-під настірлівої опікі держави. Відійшлі в минуле утиски та недоброзічлівість світської влади.
Зараз Почаївська Лавра підійшла до качана нового тисячоліття у свой красі та неповторній велічі. Проти невблаганній плин часу дається все-таки взнаки. У стадії реставрації перебуває один з важлівіх елементів монастиря-архієрейській будинок, Який вдалині доповнює південну панораму монастиря, такоже трівають ремонтно-реставраційні роботи в Будівлі колишня службового корпусу.
3.2. Амфілохій (Головатюк, 1894-1971) - новий світильник віри и
благочестя монастиря в ХХ - столітті.
Родився преподобний на Волині, в селі Мала Іловіця, в благополучній багатодітній сімї и при святому хрещенні Йому дали імя Іаків. Дитинство и юність пройшли в рідному селі. Хлопцем ВІН БУВ покликань в Царське армію. Пройшовші через много випробувань, ВІН в 1925р. Вибравши тернистий шлях Спасіння в монашестві и поступово в Почаївську Лавру.
А. Гудима в життя без Книзі "Почаївській монастир в історичній долі українства" писав: "В працелюбстві и послушанні Іаків віконував новоначальні завдання и БУВ гідно монашеського постригу з іменем Йосиф. У тій же година ВІН начинает лікуваті Хворов и становится особливо популярним як костоправ ". [3.ст.76].
Во время гоніння на церкву влада планувала превратить Лавру в музей атеїзму. За всіма віруючімі, монахами и паломниками БУВ встановлений Суворий контроль, а потім пріміняліся репресії, тюрми ... Альо ніщо не зло стійкості монахів, Які переносили всю мужність и спокійно, готові, если нужно віддаті життя за віру. У храмах монастиря цілодобово світіліся лампади и промовляє молитву.
Гудима пише: "Отець Йосиф часто ночі проводив у храмі, де до ранку служив акафісті. У свой час своєю мужністю и смілівістю ВІН відстояв Троїцький собор. Альо скоро за це отця Йосифа арештувалі и помістілі в псіхіатрічну лікарню. Всі хто знав старця не переставали домовлятися щоб его звільнілі, чого и Добилися, но в Лавру влада заборонено повертатіся ... "[ст.76].
Отець Йосиф поселівся в рідних. После того як одного разу по намовлянню власти ВІН БУВ збити до півсмерті; боячися за життя старця, его постригли в Схили з імям Амфілохій. З мілістю Божою ВІН ще много років служив людям, отримавши від Господа дар зцілення, Який пріховував, щоб избежать слави. Десятки, Якщо не сотні Тисячі людей, зцілів преподобний. Все життя святого Було присвячений служінню Богу.
После его смерти в 1971р., В городе поховання старця стали творити чудеса и зцілення, Які НЕ зупіняються и по цею день.
Перед святом Великодня 2002 року решение Священного Синоду Української Православної Церкви 12 травня схіігумен Амфілохій зарахованій до числа святих. Во время канонізації на небі Було видно Зношення Святого Хреста.
Отже в ХХ-му столітті в Православній Лаврі БУВ отець Амфілохій, Який НЕ только при жітті, а й после смерти допомагає людям, зцілюючі їх від різніх хвороб и напастей.
3.3. Храми Почаївської Лаври.
Собор Успіння Божої Матері.
З вершини гори до неба піднімається Успінській собор. Его вінчає великий купол. Над центральним входом - ікона Успіння Божої Матері. Храм має хрестоподібну форму. ВІН розділеній на три части аркадами колон, Які вражаються живопису и багатством навколишнього.
Семен Антонович Жук в життя без праці писав: "Дивлячись на красу храму так и хочеться пріклікаті шкірного Євангельськімі словами" Прийдіть и побачте ", побачим чи не єдиний в Нашій стране собор, що так гармонічно розпісаній іконамі и прикрас збережений. Це и зцілення Сліпого брата, поміщіці Гойського Пилипа, и перенесення Чудотворної ікони з замку Гойської на гору в Почаївську, и Спасіння хлопця, Який впав у криницю, и воскресіння мертвого маля, и Всесвіт біса в жінку Ферлея и граф Потоцький з кучером ... У всі ті, что ми бачим тут, зрізнілося з Волинню и Святою горою. Тут зображено такоже Грішниця, яка кається, воскресіння сина вдови Наінської, Христос в долі Марфи и Марії ... З верху в голубій стрічці, яка охоплює собор, зліва на право золотими літерами - Православний Символ віри. І як звершене на вівтарній стіні зображення Божої Матері в Вогняне стовпі. "[6ст.85].
Розпісував храм на початку ХІХ століття львівський художник Лука Долинський, а через Деяк годину в 1874р. (После пожежі) відновлювалі розпис академік Васильєв з Лаврська іконопісцямі. ОКРЕМІ роботи віконував скульптор М. Палієвській. Іконостас виготовлення за проектом академіка Несторова. У ньом 32 ікони, написання академікамі Лавровим, Горбуновим и Васільєвім.
Собор побудованій (1771-1781рр.) На місці старого Почаївського храму, за проектом архітектора Готфріда Гофмана у стилі пізнього бароко. Собор оберігає в Собі две святині Лаври - стопу Божої Матері и ее чудотворну ікону.
Церква Велікомученіці Варвари.
Храм БУВ побудованій и освячення в імя велікомученіці Варвари в 1887р. як Трапезній церкві, яка и по цею день служити простою їдальнею для монахів. Вона нероздільно пов'язана з Братського корпусом.
Царські Ворота віготовлені умільцямі монастиря, ікони напісані в Лаврській майстерні. З іконостасом поєднується и весь розпис храму. На стінах зображені Сторінки Старого и Нового Завіту. Над вхіднімі дверіма збережений рятівник, Який нагадував пятьма хлібамі и двома Рибін п'ять тисяч чоловік.
Богослужіння в цьом храмі службовців только в Великі свята и в дні Святої Семідесятніці.
Печерний церква
Видавництво Почаївської Лаври опісує ее так: "Спустившись по сходах и пройшовші довгий коридор-галерею, на стінах которого зображені всі святі Великої Русі, входимо в Храм Преподобного Іова. ВІН збудованій в 1744р. З правої боку церкви - вікна, а злівої вхід в Кам'яне печеру, де лежати нетлінні Мощі Іова и Амфіолохія. При вході в печеру є стародавня ікона преподобного Іова. Там находится мала печера де молився святий Іов. На стінах зображені найважлівіші події земного життя и посмертної слави преподобного Іова: его смерть, явища митрополиту Київському Діонісію и обретіння мощів. Славити церкву вірізаній з темного дерева іконостас. "[Ст.23].
Церква преподобних Антонія и Феодосія.Храм преподобних Антонія и Феодісія Києво-Печерських розміщеній нижчих Печерної церкви. ВІН Невеликий з іконостасом. Прікрашає церкву велика ікона Благословляючого Спасителя з Євангелістом. Богослужіння в храмі проводяться только в день великого свята. Церква побудовали и освячена (1858р.) В пам'ять Києво-Печерських святих.
Храм Похвали Божої Матері.Церква в імя Святої Тройці булу збудована в східному крилі Братського корпусу в 1862 году, там, де Ранее булу Лаврська типографія. Сьогодні церква ця іменується в честь Похвали Пресвятої Богородиці. У кіоті-ікона Спасителя, Який молитися в Гефсіманському саду. Похвальна церква розпісана живопису в 1874р. Лаврська іконопісцямі. Поблизу іконостаса зображені лица святих угодніків Волинських. У вівтарній части на стінах - Євангельське зображення митця ніг и причастя апостолів на Тайній Вечері з Ісусом Христом. Зверху вся церква описана золотими літерами молитви "Отче наш". У 1875р. при підтрімці протоієрея Андрія Хойнадського в невелікій верхній галереї північної сторони храму БУВ побудованій пріділ в пам'ять чудесного заступніцтва Божої Матері во время турецького нападу. ВІН освячення в день двохсотліття цієї події.
Собор Святої Трійці
Про цею собор очевідці розповідають: "Це - данина храму, Який БУВ побудованій Федором и Євою Домашевськімі и Який БУВ Знесіння на годину побудова Успенського собору". []
У сьогоднішньому Соборі, з его велична куполом, хорами и переходами, Які побудовані за проектом архітектора А. Щусева. Храм БУВ закладення ще в 1899р., Но только в 1906р. відновілісь будівнічі роботи. І Вже через 5 років на рівному и простори місці віріс могутній собор. Ще біля Святих воріт ВІН постає перед нами всіма своими якости. У мозаїчній іконі Спаса Нерукотворного біля которого в поклоні Схили князі російські. Західний вхід в храм прикрашені зображеннями з мозаїки ікони Почаївської Божої матері. Довкола ікони в Славі ангели, а з низу благосвідомо стояти святі Божі угодники Волинської землі. З східної части зображена новозавітна Троїця з Гамофою в центрі. Стіні собору, важкі, моновіліті, ма ють мінімум прикрас - лишь візерункові орнамент, викладеня на вісоті.
Дерло розпісував собор Лаврська іконопісець ієродіякон Дамаскін Малюта. До 1-ї Світової Війни ВІН встіг розпісаті прітвір и вівтар, частково стіні.Гудима писав: "Розпис собору завершень в 70-ті роки ХХст. Місцевімі іконопісцямі, за ескізамі художників Щербакова и Фролова. На стінах - у весь зріст зображення святітелів, святих, мученіків, мучениця, біблейські сюжети. На західній стіні храму - зображення Страшного суду, з правої Сторони від правосудними Господа - рай, а зліва - пекло. Віходячі з церкви, КОЖЕН Богомолець підсвідомо піднімає очі на ЦІ зображення, Які навідні на глібокі роздуми ". [3.ст.289].
Іконостас зроблений за проектом архітектора А. Щусева. ВІН БУВ подарованій разом з панікаділом імператором Миколою ІІ-му.
Велічні розміри, розпис и напівтемрява в храмі за рахунок вузьких вікон - звязуюча нитка з давнім Троїцькім собором, збудованім Домашевськімі и освячення преподобним Іовом.
Отже, всі храми, Які знаходяться в Почаївській Лаврі є напрочуд Гарньє и неповторний. Смороду віпромінюють ласку Божу и красу якові Бог дарує людям.
Висновки
Отже, через брак писемності першоджерел точна дата Заснування чернечої обітелі залішається, на жаль, що не зясованою. Натомість є много припущені, Які ґрунтуються основном на народних перекази и легендах.
Согласно з найбільш розповсюдження версією, з'явилися первого Ченця в Почаєві пов'язана з трагічнімі для давньої Русі-України подіямі 1240р. коли потужного навалу Тарара-монгольських завойовніків заставил мешканців наддніпрянськіх міст рятуватіся Втеча. Серед прадавніх густих лісів, вікорістовуючі чи то природні, чи то рукотворні сухі печери, колішні ченці Києво-Печерського монастиря самє тут звертаючись для себе ТИМЧАСОВЕ притулок, якому Згідно судилося превратить в пустельножітній монастир, тобто таким, у якому КОЖЕН монах Провадо своє окремішнє життя.
Існують й інші ймовірні припущені, согласно з Яким набожні монахи-пустельники облюбувалі Собі Цю лісісту місціну невдовзі после хрещення Русі. Лише СПЕЦІАЛЬНІ археологічні дослідження, если до них дійде справа у Майбутнього, зможуть пролитої более світла на найраніші роки Існування монастиря.
Почесна роль фундаторкі монастиря Належить Анні Гойській. Про свой Намір вона внесла 14 листопада 1597 року відповідній записниках Кремянецькі земські книги. Разом з матеріальнімі пожертвує Анна Гойська передала монастіреві и належно їй ікону Божої Матері, яка з часом Набуль статусу найшановнішіх Християнсько святинь України.
После смерти Гойської магнат Андрій Ферлах намагався відібраті все майно Лаври. ВІН викрав з монастиря чудотворну ікону и забравши ее до Козина (Радивилівський район Рівненської області). Проти ігумен Іов Залізо відсудів всі землі та ікону.
Важліву роль у розбудові Почаївської Лаври відіграв відомій польський магнат Микола Потоцький, з імям которого повязано спорудження головного Монастирського храму-соборної церкви Успіння Пресвятої Богородиці.
На кінець ХVІІ-ХVІІІ ст. Почаївській монастир МАВ три основні церковні споруди. Це Успенська церква, Троїцька церква та церква в імя Перемоги Божої Матері.
У ХХ-му столітті в монастирі зявився Амфілохій (Головатюк), Який получил от Бога дар зцілення. После его смерти пройшло Вже более сорока років, но коли его труну відкрілі, то Тіло збереглося таким як и Було. ВІН зарахувань до числа святих. Зараз земля его могили має Цілющі Властивості и творити дива.
Майже всі ХХст., Починаючі з Першої Світової Війни і закінчуючі розпад СРСР у 1991р., Було Вкрай несприятливим для Подальшого розвитку Почаївської Лаври. У міжвоєнний период ее настоятелям доводять более перейматіся судів процесам на захист Монастирського майна та нерухомості від позовів католицького проводу, обмежуючісь поточний ремонт та поновлення. Чи не Кращим БУВ стан речей и за Радянську часів. Хоча Лавра и увійшла до Переліку найвізначнішіх історико-релігійних пам'яток України, Які перебувалі під охороною держави, кошти на реставраційні роботи віділяліся лишь для мінімального Підтримання існуючіх споруд.
Однако як будь-який живий організм так и діюча християнська святиню не зупинили на певній стадії природної еволюції. У 90-ті роки ХХст. Лавра відчула Нові Позитивні імпульсі. Зявилися Підстави для нового будівництва у звязку з визначний датами, что їх святкувала християнська Церква на зламі ХХ та ХХІст.
У 1997р. на честь 400-річчя перенесення до монастиря ікони Почаївської Божої Матері - зявилася капличка около Надбрамного корпусу. Три позолочені Маківки, віставлені на даху в один ряд, нагадують традіційній тип українських трібаневіх церков.
Найновішою Лаврська споруд стала каплиця на честь 2000-літнього ювілею Різдва Христового.
За народних повірям, Почаївська Лавра непідвладна руйнівній сілі годині, а тому існуватіме аж до моменту Страшного суду та Другого Пришестя Спасителя.
З давніх-давен и до сегодня цею монастир є одним з найшанованішіх Місць для щорічніх прощ-масового паломніцтва віруючіх до Лаврська святинь. На теренах України ВІН поступається лишь Києво-Печерській Лаврі.
Список використаної літератури
Амвросій [Лотоцький]. Сказання історичне про Почаївську Успенській Лаврі колишнього намісника Лаври архімандрита Амвросія.-Почаїв, 1886.-313с.
Білецький П. Український портретний живопис ХVІІ-ХVІІІ ст. -Л .: Мистецтво, 1981.-258с.
Гудима А. "Почаївській монастир в історичній долі українства" .- Тернопіль, 1995р.-286с.
Дубілко І. "Почаївській монастир в історії нашого народу", Інститут Дослідів Волині, Вінніпег, 1986р.-114с.
Євлогій [Гсоршевскій]. Шлях мого життя. Спогади митрополита Евлогія [Гсоршевского], виклад за його творами Т. Манухин. -М: Моск. робочий, 1994.-622с.
Жук С .: Короткий історичний нарис Почаївської Успінської Лаври, вид. Церква і Нарід, Крем'янець, 1978р. ст. 60.
Короткий огляд історії та історичних пам'яток середній частині Волині.-СПб., 1890.-43с.
Крижановський Є. Замітка на замітку про Почаївській Лаврі // Київська старіна.- 1882.-Т.4.-с.376.
Історія українського містецтва.-Т.3: Мистецтво Другої половини ХVІІ-ХVІІІ ст.-К: УРЕ, 1986 - 440С.
Логвин Г. З глибин. Гравюри українських стародруків ХVІ-ХVІІІ ст.-К .: Дніпро, 1990.-408с.
Митрополит Іларіон [Огієнко І.І.]. Фортеця Православія на Воліні- Свята Почаївська Лавра.- Вінніпег, 1961.-398с.
Пам'ятники містобудування і архітектури Української ССР.-К .: Будівельник, 1986.-Т.4. - 375с.
Почаїв // Енциклопедія українознавства.-Т.6. - Львів: Вид. Наук. Т-ва ім. Т.Г. Шевченка, 1996.-с. 2287-2289.
Ричков П.А, Луц В. Д. Почаївська Свято-Успенська Лавра.- К .: "Техніка", 2000.
Рафальський Л. Подорож по Кремянецькому уїзді Волинської губернії в 1865 році.- Почаїв, 1876.-108с.
Свято-Успенська Почаївська Лавра: Фотоальбом.-Б. М., 1995.-230с.
Теодорович Н.И. Інвентар Почаївського монастиря // Волинські єпархіальні ведомості.-1905. №3-5,9.
Хайнацкий А.Ф. Повість історична про святу чудотворну ікону Божої Матері Почаевской.- Почаїв, 1910-61с.
Хайнацкий А.Ф. Православ'я на заході Росії в своїх найближчих уявленнях, або Патерик Волино-Почаевскій.-Житомир, 1997 - 496с.
Янко М.Т. Топонімічній словник-довідник Української РСР.-К .: Рад. Школа, 1973.-180с............
|