Історія становлення додаткової освіти

4

ГОУ СПО «ВОЛОГОДСЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ КОЛЕДЖ»

Студентки 5 курсу

Артюшина Лариси Віталіївни

ВОЛОГДА

2007

зміст

введення 3

Історія становлення додаткової освіти в 90-ті роки XX ст. 4

Історія становлення додаткової освіти на прикладі Палацу творчості дітей та молоді. 7

висновок 11

Список літератури 12

1. Введення

Мета роботи: В теоретичному і практичному аспектах показати історію становлення додаткової освіти в 90-і роки.

завдання:

Показати процес перетворення позашкільної роботи в додаткову освіту в 90-ті роки XX ст.

Простежити реалізацію цих змін в конкретному закладі на прикладі Палацу творчості дітей та молоді.

Актуальність даної роботи в тому, що в ній простежуються процеси, що відбувалися в період становлення додаткової освіти як системи, а також їх відображення в діяльності конкретної установи.

Система додаткової освіти виникла на початку 90-х років з позашкільної роботи. У зв'язку зі зміною статусу їй було потрібно і безліч інших принципових змін в організації діяльності системи. 90-ті роки стали етапом корінних перетворень, розв'язання суперечностей. Зараз система додаткової освіти активно розвивається, але початок цього розвитку було покладено саме в 90-і роки. Тому дуже важливо простежити причини і закономірності її розвитку, щоб використовувати цей досвід в майбутньому для досягнення кращих результатів. 2. Історія становлення додаткової освіти в 90-ті роки XX ст.

Додаткова освіта дітей - це особлива сфера освіти, яка реалізується за допомогою додаткових освітніх програм і послуг як в установах додаткової освіти, так і в загальноосвітніх установах. Додаткова освіта є підсистемою загальної освіти, але одночасно воно може розглядатися як самостійна освітня система, оскільки володіє цілісністю і єдністю складових елементів, пов'язаних один з одним.

Позашкільна робота з дітьми та підлітками «за інтересами» велася ще з середини XVIII століття і, як і додаткову освіту, мала на меті задоволення потреб дітей, організацію змістовного дозвілля та професійну орієнтацію. Після падіння радянської політичної системи і переходу до ринкової економіки система освіти, як і інші суспільні інститути, відчула потребу змінювати. На розвиток системи додаткової освіти вплинули чинники:

Зміна ціннісних орієнтирів, відмова від обмежень в сфері освітньої діяльності. На хвилі звільнення від інструкцій і правил стали руйнуватися методичні відділи і витіснятися виховна робота. Усвідомивши необхідність систематичного методичного супроводу, установи додаткової освіти стали відновлювати методичні структури.

Скорочення фінансування, в зв'язку з чим стало скорочуватися кількість позашкільних установ, різко погіршилася матеріально технічна база. На початку 90-х витрати на освіту становили 4 - 6% від видаткової частини бюджету, що було половиною від потреби. Прагнучи уникнути руйнування системи, багато керівників органів освіти та позашкільних установ стали вводити платні освітні послуги, шукати допомоги у приватних осіб і різних фондів.

Величезну роль у збереженні і розвитку вітчизняної системи освіти зіграв закон Російської Федерації «Про освіту», прийнятий в 1992 році. У Законі цілий розділ присвячений додаткової освіти. Таким чином, був введений новий термін і дано правове обґрунтування для реформування позашкільної роботи і перетворення її в систему додаткової освіти. Таким чином, система додаткової освіти виникла в Росії в 1992 році і стала наступником позакласної та позашкільної роботи. Головна відмінність від свого попередника в тому, що додаткову освіту ведеться так само, як і інші типи і види освіти - по конкретним освітнім програмам.

У законодавчій області на федеральному рівні прийняті важливі документи, що обгрунтовують стратегію розвитку установ додаткової освіти дітей, їх типологію, правила атестації та акредитації, напрямки і зміст додаткової освіти. Ці постанови дозволили вирішувати багато проблем управлінського і організаційного характеру, підтримати різноманіття установ додаткової освіти. З'явилися такі нові установи та об'єднання як школи раннього розвитку для дошкільнят; гімназії та ліцеї в складі установ додаткової освіти дітей; культурно освітні центри, що об'єднують загальноосвітню школу та установи культури (клуб, ДМШ, ДХШ, бібліотека, музей); центри християнської культури; екологічні та організації охорони об'єднання, комп'ютерні клуби, теле-, відео- і фотостудії. Відроджується інтерес до військово-спортивним і спортивно-технічних видів діяльності.

Відбулися дуже важливі зміни в програмно-методичному забезпеченні додаткової освіти. В установах стали створювати свої освітні програми, в яких формулюється єдиний підхід, загальна філософія діяльності. Педагоги мають також можливість знайомитися з програмами своїх колег завдяки появі нових періодичних видань. Почався випуск серії книг «Виховання і додаткова освіта дітей». Розгорнулася серйозна науково-методична робота, завдяки якій додаткову освіту отримало теоретичне обгрунтування. Найбільш важливі положення вили висунуті в роботах В.В. Бєлової, В.А. Березиной, А.К. Бруднова, Г.П. Будановой, О.Е. Лебедєва, М.Б. Коваль, В.І. Панова, Г.Н. Попової, А.І. Щетинський.

Почалася підготовка педагогів додаткової освіти в коледжах. Змінилася ситуація з підвищенням кваліфікації педагогів додаткової освіти. Курси, які проводяться в ІПК, набувають більшу ефективність.

За даними Міністерства освіти в 1998-1999 роках число установ додаткової освіти різної відомчої приналежності становило 17 тисяч і охоплювало 9,5 млн. Дітей, в середньому близько 40% дітей.

Сформувалися найбільш перспективні напрямки додаткової освіти:

Культурно-етнографічне.

Духовне.

Професійно-орієнтирів.

Соціально-адаптує.

Розглянемо Палац творчості дітей та молоді м Вологди як одна з установ додаткової освіти дітей.

3. Історія становлення додаткової освіти на прикладі Палацу творчості дітей та молоді.

Палац творчості дітей та молоді (далі Палац) - найбільше багатопрофільний заклад додаткової освіти міста Вологда. Воно засноване в 1940 році як Будинок піонерів і школярів. З відкриття Будинку піонерів тут працювали гуртки фото, крою та шиття, радіотехнічний гурток, ізостудія, в яких займалося 160 дітей. Діяльність тривала і в роки Великої Вітчизняної війни, відкривалися нові гуртки: балетний, хоровий, драматичний, військовий. Збільшувалося число вихованців, яких стало 460 осіб.

З 1989 року міський Будинок піонерів розмістився в сучасному

чотириповерховій будівлі, а в 1990 змінив назву на Центр творчості дітей та підлітків. У структуру Центру входило 8 підрозділів, в яких займалося понад 2 тисячі дітей в 180 групах. Педагогічний колектив Центру становив 65 осіб.

З 1997 року значно зросла кількість педагогів і вихованців. Рішенням Адміністрації міста Вологди 12 підліткових клубів за місцем проживання стали філіями установи: клуб «Північний», «Мрія», «Глобус», «Червоні вітрила».

У 1999 році Установа налічувало 3400 дітей. Педагогічний колектив у складі 108 осіб, батьківська громадськість і вихованці обговорили і прийняли нову редакцію, яка була приведена у відповідність до типового положення про установу додаткової освіти дітей, в зв'язку з цим відбулося ще одна зміна назви, тепер це - Палац творчості дітей та молоді. Незмінним залишилося його головне призначення - розвивати творчість, ініціативу школярів.

З переходом на новий статус в Палаці збережено і отримало подальший розвиток все краще, що було накопичено в попередні роки.

Основним видом змістовної діяльності відповідно до Закону України «Про освіту» є освітня. Вона визначається як спеціально організована діяльність педагогів та вихованців ДТДіМ, спрямована на вирішення завдань освіти, виховання, навчання і розвитку особистості, формування системи морально-естетичних відносин в колективі дітей і дорослих. Основна мета освітньої діяльності - така організація навчання, при якій створюються кращі умови для самовираження, саморозвитку, самовизначення дітей. Вихідною позицією такого підходу є бачення того, хто навчається не об'єктом, а суб'єктом навчання, що можливо за умови розвитку таких особистісних якостей, як комунікативність, самостійність, активність.

Організація навчально-виховного процесу ДТДіМ має свої особливості:

- навчаються приходять на заняття у вільний від основного навчання час;

- навчання організовується на добровільних засадах всіх сторін (діти, батьки, педагоги);

- дітям надаються можливості поєднувати різні напрямки і форми занять, переходити з однієї групи в іншу (за тематикою, віковим складом, рівнем інтелектуального розвитку);

- колектив Палацу створює найбільш комфортні умови для дітей на заняттях.

Освітня діяльність Палацу творчості дітей та молоді будується відповідно до освітньою програмою і реалізується в 297 об'єднаннях, де навчаються 4289 дітей у віці від 4 до 18 років.

Діяльність Палацу реалізується через 147 освітніх і виховних програм, з них 74 на базі Палацу; 73 в структурних підрозділах Палацу.

У Палаці реалізується комплексна програма школи раннього розвитку "Малишок", яка існує вже 7 років, де діти з 4 років освоюють предмети естетичного та освітнього спрямування.

Палац творчості надає дітям можливість отримання до професійної підготовки та початкової професійної освіти.

У майстернях творчого об'єднання "Вологодський витоки" педагоги організовують творчу діяльність дітей по відродженню, збереженню і розвитку народно - художніх промислів рВологди, розвивають у дітей уміння, навички і прийоми традиційної художньої обробки матеріалів. Поряд з цим педагоги ведуть велику методичну роботу: на базі майстерень в'язання, макраме, гончарне ремесло, працюють стажерські майданчики для вчителів міста та області.

Творчі здібності діти реалізують в численних колективах і студіях мистецького спрямування.

Педагоги колективу "Радуниця" формують художній смак дітей, сприяють їх духовному розвитку за допомогою вивчення народно-пісенного поетичного творчості.

Театр-студія "Підліток" відпрацювала в Палаці 8 театральних сезонів, в репертуарі студії 15 вистав. Педагоги працюють над становленням особистості дитини в театральному колективі.

Особливою популярністю у хлопців користуються танцювальні колективи, їх у Палаці чотири: це найстаріший колектив народного танцю "Веселка", колектив естрадного танцю "Сюрприз", колектив бального танцю "Ритм" і студія "Єва-балет", в якій хлопці пізнають ази класичного танцю , джаз і модерн-танцю.

Для захоплених спортом хлопців цікаві заняття в спортивних колективах: карате-до, самбо, дзюдо. Більше десяти років у Палаці існує колектив "Юні грації" - колектив художньої гімнастики.

Діяльність ДТДіМ багатопланова. Це міський центр методичної роботи з дитячими громадськими організаціями, підлітковими клубами, літніми оздоровчими та профільними таборами, установами додаткової освіти.

В інформаційно-методичному відділі Палацу знаходять відповіді на свої питання і педагоги-організатори, і класні керівники та заступники директора з виховної роботи.

З метою створення умов для розвитку учнівського самоврядування в школах міста з листопада 1997 року створено міський учнівський рада самоврядування (ГУСБ).

З 2001 року Палац співпрацює з Вологодським педагогічним коледжем, забезпечуючи базу і кадри для підготовки майбутніх педагогів додаткової освіти.

За 60 років у Палаці склалося багато традицій. Наприклад, перше Воскресіння вересня - це день відкритих дверей, а 19 травня - проходить гала-концерт творчих колективів Палацу, традиційними стали свята - день сім'ї, день матері, а також яскраво і незабутньо проходить Новорічна кампанія для міських школярів.

До початку XXI століття сформувалися найбільш перспективні напрямки додаткової освіти:

науково-технічне,

еколого-біологічне,

туристсько-краєзнавчий,

спортивно-технічний,

культурологічне,

соціально-педагогічне,

художньо-естетичне,

фізкультурно-спортивне,

природничо,

військово-патріотичне.

4. Висновок

Аналіз перетворень, що проводилися в 90-і роки, говорить про те, що в нашій країні склалася досить життєздатною система додаткової освіти, яка ввібрала в себе багато чого з того, що було у позашкільній освіті. Ця система отримала законодавче обґрунтування, і, розвиваючись, зміцнила методичну, кадрову, матеріально-технічну базу. Однак для досягнення більш високих результатів в XXI столітті належить вирішити безліч складних проблем:

Посилення законодавчої бази;

Створення цілісної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації у вищих навчальних закладах та ІПК;

Розвиток додаткової освіти в загальноосвітніх установах;

Пошук найбільш ефективних зв'язків школи і установи додаткової освіти, розвиток нових форм співпраці з громадськими та державними організаціями;

Створення нового покоління програм, посібників, підручників для системи додаткової освіти, а також аудіо-візуальних, комп'ютерних матеріалів, що відповідають сучасним вимогам;

Пошук шляхів інтеграції в систему додаткової освіти соціально неблагополучних дітей.

5. Список літератури:

Голованов В.П. Методика і технологія роботи педагога додаткової освіти: навч. посібник для студ. установ середовищ. проф. освіти. - М .: гуманітаріїв. изд. центр ВЛАДОС, 2004. - 239 с.

Евладова Є.Б., Логінова Л.Г., Михайлова М.М. Додаткова освіта дітей: навч. посібник для студ. установ середовищ. проф. освіти. - М .: гуманітаріїв. изд. центр ВЛАДОС, 2002. - 352 с.

Лебедєв О.Е. Додаткова освіта дітей. - М. 2000.

Методичні матеріали Палацу творчості дітей та молоді.